2.3 Заробітна плата на підприємстві.

 

Згідно колективного договору в СП “Інтеропт” ЛТД заробітна плата виплачується двічі на місяць: 7-го та 22-го числа. В основному заробітна плата нараховується згідно посадових окладів, які затверджені штатним розкладом по підприємству. Умови запровадження та розміри надбавок, до посадових окладів, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних виплат встановлено підприємством самостійно у колективному договорі. При цьому дотримуються всі норми і гарантії передбачені законодавством про оплату праці. Робота підприємства носить сезонний характер. Це пов’язано з заготівлею та переробкою с/г продукції. На підприємстві укладаються трудові договори з робітниками на сезонні роботи. В наказі про приймання на роботу обов’язково указується, що цей працівник приймається на сезонну роботу. Договір з сезонними працівниками укладається на термін, що не перевищує тривалості сезону. Для цих працівників застосовується законодавство про тимчасових працівників. До сезонних працівників підприємства належать заготовачі, переборщики насіння, складські працівники. На сезонних працівників поширюються умови і правила, передбачені колективним договором згідно з КЗпП (тривалість робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, матеріального стимулювання, охорони праці, тощо).

Трудовий договір із сезонними працівниками укладається в письмовій формі, при цьому обов’язково робиться запис у трудові книжки працівників. При укладанні з працівником трудового договору дирекція підприємства доводить до відома працівника умови оплати праці, розміри, порядок і терміни виплати заробітної плати. Оплата праці сезонних працівників здійснюється згідно встановлених розцінок в залежності від кількості заготовленої та переробленої сировини, а складських працівників згідно посадових окладів. В залежності від результатів діяльності підприємства за певний період директором встановлюються надбавки, доплати, премії. Все це оговорюється в колективному договорі. На сезонних працівників поширюються норми законодавства про оплату праці на рівні з працівниками, зайнятими роботою повний рік.

Таблиця 3 : Структура заробітної плати за 1999 рік по СП “Інтеропт” ЛТД (грн).
Основна заробітна плата Додаткова заробітна плата

Інші заохоч. та компенс. виплати

Всього

за рік

Заробітна плата, нарахована згідно посадових окладів основних працівників. Заробітна плата нарахована згідно діючих розцінок сезонним робітникам Премії за виробничі результати Надбавки до посадових окладів

328822


19418


9240


8002


3110


72592

В таблиці №3 показано структуру заробітної плати по підприємству, з якої видно, що заробітна плата сезонних робітників складає 37% від основної заробітної плати, нарахованої за 1999 рік.

Крім того цим працівникам нараховувалися премії у розмірі 30% від заробітної плати у прибуткових періодах. Також виплачувалися й інші заохочувальні виплати, а саме:

-     одноразові заохочення при закінченні сезону;

-     матеріальні допомоги.

 Колективним договором по підприємству не передбачалося

виплачувати заробітну плату натурою.

На підприємстві працюють два працівники за сумісництвом. Тривалість роботи таких працівників не перевищує чотирьох годин на день і загальна тривалість роботи за сумісництвом не перевищує половини місячної норми робочого часу. З таких працівників вираховується прибутковий податок з доходу за ставкою 20%. Підприємство не пізніше, як через 30 днів після виплати сумісникам заробітної плати надсилає до податкових органів відомості про виплачені суми доходів і суми утриманого з них податку.

На підприємстві проводилась оплата праці за надурочний час за погодинною системою оплати праці. Така оплата проводилася в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачувалися доплати у розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснювалася за погодинною системою, за всі відпрацьовані надурочні години.

Працівникам, які перебували у трудових відносинах з підприємством згідно Закону України “Про відпустку” надавалися щорічні основні відпустки. Тривалість відпусток розраховувалась в календарних днях не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладання трудового договору.

Розділ III : Розрахунково-аналітична частина

 

ВИХІДНІ ДАНІ

 

Таблиця 1.

Дані про сферу застосування та умови виробництва приладу

Номер варіанта даних відповідає останній цифрі номера залікової книжки студента.

 

Показники Позначення Дані

9,0

1.Прогноз потреби виробництва у вимірах, млн. вимірів на рік Ов

 

50

2Прогнозний період насичення ринкової потреби у приладах, років Тн

 

5

 

3.Передвиробничі витрати (капітального характеру),тис. грошових одиниць

-науково-дослідні роботи

-конструкторські розробки

-технологічне проектування

-придбання додаткового обладнання

-створення нових робочих місць

-витрати невиробничого характеру (реклама,тощо)

Кн.д.

Кк.р.

Кт.п.

Кс.об.

Кр.н.

Кн.х.


10

6

4

12

-

 

8

 

Таблиця 2.

Експлуатаційні характеристики приладів

(через риску вказані характеристики базового зразка)

Номер варіанта даних відповідає передостанній цифрі номера залікової книжки студента

Показники Позначення

Дані

1.Годинна технічна продуктивність приладу, вимірів у годину

2.Коефіцієнт міжзмінних втрат робочого часу у зв’язку з ремонтами і технічним обслуговуванням (цілодобові втрати часу)

3.Коефіцієнт внутрізмінних втрат робочого часу

4. Розряд оператора

5. Потужність електроспоживання, Вт

6. Нормативний строк служби, роки

7. Змінність використання , змін

8. Норматив витрат на поточні ремонти і обслуговування та експлуатаційні матеріали на 1000 годин роботи приладу, відсотків від його вартості

 

Пг

Кд

Кв.з

Ро

Пс

Тс

Чз

Нт.о.

 

16/12


0,96/0,96


0,94/0,91

3/4

400/ 800

8/8

 

2


3/8

 

 

Таблиця 3.

Економічні нормативи діяльності підприємства на рік початку виробництва нового приладу

 

Номер варіанта даних відповідає передостанній цифрі номера залікової книжки студента

Показники Позначення Дані
2,7
1 2 4

 

Показники цеху-виробника

1. Фонд оплати праці виробничого персоналу, т.г.од.

- тарифний фонд

- доплати за відпрацьований час

Фт.р

Фдп

386

52


Таблиця 4.

