Методи дослідження

2.1 Методи дослідження

Для вирішення поставлених завдань були використані такі методи дослідження:

·     Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел.

·     Педагогічний експеримент.

·     Педагогічне спостереження.

·     Методи визначення та оцінки рівня соматичного здоров’я дітей молодших класів.

·     Методи математичної статистики.

Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел

У список літератури увійшло 60 джерел науково-методичної літератури, серед яких монографії, підручники і навчальні посібники, статті з журналів та наукових збірників.

Науково-методична та спеціальна література з проблеми розвитку уваги аналізувалась на початку та впродовж всієї дослідницької роботи, що дозволило сформулювати проблему, визначити її актуальність, та напрямки роботи; теоретично обґрунтувати об’єкт, предмет, мету і завдання роботи; визначити шляхи їхнього вирішення; розробити структуру педагогічного експерименту.

Методи визначення та оцінки рівня соматичного здоров’я дітей молодших класів

Рівень соматичного здоров’я визначався за методикою Г.Л. Апанасенка [5], для чого вимірювали такі показники у стані спокою: ЖЄЛ (мл), ЧСС (уд/хв), АТ (мм.рт.ст.), маса тіла (кг), довжина тіла (см), динамометрія кисті (кг). Всі перераховані показники оцінювали у балах, а їх суму порівнювали зі шкалою оцінки результатів тестування і у такий спосіб отримували загальну оцінку рівня фізичного здоров’я.

Для оцінки рівня здоров’я за методом Г.Л. Апанасенка, перш за все, вимірюються в стані спокою:

1.         життєва ємкість легенів (ЖЕЛ);

2.         частота серцевих скорочень (ЧСС);

3.         артеріальний тиск (АТ);

4.         маса тіла;

5.         довжина тіла;

6.         динамометрія кисті.

Потім виконується функціональна проба (20 глибоких присідань за 30 сек). Враховується час відновлення ЧСС протягом 3 хв.

На підставі отриманих даних розраховуються наступні індекси:

Маса тіла, кг

Масовий індекс: =------------------------------ = кг / м2

ріст, м2

ЖЕЛ, мл

Життєвий індекс: = ------------------------------ = , мл / кг

Маса тіла, кг

Сила кисті, кг

Силовий індекс: = ------------------------------ = %

Маса тіла, кг

(Чсспок, уд/хв) * (АТсист)

Індекс Робінсона: = -------------------------------------- = % у.о

100

Час відновлення ЧСС після 20 присідань за 30 сек..

Функціональна проба з 20 присіданнями за 30 секунд (проба Мартіне) виконується таким чином:

1.   Після 3-4 хв. відпочинку в положенні сидячи випробовуваний вимірює ЧСС за 10 сек., помноживши потім отримане число на цифру шість.

2.   Виконується 20 присідань за 30 сек., тобто в темпі одне присідання за 1,5 сек.

3.   Відразу після виконаного навантаження вимірюється ЧСС за 6 сек. в положенні стоячи. Потім отримане число множать на десять.

4.   Випробовуваний по 10-секундних відрізках часу протягом 3-х хв. вимірює частоту пульсу. Фіксується (у хвилинах і секундах) момент, коли пульс став рівний початковому рівню. Помноживши підраховану кількість ударів на цифру шість, обстежуваний отримує кількість серцевих скорочень за одну хвилину (див. приклад вимірювання часу відновлення ЧСС).

5.   Отримані результати за всіма перерахованими вище показниками оцінюються в балах по таблицях 1, 2 і записуються в звітний протокол результатів. Підсумовуючи бали за всіма п'ятьма показниками і зіставляючи їх з шкалою, випробовуваний визначає рівень свого фізичного здоров'я — низький (1), нижче середнього, середній (3), вище середнього, високий (5).

Для визначення рівня фізичної підготовленості молодших школярів ми використовували такі тести: 1) нахили тулуба вперед з положення сидячи; 2) піднімання тулуба у сід; 3) згинання та розгинання рук в упорі лежачи; 4) стрибок у довжину з місця; 5) човниковий біг 4х9; 6) Біг 30 м; 7) біг 600 м.

