Системний підхід до наукової організації праці студентів в умовах вищих навчальних закладів

3. Системний підхід до наукової організації праці студентів в умовах вищих навчальних закладів

Підвищення ролі людського фактора в різних сферах життя й діяльності суспільства обумовлює ускладнення вимог, пропонованих до рівня професіоналізму випускників вищої школи. Повсюдно спостерігається попит на висококваліфікованих фахівців, здатних творчо вирішувати складні завдання, прогнозувати й моделювати результати власної професійної діяльності, шукати шляхи й засоби самовираження й самоствердження в умовах практичної, самостійної роботи. Багато з розроблювачів проблеми, яка цікавить нас, відзначають низький рівень готовності майбутніх фахівців до творчого виконання професійних функцій, нестандартному рішенню виробничих питань. Недооцінка наукового підходу до рішення професійних завдань, не завжди належна готовність до наукової праці й володіння її методикою майбутніми педагогами дозволяє дійти висновку про те, що в підготовці професійних кадрів усе ще не повністю використовується потенціал науково-дослідної діяльності.

Орієнтація в практиці вищої школи на предметне навчання, недооцінка особистісно-орієнтованої освіти багато в чому знижує результативність наукової праці, що нерідко не працює на формування.

Всі складники учбово-дослідницької й науково-дослідної роботи студентів являють собою складний і взаємозалежний процес, результативність якого визначається системним підходом до його організації.

Під системним підходом ми будемо розуміти таку організацію праці, при якій всі її компоненти перебувають у взаємозумовленості, постійній рефлексії й корекції результатів, створенні умов, що забезпечують досягнення її результативності, формування якостей особистості майбутнього фахівця, що дозволяють йому нестандартно вирішувати професійні завдання, володіти інноваційними технологіями й методикою наукової діяльності.

Системний підхід передбачає визначення цілей і завдань праці студентів, створення концепції (основних напрямків, стратегії їхньої реалізації, програми й методики) підготовки майбутніх фахівців до науково-дослідної діяльності; визначення структурних компонентів цієї системи; встановлення характеру взаємозв'язку між ними; виявлення рівнів і критеріїв оцінки результативності наукової праці; вибір форм, методів, засобів реалізації наміченої програми; прийомів рефлексуючої, що діагностуючої, корегуючої діяльності студентів в області наукового пошуку, самостійної або практичної роботи. [21, 170]

Здійснення системного підходу носить поетапний характер. В організації й проведенні, наприклад, наукової праці зі студентами велике значення надається мотиваційному, діагностичному, проективному, діяльному, рефлексивному й корекційному етапам. Реалізація системного підходу припускає поетапне рішення завдань: вироблення концептуальних положень, створення матеріальної й науково-методичної бази; розробка графіка наукової праці у відповідності зі специфікою факультету й границями навчального процесу; забезпечення грамотним науковим керівництвом студентів; включення їх в учбово-дослідницьку й науково-дослідну діяльність із урахуванням рівня їхньої підготовленості й досвіду наукової праці.

Наукова праця, як важлива ланка підготовки конкурентоспроможного фахівця, повинна займати провідне місце в умовах вищої освіти. Завдання вищої школи полягає в тому, щоб скоротити період адаптації студентів до учбово-дослідницької й наукової праці. Рішення цього завдання можливо в тому випадку, якщо з перших днів перебування у вищій школі студент буде брати активну участь у різноманітних формах наукової праці, проведених кафедрами, факультетами.

Успішність і результативність праці студента в першу чергу визначається створенням органів керування, студентського активу, що покликаний визначити мету, завдання, основні напрямки наукової діяльності, завдання, форми, методи й засоби їхньої реалізації.