Норми витрат матеріалів (матеріали основні)

 

Номер варіанта даних відповідає останній цифрі номера залікової книжки студента


Матеріали Одиниця Дані
0

1. Сталь листова

2. Латунь листова

3. Прокат стальний

4. Прокат латунний

5. Полістирол

6. Стеклотекстоліт

7. Припій

8. Гетинакс

9. Дюраль листова

10. Алюмінієве литво

11. Капрон

12. Лаки і фарби

13. Дріт

14. Кабель

15. Розчини

16. Кислоти

17. Луги

кг

кг

кг

кг

кг

кг

г

кг

кг

кг

кг

кг

м

м

кг

кг

кг

11

5

9

3

3

4

50

5

8

3

2

1

90

11

2

3

1


Таблиця 5.

Застосування покупних виробів

 

Назва виробів Одиниця дані
0

1. Конденсатори

2. Резистори

3. Діоди

4. Транзистори

5. Мікросхеми

6. Роз’єднувачі

7. Перемикачі

8.   Реле

9.   Датчики

10. Індикатори

11. Трансформатори

12. Вимірювальні прилади

13. Електродвигуни

14. Кріплення

шт.

шт.

шт.

шт.

шт.

шт.

шт.

шт.

шт.

шт.

шт.

шт.

шт.

кг

50

60

15

17

15

3

5

4

1

8

2

2

-

2


Таблиця 6.

Дані про трудомісткість робіт

Номер варіанта даних відповідає передостанній цифрі залікової книжки студента

 

Види робіт

Середній

 розряд

Норми трудомісткості за варіантами, нормогодин
4

1. Розкрійні

2. Штампувальні

3. Ливарні

4. Зварювальні

5. Термічні

6. Слюсарні

7. Механообробні

8. Монтажні

9. Складальні

10. Регулювальні

11. Випробувальні

2

4

3

3

4

3

3

4

4

5

4

4

2

1

3

12

9

5

16

14

6

35

 

Таблиця 7.

Дані про спеціальне оснащення

Номер варіанта даних відповідає передостанній цифрі номера залікової книжки студента

 

Вид оснащення Кількість одиниць /Чо/ за варіантами
4

1. Литтєві форми

2. Пристосування для механічної обробки

3. Штампи

4. Монтажне оснащення

3

6

7

6

 

Таблиця 8.

Нормативи трудових і матеріальних витрат на одиницю оснащення

(для всіх варіантів)

 

Вид

оснащення

Трудомісткість проектування, нормогодин

Витрати матеріалів,

 г.од.

Трудомісткість виготовлення, нормогодин

1. Литтєві форми

2. Штампи

3. Пристосування для механічної обробки

4.Монтажне оснащення

16

20

12

4

30

40

20

10

12

10

8

2


І. АНАЛІЗ ПРОДУКТИВНОСТІ ВАРІАНТІВ ПРИЛАДІВ

Мета аналізу - оцінити ступінь підвищення експлуатації продуктивності модернізованого приладу порівняно з базовим зразком, і тому всі показники розраховуються для двох варіантів приладу: нового(н), і базового (б).

 

Розрахункова кількість днів експлуатації приладів на рік, роб. днів

Чд.е = Чр.д · Кд ,

де Чр.д - число робочих днів у році;

Кд - коефіцієнт цілодобових втрат робочого часу (табл. 2)

Кдн = 0.96, Кдб = 0.96

Чд.е.н = 260 * 0.96 = 250 дн.

Чд.е.б = 260 * 0.96 = 250 дн.

 

Розрахунковий (ефективний) змінний фонд часу експлуатації приладів, годин

Тз.е = Тз · Кв.д ,

де Тз - тривалість робочої зміни (8 годин)

Кв.д - коефіцієнт внутрізмінних втрат робочого часу (табл. 2)

Квдн = 0.94, Квдб = 0.91

Тзен = 8 * 0.94 = 7.52

Тзеб = 8 * 0.91 = 7.28

 

Ефективний річний фонд часу роботи приладів, годин

Фр = Чд.е · Тз.е · Чз ,

де Чз-змінність роботи підприємств-споживачів приладів (табл. 2)

Чз = 2

Фрн = 250 * 7.52 * 2 = 3760 год

Фрб = 250 * 7.28 * 2 = 3640 год

Річна експлуатаційна продуктивність варіантів приладу, виміри в рік :

Пр.е = Пг.т · Фр ,

де Пг.т. - годинна технічна продуктивність приладу для базової

моделі (табл. 2)

Пгтн = 16

Пгтб = 12

Прен = 16 * 3760 = 60160 вимірів у рік

Преб = 12 * 3640 = 43680 вимірів у рік

Коефіцієнт підвищення технічної продуктивності приладу після модернізації (інтенсивний фактор):

Кт.п. = Пнг.т./ Пбг.т.

Ктп = 16 / 12 = 4/3 коефіціент підвищення продуктивності

Коефіцієнт підвищення використання фонду часу нового приладу (екстенсивний фактор):

Кф.ч. = Фнр / Фбр

Кфч = 3760 / 3640 = 1.032

Інтегральний коефіцієнт підвищення продуктивності приладу після модернізації :

Кін. = Кт.п. · Кф.ч.

Кін = 1.3 / 1.032 = 1.3416

 

ІІ. ПРОГНОЗ РИНКОВОЇ ПОТРЕБИ І ОБСЯГІВ ВИРОБНИЦТВА ПРИЛАДІВ

Мета цього розділу - обгрунтувати найважливіші підприємницькі рішення, спрогнозувати ринкову потребу у «своєму» товарі і вирішити, якими темпами доцільно насичувати ринок, тобто, в яких обсягах слід виробляти товар. Якщо має місце товар технологічного призначення, то прогноз його ринкової потреби здійснюється, виходячи з прогнозу розвитку технологій, для забезпечення яких призначений даний товар. У даному випадку ринкову потребу в приладах треба пов‘язувати з прогнозною оцінкою виробництва у вимірах. Оцінка річної потреби виробництва у вимірах наведена в табл.1 (величина ОВ).

Потреба в базовому та модернізованому варіантах приладу в обраному сегменті ринку його застосування, одиниць.

Рп = Ов / Пр.е.

Ов = 60 млн

Рпн = 60млн. / 60160 = 997 од.

Рпб = 60 млн. / 43680 = 1373 од.

