Оцінка виробничої програми підприємства

2. Оцінка виробничої програми підприємства

Найважливішим розділом плану господарської діяльності та розвитку будь-якого підприємства є його виробнича програма, тобто конкретна сукупність завдань щодо обсягу виробництва продукції визначеної номенклатури та асортименту, а також належної якості, на певний календарний період.

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно. Так

Підприємство «Океан» спеціалізується на виробництві якорів, які використовуються в судобудівництві.

Для того, щоб оцінити відповідність виробничої програми (Qф) наявним на підприємстві потужностям по виготовленню обумовленого виду продукції, необхідно віднайти потужність за показниками роботи підприємства за формулою (3.1):

Пв = N x P x Тр (шт.), (3.1)

де N – кількість верстатів, які беруть участь у виготовленні цільової продукції, одиниць;

P – паспортна продуктивність одиниці обладнання, яке бере участь у виготовленні цільової продукції (шт./год.);

Тр – річний фонд робочого часу одиниці обладнання, яке бере участь у виготовленні цільової продукції, год.

Тр = nзм x Td x Tзм x , год.

де nзм – кількість змін;

Td – кількість робочих днів на рік, дні; Тзм – тривалість зміни, год.; Ттп -% технологічних перерв;

Тпр -% планових ремонтів.

Вихідні дані для обчислення потужності та ступеня збалансованості виробничої програми підприємства наступні: N = 15 од; Р = 24 шт./год.;  = 1 зміна; Тd = 250 днів; Тзм = 7,9 годин; Ттп = 7%; Тпр = 4,1%

Використовуючи ці дані маємо:

Тр = 1 x 250 x 7,9 x  (год.); Пв = 15 x 24 x 1755,78 = 632079 (шт.)

Для оцінки ефективності використання виробничого обладнання при виготовленні певного виду продукції необхідно обчислити коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (Кекс), коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (Кінт), інтегральний коефіцієнт (Кінтегр) та резерв потужності (Rn) за такими формулами (3.2 – 3.5):

Кекс = , (3.2) Кінт = , (3.3)

Кінтегр = Кекс x Кінт, (3.4) Rn = 1 – Кінтегр, (3.5)

де Тк – календарний фонд робочого часу за рік, який дорівнює 2041 годин.

РФ – фактична продуктивність 1 верстата/год., яка дорівнює 20 шт./год.

Отже, Кекс = ; Кінт =; Кінтегр =0,86  0,83 = 0,72; Rn = 1 – 0,72 = 0,28.

На основі отриманих даних коефіцієнтів екстенсивного використання обладнання (Кекс = 0,86) та інтенсивного використання обладнання (Кінт = 0,83) визначений коефіцієнт інтеграції (Кінтегр = 0,72), який показує наявність запасів на підприємстві. Так як інтегральний коефіцієнт менше 1, то це означає, що підприємство недовикористовує запаси своїх ресурсів. З цього випливає, що підприємству потрібно вдосконалювати свою виробничу програму.

2.1 Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства

Запроектовану й відображену в плані підприємства виробничу програму треба економічно обґрунтувати, тобто узгодити з необхідними виробничими потужностями цього підприємства, трудовими, матеріальними та інвестиційними ресурсами.

Ступінь забезпеченості трудовими ресурсами оцінюється шляхом розрахунку чисельності персоналу, для цього попередньо складають баланс робочого часу одного облікового працівника, виходячи з графіка його роботи, тобто розраховують ефективний фонд роботи одного облікового працівника (Теф) за формулою (4.1):

Теф = (Дк – Дс – Дв – Двідп – Дхв – Ддо – Дцп – Дхв) x Тзм, (4.1)

де Дк – календарний період, днів; Дс – кількість часу, який припадає на святкові; Дв – кількість часу, який припадає на вихідні дні; Двідп – тривалість відпустки працівника; Дхв – відсутність працівника через хворобу; Ддо – виконання державних обов’язків; Дцп – цілодобові простої; Дув – період навчальної відпустки.

Вихідні дані для розрахунку робочого часу наступні: Дк = 366 днів; Дс = 9 днів; Дв = 104 днів; Двідп = 27 днів; Дхв = 2 дня; Ддо = 3 день; Дцп = 1 день; Дхв = 2 год.

З цього випливає, що:

Теф = (366 – 9 – 104 – 27 – 2 – 3 – 1 – 2) x 7,9 = 1722,2.