У практиці деяких університетів таким органом виступає науково-методична рада (НМР), до складу якої входять по одному представнику від студентів і викладачів від кожного факультету. У свою чергу на кожному факультеті створена рада, що поєднує в собі представників від кожного курсу для наукової організації й координації праці з урахуванням специфіки курсу, рівня підготовки й досвіду наукової праці студентів. НМР засідає один раз на місяць по заздалегідь складеному плану, який складається наприкінці травня кожного навчального року. [21, 173]

Науково-методична рада визначає зміст роботи по роках навчання й по напрямках роботи. Головна її ціль: забезпечення умов для формування особистості майбутнього фахівця, здатного й готового до науково-дослідної діяльності. Науково-методична рада координує наукову працю факультетів, курсів, планує загально-університетські заходи, спрямовані на формування позитивної мотивації й позитивного відношення студентів до наукової праці.

Студентський актив свої зусилля зосереджує на загально-університетських заходах, покликаних переконати студентів у можливостях наукової праці, у їхньому професійному збагаченні, підвищенні рівня їхнього професіоналізму й конкурентоспроможності.

Останнім часом великий інтерес у студентів, аспірантів і викладачів мають творчі ігри – Брейн-ринги.

Брейн-Ринги проводяться щорічно (кінець листопада – початок грудня). Команди складаються зі студентів різних факультетів, аспірантів і викладачів. Їх ціль: широка пропаганда знань, компетентності, інтелектуальної культури, уміння користуватися знанням як засобом творчої адаптації. Беручи участь у них, студенти переконуються в тому, що без знань, широкого наукового кругозору, інформаційної культури й оволодіння методикою наукової праці не можна стати сьогодні професіоналом, конкурентоспроможним фахівцем. У здоровій конкурентній боротьбі майбутні фахівці вчаться формулювати свої ідеї, відстоювати їх перед великою аудиторією, доказово й у нестандартній формі показувати їхню перевагу перед представниками конкуруючих сторін і обґрунтовувати способи рішення наукових проблем.

У практиці роботи НМР по керуванню й наукової організації праці студентів використовуються різноманітні форми. Причому вони диференціюються з урахуванням змісту роботи, специфіки факультету, курсу навчання, рівня підготовленості й досвіду науково-дослідної діяльності студентів. Велике значення надається проведенню вузівських предметних олімпіад і конкурсів. Їх ціль: перевірити рівень знань і здатності вирішувати нестандартні завдання професійної спрямованості. Конкурси на кращу наукову працю проводяться в різноманітних формах вираження наукового результату: реферат, наукова стаття, макети, плакати, комп'ютерні програми, творчі роботи.

Для об'єктивної оцінки результатів конкурсних робіт з фахівців предметних кафедр створюються комісії експертів по таких напрямках: літературно-мовознавчі, природно-математичні, художньо-графічні, психолого-педагогічні. Конкурсні роботи, що зайняли призові місця рекомендуються на підсумкову науково-практичну студентську наукову конференцію, що проводиться щорічно у квітні. Кращі роботи публікуються в збірнику студентських робіт.

Широке визнання одержали наукові семінари, якими керують провідні спеціалісти, доктори наук, професори. На різних кафедрах університетів доцільно створювати семінари молодих дослідників. У ньому беруть участь аспіранти й студенти. Ціль семінару складається в оволодінні методикою й технологією наукового дослідження, придбання навичок спілкування й комунікативної культури. На засіданнях семінару студенти й аспіранти по черзі виступають із доповідями, разом з керівником семінару активно обговорюють підходи, методики, технології рішення наукових проблем, які їх цікавлять, перші наукові результати й теоретичні узагальнення. Молоді дослідники вчаться працювати з науковою літературою, становити методику дослідження, аналізувати зібрані дані, робити висновки, оцінювати знахідки й рішення інших дослідників. Семінари виступають гарною школою підготовки аспірантів і студентів до науково-дослідної роботи.

Зібрані матеріали в ході вивчення й аналізу наукової літератури по вибраній проблемі, відпрацьовування методики й технології дослідження створюють основу для участі студентів у наукових конференціях. Підготовка до участі в цих конференціях служить гарною школою наукової праці студентів. Майбутні вчителі здобувають уміння підготувати наукову доповідь, оформити зібрані факти, доповісти й захистити свої наукові погляди. У ході конференцій студенти опановують умінням слухати інших, культурою постановки питання й відповіді на нього, доказовості викладу власних думок, умінням оцінити новизну й практичну значимість наукової інформації.