Виходячи із запланованого часу насичення ринку приладами (величина ТП, що наведена в табл.1), середньорічний випуск приладів :

Тп = 5

- для модернізованого варіанта

Внр = Рнп / Тп

Внр = 997 / 5 = 199 од/рік

- для базового варіанта

Вбр = Внр* Кін

Вбр = 199 * 1.3416 = 268 од./рік

ІІІ. РОЗРАХУНКИ ВИТРАТ НА ПІДГОТОВКУ ВИРОБНИЦТВА ПРИЛАДУ

При виробництві багатьох видів продукції та послуг мають місце значні витрати передвиробничого характеру, пов’язані з підготовкою підприємства до випуску саме цього виду продукції або послуг. Сюди належать: витрати на науково-дослідні, конструкторські або технологічні розробки, направлені на створення нового виду продукції; витрати на обладнання і оснащення для процесів її виробництва; витрати на створення робочих місць, на придбання об’єктів права (патентів, авторських прав, товарних знаків або зразків і т.ін.) та інформації (“ноу-хау”), на оплату консультацій, організаційних зусиль та інші витрати.

На практиці такі витрати передвиробничого характеру можуть бути дуже значними, і тому доцільно їх відокремлювати в окрему підсистему обліку та нарахування, з тим, щоб ці витрати можна було «адресно» списувати на собівартість саме того виду продукції або послуг, заради якого вони були здійснені. Такий спеціальний (цільовий) характер їх використання є обов‘язковою ознакою подібних витрат. Метою виконання даного розділу роботи є засвоєння методів розрахунку загальних витрат передвиробничого характеру, пов‘язаних з розробкою, підготовкою та освоєнням виробництва нових видів продукції.

Вагомою часткою витрат, пов’язаних з освоєнням виробництва нових видів продукції, є витрати на технологічне забезпечення нових виробничих процесів. У даному випадку перехід підприємства на випуск модернізованого варіанта приладу потребує значних одночасних витрат, пов’язаних з проектуванням і виготовленням нових засобів технологічного оснащення виробництва : литтєвих форм, штампів, пристосувань для механічної обробки, монтажу і т.ін. Для оцінки необхідних для цього коштів розробляємо відповідний кошторис грошових витрат.

Таблиця 9.

Кошторис витрат на проектування і виготовлення

 спеціального оснащення

 

Вид оснащення

Кільк.

одиниць

Витрати на оснащення, г.од

Чод

Проектування

Впр

Матеріали

Вм

Оплата за виготовлення

Воп

Накладні витрати виробника

Вн

Разом

1. Литтєві форми

2. Пристрої для механічної обробки

3. Штампи

4. Монтажне оснащення

8

9

13

10

215.05

302.16

262.12

67.75

240

360

260

100

114.06

107.1

123.76

23.8

171.36

160.65

185.64

35.70

740.47

929.91

831.52

227.25

2729.15

Величина витрат на комплект певного виду оснащення складає , г.одиниць

Впр.= Тп.о · Чод · Пг · (1+ Ндп/100)· (1+ Нд.з/100) · (1+ Нс.з/100)·(1+ Нн.к/100) ,

 де Тп.о - трудомісткість проектування одиниці оснащення,

нормогодин (табл.8);

Чод - число одиниць оснащення, одиниць (табл.7);

Пг - середньогодинна оплата праці конструктора (0,7-0,8 г. од);

Ннк - норматив накладних витрат проектних підрозділів (30% - 60%);

Нлп - норматив доплат при оплаті праці конструкторів (5-15 %) ;

Нд.з - норматив додаткової оплати праці конструкторів (10-15 %) ;

Нс.з - норматив відрахувань на соціальні заходи, що діє на

момент виконання розрахунків, 37,5 %

Тп.о = 16, 20, 12, 4

Пг = 0.7 грн/год

Ннк = 50%

Нлп = 10%

Нд.з = 10%

Впрлиттєві форми = 16 * 8 * 0.7 * 2.4% = 215 грн.

Впрпристрої для мех. обробки = 20 * 9 * 0.7 * 2.4% = 302 грн.

Впрштампи =  12 * 13 * 0.7 * 2.4% = 262 грн.

Впрмонтажне оснащення = 4 * 10 * 0.7 * 2.4 = 67 грн.

Витрати на матеріали для виготовлення певного виду оснащення :

Вм = Чод · Вм.о

де Вм.о - витрати на матеріали на одиницю оснащення (табл.8)

Вмо = 30, 40, 20, 10 (табличні дані)

Вмлиттєві форми = 8 * 30 = 240 грн.

Вмпристрої для мех.обробки = 9 * 40 = 360 грн.

Вмштампи = 13 * 20 = 260 грн.

Вммонтажне оснащення = 10 * 10 = 100 грн.

Витрати на оплату праці робітникам за виготовлення певного виду оснащення, г. од. :

Воп = Тв.о.·Чод·Пр· (1+(Ндп /100)) · (1+(Нд.з /100)) * (1+(Не.з /100)),

де Тв.о - трудомісткість виготовлення одиниці оснащення, нормогодин (табл.8) ;

Пр - середньогодинна оплата праці робітника інструментального

виробництва (0,7-0,8 г.од.)

Тво = 12, 10, 8, 2

Воплиттєві форми = 12 * 8 * 0.7 * 1.7 = 114.24 грн

Вопприлади для мех. обробки = 10 * 9 * 0.7 * 1.7 = 107.1 грн

Вопштампи = 8 * 13 * 0.7 * 1.7 = 123.76 грн.

Вопмонтажне оснащення = 2 * 10 * 0.7 * 1.7 = 23.8 грн

 

Накладні витрати виробника :

Вн = Воп · (Нн.в /100),

де Нн.в - норматив накладних витрат (150%-200%)

Розрахунки величини Впр, Вм, Воп і Вн проводяться за всіма видами оснащення, передбаченими в таблиці 8. Підсумком розробки кошторису витрат на проектування і виготовлення спеціального технологічного оснащення є загальна сума цих витрат - Кс.ос.

Загальні витрати підприємства передвиробничого характеру, що пов’язані з модернізацією, підготовкою та освоєнням виробництва нового приладу, визначаємо на основі складання загального кошторису цих витрат.

Таблиця 10.

Загальні витрати підприємства передвиробничого характеру

 

Елементи витрат Позначення Сума, т.г. од
Науково-дослідні роботи

Кн.д.

10.000
Конструкторські розробки

Кк.р.

6.000
Технологічне проектування

Кт.п.

4.000
Придбання додаткового обладнання

Кс.об.

12.000
Створення нових робочих місць

Кр.н.

*******
Витрати невиробничого характеру (реклама, тощо)

Кн.х.

