Шляхи удосконалення державної політики в галузі соціального захисту населення

6.  Шляхи удосконалення державної політики в галузі соціального захисту населення

Соціальний захист означає соціальну підтримку верств населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, з метою забезпечення відповідного життєвого рівня, тобто заходи, що включають надання правової, фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам (найбільш вразливим верствам населення), створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення та комплекс законодавчо закріплених гарантій, що протидіють дестабілізуючим факторам (інфляція, спад виробництва, економічна криза, безробіття тощо).

До основних елементів державної політики в галузі соціального захисту населення відносяться:

1) встановлення допустимих параметрів життя (розміру прожиткового мінімуму, мінімальної пенсії, соціальної допомоги);

2) захист населення від зростання цін і товарного дефіциту для гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму громадянам;

3) вирішення проблеми безробіття і забезпечення ефективної зайнятості, перепідготовка кадрів;

4) пенсійне забезпечення (людей похилого віку, інвалідів, сімей, що втратили годувальника);

5) утримання дитячих будинків, інтернатів, будинків для людей похилого віку тощо;

6) соціальні трансферти (допомога з безробіття, одноразові чи щомісячні виплати на дітей, з материнства, з хвороби та інших причин, житлові субсидії тощо);

7) соціальне обслуговування (надання соціальних послуг окремим категоріям громадян і т. ін.);

8)  надання необхідної медичної допомоги;

9)  соціальне страхування тощо.

Щодо соціального захисту населення держава має надавати з свого боку гарантії: економічні, правові і соціальні.

Держава має більш розвивати соціальне страхування, перейти від бюджетного до страхового принципу фінансування значної частини видатків на соціальну сферу. Йдеться про створення нових механізмів управління коштами соціального страхування на основі паритетності представників від застрахованих осіб, роботодавців та держави, забезпечення діяльності системи на засадах гласності, прозорості та доступності для всіх верств населення. Необхідно запровадити нову систему пенсійного забезпечення, а також вирішити весь комплекс законодавчих, фінансових та організаційних проблем щодо запровадження загальнообов’язкового медичного страхування.

Логіка нової стратегії передбачає принципову корекцію політики доходів – перенесення основних акцентів соціальної політики насамперед на працюючу частину населення. Нинішнє заниження вартості робочої сили, як і недостатній рівень соціальних витрат, відчутно гальмує розвиток внутрішнього ринку, динаміку економічних процесів. Практично повністю втрачено стимулюючу функцію заробітної плати, її вплив на розвиток виробництва, науково-технічний прогрес. Економіка, що базується на низькій вартості робочої сили, не забезпечує високих стандартів споживання, процесів нагромадження, якісного відтворення робочої сили. З таких умов стримується й розвиток житлово-комунальної та соціальної сфер, зокрема формування страхових фондів, ресурсів пенсійного забезпечення та освіти. Тому, стратегічним завданням держави є поетапне підвищення частки оплати праці у структурі ВВП, випереджальне зростання реальної заробітної плати порівняно з іншими складовими доходів населення за допомогою таких інструментів, як забезпечення державного регульованого мінімального (заснованого на прожитковому мінімумі) рівня заробітної плати, застосування тарифного регулювання оплати праці, упорядкування системи оплати праці в бюджетних галузях на основі Єдиної тарифної сітки та інше.

Нагальним завданням формування і реалізації політики заробітної плати є підвищення рівня самоорганізації і консолідації роботодавців, посилення дієздатності системи соціального партнерства, розширення діалогу влади і бізнесу. В цьому контексті вирішуватиметься питання реформування структури органів соціального партнерства, зокрема на галузевому та регіональному рівнях, створення єдиного реєстру роботодавців.

Дуже важливе не тільки соціально-економічне, але й політичне значення має забезпечення реального рівня такої соціальної гарантії, як мінімальна заробітна плата. Попри всі ускладнення, які виникають у багатьох підприємств та держави в цілому при підвищенні розмірів мінімальної заробітної плати, встановлення заниженого реального рівня мінімальної заробітної плати може бути дуже небезпечні наслідки, у тому числі і в міжнародному плані.

При формуванні механізму регулювання реального рівня доходів населення важливо передбачити також регламентацію припустимих пропорцій між доходами різних соціальних груп. Це необхідно для того, щоб рівень доходів громадян з фіксованими доходами (працівників бюджетної сфери, а також пенсіонерів, інвалідів, багатодітних сімей та інших категорій громадян, доходи яких забезпечуються за рахунок бюджету) надто не відставав від рівня доходів працівників виробничої сфери.

