2.3 Моніторинг документального потоку з культури і мистецтва

Моніторинг - безперервне спостерігання за станом оточуючого середовища і управління ним шляхом своєчасного інформування про можливості настання несприятливих, критичних або неприпустимих ситуацій [43,с.26].

Моніторинг - це дослідження ключових елементів реалізації програми на регулярній основі [38,с.4]. Моніторинг – це системне збирання, оброблення та аналіз даних з метою прийняття обґрунтованих рішень [11,с.35] Моніторингові дослідження передбачають одержання статистичних або змістовних показників, які характеризують об'єкт спостереження і які можна виміряти. Система спостережень будується на фіксації дискретних кількісних характеристик об'єкта спостереження, накопичуванні цих відомостей і на можливості шляхом інтелектуальної інтерпретації одержаних відомостей зробити висновки про якісний стан об'єкта. Моніторинг ґрунтується на спостереженні типових рис у поведінці об'єктів спостереження і на своєчасній фіксації на їх фоні різних відхилень від норми.

Останнім часом важливим напрямком бібліометричних досліджень став аналіз ГДП, що складають репертуар вітчизняної книги. Репертуар книги з проблем культури та мистецтва досліджує викладач РДГУ М.С. Костенко.

Методика бібліометричного дослідження ГДП передбачає:

визначення закономірностей формування і розвитку ГДП;

структурування ГДП за тематичним, типовидовим, мовним, видавничим та іншими аспектами;

виявлення кількісного наповнення зазначених структур;

визначення основних тенденцій розвитку ГДП;

розроблення на цій підставі можливих гіпотез удосконалення репертуару галузевої книги[22,с.89].

Формування і розвиток ГДП зумовлені певними закономірностями: ГДП є системним об'єктом з відповідними якостями та ознаками; зміст і структура ГДП визначаються змістом, структурою й іншими особливостями галузі культури та мистецтва, компонентом якої він є; ГДП формують документи різних типів і видів, що відповідають різноманітним галузевим документно-інформаційним потребам[18,с.24].

Обравши методом оперування інформацією технологію, що базується на бібліометрії, потрібно визначити параметри, які характеризують джерело інформації і водночас фіксуються в традиційному бібліографічному описі документа. Традиційний набір бібліографічних даних неповною мірою відображає специфіку культурологічно-художньої сфери та особливостей відношення користувачів до культурно-мистецьких цінностей. Саме тому в реальній практиці бібліометричних досліджень параметри аналізу для потоків документів з культури та мистецтва ще не вироблені й науково не обґрунтовані.

Для вивчення особливостей формування репертуару вітчизняної книги з культури та мистецтва потрібно використовувати параметри бібліографічного опису документів, що найповніше відображають змістові характеристики ГДП. Накопичуваний масив з наборів різноманітних параметрів досліджуваних об'єктів робить можливим багаторазове звернення до отриманих даних. Це дозволяє аналізувати й контролювати первинно-документний сегмент репертуару галузевих документів і здійснювати при потребі прогноз критичних станів об'єкта дослідження[22,с.89].

Основою проведеного бібліометричного аналізу документного потоку з проблем культури та мистецтва викладачем РДГУ Костенко, слугували покажчики державної бібліографії України - "Літописи книг". Аналіз ГДП за певний часовий проміжок дозволяє визначити ступінь досягнення сформованим потоком документів його мети - інформаційного забезпечення галузі. Достатньо репрезентативним для подібних досліджень хронологічним періодом вважають термін від трьох до п'яти років. Вибір хронологічних меж аналізу (1997-2001 рр.) зумовлений тим, що на початку 1990-х рр. намітилася тенденція до зниження випуску літератури (це було спричинено кризовим станом українського книговидання в цілому). І лише з 1996 по 1997 рр. спостерігаються як кількісне збільшення видань літератури з питань культури і мистецтва, так і якісні зміни ГДП[22,с.90].

Дослідження формування репертуару вітчизняної книги з питань культури і мистецтва здійснювалося за такими аспектами: кількісний розподіл видань; розподіл видань за мовою публікацій; розподіл видань за типами та видами; розподіл видань за основними тематичними розділами. Бібліографічні записи з "Літопису книг" індексувалися нами за кількома "профілями". Виділення семантичного профілю [Дод.4.] дає можливість віднести конкретне видання до однієї із запропонованих тем. Поняття " тема" є певною мірою умовним, оскільки точніше говорити про тематичні блоки (комплекси), поєднані спорідненими критеріями. Зміни національних пріоритетів, масштаб і темпи змін, що відбуваються в суспільстві в цілому і культурі зокрема, зумовили тематичні зміни в первинно-документному галузевому потоці.

