2.1. Обґрунтування, мета і методики експериментального дослідження

Дане дослідження проводилось на базі перших класів Старосалтівської зош Вовчанського району Харківської області. В дослідженні брали участь 30 дітей, віком 6-7 років. Метою дослідження є визначення впливу метам немічної обізнаності на показники пам'яті, порівняльний аналіз результатів діагностики до формуючої програми та після неї.

Досліджували слухову, образну, зорову, смислову та опосередковану пам'ять, з кожною дитиною індивідуально. Слухову механічну пам'ять досліджували за методикою «10 слів» [11]. Дитині зачитувався ряд із 10 слів: лялька, молоко, стілець, тарілка, яблуко, собака, дерево, телефон, миша, шафа. Дитині дається завдання запам'ятати якомога більше слів. Після кожного прослухування дитина пробує відтворити весь ряд.

Експериментатор відмічає кількість слів, які дитина під час даної спроби пригадала і назвала вірно, і знову зачитує той самий ряд. І так три рази підряд. Орієнтиром у визначенні рівня слухової пам'яті дитини слугували такі дані для дітей 6-7 років:

·          низький рівень , якщо після першого читання відтворено 1-3 слова , після другого – 3-5 слів, після третього 6-7 слів;

·          середній рівень, якщо після першого читання відтворено 4-6 слів, після другого 7-8 слів, після третього 9-10 слів;

·          високий рівень, якщо після першого читання відтворено 7-8 слів, після другого 9-10 слів, після третього - 10 слів.

Для визначення об’єму короткочасної зорової пам’яті ( процесу впізнавання) була використана методика „Запам’ятай малюнок” [17].

Діти в якості стимулів отримують картинки (див. додаток 1). На першій картинці зображено 9 фігур, на другій крім цих фігур ще 6 нових. Спочатку дитині демонструють першу картинку, дається інструкція: „На цій картинці представлено 9 різних фігур. Постарайся їх запам’ятати і потім впізнати у другій картинці, яку я тобі зараз покажу. На ній, крім 9 раніше показаних фігур, є ще 6 таких, які ти не бачив. Постарайся впізнати і показати на другій картинці тільки ті зображення, які ти бачив на першій із картинок.”

Час експозиції стимульної картинки – 30 секунд. Після цього дану картинку прибирають з поля зору дитини і замість неї показують іншу картинку (Б). Експеримент триває до тих пір, поки дитина не впізнає всі зображення, але не довше 1,5 хвилин.

Оцінювання результатів.

·          10 балів – дитина впізнала на картинці Б всі дев’ять зображень, показаних їй на картинці А, витративши на це менше 45 секунд;

·          8 – 9 балів – дитина впізнала на картинці Б 7 – 8 зображень за час від 45 до 55 секунд;

·          6 – 7 балів – дитина впізнала 5 - 6 зображень за час від 55 до 65 секунд;

·          4 - 5 балів – дитина впізнала 3 - 4 зображення за час від 75 до 85 секунд;

·          2 – 3 бали – дитина впізнала 1 – 2 зображення за час від 75 до 85 секунд;

·          0 – 1 бал – дитина не впізнала на картинці Б жодного зображення на протязі 90 секунд і більше.

На основі отриманих балів роблять висновки про рівень розвитку.

10 балів – дуже високий

8 – 9 балів – високий

4 – 7 балів – середній

2 – 3 бали – низький

0 – 1 бал – дуже низький.

При дослідженні образної пам’яті (27) дитині на 30 секунд демонструється картинка, на якій зображено 12 знайомих предметів. При цьому дається інструкція: „Уважно подивись на зображені предмети і постарайся їх запам’ятати”. Потім картинка прибирається і дитині пропонується пригадати і назвати предмети, які вона запам’ятала.

Про високий рівень образної пам’яті можна говорити, якщо дитина назвала 8 і більше образів, середній – 6 – 7 образів, низький рівень 0 – 6 образів.

Діагностика опосередкованої пам’яті проводилась по методиці Леонтьєва А.Н. Було підібрано 15 слів, які пропонувались для запам’ятовування дітям, а також набір карток з картинками ( 30 штук ). Картинки не повинні бути прямою ілюстрацією до слів, які необхідно запам’ятати. Слова для запам’ятовування: обід, садок, дорога, поле, молоко, світло, одяг, ніч, помилка, кінь, птах, навчання, стілець, ліс, мишка.

Інструкція дитині: „Зараз я буду зачитувати слова, а ти, щоб краще запам’ятати, будеш вибирати відповідну карточку з малюнком, яка тобі допоможе пригадати назване мною слово.”

Першим, наприклад, говориться слово „ молоко”. Щоб запам’ятати це слово, дитина повинна вибрати карточку з малюнком корови і т.д.

