Ліцензування діяльності фінансових установ

9.  Ліцензування діяльності фінансових установ

Розглянемо основні терміни стосовно теми питання.

Ліцензiя - документ державного зразка, який засвiдчує право юридичної особи на виконання функцiй тимчасової адмiнiстрацiї фiнансової установи, призначеної Державною комiсiєю з регулювання ринкiв фiнансових послуг (далi - Держфiнпослуг).

Ліцензування - видача, переоформлення та анулювання лiцензiй, видача дублiкатiв лiцензiй, ведення лiцензiйних справ.

Ліцензування фінансових установ в Україні регулюється Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та відповідними положеннями, наказами і інструкціями Держфінпослуг.

Розглянемо основні питання законодавчого регулювання системи ліцензування діяльності фінансових установ.

Строк дiї лiцензiї - три роки.

Лiцензiя чинна до закiнчення строку її дiї або анулювання.

Юридична особа не може виконувати функцiй тимчасової адмiнiстрацiї фiнансової установи пiсля закiнчення строку дiї лiцензiї або її анулювання.

У разi виникнення пiдстав для переоформлення лiцензiї, видачi дублiката лiцензiї юридична особа зобов'язана виконати вiдповiднi дiї згiдно з встановленим порядком.

За видачу, переоформлення лiцензiї, видачу дублiката лiцензiї справляється плата в розмiрi та порядку, установлених нормативно-правовими актами Держфiнпослуг.

Лiцензiя, видана юридичнiй особi, не пiдлягає передачi для використання третiми особами.

Держфiнпослуг призначає тимчасову адмiнiстрацiю фiнансової установи за наявностi пiдстав, передбачених статтею 46 Закону України "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг".

Лiцензiя може бути видана юридичнiй особi, яка здiйснює професiйну дiяльнiсть щодо тимчасової адмiнiстрацiї фінансових установ, надання аудиторських, юридичних або консультацiйних послуг з питань функцiонування ринкiв фiнансових послуг i має не менше трьох працiвникiв iз сертифiкатом Держфiнпослуг на право здiйснення тимчасової адмiнiстрацiї фiнансової установи.

Лiцензiя не може бути видана юридичнiй особi, яка:

- є кредитором, пов'язаною особою або учасником фiнансової установи;

- не виконала своїх зобов'язань перед будь-якою фiнансовою установою;

- має конфлiкт iнтересiв із Держфiнпослуг.

Для отримання лiцензiї на виконання функцiй тимчасової адмiнiстрацiї юридична особа зобов'язана надати Держфiнпослуг iнформацiю щодо пiдтвердження вiдсутностi конфлiкту iнтересiв.

У разi виникнення конфлiкту iнтересiв з фiнансовою установою або з Держфiнпослуг пiсля видачi лiцензiї юридична особа зобов'язана вжити заходiв щодо усунення конфлiкту iнтересiв та одночасно письмово повiдомити про це Держфiнпослуг, яка приймає рiшення щодо подальшої роботи тимчасової адмiнiстрацiї фiнансової установи.

Юридична особа, яка отримала лiцензiю, не має права:

- здiйснювати функцiї тимчасової адмiнiстрацiї за наявностi конфлiкту iнтересiв, за винятком випадкiв, коли Держфiнпослуг прийняла позитивне рiшення щодо продовження роботи тимчасової адмiнiстрацiї фiнансової установи;

- приймати прямо або опосередковано будь-якi послуги, подарунки та iншi цiнностi вiд осiб, заiнтересованих у здiйсненнi будь-яких дiй, пов'язаних з призначенням тимчасової адмiнiстрацiї;

- використовувати або дозволяти використовувати майно, яке тимчасова адмiнiстрацiя має право контролювати, у своїх iнтересах або в iнтересах третiх осiб;

- приймати зобов'язання вiд iменi Держфiнпослуг без її письмового дозволу;

- розголошувати службову iнформацiю, якщо це не пов'язано з виконанням функцiй тимчасової адмiнiстрацiї.