Вкрай необхідне реформування солідарної системи пенсійного забезпечення, спочатку запровадити добровільну систему пенсійного страхування, а створивши інформаційно-технічну базу, запровадити обов’язкову накопичувальну систему пенсійного страхування. Мінімальний розмір пенсій має відповідати прожитковому мінімуму та необхідно скасувати обмеження їхніх максимальних розмірів.

Потребує суттєвого удосконалення діюча система пільг та допомоги, яка є надто розгалуженою, фінансово необґрунтованою, значною мірою декларативною, непрозорою та соціально несправедливою: порядок надання пільг регулюється понад 40 нормативно-правовими актами. Згідно з діючим законодавством налічується близько 30 пільгових категорій і понад 20 різних видів пільг. Пільги набули настільки широкого поширення, що на кожного мешканця країни припадає більше одного випадку використання пільг. Розрахунки Міністерства фінансів України вказують на те, що діюча система пільг орієнтована здебільшого на забезпечене населення – якщо на одного бідного в середньому припадає 8,2 грн. на місяць у вигляді пільг, то на одного небідного – відповідно 19,1 грн. Як наслідок – пільги, допомоги та субсидії поглиблюють диференціацію в доходах.

Неефективною на сьогодні є система адресної соціальної допомоги, для чого необхідно забезпечити:

-  диференціацію максимального рівня допомоги для різних категорій населення, зниження максимального рівня допомоги для працездатних верств населення та підвищення максимального рівня допомоги для соціально вразливих верств населення, передусім бідних сімей з дітьми за умови одночасного стимулювання зайнятості батьків;

-  посилення адресності соціальних виплат, що потребує вдосконалення методики визначення права сім'ї на адресну допомогу, законодавчого врегулювання критеріїв оцінки рівня життя претендентів на адресну допомогу, створення єдиної бази даних отримувачів усіх видів соціальної допомоги, поліпшення поінформованості населення стосовно права на отримання адресної допомоги, перевірки реального рівня життя претендентів на соціальну допомогу;

-  активізацію виявлення нужденних, передусім серед неблагополучних сімей з дітьми, уніфікацію видів соціальної допомоги, зведення їх до однієї адресної виплати з пріоритетним призначенням адресної допомоги окремим категорій; відповідно до цього необхідно реформувати систему субсидій на житлово-комунальні послуги і паливо, переорієнтувати її на єдину адресну виплату;

-  запровадження моніторингу оцінки ефективності дії інституту адресної допомоги, забезпечення оптимального співвідношення між державними витратами на соціальні цілі та змінами ситуації з бідністю, систематичне коригування системи пріоритетів надання адресної допомоги відповідно до змін ситуації з бідністю.

Висновки

До соціальної інфраструктури відносяться галузі народного господарства, діяльність яких спрямована на задоволення соціально-культурних, духовних та інтелектуальних потреб людини.

До соціального комплексу відносяться:

-  охорона здоров'я;

-  освіта;

-  культура і мистецтво;

-  фізична культура і спорт;

-  роздрібна торгівля;

-  громадське харчування;

-  житлово-комунальне і побутове обслуговування

Соціальний захист населення та реалізація конституційних гарантій громадян здійснюється завдяки виділенню фінансових ресурсів на утримання бюджетних галузей (охорона здоров'я, освіта, культура, фізична культура), де комерційна діяльність свідомо обмежена.

Держава встановлює нормативи витрат (фінансування), тобто показники поточних і капітальних витрат з бюджетів усіх рівнів на забезпечення задоволення потреб на рівні, не нижчому від державних соціальних стандартів і нормативів.

На розвиток соціальної інфраструктури впливають національні традиції, структура господарства, кліматичні особливості, щільність населення, співвідношення сільського і міського населення.

В свою чергу розвиток соціальної інфраструктури впливає на розвиток економіки, стан державних фінансів, рівень життя населення, розмір матеріального та духовного багатства нації.

Політика доходів, державний механізм регулювання доходів різних соціальних груп населення повинні вирішувати складні та болючі проблеми соціальної безпеки.

З точки зору соціальної безпеки політика доходів не зводиться тільки до розробки та реалізації державних заходів, спрямованих безпосередньо на регулювання доходів населення. Політика доходів – це всебічне врахування наслідків і впливу на формування доходів населення та відповідних соціальних пропорцій здійснення соціально-економічної політики держави взагалі та окремих її напрямків.

Необхідний організаційно-нормативний механізм для забезпечення урахування питань соціальної безпеки (а отже і політики доходів) в усій системі державного регулювання економіки.

Поряд із здійсненням вимог соціальної безпеки у звичайному режимі функціонування потрібен механізм “швидкого реагування” для забезпечення аналітично-прогнозної проробки та обґрунтування відповідних державних заходів у періоди загострення соціально-політичної ситуації.