Розширення географії учасників міжнародних і всеукраїнських наукових студентських конференцій підвищують значимість наукової праці в очах студентів. Тематика конференцій визначається на основі опитувань студентів, вивчення їхніх наукових інтересів, які систематично проводяться студентським активом факультетів і узагальнюються НМР.

Комплексний підхід до наукової організації праці передбачає систематичну роботу з розвитку творчих здатностей студентів, озброєнню їхньою методикою наукового дослідження, підвищення їхньої розумової культури. Рішення цих завдань здійснюється в процесі оволодіння педагогічних дисциплін: наукові основи пізнавальної діяльності, педагогіка, методика виховної роботи, історія педагогіки, а також під час позааудиторської роботи: кружки, проблемні групи, наукові лабораторії, самостійна пошукова й дослідно-експериментальна діяльність.

Процес підготовки студентів до наукової праці буде результативним, якщо майбутні фахівці будуть залучені в різноманітні форми науково-дослідної діяльності. Із цією метою на кафедрах доцільно створювати наукові лабораторії, які розглядаються як база проведення учбово-дослідницької й науково-дослідної роботи студентів, перевірки ефективності розроблених програм, методик, підходів до рішення досліджуваних проблем. Становлення творчої особистості майбутнього фахівця буде проходити успішно, якщо мотивувати пізнавальну й наукову діяльність студентів; створювати творчі групи з урахуванням наукових інтересів, здатностей, можливостей і досвіду наукової праці студентів; забезпечити науково-дослідну базу; озброювати їхньою методикою наукової праці; створювати ситуації успіху при впровадженні в практику наукових результатів; заохочувати творчу діяльність і самостійність дослідників при рішенні наукових проблем. [11, 6–8]

3.1 Організація самостійної роботи студентів

Самостійна робота студентів поряд з аудиторною представляє одну з форм навчального процесу і є істотною його частиною. Для її успішного виконання необхідні планування й контроль із боку викладачів, а також планування обсягу самостійної роботи в навчальних планах спеціальностей профілюючими кафедрами, навчальною частиною, методичними службами навчального закладу.

Самостійна робота студентів призначена не тільки для оволодіння кожною дисципліною, але й для формування навичок самостійної роботи взагалі, у навчальній, науковій, професійній діяльності, здатності приймати на себе відповідальність, самостійно вирішити проблему, знаходити конструктивні рішення, вихід із кризової ситуації й т.д. Значимість самостійної роботи студентів виходить далеко за рамки окремого предмета, у зв'язку із чим випускаючі кафедри повинні розробляти стратегію формування системи вмінь і навичок самостійної роботи. При цьому варто виходити з рівня самостійності абітурієнтів і вимог до рівня самостійності випускників для того, щоб за період навчання шуканий рівень був досягнутий. [14, 10–13]

На третьому й четвертому курсах студенти прилучаються до самостійної роботи над науковою проблемою. Результатом самостійної наукової праці під керівництвом досвідчених викладачів є наукові статті, конкурсні роботи, кваліфікаційні роботи.

На думку науковців, система вищої освіти покликана не лише давати студентам певну систему знань, формувати в них професійні вміння та навички, розвивати творче мислення, але й озброювати методикою самостійного пошуку і здобуття інформації, необхідної для подальшої професійної діяльності.

Самостійна робота – це спеціально організована діяльність студентів з урахуванням їх індивідуальних особливостей, спрямована на самостійне виконання навчальних завдань різних рівнів складності як на аудиторних заняттях, так і в позааудиторний час. Метою організації самостійної роботи студентів є її спрямування на виконання соціального замовлення, тобто у формуванні у студентів уміння самостійно поповнювати свої знання, орієнтуватися у потоці наукової інформації. [14, 15]

Відповідно до нової освітньої парадигми незалежно від спеціалізації й характеру роботи будь-який починаючий фахівець повинен мати фундаментальні знання, професійні вміння й навички діяльності свого профілю, досвід творчої й дослідницької діяльності за рішенням нових проблем, досвід соціально-оцінної діяльності. Два останні складники освіти формуються саме в процесі самостійної роботи студентів. Крім того, завданням кафедр є розробка диференційованих критеріїв самостійності залежно від спеціальності й виду діяльності (дослідник, проектувальник, конструктор, технолог, ремонтник, менеджер і т.д.).