8.000
Проектування і виготовлення спеціального технологічного оснащення

Кс.ос.

2729.15
Разом :

Кп.в

42729.15

 

IV. НОРМАТИВИ ВИТРАТ НА УТРИМАННЯ ТА

 ЕКСПЛУАТАЦІЮ МАШИН І ОБЛАДНАННЯ

(УЕМО)

Вагома частина виробничих витрат пов’язана з витратами на утримання і експлуатацію машин і обладнання (УЕМО).Саме така ситуація має місце в машинобудуванні. Велика питома вага цих витрат у собівартості продукції та складний (комплексний) характер обумовлюють необхідність виділення обліку і нарахування цих витрат в окрему підсистему загальної системи обліку і нарахування виробничих витрат.

 

Таблиця 11.

Кошторис річних витрат на утримання та експлуатацію

 машин і обладнання

Елементи витрат Позначення Сума, т.г.од
1. Оплата праці робітників

Фор

35
2. Нарахування на заробітну плату

Нсз

31.125
3. Амортизація :
- обладнання

Аоб

115
- цінне виробниче оснащення
4. Електроенергія технологічна

Етех

152
5. Ремонт і технічне обслуговування :
- обладнання

Роб

160
- цінного виробничого оснащення
6. Зношування малоцінного і швидкозно-шувального інструменту та виробничого оснащення

Зв.ос

44
7. Послуги інших підрозділів і організацій

Поб

24
8. Інші витрати 10.862
Разом річних витрат

Воб.р.

543.125

При розробці кошторису з таб.3 беруться всі ті показники, які стосуються витрат на утримання та експлуатацію машин, обладнання та виробниче оснащення. Нарахування на соціальні заходи здійснюються згідно з нормативами, які діють на час виконання розрахунків. Інші витрати (резерв коштів), згідно з практикою виробничої діяльності, беруться в розмірі 2-3% від суми попередніх позицій кошторису.

На собівартість продукції цеху виробника приладу ці витрати переносяться непрямим методом - за допомогою спеціального нормативу переносу витрат пропорційно визначеній ознаці, що прямим способом характеризує ту чи іншу позицію цеху. В якості такої прямої ознаки на практиці найчастіше використовуються прямі витрати на оплату праці виробничого персоналу в собівартості продукції, або її трудомісткість.

Норматив переносу витрат на УЕМО визначається, виходячи з річної суми цих витрат (Воб.р) і відповідних річних показників діяльності цеху. Наприклад, якщо береться метод переносу витрат на УЕМО пропорційно оплаті праці виробничого персоналу (найчастіше це є основна заробітна плата виробничого персоналу), то норматив витрат складатиме:

Ноб. = Воб.р./(Фт.р.д.п.) * 100%

Фт.р.= 320 000

Фд.п = 26 000

Ноб. = 543125 / (320000+26000) * 100% = 156.9%

V. НОРМАТИВИ ЗАГАЛЬНОЦЕХОВИХ НЕПРЯМИХ ВИТРАТ

 

Кошторис загальноцехових непрямих витрат , як і кошторис витрат на УЕМО , розробляється, виходячи з планових нормативів діяльності цеху на рік початку виробництва нового приладу. Інформація щодо цих нормативів наведена в табл.3 вихідних даних.

Таблиця 12.

Кошторис річних загальноцехових непрямих витрат

Елементи витрат Позначення Сума, т.г.од

1. Оплата праці загальноцехового персоналу :

- інших робітників

- адміністративно-управлінського персоналу

Фор

67
2. Нарахування на заробітну плату 25.125
3. Амортизація 21

4. Енергія

- електроенергія

- вода

Егп

Вгп

31

9

5. Ремонт і технічне обслуговування майна:

Роб

45
- будинків та споруд
- цінного господарчого інвентаря
6. Зношування малоцінних та швидкозно-шувальних предметів загальногосподарчого призначення 7
7. Послуги інших підрозділів 18
8. Інші витрати 4.462
Разом річних витрат

Вц

223.125

При розробці кошторису з таблиці 3 беруться всі ті планові витрати цеху, які не ввійшли до кошторису витрат на УЕМО.

На собівартість продукції та послуг загальноцехові непрямі витрати найчастіше переноситься пропорційно прямим витратам на оплату праці виробничого персоналу цехів. Норматив переносу витрат :

Нц. = Вц.р./(Фт.р.д.п.) · 100 %

Нц = 223125/346000 * 100% = 64%

VI. РОЗРАХУНКИ ПРЯМИХ МАТЕРІАЛЬНИХ ВИТРАТ

 

До прямих матеріальних витрат у собівартості продукції та послуг належать витрати на матеріальні та енергетичні ресурси , які безпосередньо використовуються при виготовленні саме цієї продукції (послуг) і для яких можливе обгрунтування норм витрат цих ресурсів на одиницю продукції. Це сировина та основні матеріали, з яких виробляється продукція, покупні вироби, паливо та енергія, що використовуються в процесах виготовлення продукції.

Норми витрат прямих матеріальних ресурсів наведені в таблицях 4 і 5 вихідних даних

Таблиця 13.

Розрахунок прямих матеріальних витрат

Найменування

матеріалу

Одиниця виміру

Ціна одиниці

г.од.

Норма витрат, одиниць

Витрати

Г.од./виріб

І. Матеріали основні (Мо)

1. Сталь листова

2. Латунь листова

3. Прокат стальний

4. Прокат латунний

5. Полістирол

6. Стеклотекстоліт

7. Припій

8. Гетинакс

9. Дюраль листова

10. Алюмінієве литво

11. Капрон

12. Лаки і фарби

13. Дріт

14. Кабель

ІІ. Матеріали допоміжні технологічні (Мд.т.)

1. Розчини

2. Кислоти

3. Луги

ІІІ. Покупні вироби (Пв.)

