Розвиток та підтримка малих підприємств на світовому рівні та в Україні

1.2 Розвиток та підтримка малих підприємств на світовому рівні та в Україні

Розвиток малих підприємств у світі залежить від ступеня розвинутості економік країн. У країнах Північної Америки та Євросоюзі цей сектор економіки пройшов поступовий шлях до збалансованої системи державного регулювання та діяльності самих фірм. У цих державах малі підприємства займають передові позиції та досягли вершини розвитку.

Євросоюз – найбільша економічна спільнота у світі. Вона виробляє близько чверті світового виробництва товарів. Малі підприємства в ЄС найбільше розвинуті у галузях оптової та роздрібної торгівлі, харчовій промисловості, будівництві, ділових стратегічних послугах, в галузі послуг з надання консультацій, готельному, ресторанному та туристичному бізнесі. [5, с. 147]

За словами Шпака В. на світовому рівні малий бізнес є головним джерелом інновацій. Невеликі компанії виконують щорік більше 60% усіх розробок. Такий показник притаманний лише цьому сектору, оскільки керівник малого підприємства є ближчий до самого виробництва та зацікавлений у впроваджені нових технологій. На великих підприємствах швидкість впровадження нововведень у життя значно повільніша. [33, с. 87]

Галан Н. в своїй роботі стверджує, що «за результатами окремих досліджень малі підприємства у Західній Європі навіть ефективніші щодо виконання науково – дослідних робіт та створення інноваційних продуктів, ніж великі підприємства».

Для стимулювання діяльності малих підприємств по країнах проводиться їх підтримка на державному рівні.

Державна політика підтримки підприємництва – це сукупність (комплекс) пріоритетних народногосподарських підходів і рішень, які визначають основні напрями і форми правового, економічного та організаційного сприяння розвитку підприємництва з урахуванням інтересів держави та суб’єктів господарювання. [4, с. 151]

У ЄС регулювання будь-якого питання проводиться на регіональному та наддержавному рівні. Це стосується і малих підприємств. Цілі державного регулювання у цій сфері направлені на зміцнення єдиного внутрішнього ринку. Галан Н. [5, с. 149] визначає низку напрямів державної політики у ЄС стосовно малих підприємств: усунення бюрократичних перешкод; надання фінансової підтримки; сприяння доступу до джерел фінансування; зменшення податкового тягаря; підвищення інноваційного потенціалу підприємств; створення умов для розвитку електронної торгівлі (у 1999 році з’явились перші національні програми залучення малих підприємств до електронного зв’язку з покупцями).

Було встановлено, що найбільше у ЄС малі підприємства потерпають від адміністративних бар’єрів. Втрати малих підприємств на створення та ліквідацію, ліцензування та сертифікацію продукції щороку складають 3-4% від ВВП. Тому цій сфері приділяється найбільше уваги з боку держави.

Для цього у ЄС для малих підприємств було розроблено спрощене законодавство для внутрішнього ринку, яке з’явилось у 1996 році. Воно поширюється на вибіркові види діяльності та існує не у всіх країнах – членах ЄС. Свої рекомендації та оцінки спрощеному законодавству надає Спеціальна робоча група з питань спрощення умов діяльності підприємств.

З 1986 року працює Програма оцінки наслідків для бізнесу у формі консультацій по проблемах діяльності. На території ЄС створена мережа консультативних центрів Євро – Інфо. Тут підприємцям роз’яснюють вимоги законодавства, правила заповнення форм звітності, надають інформацію про цільові програми ЄС для бізнесу. Ця мережа ініціює регулярні Європейські конференції для щойно створених підприємств.

Узагальнення корисної інформації щодо найефективніших шляхів подолання адміністративних бар’єрів розповсюджується міх країнами – учасницями ЄС через «Програму узгоджених дій».

На національному рівні за допомогою спеціальної системи контрольних питань проводиться визначення впливу кожного нормативного акту на функціонування бізнесу. Порівнюються витрати та вигоди. Наприклад у Нідерландах систему контрольних питань розподілено на 3 групи: наслідки для бізнесу, вплив на екологію та ступінь виконання вимог законодавства. Результати обговорюються на рівні міністерств.