У табл. [Дод.4.] показаний розподіл загальної кількості публікацій з питань культури і мистецтва за основними тематичними розділами в межах кожного року і в цілому за п'ять (1997 - 2001) років, а також обсяг ГДП по темах у процентному відношенні. Аналізуючи тематичну структуру ГДП упродовж п'яти років, М.С. Костенко дійшла такого висновку: пріоритетною протягом усього періоду лишається проблематика музики, другу позицію посідає література з питань архітектури, менша частка припадає на інші видання. Приблизно однаковий рівень випуску видань з мистецтвознавства, декоративно-прикладного мистецтва, живопису, театрального мистецтва, кіномистецтва. Найменшу частку становить випуск літератури з питань образотворчого мистецтва, графіки, хореографії, іконопису, фотомистецтва, естетики, циркового мистецтва.

Отже, як свідчать результати дослідження, найбільшу питому вагу в документному потоці з культури і мистецтва в 1997 - 2001 рр. отримали видання з музики й архітектури, що разом становить понад 50% загальної кількості видань. Така ж тенденція прослідковується й при аналізі по окремих роках. Якщо розглядати динаміку тематики видань у межах року, помітне зростання випуску документів з архітектури, музики, мистецтвознавства, кіномистецтва, театрального мистецтва, живопису. Випуск літератури з образотворчого мистецтва, графіки, хореографії має статичний характер упродовж кількох років. У межах ГДП з культури та мистецтва найменшою є частка літератури з церковного мистецтва (1), естетики (2), іконопису (4),фотомистецтва (4). Аналізуючи причини такого стану, можна припустити, що музика - це вид мистецтва, яким займаються, який досліджують, якому навчаються. До того ж, музика й архітектура є найдавнішими видами мистецтва, тому багато осіб упродовж років працювали і працюють у цій галузі. Архітектура - це свого роду будівництво, а воно актуальне завжди. Зазначений факт має свої як переваги, так і недоліки, оскільки, крім ефективного інформаційного забезпечення даних галузей культури та мистецтва, спостерігається незабезпеченість первинно-документною інформацією не менш важливих напрямків культурно-мистецького процесу. Можна сказати, що видання літератури з цих питань скеровують потреби нашого суспільства, адже підвищений інтерес до будь-якої теми зумовлює розширення випуску літератури з неї [22,с.91].

Таким чином, упродовж досліджуваного періоду прослідковується тенденція до збільшення кількості видань з обмеженого переліку тем (музика й архітектура); більш-менш рівномірно випускалася література з образотворчого мистецтва, графіки та ін.; нерівномірно, з тенденцією до зменшення кількості виходила література з естетики, циркового мистецтва, фотомистецтва, іконопису.

Типовидова структура галузевого потоку книг засвідчує розповсюджуваність документів певних типів, видів, жанрів у ГДП. Кількісний розподіл ГДП з питань культури і мистецтва за типами видань у 1997 - 2001 рр. можна простежити за даними [Дод.5.].

З [Дод.5.] видно, що склад галузевого репертуару видань за типами літератури характеризується таким чином: найбільшу кількість назв за п'ять років має науково-дослідна література. Представлена вона переважно такими жанрами, як: монографії, узагальнюючі праці, збірники тез наукових конференцій, збірники наукових праць. Подібний видовий діапазон науково-дослідної галузевої літератури зумовлений функціональним призначенням видань різних видів.

Специфічною є роль монографії в репертуарі книги з культури та мистецтва. Вихід у світ монографії є підсумовуванням пізнання об'єкта культури чи мистецтва. Це зумовлено особливостями ущільнення і нагромадження знань про культурно-мистецький об'єкт; ступенем згортання наукового знання; особливою системою доказів його істинності, що вимагає великого фактичного матеріалу, детального зіставлення існуючих точок зору, ретельного визначення вихідних понять. Під впливом цих причин уже кілька сторіч авторська монографія з культури та мистецтва служить засобом узагальнення і детального обґрунтування індивідуального знання про мистецький об'єкт.