На вибір карточки до кожного слова відводиться 30 секунд. Багато дітей здійснюють цю роботу швидше. Після кожного вибору слід розпитати дитину, чому вона вибрала цю карточку.

Потім слід зацікавити дитину на 15 хвилин якою-небудь іншою грою. По закінченні цього часу дитині демонструються картинки, які були вибрані нею для опосередкованого запам’ятовування.

Кількість вірно названих слів може свідчити про розвиток у дитини логічних зв’язків в процесі запам’ятовування. Високий рівень 15 – 11 слів, середній 8 – 10 слів, низький – менше 8 слів.

При дослідженні смислової пам’яті дитині пропонуються прослухати і запам’ятати 10 пар слів.[ 27]

Стіл - обід, міст – річка, нога – носок, зима – сніг, кран – вода.дуб – жолудь, постріл – охота,рій –бджола, час – годинник , дім – цегла .

Дані пари слів зачитуються дитині. Потім експериментатор повторно говорить тільки перші слова з кожної пари, а дитина повинна пригадати друге слово до кожної пари. Високий рівень – 8 -10 пар слів, середній – 5 – 7 пар, низький – 4 і менше пар слів.

Результати дослідження

Результати дослідження представлені в таблиці 1.

Розподіл дітей за рівнями розвитку пам’яті.

Таблиця 1

Вид пам’яті Висок. рів. % Середн. р. % Низький р. %
Слухова 15 50 10 33 5 17
Образна 15 50 10 33 5 17
Смислова 6 20 17 57 7 23
Впізнавання 215 93 2 7 - -
Опосередкована 9 30 12 40 9 30

Як показують отримані дані, у дітей переважають високий та середній рівні розвитку пам’яті.

Розвиток слухової механічної пам’яті у половини дітей на високому рівні, середній рівень розвитку - у 33% дітей, низький - у 17%дітей, що відповідає віковим особливостям дітей.

Високий рівень розвитку образної пам’яті у 50% дітей, середній - у 33%, низький - у 17% дітей, що пояснюється віковими особливостями дітей.

Високий рівень смислової пам’яті у 20% дітей, середній - у 57%, низький – у 23% дітей, що пояснюється віковими особливостями дітей. Логічне запам’ятовування тільки починає розвиватись. Найкращий результат по показникам короткочасної зорової пам’яті – процесу впізнавання. У 93% дітей – високий рівень, у 7% дітей – середній, тобто результати розподілилися між високим та середнім рівнем, низького рівня не отримав ніхто. Даний вид пам’яті з’являється і розвивається у дітей одним із перших.

При діагностиці опосередкованої пам’яті високий рівень розвитку виявили у 30% дітей, середній – у 40% та низький – у 30% дітей . Не всі діти могли підібрати відповідні картинки , які б могли допомогти при відтворенні словесного матеріалу, що говорить про недостатній розвиток у них логічних зв’язків в процесі запам’ятовування. Але більшість дітей все ж продуктивно використала картинки для опосередкованого запам’ятовування: результати опорядкованого відтворення набагато перевищують об’єм безпосередньої пам’яті .

Порівняємо розподіленість результатів діагностики пам’яті по рівням.

Найбільше дітей отримало високий рівень розвитку по процесу впізнавання – 93%. По розвитку слухової та образної пам’яті отримані одинакові результати – у 50% дітей високий рівень.

По розвитку опосередкованої пам’яті у 30% дітей високий рівень. Найменше дітей отримало високий рівень 20% від загальної кількості по смисловій пам’яті.

Таким чином, найбільш розвиненим є процес впізнавання, за ним йдуть слухова та образна пам’ять, далі - опосередкована, і остання – смислова пам’ять.

Отримані дані відповідають віковим особливостям дітей.

Впізнавання, слухова та образна пам’ять характеризується в цьому віці досить високими показниками. Смислова та опосередкована починають розвиватися пізніше, тому менша кількість дітей має високі показники по цим видам пам’яті.

Середній рівень розвитку найбільше дітей отримало по смисловій пам’яті – 57% від загальної кількості, за нею йде опосередкована – 40% дітей, далі слухова та образна з однаковою кількістю – 33% і найменше дітей має середній рівень по короткочасній здоровій пам’яті – процесу пізнавання.

Таким чином, ми бачимо, що в розвитку смислової пам’яті більшість дітей знаходиться на середньому рівні, тобто це підтверджує думку, що даним видом пам’яті дитина цього віку тільки оволодіває.

Також найбільша кількість дітей знаходиться на середньому рівні по опосередкованій пам’яті. Цей факт також свідчить про те, що у дітей розвиваються логічні зв’язки в процесі запам’ятовування, підвищується роль слова в запам’ятовуванні, розвивається довільність.

