Під час перерви

4. Під час перерви.

Чергові провітрюють майстерню, всі інші учні залишають приміщення.

Після перерви необхідно зайняти своє робоче місце і продовжувати роботу.

5. Перед закінченням занять.

За вказівкою вчителя завершити роботу, витерти й покласти на місце інструменти.

Прибрати своє робоче місце; прибирання здійснювати щіткою, не можна здувати або змітати руками стружки, ошурки, тирсу.

Здати виконану роботу вчителеві, почистити одяг, помити руки.

Звичайно, неможливо все це засвоїти учням на одному занятті. Тому потрібно систематично і послідовно привчати школярів до наукової організації праці через правила внутрішнього розпорядку, яких необхідно постійно дотримуватися.

Щоб пересвідчитися, що діти добре засвоїли правила безпечної праці, учителеві доцільно провести усне фронтальне опитування. Для цього можна використати такі запитання: Яких правил внутрішнього розпорядку слід дотримуватися під час роботи в шкільних майстернях? Який повинен бути зовнішній вигляд учня під час роботи в майстерні? Як потрібно доглядати робоче місце? Яких правил культури праці слід дотримуватися в шкільній майстерні? Що повинен зробити учень перед закінченням занять у майстерні?

Проте цим обмежуватися не можна. Необхідно і в майбутньому систематично, від заняття до заняття, контролювати дотримання правил внутрішнього розпорядку та безпеки праці при виконанні конкретних операцій.

Особливо п'ятикласників необхідно націлювати на те, що неуважне ставлення до роботи з порушенням правил техніки безпеки може привести до нещасних випадків. Учні повинні вчитися подавати як собі, так і своєму товаришеві першу медичну допомогу. Через те варто занотувати і вивчати з дітьми способи подання медичної допомоги при найпоширеніших видах травматизму в шкільних навчальних майстернях.

Дрібні порізи. У цьому випадку чистою марлею або ватою, змоченими в перекисі водню, знімають із рани бруд і заливають її йодом. Після чого на рану накладають декілька шарів чистої марлі, поверх них кладуть вату і забинтовують.

При порізах не можна промивати рану водою, щоб не занести в неї мікробів. Перед тим, як перев'язувати відкриті рани, необхідно помити руки з милом.

Запорошення очей. Якщо в око потрапила порошина, потрібно чистими руками взяти за верхнє віко, відтягнути його і спробувати змити чужорідний предмет сльозою. Коли це зробити не вдається, на око слід накласти чисту пов'язку і звернутися до лікаря.

Опіки. Якщо доторкнутися до робочої частини інструменту зразу після роботи, можна отримати незначний опік. На це місце потрібно прикласти примочку з розчину питтєвої соди або марганцю і перев'язати бинтом. Якщо опіки значні, на шкірі можуть з'явитися пухирі. Такого потерпілого потрібно скерувати до шкільного медпункту. Категорично забороняється проколювати або розрізати пухирі.

Скалки. Якщо торкатися країв заготовки, особливо торців клеєної фанери при випилюванні лобзиком, у руку можна загнати скалку. Це може трапитися і під час змітання руками металевих ощурок.

Місце навколо скалки змащують йодом. Потім беруть голку чи булавку, її гостру частину змочують спиртом або йодом і витягують з руки чужерідне тіло. Рану змащують йодом і зав'язують бинтом.

Удари. У процесі роботи часто доводиться користуватися молотком або киянкою. Коли це робити невміло, можна травмуватися. На вдарене місце накладають пов'язку, а поверх неї кладуть тампон із льодом або холодною водою і тримають приблизно 15-20 хвилин.

Якщо є можливість, слід змоделювати способи надання медичної допомоги, залучаючи до цього учнів.

Висвітливши питання, які стосуються безпеки праці, виробничої санітарії та особистої гігієни, доцільно провести вибори органів самоврядування. Якщо класи нараховують більше 27 учнів і розділюються при цьому на дві групи, то для успішного керування кожною з них вибираються старости. Для допомоги старостам можна призначити відповідальних за санітарний стан, за підготовку та роздачу інструментів і матеріалів, контролерів за якістю виробів та ін.

Завершити вступне заняття доцільно відповідями на запитання учнів та ознайомленням їх з планами на майбутнє стосовно об'єктів практичної діяльності.

2.2 Обробка деревини (24 год.)

Тематичне планування програмного матеріалу

Заняття 1. Техніко-технологічні відомості про деревину

та деревні матеріали (2 год.).

Питання, що підлягають висвітленню:

Охорона природи — важливий обов'язок кожного громадянина і всього людства. Найпоширеніші (для певної місцевості) породи дерев, які мають промислове застосування; будова дерева, що росте. Узагальнення відомостей школярів про деревину та її структуру, набутих у початкових класах.

Уявлення про отримання шпону й виготовлення фанери; її будова та основні фізико-механічні властивості. Одержання деревоволокнистих (ДВП) і деревостружкових (ДСП) плит, їх використання.

Порівняльний аналіз фізико-механічних властивостей дошки, фанери, ДВП і ДСП.

Лабораторно-практичні роботи. Визначення порід дерев за їх зовнішніми ознаками (розмірами й формою листя, хвої, структурою кори та ін.).

Вивчення будови фанери, визначення її особливостей. Ознайомлення з механічними властивостями дошки, фанери, ДВП і ДСП, порівняння їх на міцність, твердість, пружність, пластичність.

Міжпредметні зв'язки. Природознавство: листяні та хвойні породи дерев. Фізика: початкові відомості про будову речовини.

Профорієнтація. Загальне ознайомлення з професією столяра.

Заняття 2. Поняття про моделювання та конструювання виробів із фанери, ДВП і ДСП (2 год.).

Питання, що підлягають висвітленню:

Відомості про моделі та моделювання. Основні принципи моделювання і конструювання дерев'яних виробів (простота і легкість виготовлення, міцність, низька собівартість, естетичність оформлення тощо). Поняття про дизайн. Ознайомлення із зразками виробів, їх аналіз. Найпростіші конструктивні елементи деталей та їх використання у залежності від цільового призначення.

Зображення виробів на кресленнях. Поняття про графіку як засіб передавання технічної думки людей. Узагальнення графічних знань, набутих у початкових класах. Види графічної документації (креслення, ескіз). Наочні зображення. Послідовність читання креслення (ескіза) виробу.

Лабораторно-практичні роботи. Аналіз варіантів конструкцій виробів певного призначення і вибір зразка для виготовлення. Визначення за зображеннями видів графічної документації. Читання креслень (ескізів) предметів плоскої форми.

Міжпредметні зв'язки. Математика: геометричні фігури. Креслення: правила читання креслень; поняття про технічний рисунок, креслення, ескіз.

Профорієнтація. Загальне ознайомлення з професією конструктора.

Заняття 3. Планування послідовності виготовлення виробів із фанери, ДВП і ДСП (2 год.).