Для оцінки рівня соціальної безпеки доцільно ввести в практику діяльності державних структур категорію соціального (соціально-політичного) ризику. Визначення та врахування безпосереднього та перспективного (ймовірного у майбутньому) соціального ризику повинно стати необхідним елементом функціонування всієї системи державної влади.

Формування державного механізму соціальної безпеки повинно передбачати врахування регіональних факторів та алгоритм реалізації державних заходів не тільки для країни в цілому, але й для окремих її регіонів.

У соціальній сфері головним завданням має стати цілеспрямоване забезпечення надійних передумов реалізації прав та свобод громадян у всіх їх виявах, утвердження середнього класу – основи політичної стабільності та демократизації суспільства, значне обмеження загрозливої диференціації доходів населення та подолання бідності.

Протягом 2005-2015 рр. в Україні має бути досягнуто послідовне та стійке зростання показників, що характеризують рівень споживання населення, забезпечення можливості надання соціально важливих послуг, здійснено реформування найважливіших секторів соціальної сфери і на основі цього створені сприятливі умови для поліпшення демографічної ситуації та гендерних відносин, підвищення якості людського потенціалу.

Список використаної літератури :

1.  Дідківська Л.І., Головко Л.С. - Державне регулювання економіки – К.:

Знання, 2004. – 213 с.

2.  Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) “Шляхом Європейської інтеграції” – Авт. кол.: А.С. Гальчинський, В.М. Геєць та ін.; Нац. ін-т стратег. дослідж., Ін-т екон. прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європ. інтегр. України. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.

3.  Спікер П. - Соціальна політика : теорії та підходи. – К.: Фелікс, 2004. – 400 с.

4.  Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення : у цифрах і фактах – К.: Міністерство праці та соціальної політики України, Пенсійний фонд України, 2004. – 45 с.

5.  Іванова О.Л. - Соціальна політика : теоретичні аспекти. – К.: Академія, 2003. – 107с.

6.  Мельник А.Ф. – Державне регулювання економіки. – К.: Знання, 2004. – 358 с.

7.  Морозова Т.Г., А.В. Пукулькина. - Государственное регулирование экономики и социальный комплекс. – М.: Финстатинформ, 2001. – 217 с.

8.  Чистов С.М., Никифоров А.Є. – Державне регулювання економіки. – К.: КНЕУ, 2000. – 314 с.

9.  Михасюк І., Мельник А. – Державне регулювання економіки. – Л.: Українські технології, 2003. – 494 с.

10.  Шестакова Е. – Реформирование системы социальной защиты населения в странах Восточной Европы. – М.: МэиМО. – 2000, №1.

11.  Український фінансовий сайт -http://ufs.kiev.ua/

12.  Переваги і недоліки оновленого бюджету. - Журнал ТПП України “Діловий Вісник”, 2005, № 5.

13.  Новіков В. – Потенціал стабільної соціальної політики. – Україна: аспекти праці, 2005, № 1.

14.  Дядкова Н. – Про заходи щодо підвищення результативності роботи міністерства праці та соціальної політики. - Україна: аспекти праці, 2005, № 2.

15.  Ліванова Є. – Проблеми майнового розшарування населення України. - Україна: аспекти праці, 2005, № 4.

16.  Соціальний захист як ознака цивілізаційного суспільства. – Віче, 2005, №5.

17.  Державний комітет статистики України - hhtp://www.ukrstat.gov.ua/

18.  Про індексацію грошових доходів населення: Закон України з доповненнями. - http://zakon.rada.gov.ua/

19.  Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії: Закон України. – http://zakon.rada.gov.ua/

20.  Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”. - http://zakon.rada.gov.ua/

21.  Про зайнятість населення: Закон України з доповненнями. - http://zakon.rada.gov.ua/

Додатки

Баланс робочої сили в Україні (2002 і 2005 рр.)

(тис. осіб)

	2002 р.	2005 р.
Населення 15-70 років	36283,9	36270,5
Економічно активне населення	22701,7	22876,3
Зайняте населення	20400,7	20680,2
Питома вага зайнятих у неформальному секторі в загальній чисельності, %	13,9	12,1
Безробітне населення	2301,0	2150,4
Економічно неактивне населення	13582,2	13394,2

hhtp://www.ukrstat.gov.ua//

Середня заробітна плата в Україні

середньомісячна у 2003 році	середньомісячна у 2004 році	січень-серпень 2005 року
426,89	589,63	751,74

hhtp://www.ukrstat.gov.ua//

Середній розмір місячної пенсії та кількість пенсіонерів

(на початок 2005 року)