До спеціальних ініціатив ЄС можна віднести програми в галузях інформаційних технологій. Вони поширені у країнах північної частини ЄС. Такі програми мають на меті створення спеціальних мережених пунктів збору інформації від малих підприємств. Працюють вони за принципом «єдиного вікна». [5, с. 149-152]

Галан Н. [5, с. 152] у своїй статті «Державна підтримка малих та середніх підприємств в Європейському союзі» надає інформацію щодо фінансових шляхів допомоги малим підприємствам в країнах ЄС:

Мінімальна допомога (не перевищує 50 тис. євро на одну статтю витрат) упродовж 3 років. Рішення про її надання приймає національний або регіональний уряд.

Збільшена допомога не перевищує 7,5% інвестиційних витрат на підприємства. Складає до 200 тис. євро у розрахунку 2 тис. євро на 1 новостворене робоче місце. Рішення про надання такої допомоги приймається Комісією ЄС протягом 20 діб.

Обсяг інвестиційної допомоги залежить від регіону розташування підприємства. Складає в економічно розвинених та менш розвинених регіонах не більше 15% від суми інвестиційних витрат для підприємств з кількістю працівників до 50 осіб. Для підприємств з кількістю працівників 50 – 250 осіб ця частка складає 7,5% у розвинених регіонах та 10% у менш розвинених.

Якщо підприємство має на меті провести витрати на консультації, то йому обов’язково профінансують з них 50%, якщо сума допомоги більше мінімальної. Така допомога називається цільовою. Рішення про її надання приймає Комісія ЄС.

В Австрії та Швеції функціонує у вигляді мережі організація «ангелів бізнесу». ЇЇ мета – знаходження інвесторів для малих підприємств.

Передумовами сучасного стану малих підприємств Дніпропетровської області були певні кроки уряду України за роки її незалежності. Розглянемо надалі еволюцію діяльності малих підприємств та інститутів, що полегшують їх функціонування.

Підсумки роботі державного сектора за останнє десятиліття в русі сприяння розвитку малих підприємств зробила Акімова І. [1, с. 67]. Автор виокремила декілька рис:

Акценти були зроблені у полі взаємодії держави і бізнесу у питаннях створення, реєстрації, ліцензування, але не на питаннях зниження корупції та захищенні прав приватної власності;

Велась робота по зниженню кількості перевірок та регуляторних обмежень, але стабільності у законодавстві досягти не вдалося;

Увага приділялась перешкодам створення нових підприємств, а не перешкодам їх зростання, не було зроблено рішень відносно контактів між малими підприємствами нашої країни з іншими по інвестиційних питаннях;

Створення спеціальних податкових режимів було головним інструментом держави у підтримці малих підприємств.

Як наслідок такої політики Акімова І. виділяє створення великої кількості малих підприємств, особливо мікропідприємств, низький ріст частки малого бізнесу у ВВП та зайнятості. До позитивної тенденції віднесено появу підприємницької ініціативи у секторах домінування малих підприємств. Це сфера послуг та торгівля (переважно роздрібна). Негативні наслідки виділені такі, як зменшення частки «працюючих» малих фірм у загальній їх кількості (показник впав з 96,2% у 1996 р. до 74,6% у 2001 р. по Україні в цілому).

Свої витоки середній бізнес бере з успішних малих підприємств. На відміну від західних країн, де середні підприємства розвиваються з малих та мікропідприємств, в Україні середній сектор з’явився здебільшого в процесі приватизації державних підприємств.

Як вважає Акімова І. [1, с. 68], в Україні у найближчий час основою середнього бізнесу будуть колишні державні підприємства, а не нові приватні. Також в її роботі відмічено, що малі підприємства за результатами спеціального опитування промислових підприємств у 1999-2002 рр. не планують переходити до категорії середніх або великих. Головна причина – дефіцит зовнішніх та

внутрішніх фінансових ресурсів. 58% опитаних малих підприємств бояться втратити податкові привілеї та відходити від спрощеного бухгалтерського обліку. Через це 22% малих підприємств, підходячи до перехідного бар’єру у напрямі збільшення, створюють ще одне мале підприємство. Така ж сама ситуація спостерігається й у сфері середнього бізнесу. Такі перетворення не є позитивною тенденцією.

З огляду на досвід зарубіжних країн Падерін І. [18, с. 3] визначає асоціації підприємців малого бізнесу, бізнес – інкубатори технопарки та франчайзинг головними шляхами вдосконалення діяльності малих промислових підприємств.

Динаміку показників ринкової інфраструктури України (бізнес – інкубатори, бізнес – центри тощо) за 1997 – 1999, 2002, 2005 рр. можна відстежити за даними таблиці 1.6. [4, с. 15]

Таблиця 1.6 - Основні показники розвитку елементів ринкової інфраструктури України у 1997 – 1999, 2002 та 2005 роках.