Питання, що підлягають висвітленню:

Поняття про технологічну послідовність виготовлення виробу; технологічна карта. Визначення розмірів, необхідних для виконання предмета. Проведення вимірювань; основний контрольно-вимірювальний інструмент.

Правила виконання ескізів (робочих креслень) предметів плоскої форми. Поняття про масштаб. Нанесення розмірів на графічних зображеннях (позначення радіуса, діаметра, квадрата, товщини плоскої деталі).

Практичні роботи. Планування послідовності операцій (під керівництвом учителя). Формування умінь роботи з контрольно-вимірювальним інструментом. Виконання ескіза (або робочого креслення) об'єкта праці школярів.

Міжпредметні зв'язки. Математика: натуральні числа; масштаб; геометричні фігури; побудова відрізка заданої величини. Креслення: послідовність виконання креслення предмета; ескізування.

Заняття 4. Розмічання і розкрій заготовок (2 год.).

Питання, що підлягають висвітленню:

Вибір та підготовка матеріалів для виробів. Призначення операції розмічання; інструменти і пристрої. Способи розмічання плоских заготовок (інструментами, за шаблоном, через копірку). Геометричні побудови при розмічанні фанери, ДВП чи ДСП (побудова відрізків різної величини та їх поділ, проведення паралельних прямих, побудова кутів, дуг, кіл і їх поділ, виконання спряжень). Раціональне використання матеріалів; поняття про припуск на обробку.

Розкрій матеріалів. Дрібнозуба ножівка. Прийоми пиляння по прямій лінії. Правила безпечної праці при розмічанні та розкроюванні заготовок.

Практичні роботи. Виконання у робочому зошиті в клітинку, а також безпосередньо на матеріалі окремих геометричних побудов. Розмічання заготовок.

Пиляння прямолінійних контурів заготовок дрібнозубою ножівкою.

Міжпредметні зв'язки. Математика: геометричні фігури; побудова відрізка заданої величини; паралельне перенесення; ламана лінія; замкнена ламана, многокутник; побудова кутів, дуг та кіл.

Заняття 5-6. Випилювання контурів деталей (виробів) (4 год.).

Питання, що підлягають висвітленню:

Призначення та будова ручного лобзика; прийоми роботи. Випилювання простих і складних зовнішніх контурів предмета. Випилювання внутрішніх контурів. Виконання отворів у заготовці (шилом або свердлом). Пристрої для випилювання. Уявлення про роботу електричного лобзика. Правила техніки безпеки при випилюванні лобзиком.

Практична робота. Випилювання деталей виробів.

Міжпредметні зв'язки. Математика: геометричні фігури; поняття радіуса й діаметра; крива лінія, замкнена крива, ламана лінія, многокутник.

Заняття 7. З'єднання деталей із фанери, ДВП і ДСП (2 год.).

Питання, що підлягають висвітленню:

Загальні відомості про з'єднання деталей виробу: на клею, цвяхами, шурупами, нагелями та ін. Умови вибору з'єднання для виробів із фанери, ДВП і ДСП. Підготовка деталей та їх припасування (рашпілем, напилком).

Клейове з'єднання. Відомості про приготування столярного клею. Пристрої для клеєння. Правила та прийоми склеювання.

З'єднання деталей дрібними цвяхами і шурупами. Правила безпечної праці.

Практична робота. Вибір способу з'єднання у залежності від виду деревного матеріалу, а також призначення виробу; підгонка та припасування з'єднуваних деталей; виконання з'єднання, перевірка його правильності й надійності.

Міжпредметні зв'язки. Математика: прийоми вимірювання та контролю. Фізика: тертя, сила тертя. Креслення: правила читання креслень.

Заняття 8-9. Оздоблення виробів із фанери, ДВП і ДСП (4 год.).

Питання, що підлягають висвітленню:

Естетичні вимоги, що ставляться до готових виробів із фанери, ДВП і ДСП. Зачищення і кінцева обробка (напилком та абразивною шкуркою) поверхонь виробу.

Способи оздоблення виробів (випалювання, покриття фарбами і лаками). Призначення, будова та принцип дії приладу для випалювання (пірографа). Прийоми нанесення візерунків.

Фарбування та лакування виробів із фанери, ДВП і ДСП. Правила безпечної праці при виконанні оздоблювальних операцій.

Практичні роботи. Організація робочих місць при оздобленні. Виконання опоряджувальних робіт. Контроль за розмірами виробів і якістю оздоблення їх поверхонь. Аналіз виконаних робіт. Підведення підсумків.

Заняття 10-12. Комплексні роботи (6 год.).

Застосування знань та вмінь, набутих з обробки деревних матеріалів, для виготовлення різноманітних виробів. При потребі час, відведений на підтему, може бути використаний на розсуд учителя.

Загальні методичні рекомендації до проведення занять

Розпочинати вивчення п'ятикласниками конструкційних матеріалів доцільно з деревини тому, що робота з нею (і матеріалами на її основі) є простішою за логікою психологічного сприйняття та умовами фізичної реалізації, порівняно з обробкою листового металу. Деревина добре знайома школярам з курсу природознавства за початкову школу; деякі знання про неї учні почерпнули також на уроках трудового навчання у 3-4 класах. Крім того, певна інформація про деревину та деревні матеріали є набута ними на основі власного досвіду. Тому вчителеві з перших занять необхідно узагальнювати відомості школярів з метою їх усвідомлення та правильного застосування у практичній роботі. Це суттєвий аспект у навчально-виховному процесі, оскільки п'ятикласники приходять на заняття у шкільні майстерні з психологічною установкою лише працювати, і засвоєння будь-яких теоретичних понять не завжди сприймаються ними з розумінням.

Активізувати пізнавальну діяльність школярів можна лише через впровадження проблемно-пошукового навчання. У своїй роботі педагогові необхідно уникати одноманітного проведення занять, повторюваності. Але це не стосується опрацювання та систематизації наукових понять, вивчення предметів і знарядь праці. Доцільно виробити чітку систему засвоєння столярних операцій, яку можна реалізовувати за такою схемою: призначення операції інструменти і пристрої для її виконання ® правила (послідовність) здійснення ® прийоми роботи ® техніка безпечної праці тощо.

Оскільки основною частиною уроків трудового навчання є практична діяльність учнів класу, від її правильної організації залежить ефективність здійснення дидактичного процесу. Робочі дії та рухи при виконанні завдань є дуже різноманітні, і тому їх реалізація має свої особливості. Через те необхідно провести їх систематизацію та структурування з метою підпорядкування єдиним дидактичним вимогам. Це дозволить учителеві звести зміст трудової діяльності до певних методичних завдань, зокрема:

1. Підбір об'єкта (об'єктів) праці для учнів.

2. Планування технологічної послідовності виготовлення виробу.

3. Розробка методики формування знань і вмінь школярів.

4. Визначення змісту та форми інструктування.