Натомість, основним призначенням праць узагальнюючого характеру є створення цілісної картини розвитку національних мистецтв і світового мистецтва. Найбільш мобільною частиною ГДП є авторські й тематичні збірники. Доречно відзначити особливості їх публікацій: ціннісні властивості статей залежать від місця і часу опублікування, теми, авторської приналежності, жанру статті; при визначенні значущості конкретної статті для фахівців важливо розглядати її на тлі однотипних документів, визначаючи за формальними і змістовими ознаками (рік видання, місце публікації, аспект розгляду теми, використовуваний автором фактичний матеріал і рівень його узагальнення) ціннісний статус для споживача. Для репертуару вітчизняної книги з культури і мистецтва характерне переважання авторських і колективних збірників з широкою і комплексною тематикою та досить часто малоінформативними назвами.

У межах свого типу науково-дослідна література розподілена за жанрами досить рівномірно. Найбільше видано збірників тез наукових конференцій, узагальнюючих праць, монографій, наукових статей. Однак спостерігається тенденція до стрімкого збільшення кількості наукових видань, що ілюструє загальний стан української науки і культурологічних досліджень зокрема. Зростає кількість фахівців, до професійних інтересів яких входить проблематика культури і мистецтва. Виникнення ж нового галузевого знання зумовлює появу нових галузевих публікацій відповідного змісту.

Друге місце в типовидовій структурі ГДП посідають видання навчальної літератури. У межах років спочатку (1998 - 1999 рр.) відмічається різке зростання випуску даного типу літератури, а далі (2000 - 2001 рр.) - поступове зниження. Однак у межах загального галузевого репертуару ці видання є одними з пріоритетних, зважаючи на здійснення багатьма навчальними закладами країни мистецької й культурологічної підготовки. Домінуючі позиції в репертуарі навчальної книги посідають підручники та навчальні посібники.

Третє місце по випуску займає популярна література. У межах років видання цього типу видавалися нерівномірно. Спочатку маємо тенденцію до збільшення, а потім - до зменшення кількості публікацій. Популярна література з мистецтва, яка висвітлює основоположні теоретичні засади та вузлові етапи розвитку мистецтва, ключові проблеми сучасного художнього процесу, дуже різноманітна за своїми формами і жанрами. Це зумовило виділення нами серед виявлених у галузевому репертуарі популярної літератури таких видів видань, як довідково-популярні, науково-популярні, документально-художні, альбоми, літературно-художні. У межах років видовий розподіл цього типу літератури більш-менш рівномірний. Активний випуск такої літератури необхідний і продиктований інтересами й потребами багатьох категорій споживачів: і тих, хто потребує опанування основами естетичних знань, і споживачів з відносно розвинутими художніми інтересами, і, нарешті, серйозних цінителів мистецтва.

Четверту позицію займає випуск довідкової літератури. Довідкові видання включають в себе довідники, карти-путівники, словники, енциклопедії, художні календарі, каталоги тощо. Це досить популярний тип літератури, розрахований на широке коло споживачів, які цікавляться мистецтвом або професійно з ним пов'язані. Відмічається збільшення випуску літератури цього типу, що є позитивною характеристикою динаміки галузевого репертуару вітчизняної книги за досліджуваний період, оскільки якісні зміни в довідково-інформаційному обслуговуванні й трансформовані запити споживачів культурологічної інформації спричиняють потребу в усе нових і нових документах.

Менша частка ГДП припадає на випуск мемуарно-епістолярної літератури, яка охоплює збірники спогадів, мемуари, щоденники, листи, що є цінними джерелами для вивчення життєвого і творчого шляху окремих діячів мистецтва, їхніх стосунків із сучасниками, художньої атмосфери певної епохи. Багато мемуарно-епістолярних видань завдяки майстерному літературному викладу фактів є цікавими як для фахівців, так і для широкого загалу читачів. У межах років спостерігається нерівномірність у виданні документів цього типу[22,с.94].

Щодо мовної структури ГДП з проблем культури та мистецтва, то відстежується наступна картина [Дод.6.]. Якщо випуск видань українською і російською мовами у 1997 р. кількісно відрізнявся несуттєво, то в 2001 р. видання галузевої книги українською мовою перевищило російськомовну книгу майже в 4 рази. Частка літератури, виданої українською мовою, поступово й впевнено зростає, що є наслідком належної мовної політики видавництв і державної політики в галузі книговидання.

