1.1 Складові розвитку творчих здібностей

Розвиток – процес якісний, це зміни структури душі, виникнення новоутворень із потенцій, які прокидаються і починають діяти.

Розвиток безпосередньо пов’язаний з діяльністю людини, з процесом у тому, хто діє, з тим, над чим вона працює, перероблюючи його у нові форми. Розгортання процесу розвитку зобразимо формулою:

становлення – зміна – рух – розвиток – творчість.

Творчість – продуктивна форма активності і самостійності людини. Її результатом є наукові відкриття, винаходи, створення нових музичних, художніх творів, рішення нових завдань у праці лікаря, вчителя, художника, інженера тощо. Школа третього тисячоліття – це школа з творчо обдарованими педагогами, які виховують творчо розвинутих учнів.

Одна з поширених точку зору на поняття “творчість” подається в роботах А.Т.Шумиліна, який пише: “ Сучасна наука визначає творчість як процес створення нових духовних і матеріальних цінностей, як найвищий рівень пізнання ”. Це процес розв’язання завдання, стан натхнення людини – спалах її енергетичного потенціалу, який розкриває межу невідомого, виокремлює його частину й перетворює його на відоме. Розрізняють наукову творчість, художню, літературну, педагогічну та інші види творчості [3, с. 165].

Творчість – психологічно складний процес. У центрі його – уява, навколо неї задіяні інші психічні процеси: увага, пам’ять, мислення, які виявляються в тих знаннях, що є в людини. Уява доповнюється здібностями і вміннями, процес творчості може відбуватися лише за умови відповідного емоційного тла.

У філософській літературі є різні трактування феномена творчості, його природи, об’єктивної основи, структури творчого процесу, інформація про формування творчих здібностей людини. Філософами розглядається творчість як “активність”, “діяльність”, “процес”, “вид діяльності”, “тип діяльності”, форма і т.д. Різні його сторони відбиваються в поняттях: творчий початок, творчий потенціал, творчі здібності, творчі можливості, творче мислення, творча активність, творче ставлення, творча діяльність, творча праця, творча особистість. Творчості потрібно вчити.

Здібності – це психофізиологічні якості людини, від яких залежить динаміка набуття знань, умінь та навичок і успішність виконання означеної діяльності.

Здібності – це обдарованість у розвитку.

Згідно з концепцією креативності Дж. Гілфорда до творчих здібностей ми відносимо [7, с.13]:

● здатність до виявлення і постановки проблем;

● здатність до висловлювання великого числа ідей;

● гнучкість – здатність до висловлювання різноманітних ідей;

● оригінальність – здатність відповідати на подразники нестандартно;

● здатність удосконалити об’єкт, додаючи деталі;

● здатність вирішувати проблеми, тобто до аналізу і синтезу.

Розвиток творчих здібностей учнів насамперед передбачає впровадження в начальну практику гуманістичного принципу освіти, коли в центрі навчально-виховного процесу знаходиться особистість учня з її потребами, інтересами і можливостями, а вчитель з набором педагогічних форм, методів і засобів виконує «екрануючу» функцію, щоб не допустити згубної дії зовнішніх чинників на розвиток творчих здібностей учнів.


1.2 Теоретичне обґрунтування проблеми розвитку творчих здібностей учнів 7-9 класів на уроках фізики на засадах моніторингового підходу

Формування й розвиток творчих здібностей учнів виступають сьогодні однією з актуальних проблем української системи освіти.

Розвиток та виховання здібних і талановитих дітей відповідає потребі формування творчого потенціалу демократичного суспільства, забезпечує можливість інтенсивного соціального та науково-технічного прогресу, подальшого розвитку науки, науково-технічного прогресу, культури, усіх галузей виробництва й суспільного життя.

Майбутнє держави, надії на покращення умов життя та новий рівень розвитку суспільних відносин пов’язані саме із творчо мислячими молодими людьми, які повинні прийти в усі сфери виробництва. Водночас без потягу до творчості людина не зможе сьогодні просунутися в галузі навіть найвузьких технічних знань. Творчі здібності нині все більше цінуються в усіх галузях життя. Тому створення умов для розвитку творчих здібностей особистості – одне з найважливіших завдань сучасної освіти.