У вузі існують різні види індивідуальної самостійної роботи – підготовка до лекцій, семінарів, лабораторних робіт, заліків, іспитів, виконання рефератів, завдань, курсових робіт і проектів, а на заключному етапі – виконання дипломного проекту. Самостійна робота більше ефективна, якщо вона парна або в ній беруть участь 3 чоловік. Групова робота підсилює фактор мотивації й взаємної інтелектуальної активності, підвищує ефективність пізнавальної діяльності студентів завдяки взаємному контролю. [22, 34–35]

Участь партнера істотно перебудовує психологію студента. У випадку індивідуальної підготовки студент суб'єктивно оцінює свою діяльність як повноцінну й завершену, але така оцінка може бути помилковою. При груповій індивідуальній роботі відбувається групова самоперевірка з наступною корекцією викладача. Ця друга ланка самостійної навчальної діяльності забезпечує ефективність роботи в цілому. При досить високому рівні самостійної роботи студент сам може виконати індивідуальну частину роботи й демонструвати її партнеру-однокурснику.

Співвідношення часу, що відводиться на аудиторну й самостійну роботу, в усьому світі становить 1:3,5. Таке співвідношення ґрунтується на величезному дидактичному потенціалі цього виду навчальної діяльності студентів. Самостійна робота сприяє:

• поглибленню й розширенню знань;

• формуванню інтересу до пізнавальної діяльності;

• оволодінню прийомами процесу пізнання;

• розвитку пізнавальних здатностей. [24, 35]

Саме тому вона стає головним резервом підвищення ефективності підготовки фахівців.

Теоретичний аналіз і вивчення практики діяльності вищих навчальних закладів показує, що розгортання самостійної роботи студентів починається з постановки навчальних завдань. Можна констатувати, що організацію самостійної роботи студентів слід розпочинати з розроблення системи навчальних завдань різних рівнів складності залежно від особливостей виокремлених типологічних груп.

Загальним недоліком усіх підходів до організації самостійної роботи студентів є їх однобічність, обмеженість дидактичного аналізу одним або декількома аспектами.

Незважаючи на відмінність підходів, більшість дослідників дійшли висновку, що сьогодні необхідний загальнопедагогічний, а не частково-аспектний підхід до організації самостійної роботи, який потребує єдності між тим, хто навчається, і тим, хто навчає, оскільки самостійна робота як частина освітнього процесу завжди включає пряме або непряме педагогічне керівництво, тобто єдність методів навчання і способів учіння. Саме такий підхід призводить до комплексного впливу на засвоєння кожним студентом наукових понять, способів дій, на формування певних особистісних характеристик.

Самостійну навчальну роботу можна визначити «як сукупність різноманітних видів індивідуальної і колективної навчальної діяльності студентів, яка здійснюється ними на заняттях або вдома за завданням викладача, під його керівництвом, проте без його безпосередньої участі» [15.297]. Більшість дослідників розглядають проблему підготовки студентів до самостійної роботи і керівництва нею викладацьким складом на мотиваційному, технологічному та організаційному рівнях. [2, 176]. Іншими словами, 1) сформувати у студентів мотивацію до самостійного вивчення навчального матеріалу та 2) забезпечити впровадження технології з боку викладачів, враховуючи при цьому індивідуальні психологічні властивості студента.

Організацію самостійної роботи студентів як складову навчальної діяльності схематично можна представити таким чином:

усвідомлення цілей та задач  мотиви  способи 

контроль та самоконтроль  оцінювання  результат.

Виходячи з цього, для успішної організації самостійної роботі студентів викладач має виконати ряд заходів:

1.             встановити завдання стосовно самостійної роботи;

2.             забезпечити студентів необхідною навчальною та методичною літературою;

3.             розробити та довести до студентів рекомендації щодо вивчення теорії;

4.             надати зразки виконання практичних вправ;

5.             поставити контрольні питання та орієнтири для самоконтролю студентами своєї самостійної роботи.

