Постачальники як один з факторів зовнішнього середовища

3.3 Постачальники як один з факторів зовнішнього середовища

Діяльність ВАТ “Сумсільмаш” залежіть від непреривного притоку матеріалів, оскільки воно є підприємством машинобудівної галузі. Неможливість забезпечити постачання матеріальних ресурсів в необхідних розмірах може завдати великих труднощів підприємству.

Основними постачальниками ВАТ “Сумсільмаш” є:

Машинобудівні заготівки та ливарне виробництво – ВАТ СМНВО ім. Фрунзе.

Хімікати та лакофарбові матеріали – ВАТ “Сумихімпром”.

Насоси - ВАТ “Насосенергомаш”.

Електроенергія – ВАТ “Сумиобленерго”

Газ – ВАТ “Сумигазбуд”

По словам заступника директора по матеріально-технічному забезпеченню, єдиним постачальником, який створював серйозні проблеми, був ВАТ “Сумиобленерго”. Буває час, коли це підприємство постачає електроенергію дискретно, що призводить до зупинки виробництва і не виконання планів по випуску продукції.

Для зменшення залежності від постачання теплової енергії, підприємство ВАТ “Сумсільмаш” побудувало свою котельну, чим зменшило ризик невиконання обов’язків перед споживачами.

Підприємство веде пошук нових постачальників з більш дешевими і якісними матеріалами та напівфабрикатами навіть закордоном, але перелік постачальників підприємства не змінюється вже довгий час. Мабуть альтернативних постачальників ще знайдено.

3.4 Законодавча база щодо діяльності підприємства

Стан законодавства часто характеризується не тільки його складністю, а й рухливістю, а інколи навіть невизначеністю, особливо, в Україні, яка стоїть на шляху перетворення економіці на ринкову.

У законодавчій системі України існують декілька Законів, в яких визначається юридичний статус здійснюваної діяльності. Тут приведений не повний перелік Законів України, який керується підприємство при здійсненні виробничо-господарської і комерційної діяльності:

1)   Закон України «Про підприємства»;

2)   Закон України «Про суспільство, що господарює,»;

3)   Закон України «Про податок на додану вартість»;

4)   Закон України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності";

5)   Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції";

6)   Закон України «Про ціни і ціноутворення»;

7)   Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

8)   Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»;

9)   Митний кодекс України;

10)      Закон України «Про єдиний митний тариф»;

11)      інші Закони України необхідні для здійснення виробничо-комерційної діяльності.

Трохи докладніше про деяких з основних Законів:

1. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про обмеження монополізму і недопущенні несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності" №2132 від 18.02.92 р. Цей Закон визначає правові основи обмеження і попередження монополізму, недопущення несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності і здійснення державного контролю за дотриманням норм антимонопольного законодавства.

2. ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО захист від несумлінної конкуренції" №236 від 07.06.96 р. Цей Закон визначає правові основи захисту суб'єктів, що господарюють, (підприємців) і споживачів від несумлінної конкуренції. Закон спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових і інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин. [8]

Кожний із Законів перебуває з поділів, що у свою чергу діляться на статті. Як і всі закони, Закони регулюючі відношення з приводу конкуренції, постійно доповнюються й уточнюються вищими органами державної влади.

Нижче приведені категорії який визначаються Законом України "Про обмеження монополізму і недопущенні несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності":

товар – продукт діяльності (включаючи роботи, послуги, а також цінні папери), призначений для реалізації;

ринок товару (товарний ринок) – сфера обороту товару однієї споживчої вартості, у рамках якої визначається монопольне положення;

конкуренція – змагання підприємців, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, у яких бідуває споживач;

монопольне положення – домінуюче положення підприємця, що дає йому можливість самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку конкретного товару. Монопольним є положення підприємця, частка якого на ринку конкретного товару перевищує 35%;

монопольна ціна – ціна, що встановлюється підприємцем, що займає монопольне положення на ринку, і приводить до обмеження конкуренції і порушенню прав споживача;

монопольна діяльність – дія (бездіяльність) підприємця (підприємців) в умовах монопольного положення на ринку одного підприємця (групи підприємців) у виробництві і реалізації товарів, а також дія (бездіяльність) органів влади і керування, спрямовані на недопущення, корінне обмеження або усунення конкуренції;