За результатами обчислення ефективного річного фонду роботи облікового працівника складається баланс робочого часу у вигляді таблиці:

Таблиця 2. Баланс робочого часу одного облікового працівника

Показники	Днів
1.  Календарний фонд: – вихідні; – святкові	104 9
2. Номінальний фонд робочого часу. Планові невиходи по причинах: – основні відпустки – хвороби – виконання державних обов’язків – цілодобові простої – навчальна відпустка Разом невиходів	27 2 3 1 2 35
3. Ефективний фонд робочого часу: – в днях – в годинах	218 1722

Розрахунки облікової чисельності основних виробничих робітників (Чпр), їх заробітної плати (ЗПпр) та загальнорічного фонду зарплати виконуються за формулою (4.2) обчислюється штат основних виробничих працівників (їх облікова чисельність):

Чпр = , (4.2)

де ТМ – повна трудомісткість виробничої програми, норма/год; Квн – коефіцієнт виконання норм виробітку.

Вихідні дані для розрахунку чисельності та заробітної плати виробничих працівників наступні:

ТМ = 571210 чол/год.; Квн = 1,15.

Використовуючи ці дані маємо: Чпр = (осіб)

Обчисливши потрібну чисельність основних виробничих працівників, їх необхідно розподілити на погодинників, відрядників та розрахувати чисельність допоміжних працівників за такими даними: частка працівників відрядників дорівнює 35%; частка погодинників – 65% та допоміжних – 28%.

Чпр.п =  188 (осіб); Чпр.в =  101 (осіб); Чпр.д =  81 (осіб).

Заробіток виробничих працівників з погодинною оплатою слід розрахувати за формулою (4.3):

ЗПпр.п = Теф x Тст, грн.,

де Тст – годинна тарифна ставка за виконану роботу, яка для погодинників дорівнює 1,5 грн./год, а для допоміжних – 1,1 грн/год.; Теф – річний ефективний фонд роботи працівника, годин. Отже,

ЗПпр.п = 1722 x 1,5 = 2583 (грн/год.) ЗПпр.д = 1722 x 1,1 = 1894,4 (грн/год.)

Заробіток виробничих працівників-відрядників розраховується за формулою (4.4):

ЗПпр.в = N x R, грн.,

де N – виробнича програма, яка дорівнює 620880 шт.; R – відрядна розцінка за одиницю продукції, яка дорівнює 0,01 грн. Отже,

ЗПпр.в = 620880 x 0,01 = 6208,8 (грн/год.)

Допоміжні робітники оплачуються за погодинною формою оплати.

Таблиця 2.1. Розрахунок річного фонду заробітної плати основних та допоміжних робітників

Групи робітників	наявна чисельність		Т ставка	Теф	R-розцінка	Тариф- ний заробіток	Роз- мір пре- мії, %	Сума премії	Річний фонд заробітної плати
	за зміну	на добу
Основні робітники в т. ч. – погодин-ники – відряд-ники	188 101	188 101	1,5 -	1722 1722	- 0,01	48560,4 627088,8	12 12	5827,9 75250,6	491488,3 702339,4
РАЗОМ	289	289				1112749,2		81078,5	1193827,7
Допоміжні робітники	81	81	1,1	1722	-	153448,1	12	18413,7	171861,72
РАЗОМ
Всього робітників	370	370				1266197,3		99492,2	1365689,4

Для розрахунку загальної чисельності керівників, спеціалістів і службовців (Чк) необхідно скористатись формулою (4.5):

Чк = 0,33 x Чр, осіб,

де Чр – загальна чисельність основних та допоміжних робітників.

Чк = 0,33 x 370 = 122 (осіб)

Обчисливши загальну чисельність керівників, спеціалістів і службовців, їх необхідно розподілити на відповідні категорії, скориставшись наступними даними: частка керівників дорівнює 10%; частка спеціалістів – 70% та частка службовців – 20%.

Чк = 12 (особа); Чсп =  85 (особи); Чсл =  25 (особам).

Заробітну плату керівників, спеціалістів і службовців (ЗПк) розраховують використовуючи формулу (4.6):

ЗПк = О x Тм, грн.,

де О – місячний оклад керівника, спеціаліста чи службовця, грн/міс.; Тм – кількість відпрацьованих за рік місяців (Тм = 12).

Місяцний оклад для керівника дорівнює 805 грн., для спеціаліста – 505 грн., для службовця – 316 грн.

Використовуючи ці дані маємо: ЗПк = 805 x 12 = 9660 (грн.); ЗПсп = 505 x 12 = 6060 (грн.);

ЗПсл = 316 x 12 = 3792 (грн.).

Результати розрахунків занесені до таблиці 2.3:

Таблиця 2.3. Розрахунок річного фонду заробітної плати керівників, спеціалістів і службовців.