Для отримання лiцензiї юридична особа подає до Держфiнпослуг такi документи:

- заяву про видачу лiцензiї;

- копiю свiдоцтва про державну реєстрацiю юридичної особи або копiю довiдки про внесення до Єдиного державного реєстру пiдприємств та органiзацiй України, засвiдчену нотарiально або органом, який видав оригiнал документа;

- копiї установчих документiв, засвiдченi в установленному законодавством порядку;

- копiї сертифiкатiв Держфiнпослуг на право здiйснення тимчасової адмiнiстрацiї фiнансової установи, якi видано працiвникам цiєї юридичної особи, та копiї документiв, якi пiдтверджують наявнiсть трудових правовiдносин iз цими працiвниками на момент отримання лiцензiї;

- копiї документiв, засвiдченi в установленому законодавством порядку, якi пiдтверджують професiйну дiяльнiсть щодо надання юридичною особою аудиторських, юридичних або консультацiйних послуг з питань функцiонування ринкiв фiнансових послуг.

На пiдтвердження вiдсутностi конфлiкту iнтересiв юридична особа зобов'язана надати Держфiнпослуг iнформацiю, зокрема щодо:

- заборгованостi перед фiнансовою установою, трудових вiдносин з її працiвниками або володiння майновими правами фiнансової установи;

- вiдносин за попереднi п'ять рокiв з будь-якою фiнансовою установою, що є її пов'язаною особою;

- невиконання будь-яких зобов'язань щодо будь-якого банку або фiнансової установи за останнi п'ять рокiв;

- iнших iнтересiв, що можуть зашкодити неупередженому виконанню функцiй тимчасової адмiнiстрацiї.

Держфiнпослуг має право перевiрити зазначену iнформацiю.

Заява про видачу лiцензiї залишається без розгляду, якщо:

- заява пiдписана особою, яка не має на це повноважень, або особою, посадове становище якої не вказано;

- документи оформленi з порушенням вимог.

Про залишення заяви про видачу лiцензiї без розгляду юридична особа повiдомляється у письмовiй формi iз зазначенням пiдстав залишення заяви про видачу лiцензiї без розгляду у строк не пiзнiше тридцяти календарних днiв з дати надходження заяви.

Уповноважений орган у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами:

1) страхової діяльності;

2) діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення;

3) надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів;

4) діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України.

Ліцензія, яка надається для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, не може передаватися третім особам.

Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів органом ліцензування та підписом відповідальної особи.

Законами України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть встановлюватися додаткові вимоги щодо переліку та змісту документів, необхідних для отримання відповідної ліцензії.

Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду заявник повідомляється в письмовій формі із зазначенням підстав залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду у строки, передбачені для видачі ліцензії. Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії, яка розглядається в порядку, встановленому Законом.

Уповноважений орган здійснює нагляд за діяльністю відповідних фінансових установ, приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж тридцять календарних днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:

1) недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії;

2) невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих заявником про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.

Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

Уповноважений орган використовує бланки ліцензії єдиного зразка. Бланк ліцензії єдиного зразка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Бланки ліцензій є документами суворої звітності, мають облікову серію і номер.

У ліцензії зазначаються:

1) найменування органу ліцензування, що видав ліцензію;

2) вид господарської діяльності з надання фінансових послуг, на право провадження якого видається ліцензія;

3) найменування юридичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи;

5) місцезнаходження юридичної особи;

6) дата прийняття та номер рішення про видачу ліцензії;

7) посада, прізвище та ініціали особи, яка підписала ліцензію;

8) дата видачі ліцензії та строк її дії.

Ліцензія підписується директором відповідного департаменту Уповноваженого органу або його заступником та засвідчується печаткою Уповноваженого органу.

