Вимоги до робочого місця і правила його проектування

2. Вимоги до робочого місця і правила його проектування

Головним елементом впорядкування управлінського процесу вважається впровадження типових проектів організації робочих місць. Інтер’єр має важливе значення:

·  щоб високу стелю зробити нижче, її фарбують в більш темний колір і навпаки;

·  якщо спеціально немає необхідності в підсиленні освітленості приміщення, то підлогу слід робити більш темною, ніж стіни;

·  слід уникати різких контрастів у кольорі;

·  використовуючи колір, можна підкреслити найважливіші елементи приміщення і приховати менш важливі (для виділення використовують більш яскраві кольори);

·  має підтримуватися постійна вогкість повітря і температура від 18 до 20ºС. Можна досягти цього за допомогою кондиціонерів. Це збільшує продуктивність праці на 15%;

·  уникнення травматизму.

Робоче місце – просторова зона, оснащена необхідними матеріальними засобами і технікою, певним чином організована, для здійснення трудової діяльності працівником, місце, де виконується робота.

Організація робочого місця – сукупність заходів для оснащення робочого місця пристроями і предметами праці та їх розташування в необхідному порядку.

Робоча зона – частина простору робочого місця, обмеженого крайніми точками доступності рук і ніг працюючого із зсувом на

1-2 кроки від умовного центру робочого місця.

Проектування організації робочого місця

1.  Зміст праці (що і за допомогою чого робиться).

2.  Технологічні, інформаційні та інші зв’язки.

3.  Ескіз розміщення устаткування.

4.  Забезпечення необхідними ресурсами.

5.  Господарське і технічне обслуговування.

6.  Кваліфікаційні та освітні вимоги до працівників.

Є кількісні та якісні показники до вимог, що висуваються до проектування робочих місць. Обов’язкові – санітарія, техніка безпеки, правила використовування устаткування (порушення може призвести навіть до кримінальної відповідальності); бажані – естетичність, ергономічність.

Необхідно скласти схему в масштабі 1:100 або 1:200 із розбиттям робочих і допоміжних зон, з уточненням маршрутів пересування, зазначенням типу і місця установки устаткування і т. д. Раціональне планування забезпечує економію робочих рухів у зоні діяльності – просторі, у межах якого людина може виконувати роботу, не рухаючись у вертикальній або горизонтальній площині, наприклад, сидячи за письмовим столом. Максимальна зона діяльності охоплюється витягнутими руками, тобто становить близько 1,5 м, а нормальна – 1 м.

У вертикальній площині зони роботи діляться на три категорії:

1) до 75 см і вище 192,5 см – незручні;

2) між 92,5 і 167,5 см – зручні;

3) інші – менш зручні.

Для роботи в офісі переважно використовуються двотумбові або однотумбові (з лівобічною тумбою) столи з ящиками різних розмірів (для тек, канцелярського приладдя і поточних документів).

Паспорт робочого місця (типовий проект)

1.  Призначення і загальна характеристика.

2.  Штатний розклад підприємства.

3.  Положення про оплату праці.

4.  Схема монтажу технічних засобів.

5.  Інструкція з експлуатації.

6.  Нормативи управлінської праці.

7.  Планування робочого місця.

8.  Меблі, устаткування і технічні пристрої.

9.  Функціональні обов’язки (основні елементи роботи).

10.Методи і прийоми праці.

11.Умови праці.

12.Оплата праці.

13.Організація обслуговування.

14.Регламентуюча документація.

15.Завантаженість робочого місця (нормування).

16.Охорона праці й техніка безпеки.

Початковими даними для розробки паспортів робочих місць є:

·  типові паспорти робочих місць;

·  моделі робочих місць співробітників;

·  інструкції з техніки безпеки;

·  робочий проект будівлі (офісу);

·  специфікації на меблі та устаткування;

·  положення про підрозділи;

·  посадові інструкції;

·  контракти співробітників;

·  нормативи площі на одного співробітника.

Методика розробки паспорта робочого місця має такі етапи:

1.  Аналіз літератури, типових проектів робочих місць, відвідання передових офісів.

2.  Розрахунок потреби в площах, устаткуванні, технічних пристроях, розробка технічного завдання на типові робочі місця для підрозділів.

3.  Розробка технічного проекту, замовлення меблів і пристроїв, проведення ремонту приміщень, монтаж меблів і устаткування, розробка регламентуючих документів.

4.  Упровадження паспорта робочого місця.