 суб'єкт , що господарює , (підприємець) - юридична особа незалежно від форми власності, що займається діяльністю по виробництву, реалізації, придбанню товарів (робіт, послуг), громадянин, що робить самостійну підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, група зазначених юридичних і / або фізичних осіб, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими, тобто має вирішальний вплив на їхню господарську діяльність, у тому числі і на прийняття управлінських рішень на підставі: володіння їхніми акціями (паями, частинами); володіння або права використання їхніх активів; прав, зафіксованих в установчих документах або договорах (контрактах); відповідності більше, ніж чверті складу органів керування і / або наглядацьких рад, ін.

До третього підрозділу можна зробити такий висновок:

1.   Керівник підприємства має враховувати зовнішнє середовище в цілому, оскільки організація є відкритою системою, яка залежить від взаємообміну ресурсами і результатами діяльності із зовнішнім світом.

2.   Значіння зовнішніх факторів змінюється від організації до організації та від підрозділу до підрозділу.

3.   Всі фактори зовнішнього середовища взаємозалежні та взаємодіють між собою.

РОЗДІЛ 4

 

Структура виробничого процесу

Виробничий процес – це сукупність взаємопов’язаних процесів праці та природних процесів, в результаті яких матеріали пертворюються в готові вироби.

В залежності від характеру і масштабу виробляємої продукції виробничі процеси можуть бути прості та складні. Продукція, вироблена на підприємстві ВАТ “Сумсільмаш”, як правило, складається з великої кількості деталей та збірних одиниць. Детали мають різні габаритні розміри, складні геометричні форми, обробляються з великою точністю, для їх виготовлення потрібні різні матеріали. Все це ускладнює виробничий процес, котрий ділиться на частини, і частини цього складного процесу виконуються різними цехами і виробничими дільницями заводу.

Виробничий процес включає як технологічні, так і нетехнологічні процеси.

Технологічні - процеси, в результаті котрих змінюються форми, розміри, властивості предметів праці.

Нетехнологічні - процеси, не призводящі до зміни цих факторів.

По масштабах виробництва однородної продукції розрізняють процеси:

масові - при великому масштабі випуска однорідної про­дукції;

серійні - при широкій номенклатурі постійно повторюючих видів продукції;

індивідуальні - при постійно змінюваної номенклатурі виробів, коли велика частка процесів носить унікальний характер.

Технологічний процес на підприємстві ВАТ “Сумсільмаш” показує слідуюча схема:

Технологічний процес починається з центрального матеріального складу, який складається з двох частин: склад матеріалів, сировини, запчастин та напівфабрикатів; склад готової продукції.

З початку відібрані відповідно документації виробничі запаси транспортують до основної виробничої ланки підприємства – дільниці № 1 – за допомогою контейнерів і електрокарів. Ці транспортні засоби надаються і обслуговуються транспортною дільницею, яка безпосередньо підпорядкована заступнику директора по загальним питанням.

Дільниця № 1 складається з п’яти цехів, котрі проходить виріб в процесі обробки. Для транспортування деталей і виробів між цехами та внутрі них використовують внутрішньо-цеховий транспорт.

Після кінцевого збору вироба, останній транспортується у відділ технічного контролю, де проходить процес звірки відповідності технічній документації, державним стандартам якості, а також вимогам замовника.

Після того, як виріб був перевірений на предмет відповідності вимогам, він транспортується до проміжної складальної дільниці, робітники якої розподіляють і маркірують продукцію по замовниках для подальшого складування.

Кінцевий пункт призначення продукції в технологічному процесі – склад готової продукції, де ведеться її облік.

Даний технологічний процес потребує використання електро- і теплоенергії, якими забезпечують відповідно енергоремонтна дільниця і котельна. Інструментальне господарство підприємства представлене інструментальною дільницею, до функцій якої входить: виробництво, ремонт та своєчасне забезпечення інструментом робочих місць цехів основного виробництва.