Діалектика розвитку творчих здібностей може бути визначена так:

Мотивація ----------- Функціональні вміння ------------- Соціалізація

Від мотивів через набуття певного функціонального багажу до соціалізації; у процесі соціалізації формуються нові мотиви – і ланцюжок перетворень здійснюється на більш високому рівні. Тому основні компетентності обов’язково пов’язані між собою. Аспектами формування творчої компетентності є: (додаток 1).

Сьогодні розвиток кожного учня – основна думка, мета, засіб і результат педагогічного процесу. Тому високопрофесійний педагог повинен володіти технологіями діагностики вивчення рівня підготовки учнів до творчої діяльності (додаток 2), вміти відслідковувати у процесі моніторингу мотиваційно-потрібнісну, діяльнісну та результативну сфери (додаток 3), аналізувати динаміку зростання творчих умінь учнів, виявляти недоліки в своїй роботі над розвитком творчих здібностей учнів та знаходити шляхи усунення цих недоліків.

Системний психолого-педагогічний супровід розвитку творчих здібностей учнів створює сприятливі умови для врахування індивідуальних особливостей, інтересів і потреб учнів, для формування у школярів орієнтації на той чи інший вид майбутньої професійної діяльності.

Комплексна діагностика сприяє вивченню тих факторів, які найбільш впливають на формування мотивації самовдосконалення, самоосвіти, самореалізації; постійне ж відслідкування цих чинників надає педагогу можливість раціонально організувати навчальну діяльність учнів, супроводжувати їх творчу діяльність та оптимізувати стан навчального процесу.

Всі фахівці різних галузей психолого-педагогічних знань вважають, що для раціональної організації навчальної діяльності учнів необхідні:

Постановка мети і завдань навчальної діяльності.

Мотивація навчання.

Навчання учнів загальним навчальним умінням і навичкам, розумовим діям.

Виховання активної особистісної позиції учня.

Надання учнем самостійності.

Використання форм, методів і засобів раціоналізації навчальної діяльності учнів.

Тут можна вказати ряд напрямків, реалізація яких обов'язково приводить до раціоналізації навчальної діяльності учнів:

Формування цілеспрямованості школярів у навчальній діяльності.

Навчання учнів прийомам раціоналізації навчання.

Формування активної особистісної позиції учня на уроці.

Створення умов для прояву пізнавальної самостійності в навчальній діяльності, робота в індивідуальному темпі.

Навчання учнів самоаналізу, самоконтролю й самооцінці результатів свого навчання.

Навчальна діяльність, як відомо, поліфункціональна. У процесі її завжди виконуються наступні функції: освітня, розвиваюча, виховна й організаційно-управлінська, як головна, вирішальна, тому що вона дозволяє впорядковувати сам процес навчання, тобто привести в ефективну взаємодію всі його інші функції.

Школярів навчають певному набору дій, які реалізуються на тих же компонентах навчально-виховного процесу, що й способи оптимізації викладання, які ведуть одночасно до досягнення максимально можливих результатів при мінімально необхідних у даних умовах затратах часу й зусиль у ході здійснення навчальної діяльності, а саме:

Плануванню завдань своєї навчальної діяльності в комплексі й конкретизації їх на основі вивчення якостей особистості.

Виділенню головного, істотного в змісті своєї навчальної діяльності й вибору оптимальної логічної послідовності навчальних дій.

Вибору оптимальної структури навчальної діяльності.

Вибору найбільш раціонального сполучення прийомів навчальної роботи, розумових дій у процесі навчальної діяльності, внесенню корективів у їхнє застосування.

Здійсненню самостійної навчальної діяльності.

Вибору індивідуального темпу навчання й застосування прийомів економії часу в навчальній діяльності в школі й дома.

