3. Залежно від методики оцінки визначають номінальний та реальний прибуток.

Номінальний прибуток характеризує фактично одержану величину прибутку.

Реальний прибуток – це номінальний прибуток, перерахований з огляду на інфляцію. Він характеризує реальну купівельну спрможність чистого доходу, отриманого підприємством.


4. Залежно від мети визначення розрізняють бухгалтерський та економічний прибуток .

Бухгалтерський прибуток відповідає обсягу балансового прибутку.

Економічний прибуток являє собою різницю між виручкою від реалізації та всіма витратами підприємства, в тому числі витратами втрачених можливостей. Витратами втрачених можливостей ( або альтернативними ) в мікроекономіці прйнято називати втрати на споживання якогось ресурсу, які вимірені з точки вигоди, що “ “ втрачена “ через невикористання цього ресурсу найкращим альтернативним шляхом.

Невірний вибір ресурсів, а також і нераціональне використання власних ресурсів, призводить до збільшення витрат обертання підприємства і зменшує потенційно можливий розмір отримання прибутку при даному обсязі діяльності.

5. Залежно від розмірів прибуток підприємства характеризується як мінімальний, цільовий або максимальний прибуток.

Такі види прибутку пов”язані з визначенням обсягів діяльності, досягнення яких обумовлює знаходження підприємства в зоні збитковості, беззбитковості або прибутковості. Підприємство може мати об”єми діяльності, при яких доходи від реалізації менше за витрати. Але сума збитків може бути по розміру менша, ніж постійні витрати. Втакому разі підприємству вигідніше функціонувати, ніж нести збитки в розмірі постійних затрат.

Беззбитковості підприємство досягає при таких обсягах діяльності, коли при інших рівних умовах доходи від реалізації дорівнюють загальній сумі витрат обігу.

Графічна інтерпретація точки беззбитковості при проведенні торговельної діяльності може бути представлена наступним чином ( рис. 1.1).


Алгоритм розрахунку беззбитковості витікає із основної умови ії досягнення:


ВД = ВО.


Величина валового доходу і витрат обертання залежить від обсягу діяльності підприємства (товарообороту). Ця залежність може бути так:


ВД =РВД * Т , (*)

100


ВО = ВОзм + ВОпост=ВОзм * Т+ ВОпост (**)

100

де ВД, РВД - відповідно валовий доход підприємства в абсолютній сумі та його рівень у відсотках до товарообороту.


Якщо підставити вирази (*) і (**) у вихідне рівняння та зробити необхідні математичні переутворення, одержимо:


РВД * Т = Рвозм * Т + ВОпост,

100


Т * (РВД – Рвозм) = ВОпост,

100


Т = ВОпост * 100 ,

РВД – РВО


ВО, Возм, ВОпост - відповідно загальна сума витрат обігу підприємства, ії

зміна та постійна частина;

Рвозм – рівень змінних витрат обігу у відсотках до товарообороту;

Т – обсяг товарообороту.


За точкою беззбитковості підприємство при умові зростання обсягів діяльності входить в зону прибутковості. Величина прибутку, як цільова функція діяльності підприємства, залежить від обраної стратегії. Вона може бути: мінімальною, нормальною, необхідною.

Під мінімальним розуміється прибуток, розмір якого після уплати податків задовільняє уявлення власників підприємства про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал.

Кількостю мінімальний рівень рентабельності відповідає рівню середньої процентної ставки банків по депозитам, що склался в теперешній період часу. Це обумовлюється тим, що власник підприємства не зацікавлений інвестувати кошти в створення (функціонування) підприємства, якщо чистий прибуток за результатами діяльності підприємства менший за суми процентів, які б він міг одержати від зберігання своїх грошових коштів у банку чи придбання на них цінних паперів інших підприємств.

Сума мінімального прибутку може бути розрахована, виходячи з даного припущення:

Пмін= К * МРР ,

100 – Сп

де:

Сп – частка прибутку, яка сплачується в бюджет і вигляді податків та

обов”язкових платежів;

МРР – мінімальний рівень рентабельності капіталу, відсотків;

К – обсяг інвестованого капіталу.

Визначення обсягу діяльності, що забезпечує одержання мінімальної рентабельності здійснюється з формулою:


ВО пост + К * МРР * 100

Т мрр = 100 – Сп ;

Рвд - Рвозм


де:

Тмрр – обсяг товарообороту, що забезпечує одержання мінімального

прибутку.

Тт/об – обсяг товарообороту, при якому досягається беззбитковість;

Тмрр – обсяг товарообороту, при якому досягається мінімальна рентабельность на вкладений капітал.