Таким чином, основні операції виконуються робітниками основного виробництва на робочих місцях цехів ділянки № 1. Обслуговуючі процеси – це процеси, пов’язані з обслуговуванням основного та допоміжного виробництв (складські, транспортні і контрольні роботи). Допоміжними можно назвати процеси виробництва електро- та теплоенергії, а також виробництво і ремонт інструменту для основного виробництва.

Виробнича потужність підприємства ВАТ “Сумсільмаш” складає

4 729 137,4 грн. на рік. Тобто підприємство використовує свою виробничу потужність на 70 %. Причиною цього явища може виступати застарілі технології, які використовуються підприємством. Деякі технологічні лінії знаходяться в стані припинення. Підприємству треба замислитися над переоснащенням і оновленням технології.

Висновки

В результаті виконаної роботи було з’ясовано, що підприємство ВАТ “Сумсільмаш”, незважаючи на недоліки в системі управління підприємством, все ж таки має перспективи розвитку. Здержуючим фактором розвитку підприємства є сезонність виробництва. Тому організації слід диверсифікувати свою діяльність, а також розширювати тісні зв’язки із споживачами, знаходити нових постачальників і вести пошук партнерів в Україні і за кордоном.

Аналіз підприємства також показав, що споживання його продукції характеризується нестабільністю. Тобто підприємству слід вжити заходів щодо зменшення коливань споживання продукції і орієнтуватися на стабільний розвиток. Для цього треба підвищувати якість виробленої продукції, зменшувати витратність виробництва. Слід також звернути увагу на розвиток маркетингу для стимулювання збуту.

Здивовує те, що при здійсненні акціонування підприємства, така галузь управління підприємством як фінансовий менеджмент практично відсутній. Адже він потрібен для здійснення ефективного управління фінансовими ресурсами. Інтенсивний розвиток будь-якого підприємства потребує залучення додаткових фінансових ресурсів шляхом випуску акцій і облігацій. Цей процес потребує керування, тому керівнику підприємства треба виділити окрему посаду фінансового директора.

Зараз людський фактор вже сприймається не як стаття витрат, людський фактор і його використання на підприємстві становиться стратегічним фактором та життєво важливою умовою для того, щоб підприємство могло вижити у важких і нестабільних умовах ринку.

Підприємство ВАТ “Сумсільмаш” повинно підвищити статус служби управління персоналом, найняти висококваліфікованих спеціалістів-кадровиків та делегувати їм широкий спектр прав і обов’язків щодо управління персоналом.

Ми вважаємо, що не було б зайвим розвивати організаційну культуру підприємства і систему стимулювання персонала.

Список використаної літератури

1.   Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. — Львів: Світ, 1995. — 296 с.

2.   Герчикова И. Н. Менеджмент:  Практикум  /  Под ред. Вылегжанина Л. Н., Клебче Г. А. – М.: Банки и биржи, 1997 – 336 с.

3.   Герчикова И. Н. Менеджмент:  Учебник / Под ред. Вылегжанина Л. Н., Клебче Г. А. – М.: Банки и биржи, 1997 – 502 с.

4.   Книга работника по кадрам.- М.: Юрид. лит., 1985.

5.   Маркетинг: Учебник / А. Н. Романов, Ю. Ю. Корлюгов, С. А. Красильников и др.; Под ред. А. Н. Романова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996. – 560 с..: ил.

6.   Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ.– М.: Дело, 1997. – 704 с.

7.   Мордовин С.К. Управление человеческими ресурсами: 17-модульная программа для менеджеров "Управление развитием организации". Модуль 16.-М.: "ИНФРА-М",1999.-360с.

8.   Теорія і практика управління персоналом: Навч.-метод. посібник /Авт.-уклад. Г.В.Щокін.- К.:МАУП, 1998.-256с.:іл.-Рос.

9.   Управление персоналом организации: Учебник / Под ред. А.Я.Кибанова. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 512 с.

10.       Фейнхаузен М.,Берт Й, Крис А. Менеджмент человеческих ресурсов // Моск. журн.- №8/9.-с.1-7.

11.       Шекшня С.В. Управление персоналом современной организации. М.: Библиотека журнала "Управление персоналом",1996.

12.       Щёкин Г.В. Теория кадровой политики.- К.МАУП, 1997.