Низький рівень розвитку найбільше дітей отримало по опосередкованій пам’яті - 30%, по смисловій - 23%, по слуховій та образній - по 17% дітей, по процесу впізнавання жодна дитина не отримала низького рівня.

Отримані результати говорять про те, що доволі значна кількість дітей ще не вміє встановлювати логічні зв’язки в процесі запам’ятовування, тобто запам’ятовує механічно. В деяких дітей низький рівень слухової та

Образної пам’яті, що може бути викликане відхиленнями у психічному розвитку дитини або відсутністю установки, мотивації на запам’ятовування, низьким рівнем довільності.

На основі отриманих даних можна зробити висновки, що діти мають високий рівень впізнавання, від розвинутості якого залежить становлення інших видів пам’яті, в тому числі запам’ятовування , збереження і відтворення.

Деякі діти використовували слова як засіб організації сприйняття матеріалу, який необхідно запам’ятати. Під час дослідження вони, намагаючись запам’ятати фігури, казали вголос, на що вони схожі, що їм нагадують, хоча в інструкції такої задачі не було. Діти сприймали задачу на запам’ятовування і докладали зусилля, щоб запам’ятати матеріал. Це говорить про те, що діти починають використовувати спеціальні мнемічні засоби, свідомі вольові зусилля, тобто у них розвивається довільна пам’ять.

Діти мають добру механічну пам’ять, яка характеризується великим об’ємом.

Також у дітей починає розвиватись і логічна пам’ять.

Деякі діти володіють прийомом повторення, але у них відсутні навички самоперевірки. Але не всі діти можуть встановлювати логічні зв’язки між предметами в процесі запам’ятовування, значна частина дітей запам’ятовує механічно. Отримані дані дослідження відповідають віковим особливостям дітей.

Вдосконалення смислової пам’яті у цьому віці дає можливість достатньо широке коло мнемічних прийомів, раціональних способів запам’ятовування. Коли дитина осмислює учбовий матеріал, розуміє його, вона його одночасно і запам’ятовує. Таким чином, інтелектуальна робота в той же час являється мнемічною діяльністю, мислення і смислова пам’ять виявляються нерозривно пов’язаними. Одна із задач вчителя і дорослих в початкових класах - навчити дітей використовувати певні мнемічні прийоми. Спеціальне навчання дітей молодшого шкільного віку мнемічних прийомів суттєво підвищує продуктивність їхньої логічної пам’яті. Незнання цих прийомів, невміння ними користуватись на практиці є основною причиною слабкості довільної пам’яті у багатьох дітей даного віку.


2.2. Формуюча програма

Для формуючого експерименту нами були створені експериментальна та контрольна групи , кількістю по 15 дітей. З дітьми експериментальної групи ми проводили розвиваючу роботу , а з дітьми контрольної групи не проводили ніякої роботи. Заняття з дітьми поводились як в індивідуальній, так і в груповій формі.

Структура формуючої програми включила такі групи завдань:

1.           Інформація як розвивати довільну пам'ять. Навчання мнемічних способів повторення, групування, змістовного співвідношеня.

2.           Ігри на розвиток слухової пам'яті.

3.           Розвиваючі ігри для образної пам'яті.

4.           Ігри на розвиток словесно-логічної та опосередкованої пам'яті.

Для того, щоб розвивати і формувати пам'ять, необхідно врахувати деякі умови.

1.         Пам'ять розвивається в діяльності. Тільки навантажуючи, використовуючи пам'ять, запам'ятовуючи і відтворюючи раніше отриману інформацію, можна розвинути пам'ять.

2.         Активізація діяльності дитини сприяє успішності і розвиткові пам'яті.

3.         Чим уважніше, активніше діяльність дитини, тим краще в ній розвивається необхідне для цієї діяльності пам'ять.

4.         Швидше і точніше запам'ятовується те, що відповідає потребам дитини. Зв'язок вивчення в процесі тієї чи іншої діяльності з потребами дитини забезпечує найкраще запам'ятовування і розвиток пам'яті.

5.         Ефективніше запам'ятовується те, що об'єднане якою-небудь думкою в логічне ціле. Це досягається певною послідовністю у викладанні матеріалу, де попереднє забезпечує засвоєння наступного.

6.         Важливою умовою для повного і точного запам'ятовування матеріалу, тобто розподілення матеріалу на частини з виділенням головного в кожній із них.

7.         Розвиток довільної пам'яті відбувається тоді, коли дорослий підштовхує дитину до свідомого відтворення свого досвіду в грі, в продуктивній і словесній діяльності, тобто ставить мету пригадати. Але дитина повинна розуміти, навіщо потрібно запам'ятовувати.

