2. Українська модель технологічних парків

 

2.1 Українська модель технологічних парків та її особливості

Супротивники технопарків неодноразово заявляли, що українські технопарки не повною мірою відповідають традиційній американській або європейській моделі. При цьому вони не враховують, що українська економіка ще не має тих можливостей, які має економіка США і ЄС.

Реальні умови української економіки на момент створення технопарків (та і зараз) виключали можливість використання державою методів прямої фінансової підтримки. Тому було прийнято рішення використовувати непрямі методи, тобто різні форми податкових та митних пільг і преференцій.

Створення мережі українських технопарків відбувається в умовах ринку науково-технічної продукції, що формується зараз в Україні під впливом низки несприятливих факторів, найважливішими є такі:

– обмежений попит на інноваційні пропозиції всередині країни;

– низька платоспроможність вітчизняних споживачів нової техніки;

– обмежені можливості фінансування інноваційної діяльності з державного бюджету;

– відсутність зацікавленості фінансових і банківсько-кредитних систем у підтримці інноваційних проектів;

– наявність конкуренції на внутрішніх ринках з боку західних фірм-розробників технологій, виробників і постачальників матеріалів, устаткування й технологій у цілому;

– прагнення західних замовників без скільки-небудь істотних інвестицій комерціалізувати в своїх інтересах наявний в Україні науковий потенціал, в першу чергу з технологій подвійного призначення;

– політична нестабільність в країні.

Фінансова (і відповідно економічна) криза, що вибухнула останнім часом, тільки загострила несприятливі чинники інноваційної діяльності в країні.

Відсутність перспектив одержати в найближчому майбутньому скільки-небудь істотну стартову фінансову підтримку поставила нас перед неможливістю створення традиційних (у західному розумінні) технопарків, де всі учасники сконцентровані в єдиному будинку або на загальній території. Тому, з урахуванням українських реалій, було прийнято модель т. зв. «віртуального» технопарку, або «технопарку без стін», що не вимагає значних первинних капіталовкладень.

Приклади таких технопарків до моменту розробки української моделі уже були в США.

За останні роки розвиток можливостей телекомунікаційних систем привів до створення віртуальних технопарків, де учасникам технопарку зовсім не обов’язково бути розташованими на одному майданчику, але працюють вони за єдиними, суворо регламентованими правилами. Як приклад таких інноваційних центрів можна привести IBI – Silicon Valley, який виконує функції «інкубатору інкубаторів», сприяє по всьому світові інноваційній діяльності, створенню та діяльності комерційних інкубаторів та бізнес-центрів, а також таких інноваційних структур, що спонсуються урядом. Ще один американський парк, який не обмежено територіально, Robert Scott Incube. Його завдання – створення та виведення на ринок інноваційних компаній, участь в їхньому прибутку або вигідний їх продаж. Спочатку їхній радіус дії був 300 миль, зараз – вся земна куля.

Концептуальні основи, закладені в основу створення й функціонування українських технопарків, було проаналізовано та схвалено американськими фахівцями в лютому 2000 року при стажуванні керівників українських технопарків в Інституті дослідження світових технологій Університету «Лойола Коледж» (м. Балтімор, США).

У березні 2004 р. у Будапешті відбувся ІІІ форум Світового банку, який було присвячено побудові економіки, заснованої на знаннях. Заслухавши доповідь про Концепцію створення й результати діяльності Технопарку «ІЕЗ ім. Є. О. Патона», представлену Міністерством економіки України, експерти банку позитивно оцінили цю інформацію й відзначили, що українська модель технопарку, хоча й відрізняється від прийнятих в інших країнах, проте враховує інтереси держави й забезпечує масштабне просування інновацій, тісний зв'язок науки з виробництвом.

На чергових заходах Світового банку в Києві восени 2007 р. і в квітні 2008 р. експерти банку, заслухавши доповідь про підсумки роботи Технопарку ІЕЗ, підтвердили свою позитивну оцінку української моделі технопарку.

Розроблена й реалізована в Україні концепція технопарків у вигляді науково-промислових комплексів «без стін», або «віртуальних технопарків», як їх називають на Заході, себе виправдала. Більше того, основні ідеї «технопарку без стін» використано в Білорусі, де при створенні Мінського технопарку було прийнято рішення про рівні права учасників технопарку, що знаходяться як на його території (т. зв. резиденти), так і поза нього (нерезиденти) у межах митної території Білорусі. В Естонії на додаток до традиційної концепції «технопарку під одним дахом» у Таллінському технопарку прийнято положення про т. зв. «інтегрованих учасників», які, користуючись всіма правами учасників технопарку, перебувають у рамках митної території країни. Індія й В'єтнам мають намір використовувати український досвід при створенні регіональних агротехнопарків, які менші за розмірами та не можуть розраховувати на такі гігантські стартові інвестицій, як ІТ-технопарки.