1. Конденсатори

2. Резистори

3. Діоди

4. Транзистори

5. Мікросхеми

6. Роз’єднувачі

7. Перемикачі

8. Реле

9. Датчики

10.Індикатори

11. Трансформатори

12. Вимірювальні прилади

13. Електродвигуни

14. Кріплення

ІV. Енергія технологічна

(паливо) (Ет)

V. Відходи (Вп)

Разом матеріальних витрат

Кг

Кг

Кг

Кг

Кг

Кг

Кг

Кг

Кг

Кг

Кг

Кг

М

М

Кг

Кг

Кг

Шт

Шт

Шт

Шт

Шт

Шт

Шт

Шт

Шт

Шт

Шт

Шт

Шт

Кг

1.4

12

1.5

9

6

29.6

15

12.5

18

7.5

20

10

1.6

3

1.12

1.7

2.5

0.8

0.5

0.3

1

1.3

3

9.5

15

10.2

8.3

50

30

0.2

0.2

11

5

9

3

3

4

50

5

8

3

2

1

70

11

2

3

1

50

60

15

17

15

3

5

4

1

8

2

2

2

1988.8

15.4

60

13.5

27

18

118.4

750

625

144

22.5

40

10

112

33

9.84

2.24

5.1

2.5

464.5

40

30

4.5

17

19.5

9

47.5

60

10.2

66.4

100

60

0.4

3.28

40

2506.42

 

Розрахунок прямих витрат на енергію технологічну - витрати на випробування готового приладу під навантанженням:

 

Ет = Пс ·(Трегвип) · Цел / 1000 , г.од.

де Пс - потужність споживання приладу , Вт (табл. 2)

Трег і Твип - норми часу відповідно на регулювання та випробу-

вання приладу, нормогодин (табл. 6)

Цел - ціна 1 кВт. год. електроенергії (може бути взята умовна ціна 0,15грн/кВт)

Пс = 400 Вт

Трег = 6

Твип = 35

Цел = 0.2 грн./квт.год

Ет = 400 * (35 + 6) * 0.2 / 1000 = 3.28 грн.

У собівартість продукції прямі матеріальні витрати включаються з урахуванням вартості відходів, що повертаються - утилізуються або використовуються на інші потреби. При виконанні даної роботи вартість таких відходів (Вп) береться укрупнено в розмірі 2-5% від суми витрат на М. При розрахунках собівартості продукції величина Вп віднімається від загальної суми витрат.


VIІ. РОЗРАХУНКИ ПРЯМИХ ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ

 

Для розрахунку прямих витрат на оплату праці розраховуємо трудомісткість і тарифну оплату робіт по виготовленню приладу

Таблиця 14.

Розрахунок трудомісткості і тарифної оплати робіт

 по виготовленню приладу

Види робіт Середній розряд Годинна та-рифна став-ка, г.од Планова трудо місткість, нормогодин Оплата за тарифом, г.од./виріб

1.   Розкрійні

2.   Штампувальні

3.   Ливарні

4.   Зварювальні

5.   Термічні

6.   Слюсарні

7.   Механообробні

8.   Монтажні

9.   Складальні

10.Регулювальні

11.Випробувальні

2

4

3

3

4

3

3

4

4

5

4

0.5

0.75

0.6

0.6

0.75

0.6

0.6

0.75

0.75

0.95

0.75

4

2

1

3

12

9

5

16

14

6

35

2

1.5

0.6

1.8

9

5.4

3

12

10.5

5.7

26.25

Разом по виробу

Твир = 107

Отар = 77.75

 

Величини годинних тарифних ставок (Тт.с.) для оплати робіт різних тарифних розрядів беруться за даними підприємства на якому проводився аналіз.

Витрати з основної заробітної плати робітникам за виготовлення приладу :

Зо = Отар· (1+Ндп/100) г.од./виріб ,

де Ндп - норматив доплат за відпрацьований час, %

Зо = 77.75 * (1 + 0.08 / 100) = 77.8 грн.

Для цеху-виробника приладу цей норматив на плановий рік складає:

Ндп = (Фдп : Фтр) * 100%,

де Фдп та Фтр - планові річні фонди оплати виробничого персоналу цеху відповідно тарифний і доплат за відпрацьований час, тис. гр. од.

Ндп = 26000 / 320000 = 0.08

 

Додаткова заробітна плата робітникам за виготовлення приладу складає :

Зд = Зо · Ндз /100 г.од./виріб,

де Ндз - норматив додаткової заробітної плати, %

Зд = 77.8 * 10.4 / 100 = 8.09 грн

Його величина на плановий рік складає:

 Ндз = (Фдз : (Фтр + Фдп)) * 100%,

де Фдз - річний фонд доплат за невідпрацьований час виробничого персоналу цеху, тис. гр. од.

Фдз = 36000

Ндз = 36000 / 346000 * 100% = 10.4%

 

Обов’язкові нарахування на оплату праці виробничого персоналу для формування державних фондів соціальних заходів у собівартості приладу складуть :

Вс.з = (Зод)·Нс.з г.од./виріб,

де Нсз - державний норматив відрахувань на соціальні заходи, %.

Нсз = 0.375%

Вс.з = (77.8 + 8.09) * 0.375 = 32.2 г.од./виріб,


VIII. РОЗРАХУНКИ ІНШИХ ПРЯМИХ ВИТРАТ

 

До інших прямих витрат собівартості продукції відносять витрати, що прямо пов’язані з виробництвом конкретного виду продукції і не стосуються процесів виробництва інших видів продукції, а також не ввійшли до складу прямих матеріальних витрат і витрат на оплату праці.

У даній ситуації до інших прямих витрат відносимо витрати, пов’язані з підготовкою процесів виробництва нового приладу. Загальна величина всіх витрат була визначена при виконанні розділу ІІІ - підсумок розробки кошторису витрат на підготовку виробництва нового приладу (величина Кп.в , т.г.од.).

На собівартість одиниці продукції вони переносяться прямим методом - пропорційно обсягу продукції :

 

Вп.в. = Кп.в. / (Вр · Там) г.од./од. продукції

де Вр - річний випуск продукції, одиниць

Там - термін погашення (амортизації) витрат, років

 

При незначних сумах Кп.в. вони погашаються протягом одного року випуску продукції, а при значних - за більш довгостроковий період, але не більше терміну виробництва продукції (норматив Тн у табл.1).

Там = 2 роки

Вп.в. = 42729.15 : (199 * 2) = 107.3


IX. РОЗРАХУНКИ НЕПРЯМИХ ВИТРАТ

 

На підприємстві серед непрямих витрат виділяють :

- витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання - Воб;

- загальноцехові витрати - Вц;

- загальновиробничі (заводські) витрати - Взв;

- позавиробничі витрати - Вп.в.