Посада	Кількість осіб	Місячний оклад	Тарифний фонд заробітної плати, грн.	Розмір премії, % до окладу	Сума премії	Річний фонд заробітної плати, грн.
керівники	12	805	115920	25	28980	144900
спеціалісти	85	505	515100	25	128775	643875
службовці	25	316	94800	25	23700	118500
Всього	122	1626	725820		181455	907275

Наявність основних виробничих фондів підприємства досліджується шляхом розрахунку середньорічної вартості основних фондів на підставі наступних даних за формулою (4.7):

Фср = Фпр + Фвв x  – Фвиб x , грн.,

де Фпр – вартість основних виробничих фондів підприємства на початок року по групах;

Фвв – вартість введених у виробництво протягом року основних виробничих фондів по групах, грн;

Фвиб – вартість вилученних з виробництва протягом року основних виробничих фондів по групах, грн;

– термін залучення основних виробничих фондів по групах у виробництво, місяців;

– термін вилучення основних виробничих фондів по групах з виробництва.

Вихідні дані для обчислення середньорічної вартості основних виробничих фондів наступні:

= 2500 тис. грн.; = 750 тис. грн.; = 740 тис. грн.; = 245 тис. грн.; Фвв = 125 тис. грн. (по );  – березень;  – травень.

Використовуючи ці дані маємо:

Фср = (тис. грн).

Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства також включає оцінку ступеня витратності виробництва за показниками собівартості виробленої продукції. Розрахунки виробничої собівартості обсягу товарної продукції та одиниці продукції здійснюються сумуванням всіх витрат, які виникають в ході її виготовлення і заносяться до таблиці 2.4:

Таблиця 2.4. Калькуляція собівартості продукції

№ з/п	Калькуляційні статті	Ціна за одини- цю продук- ції	Витрати
			на одиницю продукції		на річний обсяг
			у натур. вимір.	сума, грн	у натур. вимір.	сума, грн
1	Основні матеріали	3,10	1,4	4,34	869232	2694619,2
2	Допоміжні матеріали	4,3	0,3	2,29	186264	800935,2
3	Напівфабрикати	1,34	1	1,34	831979,2	831979,2
	Разом (ст. 1–3)					4327533,6
4	Електроенергія	0,2	5	1	3104400	620880
	Разом (1–4)					4948413,6
5	Зарплата основних робітників			1,9		1193827,7
6	Додаткова зарплата			0,23		143259,32
7	Відрахування від зарплати			0,81		501407,62
8	Витрати на підгот овку та освоєння виробництва			0,33		207405
9	Витрати на утримання та експлуатацію устаткування			1,2		756326,51
10	Цехові витрати			2,1		1399323,1
	Цехова собівартість			14,59		9059962,8
11	Загальновиробничі витрати			1,13		706620
	Виробнича собівартість			15,7		9766582,8

Для того, щоб знайти загальні витрати на основні матеріали, допоміжні, напівфабрикати в собівартості продукції (Ссм), необхідно скористатися формулою (4.8):

Ссм = Qф x , грн.,

де Нсмі – норми витрат матеріалів на виробництво продукції в натуральних одиницях (дані таблиці 2.4.);

Ц смі – ціна одиниці сировини чи матеріалів, грн за одиницю (таблиця 2.4.);

Qф – обсяг виробленої продукції в натуральних одиницях (виробнича програма підприємства).

Отже,

 = 620880 x 3,10 x 1,4 = 2694619,2 (грн.) – загальні витрати на основні матеріали;

= 620880 x 4,3 x 0,3 = 800935,2 (грн.) – загальні витрати на допоміжні матеріали;

= 620880 x 1 x 1,34 = 831979,2 (грн.) – загальні витрати на напівфабрикати;

= 620880 x 0,2 x 5 = 620880 (грн.) – загальні витрати на електроенергію.

Величину додаткової зарплати розраховувати, виходячи з 12%.

Для розрахунку статті «Відрахування від заробітної» плати основних робітників» необхідно обчислити всі передбачені виплати до фондів соціального страхування, зайнятості та пенсійного фонду, тобто сума відрахувань складе 37,5% від нарахованої суми їх зарплати (основна зарплата + додаткова).

Калькуляційна стаття «Витрати на підготовку та освоєння виробництва» містить низку витрат на проектування виробів, на розробку і документальне оформлення нормативів по труду, норм витрат сировини і матеріалів, які дорівнюють 207405 (грн.).

Стаття «Витрати на утримання та експлуатацію обладнання» включає заробітну плату допоміжного персоналу підприємства з відрахуваннями (37,5%); амортизаційні відрахування (Аі) по нормах від середньорічної вартості виробничого обладнання (Фсрі), транспортних засобів та цінного інструменту (тобто по 2 та по 3 групах основних виробничих фондів), які обчислюються за формулою (4.9); витрати на поточний ремонт виробничого обладнання (2 та 3 груп основних виробничих фондів), які в цій роботі дорівнюють 5% від їх середньорічної вартості.