5. Розробка критеріїв оцінки учнівських робіт.

6. Подання й закріплення правил техніки безпеки.

Важливою передумовою ефективності роботи в навчальних майстернях є виховання уваги учнів 5-го класу. Цього слід досягати за допомогою систематичної та цілеспрямованої діяльності вчителя при проведенні занять. Педагог повинен наполегливо вдосконалювати навчально-виховний процес у напрямку забезпечення умов для стійкої уваги й організованості школярів, а саме:

1. На організаційну частину заняття виділяти якнайменше часу (все спланувати й підготувати заздалегідь).

2. Для перевірки знань учнів розробити систему письмових контрольних робіт (тестів); усне опитування здійснювати при висвітленні складних питань, які вимагають детального опрацювання.

3. На виклад (вивчення) нового матеріалу виділяти не більше 12-15 хвилин (у залежності від типу заняття).

4. У процесі трудової діяльності постійно домагатися, щоб при виконанні завдань школярі використовували набуті ними техніко-технологічні відомості.

5. Пропонувати завдання для учнів таким чином, щоб не всю роботу вони виконували за підготовленим заздалегідь рецептом, а мали можливість розв'язувати певні технічні задачі самостійно, виявляючи при цьому кмітливість та наполегливість (наприклад, використання технологічних чи інструкційних карт з неповними даними тощо).

6. Значну увагу приділяти якості виконуваних завдань (пильнувати точність розмірів та форми предметів) й умінню школярів здійснювати само- та взаємоконтроль. Систематично аналізувати й виправляти помилки учнів.

7. Велику роль у технологічній послідовності виготовлення виробу відводити його оздобленню.

8. У критерії оцінювання учнівських робіт ввести обов'язковою вимогу дотримання правил техніки безпеки та організацію свого робочого місця.

9. Відбирати кращі вироби п'ятикласників для виставлення на шкільному (міському) аукціоні або постійно діючих виставках-продажах. За реалізовані предмети праці здійснювати моральне та матеріальне стимулювання конкретних учнів.

Заняття 1. Техніко-технологічні відомості про деревину та деревні матеріали.

Перше заняття можна розпочати методом бесіди. Використовуючи різноманітні столярні вироби (як учнівські роботи, так і предмети фабричного виготовлення), необхідно розширити відомості п'ятикласників про застосування деревини в народному господарстві й побуті, показати її значення як конструкційного матеріалу та сировини для вироблення багатьох необхідних речей. У цьому контексті необхідно націлювати школярів на чітке розмежування понять "деревина" й "дерево".

Для проведення бесіди ми пропонуємо використати такі проблемні запитання:

— З якого матеріалу виготовлені столярні вироби? (З деревини).

— Чи однорідні за своєю структурою матеріали деталей (виробів)? (Не зовсім).

— Якщо матеріалом всіх предметів є деревина, то чому їх деталі суттєво відрізняються за певними зовнішніми ознаками (не враховуючи форми та розмірів)? (Тому, що для їх виготовлення використана неоднакова деревина).

— З чим може бути пов'язана така її неоднорідність? (Це залежить від породи дерева).

— Які породи дерев відомі вам з природознавств? (Хвойні та листяні).

— Які найсуттєвіші відмінності між ними? (На гілках хвойних дерев ростуть голочки (хвоя), а на листяних — листочки).

— Які найпоширеніші породи дерев ростуть у нашій місцевості? (Йде перелік).

— Яка будова дерева, що росте? (Крона, стовбур, коренева система).

— Ми часто використовуємо слова "деревина" та "дерево". Вони тотожні, чи можливо, між ними є певна відмінність? Коли є, то яка? (Основним джерелом промислової деревини є стовбур дерева; тобто вона є частиною цілого організму).

— З природознавства також відомо, що стовбур дерева є неоднорідним за своєю структурою. З чого він складається (з яких основних частин)? (З кори, деревини та серцевини; у деревині можна розрізнити заболонь і ядро).

Пропонованих для бесіди запитань може бути більше чи менше, у залежності від рівня розвитку п'ятикласників, їх загальної ерудиції тощо. На деякі з них учні дадуть відповіді самостійно, на інші їх скерує вчитель за допомогою навідних (коригуючих) запитань. Бесіда повинна супроводитися різноманітними демонстраціями: таблиць, плакатів, натуральних об'єктів тощо. Після її проведення педагогові доцільно узагальнити й розширити знання школярів, навівши ряд прикладів (фактів, явищ) стосовно застосування дерева й, зокрема, деревини. Узагальнення знань учнів може здійснюватися також через проведення невеликої (до 10-и хвилин) лабораторно-практичної роботи: “Визначеня порід дерев за їх зовнішніми ознаками (розмірами й формою листя, хвої, структурою кори та ін.)”

Важко вказати сферу народного господарства, в якій немає використання хоча б одна із частин дерева. Проте, найбільше застосування має деревина. Як конструкційний матеріал, вона легка, міцна, добре обробляється різальними інструментами, піддається деформаційному формоутворенню в розігрітому (розпареному) стані, добре склеюється та ін. Разом з тим, вона має певні недоліки (тобто вади), які суттєво звужують сферу її домінування. Тут доцільно знову поставити учням ряд проблемних запитань, які допоможуть розширити їх знання про структуру деревини, й одночасно визначити певні її недоліки. Наприклад, дуже поширеним є прийом, коли вчитель демонструє, як ріжеться (пиляється або розколюється) дошка вздовж та впоперек волокон; до цього слід залучити (з дотриманням відповідних правил безпеки праці) окремих учнів. Школярі наочно пересвідчаться, що деревина легко колеться вздовж волокон і практично не розщеплюється впоперек. Значить і обробляється вона в різних напрямках неоднаково. Відповідно й міцність деревини в певних напрямках буде відрізнятися.

— А як бути тоді, коли для виготовлення виробу необхідно мати матеріал з однаковими механічними властивостями в усіх напрямках? (Мабуть, у цьому випадку деревину необхідно замінити матеріалом, виготовленим на її основі).

Через подібні проблемні запитання можна підійти до поняття про виготовлення та використання деревних матеріалів (фанери, ДВП і ДСП). Подаючи п'ятикласникам відомості про фанеру, ДВП і ДСП, необхідно широко застосовувати демонстрації, особливо звертаючи увагу на такі властивості зазначених матеріалів, як міцність, пружність, пластичність та ін.

Для закріплення теоретичних відомостей необхідно провести лабораторно-практичні роботи: “Вивчення будови фанери, визначення її особливостей” і “Ознайомлення з механічними властивостями дошки, фанери, ДВП і ДСП, порівняння їх на міцність, твердість, пружність, пластичність".

Заняття 2. Поняття про моделювання та конструювання виробів із фанери, ДВП і ДСП.