Витрати на УЕМО в собівартості приладу визначаємо через норматив переносу цих витрат на основну оплату праці виробничого персоналу або пропорційно трудомісткості його виготовлення. Як і перший так і другий варіанти планового нормативу були визначені в розділі ІV. При використанні першого варіанта (норматив Н1об ):

Воб = Зо · Ноб /100 г.од / од. продукції

Ноб = 156.9%

Зо = 77.8 грн

Воб = 77.8 * 156.9 : 100 = 122.06 г.од / од. продукції

При використанні другого варіанта нормативу (норматив Н2об) витрати на УЕМО складатимуть :

 

Воб = Твир · Ноб / 100 г.од / од. продукції

де Твир - загальна планова трудомісткість виготовлення приладу,

нормогодин (визначена в розділі VII).

Воб = 107 * 156.9 / 100 = 167.8 г.од / од. продукції

Загальноцехові непрямі витрати в собівартості приладу визначаємо через норматив їх переносу пропорційно величині Зо . Планова величина цього нормативу була обгрунтована у розділі V. (норматив Нц). Величина загальноцехових витрат у собівартості приладу складає :

Вц = Зо · Нц /100 г.од / од. продукції

Нц = 64%

Вц = 77.8 * 64% / 100 = 49.79 г.од / од. продукції

Загальновиробничі витрати в собівартості продукції найчастіше визначаються через норматив їх переносу, а також пропорційно прямим витратам на оплату праці виробничого персоналу або пропорційно цеховій собівартості продукції. В першому випадку :

 

Взв = Сц · Н'з.в /100 г.од / од. продукції

де Нз.в = Вз.в.р /(Фт.р + Фдп) · 100 % = 43

у другому випадку :

Взв = 2791.5 * 43 / 100 = 1200.35 г.од / од. продукції

Згідно з даними таблиці 3 видно, що на підприємстві, де виготовляють прилад застосовується метод переносу на собівартість продукції загальновиробничих витрат пропорційно цеховій собівартості окремих видів продукції .

 

Сц = Мо + Мд.т.вт – Вп одс. зп. вобц г.од

Сц = 77.8 + 8.09 + 1988.8 + 9.84 + 464.5 + 3.28 - 40 + 107.3 + 122.06 + 49.79 = 2791.5 г.од

Тоді:

Взв = 2791.5 * 43 / 100 = 1200.35 г.од / од. продукції

 

Позавиробничці витрати в собівартості окремих видів продукції визначаємо пропорційно її виробничій собівартості, що складає

 

Св = Сцз.в г.од./ од. продукції

Св = 2791.5 + 1200.35 = 3991.85 г.од./ од. продукції

Норматив переносу позавиробничих витрат наведений у таблиці 3 - величина Нп.в, %. Позавиробничі витрати в собівартості приладу складають

Вп.в = Св · Нп.в /100 г.од./ од. продукції

Нпв = 8%

Вп.в = 3991.85 * 8 / 100 = 319.35 г.од./ од. продукції

З урахуванням цих витрат визначаємо повну собівартість приладу:

Спв + Вп.в г.од. / од. продукцції

Сп = 3991.85 + 319.35 = 4311.2 г.од./ од. продукції

Х. РОЗРОБКА ПЛАНОВОЇ КАЛЬКУЛЯЦІЇ СОБІВАРТОСТІ ПРИЛАДУ

Калькуляція собівартості є стандартним економічним документом, що офіційно визначає величину і склад собівартості того чи іншого виду продукції (послуги, замовлення).

Таблиця 15.

Калькуляція собівартості виготовлення виробу

 “Прилад вимірювальний” (планова)

Статті витрат Позначення Сума, г.од. Питома вага, %

I. Прямі матеріальні витрати

1. Сировина і основні матеріали

2. Матеріали допоміжні технологіч-ні

3. Покупні вироби

4. Енергія, паливо технологічні

5. Відходи (вираховуються)

ІІ. Прямі витрати на оплату праці

6. Основна заробітна плата виробничого персоналу

7. Додаткова заробітна плата виробничого персоналу

8. Нарахування на оплату праці

ІІІ. Інші прямі витрати

9. Витрати на підготовку виробництва виробу

ІV. Непрямі витрати

10. Утримання та експлуатація машин і обладнання

11. Цехові витрати

Мо

Мд.т

Пв

Ет

Вп

Зо

Зд

Вс.з

Вп.в

Воб

Вц

1988.8

9.84

464.5

3.28

40

77.8

8.09

32.2

107.3

122.06

49.79

46.1

0.2

10.8

0.1

0.9

1.8

0.2

0.7

2.5

2.8

1.2

Разом цехова собівартість Сц 2903.66 67.4
12.Загальновиробничі витрати Вз.в 1200.35 27.8
Разом виробнича собівартість Св 4104.01 95.2
13. Позавиробничі витрати Вп.в 319.35 7.4
Разом повна собівартість Сп 43.112 100 %

 

ХІ. ОБГРУНТУВАННЯ ПРОЕКТНОЇ ЦІНИ ПРИЛАДУ

 

При обгрунтуванні проектної ціни товару насамперед треба врахувати, що вона має об’єктивні обмеження — нижню (Цнж) та верхню (Цвр) межі. Нижня межа визначається з умови дотримання інтересу підприємства-виробника. Ціна товару повинна забезпечувати йому достатній /нормальний/ рівень прибутку для покриття капіталовкладень , що були здійснені для розробки і організації виробництва товару та забезпечення підприємницького інтересу. Виходячи з середнього рівня рентабельності у сфері приладобування (Рс,%),визначаємо рівень прибутку

 

Пн = Сп ·Рс / г.од. / од. продукції

Рс = 0.25%

Пн = 4311.2 * 0.25 = 1077.8 г.од./ од. продукції

Нижня межа проектної ціни модернізованого придаду складає:

 

Цнж = Сп + Пн г.од. / од. продукції

Цнж = 4311.2 + 1077.8 = 5389 г.од. / од. продукції

Верхня межа проектної ціни товару визначається з умов дотримання інтересів споживачів товару. Ціна на товар повинна бути не вище, ніж ціна товарів-конкурентів або товару-попередника з урахуванням зміни його споживчих властивостей — продуктивності, строку служби, експлуатаційних витрат і т.ін.Ця умова може бути вирішена таким способом :

Цвр = Цкон +/- Деф , г.од. / од. продукції,

де Цкон — ціна конкуруючого зразка товару

Деф - додатковий ефект (+) у сфері використання товару внаслідок поліпшення споживчих якостей його нового зразка або зниження (-) , якщо на ринок пропонується товар з гіршими споживчими якостями , ніж зразок-конкурент.