13.       З.Лисянська. Пріоритети сільськогосподарського машинобудування.// Вісник податкової служби України № 3, 1998 р.

Додаток А

Должностные инструкции

ОАО “Сумсельмаш”

Ведущий специалист отдела збыта

1. Загальні положення

1.1.     Ведущий специалист отдела збыта назначается на должность и освобождается от занимаемой должности президентом ОАО по представлению начальника отдела збыта.

1.2.     Непосредственное руководство работой ведущего специалиста отдела збыта осуществляет заместитель начальника отдела збыта.

1.3.     На должность ведущего специалиста отдела збыта назначаются лица, имеющие высшее инженерно-экономическое или инженерно-техническое образование, свободно владеющие украинским и русским языком, имеющие стаж работы в должности специалиста не менее 2-х лет. Проходит аттестацию 1 раз в пять лет.

1.4.     Основной задачей ведущего специалиста отдела збыта является организация и руководство специалистами отдела с целью полного удовлетворения требований потребителей насосного оборудования на внутреннем и внешнем рынках; при минимальных затратах получение максимальной прибыли от реализации продукции .

1.5.     Ведущий специалист отдела збыта должен знать:

-     номенклатуру продукции, выпускаемую ОАО;

-     ценовые характеристики на оборудование завода;

-     порядок заключения договоров, контрактов;

-     руководящие материалы по качеству;

-     Стандарты, действующие в отделе сбыта;

-     Положение о поставках ППТН;

-     методы ведения переговоров с потребителями;

-     Устав ОАО, Колдоговор.

1.6 Ведущий специалист отдела сбыта в своей работе руководствуется Законодательством Украины, Постановлениями, Распоряжениями Кабинета Министров Украины, Уставом ОАО, действующими в ОАО СТП, Положением об отделе маркетинга, приказами, стандартами, инструкциями и распоряжениями по ОАО, распоряжениями по отделу, устными распоряжениями начальника отдела и его заместителя.

1.7 Оплата труда производиться согласно действующего Положения в ОАО.

2. Обязанности

Ведущий специалист отдела сбыта должен:

2.1 Руководить работой подчиненных ему специалистов; ставить перед ними конкретные задачи и контролировать их выполнение.

2.2 Разрабатывать и представлять на утверждение зам.начальника відділу по сбуту планы работы отдела на месяц, квартал, год.

2.3 Осуществлять контроль за качественным и количественным оформлением договоров на поставку продукції, разовых заказов.

2.4 Ежедневно осуществлять контроль за выполнением договрных обязательств по поставке продукции.

2.5 Контролировать оформление и заключение договров в соответствии с утвержденным планом производства, ответы на протокол разногласий.

2.6 На основании полученных заявок от заказчиков активно участвовать в оформлении плана производства.

2.7 Постоянно проводить работу по сбору и обработке информации о потенциальных потребителях продукції підприємства, их пожелания, а также отношению покупателей и торговых фирм, как к продукции завода, так и конкурентов.

2.8 Вести активный поиск клиентов для реализации продукции завода на традиционных и новых рынках; в этих целях широко применять рекламный и информационный материал.

2.9 Осуществлять контроль за правильным открытием заказов, своевременным закрытием их и оперативным внесением изменений в заказы.

2.10 Контролировать выполнение поставок насосного оборудования по прямым связям.

2.11 Осуществлять взаимосвязь с техническими и коммерческими службами завода по вопросам согласования поставки оборудования по прямым связям.

2.12 Прорабатывать, визировать, передавать необходимые материалы по преддоговорным спорам и претензиям в юротдел для передачи их в Арбитраж и участвует, при необходимости, в заседании Арбитража.

2.13 Контролировать своевременную выдачу разнарядок на отгрузку продукции в отделе сбыта. Составлять и выдавать в цеха и службы завода план обязательной поставки оборудования на квартал и следить за его выполнением.

2.14 Осуществлять контроль за своевременными и качественными ответами на поступившую корреспонденцию.

2.15 Вести необходимую подготовительную работу с поступившей корреспонденцией, для обработки ее на ПЭВМ.

2.16 Проверять и визировать плановые документы по поставкам продукции.