Проведення цього заняття потребує застосування ефективних шляхів у засвоєнні значного об'єму техніко-технологічних відомостей, що є основою успішного виконання наступних практичних завдань. Навчання необхідно побудувати таким чином, щоб учні чітко усвідомили весь процес створення будь-якого виробу — від задуму до його виготовлення.

Спершу доцільно скерувати увагу школярів на розуміння того, що створення певного предмета у виробничих умовах — це складний і довготривалий процес, й реальному втіленню його в матеріалі передує виконання моделі. Оскільки п'ятикласники в початкових класах повинні були працювати з механічним "Конструктором", їм певною мірою знайоме це поняття. Тому класові можна задати кілька запитань: - Що таке модель? - Де і для чого вона використовується? - Яке її значення в практичній діяльності людей, в побуті, техніці та ін.?

Слід зазначити, що поняття "модель" в учнів здебільшого асоціюється із зменшеною копією автомобіля, літака, судна, різноманітної бронетехніки та інших рухомих (чи нерухомих) технічних об'єктів. Ці відомості необхідно узагальнити й розширити, вказавши, що першопочатковий зміст моделі пов'язаний із будівельним мистецтвом. Цей термін, в основному, використовувався для назви зразка, праобразу певного предмета або речі, що за багатьма ознаками дуже подібна до іншої. Якщо є можливість, то доцільно продемонструвати слайди, фрагмент діафільму чи кінофільму (4-5 хвилин), щоб коротко ознайомити школярів з історією виникнення та розвитку моделювання; якщо таких умов немає, можна обмежитися розповіддю із використанням репродукцій картин чи саморобних плакатів.

Після узагальнення цих відомостей можна задати учням проблемне запитання: - Чи будуть моделями в процесі виготовлення виробів зразки учнівських робіт попередніх років? (Так, якщо вони відповідають основним принципам моделювання й конструювання). Відповідь на це запитання діти швидше всього відгадають, тому знадобиться допомога вчителя, щоб її уточнити.

Школярам потрібно висвітлити найзагальніші вимоги до розробки об'єктів праці, а саме: відповідність виробу своєму призначенню, його надійність, рентабельність у виготовленні, довговічність в експлуатації, ремонтопридатність і взаємозамінність деталей, естетичність та ін. У цьому контексті можна дати поняття про дизайн ("дизайн" в перекладі з англійської означає "дотепний, дуже розумний, красивий проект") як творчу діяльність, скеровану на визначення структурних та функційних взаємозв'язків, а також зовнішнього вигляду виробу. Теорія дизайну на виробництві отримала назву "технічної естетики".

Ознайомивши п'ятикласників з основними принципами моделювання та конструювання, необхідно провести аналіз конкретного зразка виробу, визначеного вчителем (чи самими учнями) як об'єкт їх практичної діяльності. У процесі вивчення вказаного предмета слід звернути увагу на його конструктивні елементи.

Щоб посилити активність школярів у процесі аналізування конструкції виробу й переході до визначення можливості його реалізації на практиці, доцільно задати дітям кілька проблемних запитань: - Чи можливо виготовити конкретний предмет, використовуючи при цьому лише модель (зразок)? (Так, поступово знімаючи його загальні розміри та окремих елементів).

— Як організувати роботу за однією моделлю для всього класу? (Учитель може вимірювати розміри й оголошувати для всіх).

— Але ж виконання роботи ви здійснюватимете в часі неоднаково: хтось справиться із завданням швидше, хтось — пізніше. Якщо орієнтуватися на тих, хто виконує свою роботу першими, то невстигаючі учні не сприйматимуть подальших установок на роботу. Як бути в такому випадку? (Необхідно мати достатню кількість моделей).

— Чи доцільно це? (Не завжди).

— Як найкраще фіксувати потрібні розміри при виконанні завдання? (Їх можна записувати).

— Як це здійснити реально, щоб не заплутатись і не допустити браку в роботі? (Розміри необхідно проставляти на зображеннях предмета).

— Які зображення предметів вам відомі? (Фотографії, малюнки, наочні зображення, креслення).

Такими або подібними запитаннями можна підвести учнів до розуміння застосування графічних зображень у процесі виготовлення різноманітних виробів. Якщо в початкових класах школярі ознайомлювалися з технічним рисунком, ескізом та кресленням предметів плоскої форми, то вчителеві легше буде узагальнити їх знання, використовуючи графічні зображення майбутніх виробів. Несформованість у п'ятикласників елементів графічної грамоти потребуватиме від педагога чіткого планування та висвітлення цього питання, оскільки на заняттях трудового навчання часу на його засвоєння відводиться мало.

Окремі психолого-педагогічні дослідження вказують на те, що засвоєння елементів графіки доцільно розпочинати, користуючись лише наочними зображеннями тому, що в них орієнтуватися легше, ніж у кресленнях чи ескізах. Цей аспект приваблює багатьох вчителів своїм спрощенням педагогічного процесу, але не зовсім відповідає тому, що відбувається на виробництві; там основним документом, за яким виготовляють вироби, є креслення. Крім того, якщо не вчити п'ятикласників розуміти (читати) креслення простих виробів з фанери, ДВП і ДСП, то пізніше (в 6-му класі) їм буде важче орієнтуватися в зображеннях деталей складнішої форми із пиломатеріалів. Практика показує, що чим швидше учень ознайомиться із кресленням (ескізом), тим краще. Спочатку це доцільно здійснювати в поєднанні з демонструванням натурального об'єкта (виробу, що призначений для виготовлення), з метою чіткого сприйняття зв'язку між предметом і його зображенням. Потім слід використати креслення разом із наочним зображенням, для їх порівняння. Завершити теоретичну частину заняття можна читанням креслення (ескізу) майбутнього об'єкта праці.

Практична діяльність школярів може полягати в аналізі варіантів конструкцій виробів певного призначення й вибору зразка для виготовлення. Спочатку, при фронтальній організації праці, учням потрібно вивчити конструкцію певного предмета. Після цього вчителеві слід подати пропозицію щодо удосконалення його форми, зміни окремих елементів, визначення нових розмірів тощо; роботу потрібно організувати так, щоб п'ятикласники могли виявити максимум самостійності. Не можна сковувати творчу ініціативу школярів, нав'язувати їм свою думку. Якщо учні виявлять бажання розробити різні конфігурації виробів, а пізніше, на наступних практичних заняттях реалізувати свої задуми в матеріалі, недоцільно заперечувати, навіть, коли вони до цього ще не зовсім готові. Тактовна і ненав'язлива допомога школярам з боку вчителя дозволить це зробити на належному рівні у процесі роботи. Крім того, педагог одержить повну інформацію про можливості й творчі здібності кожної дитини.

Лабораторну роботу на читання креслень (ескізів) предметів плоскої форми доцільно здійснювати ланками (по 2-3 учні). Кожна ланка отримує підготовлене вчителем графічне зображення певного предмета із супровідними запитаннями, на які даються письмові відповіді. Проте звіт по виконаній роботі для п'ятикласників доцільно проводити в усній формі. Оцінки виставляти лише добрі та відмінні, від негативних бажано спочатку відмовитися.