У дітей 6-7 років потрібно розвивати усі види пам'яті – образну і словесно-логічну, короткочасну і довготривалу. При цьому основну увагу все ж слід звернути на розвиток вміння керувати процесами пам'яті, незалежно від того, на який термін і якого виду матеріал запам'ятовується.

Як розвивати довільну пам'ять ?

Щоб розвиток довільної пам'яті дитини проходив якнайефективніше, рекомендуємо дотримуватися такої послідовності у навчанні:

1) Навчання вміння приймати мнемічне завдання.

Оволодіння цим умінням є необхідною умовою для переходу від мимовільного запам'ятовування і відтворення до довільного. Але що означає - "приймати" мнемічне завдання?

Приймати мнемічне завдання - це вміти усвідомлювати мету запам'ятовування. Діти усвідомлюють мету лише тоді, коли вони зустрічаються з такими умовами, які вимагають від них активного відтворення і запам'ятовування. Найефективнішими з цього погляду є умови ігрової діяльності. Під час такої діяльності мнемічна мета має для дитини дуже конкретний зміст. Щоб навчитися усвідомлювати мету запам'ятовування і відтворення, дитині передусім слід оволодіти вміннями: 1) уважно слухати завдання, яке дає дорослий, 2) активно запам'ятовувати інформацію, яка надходить від нього, а також 3) самостійно пригадувати під час відтворення забуту інформацію.

Уважно вислухати завдання дорослого діти старшого дошкільного віку вже, як правило, вміють, тому зупинятися на особливостях розвитку цього вміння ми не будемо. Для того, щоб навчитися активно запам'ятовувати потрібну інформацію, слід оволодіти мнемічним способом "повторення". Докладніше про цей спосіб ми поговоримо у наступній главі книги. Навчання вміння відтворювати забуту інформацію передбачає оволодівання вмінням діяти в ситуації відтворення самостійно, звертатися спершу до себе, до своєї пам'яті і лише в останню чергу просити допомоги у дорослого.

2) Навчання мнемічним способам.

Оскільки на першому етапі ми починаємо розвивати спосіб "повторення", то основну увагу спершу слід звернути на подальший розвиток цього способу. Він формується легше, ніж інші способи, тому що оволодіння ним не вимагає попередньо навчити дитину якихось мисленнєвих дій. На цьому етапі спосіб повторення повинен набути нової функції - функції відтворення. Дитина повинна навчитися здійснювати "відтворююче повторення" не під час сприймання завдання, а після того, як воно вже отримане. Таке повторення є активнішим, оскільки передбачає самостійне відтворення дитиною завдання. Коли дитина хоч би на елементарному рівні оволодіє способом "повторення", можна переходити до навчання більш складним - логічним способам запам'ятовування. Складність цих способів полягає в тому, що вони передбачають попереднє оволодіння відповідними способами логічного мислення. До логічних способів запам'ятовування належать, наприклад, "групування", "змістове співвідношення", "схематизація", "складання плану" і ряд інших. Щоб навчити користуватися ними, зазвичай необхідно пройти через два етапи: спершу формується відповідна розумова дія, а вже потім відбувається оволодіння вмінням застосувати цю дію з мнемічною метою.

Оволодіння вказаними мнемічними способами зробить пам'ять дитини цупкішою і міцнішою.

3). Навчання вміння проводити самоперевірку результатів запам'ятовування.

Метою самоперевірки є співставлення, порівняння результатів виконання діяльності з тим, до чого людина прагне, з якимось раніше заданим зразком. Під час такого порівняння, звіряння з'являється можливість побачити допущені в процесі діяльності помилки і своєчасно виправити їх.

В основі самоперевірки лежать два способи - "відтворююче повторення" і порівняння відтвореного матеріалу із тим матеріалом, який слід запам'ятати. При цьому перший спосіб спрямований на те, щоб краще запам'ятати матеріал, а другий - на те, щоб інформація, яка вже є в пам'яті, була максимально точною.

Під час здійснення самоперевірки дуже важливе значення має усвідомлення того, з якою метою вона проводиться. Тільки у цьому випадку вона буде корисною для запам'ятовування і до­зволить вносити корективи у повторення, наприклад, повторювати більше те, що найгірше запам'ятовується. Навчитися цього дитині непросто, тому їй потрібні будуть ваша допомога і терплячість.

Як слід повторювати?

Повторення - це найпоширеніший мнемічний спосіб. Його використовують і дорослі, і діти. Як показують дослідження, якщо цього способу не навчити, то спонтанно діти починають ним користуватися лише в перший рік навчання у школі. Але якщо організувати таке навчання, то оволодіти цим способом зможуть навіть 3-річні малюки! Окрім того, навчання цьому способові значно розширює можливості і ефективність його використання. Так, ефективність запам'ятовування буде значно вищою, якщо дитина буде знати, як розподіляти повторення у часі, як зробити їх різноманітнішими, як навчитися здійснювати їх не лише вголос, але й внутрішньо, подумки.