Методи математичної статистики

Визначалися такі статистичні характеристики варіаційного ряду: середнє арифметичне, M_x; стандартне відхилення, S_x; стандартна помилка, S_ms; найменше значення, V_min; найбільше значення, V_max; розмах варіації, R; коефіцієнт варіації, G_v, %. Розрахунки вищезазначених показників проводилися відповідно до рекомендацій Б.А. Ашмаpіна, В.С. Iванова.

2.2 Організація дослідження

Для визначення розвитку уваги учнів початкових класів проводився констатувальний експеримент. В експерименті взяло участь 57 учнів 10-11 років Кузнецовської загальноосвітньої школи № 3 серед яких – 25 хлопців та 32 дівчини. Експеримент проводився в період з вересня 2007 року до квітня 2008 року.

Дослідження проводилося у три етапи:

Перший етап (вересень – грудень 2007р.) був присвячений теоретичному дослідженню проблеми, вивченню і узагальненню наукової літератури.

Другий етап (січень 2007р. – березень 2008р.) передбачав проведення констатувального педагогічного експерименту для визначення рівня соматичного здоров’я учнів початкових класів

Третій етап (березень – червень 2008р.) включав обробку та аналіз отриманих результатів, узагальнення результатів дослідження, формулювання висновків та оформлення роботи.

Розділ 3. Рівень соматичного здоров’я учнів початкових класів

 

Аналіз показників соматичного здоров’я дітей дав можливість говорити про те, що рівень показників індексу Робінсона (рис. 3.1) у більшості (54,2% хлопців та 30,5% дівчат) обстежених знаходиться на низькому рівні. Також у значної кількості дітей виявлений нижче середнього та середній рівень розвитку даного показника. Відповідно, 17,1% та 14,3% у хлопців і по 19,4% у дівчат.

Рис. 3.1. Показники рівня індексу Робінсона

Дещо інша ситуація спостерігається при аналізі життєвого індексу молодших школярів (рис 3.2).У переважної більшості, як хлопчиків так і дівчат, виявлений середній рівень даного показника. 46,5% та 50,0% відповідно.

Проте у значної кількості (27,4%) хлопчиків виявлений рівень життєвого індексу нижчий за середній. На відміну від хлопців у 25,0% дівчат виявлений вищий за середній рівень даного індексу.

Рис. 32. Показники рівня життєвого індексу

При аналізі результатів силового індексу, ми виявили, що у жодного з досліджуваних учнів немає високого рівня даного індексу. У найбільшої кількості як хлопців, так і дівчат виявлений низький показник силового індексу (71,4% та 74,4% відповідно). До того ж, у 21,4% хлопців та 23,2% дівчат визначений рівень силового індексу нижчий за середній.

Рис. 3.3. Показники рівня силового індексу

 

Схожа ситуація спостерігається і при визначенні рівня індексу Руф’є. У жодного з досліджуваних учнів не виявлено високого рівня та рівня вищого за середній. Натомість у найбільшої кількості дітей (72,9% хлопців та 67,1% дівчат) виявлено низький рівень індексу Руф’є. Також у 21,2% хлопців та 27,1% дівчат спостерігається низький показник даного індексу.

Рис. 3.4. Показники рівня індексу Руф’є.

Результати тестування показників масо-ростового індексу представлені на рис. 3.5.

При аналізі результатів масо-ростового індексу, ми виявили, що у переважної більшості (48,7%) дівчат виявлений рівень даного індексу нижчий за середній.

На відміну, у переважної більшості хлопців спостерігається середній показник масо-ростового індексу. Водночас у 30,6% хлопців виявлений рівень масо-ростового індексу нижчий за середній. У 35,1% дівчат спостерігається середній показник даного індексу. Проте у жодної з досліджуваних дівчат не виявлено високого рівня масо-ростового індексу.

Рис. 3.5. Показники рівня масо ростового індексу

Розділ 4. Рівень фізичної підготовленості учнів молодших класів

Аналіз показників рівня фізичної підготовленості молодших школярів при виконання тесту „нахил тулуба” (рис. 4.1), виявив, що у переважної більшості (29,5%) дітей виявлений середній рівень фізичної підготовленості у даній тестовій вправі. Проте у 22,7% та 20,5% досліджуваних виявлено вищій за середній та середній показник фізичної підготовленості.