Заняття 3. Планування послідовності виготовлення виробів із фанери, ДВП і ДСП.

На початку заняття учнів необхідно підвести до розуміння того, що сконструйований (розроблений) ними виріб, тобто витвір їхньої думки, потрібно втілити в реальний предмет. Це можна здійснити, поступово виконуючи необхідні трудові дії, які називаються операціями. На підприємствах, де виготовляють різноманітні вироби, основні й допоміжні операції складають виробничий процес. Пояснення основних понять виробництва доцільно супроводжувати демонструванням фрагменту діа- чи кінофільму.

Особливу увагу слід звернути на технологічний процес як частину виробничого, вказавши при цьому, що так називають раціональне поєднання основних операцій, які послідовно необхідно виконувати для того, щоб із матеріалу (фанери, ДВП, ДСП чи дошки) отримати готовий виріб. Послідовність операцій та умови їх виконання розробляють спеціалісти, які називаються технологами; вони оформлюють технічну документацію. Основними документами технологічного процесу є спеціальні карти — маршрутна, технологічна та операційна. Слід наголосити школярам, що вони в процесі виготовлення виробів користуватимуться технологічними картами, — спочатку готовими, а пізніше їх виконуватимуть самі. Форма і зміст карт залежить від умов, у яких виконуватимуться технологічні операції. Свою розповідь вчитель повинен супроводжувати різноманітними зразками технологічної документації.

Виконанню графічних зображень (креслень, ескізів чи технічних рисунків) повинно передувати вимірювання розмірів предмета. У початкових класах, а також на уроках з математики учні проводили таку операцію, тому необхідно узагальнити їх знання. П'ятикласникам слід задати кілька запитань:

— Що означає виміряти який-небудь розмір? (Порівняти його з відповідним певним розміром, прийнятим за одиницю вимірювання).

— Які ви знаєте інструменти для вимірювання? (Лінійка, метр, транспортир).

— Які розміри можна виміряти лінійкою та метром? (Прямих ліній, відрізків, тобто лінійні).

— А які розміри визначимо за допомогою транспортира? (Розміри кутів, тобто кутові).

— Завдяки чому можна виміряти розміри лінійкою, метром чи транспортиром? (На цих інструментах з одного боку (а можливо із двох) нанесені поділки, які вказують певні розміри).

— Чи можливо здійснити вимірювання за допомогою циркуля? (Різні варіанти відповідей).

Такі або подібні запитання активізують школярів до творчої роботи. Звичайно, що в багатьох випадках учителеві потрібно буде уточнювати висловлені дітьми думки, і це залежатиме від їх загального рівня розвитку. Після бесіди необхідно показати учням безпосередньо на об'єкті праці, як здійснюються вимірювання вищеназваними інструментами.

За допомогою лінійки можна з точністю до 0,5 мм обміряти прямолінійні контури предмета, а також відкладати відрізки заданої величини. Якщо є можливість, то перевагу слід надати металевій лінійці. Перед вимірюванням потрібно наголосити школярам, що нульова поділка металевої лінійки знаходиться з самого краю, на відміну від креслярської. Тому з початку потрібно на лінійці знайти початок відліку. Це особливо важливо, якщо доводиться користуватися різними лінійками.

Часто учні допускаються помилки, вимірюючи довжину не від нуля, а від одиниці. Щоб зафіксувати в їх пам'яті початок відліку на металевій лінійці, можна використати такий досить поширений методичний прийом: спочатку доцільно запропонувати їм розглянути відрізок довжиною 1 см (від 0 до 1), закривши решту лінійки папером або рукою, потім перейти до відрізка в 2 см (від 0 до 2), в 5 см і т.д. Щоб перевірити, як учні засвоїли цей прийом, можна залучити їх до відтворення дій вчителя (запросити до дошки 2-3 школярів).

Після проведених вимірювань лінійкою, можна показати прийоми зняття розмірів за допомогою циркуля. Віддаль між його ніжками визначається лінійкою, тому точність вимірювання також не перевищує 0,5 мм.

Провівши всі необхідні вимірювання об'єкта праці, необхідно зазначити, що точніше знімати розміри школярі зможуть іншим вимірювальним інструментом, працюючи з деревиною та металом у наступних класах.

У залежності від рівня сформованості в п'ятикласників елементів графічної грамоти, можуть бути різні варіанти побудови креслення (ескіза) предмета, який вони виготовлятимуть. Найоптимальніший з них той, коли вимірювання розмірів супроводиться з одночасними паралельними графічними побудовами.

Послідовність виконання креслення (ескізу) предмета може бути такою:

а) вивчення об'єкта праці, мислене розділення його на окремі геометричні тіла (тобто аналіз геометричної форми предмета);

б) визначення необхідної кількості зображень і вибір головного; оскільки учні 5-го класу виготовлятимуть, в основному, предмети плоскої форми, то виконання зображення обмежується виконанням фронтального вигляду;

в) вибір масштабу (мірила) для графічного зображення;

г) побудова креслення (ескіза); п'ятикласникам слід наголосити, що зображення предмета симетричної форми розпочинається із нанесення на папір осьових та центрових ліній; для зображення деталей несиметричної форми попередньо намічають базову (базові) сторону;

ґ) нанесення виносних та розмірних ліній;

д) вимірювання предмета й нанесення числових розмірів з необхідними буквеними позначеннями (знаків товщини деталі S, діаметра D, радіуса заокруглень R та ін.);

е) заповнення основного напису.

При проведенні відповідної роботи вчитель узагальнює та розширює знання учнів про масштаб, лінії креслення, нанесення розмірів з використанням певних умовностей та ін.

Після перевірки засвоєних знань школярі приступають до виконання практичних робіт.

Заняття 4. Розмічання і розкрій заготовок.

Розроблену на попередньому занятті технологію виготовлення виробу потрібно втілювати на практиці. Першим кроком у здісненні цього завдання є вибір та підготовка необхідного матеріалу. З самого початку школярів необхідно привчати до використання технологічних карт, на основі яких можна визначити розміри заготовок, сортамент матеріалу тощо. Підібрану заготовку потрібно розмітити. Розмічання деревини (чи деревних матеріалів) полягає в тому, що на її поверхні проводять лінії, які відтворюють форму майбутнього виробу. Виконуючи цю операцію, завжди необхідно враховувати наявність сучків, тріщин та інших дефектів, які можуть бути на заготовці.

Розмічання плоских деталей можна здійснювати за допомогою відповідних інструментів, за шаблоном та через копірку. До основного розмічального інструменту належить лінійка, кутник, рейсмус, малка, єрунок, циркуль; лінії розмітки проводять за допомогою олівця.

Від правильності й точності проведення ліній в основному залежить якість виробу. Тому учням слід наголошувати, що порівняно невеликі помилки при нанесенні розмічальних ліній можуть привести до його браку. Через те, лінії побудови спершу доцільно виконати на папері.