Але який спосіб найкращий, щоб усього цього навчити дитину?

Спробуємо відповісти на це питання на прикладі запам'ятовування конкретних предметів. Скажімо, малюкові потрібно запам'ятати декілька предметів чи іграшок, розкладених на столі. Якою повинна бути послідовність навчання?

Спершу дитина повинна навчитися називати предмети, які слід запам'ятати, вголос. Під час такого називання вона так чи інакше змушена буде сконцентрувати на них свою увагу і розпізнати, які ж це предмети. Потім важливо навчити дитину якнайдокладніше вивчати ці предмети: розглядати їх з різних боків, обмацувати, можливо, навіть нюхати, пробувати на міцність, гнучкість і т.д. (не бажано примушувати дитину пробувати предмет на зуб, хоча, заради об'єктивності, слід сказати, що і цей спосіб також дозволяє краще запам'ятати його). Під час такого вивчення дитина сприймає не лише зорову інформацію про предмет, але й тактильну, нюхову та ін. І чим більше каналів надходження інформації, тим краще вона запам'ятовується.

На наступному етапі навчання важливо, щоб малюк навчився називати кожний предмет декілька разів ("просте повторення"). При цьому називати предмети слід не підряд один і той же, а впереміш, наприклад: "ручка", "годинник", "книжка", "годинник", "книжка", "ручка" і т.д. Таке повторення можна прове­сти 2-3 рази. Це найпростіший спосіб, але і він вже дає певний ефект у запам'ятовуванні інформації. Коли дитина ним оволодіє, можна переходити до складнішого, але одночасно ще ефективнішого повторення - повторення з називанням різноманітних особливостей предмета. Для цього потрібно навчити дитину під час кожного повторення звертати увагу на якусь іншу деталь цього предмета. Наприклад, спершу на колір ручки, на її ковпачок, потім - на її форму і т.д.

Завершальним етапом у навчанні повторенню є формування навиків самоперевірки результатів запам'ятовування. Така самоперевірка фактично є ще одним повторенням, але вже без будь-якої (зорової, тактильної та ін.) опори на предмети, які слід запам'ятати. Запропонуйте дитині закрити очі і просто назвати вголос ті предмети, які запам'яталися. Після такої перевірки дитина сама побачить, що саме вона вже запам'ятала, а що - ні. Ті предмети, котрі були пропущені, слід повторити ще раз. Потім провести ще одну самоперевірку. І так до того часу, поки відтворення не стане безпомилковим.

Засвоюючи спосіб "самоперевірки" слід прагнути до скорочення кількості повторень і навчитися перевіряти себе відразу ж після першого повторення. У такому разі процес запам'ятовування поступово стане більш вибірковим - кожне наступне повторення буде відбуватися із врахуванням результатів перевірки попереднього.

Називання предметів вголос слід поступово заміняти називанням їх подумки, на внутрішньому рівні. Перехід до повторення подумки має дуже важливе значення, оскільки уможливлює подальшу інтелектуалізацію процесу запам'ятовування. Такий перехід є фундаментом, на якому можна формувати складніші, але й ефективніші логічні способи запам'ятовування.

Проте в жодному разі не слід форсувати цей перехід. Спершу цей спосіб повинен добре сформуватися у зовнішньому, голосному мовленні, і лише згодом - у внутрішньому.

Стежте за тим, щоб дитина не обмежувалася лише "простим повторенням". У неї може закріпитися стереотип використання цього способу, і у майбутньому вона буде орієнтуватися лише на нього. А це - провісник зубріння, яке, як відомо, негативно впливає на пам'ять, засмічуючи мозок непотрібним, неосмисленим матеріалом.

Навчання мнемічного способу "групування"

Починати навчати мнемічного способу "групування" можна лише тоді, коли дитина оволодіє мисленнєвим способом "узагальнення". Тут ми розповімо про те, за якою послідовністю краще це робити.

Етапи навчання розглянемо на прикладі запам'ятовування картинок.

Перший етап - навчання запам'ятовуванню вже згрупованих предметів. Ви показуєте картинки, попередньо розділені на 2 групи, наприклад, яблуко, груша, слива, банан, апельсин (група "фрукти") і собака, ведмідь, тигр, коза, антилопа (група "тварини"). Дитина повинна назвати ці групи відповідними узагальнюючими словами ("фрукти", "тварини"), запам'ятати усі картинки і відвернутися. Після цього ви забираєте одну групу і пропонуєте малюкові пригадати, яка це була група і які картинки входили до неї. На цьому етапі діти ще не проводять самостійного групування картинок, оскільки групи даються їм вже в готовому вигляді. Проте для того, щоб назвати групу, вони повинні співставити між собою елементи матеріалу всередині групи, знайти спільну ознаку в предметах, зображених на картинках, і відобразити її в узагальнюючому слові. Ця мисленнєва робота полегшує запам'ятовування матеріалу. Усвідомлюючи змістові зв'язки між картинками всередині групи, діти легше розуміють значення групування матеріалу з метою кращого за­пам'ятовування.