Рис. 4.1. Показники рівня фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку у тестуванні „нахил тулуба вперед”

При аналізі показників рівня фізичної підготовленості молодших школярів у тесті „піднімання тулуба в сід” (рис. 4.2) спостерігається дещо інша картина. У переважно більшості (35,2%) молодших школярів виявлений рівень фізичної підготовленості вищий за середній. Також у 12,6% досліджуваних спостерігається високий рівень фізичної підготовленості в даному тесті. Проте у значної кількості (23,9%) обстежених школярів виявлений середній рівень фізичної підготовленості. Рівень фізичної підготовленості нижчий за середній виявлений у 19,3% дітей, низький – у 9,0% молодших школярів.

Рис. 4.2. Показники рівня фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку у тестуванні „піднімання тулуба в сід”

 

Аналіз показників рівня фізичної підготовленості молодших школярів при виконання тесту „згинання-розгинання рук” представлений на рис. 4.3.

Рис. 4.3. Показники рівня фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку у тестуванні „згинання-розгинання рук”

Виявлено, що у переважної більшості (23,90%) дітей наявний середній рівень фізичної підготовленості. Рівень фізичної підготовленості вищий за середній виявлений у 21,6% дітей, високий – у 20,4% молодших школярів

Дещо інші результати отриманні в тесті „стрибок у довжину з місця” (рис 4.4).

Рис. 4.4. Показники рівня фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку у тестуванні „стрибок у довжину з місця”

 

У переважної більшості (28,4%) дітей наявний рівень фізичної підготовленості нижчий за середній. Середній рівень фізичної підготовленості виявлений у 23,9% дітей, вищий за середній – у 18,2%, високий – у 12,5% молодших школярів.

Низький рівень розвитку фізичної підготовленості молодших школярів у даній тестовій вправі виявлений у 17,0% дітей.

Аналіз показників рівня фізичної підготовленості молодших школярів при виконання тесту „човниковий біг” представлений на рис. 4.4.

Виявлено, що у переважної більшості (26,1%) дітей наявний середній рівень фізичної підготовленості. Рівень фізичної підготовленості вищий за середній виявлений у 18,2% дітей, високий – у 13,7% молодших школярів. Рівень фізичної підготовленості нижчий за середній виявлено у 22,7% дітей, низький – у 19,3% обстежених школярів.

Рис. 4.5. Показники рівня фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку у тестуванні „човниковий біг”

 

Показники рівня фізичної підготовленості молодших школярів у тесті „біг 30 м” представленні на рис. 4.5.

Рис. 4.6. Показники рівня фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку у тестуванні „біг 30 м”

Виявлено, що у переважно більшості (34,1%) молодших школярів виявлений рівень фізичної підготовленості нижчий за середній. Також у 22,7% досліджуваних спостерігається низький рівень фізичної підготовленості в даному тесті. Проте у значної кількості (28,4%) обстежених школярів виявлений середній рівень фізичної підготовленості. Рівень фізичної підготовленості вищий за середній виявлений у 10,2% дітей, високий – у 4,6 % молодших школярів.

Найгірші показники розвитку фізичної підготовленості були виявлені при тестуванні „біг 600 м” (рис. 4.6).

Рис. 4.7. Показники рівня фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку у тестуванні „біг 600 м”

У переважної більшості (58,0%) дітей наявний низький рівень фізичної підготовленості. Рівень фізичної підготовленості нижчий за середній виявлений у 33,0% дітей, середній – у 8,0%, вищий за середній – у 1,2% молодших школярів. Високий рівень розвитку фізичної підготовленості молодших школярів у даній тестовій вправі не виявлений у жодного з досліджуваних.

Загальні висновки

1.   Аналіз літературних джерел показав, що за останні роки проблема збереження здоров’я дітей молодшого шкільного віку, їх оздоровлення та профілактика найбільш розповсюджених „шкільних” хвороб є предметом фундаментальних наукових досліджень.

2.   За енциклопедичним визначенням здоров’я – це природний стан організму, що характеризується його врівноваженістю із навколишнім середовищем та відсутністю будь-яких хворобливих змін. Здоров'я людини визначається комплексом біологічних (успадкованих та набутих) та соціальних факторів. Останні мають настільки важливе значення у підтриманні стану здоров'я або виникненні і розвитку хвороби, що у преамбулі до статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) записано: „Здоров'я – це стан повного фізичного, духовного і соціального добробуту, а не лише відсутність хвороб та фізичних дефектів”.