2.17 Ежемесячно, 1-го числа, составлять и направлять в экономический отдел, бухгалтерию материалы о выполнении договорных обязательств за прошедший период.

2.18 Составлять отчет по форме 1 вывоз - до 3-го числа первого месяца квартала.

Своевременно предоставлять заявки на перевозку грузов в смешаном ж.д.-водном сообщении в установленный срок (60 дней до начала квартала).

2.19 Осуществлять непосредственную связь с цехами-изготовителями насосного оборудования по вопросам изготовления и поставки насосов.

2.20 В совершенстве владеть знаниями ТУ на насосы по всей номенклатуре выпускаемой продукции.

2.21 Осуществлять деловую переписку, переговоры с заказчиками и коммерческими структурами по вопросам поставки насосного оборудования.

2.22 При осуществлении деловых контактов, в беседах и при проведении переговоров, держаться с достоинством, тактично, не допускать высокомерия или пренебрежения, угодничества и панибратства.

2.23 Соблюдать конфиденциальность сведений, которые стали известны в процессе работы, если они не составляют коммерческую тайну завода.

2.24 Строго хранить коммерческую тайну завода и не использовать ее в собственных целях в ущерб заводу.

2.25 Совместно с другими работниками отдела принимать активное участие в разработке проектов рекламных проспектов, буклетов, листовок, бюллетеней и другой рекламной продукции.

2.26 Подготавливать и выносить на обсуждение инициативные и взаимовыгодные предложения по продаже продукции завода.

2.27 Самостоятельно и систематически повышать свою деловую квалификацию, совершенствовать знания украинского языка и др. языков, постоянно вносить предложения по улучшению организации труда в отделе, повышать свой интеллектуальный уровень. Ежегодно повышать свое профессиональное мастерство на курсах, семинарах, конференциях.

2.28 Совершенствовать свои знания в области пользователя ПЭВМ, современных средств связи и передачи информации, множительной техники.

2.29 В своей работе использовать наиболее экономичные средства связи.

2.30 По требованию руководства завода и отдела готовить необходимые справки, материалы, предложения (по предъявленным формам).

2.31 Выполнять устные и письменные распоряжения и указания начальника отдела.

2.32 Бережно относиться к имеющимся в отделе средствам связи, вычислительной и множительной технике, бытовым приборам и другому инвентарю.

2.33 Содержать в порядке и чистоте свое рабочее место и комнату в целом, соблюдать технику безопасности, пожаробезопасности.

2.34 Постоянно проводить работу по сбору информации о потенциальных потребителях насосного оборудования, их пожеланиях и отношению заказчиков к продукции завода и конкурентов.

2.35     Изучать потребителей и вести ежедневную работу по формированию базы данных «Потребитель».

2.9     По мере необходимости выезжать в командировки для решения вопросов, входящих в компетенцию отдела. По прибытии, в течение 5 дней оформлять подробный отчет о работе в командировке.

2.10  Принимать активное участие в создании выставочных экспонатов, стендов, участвовать в выставках, ярмарках и др. мероприятиях.

2.11  Активно сотрудничать в оформлении информационного стенда отдела сбыта.

2.12  Изучать и, по согласованию с руководством отдела, применять на практике новые методы заключения договоров.

2.13  Соблюдать правила и нормы по охране труда, технике безопасности, производственной санитарии и противопожарной защите.

2.14  Контролировать выполнение специалистами отдела требований системы качества.

3.Права

Ведущий специалист отдела сбыта имеет право:

3.1 С разрешения руководства отдела вести переговоры с заказчиками по вопросам поставки оборудования.

3.2 Согласовывать с руководством отдела и принимать необходимые решения при оформлении договоров по прямым длительным связям, вытекающие из условий поставки.

3.3 В процессе очных и заочных контактов с заказчиками принимать инициативные решения, предложения, имеющие выгоду для завода, как на текущий момент, так и на перспективу.

3.4 Отдавать распоряжения подчиненным и требовать своевременного их выполнения.

3.5 Требовать от подчиненных своевременного и точного представления сведений, отчетов, связанных с функциями отдела.

3.6 Принимать участие в совещаниях по вопросам изготовления и поставки оборудования, формирования плана производства, заключения договоров и др.