3. Схеми розміщення робочих місць для персоналу

Видокремлюють такі основні системи планування приміщення:

1.  Кабінетна. Структурні підрозділи знаходяться на окремих поверхах будівлі, а відділи і служби – в окремих кімнатах (від 4 до 30 осіб).

2.  Загальна. Структурні підрозділи і виробництва знаходяться у великих залах (на поверхах) будівлі з кількістю співробітників понад 100 осіб.

3.  Роздільна. Структурні підрозділи – у великому залі, а для керівників за допомогою перегородок виділяються окремі приміщення. Перегородки можуть бути з матового скла вище 1,5-2 м.

Правила розподілу приміщень

У першу чергу розміщувати великі структурні підрозділи (адміністрація, канцелярія, бухгалтерія, відділи маркетингу і кадрів) з урахуванням можливості їх розширення.

Суміжні відділи і служби розміщувати поряд один з іншим, щоб мінімізувати час на обмін інформацією.

Відділи, пов’язані з прийомом відвідувачів (збут, кадри, бухгалтерія), мають розміщуватися поряд з входом, ліфтом і складськими площами.

Складські, розмножувальні й транспортні підрозділи мають бути ізольовані від прийому відвідувачів і офісних приміщень.

Туалети і кімнати для паління розташовують на кожному поверсі, вони мають бути легко доступними для співробітників.

Планування схеми розміщення робочих місць залежить від площі приміщень, числа співробітників, нормативної площі на співробітника і проектованих меблів та устаткування:

·  загальна і корисна площі будівлі, а також планування кімнат визначається на робочих кресленнях будівлі;

·  число співробітників визначається штатним розкладом підприємства;

·  норми площі на одного співробітника неоднакові в різних країнах.

Так, наприклад, в Росії для керівника підприємства –

24-55 кв.м, для заступника керівника – 12-35, начальника відділу –

8-12, головного (старшого) фахівця – 8-12, фахівця – 4-8, для секретаря – 3-4 кв.м. У США – відповідно, 37, 15-25, 7-9, 6-8, 4-6, 4-5; Англії – 37-42, 23-32, 18-23, 8-11, 9, 4-6; Німеччині – 40-50, 25-30, 15-25, 8-15, 2-4, 3-5; в Італії – 40-50, 35-38, 15-20, 8-12, 5, 4-5.

Розміщення співробітників в офісі може здійснюватися згідно з двома принципами: 1) кабінетним і 2) загальним.

Кабінетний – використовування окремих кабінетів на 1-3 осіб, малих кімнат – 4-10 осіб і великих – 11-30 осіб.

Загальний (широко застосовується в західноєвропейських країнах) – зали на 100 і більше осіб. Є свої недоліки і переваги. Доцільно створювати приміщення для відпочинку. Концепція комбінованого офісу – кожному співробітнику виділяється постійне і тимчасове робочі місця.

Висновки

1. Організація робочого місця керівника залежить багато в чому від того, якою діяльністю він займається.

2. Проект організації робочого місця містить такі розділи:

·  зміст праці (що і за допомогою чого робиться);

·  технологічні, інформаційні та ін.;

·  ескіз розміщення устаткування;

·  забезпечення необхідними ресурсами;

·  господарське і технічне обслуговування;

·  кваліфікаційні та освітні вимоги до працівників.

3. Виокремлюють основні системи планування приміщень – кабінетна, загальна, роздільна.

Література

1.  Аверченко Л.К. Психология управления: Курс лекций. Новосибирск: Новосиб. гос. ун-т, 2008. – 256 с.

2.  Беклешов В.К., Завлин Г.Н. Нормирование научной организации труда. – М.: Экономика, 2008. – 234 с.

3.  Белланже Лионель. Переговоры: Пер. с фр. – СПб.: Нева, 2002. – 128 с.

4.  Бройдо В.Л. Офисная техника для делопроизводства и управления. – М.: Филинъ, 2009 – 245 с.

5.  Васильченко Ю.Л. Механізми часу. – К.: Наша культура, 2008. – 220 с.

6.  Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер (для руководителя-практика). – М.: Дело, 1997. – 320 с.

7.  Гамаюнов В.Г. Организация труда менеджера. – Харьков: Основа, 2009. – 396 с.

8.  Герчикова И.Н. Менеджмент. – М.: ЮНИТИ, 2007. – 586 с.

9.  Гибсон Дж.Л., Иванцевич Д.М., Доннелли Д.Х. Организация: поведение, структура, процессы: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М,

10.  2006. – 662 с.