3.   Принцип всебічного і гармонійного розвитку організму передбачає забезпечення планомірного й цілеспрямованого розвитку всіх його органів та систем і фізичних якостей особи. Правильне фізичне виховання великою мірою сприяє повноцінному психічному розвиткові дитини та вдосконаленню її рухових функцій.

4.   Уроки повинні активно сприяти успішному здійсненню позакласної і позашкільної роботи з фізичного виховання, формуванню в учнів інтересу і звички до занять фізичними вправами в повсякденному житті. Необхідно підвищувати вплив уроків фізкультури на вдосконалення інших форм фізичного виховання. Відомо, що навіть при якісному проведенні уроків їх безпосередній вплив на фізичний розвиток учнів недостатній.

5.   Аналіз показників соматичного здоров’я молодших школярів свідчить, що рівень соматичного здоров’я дітей є низьким.

6.   Низький рівень соматичного здоров’я дітей свідчить про необхідність впровадження засобів фізичної культури оздоровчої спрямованості в систему фізкультурно-оздоровчої роботи для дітей молодшого шкільного віку.

7.   Дослідження показали, що діти мають середні, нижче середнього і вище середнього показники фізичної підготовленості при виконанні тестів згинання та розгинання рук в упорі лежачи (23,9 %, 21,6 %, 21,6 %), стрибку у довжину з місця (23,9 %, 28,4 %, 18,2 %).

8.   Значний відсоток дітей, які мають показники вище середнього спостерігається при виконанні піднімання тулуба у сід (35,2 %). Це пов’язано з тим, що у дітей даного віку відбувається типове зростання м’язової тканини й значне прогресуюче збільшення її сили, тонус згиначів все частіше переважає над тонусом розгиначів.

9.   Відмінності, які нами були виявлені в рівні розвитку рухових якостей є підставою для впровадження диференційованого підходу до учнів у визначенні оптимальних фізичних навантажень, об’єму та інтенсивності фізичних вправ для формування здорового способу життя молодших школярів.

Список використаних джерел

1.         Акимов М.В. Индивидуальный стиль здорового образа жизни – цель обучения в системе физкультурного образования // Теория и практика физической культуры. – 1986. – №9-10. – С.10-11.

2.         Амосов Н.М. Раздумья о здоровье // 3-е изд. доп. и перераб. – М: Физкультура и спорт, 1987. – 64 с.

3.         Амосов Н.М., Бендет Я.А. Физическая активность и сердце. – К.: Здоровье, 1989. – 216 с.

4.         Антропова М.В. Гигиена детей и подростков. – М.: Просвещение, 1982. – 335 с.

5.         Апанасенко Г.Л. Методика оценки уровня физического здоровья по прямым показателям // Социальная гигиена, организация здравоохранения и история медицины: Респ. межвед. сб. – К., 1988. – Вып.19. – С.28-31.

6.         Апанасенко Г.Л. Физическое развитие детей и подростков. – К.: Здоровье, 1985. – 80 с.

7.         Апанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека. - СПб.: МГП "Петрополис", 1992. - 123 с.

8.         Аршавский И.А. Физиологические механизмы и закономерности индивидуального развития. – М: Наука, 1981. – 282 с.

9.         Балыевич В.К. Физическая культура для всех и для каждого. – М.: ФІС, 1988р.

10.      Бальсевич В.К. Физическая подготовка в системе воспитания культуры здорового образа жизни человека (методологический, экологический и организационный аспекты) // Теория и практика физической культуры. –1990. – №1. – С.22-26.

11.      Бальсевич В.К., Лубышева Л.И., Прогонюк Л.Н. Новые векторы модернизации систем массового физического воспитания детей и подростков в общеобразовательной школе // Теория и практика физической культуры. – 2003. - №4. – С. 56 – 58.

12.      Бойченко Т.Є. Інтегративний освітній курс валеології на світоглядно-методологічних засадах українознавства (назва умовна). Видання на стадії друку. Рукопис, люб`язно наданий автором праці для бібліотеки УІСД, 1999. - 192 с.