Практика показала, що українська модель технопарків, «технопарків без стін», – це високоефективний захід, що наповнює бюджет.

Висока економічна ефективність такої моделі дозволяє забезпечити показники, що перевищують показники традиційних технопарків. Наприклад, у Китаї вважається нормальним, коли на 1 юань державної підтримки технопарки випускають 6 юаней інноваційної продукції. В проектах російських технопарків цей показник знаходиться на рівні 10 рублів. Українські технопарки за результатами 2000–2007 років випустили на 1 гривню держпідтримки 18,5 гривні інноваційної продукції, що значно перевищує показники двох попередніх прикладів.

 

2.2 Українські технологічні парки

На сьогодні в Законі «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технопарків» нараховується 16 технопарків, із яких дійсно працюють 8 (табл. 2).

Українські технопарки за минулий період – це:

  116 інноваційних проектів;

3246 нових робочих місць;

  12,3 млрд. грн. інноваційної продукції (у т.ч. 1,7 млрд. грн. – експорт);

  0,9 млрд. грн. – перераховано до бюджету;

  0,48 млрд. грн. – державна підтримка інноваційних проектів.

Таблиця 2.

Українські технопарки 2000–2008 рр. № з/п

Технопарк

Дата реєстрації

Обсяг реалізованої інноваційної продукції, млн. грн.

1 «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка» (м. Київ) червень 2001 406
2 «Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона» (м. Київ) липень 2000 8792
3 «Інститут монокристалів» (м. Харків) липень 2000 2957
4 «Вуглемаш» (м. Донецьк) листопад 2001 54
5 «Інститут технічної теплофізики» (м. Київ) вересень 2002 5
6 «Київська політехніка» (м. Київ) червень 2003 30
7 «Інтелектуальні інформаційні технології» (м. Київ) грудень 2003 -
8 «Укрінфотех» (м. Київ) листопад 2002 14
9 «Агротехнопарк» (м. Київ) жовтень 2007 -
10 «Еко-Україна» (м. Донецьк) - -
11 «Наукові і навчальні прилади» (м. Суми) - -
12 «Текстиль» (м. Херсон) грудень 2007 -
13 «Ресурси Донбасу» (м. Донецьк) - -
14 «Український мікробіологічний центр синтезу та новітніх технологій» (УМБІЦЕНТ) (м. Одеса) - -
15 «Яворів» (Львівська область) серпень 2007 1,5
16 «Машинобудівні технології» (м. Дніпропетровськ) листопад 2008 -
РАЗОМ 12259,5

Як бачимо, три провідних технопарки забезпечують 99% випуску інноваційної продукції всіх українських технопарків.

Для учасників українських технопарків законом передбачено принципово важливі заходи стимулювання та державної підтримки інноваційної діяльності. Але референції з оподаткування – це не єдине, що залучає клієнтів технопарку. Так, наприклад, великий інтерес для них являють також:

– можливість використання фірмового найменування базової наукової організації;

– можливість участі в Web-сайті технопарку та базовий наукової організації;

– можливість одержання необхідних консультацій і бізнес-підготовки персоналу;

– використання широко розвиненої міжнародної мережі зв'язків технопарків для пошуку й установлення контактів з потенційними інвесторами й замовниками;

– участь у національних і міжнародних конференціях, симпозіумах, виставках й інших заходах, проведених асоціаціями технопарків, розширення особистих контактів і зв'язків.

 


Информация о работе «Технологічні парки в Україні»
Раздел: Менеджмент
Количество знаков с пробелами: 34919
Количество таблиц: 3
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
22281
0
0

... поняття та економічне технологічних парків, деякі організаційно-економічні аспекти формування та діяльності технопарків в Україні, зокрема порядок розгляду реєстрації інвестиційних та інноваційних проектів, що реалізуються за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків. 1. Поява та розвиток технологічних парків в Україні На початку 90-х років інноваційна діяльність в ...

Скачать
25393
0
2

... є понад 1,5 тисячі різноманітних інноваційних центрів, у тому числі понад 260 науково-технологічних парків, яким властивий коротший термін становлення (був досвід, пророблені програми і бізнес-плани). Технопарки Європи Взірець європейської моделі організації цього процесу – найбільший технопарк Франції «Софія Антиполіс», розташований на Рів’єрі на площі більш ніж 2 тисячі гектарів. Тут в 1200 ...

Скачать
263814
4
0

... державної податкової служби здійснюється працівниками підрозділів обліку платників податків відповідно до структури, яка затверджується Державною податковою адміністрацією України. 3.2. Узяття на облік платників податків органами державної податкової служби здійснюється за принципом організаційної єдності реєстраційних процедур, що провадяться державними реєстраторами, та процедур узяття на обл ...

Скачать
52964
0
1

дтворення їх природних комплексів. Заслуговує на увагу правовий режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду України. Визначається з урахуванням їх класифікації та цільового призначення. Природні заповідники — це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони ...

0 комментариев


Наверх