Дані таблиці 1.6 говорять про збільшення кількості наступних елементів ринкової інфраструктури України: зареєстрованих та діючих бірж, інвестиційних компаній і фондів, аудиторських фірм та бізнес – центрів. Бізнес – інкубатори та регіональні фонди підтримки підприємництва збільшуються повільно.

За франчайзинговою формою співпраці двох фірм виграють обидві. Для початківця це збережений від невдач початок бізнесу, а для головної фірми – укріплення ринкових позицій. Автор визначає, що така форма ведення бізнесу найбільш розповсюджена на Україні серед малих промислових підприємств в галузях виробництва побутової техніки, одежі, супермаркетів, аптек, хімчисток, підприємств швидкого харчування.

Технопарки, як форма співпраці малих промислових підприємств в інноваційних розробках, є рідким явищем на Україні. Бізнес – інкубатори створюються з метою створення необхідних умов підтримки малих підприємств до їх повної фінансової незалежності. Вони потребують значних початкових капітальних вкладень та через це також не розповсюджені на нашій країні. Щодо асоціацій підприємців малого бізнесу, то вони існують на певних територіях на суспільних ініціативах. Це є причиною невиконання ними всієї повноти функцій. [18, с. 4]

Якщо порівняти світові та українські показники розвитку малих підприємств, то виявиться явне відставання останніх. Хандурін М. [31, с. 12] вважає, що низькі показники розвитку малих підприємств в Україні насамперед пов’язані із докорінно неправильним веденням приватизації державних і комунальних підприємств, починаючи ще з 90-х років. Тоді підприємництво віддали в руки некомпетентним та неосвіченим власникам. Також не була створена державна структура для забезпечення ефективної правової, фінансової й організаційної підтримки малих підприємств.

Скрутне стерновище малих підприємств у наші часи також пояснюється недостатнім фінансуванням Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні. В незалежній Україні вперше фінансування програм розвитку малого бізнесу розпочалось у 2002 році з виділенням 2 млн. грн. У той же час в Польщі в бюджеті – 2002 на ці потреби передбачалося 2 млрд. грн. (при відповідному перерахунку з місцевої валюти)

Ще одна причина повільного розвитку малих підприємств – недосконала законодавча база. В США вона розвивалася з 1953 року з прийняттям федерального закону про малий бізнес. В Японії ухвалено закон про малі й середні підприємства вперше у 1963 році. В Україні у 2004 році підприємницька діяльність регулюється 32 законами, 22 постановами уряду, 14 указами Президента й сотнями наказів й інструкцій міністерств й інших центральних органів виконавчої влади. Тільки протягом 1997—2000 років у ці законодавчі акти було внесено понад тисячу змін і доповнень. [31, с. 12]

Україна у цьому питанні специфічна держава. Між органами й посадовими особами виконавчої влади та малими підприємствами панують для усього світу незвичні відносини. Річ йде про слугування малих підприємств усім контролюючим службам, а не навпаки.

У провідних капіталістичних державах є потужні державні структури сприянню розвитку малим підприємствам. Прикладом є Адміністрація у справах малого бізнесу (АМБ) у США, яка опікується правовим й організаційним забезпеченням малого бізнесу й фінансової державної підтримки. Відділення АМБ присутні в усіх великих містах США, під її егідою існує безліч консультативних, інформаційних організацій, центрів розвитку малого бізнесу. Крім того, додаткову допомогу дрібним підприємствам у всій країні надають понад 2700 торговельно-промислових палат. Все це сприяє збору детальної статистики по малим підприємствам не лише державними органами, але й приватними агентствами.

Існуючий в Україні Державний комітет із питань регуляторної політики й підприємництва не в змозі виконувати підтримку малих підприємств на рівні розвинутих держав.

Громадянські об’єднання підприємців України пройшли свій шлях становлення. Розпочався він у 1989 році.

Перший етап тривав до 1992р. Він був початковим. Розпочався створенням восени 1989 року Спілки кооперативів та підприємців України. Вона створила департаменти управління у 24 областях (зараз існує лише 14). Вже 22 січня 1990 р. була створена Федерація профспілок працівників кооперації та інших форм підприємництва України. Діяльність цієї організації направлена на захист прав працівників через посилення профспілок.