Одиниці виміру	Роки	Середній розмір призначеної місячної пенсії пенсіонерам, які перебувають на обліку в органах соціального захисту				Кількість пенсіонерів (млн.)
		всього	у тому числі:
			за віком	за інвалідністю	у разі втрати годувальника
Грн.	19961	38,7	38,8	45,6	33,2	14,5
	19972	51,9	50,8	67,3	43,6	14,5
	19982	52,2	50,9	68,6	43,5	14,5
	19993	60,7	60,1	75,9	47,8	14,5
	20001	68,9	69,3	82,3	52,0	14,5
	20013	83,7	85,2	94,5	61,0	14,4
	20023	122,5	127,1	129,7	85,5	14,4
	20033	136,6	141,8	142,4	95,9	14,4
	20044	182,2	194,2	170,9	120,2	14,3
	20054	316,2	323,8	305,2	262,9	14,1

 

¹ З урахуванням компенсаційних виплат

² З урахуванням цільової грошової допомоги

³ З урахуванням цільової грошової допомоги та індексації

⁴ З урахуванням цільової грошової допомоги, індексації, державної адресної допомоги до пенсії (дотації), а також надбавки за особливі заслуги перед Україною.

hhtp://www.ukrstat.gov.ua//

hhtp://www.ukrstat.gov.ua//

Основні соціально-демографічні показники (2000-2005)

	2000	2001	2002	2003	2004	7 міс. 2005
Середньорічна чисельність наявного населення, млн. осіб	49,2	48,7	48,2	47,8	47,5	47,1
Чисельність зайнятих в економічній діяльності, млн. осіб	21,3	21,0	21,4	21,4	20,46	20,0
Реальна середньомісячна заробітна плата, % до попереднього року	- 0,9	19,3	18,2	15,2	8,8	17,5
Рівень безробіття за методологією МОП, %	11,7	11,1	10,1	9,1	9,4	2,8

hhtp://www.ukrstat.gov.ua//

ДОХОДИ ТА ВИТРАТИ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

(млн.грн.)

	2001	2002	2003	2004
I. Доходи-всього	157 996	185 073	215 672	269 778
1. Заробітна плата	67 389	78 950	94 608	114 208
2. Прибуток та змішаний доход	29 518	33 540	36 330	44 392
3. Доходи від власності, одержані	4 275	5 297	6 706	7 220
4. Соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти	56 814	67 286	78 028	103 958
в тому числі:
- соціальні допомоги	23 978	31 601	35 318	50 486
- інші одержані поточні трансферти	5 112	6 656	8 281	9 922
- соціальні трансферти в натурі	27 724	29 029	34 429	43 550
II. Витрати та заощадження - всього	157 996	185 073	215 672	269 778
1. Придбання товарів та послуг	139 984	153 589	180 730	229 083
2. Доходи від власності, сплачені	190	334	902	1 864
3. Поточні податки на доходи, майно та інші сплачені поточні трансферти	11 034	14 092	17 763	17 770
в тому числі:
- поточні податки на доходи, майно тощо	9 020	11 054	13 789	13 354
- внески на соціальне страхування	1 307	2 080	2 584	2 886
- інші поточні трансферти	707	958	1 390	1 530
4. Нагромадження нефінансових активів	3 408	2 464	1 680	3 183
5. Приріст фінансових активів	3 380	14 594	14 597	17 878
в тому числі:
- приріст вкладів в комерційних банках та заощаджень в цінних паперах	6 273	10 184	15 016	11 208
- заощадження в іноземній валюті	-808	-825	-3 881	13 288
- позики, одержані за виключенням погашених	440	2 103	-6 236	6 254
Наявний доход	119 048	141 618	162 578	206 594
Заощадження	6 788	17 058	16 277	21 061

hhtp://www.ukrstat.gov.ua//

Доходи населення за січень-липень 2005 року

 

	Млн.грн.	У % до підсумку
Доходи	186347	100,0
у тому числі
заробітна плата	76836	41,3
прибуток та змішаний доход	20730	11,1
доходи від власності (одержані)	3770	2,0
соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти	85011	45,6
у тому числі
соціальні допомоги	47340	25,4
інші поточні трансферти	5246	2,8
соціальні трансферти в натурі	32425	17,4
Витрати та заощадження	186347	100,0
у тому числі
придбання товарів та послуг	157500	84,5
доходи від власності (сплачені)	1613	0,9
поточні податки на доходи, майно та інші сплачені поточні трансферти	12176	6,5
у тому числі
поточні податки на доходи, майно тощо	9337	5,0
внески на соціальне страхування	1919	1,0
інші поточні трансферти	920	0,5
нагромадження нефінансових активів	140	0,1

hhtp://www.ukrstat.gov.ua//