Цвр = 6466.8 + 2952.62 = 9419.42 г.од. / од. продукції

Для визначення величини Деф розробляємо кошторис витрат на експлуатацію приладів .

Витрати на річну оплату праці оператора складають:

Вопт.с · Фр · (1+Ндп / 100) · (1+Ндз / 100) · (1+Нс.з / 100) , г.од.

де Гт.с - годинна тарифна ставка оператора, г.од. / годину

Фр - річний фонд часу використання приладу (див. розділ I)

Гнт.с. = 0.6 г.од. / годину Гбт.с. = 0.75 г.од. / годину

Фнр = 3760 Фнт.с. = 3640

Вноп = 0.6 * 3760 * ( 1+ 10/100) * (1+ 10/100) * (1+ 37.5/100) =

= 0.6*3760 * 1.1 * 1.1 * 1.375= = 3753.42 г.од.

Вбоп = 0.75 * 3640 * (1 + 10/100) (1+ 10/100) (1+ 37.5/100) =

= 0.75 * 3640 * 1.1 * 1.1* 1.375 = 4542.04 г.од.

Річні витрати на електроенергію для живлення приладу складають:

Вел = Пс / 1000 · Фр · Цел , г. одиниць

де Пс - потужність споживання приладу , Вт (табл 2)

 Цел - ціна 1 кВт. год електроенергії (розділ VI)

Псн = 400 Вт Псб = 800 Вт

Цел = 0.2 кВт. Год

Внел = 400/1000 * 0.2 * 3760 = 0.08 * 3760 = 300.8 г. одиниць

Вбел = 800/1000 * 0.2 * 3640 = 0.16 * 3640 = 582.4 г. одиниць

Річні витрати на поточний ремонт, технічне обслуговування та експлуатаційні матеріали визначаються, виходячи з нормативу цих витрат на 1000 годин роботи приладу (норматив Нт.о , табл. 2).

 

Вт.о = Кбал · Нт.о · Фр / (100·1000) , г.од. ,

де Кбал - балансова вартість приладу у споживача , г.од.

Вт.он = 5927.9 * 3 * 3760 / (100 * 1000) = 668.67 г.од.

Втоб = 7113.48 * 8 * 3640 / (100 * 1000) = 2071.45 г.од.

Кбалн = Цнж · Кт г.од.

Кт = 1.1 г.од.

Кбалн = 5389 * 1.1 = 5927.9 г.од.

Кбалб = Цкон · Кт г.од. ,

де Кт - коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат (1,1)

Кбалб = 6466.8 * 1.1 = 7113.48 г.од.

Річні витрати на амортизацію приладу визначаються

Вам = Кбал · Нам  / 100 , г.од.

де Нам - річна норма амортизації приладу

Нам = 15%

Вамн = 5927,9 * 15/100 = 889.19 г.од.

Вамб = 7113,48 * 15/100 = 1067,02 г.од.

Таблиця 16.

Кошторис річних витрат на експлуатацію приладу

 

Елементи витрат Позначення Величини за варіантами, г.од./рік

 

 

База проект

1. Оплата праці опе-ратора-прибориста (з урахуваннями)

2. Амортизація

3. Електроенергія

4. Поточний ремонт, технічне обслугову-вання та експлуата-ційні матеріали

5. Інші витрати

Воп

Вам

Вел

Вт.о

Він

4542.04

1067.02

582.4

2071.45

165.26

3753.42

889.19

300.8

668.67

112.24

Разом витрат

Век

8428.17 5724.32

Визначаємо додатковий ефект у сфері використання товару

Деф = Цкон · (Кін · Кд - 1) + Ве, г.од. / од. продукції

де Кін - інтегральний коефіцієнт зростання продуктивності

модернізованого приладу (визначений в розділі I) ;

Кд - коефіцієнт зростання строку служби ;

Век - зміна поточних експлуатаційних витрат споживача при використанні модернізованого варіанту приладу замість його базового зразка за строк його служби, г.одиниць

Деф = 6466.8 * (1.3416 * 1 - 1) + 743.56 = 2952.62 г.од. / од. продукції

Визначаємо коефіцієнт Кд :

Кд = (1 / Тсб + Ен) / (1 / Тсн + Ен) ,

де Тсб і Тсн - строки служби базового та нового зразків приладу (табл.2)

Ен - нормативний коефіцієнт окупності капіталовкладень (0,15)

Тсб = Тсн  = 8 років

Ен = 0.15

Кд = (1/8 + 0.15)/(1/8 + 0.15) = 1

Визначаємо величину Век :

Век = (Векб - Векн) · (1/ Тсн + Ен) г.од.

де Векб і Векн - річні експлуатаційні витрати споживача при використанні базового і модернізованого варіантів приладу (табл. 16)

Век = (8428.17 – 5724.32) * (1/8 + 0.15) = 743.56 г.од.

Визначаючи величину проектної ціни приладу, приймаємо компромісний варіант, коли мають місце рівнозначні ефекти у споживача і виробника приладу.

 

Цпр = Цнж+(Цврнж ) / 2 г.од.

Цпр = 5389 + (9419.42 - 5389) / 2 = 7404.21 г.од.

ХІІ. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ НОВОГО ПРИЛАДУ

 

Визначена конкретна величина проектної ціни модернізованого приладу дозволяє зробити аналіз очікуваного ефекту від переходу на випуск і використання нового варіанту приладу замість базового зразка як для сфери виробництва, так і для сфери споживача.

Для підриємства-виробника перехід на випуск нового варіанту приладу буде ефективним тільки в тому випадку, якщо підприємство від продажу нових приладів буде мати більший прибуток ніж від продажу базових зразків.

Річний економічний ефект від зростання прибутку виробника :

Еф.в = (Пн - Пб) · Врн - Ен · Кп.в , г.одиниць,

де Пн і Пб  - прибуток від реалізації відповідно нового і базового зразків приладів, г.одиниць ;

Врн - річний випуск модернізованого приладу, одиниць (розділ ІІ);

Кп.в - капіталовкладення виробника, пов’язані з модернізацією та підготовкою виробництва приладу (розділ ІІІ).

Евф = (3093.01 – 1293.36) * 199 – 0.15 * 2729.15 = 357720.98 г. од.