Графічна інтерпретація точки мінімальної рентабельності буде мати наступний вигляд ( рис.1.2. ).


Під нормальним розуміється прибуток, котрий відповідає нормі прибутку на капітал (МПК), що в середньому склалс на ринку.

Кількісно розмір нормального прибутку ( Пнорм ) розраховується наступним чином:

Пнорм = К * МПК ,

100 – Сп

де:

К – капітал підприємства;

МПК - нормальний рівень прибутковості, відсотків.


Під необхідною розуміється сума прибутку, яка відповідає потребам підприємства в коштах на виробничий та соціальний розвиток, що утворюються за рахунок прибутку після сплати податків.


Поняття “максимальний прибуток” пов”язане з реалізацією мети поведінки підприємства на ринку. Підприємство, яке намагається максимізувати одержуваний прибуток, мусить, з одного боку, визначити доцільність наращування обсягів діяльності, з другого – розрахувати обсяг діяльності, що дозволяє одержати максимально можливий прибуток.


Залежно від порядку відшкодування витрат підприємства виділяють

маржинальний прибуток. Розмір маржимального прибутку визначається як різниця між валовим доходом і умовно-змінненими витратами. Маржинальний прибуток виступає джерелом покриття витрат і формування прибутку підприємства.

Важливим аспектом діяльності підприємства є процес визначення запасу фінансової міцності або інтервалу надійності в абсолютному виразі:


Зфм = Ттфм – Ттб ,

де:

Зфм – зона фінансової міцності (інтервал надійності);

Ттфм – обсяг діяльності в точці беззбитковті.

В відносних показниках:


Зфм = Ттфм – Ттб * 100;

Ттфм

Чим більша різниця між фактичним товарооборотом і товарооборотом в точке беззбитковості, тим вищий запас фінансової міцності підприємства, тобто вище його фінансова сталість.

Зниження запасу фінансової міцності означає зменьшення платоспроможності підприємства й збільшення імовіроності банкрутства.

Графічна інтерпретація визначення запасу фінансової міцності підприємства має наступний вигляд ( рис. 1.3. ).


В процесі управління прибутком торговельного підприємства вирішуються дві основні задачі:

Підвищення загальної суми прибутку в процесі за окремими напрямками його використання. Серед цих задач важливою являється перша, так як форми та пропоції розподілу прибутку на підприємстві залежать від ії рішення.

Ефективний розподіл одержаного прибутку за окремими напрямками його використання. Серед цих задач важливою являється перша, так як форми та пропозицій розподілу прибутку на підприємтсві залежать від ії рішення.


В торговлі, з урахуванням специфіки виконуваних функцій і особливостей формування доходів та витрат, прибуток визначається як різниця між доходом і його поточними витратами ( рис. 1.4. ).


Прибуток виконує ряд функцій:

Оціночна функція.

Прибуток підприємства використовується як оціночний показник, що характеризує ефект його господарської діяльності. Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка передбачає свободу встановлення цін, свободу вибору постачальника і покупця.

Розподільча функція.

Ії зміст полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства на частину, що акумулюється в бюджетах різних рівней та залишається в розпоряджені піприємства.

Стимулююча функція.

Виконання цієї функції визначається тим, що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання (фонд заохочення, фонд виробничого та соціального розвитку, фонд виплати дивидентів, пайовий фонд, тощо).


Прибуток характеризує кінцевий результат діяльності торговельного підприємства. Його одержання є обов”язковою умовою розширеного відтворення на підприємтсві, забезпечення його самофінансування і змінення конкурентноздатності на ринку.

Абсолютна величина прибутку виступає узагальнюючим підсумковим показником, який характеризує обсяг фінансових коштів підприємства для розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами, формування фондів підприємства, призначених для стимулювання і розширеного відтворення.

Цей показник не відображає ступеня ефективності господарської діяльності підприємства. Маса прибутку може зростати при недостатньому використанні ресурсів підприємства, порушенні вимог режиму економії. Тому для характеристики ефективності господарської діяльності, ступеня використання його ресурсів, раціональності здійснених витрат набуло поширення застосування показників відносної прибутковості, які в економічній практиці одержали назву рентабельності.

Рівень рентабельності може бути визначений як процентне відношення суми одержаного прибутку до будь-якого показника: обсягу товарообороту, величина витрат обертання, середнього розміру основних фондів і оборотних коштів, суми коштів фонду оплати праці тощо. В умовах ринкової економіки та різноманітних форм власності виникає потреба в оцінці рентабельності капіталу.


Рентабільність характеризується системою показників (рис. 1.5.).