При проведенні прямих ліній на папері й відповідно на фанері, ДПВ, ДСП, а також дошці користуються дерев'яною, рідше пластмасовою чи металевою, лінійкою, трикутником та акуратно загостреним олівцем. Чим щільніший папір і деревина, й тим тоншими повинні бути лінії розмітки, тим твердішим має бути олівець. Для твердих порід дерева доцільно використовувати олівці 2Т або Т, для м'яких, наприклад, липи чи ялини - олівці ТМ або М.

Приступаючи до роботи з лінійкою, треба перевірити прямолінійність її кромок. Спочатку, тримаючи лінійку проти світла, необхідно підняти її на висоту очей і проглянути вздовж ребер та граней. Такий огляд дозволяє побачити перекошення лінійки, зазубрення, тріщини тощо. Потім проводять точнішу перевірку: вздовж одного краю проводять лінію на всю довжину інструмента (відрізок АБ). Після цього лінійку повертають (міняють місцями початок і кінець) і вздовж того ж краю проводять іншу лінію. Якщо обидві лінії, маючи співпадаючі кінці (точки А і Б), зливаються по всій своїй довжині, то цей бік лінійки прямолінійний. Аналогічно перевіряють прямолінійність іншого краю. Цю операцію на перевірку інструмента учні можуть виконувати разом з учителем.

При виконанні геометричних побудов використовуються прямокутні рівнобедрені трикутники з кутами 45° та з кутами 30° і 60°. Перевірка трикутників продиться аналогічно до процедури визначення прямолінійності лінійки.

Виконання геометричних побудов на папері необхідно обмежити найпоширенішими з них, тобто тими, які мають найбільше використання при розмічанні деталей плоскої форми. А саме: побудова відрізків різної величини та їх ділення; проведення паралельних прямих і прямих розташованих під певними кутами між собою; побудова кіл і їх ділення, виконання спряжень (заокруглень). При цьому слід наголошувати, що наприклад, кут 90° на фанері, ДВП чи ДСП можна виконати за допомогою столярного кутника, кут 45° (і відповідно 135°) - за допомогою єрунка, кути різних величин можна отримати з використанням малки; паралельні прямі на заготовках отримують за допомогою рейсмуса.

Якщо розмічання заготовок п'ятикласники проводитимуть за допомогою інструментів, то після виконання геометричних побудов на папері доцільно перейти до реалізації зазначеної операції на матеріалі. Якщо розмічання проводитиметься за допомогою шаблонів, то можна спочатку залучати школярів до їх виготовлення на картоні, а пізніше здійснювати розмітку.

Важливим засобом виховного впливу на школярів є постійне загострення їхньої уваги щодо раціонального використання матеріалів. З цією метою їм можна пропонувати певні технологічні задачі.

Розмічаючи деталі, учні повинні знати, що основні розміри заготовки завжди беруть трохи більшими від розмірів деталей. Таке збільшення розмірів оброблюваного матеріалу стосовно розмірів повністю виготовлених деталей називається припуском на обробку. Він може бути різним для окремих операцій; для пиляння він становить до 10 мм.

Завершальним етапом заняття має бути розкрій заготовок. Він здійснюється дрібнозубою ножівкою. П'ятикласникам слід дати загальні поняття про ножівку та прийоми роботи нею. Детальніше ознайомлення з її будовою слід проводити при роботі з лобзиком; на аналогіях інформація застосовується краще.

Заняття 5-6. Випилювання деталей (виробів).

На вивчення цієї теми доцільно відвести два заняття, оскільки випилювання деталей є найголовнішою операцією при виготовлені виробів із фанери. Певні теоретичні відомості про інструменти та пристрої, які використовуються при випилюванні, а також загальні поняття про прийоми роботи лобзиком учні могли отримати в початковій школі (зокрема, в 3-4 класах). Тому, роботу із школярами слід побудувати на узагальненнях, що сприятиме кращому засвоєнню навчального матеріалу.

Ще до оголошення теми та мети першого уроку доцільно продемонструвати школярам зразки різноманітних виробів із фанери чи тонкої дошки, що мають криволінійні зовнішні та внутрішні контури з різними радіусами заокруглень; слід також використовувати розмічені учнями на попередньому занятті заготовки для їхньої практичної діяльності. Після чого (можна й паралельно) взяти в руки ножівку і задати до класу ряд запитань: "Чи можна випиляти такі або подібні контури предметів за допомогою вказаного інструменту?" "Якщо ні, то що заважатиме це зробити?" "Яким має бути ножівочне полотно для криволінійного пиляння?" "Який інструмент має відповідну різальну частину?" і таке ін.

Узагальнивши знання школярів, потрібно переходити до реалізації плану заняття, висвітлюючи теоретичні питання теми. Зрозуміло, що в учнів дуже великим буде бажання якнайшвидше приступити до виготовлення виробів. Вони з нетерпінням чекатимуть завершення теоретичної частини, тому значний обсяг необхідної інформації може бути упущений. Цього дозволяти не треба. А щоб довести школярам важливість техніко-технологічних відомостей, найбільш нетерплячим можна запропонувати виконати певні прийоми роботи на тренувальних зразках. Звичайно, що буде брак у їх роботі, будуть зламані пилочки. Але цим треба пожертвувати, бо з психолого-педагогічної точки зору такі дії вчителя себе оправдують. Тепер всі (або майже всі) учні зрозуміють, що без міцних теоретичних знань, а також без правильно засвоєних прийомів роботи неможливо успішно справитися із поставленими завданнями. А на аналізі помилок виконання практичних дій окремими учнями педагог може побудувати перший урок заняття 5.

Незважаючи на простоту будови лобзика, засвоєння прийомів роботи - досить складне завдання. На початку навчання слід продемонструвати положення рук, звертаючи увагу на вертикальність пилки, а також на способи самоконтролю при її відхилені. Саме процес пиляння повинен бути повільним, бо збільшення швидкості приводить до помилок, дефектів, які не завжди піддаються виправленню. Наприклад, на зворотному боці фанери можуть утворюватися рвані краї, сколювання шпону тощо.

Щоб не допустити травми пальців, рукоятку інструменту слід тримати на певній віддалі від пилки. Її хід має бути коротким (в межах 25-30 мм), а подача заготовки за один рух не повинна перевищувати 1 мм. При збільшенні подачі до 2-4 мм пилка не витримує навантаження і ламається.

На початку вивчення прийомів роботи лобзиком дитячі руки від незвичних рухів будуть швидко втомлюватися, тому через 5-7 хвилин безперервної праці необхідно робити перерву.

Певна складність полягатиме також у тому, щоб триматися лінії розмітки. Незалежно від виду розмічання, вона має становити до 0,6 мм, оскільки нова пилка залишає такий пропил, і в цьому випадку він буде гладкий. Якщо лінія буде товстішою, то пропил буде хвилястий, хоча пилка не вийде за її межі.

