Звітність по кадрам за формою №6-ПВ

3. Звітність по кадрам за формою №6-ПВ

Підготовка державної статистичної звітності здійснюється відповідно до наказу Мінстату України №124 від 28.06.1993 р. Усі установи, підприємства й організації, незалежно від форми власності, подають органам державної статистики за місцем знаходження, а також своєму вищому управлінському органу звіти про чисельність окремих категорій працівників та про підготовку кадрів за формою №6-ПВ "Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад та професійне навчання" (далі — форма №6-ПВ). Звіт готується кадровою службою організації і подається щороку 5 січня.

При складанні статистичного звіту важливо правильно врахувати пенсіонерів-пільговиків.

Міністерства і відомства мають право збирати відомчу інформацію, за погодженням із органами держстатистики.

Заповнення показників у формі №6-ПВ (річна) здійснюється відповідно до положень:

·  Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату України від 28.09.2005 №286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722;

·  Інструкція щодо заповнення форми державного статистичного спостереження №6-ПВ (річна) "Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад та професійне навчання" затверджена наказом №508 Держкомстату України від 06.11.2006 р.

Підставою для складання звіту є форми первинної облікової документації: накази (розпорядження) про приймання на роботу та звільнення; направлення на навчання; особові картки, записи в трудовій книжці працівника, копії документів, що підтверджують рівень освіти, наукове звання, тощо.

Періоди спостереження при заповненні показників форми такі:

·  у I розділі — 31 грудня або останній робочий день звітного року,

·  у розділах II та III — за січень-грудень звітного року.

У формі №6-ПВ відображаються наступні дані:

Розділ І (форма №6-ПВ).

·  облікова кількість штатних працівників;

·  кількість працівників, які згідно з трудовим договором прийняті на роботу на умовах неповного робочого дня (тижня) або яким надалі було встановлено неповний робочий день (тиждень) за згодою працівника;

·  здійснюється розподіл працівників за віковими групами залежно від числа повних років, що виповнилося їм за станом на кінець року;

·  кількість працівників з неповною, базовою та повною вищою освітою;

·  кількість працівників, які отримують пенсії за вислугу років. До них, зокрема, відносяться окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу, робітники локомотивних бригад, водії вантажних автомобілів на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар’єрах, плавсклад морського, річкового флоту, робітники і майстри, безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, деякі категорії артистів театрів, працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення та ін.;

·  кількість працівників, які при досягненні пенсійного віку отримують пенсію за віком згідно зі статтями 26–29 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" ". Крім того, до зазначеної кількості враховуються: працівники, які отримують пенсії за віком на пільгових умовах, зокрема, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, пенсії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інші.;

·  кількість працівників, які відповідно до статті 30 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" отримують пенсії в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства), або пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

·  кількість жінок, які відповідно до статті 17 Закону України "Про відпустки" на кінець звітного періоду перебувають в оплачуваних відпустках у зв’язку з вагітністю та пологами;

·  кількість осіб, які відповідно до статті 18 Закону України "Про відпустки" на кінець звітного періоду перебувають у відпустках для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

·  кількість працівників, які щоденно або не рідше одного разу на тиждень здійснюють поїздки на роботу (незалежно від виду транспорту) до іншої адміністративно-територіальної одиниці, ніж їхнє місце проживання (області, м. Києва та м. Севастополя), тобто які створюють маятникову міграцію;

·  кількість працівників, які захистили дисертацію на здобуття наукового ступеня й отримали диплом доктора чи кандидата наук незалежно від дати його видачі;

·  кількість працівників, які надали заявки на винаходи та раціоналізаторські пропозиції;

·  кількість працівників, які зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці, де хоча б один шкідливий виробничий фактор перевищує граничнодопустиму концентрацію або граничнодопустимий рівень, установлений нормами, визначеними відповідно до Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.12.2001 N 528.

Розділ ІІ (форма №6-ПВ).

У цьому розділі наводяться дані про всіх штатних працівників облікового складу (крім сумісників), уключаючи і тих, які звільнилися впродовж року, але у звітному році їх було навчено на виробництві за рахунок коштів підприємства, установи, організації (далі — підприємства) незалежно від форми навчання та типу навчального закладу. Особи, які навчалися за рахунок власних коштів, не враховуються.