13.      Болдин Н. В., Лабозаева Ж. П. Функциональное состояние сердечно-сосудистой системы и умственная работоспособность в зависимости от физических нагрузок младших школьников. Сб. научных трудов "Гигиенические основы оздоровления детей и подростков средствами физического воспитания". – М., 1989. – С. 43-46.

14.      Борисенко А., Цвек С. Руховий режим учнів початкових класів: Навчально-методичний посібник. – К.: Радянська школа, 1989. – 190 с.

15.      Брехман И.И. Валеология – наука о здоровье. – М.: Физкультура и спорт, 1990. – 206 с.

16.      Булич Є.Г., Муравов І.В. Валеологія. Теоретичні основи валеології: Навчальний посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – 224 с.

17.      Валеологічна освіта та виховання: сучасні підходи, доступність і шляхи їх розвитку в Україні: Збірник науково-практичних статей / За заг. ред. В.М.Оржеховського. – К.: Майстер, 1999. – 120с.

18.      Венедиктов Д.Д., Чернух А.М., Лисицын Ю. П. Глобальные проблемы здравоохранения и пути их решения // Вопр. философии. - 1979. -№ 7. - С. 102-113;

19.      Вернадский В.И. Несколько слов о ноосфере // Вернадский В.И. Начало и вечность жизни.- М.: Сов. Россия, 1989. - С. 166-188.

20.      Войтенко В.П. Здоровье здоровых: Введение в санологию. – К.: Здоров’я, 1991. – 245 с.

21.      Волков Л.В. Физическое воспитание учащихся: Учебно-методическое пособие. – К.: Радянська школа, 1988. – 184 с.

22.      Глушкова Е.К., Попова Н.М., Улицкая Э.М., Гигиеническая оценка обучения 6-летних детей в подготовительных классах общеобразовательной школы // Гигиена и санитария. –1987.– С. 22-24.

23.      Головаха Є.І., Паніна Н.В. Соціальне самопочуття населення України // Українське суспільство на порозі третього тисячоліття/ Під ред. М.О.Шульги. – К.: Ін-т соціології НАН України, 1999. – С. 398 – 409.

24.      Горащук В.П. Основные понятия школьного курса "Основы валеологии" // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції з валеології "Формування, збереження і зміцнення здоров'я підростаючого покоління як обов'язковий компонент системи національної освіти". – К.: ІЗМН, 1997. – С.78-84.

25.      Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ століття) // Освіта. – Грудень. – 1993. – №44. – 12с.

26.      Дильман В.М. Четыре модели медицины. - Л.: Медицина, 1987. - 288 с.

27.      Дубогай А.Д. Управлять здоровьем смолоду. – К.: Молодь, 1985. – 112 с.

28.      Єременко Г.М. Гігієнічні умови раціональної організації навчання й виховання 6-річних першокласників // Навчання і виховання 6-річних першокласників– К., 1990. – С. 33-35.

29.      Изуткин Д.А. Формирование здорового образа жизни // Сов. охрана здоровья. – 1984. – №4. – С.46-48.

30.      Калиниченко І.О., Антомонов М.Ю. Оцінка факторів ризику формування патології у підлітків навчально-виховних закладів // Гігієна населених місць. – К., 2004. – Вип.43. – С. 503 –507.

31.      Капица П.Л. Эксперимент, теория, практика. Статьи, выступления. – М.: Наука, 1981. – 495

32.      Качашкін В.М. Методика фізичного виховання. – М.: Просвіта. 1989р.

33.      Козленко Н.А. Школьникам в привычку заниматься физкультурой. – К.: Радянська школа, 1985р.

34.      Кудрявцева Е.Н. Здоровье человека: понятие и реальность / Общественные науки и здравоохранение. - М.: Наука, 1987. - С. 32-48.

35.      Кудрявцева Е.Н. Здоровье человека: проблемы, суждения // Вопросы философии. – 1987. – №12. – С.98-107.

36.      Куліш О.В. Підходи до еколого-валеологічного виховання в шкільному курсі // Науково-методичні підходи до викладання природничих дисциплін в освітніх закладах XXI століття: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Полтава, 2001. – С.37-39.

37.      Лисицын Ю.Л. Слово о здоровье. – М.: Советская Россия, 1986. – 192 с.

