Теоретико-методологічний аналіз проблеми прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою
Причини виникнення адіктивної поведінки підлітків
Особливості прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою
Агресія як один з наслідків адіктивної поведінки підлітків
Емпіричне дослідження прояву агресії у підлітків з адіктівною поведінкою
Аналіз результатів виявлення акцентуації характеру за допомогою методики К. Леонгарда і М. Шмішека
Аналіз результатів виявлення ранішніх ознак алкоголізму за допомогою опитувальника К.К. Яхина, Д.М. Мендельовича
Навигация
Особливості прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою
Прояв агресії у підлітків з адіктивною поведінкою
72193
знака
3
таблицы
0
изображений
2. Особливості прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою
2.1 Біологічні та соціальні детермінанти, сприяючі закріпленню агресії у підлітків
Американські вчені Мідник і Мойлер затверджують, що гени грають найважливішу роль у формуванні агресивної поведінки, ніж навколишнє оточення. Для підтвердження цього вони проаналізували ступінь успадкованості дітьми рис своїх біологічних і приймальних батьків. Якщо приймальна дитина більше схожа на своїх біологічних батьків, то ми маємо справу з проявом біологічних детермінантів. Більша ж схожість між дитиною і його приймальними батьками є свідоцтвом впливу навколишнього середовища (наприклад, навчення). Вивчивши судові справи батьків (приймальних і не приймальних) та їх синів, дослідники з'ясували, що хлопчики мають осуджених біологічних батьків, швидше за все самі будуть осуджені за порушення закону. В кінці свого дослідження вчені стали додавати велику значущість ролі соціального чинника. Мойер приходить до висновку, що " людина, що успадкувала сильну агресивність, у стресовій ситуації буде схильний до прояву гніву і ворожості. З другого боку, якщо ця ж людина буде оточена любов'ю і в значній мірі захищена від жорстокості та насильства, а так само часто не провокуватиметься на агресію, вона навряд чи буде схильна до агресивної поведінки" [26, 84].
В підлітковому віці в процесі статевого розвитку зміна гормонального статусу. З однією, сторони всі зміни в організмі підлітка відбувається під стимулюючою і контролюючою дією гіпоталамуса та ендокринної залози. Секреція тестостерона і естрогену регулюється за допомогою зворотного зв'язку між цими гормонами, за допомогою яких гіпоталамус і гонади одержують сигнал про те, що гормони виділені в достатній кількості.
З другого боку, багато біохіміків затверджують, що є зв'язок між рівнем гормонів та агресією. Так, у ряді робіт мовилося про те, що надмірне виділення тестостерона у осіб чоловічої статі викликає неконтрольовану агресію. Але зміна гормонального статусу відбувається і у дівчат в предменструальний період. У багатьох підвищується дратівливість, загальне самопочуття, набряк лиця і ніг, погіршення апетиту. К. Мойер затверджує, що цей відрізок часу небезпечний, згідно його дослідженням 62% насильних злочинів скоюється в течії передменструальний тижні і лише 2% в кінці періоду. Цей зв'язок дуже значний, так що в деяких країнах закон визнає менструацію як пом'якшувальну обставину [26, 85].
В роботах вітчизняних психологів показано, що статеве дозрівання, як і інші зміни, пов'язані з розвитком організму робить свій вплив на психічний розвиток дитини, але ці впливи опосередковані до навколишнього світу, порівняння себе з дорослими і однолітками, а не біологічні особливості є визначаючими в розвитку людини, що росте, як особистість.
Е. Фромм говорив: "сім'я – є свого роду "психологічний посередник" суспільства, тому в процесі адаптації в сім'ї дитина формує характер, який потім стане основою його адаптації до суспільства і вирішенням різних соціальних проблем" [48, 190].
Традиційно головним інститутом виховання є сім'я. Те, що дитина в дитячі роки придбає в сім'ї, вона зберігає протягом всього подальшого життя. Важливість сім'ї як інституту виховання обумовлена тим, що в ній дитина знаходиться протягом значної частини свого життя, і по тривалості своєї дії на особистість жоден з інститутів виховання не може порівнятися з сім'єю.
Стиль і поведінка батьків – це відносна стійкість цілей, дій і реакцій дорослого, направлених на формування особистості дитини [50, 20].
Різні автори виділяють різні типи неблагополучних сімей, де з'являються діти з відхиленнями в поведінці. Наприклад, Бочкарева Г.П. виділяє сім'ї
1) з неблагополучною емоційною атмосферою, де батьки не тільки байдужі, але і грубі, неуважні по відношенню до своїх дітей;
2) в яких відсутні емоційні контакти між її членами, байдужість до потреб дитини при зовнішньому благополуччі відносин. Дитина в таких випадках прагне знайти емоційно значущі відносини зовні сім'ї;
3) з хворою етичною атмосферою, де дитині щепляться соціально небажані потреби і інтереси, він залучається до аморального способу життя [9, 144].
Дубровіна як значущий чинник ризику виділяє дисгармонійну сім'ю. Це поняття включає декілька різнорідних варіантів психологічного неблагополуччя:
- сім'ї, де один з членів страждає нервово-психічним розладом або хімічною залежністю. До спадкового чинника, що робить більш вірогідним виникнення розладів у дітей, додаються непередбачуваність сімейної ситуації;
- власне дисгармонійні сім'ї, де основною проблемою є відносини між членами сім'ї;
- сім'ї, в яких практикується неправильний тип виховання [7, 267].