Бібліометричний і змістовий аналіз формування репертуару вітчизняних книг з проблем культури та мистецтва засвідчує, що випуск галузевої книги має хвилеподібний характер. На початку 2000-х років спостерігається значне зростання кількості видань порівняно з 1990-ми роками. За проаналізований період загальна кількість видань збільшилася майже втричі. Помітний стрибок до зростання кількості видань у 1998 р. пов'язаний, мабуть, з тим, що з 1996 - 1997 рр. пожвавився випуск літератури завдяки виходу українського книговидання з кризового стану. У 2000 - 2001 рр. триває поступове зростання кількості видань з питань культури і мистецтва: на 8,3% проти 1997 р. На мій погляд, це викликано динамікою розвитку нашого суспільства й суспільних потреб населення[22].


Висновки

У процесі дослідження досягнуто поставлену мету дипломної роботи, вирішено всі завдання, що дозволило дійти основних наукових висновків.

Поняття "документальний потік" (ДП) було введене у бібліографічну практику в 60-ті роки, а в 70-80-ті — сформульоване його сучасне визначення як тематично зв'язаної множини документів, що функціонує у суспільстві.

Тематична структура ДП - це відносна поширеність документів певної тематики у загальному потоці та смислові зв'язки між ними.

Розвиток ДП закономірно зумовлений процесами соціального пізнання світу, тому даний потік можна визначити як вибіркове відображення в документальній формі результатів суспільної діяльності. ДП відображає в кожний конкретний момент свого існування накопичені людством знання з різних галузей. Таким чином, аналіз ДП дозволяє виявити стан розвитку певної галузі (сфери життя суспільства). Зокрема, у даному дослідженні моніторинг документального потоку з культури і мистецтва дає можливість виявити тенденції розвитку літератури з цієї галузі.

Видова структура ДП - це поширеність документів певних типів, видів і жанрів у потоці. Вивчення видової структури ДП передбачає визначення частки, а також інтерпретацію ролі кожного компонента в потоці. ДП з культури і мистецтва складають документи двох типів: неперіодичні та періодичні і продовжувані.

Вивчення ДП є важливим для наукового дослідження будь-якої проблеми.

Галузеві документальні інформаційні потоки (ДІП) — це система, що складається з взаємопов'язаних елементів, якими є не тільки власне документи, а й їх окремі бібліографічні ознаки: обсяг, шифр, оперативність, старіння, цитування, термінологія та ін. Для їх дослідження, а також потоків, утворених ними, використовують бібліометричні та наукометричні методи. Останнім часом важливим напрямком бібліометричних досліджень став аналіз ГДП, що складають репертуар вітчизняної книги. Репертуар книги з проблем культури та мистецтва досліджує викладач РДГУ М.С. Костенко, дане дослідження висвітлено в другому розділі даної дипломної роботи.

Щоб зробити аналіз бібліометричних показників інформаційного потоку вироблено ряд методик, таких як: кластерний аналіз, контент-аналіз, метод ключових слів, пропускного аналізу та бібліографічного поєднання, анкетний метод, які вивчають різні властивості документального потоку. Для повної характеристики потоку документів, його структури, внутрішніх і зовнішніх зв'язків, динаміки розвитку, виявлення закономірностей, доцільно досліджувати комплекс показників.

На сьогодні запропоновано ряд методів, що дозволяють в певній мірі об’єктивувати кваліметричні характеристики змістовного наповнення документів, наприклад, метод контент-аналізу, або кількісного вивчення змісту документа; семантичний аналіз документів (експертна оцінка), який має в певній мірі суб'єктивний характер, що залежить від труднощів, які виникають при кількісних вимірах змісту документів. При інформаційному аналізі наукових проблем інколи використовується індексація документів ключовими словами. Цей метод, аналогічний за своєю суттю методу контент-аналізу і направлений на вивчення тематичної характеристики текстів документів та їх масивів. Він може бути самостійно названий "методом ключових слів".

Аналіз документів на основі ключових слів використовують як методичну основу системного аналізу предметного змісту потоку документів, а за допомогою його — наукової проблеми. При використанні цього методу стає можливим моделювання як теоретичних, так і практичних напрямів науки. Цей метод може бути основою для вироблення простих та зручних в застосуванні інших методів дослідження, які б визначали новизну, актуальність, дублювання, повторюваність інформації в документах та її цінність, як показник техніко-економічної ефективності й наукового прогресу.

У документалістиці широко застосовується метод пропускного аналізу. Це сукупність прийомів для виявлення пропусків у попередніх знаннях. Метод виходить з чіткого формулювання бажаного практичного результату на основі існуючих потреб у цьому результаті. Як метод інформатики, визначення пропуску в знаннях може бути методичною основою формування мети наукових досліджень, вироблення напрямів досліджень для отримання нових знань.

