Становлення рівня розвитку виховного колективу в 2 – Б класі СЗОШ №303 на початку експерименту

4. Становлення рівня розвитку виховного колективу в 2 – Б класі СЗОШ №303 на початку експерименту

На початку переддипломної безперервної практики, насамперед, ми були зацікавлені в тому, на якій стадії розвитку перебуває колектив класу. Необхідно було проникнути в духовний світ дітей з метою виявлення їхніх внутрішнь колективних стосунків, як у діловій, так і в особистісній сфері спілкування. Нас цікавили лідери класу і їхня спрямованість, «ізольованість», відповідні угрупування. І лише після розв’язання цих питань ми проектували виховний вплив з метою формування колективу класу.

Проникнути в духовний світ дітей, сповнений суперечностей, де радощі переплітаються з дитячими болями і традиціями, можна за допомогою методів педагогічного дослідження. У цьому нам допомагали анкетне опитування

Соціометричне дослідження було проведено у вигляді заходу, в якому зацікавлені діти. Їм було поставлено ряд запитань, які відображали навчальну, трудову діяльність, а також сферу дозвілля. Діти на аркуші паперу записували своє прізвище, а потім прізвища трьох або більше учнів,

1 з якими хотіли б піти до кінотеатру (сфера дозвілля)

2 записатися в гурток шахів (навчальна діяльність),

3 попрацювати на пришкільній ділянці (трудова діяльність).

Далі, зібравши всі аркуші, ми провели головну частину роботи – заповнили соціометричну таблицю.

Якщо того самого учня вибирають понад шість разів, то він умовно зараховується до «зірок», 3 – 5 – це свідчить про те, що учень «загальноприйнятий», 1 – 2 – «малопопулярний», а якщо ніхто його не вибирає, то він «ізольований».

Вибір учнів 2 – б класу у сфері дозвілля

Вибір учнів 2 – Б класу в навчальній сфері

Вибір учнів 2 – Б класу в трудовій сфері

Дітям було запропоновано написати твір на тему: «Дружба в нашому класі».

План твору:

1.               Чи дружній наш клас?

2.               Кого з учнів класу поважають найбільше? Чому?

3.               Кого з учнів класу не люблять товариші? Чому?

4.               Що потрібно зробити, щоб учні класу дружили?

Саме проаналізувавши продукти діяльності дітей (твори та відповіді на питання), нами було установлено, що колектив 2 – Б класу знаходиться на завершенні першої стадії формування колективу, але друга стадія ще не розпочалася. Тобто в колективі виділяється група найбільш ініціативних, зацікавлених, творчих, здатних до організаторської діяльності дітей; у школярів виникає інтерес до різних форм життя колективу, бажання приєднатись до цього життя; діють первинні колективи, в яких більшість членів займає активну позицію.

А.С. Макаренко писав: «Хороший вихователь має обов’язково вести щоденник своєї роботи, в якому має записувати окремі спостереження за вихованцями, випадки, що характеризують ту чи іншу особу, бесіди з нею, рух вихованця вперед, аналізувати явища кризи або перелому, які бувають у всіх дітей у різному віці. Цей щоденних в жодному разі не повинен мати характеру офіційного журналу. Однак ніколи цих відомостей не слід аналізувати так, щоб це було колекціонуванням. Вихователь повинен дивитися на вихованця не як на об’єкт вивчення, а як на об’єкт виховання».

5. Виявлення зрушень у § 1

На початку експерименту колектив 2 – Б класу школи №303 знаходився на проміжній ланці між першим і другим етапом формування колективу.

По закінченню експерименту рівень вихованості в учнів досить підвищився. Процентне співвідношення «зірок», «загальноприйнятих», «малопопулярних» та «ізольованих» дітей змінилося. За допомогою виховних заходів розкрилися таланти пасивних дітей, які не раніше не приймали участі у справах колективу, бо завдання, доручення, які ставилися перед ними були їм не цікаві і не відповідали їх психологічним особливостям (див. додаток 7).

Колектив класу вже переходить до повного самоврядування, коли створена можливість для всіх членів колективу брати участь в житті колективу (всі виконують певні соціальні ролі); учні частково вже оволодівають способами самоуправління; присутнє відповідальне ставлення до справ уболівання за обличчя колективу; сформувалися певні традиції: «свято ласунчика» (кожен місяць); засідання «колегії класу» (кожен тиждень); клас включився до єдиної системи чергувань і самообслуговування в школі.

Так як, колективна діяльність сприяє формуванню особистості необхідно звернути увагу на внутрішньоколективні стосунки школярів. У характері спілкування між дітьми також слід виділити ряд позитивних зрушень.

У колективі з’явилося почуття власної гідності, тобто стриманість до незнайомої людини і готовність виявити енергійний протест, якщо стороння особа, не поважаючи колектив, порушує його інтереси. Також у дітей сформувалась більш сильніша система єдності і водночас активності.

За час роботи над формуванням загального тону та стилю колективу, ми сприяли розвитку умінню гальмувати, тобто бути стриманими в русі, слові тощо. Також розкривали учням потребу бути інтелігентною людиною.