Аі = Фсрі x НАі, грн (4.9)

де Наі – нора амортизаційних відрахувань відповідної і-ої групи основних виробничих фондів підприємства (= 4%; = 40%; = 24%;  = =60%).

При розрахунку статті «Цехові витрати» підсумовують витрати на заробітну плату керівників, спеціалістів та службовців з відрахуванням у відповідні фонди за ставкою 37,5% від суми нарахованої ним заробітної плати; амортизаційні відрахування від вартості будівель і споруд (тобто 1 групи основних фондів), обчислені за формулою (4.9); витрати на ремонт будівель та споруд, які в цій роботі приймаються в сумі 2% від середньорічної вартості, а також витрати на охорону праці всіх категорій працівників підприємства (4000 грн.).

Сума всіх наведених вище витрат складає цехову собівартість прдукції.

До складу статті «загальновиробничі витрати» відносяться витрати на науково-дослідні та випробувальні роботи. Їх сума дорівнює 1419456 грн.

Цехова собівартість продукції з урахуванням загальновиробничих витрат утворює виробничу собівартість виготовленої продукції.

На підставі внесеної до таблиці 2.4 інформації здійснюються аналітичні розрахунки головних витратних показників роботи підприємства:

а) наводиться перелік та обчислюється сума змінних витрат (Сзм) у собівартості продукції за формулою (4.10):

Сзм = (4.10)

де Взі – змінні витрати на виробництво продукції, які залежать від обсягів змін виробництва продукції. До них відносять витрати на основні матеріали, допоміжні, напівфабрикати, стисле повітря тощо, заробітну плату основних виробничих робітників з відрахуваннями.

Тобто сума зміних витрат дорівнює: Сзм = 2694619,2 + 800935,2 + 831979,2+ 1193827,7 = 5521361,3 (грн.);

б) наводиться перелік та обчислюється сума умовно – постійних витрат (Суп) у собівартості продукції за формулою (4.11):

Суп = , грн.

де - умовно – постійні витрати у собівартості продукції, які не залежать від змін обсягів виробництва продукції. До них відносять витрати на утримання та експлуатацію устаткування, на освоєння виробництва, цехові та інші загальновиробничі витрати.

Тобто сума умовно-постійних витрат дорівнює:

Суп = 207405 + 756326,51 + 1309323,1 + 706620 = 2979674,6 (грн.)

Перед тим, як зробити висновок щодо ефективності виробничої програми підприємства, слід обчислити внутрішню ціну виготовленої підприємством продукції (Цод) за формулою (4.12), виходячи із запланованого нормативного рівня рентабельності продукції (Rн):

Цод = Сод x (1 + Rн),

де Сод – виробнича собівартість одиниці виготовленої продукції (таблиця 2.4)

Rн – нормативний рівень рентабельності продукції, який дорівнює 32%

Тоді маємо: Цод = 15,7 x (1 + 0,25) = 19,62 (грн.)

На основі обчисленних показників можна зробити висновок щодо матеріалоємності (Мє), зарплатоємності (Зпє) досліджувального виробництва за формулами (4.13 – 4.14):

Мє = , грн/грн (4.13) ЗПє = , грн/грн,

де  – сукупні витрати на матеріали, напівфабрикати, необхідні для виготовлення певної продукції (таблиця 2.4);

- витрати на заробітну плату всьго виробничо – промислового персоналу (таблиці 2.2 і 2.3).

На основі цих даних маємо наступні показники:

Мє =  0,36 (грн.);

ЗПє =  0,19 (грн.)

На підставі одержаної калькуляції розраховується беззбитковий обсяг виробництва (Qб) для умов потогного економічного стану підприємства за формулою (4.15):

Qб = , шт.,

де - сума умовно-постійних витрат на виробництво річного обсягу продукції, грн;

– сума змінних витрат, що припадає на одиницю виробленої продукції, грн/шт.

Так як сума змінних витрат відома, можна знайти суму змінних витрат, що припадає на одиницю виробленої продукції, яка дорівнює:

 =  8,89 (грн./шт.);

Тоді маємо: Qб =  277695,67 (шт.)

Ефективний обсяг виробництва продукції (Qеф) необхідно розрахувати, виходячи із суми планового прибутку (Ппл), що його одержує підприємство при заданому нормативному рівні рентабельності (Rн), тобто за формулою (4.16):

Qеф = , шт.

Тобто ефективний обсяг виробництва продукції дорівнює:

Qеф =  356912,82 (шт.)

На основі зроблених розрахунків можна зробити наступний висновок. Підприємство «Океан» працює беззбитково, тому що беззбитковий обсяг виробництва (Qб = 277695,67 шт.) менший за виробничу програму (Qф = 620880). Але для того, щоб підприємство працювало більш ефективніше необхідно збільшити виробничу програму до 356912,82 шт., що доведено за допомогою формули 4.16.