Один з методів кластер-аналізу був розроблений ще М. Кестлером в 1963 р. і має назву методу бібліографічного поєднання. В основі методу Кестлера полягає принцип взаємозв'язку між двома публікаціями, які цитують один і той же документ. Другий, досконаліший метод кластер-аналізу, — метод проспективного зв'язку, був розроблений в 1973 р. одночасно І. Маршаковою і Н. Смоллом. В основі цього методу лежить принцип виділення взаємозв'язку між двома публікаціями на основі цитування їх одними й тими ж документами

Методика дослідження дублювання зведена до визначення повторів відображення одного і того ж документа протягом визначеного періоду в одному й тому ж вторинному джерелі, або, що більш розповсюджено, в різних. Суть методу в розташуванні за алфавітом масивів вторинних документів і виявленні ідентичних документів за однією і тією ж градацією алфавітного розташування.

У літературних джерелах також описується методика аналізу оперативності джерел вторинної інформації. Під терміном "оперативність" мають на увазі інтервал між появою оригінальної публікації (статті, монографії, патенту тощо) і відображенням цієї первинної інформації в бібліографічному або реферативному виданні.

Аналізуючи описані вище методики, можна сказати, що в наш час найповнішою можна вважати характеристику галузевого ДІП, при застосуванні комплексного підходу, який би включав кластерний аналіз наукових документів та визначав перспективність наукового напряму. Це має підняти вітчизняні наукові пошуки на сучасний рівень, який відповідав би світовим стандартам.

З позиції оцінки науково-інформаційного забезпечення фахівців, побудова технологій інформаційних процесів, у тому числі пошуку наукової інформації із застосуванням сучасних телекомунікаційних засобів та інформаційних мереж, а також дослідження кваліметричних і семантичних особливостей таких ДІП є дуже важливим процесом. Дані технології скорочують терміни пошуку інформації, а також надають можливість фахівцям користуватися не тільки вітчизняною інформацією, а й більшістю зарубіжної. Національний інформаційний простір культурологічно-мистецького спрямування являє собою досить складну ієрархічну систему, сформовану об'єднаними зусиллями центральних інформаційних установ (Інформаційного центру з питань культури та мистецтва Національної парламентської бібліотеки України, Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Книжкової палати України ім. І. Федорова) та наукових і публічних бібліотек регіонального й місцевого значення.

Об'єктами культури та мистецтва, обов'язковими для відображення стану культурного життя регіону, визнані установи, організації, творчі заходи, організація, правова база, види діяльності. Належне функціонування інформаційного забезпечення культури та мистецтва можливе лише за умови постійного моніторингу ІП користувачів інформаційних установ. Оптимальне вирішення всіх завдань інформаційного забезпечення культури та мистецтва значною мірою зумовлене також вільною орієнтацією працівників інформаційних установ в інформаційних ресурсах, а також зовнішніх інформаційних ресурсах.

Інформаційні установи матимуть змогу ефективніше забезпечувати ІП користувачів за умови досягнення корпоративності всіх процесів та технологій інформаційного обслуговування. Матеріали фахової періодики переконливо свідчать про готовність інформаційних установ України до переходу на новий - інтеграційний-етап співпраці.

Як провідні сегменти моделі інформаційного забезпечення культури та мистецтва в дипломній роботі пропонуються увазі відповідні інформаційні установи, масиви та потоки документів, користувачів, що взаємодіють із системою забезпечення галузевих ІП, та засоби реалізації моделі. Такий підхід дає змогу моделювати і розвивати систему інформаційного забезпечення культури та мистецтва, здійснюючи наповнення галузевими інформаційними ресурсами інформаційного середовища. Вирішення цього завдання можливе лише за умови інтеграції зусиль відповідних інформаційних установ. Система інформаційного забезпечення культури та мистецтва передбачає здійснення всіх видів інформаційного обслуговування на таких рівнях надання інформації. Універсальні фонди ОУНБ дають змогу саме цим інформаційним установам посісти чільне місце в організації інформаційного простору. Певну роль у розкритті інформаційних ресурсів та організації інформаційного обслуговування фахівців культури і мистецтва можуть відігравати бібліотеки навчальних закладів гуманітарного спрямування.

Вимога керованості системи інформаційного забезпечення культури та мистецтва викликає необхідність створення центрального галузевого інформаційного центру та здійснення правової регламентації його діяльності.