Оскільки на слід олівця падає тирса, її періодично треба струшувати або змітати, щоб не виходити за розмітку.

На першому уроці слід ознайомити школярів із прийомами пропилювання прямих ліній, а також випилюванням прямих, гострих, тупих кутів і кіл.

Пропилювання прямих ліній. Перед початком пиляння заготовку ставлять на випилювальний столик так, щоб лінія розмітки співпала з його кромкою (стосовно працюючого). Пилка притискується до кромки столика й підводиться до лінії. При співпаданні з нею розпочинається легкий рух інструмента вниз. У цей час лівою рукою заготовку притискують до столика й скеровують за лінією розмітки. Після того як пилка ввійде в матеріал, заготовку необхідно перекласти в середину столика, що зменшить її вібрацію.

Випилювання прямих і тупих кутів. Особливістю цього прийому є різкий перехід пилки у кутах, тобто переведення полотна з прямої лінії на кут. В точці перегину необхідно припинити подання пилки вперед і, не зупиняючи вертикального її переміщення, лівою рукою повертати заготовку до тих пір поки площина різальної частини інструменту не стане в потрібному напрямку. Після цього відновлюється поступальний рух по прямій.

Випилювання гострих кутів. Особливу увагу при згині необхідно звертати на узгодженість дії обох рук, оскільки цей прийом потребує великого розвороту пилки. При її підході до точки зламу подачу вперед слід припинити, повертаючи інструмент в один бік (наприклад, вправо), а заготовку в протилежний до тих пір, поки різальна частина не розвернеться півколом. Таким чином пилка набуває необхідного напрямку, після якого можна продовжувати пиляння.

Випилювання кіл можна вважати завершальним прийомом роботи з лобзиком.

З попередніх прийомів учням зрозуміла суть виконання трудових дій, але в них повинен вироблятися стабільний навик пиляння точно за лінією. Пиляння по колу має свою особливість, бо тут важливим є узгодження дій правої та лівої рук. Кожний рух має одночасно повертати малюнок (заготовку) і подавати пилку вперед (1 мм). До набуття певних навиків у роботі спішити непотрібно. Сповільнена подача дозволяє уникнути виходу пилки за межі розмітки, на що потрібно постійно наголошувати школярам.

Зазначені прийоми пиляння вчитель демонструє для всіх учнів із одночасним їх коментарем. У залежності від розвитку в п’ятикласників їх умінь роботи з лобзиком, засвоєння елементів операції випилювання може здійснюватись поетапно, або послідовно.

На формування умінь роботи з лобзиком слід виділити другий урок заняття 5. Учні, які успішно виконають тренувальні завдання, можуть переходити до випилювання контурів деталей (виробів).

Тому заняття 6 може мати суто практичний характер, де школярі застосовуватимуть набуті знання і вміння на конкретних предметах.

Слід зазначити, що і як при первинному формуванні умінь, так і при їх використанні на практиці, велику увагу необхідно приділяти дотриманню правил техніки безпеки праці: при натягуванні пилочки на рамку, при роботі лобзиком, при свердлінні отворів чи їх наколюванні шилом.

Певні труднощі в п'ятикласників виникають із натягуванням пилочки. Щоб полегшити роботу учням слід використовувати різноманітні пристрої, які можуть бути виготовлені в шкільних майстернях старшокласниками. Зразки такого обладнання і рекомендації стосовно їх виконання достатньо описані в методичній літературі. Так само існує багато порад, як самостійно можна виготовляти пилочки для лобзиків (нарізування зубців плашкою, нарізування зубилом на пружинах із старих будильників, насікання на гітарній струні та ін.). Нескладно в умовах шкільної навчальної майстерні виготовляти рамки (станки) для лобзиків. Тому в учителів не повинно бути проблем з організацією роботи при виготовленні різноманітних предметів з фанери, ДВП чи тонкої дошки.

У залежності від складності виробів, які пропонуються п’ятикласникам матеріально-технічного забезпечення майстерень та інших умов, учителі трудового навчання можуть збільшити кількість годин на випилювання контурів деталей /виробів/ за рахунок занять виділених для комплексних робіт.

При наявності в майстерні електричного лобзика, доцільно продемонструвати його роботу, не залучаючи до цього безпосередньо учнів. Головну увагу слід звертати на ефективність використання механізмів при обробці матеріалів, їх переваги, порівняно з ручною роботою. Разом з тим, слід зазначити, що це - об’єкт підвищеної небезпеки, а тому особливо слід дотримуватися правил техніки безпеки.

Заняття 7. З'єднання деталей із фанери, ДВП і ДСП.

Теоретичну частину заняття рекомендуємо розпочати узагальненням знань школярів про найпоширеніші та найвідоміші способи складання столярних виробів. З цією метою учням можна запропонувати розглянути й проаналізувати різноманітні предмети з деревини та деревних матеріалів і визначити види виконаних з'єднань. Після цього доцільно організувати проблемну бесіду, щоб школярі самостійно дали їх порівняльну характеристику. Наводимо приблизний зміст бесіди.

- За допомогою яких способів з'єднані представлені вам для вивчення вироби? (За допомогою цвяхів, шурупів, на клею).

- Звичайно, найпростіше з'єднання дерев'яних речей виконується цвяхами; а чи можемо ми при виготовленні своїх виробів використати цвяхи? (Ні, оскільки вони будуть розколювати торці заготовок, псуватимуть зовнішній вигляд предмета, і мабуть не підходитимуть для вибраної конструкції).

- Тоді, можливо, для нашого з'єднання використати шурупи? Спосіб їх проникнення в матеріали та скріплення заготовок відмінний від попереднього (при цьому можна показати на плакатах збільшені зображення цвяхів та шурупів, умови їх утримування в деревині й деревних матеріалах, а також продемонструвати прийоми загвинчування шурупів та забивання цвяхів у фанеру). (Ні, бо шурупи теж можуть розколювати торці заготовок і також псують вигляд виробу).

- А яке з'єднання відповідає умовам надійності, міцності і не залишає видимих слідів на поверхні скріплюваних деталей ? (Клейове).

- У початкових класах ви склеювали папір, картон, виготовляючи різноманітні коробочки та інші вироби. А яким клеєм ви це робили? (Канцелярським - силікатним, а також ПВА).

- Клей ПВА ми також будемо використовувати. А які клеї ви ще знаєте, що ними можна склеювати деревину, фанеру, ДВП та інші деревні матеріали? (Глютиновий (столярний), казеїновий, міздровий).

 Можна передбачити, що п'ятикласники зовсім не знатимуть природних клеїв, але намагатимуться називати універсальні синтетичні, які батьки часто використовують у побуті. Тому, доцільно сказати школярам про найпоширеніші природні клеї й коротко розповісти про умови отримання, наголосивши, що є основою їх назви.

