Господарство первісного суспільства: типи і форми

Міністерство освіти та науки України

"Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"

Центр післядипломної освіти

Контрольна робота

на тему:

"Господарство первісного суспільства: типи і форми"

з дисципліни "Історія економіки та економічної думки"

Виконав: слухач факультету

центр післядипломної освіти

спеціальність:

економіка підприємства

4 курс, 2 група

Гаркуша Д. О.

Перевірив:

стар. викладач Волкова О.М.

Київ-2010

План

Вступ

1.Первісна доба – найдовша 2.Палеоліт 3.Неолітична революція. Неоліт 4.Бронзовий та ранньозалізний вік Перелік використаної літератури

Вступ

Всі народи світу пройшли через первіснообщинний лад. Виходячи з матеріалів, що служили для виготовлення знарядь праці, історію людства прийнято ділити на кам'яний, бронзовий і залізний віки. Первісний спосіб виробництва в основному хронологічно збігається з кам'яним віком. У ньому можна виділити три періоди:

1) древній кам'яний вік, або палеоліт, – 2,5 млн. – 12 тис. років тому;

2) середній кам'яний вік, або мезоліт, – XII – VIII тис. до н.е.;

3) новий кам'яний вік, або неоліт, – VIII – III тис. до н.е.

Якщо в основу періодизації покласти такий критерій, як тип господарства, то можна виділити панування:

1) господарства, що привласнює,

2) виробляючі господарства.

З кам'яним віком збігається етап господарства, що привласнює, але в неоліті відбувся перехід до виробляючого господарства – землеробства й скотарства, хоча їхні зародки виникли в деяких народів ще в палеоліті й мезоліті. Цей перехід мав воістину всесвітньо-історичне значення, і слідом за англійським археологом В.Г.Чайлдом його стали називати "неолітичною революцією".

1.  Первісна доба - найдовша

Первіснообщинний лад – перша в історії суспільно-економічна формація, заснована на колективній власності окремих громад, засобах виробництва й зрівняльному розподілі. За даними сучасної науки, первіснообщинний лад виник близько 2 млн. років тому, існував до V – IV тис. до н.е. Вся епоха виникнення й розвитку первісного ладу ділиться на два періоди. Перший, котрий умовно називають періодом дикості, тривав до 40-го тис. до первісної ери і характеризувався поступовим виділенням людини із тваринного світу, присвоєнням готових продуктів природи, створенням перших найпростіших кам'яних знарядь праці, добуванням вогню й виникненням виробничих відносин. Першим етапом формування суспільно-економічних відносин була первісна людська череда, що займала певну територію і являла собою групу людей, що не мають професійних або соціальних відмінностей. Другий період — період родового ладу, або варварства, тривав від 40-го тис. до V – IV тис. до н.е. Це був час повного утвердження системи виробництв, відносин первісного суспільства. При родовому суспільстві основним осередком був рід, що поєднував групу людей, зв'язаних кровним спорідненням. Кілька родів становили плем'я. Період родового ладу ділиться на матріархат (материнська родова громада) і патріархат (батьківська родова громада). Основою виробництв, відносин первісного суспільства була суспільна власність на засоби виробництва, що існувала в нерозвиненому виді. Фактично вона була общинною, груповою власністю. Для цього періоду характерні колективна праця й найпростіша його кооперація, заснована не на поділі праці, а на об'єднанні зусиль колективу людей у добуванні засобів існування. У цих умовах праця окремої особистості існувала як функція члена суспільства, організму, як безпосередньо суспільна праця. Вся праця виступала як необхідна, а продукт — як необхідний продукт. Відсутність прибавочного продукту не створювало матеріальних умов для експлуатації людини людиною. У зв'язку із примітивними засобами виробництва та неможливістю добувати матеріальні блага поодинці, без колективної праці, головна мета первіснообщинного виробництва складалася не в задоволенні потреб окремих членів громади, а в забезпеченні умов існування громади в цілому. Величезне значення для розвитку продуктивних сил мало зародження землеробства й тваринництва, що привело до виникнення суспільств, поділу праці. Першим великим суспільним поділом праці було виділення вівчарських племен. Це значно підвищило продуктивність праці й створило можливості для виробництва прибавочного продукту й розвитку обміну. Другий великий суспільнпий поділ праці – виділення ремесла, сприяло подальшому вдосконалюванню засобів праці й підвищенню його продуктивності. Нові засоби праці (мотика, плуг) були розраховані не на колективне, а на індивідуальне використання. Стала розвиватися індивідуальна праця, на основі якої поступово виникли приватна власність і приватне господарство, що породило майнову нерівність та експлуатацію. Першою формою експлуатації чужої праці була експлуатація рабів, яких брали в полон під час міжплемінних сутичок і воєн. Пізніше, у зв'язку з ростом майнової нерівності, у рабів почали перетворювати й своїх родичів, що потрапляли в боргову залежність. Так, відбувався класовий розподіл суспільства на рабовласників і рабів, утворювалася нова система суспільно – економічних відносин. Первіснообщинний лад змінився рабовласницьким ладом.