Забезпечення ІП користувачів відповідно до сучасних вимог потребує постійного вдосконалення ДПА, ефективної організації інформаційних ресурсів, вивчення інформаційного середовища, дослідження ресурсів глобальних комп'ютерних мереж. Це зумовлює доцільність виділення в організаційній структурі інформаційно-бібліотечного центру відповідного сектору із здійснення інформаційного моніторингу. Інформаційний моніторинг переважно розглядають як альтернативу існуючому досвіду інформаційно-аналітичної діяльності бібліотек. Сучасна бібліотека посідає вагоме місце в системі естетичного виховання населення. Вона сприяє розвитку мистецьких уподобань читачів, збагачує їх естетичний досвід, залучаючи до різноманітних видів мистецтва-образотворчого, декоративно-ужиткового, музичного, драматичного та ін.

РДОБ органічно влилася до державної системи інформації з питань культури і мистецтва, стала дієвою частиною її регіональної ланки. Складовими діяльності бібліотеки у цьому напрямку є:

- комплектування документного фонду галузевого профілю;

- організація довідково-інформаційного фонду відділу мистецтв;

- забезпечення органів влади і керівництва закладів культури та мистецтва інформацією про культурне життя Рівненщини;

- всі види інформаційного обслуговування спеціалістів культури і мистецтва.

Першочерговим завданням працівників відділу мистецтва РДОБ є забезпечення високої якості інформаційних і бібліотечних послуг, що надаються користувачам. Належне здійснення інформаційного забезпечення галузі культури та мистецтва можливе лише за умови постійного його моніторингу, що передбачає здійснення спостереження, контролю, оцінки стану об'єктів середовища та управління середовищем. Стосовно характеристики основних категорій фахівців культури та мистецтва - суб'єктів інформаційного обслуговування - зазначимо, що складність розробки універсальної типології споживачів інформації з проблем культури та мистецтва обумовлена різноманіттям суспільних проявів культурно-мистецького процесу, складною інфраструктурою галузі, варіативністю роду занять і місць роботи спеціалістів тощо. Відповідно до вимог сьогодення формується інформаційний ресурс відділу обслуговування документами з мистецтва РДОБ. До послуг відвідувачів - 27 тис. документів з мистецтва, 10 тис. багатотомних видань, 5 тис. грамплатівок, 16 назв часописів, аудіо- та відеокасет. Унікальний фонд відділу включає цінні альбоми вітчизняних та зарубіжних репродукцій - "Секреты живописи старых мастеров", "Великие полотна", "Мистецтво України - 2003"; мистецтвознавчих серій - "Избранные труды по истории и теории искусств", "Очерки теории изобразительных искусств", "Очерки по истории и технике гравюры", "Жизнь в искусстве", "Картинная галерея" тощо[37,с.105].

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що оптимізація інформаційного забезпечення культури та мистецтва України пов'язана з розвитком двох стратегічних напрямків: по-перше, з посиленням співпраці провідних інформаційних установ держави переважно в напрямку формування електронного інформаційного середовища, а, по-друге, з ефективним виконанням інформаційними установами функцій щодо задоволення ІП фахівців культури та мистецтва в умовах регіональної взаємодії.

Проведений бібліометричний і змістовий аналіз формування репертуару вітчизняних книг з проблем культури та мистецтва в другому розділі, дозволяє зробити висновок, що формуванню галузевого репертуару вітчизняної книги притаманні певні закономірності: його зміст і структура органічно пов'язані й зумовлені змістом і структурою забезпечуваної галузі культури та мистецтв. Крім того, репертуар галузевих документів є невід'ємним компонентом певної сфери суспільної діяльності й включає всі типи і види документів відповідно до багатогранності галузевих документно-інформаційних потреб споживачів. Сегменти галузевого репертуару створюються відповідними видавничими осередками і концентруються в соціальних інститутах, що накопичують, розповсюджують і використовують документи з різних галузей. Збереження цілісності репертуару досягається універсальною реєстрацією документів засобами національної бібліографії та їх реферуванням.

Бібліометричний і змістовий аналіз формування репертуару вітчизняних книг з проблем культури та мистецтва засвідчує, що випуск галузевої книги має хвилеподібний характер. На початку 2000-х років спостерігається значне зростання кількості видань порівняно з 1990-ми роками. За проаналізований період загальна кількість видань збільшилася майже втричі. Помітний стрибок до зростання кількості видань у 1998 р. пов'язаний, мабуть, з тим, що з 1996 - 1997 рр. пожвавився випуск літератури завдяки виходу українського книговидання з кризового стану. У 2000 - 2001 рр. триває поступове зростання кількості видань з питань культури і мистецтва: на 8,3% проти 1997 р. На мій погляд, це викликано динамікою розвитку нашого суспільства й суспільних потреб населення.