За допомогою засобів, розроблених А.С. Макаренко підвищився рівень сформованості колективу, його вихованості.

 

Висновок

Колектив – арена для самовираження і самоутвердження особистості. Як відомо, не в кожному колективі самі собою стихійно складаються умови, спрямовані на формування в особистості власного «Я». Такі умови слід створювати разом із школярами. Що активніше вони братимуть участь у вдосконаленні колективу, то інтенсивніше здійснюватиметься процес їхнього власного самовираження, самовдосконалення, самовиховання.

Внутрішньо-колективні стосунки є загальним фоном життя колективу школи, основу якого становлять морально – інтелектуальний зміст, стиль і тон.

А.С. Макаренко увійшов у класику сучасної педагогіки як один із засновників теорії і методики колективістичного виховання, випробуваних ним на практиці протягом 8 років (1920–1928 роки). А.С. Макаренко, спираючись на практичний досвід роботи, визначив основні риси нормального тону дитячої установи: «мажорність», гідність, єдність, захищеність, гальмування.

Його теорія врахувала індивідуальний підхід до особистості в процесі колективного виховання і перевиховання, багато її елементів і понині корисні, особливо для колоній неповнолітніх злочинців, спеціальних шкіл – інтернатів.

Річ у тім, що в системі А.С. Макаренка взаємостосунки активістів і решти колективу будувалися на засадах справедливості і гуманізму, а використання його досвіду за сучасних умов часто – густо далеке від гуманності, і в названих закладах нерідко ґрунтується на жорстокості і знущаннях, що дає педагогам змогу безпідставно звинувачувати всю систему Макаренка в «педагогічному сталінізмі». Зрозуміло, що кінець XX століття за рівнем і якістю педагогічних стосунків з учнями повинен відрізнятися від його початку, коли на всьому, в тому числі і виховному процесі, відчувалися жорстокі наслідки громадянської війни. Звичайно, що не всі досягнення педагогічної думки слід переносити на сучасну школу. Щодо методичної спадщини, то потрібно критично засвоювати думки, ідеї, враховувати ті історичні обставини, умови, коли ідея була висловлена.

Але водночас необхідно зберегти усе найкраще, що виправдало себе у виховній практиці педагогів гуманістів. А.С. Макаренко залишив невичерпне джерело педагогічної спадщини, адже ретельно вивчаючи його твори, можна знайти ґрунтовну відповідь на найсучасніші педагогічні запитання.

Тому використавши педагогічну спадщину А.С. Макаренка, ми дійсно підвищили рівень вихованості учнів та створили способи успішного виховання молодших школярів в початковій школі.

Список використаної літератури

 

1. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. Посібник. – 2-ге видання., допов. І переробл. – К.: Вища шк., 2005. – 343 с.: іл.

2. Гал узинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навч. Посібник. – К.: Вища шк., 1995. – 237 с.

3. Навчання і виховання учнів 2 класу: Методичний посібник для вчителів / Упор. О.Я. Савченко – К.: Видавництво «Початкова школа», 2004. – 512 с.

4. Красовецький М. Проблема дитячого колективу в аспекті гуманізації школи // Рідна школа. – 1995. – №2 – 3.

5. Суходольська Л.В., Фіцула М.М. Методика виховної роботи. – Тернопіль, 1998.

6. Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу // Вибрані твори: В 7-ми т. – К., 1954. – Т. 5 – С. 69, 118 – 120, 267.

7. Макаренко А.С. Методика організації виховної роботи. – К.: Рад. Шк., 1990.

8. Макаренко А.С. Цель выживания // Соч.: В 7 т. – М., 1951. – Т. 5. – С. 355 – 357.

9. Макаренко А.С. Педагогические сочинения: В 8 – ми т. – М.: Педагогика. – Т. 4. – 1984.

10. Макаренко А.С. Педагогические сочинения: В 8 – ми т. – М.: Педагогика. – Т. 8 – 1986.

11. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання: шляхи реалізації // Рідна шк. – 1999. – №12. – С. 13 – 16.

12. Бех І. Д. Проблема методів виховання в сучасній школі // Педагогіка і психологія. – 1996. – №4 (13). – С. 136 – 141.

13. Дзюбенко О.О., Присяжный Т.В. Культура дискуссий. – К.: Политиздат Украины, 1990.

14. Сухомлинський В.О. Оволодійте мистецтвом індивідуальної бесіди з вихованцем // Вибр. твори: В 5 т. – К.: Рад. Шк., 1976. – Т. 2. – 603 – 607.

15 Щербань П.Н. Методика проведения диспута в школе // Восп. шк. – 1983. – №2.

16. Сухомлинський В.О. Емоційне і естетичне виховання // Твори: В 5 т. – К.: Рад. шк., 1997. – Т. 4.

17. Сухомлинський В.О. Змагання як фактор розвитку творчих здібностей //

Твори: В 5 т. – К.: Рад. шк., 1997. – Т. 4.

18. Сухомлинський В.О. Виховання почуттів // Твори: В 5 т. – К.: Рад. шк., 1997. – Т. 5.