Самостійна діяльність вимагає від студентів активної розумової праці, вміння застосовувати раніше засвоєнні знання. Найбільш поширеними видами самостійної роботи є робота з підручником, навчальними посібниками, дидактичними матеріалами, персональним комп’ютером, розв’язування задач, виконання вправ, написання рефератів, самостійні спостереження, лабораторні роботи, дослідницька діяльність, конструювання, моделювання.

За дидактичною метою самостійну роботу можна поділити на: підготовчу, спрямовану на засвоєння нових знань, тренувальну, узагальнююче-повторювальну й контрольну. Найбільш широко самостійна робота застосовується під час закріплення і вдосконалення знань, умінь та навичок студентів. Мають самостійний характер усі види творчих робіт. Завдання для самостійної роботи можуть бути фронтальними та індивідуальними. В усіх випадках завдання, які вимагають самостійної роботи, даються студентові з урахуванням його індивідуальних особливостей та пізнавальних можливостей. [15.297].

Вченими доведено, що темперамент людини протягом життя в основі своїй не змінюється і залежить від фізіологічних особливостей організму. Тому визначення та врахування темпераменту студента при організації його самостійної роботи – одне з важливих завдань викладача. Наприклад, у сангвініка проблем з самостійною роботою виникати не повинно, бо люди-сангвініки легко пристосовуються до будь-яких вимог, оточуючих, колективів, установ. Вони працюють достатньо швидко, але при необхідності можуть уповільнити темп і виконати роботу з особливою точністю й ретельністю. [17, 62]

Меланхолік виконує роботу повільніше за сангвініка. Тому на виконання самостійної роботи таким студентам необхідно виділити у двічі більше часу. Меланхоліка швидко стомлює будь-яка діяльність, навіть легка і приємна. Його лякають нові завдання і великі обсяги роботи. Тому, щоб меланхолік якісно виконав роботу, викладачеві доцільно розподілити завдання на частини. Саме студенти з цим типом темпераменту в процесі навчання потребують найчастіших консультацій з викладачем та його підтримки. [17, 69]

Найскладніше буде самостійно працювати над навчальним матеріалом холерикові. Йому складно надовго зосередитися на одній роботі. Він швидко стомлюється від рутини, одноманітності. Як правило, все робить надзвичайно швидко і не якісно, часто не доводить справ до кінця. Завдання студентові холерикові слід, як і меланхолікові, видавати невеликими частинами. Розпорядження й інструкції холерики, переважно, на дослуховують до кінця, не вникають глибоко в суть справи, тому слід інформувати холерика стисло, небагатослівно, акцентуючи його увагу на основних аспектах. Не зайве також переварити, чи зрозумів холерик суть справи. [17, 76]

Самостійно навчальну роботу студент-флегматик виконує сумлінно, якісно, але надзвичайно повільно. В кожну проблему флегматик намагається вникнути як найглибше. Флегматик – це людина, яка спочатку все ретельно продумає, прорахує, виважить, і лише потім скаже чи зробить. Студент-флегматик не здатний швидко зорієнтуватися, тому усі завдання потрібно видавати йому заздалегідь. [17, 83]

Отже, вважаємо, щоб організація самостійної роботи студентів у вищому навчальному закладі при вивченні різних предметів була ефективною, необхідно забезпечити в цьому процесі врахування індивідуальних особливостей студентів.

Таким чином, організація самостійної роботи студентів дає змогу індивідуалізувати навчальний процес, активізувати науково-дослідницьку роботу студентів, залучити їх до участі в олімпіадах та науково-технічних конференціях. А головне, дає студентам впевненість в тому, що вони зможуть розв’язати встановлені задачі і в майбутній професійній діяльності.