Таким чином, формування агресивних тенденцій у дітей відбувається декількома шляхами:
1. Батьки заохочують агресивність в своїх дітях безпосередньо, або показують приклад (модель) відповідної поведінки по відношенню до інших і навколишньому середовищу.
2. Батьки карають дітей за прояв агресивності. З досліджень видно, що:
Батьки, які дуже рідко пригнічують агресивність у своїх дітей, виховують в дитині надмірну агресивність. Батьки, які не карають своїх дітей за прояв агресивності, найімовірніше, виховують в них надмірну агресивність [12, 97].
Існує ряд особливостей сімейних відносини і виховання, які сприяють появі агресивних якостей особистості дитини (Копченова Е.Е.):
- недолік тепла і ласки з боку батьків;
- незацікавленість дітьми, байдужість до дітей;
- явне відкидання дитини, що виявляється в неувазі, жорстокості, уникнення контактів батьків з дитиною;
- відсутність або недостатній контроль за дитиною, поєднується з поблажливим відношенням до агресивної поведінки, що виявляється до них;
- непослідовність у вживанні покарань;
- використовування суворих, у тому числі фізичних, покарань.
Сім'я повинна пристосовуватися до незалежності підлітка, що зростає, у міру того, як він готує себе до самостійного життя. Наскільки благополучно відбувається це взаимопристосування батьків і дорослішаючих дітей, більшою мірою залежить від стилю батьківської поведінки і динаміки сім'ї [36, 150].
По міру дорослішання роль сім'ї слабшає і зростає роль однолітків. Елементарна підтримка, яку підлітки отримають від товаришів, надзвичайно важлива для їх розвитку.
Компанії однолітків, що стихійно складаються, об'єднують підлітків, близьких по рівню розвитку, інтересам. Група закріплює і навіть культивує девіантні цінності і способи поведінки, робить сильний вплив. Існують особливі групи, для яких характерна установка на негайне задоволення бажань, на пасивний захист від труднощів, прагнення перекладати відповідальність на інших. Підлітків в цих групах відрізняє зневажливе відношення до навчання, погана успішність, бравада невиконання обов'язків: всіляко уникання виконувати будь-які обов'язки і доручення по будинку, готувати домашні завдання, а то і відвідувати заняття, подібні підлітки виявляються перед лицем великої кількості "зайвого часу". Але для цих підлітків характерне саме невміння змістовно проводити дозвілля.
Для підлітків існує вірогідність зв'язатися з поганою компанією і перейти в розряд малолітніх правопорушників. Агресивність, жорстокість, підвищена тривожність приймають стійкий характер звичайно в процесі стихійно-групового спілкування, що складається в компаніях. Але це спілкування, ця система відносин, у тому числі і жорстоких законів асоціальних підліткових груп, що будуються на ґрунті, є лише як ситуація заміщення при неприйнятті підлітка в світ соціально-значущих відносин дорослих, як ситуація сумісного переживання незрозумілості ними [25, 82].
Способи спілкування один з одним у підлітків, тобто їх групова культура, пов'язана з переходом у світ дорослих. Дорослі знову і знову оцінють різноманіття форм прояву таких культур з погляду їх тісної відповідності моральним відповідностям і цілям суспільства. Але дві теми при цьому завжди виносяться за дужки: по-перше, все пов'язане з сексуальністю, по-друге, пов'язане з насильством. Агресія і насильство залишаються прерогативою батьків (насильство у виховних цілях) і держави (державне насильство), тому вони як би автоматично стають першим пробним каменем для аніткультури [12, 70].
Похожие работы
... досвіду меншого обсягу, але утримуючи норми поведінки, що допускають агресивність. Таким чином, піддатливість до агресивних дій формується при недостатньо збалансованій соціалізації. 2. ПРОЯВ АГРЕСІЇ В КРИзові ПЕРІОДИ 2.1 Дитяча агресивність. Вікові особливості прояву дитячої агресивності Агресивні дії в дитини можна спостерігати вже із самого раннього дитинства. В перші роки життя ...
... ість потенціалу вивільнення агресії). Якщо велика ймовірність стати об’єктом кримінальної агресії у дітей, жінок, літніх людей, то використовуються охоронні заходи. При загрозі виникнення кримінальної агресії по відношенню до об’єкта, який в силі протистояти таким діям, то застосовуються такі ж заходи сприяння захисту. До осіб з негативною віктимною поведінкою можуть застосовуватись заходи такі ж ...
... Як вже підкреслювалось, деякі психологи розглядають зависоку самооцінку тільки у негативному ракурсі: вважають її джерелом афективних станів, причиною конфліктної поведінки, але останні досліди вказують нам, що зависока самооцінка виконує корисну для розвитку підлітка роль. Має користь відмітити, що зависока самооцінка у психологічних дослідах зустрічається дуже часто. З даних різних авторів число ...
... що має велике значення для трудового виховання. [ 21 ] Як вже підкреслювалось, деякі психологи розглядають зависоку самооцінку тільки у негативному ракурсі: вважають її джерелом афективних станів, причиною конфліктної поведінки, але останні досліди вказують нам, що зависока самооцінка виконує корисну для розвитку підлітка роль. Має користь відмітити, що зависока самооцінка у психологічних дослі ...
0 комментариев