3.7 Требовать от подчиненных работников соблюдения трудовой дисциплины, правил внутреннего распорядка, правил техники безопасности, пожаробезопасности и промсанитарии.

3.8 Представлять начальнику отдела предложения о подборе, рациональной расстановке кадров, поощрению работников и принятию к ним мер дисциплинарного воздействия.

1.6.     Разрабатывать, вносить предложения по изменению должностной инструкции на работников.

1.7.     Принимать участие в распределении премий, доведенных отделу администрацией завода.

1.8.     Представлять отдел маркетинга в других подразделениях завода по вопросам, входящим в компетенцию отдела.

4.Ответственность

Ведущий специалист несет в установленном порядке ответственность за невыполнение или ненадлежащее исполнение возложенных на него обязанностей и использование предоставленных ему прав, а также:

 

4.1        За несвоевременное и неправильное заключение хоз.договоров на поставку продукции.

4.2        За несоблюдение сроков и условий поставки продукции в соответствии с заключенными договорами.

4.3        За некачественную, несвоевременную переписку по поставкам продукции.

4.4        За взыскание штрафных санкций по поставкам оборудования, преддоговорным спорам.

4.5        За предоставление недостоверной или лживой информации руководству отдела.

4.6        За распространение коммерческой и служебной тайны ОАО.

4.7        За несоблюдение ценовой политики на ОАО.

4.8        За предоставление отчетов о работе в командировке.

4.9        За предоставление достоверной и точной отчетности в соответствующие органы.

4.10    За состояние трудовой, исполнительской и производственной работы в отделе.

4.11    За сохранность имущества, имеющегося в отделе, средств связи, вычислительной и множительной техники.

4.12    За соблюдение техники безопасности и пожароопасности.

4.13    За нарушение (несоблюдение) установленных правил и норм по охране труда, технике безопасности, производственной санитарии и противопожарной защите. За невыполнение или нарушение положений и требований документов системы управления качеством продукции.

Додаток Б
Основні принципи організаційної культури.

Організація має як високі символи (місія, емблема, слоган), так і низькі символи (якість продукції, що відповідає Дст; належне відношення до посередників, що доводять продукцію до кінцевого споживача).

Організаційна культура сприймається на підповерхністном рівні, містить цінності і вірування, що розділяються членами організації, відбивані в символах і мові.

По типу ідеології культуру організації можна визначити як культуру завдання. Це зв'язано з тим, що основний акцент робиться на виконанні роботи, на прагненні досягти найбільшої ефективності, на зосередженні ресурсів і персоналу на визначеному рівні організації. Цим рівнем може виступати як виробництво продукції підприємства, так і пошук ресурсів, пошук партнерів і посередників, добір нового персоналу, укріплення на цільових ранках і ін. Результат команди ставиться в організації вище індивідуальних цілей, хоча прояв індивідуальної ініціативи і новаторства також заохочується. Вплив на команду базується на силі і компетенції фахівця. Даний тип культури в організації має високий ступінь гнучкості до навколишнього середовища.

Основні характеристики організаційної культури:

1)   кожний співробітник усвідомить собі і своє місце в організації, тобто він знає чим повинний займатися і як виконання його частини роботи впливає на всю організацію;

2)   комунікаційною системою на підприємстві є внутрішня міні АТС, за допомогою якої співробітники спілкуються між собою. Мова спілкування сленгом не переповнений, використовуються тільки професійні слова галузі;

3)   одяг. Співробітники функціональних підрозділів підприємства зобов'язані вдягатися в суворому діловому стилі. Виробничі робітники носять уніформу синьо-коричневого кольору із символікою організації (емблема і слоган «Якісна й екологічно безпечна продукція»);

4)   співробітники функціональних відділів організації обідають разом. Виробничі робітники їдять у домашніх умовах, тому що режим їхньої роботи жорстко зв'язаний з особливостями виробничого процесу;

5)   робітники час використовується не завжди ефективно. Особливо це відноситься до першої й останньої години роботи функціональних співробітників, а також біля обідньому часу;

6)   взаємовідношення між людьми ділові з присутністю приятельського аспекту;

7)   відношення і відповідальність до роботи в співробітників знаходяться але високому рівні. Цей наслідок мотивації трудової діяльності.