Очікуваний прибуток від реалізації модернізованого варіанта приладу:

Пн = Цпр - Сп ,г.од. ,

Пн = 4709.71 – 4311.2 = 398.51 г.од.

а від реалізації базового варіанту -

Пб = Цкон · Рб /(1 + Рб), г.од. Рб = 0.25

Пб = 6466.8 * 0.25 / (1+ 0.25) = 1293.36 г.од.

Для споживача використання модернізованого варіанта приладу замість базового зразка буде ефективним у тому випадку, якщо наведені витрати розрахунку на одиницю кінцевої продукції (роботи, послуги) будуть зменшуватися. В даному випадку одиниці кінцевої продукції використання приладу е один вимір.

Витрати споживача на один вимір складають:

Вод = (Кбал · Ен + Век) / Пр.е , г.од. ,

де Пр.е - річна експлуатаційна ефективність приладу (розділ І).

Водн = ( 5927.9 * 0.15 + 743.56 ) / 60160 = 0.027 г.од.

Водб = (7113.48 * 0.15 + 743.56) / 43680 = 0.041 г.од.

Кбал в цьому випадку розраховується виходячи з проектної ціни приладу.

Річний економічний ефект споживача від використання одного модернізованого приладу замість базового складає :

Еф.с.р = (Водб - Водн) · Пр.ен , г.од.

Еф.с.р = (0.041 – 0.027) * 60160 = 842.24 г.од.

Річний економічний ефект від використання річного обсягу випуску нових приладів у сфері споживання складає :

Еф.с = Еф.с.р · Врн , г.од.

Еф.с = 842.24 * 199 = 167605.76 г.од.


Розділ IV : Заключна частина.

Висновок до другої частини:

На підприємстві, що бралося за основу при виконанні курсової роботи домінує оплата праці згідно посадових окладів, а друга форма оплати праці – відрядна. Відрядна форма оплати праці використовується відносно сезонних працівників.

Оплата праці згідно посадових окладів використовується відносно до управлінського персоналу.

По-перше : треба змінити систему оплати праці постійних працівників. На мою думку відрядна оплата праці найбільш ефективна. Вона спонукає працівника виконувати більший об’єм роботи, адже чим більше він зробить, тим більше заробітну плату він отримає. Тобто розмір заробітної плати прямо пропорційний об’єму виконаної роботи.

По-друге : на мою думку відрядна оплата праці ефективно спрацювала б і по відношенню до управлінського персоналу, коли б їхня зарплата збільшувалася із збільшенням виробництва, а також збільшенням зарплати підлеглих.

По-третє : різні премії та інші заохочувальні виплати можна було б проводити у вигляді акцій підприємства. Це б стимулювало працівників до підвищення продуктивності праці та якимсь чином “прив’язувало” їх до саме цього підприємства.

 

Висновок до третьої частини:

Модернізований прилад має більший очікуваний прибуток від продажу, ніж базовий варіант цього ж приладу, крам того робить більшу кількість вимірів. Також витрати споживача на один вимір новим приладом майже в двічі менше, отже і експлуатація приладу буде набагато дешевше. По іншим показникам модернізований варіант приладу теж обходить свого попередника, тобто на мою думку цілком доцільно налагоджувати випуск модернізованого варіанту приладу. Він не тільки більш ефективний в експлуатації, але й приносить деякий прибуток.

Література:

1.   Андрійчук В. “Економіка аграрних підприємств” - Київ, 1996

2.   Бойчик І. “Економіка підприємства” – Львів, 1998.

3.   Репчикова І. “Менеджмент” – Москва, 1995.

4.   Ємельянов А. “Економіка” – Київ, 1998.

5.   Чепурина І. “Економічна теорія” – Київ, 1998.

6.   Григорчук І. Заробітна плата працівників народного господарства України // Посередник, - 1996, №3

7.   Кімм. Аналіз продуктивності праці на підприємстві // Економіка України, 1994, №11

8.   Писаренко Б. Методичні основи ринкового механізму стимулювання продуктивності праці // Вісник ЖІТІ, 1998, №7

9.   Рожков С. Стимулювання працівників підприємства // Голос України, 1996, 9 жовтня

10.       Сова В. Продуктивність праці і кваліфікація працівників // Праця і зарплата, 1998, №9

11.       Теплицький А. Формування партнерських трудових відносин // Персонал, 1998, №5

12.       Чурикова А. Від стимулів - до мотивації // Вісник ЖІТІ, 1997, №9

13.       Чепурина І. Стимулювання працівників підприємства // Діло, 1995, №25

14.       Шевченко Л. Ринок праці : аналіз економічних концепцій // Економіка України, 1994, №4

 


Информация о работе «Сучасні форми та системи оплати праці»
Раздел: Предпринимательство
Количество знаков с пробелами: 80429
Количество таблиц: 21
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
88172
4
0

... і цієї системи оплати праці. Впровадження ринкових відносин і відповідні структурні зміни в економіці потребують розроблення нових заходів щодо удосконалення системи оплати праці. Серед них важливе місце посідає впровадження погодинної оплати праці. Погодинна форма заробітної плати - нарахування заробітної плати залежить від фактично відпрацьованого часу і встановленої норми оплати за одиницю ...

Скачать
219267
11
7

... преміальна, оплата праці за місячними посадовими окладами. 2. Відрядні: проста відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, непряма відрядна, акордна, акордно-преміальна, відсоткова. Основою організації оплати праці є тарифна система, що являє собою сукупність нормативних матеріалів, за допомогою яких встановлюється рівень заробітної плати працівників підприємства залежно від їхньої квал ...

Скачать
65200
1
0

... і, тобто поширюються на всіх працівників (передовсім за роботу у святкові, неробочі й вихідні дні, у надурочний час тощо) [1, c.391]. 1.3 Організація преміювання персоналу підприємства Важливим засобом підвищення матеріальної зацікавленості працівників у поліпшенні кінцевих результатів виробництва є преміювання. Премії нараховуються у відсотках від основної заробітної плати або у вигляді ...

Скачать
89489
4
0

... ід`ємними складовими системи заохочення на підприємстві та мотивації загалом. Проте в даній роботі основна увага буде зосереджена на матеріальній мотивації праці та конкретно на її основній складовій-оплаті праці. 1.3 Організація оплати праці Оплата праці – це будь-який заробіток, обчислений у грошовому виразі, що його за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує праці ...

0 комментариев


Наверх