  3.2 Результативність наукової організації праці студентів

Результативність наукової праці в підготовці студентів до майбутньої професійної діяльності багато в чому визначається своєчасним стимулюванням (моральним і матеріальним). Повинна бути продумана ціла система заохочень студентів за успіхи в науково-дослідній діяльності. Наказ про нагородження повинен готуватися по доповідній НМР, у якій дається мотивоване обґрунтування кожної кандидатури, поданої активом груп. За перемогу в предметній олімпіаді, конкурсі наукових праць, кращу статтю або доповідь, повідомлення на науковій конференції студенти можуть одержувати грошову премію, грамоту, подяку.

Результати наукової праці студентів можуть висвітлюватися на сторінках періодичної преси університету, міста й області. Гласність не тільки затверджує в правильності обраного шляху, але й сприяє залученню в різноманітні форми наукової праці нових студентів.

Останнім часом став більше помітним і такий фактор наукової праці як позитивний її вплив на якість навчальної роботи. До закінчення університету багато студентів мають досвід дослідницької роботи, володіють методикою наукової праці. Такі студенти при захисті кваліфікаційних робіт рекомендуються в аспірантуру. Комплексний підхід до організації наукової праці студентів в університеті сприяє якісному виконанню соціального замовлення, дозволяє задовольнити потреба суспільства у висококваліфікованих педагогічних кадрах.

Висновки

Наукова й навчальна робота студентів – це велика складна система, що виражається нескінченною розмаїтістю станів, відносин, зв'язків різних компонентів, які її складають. Щоб ця система була оптимальною й дійсно розвивалася, вона повинна бути раціональною мати необхідне науково-теоретичне обґрунтування й наукову організацію.

Нові завдання вищої школи, її безперервний розвиток пред'являють до навчального процесу зростаючі вимоги як у частині вдосконалювання його змісту, форм і методів, так і в частині його оптимальної організації й керування. Цілком обґрунтовано, що досить значні вимоги останнім часом стали пред'являтися до наукової організації навчального процесу й роботі студентів, завданням яких є створення певного, цілеспрямованого порядку побудови, функціонування й розвитку системи навчання у вищій школі.

Для навчального й наукового процесу вищої школи усе більше стає необхідним удосконалювання його організації на основі наукового аналізу, який охоплює всі його сторони.

Удосконалювання організації праці студентів вимагає встановлення найбільш сприятливих відносин між студентами й викладачами в їх навчальній і навчальній діяльності, забезпечення максимального успіху цієї діяльності у рішенні завдань по підготовці висококваліфікованих фахівців з найменшими матеріальними витратами. Перед науковою організацією роботи студентів відповідно ставиться завдання вишукування нових, найбільш результативних форм і методів діяльності з обґрунтованим застосуванням засобів, які інтенсифікують, навчання.

Щоб система навчального й наукового процесу дійсно була раціональною, у її організацію повинні бути закладені якості й засоби передбачення оптимальних шляхів її функціонування й розвитку, з обліком складних, що важко вирішуються ситуацій і протиріч і можливостей їхнього вирішення.

У навчальній і науковій діяльності студентів і викладачів, в умовах застосування нових засобів і методів навчання необхідним виявляється виявлення прихованих можливостей підвищення ефективності навчання й у той же час нещадна боротьба із втратами навчального часу через погану організацію навчального й наукового процесу й необґрунтованого застосування нових засобів і методів. Тому, найважливіша роль в науковій організації навчального процесу та самостійної роботи студентів, приділяється службі інформації, що характеризує стан системи навчального процесу, для відповідного впливу як на всю систему, так і на її компоненти.

Для навчального процесу вищої школи й організації роботи студентів характерні логічна й дидактична визначеність, тому для оптимального його функціонування необхідне чітке й обґрунтоване визначення завдань, вибір форм і засобів їхнього оптимального рішення, перевірка правильності рішення, встановлення шляхів удосконалювання системи.

Істотний інтерес для наукової організації навчального процесу представляє дидактичний експеримент, тісно пов'язаний з удосконалюванням форм, методів, засобів навчання, тому підготовка й проведення експерименту, а також оцінка його результатів є важливим завданням.

