3. ОСНОВНІ ПРОЦЕСИ ТА НАПРАВЛЕННЯ В ПСИХОЛОГІЇ

 

3.1. Пізнавальні процеси

Відчуття - відбиття властивостей реальності, що виникає в результаті впливу їх на органи почуттів і порушення нервових центрів головного мозку. Види відчуттів різноманітна: дотикальні, зорові, вібраційні, нюхові. Якісна особливість тих або інших відчуттів називається їхньою модальністю

Відчуття - найпростіше із всіх психічних явищ, що являє собою усвідомлюваний або неусвідомлюваний, але діючий на поводження людини, продукт переробки його центральною нервовою системою значимих подразників, що виникають у зовнішнім або внутрішнім середовищі.

Відчуття є найпростішими із всіх психічних явищ. Здатність до відчуттів є у всіх живих істот, що володіють нервовою системою. Здатністю же сприймати мир у вигляді образів наділені тільки людина й вищі тварини.

Відчуття у своїй якості й різноманітті відбивають розмаїтість значимих для людини властивостей навколишнього середовища. Життєва роль відчуттів полягає в тому, щоб вчасно й швидко доводити до центральної нервової системи відомості про стан зовнішнього й внутрішнього навколишнього середовища наявність у ній значимих біологічних факторів.

Цей процес здійснюється за допомогою органів почуттів, або аналізаторів людини, які з народження пристосовані для сприйняття й переробки різних видів енергії у формі стимулів-подразників.

Відчуття піддаються тренуванню. Рухові відчуття розвиваються за допомогою фізкультури й спорту. Розходження близьких звуків може поліпшити слухові відчуття.

Сприйняття - складний процес прийому й перетворення інформації, що забезпечує відбиття об'єктивної реальності й орієнтування в навколишньому світі. Як форма почуттєвого відбиття предмета включає виявлення об'єкта як цілого, розрізнення окремих ознак в об'єкті, виділення в ньому інформативного змісту, адекватного мети дії, формування почуттєвого образа.

Сприйняття - осмислений і зазначений (пов'язаний з мовою) синтез різноманітних відчуттів, одержуваний від цілісних предметів і явищ, що виступає у вигляді образа даного предмета або явища й складається в ході активного їхнього відбиття.

Образ, що складається в результаті процесу сприйняття припускає взаємодію й скоординовану роботу відразу декількох аналізаторів. Аналізатор - сукупність нервових структур, що беруть участь у сприйнятті й реагуванні на подразники.

Розвиток сприйняття обумовлює вдосконалюванням роботи органів почуттів, розширенням досвіду, знань, посиленням його зв'язків з пам'яттю, уявою, мисленням, увагою, почуттями й волею.

Мислення - це вищий пізнавальний процес; це рух ідей, що розкриває суть речей. Його підсумком є не образ, а деяка думка, ідея.

Мислення - вищий щабель людського пізнання. Дозволяє одержувати знання про такі об'єкти, властивості й відносини реального миру, які не можуть бути безпосередньо сприйняті на почуттєвому щаблі пізнання. Форми й закони мислення вивчаються логікою, механізми його протікання психологією й нейрофізіологією. Кібернетика аналізує мислення у зв'язку із завданнями моделювання деяких розумових функцій.

Мислення являє собою породження нового знання, активну форму творчого відбиття й перетворення людиною дійсності. Мислення породжує такий результат, якого ні в самій дійсності, ні в суб'єкта на даний момент часу не існує. Відмінність мислення від інших психологічних процесів складається також у тім, що воно майже завжди пов'язане з наявністю проблемної ситуації, завдання, яку потрібно вирішити, і активною зміною умов, у яких це завдання задане.

Мислення у відмінності від інших процесів відбувається відповідно до певної логіки.

Мислення піднімається на більше високий рівень разом з розвитком його наукового світогляду, почуття відповідальності, вольових якостей, професійної спрямованості особистості, нагромадженням досвіду діяльності в умовах, максимально наближених до реальних - трудовим.

Увага - це зосередженість і спрямованість психічної діяльності на певний об'єкт. Характеристики уваги: стійкість, обсяг, розподіленність, можливість перемикання.

Увага - один з тих пізнавальних процесів, відносно сутності й права на самостійний розгляд яких серед психологів дотепер немає згоди.

Увагу можна визначити як психофізіологічний процес, стан, що характеризує динамічні особливості пізнавальної діяльності. Це процес свідомого або несвідомого відбору однієї інформації, що надходить через органи почуттів.