Другий етап - навчання запам'ятовуванню з попереднім групуванням предметів, яке здійснюється разом з дорослим. Тут ви розкладаєте картинки впереміш так, щоб групи не були розділені. Потім разом з дитиною визначаєте і називаєте узагальнюючими словами групи картинок, які утворилися, і малюк їх запам'ятовує. Після цього ви забираєте 2-3 картинки з одної групи і пропонуєте дитині пригадати, які це були картинки. На цьому етапі дитина вчиться безпосередньо перед запам'ятовуванням картинок проводити їх групування. Правда, поки що з вашою допомогою.

Третій, кінцевий етап — навчання запам'ятовуванню з попереднім самостійним групуванням предметів. Тут ви робите все так само, як і на другому етапі. Лише надаєте дитині можливість проводити групування картинок самостійно. І робити це їй слід обов'язково вголос, називаючи узагальнюючі слова і картинки, що входять до груп. Спершу, якщо малюк буде забувати про проведення групування, можете йому про це нагадувати. Проте в кінцевому результаті він повинен навчитися робити це без нагадування. Коли йому вже все вдаватиметься, можна переходити до проведення групування подумки, тобто без називання узагальнюючих слів і картинок.

Переходячи від одного етапу до другого, поволі збільшуйте загальну кількість картинок (до 15-20) і кількість груп, у які вони можуть бути об'єднані (до 4-5). Після того як "групування" буде засвоєне на матеріалі реальних предметів чи картинок, рекомендуємо перейти до використання цього способу для запам'ятовування слів.

Навчання мнемічного способу "змістове співвідношення"

Так само як у випадку з "групуванням", навчання мнемічного способу "змістове співвідношення" слід починати лише тоді, коли дитина оволоділа змістовим співвідношенням як мисленнєвою дією. А зараз ми розповімо, як навчити дитину застосовувати цю дію з метою запам'ятовування. Послідовність кроків такого навчання розглянемо на прикладі запам'ятовування картинок і слів.

Почати слід з того, щоб навчити малюка використовувати одні картинки для запам'ятовування інших. Зробити це можна так. Ви показуєте йому спершу 5 "основних" картинок, а коли він їх уважно роздивиться - ще 5 "додаткових" картинок, кожна з яких має певний змістовий зв'язок з котроюсь із "основних" картинок (наприклад, лижі - лижні палиці, яблуко - груша, і т.п.). Потім попросіть підібрати до "основних" картинок "додаткові" так, щоб утворилися подібні за змістом пари. Коли малюк це зробить, забираєте "додаткові" картинки і пропонуєте йому пригадати їх; використовуючи "основні" (вони залишаються перед ним). Таким чином, дитина вчиться по "основних" картинках відтворювати "додаткові". Це - перший етап навчання.

На другому етапі вирішуються ті ж завдання, що й на першому, лише замість "основних" картинок використовуються слова. Ви називаєте 7-8 слів і пропонуєте стільки ж "додаткових" картинок. При цьому картинки добираються малюком відразу ж, під час називання слів (ви назвали слово, він вибрав до нього картинку, подібну за змістом). Після того картинки заби­раєте і знову зачитуєте послідовно кожне слово, а дитина повинна пригадати, яку картинку вона вибирала для цього слова. На цьому етапі дитина закріплює навик використання одного об'єкта (слів) для відтворення другого (картинок). Слід зазначити, що дошкільнятам запам'ятовування і відтворення слів дається важче, ніж запам'ятовування і відтворення картинок.

Наступний, третій етап присвячений тому, щоб навчити здійснювати обернену, у порівнянні з попередніми етапами, операцію, а саме: використання "додаткової" картинки для відтворення "основної". Тут ви відразу ставите перед дитиною завдання - запам'ятати "основні" картинки, використавши для цього "додаткові". Наприклад, ви розкладаєте на столі 8-9 "основних" картинок, а потім стільки ж "додаткових". Дитина до кожної "основної" картинки добирає схожу за змістом "додаткову", після чого ви прибираєте всі "основні" картинки і просите її пригадати їх, орієнтуючись на "додаткові", що залишилися на столі. Цей етап є дуже важливим для навчання, оскільки він моделює вже реальну ситуацію, в якій зазвичай застосовують мнемічний спосіб "змістове співвідношення", - коли за­пам'ятовування і відтворення основного матеріалу відбувається з опорою на змістові зв'язки, встановлені з додатковим матеріалом.