Після такої невеликої бесіди ми рекомендуємо залучити школярів до роботи з книжкою, щоб вони самостійно (5-7хв.) опрацювали тему "З'єднання деталей". Для перевірки засвоєних знань пропонуємо використати такі запитання: - Які ви знаєте способи з'єднання деталей із деревини та деревних матеріалів? - Як підбирають розміри цвяхів при з'єднанні? - Які види шурупів використовуються для з'єднання?

- Чи відрізняються між собою цвяхи та шурупи за будовою стержня? - Чи можна при з'єднанні забивати шурупи молотком? Чому? - Які клеї використовують при збиранні столярних виробів? - З чого виготовляють столярний (глютиновий) клей? - Який спосіб його приготування? - Яка будова клеєварки? - Чому вона складається з двох посудин? - Яких правил техніки безпеки слід дотримуватися при приготуванні столярного клею?

Провівши опитування, доцільно підсумувати знання учнів, відзначити кращі відповіді оцінками й перейти до вибору виду з'єднання.

Слід зазначити, що програма велику увагу приділяє приготуванню столярного клею й виконанню ним з'єднань. Ми вважаємо, що поняття про його приготування можна подати лише в загальних рисах, а складання виробу найкраще здійснювати клеєм ПВА; це простіше та безпечніше.

У вступному інструктажі до виконання практичної роботи необхідно звернути увагу на підготовчих роботах при склеюванні, зокрема на підгонці й припасуванні деталей, контролюванні їх форм та розмірів. У критерій оцінювання трудових дій доцільно ввести також уміння учнів читати креслення деталей, а також правильність виконання операції склеювання й організацію свого робочого місця.  

Заняття 8-9. Оздоблення виробів із фанери, ДВП і ДСП.

На опорядження, тобто кінцеву обробку виробів школярами пропонуємо два

заняття. Це дозволить всім без винятку учням вирівняти шанси й вчасно завершити попередні технологічні операції, на належному рівні та якісно виконати необхідні оздоблення; педагог матиме можливість провести ґрунтовний аналіз дитячих робіт та підвести підсумки по всій темі "Обробка деревини".

Теоретичну частину першого із двох занять можна розпочати організацією та проведенням проблемної бесіди, характер якої буде аналогічним до попередньої.

Зібрані (склеєні) минулого разу школярами вироби матимуть ще не зовсім гарний, естетичний вигляд. Особливо це дуже добре буде бачитися в порівнянні. Тому доцільно також, як і при вивченні з'єднань, використати учнівські вироби попередніх років, вибравши, звичайно, найкращі зразки. Буде непогано, якщо вчитель матиме можливість представити найрізноманітніші види оздоблень предметів із деревини. Переконані, що дітей це зацікавить і вони візьмуть активну участь в обговоренні переваг та недоліків різних способів опорядження.

Для проведення бесіди можна використати наступні запитання:

- Виготовлені вами вироби можна вважати повністю завершеними? (Думки школярів, швидше всього, розділяться: так або ні).

- А тепер вам пропонуються для огляду речі, які виготовляли ваші попередники. Чи подобаються вони вам? (Беззаперечно).

- А чому ? (Бо вони гарні; деякі красиво розмальовані, окремі з випаленими візерунками, а є просто полаковані).

- Чи хочете ви, щоб і ваші вироби були такими, а можливо, ще й кращими? (Так).

- Запам'ятайте, що завершальна стадія виготовлення виробу, яка пов'язана з нанесенням на його поверхню різних візерунків, із покриттям фарбами, лаками тощо називається оздобленням. А який вид оздоблення вам подобається найкраще? (Будуть різні відповіді).

Після цього доцільно зупинитися на короткій характеристиці найпоширеніших видів оздоблень, приділивши основну увагу тому (або тим) способу опорядження, який безпосередньо школярі виконуватимуть.

Звичайно, що вчитель ще перед початком вивчення теми вибирає об'єкти праці для учнів, визначаючи в тому числі й вид оздоблення.

Однак, не виключена можливість, коли школярі можуть пропонувати свої варіанти проведення опоряджувальних робіт, і це треба враховувати.

Для кращого засвоєння навчально-технічної інформації з теми заняття школярам можна запропонувати протягом 7-8 хвилин попрацювати з підручником, після чого провести невеличку співбесіду, використовуючи наступні запитання:

- Які ви знаєте види оздоблення? - Від чого залежить вибір виду оздоблення? - Яке оздоблення називається прозорим? - А яке непрозорим? - У чому полягає суть процесу випалювання? - Яких правил техніки безпеки слід дотримуватися при роботі з випалювачем (пірографом)? - Яких правил особистої гігієни та безпеки праці треба дотримуватися при роботі з лаками й фарбами?

Провівши опитування й закріплення засвоєного матеріалу, можна приступати до виконання практичних робіт.

Велику увагу дітей слід звертати на підготовку до оздоблення. Дуже часто діти вважають, що оздоблення, особливо непрозоре, закриє всі їхні огріхи, допущені при виконанні попередніх трудових дій. Але це не так. У більшості випадків зроблений школярами брак може проявлятися ще більше. А тому, поверхня під оздоблення має бути добре підготовлена.

Всі опоряджувальні роботи мають виконуватися із суворим дотриманням техніки безпеки.

Безпосереднє оздоблення поверхонь виробу може зайняти другий урок першого заняття та першу сорокап'ятихвилинку другого заняття теми "Оздоблення..."

Завершальний урок із чотирьох запланованих на оздоблення необхідно виділити для проведення аналізу учнівських робіт та підведення підсумків.

Заняття 10-12. Комплексні роботи.

Виділивши в тематичному плануванні три заняття на виконання робіт комплексного характеру, ми виходили з наступних міркувань.

По-перше, перед вивченням теми "Обробка деревини" вчитель ще не знає можливостей п'ятикласників у плані виконання трудових дій, щоб визначити об'єкти праці для школярів, кожному індивідуально. Тому, доведеться підбирати вироби, орієнтуючись на так званого середнього учня; об'єкти мають бути такими, щоб їх міг зробити кожний.

По-друге, введення школярів до основ обробки матеріалів має здійснюватися через фронтальну форму організації праці, оскільки, проведення вступних, поточних та заключних інструктажів, аналіз і оцінювання трудових дій п'ятикласників, впровадження елементів само- та взаємоконтролю будуть ефективними саме при такій організації роботи дітей.

Разом з тим, це не зовсім сприяє здійсненню диференціації навчання, формуванню інтересів та нахилів дітей, розвиткові індивідуальних рис кожної особистості.

Тому, коли п'ятикласники пройдуть разом ознайомлення із технологічним процесом обробки деревних матеріалів на базі єдиного виробу, їм доцільно надати можливість повторити його індивідуально, виготовляючи такі речі, які їм найбільше до вподоби (звичайно, базуючись на програмному матеріалі, виходячи з можливостей та умов школи).