8)   у виробничих робітників і співробітників є присутнім віра в успіх організації, що у великому ступені залежить від їхньої ефективної роботи.

Додаток В
Положення про стимулювання персоналу

Основним стимулюючим елементом для персоналу є заробітна плата. Заробітна плата для виробничих робітників і функціональних співробітників нараховується на різній основі. Для виробничих робітників використовується погодинна ставка заробітної плати, для функціональних співробітників використовується ставка.

Також використовується виплата премії за виконання визначених умов.

Премія установлюється у розмірі:

1)   30% – для виробничих робітників;

2)   30% – для функціональних співробітників.

Виробничі робітники преміюються за:

1)   утримування робочого місця в порядку

2)   збирання робочого місця після закінчення робочої зміни

3)   виконання виробничого плану

4)   поточний контроль якості виробленої продукції

5)   внесення раціоналізаторських і новаторських пропозицій.

Функціональні співробітники преміюються за:

1)   утримування робочого місця в порядку

2)   своєчасну звітність

3)   внесення раціоналізаторських і новаторських пропозицій

4)   утримування документів із структурованому порядку

5)   ведення баз даних

6)   самоосвіта

На підприємстві за рішенням вищого керівництва (директора) також може використовуватися і виплата 13-ї зарплати за підсумками року.

З визначеною періодичністю практикується напрямок функціональних співробітників і виробничих робітників на курси підвищення кваліфікації, практичні семінари, тренінги.

Додаток Г
 Процедура прийняття раціонального управлінського рішення

Процес прийняття раціонального управлінського рішення щодо покупки нового комп'ютерної техніки.

Схематично процес ухвалення рішення можна представити:

Етап: Діагноз проблеми.

У результаті роботи була виявлена потреба в додаткових комп'ютерах.

Поставлене завдання: організації необхідно придбати два нових комп'ютери. Один для відділу маркетингу й один для економічного відділу. Це необхідно для більш ефективної роботи даних відділів і в остаточному підсумку для більш ефективної роботи організації вцілому.

Етап: Формулювання обмежень і критеріїв для ухвалення рішення

Для цього виділяється 7 000 гривень. Комп'ютери повинні бути бізнесу-класу середнього рівня, із наявністю CD-Rom дисковода і звукової карти. Необхідне програмне забезпечення: Windows’98, пакет прикладних програм Microsoft Office, Corel Draw, пакет прикладних програм для бізнес планування, вивчення й аналізу ринку, програми для роботи в мережі, із факсом, Internet, пакет обслуговуючих програм.

Етап: Виявлення альтернатив

Дані комп'ютери можуть бути придбані:

1)   на базі процесорів: AMD, Intel Celeron, Intel Pentium III

2)   у фірми розташованої: у Києві, у Сумах

3)   с монітором Sony, Samsung, ін. 15² або 17².

Етап: Оцінка альтернатив

Оцінка альтернатив відбувається по пунктах, визначеним у попередньому етапі:

1)   вибір між AMD і Intel здійснюється по якості процесорів. Вибір між процесором Intel Celeron і Intel Pentium III робиться базуючись на співвідношенні якість/ціна (або швидкість/ціна).

2)   при покупці комп'ютерів у Києві, загальні витрати опиняться трохи нижче, чим при покупці в Сумах. Але в процесі експлуатації може виникнути потреба в сервісному обслуговуванні і гарантійному ремонті. Суми знаходяться географічно ближче чим Київ, а отже і дані витрати опиняться нижче

3)   у комплектації комп'ютерам буде достатній монітор Samsung 15², тому що по якості з Sony великої різниці ні, а 17² монітор буде зайво великим.

Етап: Остаточний вибір

Раціональне управлінське рішення прийняте в наступному виді:

1)     вибір зупиняється на процесорі Intel Celeron. Він є достатнім для виконання поставлених завдань і співвідношення якість/ціна (або швидкість/ціна) щодо перевершують це ж співвідношення в Intel Pentium III

2)     комп'ютери будуть купуватися в Сумах, з обліком майбутніх витрат на обслуговування і гарантійний ремонт

3)     вибір віддається монітору Samsung 15².