У разі прийняття позитивного рішення про видачу ліцензії Уповноважений орган повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за п'ять робочих днів з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.

Уповноважений орган робить відмітку про дату прийняття документів, що підтверджують внесення заявником плати за видачу ліцензії, на копії опису, яку було видано заявнику при прийомі заяви про видачу ліцензії.

Якщо заявник протягом тридцяти календарних днів з дня направлення йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії не подав документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, або не звернувся до Уповноваженого органу для отримання оформленої ліцензії, Уповноважений орган має право скасувати рішення про видачу ліцензії або прийняти рішення про визнання такої ліцензії недійсною.

Діяльність з надання фінансових послуг на підставі ліцензії, виданої Уповноваженим органом, здійснюється на всій території України.

В Україні ринкові процеси відбуваються на фоні гострої нестачі інвестиційних ресурсів, необхідних для розвитку економіки. Питання гарантування прав та визначення законодавчих рамок інвестиційної діяльності повинно бути однією з пріоритетних функцій держави і суспільства. При визначенні внутрішнього інвестиційного потенціалу та засобів його використання завданням державного регулювання фінансового ринку в будь-якій країні є не стільки впорядкування діяльності позичальників капіталу і фінансових посередників, забезпечення стабільного розвитку і функціонування фінансового ринку в цілому, скільки детермінація кола та пошук шляхів вирішення проблем інвесторів, захист інвесторів, перш за все, дрібних і найменш захищених.

Регулювання фінансового ринку повинно передбачати встановлення правил інвестиційного процесу, обов'язкових для всіх - і для дрібних, і для великих інвесторів. Завдяки цьому стає очевидним те, що є закон, який захищає кожного інвестора, і є покарання для тих, хто його порушить. Це підгримує віру людей у необоротність позитивних змін, без якої не може розвиватись ринкова економіка. Що стосується великих інвесторів і емітентів цінних паперів, деякі обмеження їх "свободи" державним контролем - лише невелика плата за стабільність, довіру і забезпечення законності в їх сфері, які дозволять забезпечити державний контроль.

Весь досвід економічного розвитку показує, що висока якість фінансових активів підвищує якість ринку і тим самим стимулює економічне зростання.

По-перше, високоякісний, добре відрегульований фінансовий ринок знижує загальний ризик, який міжнародні інвестори пов'язують з конкретного країною. Завжди знайдуться ті, хто буде проти жорстких мір і норм, що регулюють ринок цінних паперів. Але кожного разу, коли якась фірма надає неправильну і не таку інформацію, або коли хтось здійснює тиск з метою змінити інформацію, не оголошені раніше зміни в системі продажу цінних паперів, падає престиж держави на світових ринках капіталу, що приносить збитки всім підприємствам і користувачам капіталу в країні. Тому потрібен якісний контроль над фінансовим ринком, який починається на ранніх етапах його розвитку і з часом завойовує повагу як з боку користувачів капіталу, так і з боку інвесторів.

По-друге, якісний, добре відрегульований ринок - це незамінний інструмент для залучення в процес економічного розвитку всього обсягу заощаджень населення. Сьогодні іноземні джерела капіталу складають значну долю в загальному обсязі інвестуючих заощаджень. Та внутрішні, заощадження можуть і повинні відігравати важливу позитивну роль в економіці.

По-третє, висока якість фінансового ринку підвищує динамічність системи та її репутацію, що дуже важливо для того, щоб населення поступово схвалило перехід до ринкової економіки. Справа в тому, що пайова форма фінансування, використання акцій для забезпечення економічного зростання створюють враження економічного плюралізму і закріплюють ідеологічну основу змін. Населення бачить, що перехід до ринкової економіки створює шляхи для розвитку особистості та росту благополуччя. Але сам контроль над фінансовим ринком не в змозі вирішити соціальні проблеми, коріння яких сягають в історію.