Увага в людини формується з народження, і в процесі формування його відбувається взаємозалежний розвиток пам'яті, мови.

Пам’ять - це здатність до відтворення минулого досвіду, одне з основних властивостей нервової системи, що виражається в здатності довгостроково зберігати інформацію й багаторазово вводити її в сферу свідомості й поводження. Виділяють процеси запам'ятовування, збереження й відтворення, що включає дізнавання, спогад, властиво пригадування. Враження, які людина одержує про навколишній світ, залишають певний слід, зберігаються, закріплюються, а при необхідності й можливості - відтворюються. Ці процеси називаються пам'яттю.

Розвиток пам'яті залежить від людини, від сфери його діяльності.

І на пряму залежить від нормального функціонування й розвитку інших «пізнавальних» процесів. Працюючи над тим або іншим процесом людина не замислюючись, розвиває й тренує пам'ять.

Уява - особлива форма людської психіки, що займає проміжне положення між сприйняттям, мисленням і пам'яттю.

Уява - це психічна діяльність, що складається в створенні подань і уявних ситуацій, ніколи в цілому не сприймалися людиною в дійсності.

Первинною базою для уяви завжди залишається реальність - життя.

Нарощуючи свою потенційну базу людина, втілює свої уявлювані «проекти» у життя. Уява тісно пов'язане з такими процесами як пам'ять, мислення, без взаємозв'язку з ними неможливий процес здійснення своєї ідеї.

Мова - сукупність вимовних або сприйманих звуків, що мають той же зміст, і те ж значення, що й відповідна їм система письмових знаків.

Мова - один з видів комунікативної діяльності людини використання засобів мови для спілкування з іншими членами язикового колективу.

Завдяки мові як засобу спілкування індивідуальна свідомість людини, не обмежуючись особистим досвідом, узагальнюється досвідом інших людей, причому в набагато більшому ступені, чим це може дозволити спостереження й інші процеси немовного, безпосереднього пізнання, здійснюваного через органи почуттів: сприйняття, увага, уява, пам'ять і мислення.

Через мову психологія й досвід однієї людини стають доступними іншим людям, збагачують їх, сприяють їхньому розвитку.

Перше слово дитини за своїм значенням як ціла фраза. Те, що доросла людина виразила б розгорнутою пропозицією, дитина передає одним словом. З розвитком мислення відбувається розвиток всіх форм мови людини.

За допомогою мови ті, яких навчають, вивчають навчальний матеріал, спілкуються, впливають один на одного й впливають на себе в процесі самонавіяння.

Ніж активніше ті, яких навчають, удосконалюють усний, письмову й інший види мови. Поповнюють свій словник, тим вище рівень їхніх пізнавальних можливостей і культури.



Информация о работе «Психологія як наука»
Раздел: Психология
Количество знаков с пробелами: 38667
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
242389
0
0

... , методам и задачам этой науки. 2. В1879 г. в Лейпцигском университете была основана первая научная психологическая лаборатория, и именно этот год принято считать годом рождения психологии как самостоятельной науки. 3. Вундт создал первую в мире собственную психологическую школу, развившуюся до мирового масштаба, что для других ученых и исследователей послужило стимулом к созданию собственных ...

Скачать
42054
0
0

... внешнего, внесоциального и внепсихического или же социального и интерпсихического мира, во внутренний мир личности, в ее личностное самостояние, ее самость, ее идентичность или personality. Также социальные науки и психология заинтересованы и в изучении "обратного хода", того, как личность, становится опорой любых культурных и социальных структур идентичности, как она поддерживает и развивает их, ...

Скачать
83247
3
1

... познания и понимания одним человеком другого выступает как обязательная составная часть общения, условно она может быть названа перцептивной стороной общения. Социальная перцепция — одно из наиболее сложных и важных понятий социальной психологии. Можно даже утверждать, что оно является одним самых значительных вкладов социальной психологии в современную и перспективную психологию Человека. Его ...

Скачать
45929
1
1

... вопрос о приоритетности, о первичности в конкретных действиях бытия или сознания найден — они дополняют друг друга, находятся в состоянии взаимопроникновения, континуума. 4.МЕТОДЫ ИССЛЕДОВАНИЯ В ПСИХОЛОГИИ Методы научных исследований — это те приемы и средства, с помощью которых ученые получают достоверные сведения, используемые далее для построения научных теорий и выработки практических ...

0 комментариев


Наверх