У липні 1990 року було створено дві спілки підприємців: Спілка малих підприємців України і Спілка орендарів і підприємців України. У травні 1996 р. перша з них була перетворена на Спілку підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України. У цей період було проведено ряд спроб організувати бізнес. Були засновані: Конгрес ділових кіл України, Українська національна Асамблея Підприємців, Ліга підприємців, Спілка кооперативів та підприємців України, Спілка юристів, Союз банків, Союз бірж, Спілка малих підприємств України, Союз незалежних підприємців України та інші об’єднання.

Другий етап розпочався у 1993 році і триває по сей день. Це етап бурхливого розвитку фірм, становлення ринкового середовища, приватної власності та проведення приватизації.

В загалі спеціалісти з проблем перехідної економіки виділяють 4 фази становлення сектору малих підприємств: зародження, бурхливе зростання, насичення, саморегуляція з відповідними структурними перетвореннями. Четвертої фази досягли Польща, Чехія, Угорщина. У третій знаходяться Словаччина, Словенія та країни Балтії. Румунія, Болгарія, Албанія, Росія перебувають на другій стадії.

На думку Кірпота О., перша фаза потребує 1 рік, друга – 2-3 роки, третя – менше року. Отже, за сприятливих умов розвитку вже у 1995 році малі підприємства України досягли б третьої стадії розвитку – насичення. Відповідно до кількості населення України у цей рік кількість працюючих у сільському господарстві мала бути приблизно 2,5 млн. малих підприємств. Зайнятість на них склала б 10 млн. чол. [12, с. 238]

З огляду на приведену інформацію можна зробити висновок про комплексний підхід з боку держави та недержавних установ щодо регулювання та поліпшення діяльності сектору малого бізнесу. Україна забезпечити такого сприятливого середовища малим підприємствам поки що не може.

На нашу думку в Україні та у Дніпропетровській області як її складовій малі підприємства є недостатньо прибутковими для зацікавлення державних та недержавних структур у співробітництві. В Дніпропетровській області саме великі підприємства з року в рік звітують зростаючими обсягами продажу товарів та розвиваються більш динамічно, ніж малі.

Щодо сфер діяльності малих підприємств, помітно, що галузі найінтенсивнішого розвитку малих підприємств у Дніпропетровській області такі ж самі, як і в Євросоюзі. Це оптова та роздрібна торгівля, обробна промисловість, будівництво, операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам. Але такі галузі, як готельний, ресторанний та туристичний бізнес відчувають слабку присутність малих підприємств.

В Дніпропетровській області робляться перші кроки щодо організації центрів допомоги малому бізнесу. Про їх низьку швидкість говорить застосований лише цього року в Україні досвід західних країн щодо принципу «єдиного вікна».

Щодо спеціальних допомог, вони в Україні існують у вигляді вільних зон. Але в останні роки навколо них ведеться полеміка щодо відміни чи поновлення.

Похожие работы

Статистическое изучение предпринимательской деятельности

Скачать

146403

12

8

... и зарубежных ученных- экономистов; дано определение предпринимательство в составе с хозяйственным Кодексом Украины. РАЗДЕЛ 2. ИНФОРМАЦИОННО АНАЛИТИЧЕСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ СТАТИСТИЧЕСКОГО ИЗУЧЕНИЕ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ 2.1 Характеристика деятельности управления структурной статистики, статистики финансов и реестра статистических единиц Управление структурной статистики, статистики финансов ...

Пофакторный анализ финансового состояния малого предпринимательства в регионе

Скачать

23290

0

0

... такой аналитической работы связано с усовершенствованием статистической базы на региональном уровне. Следовательно, можно сделать такие выводы: 1. Комплексный подход с пофакторным анализом финансового состояния малого предпринимательства в регионе дает возможность обнаружить тенденции изменения важнейших финансово-экономических показателей, обнаружить основные причины появления негативных ...

Развитие предпринимательства и рыночной инфраструктуры Украины

Скачать

42295

2

3

... рынка. В этом, видимо, и состоит главный практический урок рыночных методов хозяйствования как внутри страны, так и между странами. Глава 3. Характеристика условий и факторов, влияющих на развитие предпринимательства и рыночной инфраструктуры в Украины Для появления такого общественного феномена, как предпринимательство, а тем более для превращения его в основную организационную форму ...

Рекреационный потенциал и перспективы развития туризма в Курской области

Скачать

187036

16

3

... : –          консолидация предприятий, организаций и учреждений, занятых обслуживанием туристов; –          расширение спектра регионального турпродукта; –          организация акций и мероприятий, содействующих развитию туризма в Курской области (выпуск проспектов, буклетов, появление информации о регионе в Интернете и туристских газетах и журналах; различные ярмарки и концертные программы); ...