За допомогою планів і директив неможливо досягти позитивних результатів на фінансовому ринку, повному ризику і невизначеності. Але завжди можна правильно організувати процес і отримати позитивні результати. Фінансовий ринок - це та сфера економіки, що відчуває найжорстокіший політичний тиск - адже фінансове законодавство регулює гігантські потоки капіталу. При цьому користувачі капіталу можуть бути зацікавлені в тому, щоб приховати свої справжні наміри і рішення та певною мірою дезінформувати ринок. Тут навіть чесне ім'я має свою ціну. З іншого боку, інвестори намагаються знайти можливість заробити і використовують усі зусилля, щоб отримати згоду чи інформацію, недоступну іншим інвесторам. Для них також характерне прагнення обмежити конкуренцію між тими, кому вони надали капітал. І як часто буває, жертвою в цій грі опиняється найбільш беззахисна сторона - дрібний індивідуальний інвестор, який тяжко заробляє собі на хліб, з великими зусиллями накопичує невеликі заощадження, інвестує їх. Будь-яка з подібних дій ставить під сумнів цілісність фінансового ринку і вимагає втручання органів контролю. Тому для регулювання фінансового ринку, і особливо ринку цінних паперів, втручання держави повинно бути обов'язковим.

Мета та шляхи здійснення державного регулювання ринків фінансових послуг.

Метою державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні є:

- проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг;

- захист інтересів споживачів фінансових послуг;

- створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг;

- створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;

- забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників;

- додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства;

- запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг;

- контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг;

- сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.

Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом:

- ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг;

- нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ;

- нагляду за діяльністю фінансових установ;

- застосування уповноваженими державними органами заходів впливу;

- проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.

Органи державного регулювання діяльності фінансових установ.

Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється:

- щодо ринку банківських послуг — Національним банком України;

- щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів — Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

- щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і уповноважений орган за допомогою засобів зв'язку, що дозволяють фіксувати інформацію, своєчасно повідомляють один одному про будь-які спостереження та висновки, які є необхідними для виконання покладених на них обов'язків.

Національний банк України, Державна комісія з . цінних паперів та фондового ринку і уповноважений орган мають право на доступ до інформаційних баз даних одне одного, які ведуться з мстою регулювання ринків фінансових послуг.

Голова державного органу, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг, або уповноважена ним особа беруть участь у роботі інших органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, з правом дорадчого голосу, коли на них обговорюються питання нагляду за діяльністю з надання фінансових послуг.

Уповноважений орган є центральним органом виконавчої влади, який працює за колегіальним принципом. Він не може бути учасником фінансових ринків як емітент облігацій внутрішніх та зовнішніх державних позик або здійснювати будь-яку іншу діяльність на фінансових ринках. Положення про уповноважений орган за поданням Кабінету Міністрів України затверджується Президентом України.

Головою уповноваженого органу можуть бути використані такі заходи впливу:

- зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення;

- вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;

- накладати штрафи;

- тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових , послуг;

- відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію;

- затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;

- порушувати питання про ліквідацію установи.

Уповноважений орган накладає на суб'єктів підприємницької діяльності штрафи:

- за діяльність на ринках фінансових послуг без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено чинним законодавством, — у розмірі до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка_ від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності, що вчинила правопорушення;

- за ненадання, несвоєчасне надання або надання завідомо недостовірної інформації — у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності, що вчинила правопорушення;

- за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень, рішень про усунення порушень щодо надання фінансових послуг — у розмірі до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності, що вчинила правопорушення.

Рішення уповноваженого органу про накладення штрафу може бути оскаржено в суді.

Посадові особи, які порушують законодавство про здійснення діяльності з надання фінансових послуг, несуть кримінальну відповідальність, установлену законом.