Тут відображаються наступні дані:

·  кількість осіб, які у звітному році на виробництві здобули першу професію;

·  кількість навчених працівників, професійні вимоги до яких допускають їхню підготовку безпосередньо на виробництві;

·  працівники, навчені новим професіям на виробництві;

·  кількість працівників, яких за направленням підприємства у звітному році навчено новим професіям на договірних засадах у професійно-технічних навчальних закладах;

·  кількість керівників, професіоналів, спеціалістів (1–3 групи згідно з Класифікатором професій, а також кваліфікованих та інших працівників, навчених новим професіям на договірних засадах у вищих навчальних закладах;

·  кількість керівників, професіоналів, фахівців;

·  кількість працівників, які за рахунок підприємства пройшли перепідготовку (навчання новим професіям) за кордоном та отримали відповідний документ про освіту.

Розділ ІІІ (форма №6-ПВ).

У цьому розділі відображається:

·  загальна кількість працівників (крім сумісників), які пройшли навчання з підвищення кваліфікації;

·  за місцем проведення навчання працівники розподіляються на тих, навчався безпосередньо на підприємстві (за місцем роботи) та тих, хто навчався в навчальних закладах (академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки тощо);

·  виділяються особи, які пройшли навчання з підвищення кваліфікації за кордоном.

Дані розділу ІІІ розподіляються за відповідними професійними групами, визначеними згідно з Класифікатором професій.

Висновки

Існує загальне діловодство та його різновиди, кожен з яких має свою специфіку. Кадрове діловодство є спеціальним діловодством, незалежним від інших видів діловодства. Але воно, як і всі інші, ґрунтується на вимогах загального діловодства. Діловодство повинно виконуватися на рівні вимог, встановлених директивними органами.

Зважаючи на важливість цієї сфери діяльності, органи влади на загальнодержавному рівні запроваджують чітку регламентацію, спрямовану на уніфікацію (уподібнення) документів та створення систем документації залежно від їх призначення.

У кожному управлінському органі, в кожній організації, крім загального діловодства, відбувається провадження і спеціальних діловодств. До спеціальних належить і кадрове діловодство (діловодство служби управління персоналом). Воно не належить до системи загального діловодства, має свою окрему юридично визначену специфіку.

Традиційно кадрове діловодство призначене для юридично правильного оформлення факту виникнення трудових відносин між працедавцем і працівником, зміни і припинення цих відносин, а також; обліку та навчання персоналу. Об'єктивно кадрове діловодство виконує роль посередника між двома сферами, які не в усьому співпадають: між законодавством про працю і системою управління персоналом.

Усі установи, підприємства й організації, незалежно від форми власності, подають органам державної статистики за місцем знаходження, а також своєму вищому управлінському органу звіти про чисельність окремих категорій працівників та про підготовку кадрів за формою №6-ПВ "Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад та професійне навчання".

Список літератури

1.  Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. — К.: Преса України, 1997. — 80 с.

2.  Закон України "Про зайнятість населення" № 803-ХІІ від 01.03.1991 р. // Право. — 1996.

3.  Закон України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 р. // Відомості Верховної ради України. — 1993. — № 52. — С. 490.

4.  Закон України "Про боротьбу з корупцією" № 356/95-ВР від 5.10.1995 р. // Голос України. — 1999. — 2 червня.

5.  Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" № 2493-111 від 07.06.2001 р. // Урядовий кур'єр. — 4 липня 2001. —

6.  № 116.

7.  Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. — К.: Юрінком-Інтер, 1998. — 1040 с.

8.  Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового положення про кадрову службу органу виконавчої влади"

9.  № 912 від 02.06.1996 р. // Збірник Постанов Уряду України. — 1996. —

10.  № 16. — С. 434.

11.  Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Примірної інструкції з діловодства" № 1153 від 17.10.1997 р. // Офіційний Вісник України. — 1997. — № 43. — С. 50.

12.  Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади" № 731 від 25.05.1998 р. // Офіційний вісник України. — 1998. — № 21. — С. 764.

13.  Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави" № 1893 від 27.11.1998 р. // Офіційний вісник України. — 1998. — № 48. — С. 1764.

14.  Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про формування кадрового резерву для державної служби"

15.  № 199 від 28.02.2001 р. // Офіційний вісник України. — 2001. — № 9. — С. 367.

16.  Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового положення про проведення атестації посадових осіб місцевого самоврядування" № 1440 від 26.10.2001 р. // Офіційний вісник України. — 2001. — № 44. — С. 1983.

17.  Наказ "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади та зразків оформлення документів особових справ. Наказ Головного управління державної служби України" № 24 від 05.07.1998 р. // Довідник кадровика. — 2003. — № 7. — С. 13.

18.  Наказ N 343 "Про затвердження форми первинного обліку" від 26.12.95 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України м.Київ від 28 грудня 1995 р. за N 484/1020

19.  Наказ Державного комітету статистики України №508 від 06.11.2006 Зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2006 р. за № 1212/13086 "Про затвердження Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження №6-ПВ (річна) "Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад та професійне навчання"".