Самоконтролю результатів своєї навчальної діяльності, порівнянню їх зі своїми навчальними можливостями, із зовнішнім прогнозом та самооцінкою раціональності витрати часу.

Для визначення максимально можливого рівня навченості школярів можна використати наступні методи:

Досягнення прогнозу вчителем (як одним з експертів) у зоні найближчого розвитку школярів.

Аналіз навчальної роботи з підсумків діагностичних контрольних робіт.

Самооцінка (у ролі експерта виступає сам учень).

Оцінки іншими експертами: психологом, класним керівником, вчителями – предметниками, керівниками школи, батьками, ін.

Актуальність моніторингу з фізики завдяки отриманню об’єктивної інформації про стан навчально-виховного процесу полягає в необхідності подальшого аналізу дидактичних причин невідповідності рівня досягнень реальним навчальним можливостям учня, планування корекційної діяльності на основі діагностики, створення програм розвитку учня, що забезпечує цільовий, системний підхід до вирішення проблеми. Дослідницька робота вчителя підкоряється глобальній меті – надання дієвих освітніх послуг, які в свою чергу допоможуть учню підвищити рівень розвитку творчих здібностей, а педагогу створити свій індивідуальний імідж.

Для активізації пізнавальної діяльності школярів велике значення має використання під час уроку активного діалогу, ділової гри, аналізу проблемних ситуацій, навчальних досліджень, спеціальних вправ тощо.

Суттєві зміни в системі організаційно-методичного супроводу учнів сприятимуть вирішенню найактуальнішої проблеми розвитку творчих здібностей учнів. А критеріями оцінювання рівня розвитку творчої особистості можна взяти модель творчої особистості та показники творчої активності учнів [7, с. 7, 9].

Розвиток творчих здібностей учнів – це справа не одного дня, тижня чи місяця, а результат наполегливої і систематичної праці впродовж року, терміну навчання в школі, всього життя.


Розділ 2. МАТЕРІАЛИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ 7-9 КЛАСІВ ІЗ ФІЗИКИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ МОНІТОРИНГОВОГО ПІДХОДУ ДО ОЦІНЦІ РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ Й РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ

 


Информация о работе «Розвиток творчих здібностей»
Раздел: Педагогика
Количество знаков с пробелами: 38186
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
41618
0
0

... і правила, формули, тотожності, а також означення і теореми у програмі - послідовності кроків розв'язування задач відповідних видів. 2.3      Проблемні задачі як засіб розвитку творчих здібностей учнів На уроках математики практикують різні прийоми, щоб формувати в дітей критичне та логічне, творче мислення. Розв’язуючи задачу, дають такі завдання - змінити умову таким чином, щоб вона розв’ ...

Скачать
41814
0
0

... ідей за матеріалами лекцій; складання хронометричних таблиць. Цей метод забезпечує свідомість і міцність знань[11]. 1.3 Висновок В розкритті проблеми творчих здібностей учнів в сучасній методиці вивчення літератури лежить удосконалення та розвиток методичної науки, педагогіки, психології, літературознавства. Створення нових методик викладання літератури, психології, педагогіки, в яких ...

Скачать
122233
7
7

... керівництва, підтримки інтересу дитини до художньої творчості, стимулювання її творчих проявів через оформлення творів, виставі творчі звіти тощо. У більшості педагогічних підходів до розв'язання проблеми розвитку дитячих творчих здібностей вона усвідомлюється як специфічна продуктивна діяльність, і в такому випадку головне педагогічне завдання полягає в пошуку шляхів управління цією діяльністю ( ...

Скачать
133293
5
1

... яльності. Для цього і сам учитель повинен бути творчим, бо як добре виховує добро, так і творчу особистість може формувати людина творча. Розділ ІІ. Театралізована гра як засіб розвитку творчих здібностей першокласників   2.1 Загальна характеристика театралізованих ігор як методу розвитку творчих здібностей молодших школярів   Дітям молодшого шкільного віку притаманні конкретність і образні ...

0 комментариев


Наверх