Отже, вивчення репертуару книг з питань культури й мистецтва дає можливість окреслити перспективи пріоритетних напрямів видавничої політики в даній галузі. Порівнюючи кількісні та якісні показники динаміки ГДП, можна отримати об'єктивну картину стану і розвитку мистецтва, його напрямів. Вивчення галузевого репертуару може стати документознавчою та статистичною базою для вирішення наукознавчих завдань, планування розвитку культурологічних і мистецтвознавчих досліджень.


Список використаної літератури та неопублікованих видань

1.Алдохина О., Кузьмина Э. Подходы к формированию Интернет-ресурсов региона по культуре и искусству/ О. Алдохина, Э. Кузьмина // Инф. ресурсы России. - 2002. - № 5. -С. 15-20.

2.Асєєв Г. Методологія корпоративного документообігу: побудова CASE-моделей офісних інформаційних систем/ Г. Асєєв //Вісн. Кн. палати.-2008. - №1. - C. 29-32.

3.Бабенко Ж.В. Документальні потоки 90-х рр.. ХХ ст.. для організаторів дитячого та юнацького читання в репертуарі української книги/Ж.В. Бабенко// Поліграфія і видавнича справа.-2005.-№42.-С.76-82

4.Бабкина Н.А., Сударикова Е.П. Проблемы изучения тематической структуры документального потока по философским вопросам биологии /Н.А. Бабкина// Теория и практика общественно-научной информации. — 1990. — Вып. 4. — С. 102— 109.

5.Близнюк А.С. Сучасний стан видавничої справи на Житомирщині/ А.С. Близнюк // Поліграфія і видавнича справа.-2005.-№42.-С.82-83.

6. Бодня О. Обробка документальних потоків (на основі розпізнання бібліографічної інформації)/ О. Бодня// Бібл. вісн.-1995.-№4.-С.6-8.

7. Буряк С. 2007-й: аналіз і прогноз українського книговидання/С. Буряк // Вісн. Кн. палати.-2007.-№12.-С.9-12.

8. Васюк О. Дослідження інформаційних потреб фахівців - правознавців як фактор удосконалення системи інформаційного обслуговування в галузі права і юридичних наук // Вісн. Кн. палати. - 2002. - N 10. -С. 22 - 25.

9. Васюк О. Методи вивчення інформаційних потреб/ О. Васюк// Вісн. Кн. палати .- 2002.- N 9 .- с. 29-31.

10. Васюк О. Систематичний аналіз документного потоку з правознавства і юридичних наук/О. Васюк // Вісн. Кн. палати.- 2001.- N 3. - С. 13 – 17.

11. Гордуколова Г.Ф. Документальный поток социальной тематики как объект библиографической деятельности: Учеб. пособие. -Л., 1990. -108 с.

12. Гордуколова Г.Ф. Информационный мониторинг в области общественных наук/Г.Ф. Гордуколова // Теория и практика общественно-научной информации. — 1990— Вып. 4. — С. 35—51.

13. Градобоева Н. Для музыки не нужно перевода: специфика изучения информционных потребностей музыкальных специалистов/ Н. Градобоева //Библиотечное дело. - 2007. - №8. - C. 15-19.

14. Гудімова Н. Про основні джерела поточного комплектування бібліотек у сучасних умовах/ Н. Гудімова // Бібл. планета.-1998.-№2.-С.34-35.

15.Гутник Л. Інформаційний потенціал образотворчих видань/ Л. Гутник// Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. - К.: Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського. - 2001. - Вип.6. - C.105-115.

16. Гуцол Г. Документально-інформаційні потоки Книжкової палати України імені Івана Федорова: характеристика, стан і перспективи/ Г. Гуцол //Вісн. Кн. палати .- 2005. - №5. - C. 31-35.

17. Гуцол Г.О. Технологічні процеси наукового опрацювання документальних потоків в Книжковій палаті України імені Івана Федорова/ Г.О. Гуцол //Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія .- 2005. - №4. - C. 37-44.

18.Евтюхина Е. Классификация информационных потребностей в библиотеке/ Е. Евтюхина //Библиография.-2008.- №1.- C. 42-47.

19.Єрмолаєва Г. Проблеми управління документальним потоком публічних бібліотек: стан і тенденції розвитку / Г. Єрмолаєва // Вісн. Кн. палати.-2001.-№7.-С.23-25.