Визначальною особливістю системи навчального процесу й роботи студентів є їх суспільний зміст – організована діяльність колективу людей, що вирішують цілеспрямовані навчальні, наукові й практичні завдання. Рішення цих завдань вимагає від колективу навчального закладу й кожного його члена свідомості відповідальності перед державою й постійним розумінням того, що вся навчальна й наукова діяльність повинні бути оптимальними й безупинно вдосконалюватися.

Наукова організація навчального процесу вимагає дидактико-психологічного розгляду сутності навчання, встановлення строгої дисципліни навчальної діяльності студентів і в той же час надання їм широкої ініціативи в самостійній роботі.

Список використаних джерел та літератури

 

1.     Абдулина О.А. Личность студента в процессе профессиональной подготовки // Высшее образование в России. 1993. №3;

2.     Буланова-Топоркова М.В. Педагогика и психология высшей школы: учебное пособие. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – 544 с.;

3.     Габай Т.В. Учебная деятельность и ее средства. – М., 1988;

4.     Гончаренко С.У. Український педагогічний словник – К.: Либідь, 1997. – 376 с.;

5.     Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психология высшей школы: особености деятельности студентов и преподавателей. – Минск: Изд-во БГУД978;

6.     Луценко В.В. Управління учбовою діяльністю в умовах нових педагогічних технологій // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. праць. – Х.: ХДПУ, 1998. – Вип. 7. – С. 71–75;

7.     Луценко В.В. Особливості інноваційної діяльності в освіті на сучасному етапі // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. праць. – Х.: ХДПУ, 1998. – Вип. 8–9. – С. 72–76;

8.     Луценко В.В. Класифікація педагогічних технологій навчання // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Серія «Психологія»: Зб. наук. праць. – Х.: ХДПУ, 1999. – Вип. 2. – С. 27–34;

9.     Луценко В.В. Педагогічне діагностування студентів // Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. праць. – Х.: ХДПУ, 1999. – Вип. 4. – С. 13–17;

10.   Луценко В.В. Урахування типологічних особливостей студентів у їхній навчально-пізнавальній діяльності // Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. праць. – Х.: ХДПУ, 2000. – Вип. 6. – С. 81–87;

11.   Луценко В.В. Організованість студентів як педагогічна проблема // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. праць. – Х.: ХДПУ, 2000. – Вип.12. – С. 5–13;

12.   Луценко В.В. Формування педагогічного середовища, сприятливого для самостійної діяльності студентів // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. праць. – Х.: ОВС, 2002. – Вип. 17. – С. 21–27;

13.   Нові педагогічні технології викладання фізико-математичних дисциплін у середніх навчальних закладах нового типу: Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 200-річчю від дня народження М.О. Остроградського. – Полтава. – 2001. – С. 173–178;

14.   Організація самостійної роботи студентів з педагогіки: Навчальний посібник / Під ред. В.І. Євдокимова. – Х.: ХДПУ, 2000. – 160 с.;

15.   Основы педагогики и психологии высшей школы /Под ред. Академика ВПН СССР А.В. Петровского. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1986. –303 с.;

16.   Педагогика и психология высшей школы: Учебное Пособие. – Ростов н / Д: Феникс, 2002;

17.   Симонов П.В. Ершов П.М. Темперамент. Характер. Личность – М.: Наука, 1984. – 161 с.

18.   Солдатенко М.М. Самостійна пізнавальна діяльність у контексті Болонського процесу / Рідна школа. – 2005. – №1. – 3 – 5 с.;

19.   Шайдур І.А. Навчальна взаємодія викладачів і студентів у процесі самостійної роботи // Вісник Полтавського державного педагогічного інституту ім. В.Г. Короленка: Збірник наукових праць. – Полтава. – 1999;

20.   Шайдур І.А. Педагогічні умови визначення індивідуально-типологічних особливостей студентів // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету. – Київ: Науковий світ. – 2003. – Випуск 5. – С. 54–62;

21.   Шайдур І.А. Сучасний підхід до підготовки спеціалістів у ВНЗ // Наукові записки психолого-педагогічного факультету: Збірник наукових праць. – Полтава. – 1998. – С. 170–173;

22.   Шимко І. Проблеми організації самостійної роботи у вищій школі / Рідна школа. – 2005. – №8. – 34–35 с.