Четвертий етап аналогічний з третім, з тою лише різницею, що замість "основних" картинок дитина повинна за­пам'ятовувати слова. Ви послідовно зачитуєте 10 слів. Після кожного слова дитина добирає "додаткову" картинку, яка підходить за змістом і може полегшити запам'ятовування цього слова. Через 1-2 хвилини після того, як підібрані усі картинки, ви просите малюка назвати ті слова, які він запам'ятав. При відтворенні слів він повинен спиратися на наочно представлені "додаткові" картинки.

Пятий етап - кінцевий. На ньому ви продовжуєте навчати дитину використовувати "додаткові" картинки як опору для запам'ятовування і відтворення слів.

Проте тут з'являється ще одне ускладнення. Після того як ви зачитали усі слова (а їх кількість на цьому етапі можна довести до 15) і дитина підібрала до них картинки, ви ці картинки зі столу забираєте і просите відтворити слова. Таким чином, на цьому етапі дитина вчиться відтворювати слова з допомогою вже не реальної, а лише мисленнєвої опори на картинки.

Цілком можливо, що досягти абсолютного успіху на п'ятому етапі навчання дитині 6-7 років буде непросто. В такому разі навчання і тренування слід продовжувати і у старшому віці, оскільки без оволодіння цим способом важко буде засвоїти інші, складніші способи запам'ятовування, навчити яким передбачається у 8—10 років.

Як краще вчити вірші?

Поезія - це не лише оригінальна форма опису навколишньої дійсності, але й хороший інструмент для впливу на духовний світ дитини, який формується. Саме тому вірші вчать і у дитячому садку, і в школі. Проте крім естетичної, пізнавальної і виховної функцій заучування віршів виконує також і розвиваючу функцію - з їх допомогою можна розвивати пам'ять. Особливо, якщо робити це регулярно і з використанням спеціальних методів. Оскільки оволодіння цими методами не лише покращує ефективність запам'ятовування, але й значно полегшує його, зупинимося на них докладніше.

Отже, перший метод - це поступове збільшення обсягу заучуваного матеріалу. З допомогою цього методу процес заучування вірша стає легким і невимушеним. Він передбачає заучування такого обсягу інформації, який можна запам'ятати мало не з першого разу. Наприклад, ви вибрали вірш і прочитали його дитині від початку і до кінця (це слід зробити обов'язково, оскільки розуміння змісту заучуваного також сприяє ефективнішому запам'ятовуванню - докладніше про це дивіться нижче). Після цього запропонуйте їй вивчити перший рядок вірша. Ви читаєте цей рядок - дитина його повторює. Рядок із 4-5 слів нескладно повторити навіть 5-річному малюкові. Бажано повторити його декілька разів поспіль. Під час виконання повторень попросіть малюка робити їх кожного разу по-новому: з іншими силою звуку та інтонацією, з іншим ритмом, з наголосом на іншому слові, з іншим емоційним тлом (похмуро, весело, спокійно, бадьоро, сумно і т.д.). Якщо потрібно, покажіть дитині, як це можна робити. Потім прочитайте другий рядок і попросіть зробити те саме. Але після паузи запропонуйте малюкові повторити вже обидва рядки - перший і другий. Ці рядки також слід повторити декілька разів. Після того прочитайте наступний рядок і т.д. Найкраще оволодівати цим способом, використовуючи короткі вірші, які складаються з 4-5 рядків. Тоді дитині сподобається застосовувати такий спосіб і для заучування складніших віршів.

Другий метод можна застосовувати як одночасно з першим, так і самостійно. Це - метод "перекладу" словесної інформації на образну форму. Оскільки вірші зіткані з образів і метафор, робити це не так вже й важко. Запропонуйте дитині під час прочитування і повторення кожної строфи закривати очі і уявляти собі її зміст у вигляді образів, так ніби вона дивиться мультфільм або роздивляється картинку. Ці образи повинні бути максимально яскравими і конкретними. Для прикладу доберіть декілька картинок до якогось вірша і покажіть, як це можна робити. Із збільшенням кількості заучуваних рядків образи по­винні з'являтися за відповідною до сюжету послідовністю. Запропонуйте малюкові трохи поекспериментувати з цими образами - хай спробує погратися з римою, змінити якісь деталі в сюжеті, змінити зовнішній вигляд персонажа, перевернути його з ніг на голову і т.п. Незмінними повинні залишатися лише послідовність образів і їх основний зміст. Таке експериментування є захоплюючою, емоційно насиченою і дуже корисною впра­вою. Воно сприяє розвиткові уяви, образного мислення і пам'яті.