20.Кононученко Л. Становлення та розвиток теорії інформаційних потреб користувачів документально- інформаційних установ/Л. Кононученко //Вісн. Кн. палати.- 2004.- №7.- C. 42-43.

21. Коротаева Е. Как организовать мониторинг /Е. Коротаева// Директор школи. Україна.- 2004.- №6/7.- С.56-60.

22. Костенко М.С. Інформаційне забезпечення культури та мистецтва в Україні: регіональний аспект / М.С. Костенко // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. - К.: Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського. - 2005. - Вип.14. - C. 264-273.

23. Костенко М.С. Репертуар вітчизняної книги з проблем культури та мистецтва (на основі бібліографічного аналізу галузевого документального потоку)/М.С. Костенко// Поліграфія і видавнича справа.-2005.-№42.-С.89-96.

24 Костенко М.С., Споденюк Г.О. Відділ мистцтв у системі інформаційного обслуговування користувачів Рівненської державної обласної бібліотеки/М.С. Костенко, Г.О. Споденюк// Пріоритети діяльності Рівненської державної обласної бібліотеки: Збірник статей з досвіду роботи/ Наук. ред. В.П. Ярощук; ред. Л.Г. Сахнюк-Рівне: Волинські обереги, 2006.-С.84-90.

25. Кочубей Л. Політологічні дослідження в Україні. Аналіз документального потоку (за матеріалами реферативного журналу Книжкової палати України"Політика.Політичні науки") (1998-2002рр.)/ Л. Кочубей //Вісн. Кн. палати .-2003. - №12. - C. 41-43.

26. Кочубей Л. Потік видань з історичних наук як база формування реферативних журналів /Л. Кочубей// Вісн. Кн. палати. — 2001. — № 11. — С 7—12.

27. Крапивин В.Ф. Проблемы мониторинга.- М.: Знание, 1991.- 64с.

28. Кривогуз А. Проблеми аналітичної обробки документального потоку з політики/А. Кривогуз// Вісн. Кн. палати.- 2000 . - N 2 . - С 21-22 .

29.Кривогуз А. Характеристика документального потоку з політики (на основіпублікацій РЖ "Політика. Політичні науки " ) /А. Кривогуз// Вісн. Кн. палати .- 1999 . - N 1. - С. 25 – 27.


Информация о работе «Моделювання галузевих документальних потоків як засобу спостереження за розвитком галузі (на прикладі культури і мистецтва)»
Раздел: Культура и искусство
Количество знаков с пробелами: 104359
Количество таблиц: 5
Количество изображений: 1

Похожие работы

Скачать
837850
0
0

... 15. Білецька В. Українські сорочки, їх типи, еволюція і орнаментація//Матеріали доетнографії та антропології. 1929. Т. 21—22. Ч. 1. С. 81. 16. Кравчук Л. Т. Вишивка // Нариси історії українського декоративно-прикладного мистецтва. Львів, 1969. С. 62. 17. Добрянська І. О„ Симоненко І. Ф, Типи та колорит західноукраїнської вишивки//Народна творчість та етнографія. 1959. № 2. С. 80. 18. ...

Скачать
358120
71
37

... структурного підрозділу може бути до 10 підлеглих; число робітників у бригадах – від 5 до 15 осіб. Контрольні питання 1.         Які елементи входять до складу системи виробничого менеджменту, розкрийте їхній зміст. 2.         Що відноситься до матеріально-грошових елементів підприємства. 3.         Дайте характеристику нематеріальним елементам підприємства. 4.         Назвіть сучасні ...

Скачать
139561
5
0

... якість і обсяги роботи будь-якої бібліотеки в значній мірі залежать від підбору книг, журналів та інших документів у її фонді. Саме ДФ є основою роботи бібліотеки. Саме вони визначають зміст, повноту і якість задоволення та розвитку ІП користувачів [Цимбалюк П.І. Інформаційний ресурс Бібліотеки. – Стратегічна основа її життєдіяльності [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 56]. В інформаційному ...

Скачать
354378
0
3

... комісією з питань бюджету відповідної ради, після чого ці ради затверджують звіт про виконання бюджету або приймають інше рішення з цього приводу.   Тема 3. Фінансові ресурси місцевого самоврядування Місцеві фінансові ресурси — це сукупність фондів грошових засобів, які створюються в процесі розподілу та перерозподілу ВВП і спрямовуються на економічний та соціальний розвиток адміністративно- ...

0 комментариев


Наверх