Уповноважений орган має право призначити тимчасову адміністрацію фінансової установи, діяльність якої ліцензується уповноваженим органом, у разі:

1) систематичних порушень фінансовою установою законних вимог уповноваженого органу;

2) якщо фінансова установа протягом 30 робочих днів не виконує 10 і більше відсотків своїх прострочених зобов'язань;

3) арешту або набрання законної сили обвинувальним вироком щодо злочинних діянь керівників фінансової установи;

4) вчинення фінансовою установою дій щодо приховування рахунків, будь-яких активів, реєстрів, звітів, документів;

5) необгрунтованої відмови фінансової установи у наданні документів чи інформації уповноваженим особам;

6) наявності публічного конфлікту у керівництві фінансової установи;

7) наявності клопотання фінансової установи про призначення тимчасової адміністрації. Тимчасова адміністрація приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття рішення про її призначення. Тимчасова адміністрація очолюється керівником, який призначається уповноваженим органом. Строк повноважень тимчасової адміністрації не може перевищувати одного року з дня її призначення.

 
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.  Закон України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” № 710/97 – ВР від 10.12.1997

2.  Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” № 2664 – ІІІ від 12.07.2001

3.  Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97-ВР від 22.05.97 р.// Збірник систематизованого законодавства “Настільна книга платників податків” – ІІ. – 2002. – №38/1-2 (505). – с. 20-69

4.  Бірюк С., Лібанов М. Національна депозитарна система: проблеми та шляхи їх вирішення // Ринок цінних паперів України. – 2006. - № 2-2. – с. 79-87.

5.  Головко А., Науменко О. Національна депозитарна система України.-К.:Укр. Ін-т розв. фонд. ринку, 1999.- 161 с.

6.  Діяльність депозитарних установ, що здійснюють депозитарну діяльність зберігачів цінних паперів // Ринок цінних паперів України. – 2005. - №7-8. – с. 81-82.

7.  Діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів // Український інвестиційний журнал. – 2004. - № 6. – с. 32-34.

8.  Дудяк Р.П., Бугіль С.Я. Організація біржової діяльності: основи теорії і практикум: Навчальний посібник. 2-ге видання, доповнене. – Львів: "Новий світ-2000", "Магнолія плюс". – 2003. – 360 с.

9.  Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2004 рік // Ринок цінних паперів України. – 2005. - № 7-8. – с. 79-81.

10.  Зелінська П.Л. Депозитарій МФС // Український інвестиційний журнал. – 2005. - № 3. – с. 45-46.

11.  Кліринг. Навіщо і кому він потрібен // Бізнес. – 2005. - № 3-4. – с. 32-34.

12.  Колісник М.К., Маслак О.О., Романів Є.М. Фінансовий ринок: Навч. посібник. - Львів: Видавництво національного університету „Львівська політехніка”, 2004. – 192 с.

13.  Мельник В.А. Ринок цінних паперів: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 457 с.

14.  Оскацький В.В. До цивілізованого ринку цінних паперів.-К.: УФБ, 1999.-153 с.

15.  Петруня Ю.Є. Непрофесійні суб’єкти ринку акцій України.- К.: Знання” 1999.- 262 с.

16.  Ринок фінансових послуг: Навч. посібник/ М.А. Коваленко, Л.М. Радванська, Н.В. Лобанова, Г.М. Швороб. – Херсон: Олді-плюс, 2004. – 572 с.

17.  Рынок ценных бумаг:теория и практика: Уч. Пособие / А.В. Калина, В.В. Корнеев, А.А. Кощеев.- К.: МАУП, 1999. -254 с.

18.  Руденко Т.І. Місце банків на фондовому ринку // Цінні папери України. – 2003. - № 43. – с. 10-12.

19.  Третьяков О.С., Костан Д.М. Система маркетингових досліджень ринку цінних паперів.-Донецьк: ІЕП НАН Укр., 1999.-36 с.

20.   Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: Навчальний посібник. – К.: Перспектива, 2002. – 573 с.

21.  Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг: Навч. посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 234 с.

22.  Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 535 с.