Рентабільність товарообороту (продаж), яка визначається за формулою:

для підприємств роздрібної торговлі (Рортп ):


ортп ) = Пртп * 100 ;

РТО


для підприємств оптової торговлі (Роопт ):


оотп ) = Потп * 100 ;

ООУР

де:

Пртп, Попт – відповідно прибуток підприємств роздрібної, оптової торговлі;

РТО – роздрібний товарооборот;

ООУР – оптовий оборот за участю оптових підприємств у розрахунках.


Цей показник використовується для оцінки результатів господарської діяльності торговельних підприємств. Він показує розмір прибутку на одиницю товарообороту або частку торговельного прибутку в ціні товару.

Рентабельність витрат обертання (поточних витрат) (Рво) обчислюється за формулою:

Рво = П* 100;

ВО

де:

ВО – величина витрат обігу поточних витрат підприємства, тис.грн.


Цей показник використовується при оцінці ефективності поточних витрат підприємства, їх окупності та показує розмір прибутку на 100 одиниць витрат обертання пілприємства. Рівень рентабельності дозволяє визначити прибутковість реалізації окремих товарів, що необхідно для встановлених економічно обгрунтованих розмірів торговельної надбавки (знижки).

Рентабільність виробничих фондів підприємства (Рф).

Даний показник визначається як відношення балансового прибутку (ЬП) до середньої вартості основних фондів (ОФ) і оборотних коштів (ОК):

Рф = БП * 100

ОФ + ОК


Цей показник використовується для оцінки ефективності виробничіх фондів підприємства та показує розмір прибутку в розрахунку на сто одиниць основних фондів і оборотних коштів.

Динаміка рентабельності виробничих фондів обумовлюють зміни рівнів фондоотдачі і оборотність оборотних коштів, а також рентабельність товарообороту. Залежність рентабельності виробничих фондів від названих факторів може бути відображена так:


Рф = БП / Т = Ро .

ОФ / Т + ОК / Т Т / Ф* + Т / ОЗ*

де:

Ф* - коефіціент фондоотдачі;

ОЗ* - коефіціент оборотності;


Цей показник рівня рентабельності узагальнює всі сторони господарської діяльності торговельного підприємства, тим самим найбільш повно виражає ефективність його роботи. У цьому показнику враховується вся сокупність засобів торговельного підприємства і відображається ефективність їх використання.

Рентабельність трудових ресурсів характеризується двома показниками:

прибутком в розрахунку на одного робітника підприємства, обчисленням як відношення суми прибутку до середньоспискової чисельності працівників підприємства;

- прибутком в розрахунку на одиницю витрат, що пов”язані з утримуванням

трудових ресурсів (фонд споживання, витрат на підготовку кадрів, охорону

праці тощо).


Информация о работе «Управління утворенням прибутку підприємства»
Раздел: Бухгалтерский учет и аудит
Количество знаков с пробелами: 72285
Количество таблиц: 2
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
137998
12
4

... , детально описує схему функціонування; 3. розкриває принципи та методи керівництва підприємством; 4. містить програму управління фінансами без якої неможливо проводити справу та забезпечувати ефективність її виконання; 5. показує перспективи розвитку підприємства інвесторам та кредиторам; Наказом Міністерства економіки України, за номером №277 від 25,12,2000 року було затверджено Положення про ...

Скачать
93672
6
0

... і управління капіталом" та активами підприємства, передбачає вибір між окремими альтернативами, завжди відбувається в рамках вирішення протиріччя «дохідність ризик».   12 Кругляк О.В. Управління грошовими потоками підприємства//Формування ринкових відносин в Україні – 2003. №2 – с.63-65 Управління грошовими потоками і управління капіталом Консервативна модель управління грошовими ...

Скачать
164128
74
11

... ) органів держави, тоді як нова система направлена на забезпечення складання звітності для прийняття економічно обгрунтованих управлінських рішень,щодо підвищення ефективності діяльності підприємства. Щодо спеціальної літератури, то нині питанням обліку, аналізу та контролю витрат приділяється особлива увага з боку вітчизняних авторів. Про це свідчать статті спеціалізованих періодичних видань, пі ...

Скачать
163721
29
18

... висока продуктивність праці низький імідж підприємства РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ВАТ "ЮНІСТЬ"   3.1 Формування механізмів управління конкурентоспроможністю підприємства при виході на зовнішній ринок Кожне підприємство функціонує в певному зовнішньому середовищі, з елементами якого воно взаємодіє. Це середовище постійно змінюється, а тому і підприємству ...

0 комментариев


Наверх