38.      Литвин-Кіндратюк С.Д., Кіндратюк Б.Д. Народознавство та організація здорового способу життя школярів/ АПН України; Прикарпатський ун-т ім. В.Стефаника. – Івано-Франківськ: Плай, 1997. – 279 с.;

39.      Мамардашвили М. Сознание и цивилизация // Мамардашвили М. Как я понимаю философию. – М.: Прогресс, 1990. – С. 107-121.

40.      Маркина Т.А. Ретроспективный анализ проблемы социальной адаптации младших школьников в процессе физического воспитания // Теория и практика физической культуры. – 2004. - №9. – С. 53 – 56.

41.      Никитушкин В.Г., Спирин В.К. Морфофункциональные показатели и физическая подготовленность детей разного возраста, пола и состояния здоровья //Физическая культура. – 2001. - №4. – С. 27 – 34.

42.      Новосельський В.Ф. Фізична культура і здоров’я школярів. – К.: Знання, 1984р.

43.      О политике Всемирной организации здравоохранения. “Здоровье для всех до 2000 года” // Медицинские вести. – 1997. - № 1. – С. 22-23.

44.      Основи здоров’я і фізична культура. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 1-11 класи. – К.: Початкова школа, 2001. – 112 с.

45.      Патогенез болезней цивилизации / И. Шош, Т. Готи, Л. Чалаи и др. – Будапешт: Изд-во АН Венгрии, 1976. – С. 154.

46.      Петрик О.І. Медико-біологічні та психолого-педагогічні основи здорового способу життя: Курс лекцій / Навч. посіб. для студентів ун-тів та пед. ін-тів. – Львів: Світ, 1993. – 119 с.;

47.      Пиріг Л. Медицина як інтегральна складова культури українського народу // Українознавство: стан, проблеми, перспективи розвитку. – К.:ВПЦ "Київ. ун-т", 1993. – С. 54-56;

48.      Полулях А. Формування здорового способу життя школярів засобами фізичного виховання в умовах ступеневої освіти //Фізичне виховання в школі. – 2002. - №4. – С. 35 – 38.

49.      Програма курсів основ природничих дисциплін за вибором для загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій. – К.: Перун, 1996. – 64с.

50.      Регіональна програма патріотичного виховання учнівської молоді, розвитку духовності, утвердження принципів загальнолюдської моралі та формування здорового способу життя/ Волинська обл. держ. адм. управління освіти/ Н.Н.Ариванюк (авт. і упоряд.). – Луцьк, 2000. – 39 с.;

51.      Ріпа М.Д. Физическая культура и спорт в общеобразовательной школе. – М.: Просвіта, 1985р.

52.      Рудницькі І. Фізіологічні і психологічні аспекти адаптації дитини до школи //Психолог – К., 2004.-№ 25-26. – С.21-79.

53.      Свириденко С.О. Формування здорового способу життя молодших школярів у позакласній виховній роботі: Автореф. дис. … канд. пед. наук. (13.00.01)/ Ін-т проблем виховання АПН Ураїни. – К.,1998. – 16 с.

54.      Сигерист Г. Хроника ВОЗ. – 1978. – №7. – 393 с.

55.      Сисоєнко Н. Медико-гігієнічні проблеми збереження здоров’я дітей//Шестирічки в школі – К.: „Редакції загально педагогічних газет”, 2004. – С. 35-36.

56.      Смирнов И.Н. Здоровье человека как философская проблема // Вопр. философии. – 1985. - № 7. – С. 83-93;

57.      Сущенко Л.П. Історичний аспект становлення поняття "здоровий спосіб життя" людини у давньому світі та середніх віках // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції з валеології "Формування, збереження і зміцнення здоров'я підростаючого покоління як обов'язковий компонент системи національної освіти". – К.: ІЗМН, 1997.

58.      Сущенко Л.П. Соціальні технології культивування здорового способу життя людини/ Запоріз. держ. ун-т. – Запоріжжя, 1999. – 308 с.

59.      Царенко А.В., Яцук Р.Ф. Валеологія: Підр. для 8-9 кл. серед. загальноосвітніх шк. – К: Генеза, 1998. – 136с.

60.      Цимбал Н.М. Практикум з валеології. Методи зміцнення фізичного здоров’я. – Тернопіль: „Навчальна книга – Богдан”, 2000. – 168с.