Ще один метод - метод "переказування" вірша своїми словами. Після того як ви прочитали вірш один чи два рази, попросіть дитину переказати його. Хай спробує описати своїми словами, про що в ньому йде мова, що роблять персонажі чи які є особливості пейзажу і т.д. Можете допомогти малюкові навідними запитаннями. Мета такого "переказування" - якнайглибше проникнути у зміст того, про що йде мова у вірші, встановити різноманітні змістові зв'язки між елементами тексту. Така змістова обробка матеріалу значно полегшить його за­пам'ятовування.

Навчіть дитину усіх трьох методів. І потренуйтеся застосовувати їх одночасно, дотримуючись такої послідовності: спершу прочитати увесь вірш, потім його "переказати" і лише після цього заучувати по рядку з паралельним "перекладом" текстової інформації на образну форму. Щоб визначити, наскільки успішним у вашого малюка стане процес заучування віршів внаслідок оволодіння цими методами, проведіть такий експеримент. Ви­беріть два однакові за обсягом і приблизно подібні за змістом вірші на 4-5 рядків. Перший запропонуйте дитині вивчити до оволодіння описаними методами, а другий - після. Спосіб заучування запропонуйте такий: ви читаєте вірш повністю стільки разів, скільки потрібно буде малюкові, щоб відтворити його без жодної помилки. Зафіксуйте, скільки разів вам доведеться читати вірш у першому випадку і скільки - в другому. У нас немає сумніву, що ця цифра у другому випадку стане значно меншою.

Ігри для розвитку слухової діяльності

„Добав слово”

Гра проводиться з групою дітей. Одна дитина називає який-небудь предмет. Друга повторює назване слово і добавляє яке-небудь своє. Третя дитина повторює два слова і називає третє і т. д. Цю гру необхідно проводити частіше. Од разу до разу буде збільшуватися кількість слів, які запам'ятовують діти, тобто буде збільшуватися об'єм пам'яті.

„Повтори за мною”

Діти стоять біля столу ведучого. Останній пропонує проплескати все, що їй простукає олівцем ведучий. Інші діти уважно слухають і оцінюють виконані рухи: піднімають вгору великий палець, якщо удари правильні, і опускають його вниз, якщо неправильні.

Ритмічні фрази повинні бути короткими і ясними по своїй структурі.

„Буріме”

Дитині загадують скласти віршика. А для цього спочатку треба дібрати пари слів, що римуються. Дорослий каже слово (наприклад олівець), дитина складає для нього риму (скажімо малювець). Потім називає своє слово (сонце), дорослий добирає риму (віконце). Дібрані пари слів лягають у коротенький віршик. Щоб його скласти, треба запам'ятати вигадані слова. Поступово кількість пар слів збільшується.

„Повтори речення”

Запропонувати дітям послухати, запам'ятати речення і повторити його без помилок.


Информация о работе «Вплив математичної обізнаності на продуктивність пам’яті»
Раздел: Педагогика
Количество знаков с пробелами: 125634
Количество таблиц: 3
Количество изображений: 1

Похожие работы

Скачать
139016
1
1

... ї теоретичної бази, після того як проблема буде усебічно вивчена і будуть сформовані теоретичні положення в рамках єдиної психолого-педагогічної концепції. 5.3 КОМУНІКАТИВНА ОБДАРОВАНІСТЬ: ЇЇ ПРОЯВ ТА РОЗВИТОК У ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ У відповідності до Конвенції про права дитини (1989) “освіта дитини має бути спрямована на розвиток особистості, талантів, розумових, фізичних здібностей дитини в їх ...

Скачать
139686
6
6

... нерозвиненості психічних процесів, відсутністю або слабкою мотивацією навчання, невміння виділяти конкретні навчальні завдання у грі чи інших видах діяльності; в) відхилення у поведінки. Педагогічна занедбаність молодших школярів характеризується: а) психологічною і етичною непідготовленістю до навчання, в основі якої - незбалансований розвиток індивідуально-психологічних якостей особистості, ...

Скачать
208809
19
5

ей зв'язків між ними, зазначені в пер- 106 Менеджмент: теорія та практика шому етапі, істотно впливають також на вибір критеріїв їх досяг­нення. Звичайно, ці проблеми проявляються не оперативно, не одночасно на всіх рівнях системної ієрархії суспільного вироб­ництва, а від кінцевих цілей до проміжних, послідовно за техно­логічними ланками галузей народного господарства, охоплюю­чи періоди ...

Скачать
117090
3
8

... мовленню. В окремих текстах подається інформація про особливості життєдіяльності людей, мова яких вивчається. Така інформація викликає інтерес в учнів, певним чином вмотивовує їхню навчальну діяльність. 13. Кожний урок іноземної мови в початковій школі має бути об’єднаний спільною темою, а діяльність учнів на ньому повинна бути різноманітною. Враховуючи вікові особливості учнів, їхню швидку ...

0 комментариев


Наверх