Громадянський фінансовий контроль та його значення

20660
знаков
0
таблиц
0
изображений

 «Громадянський фінансовий контроль та його значення»


План

 

1.  Громадянський фінансовий контроль та його значення………………3

2.  Права та обов’язки громадян у сфері фінансових відносин…………11


Громадянський фінансовий контроль та його значення

 

Реалізація державних програм розвитку та реформування економіки України потребує ефективної системи фінансового контролю. Від того, наскільки достовірною та дієвою є інформація, яка надається цією системою, залежить обґрунтованість та ефективність управлінських рішень, прийнятих керівниками усіх рівнів, а отже фінансово-економічний та соціально-політичний добробут суспільства.

Фінансовий контроль — важлива функція управління фінансами. Його необхідно розглядати як багатогранну систему аналізу та перевірки законності, раціональності, доцільності процесів формування і використання фінансових ресурсів на всіх рівнях управління, оцінки ефективності прийнятих управлінських рішень для досягнення на цій основі економічного зростання. Широка сфера застосування фінансового контролю дозволяє суттєво впливати на весь економічний процес, стежити за дотриманням фінансової безпеки держави, досягненням фінансової самодостатності регіонів, секторів і галузей економіки, збалансованістю державного і місцевих бюджетів, захищеністю фінансово-економічних інтересів громадян і суспільства. Раціональна організація та ефективне функціонування фінансового контролю сприяє забезпеченню національних економічних інтересів держави, поліпшенню керованості фінансовими ресурсами, розвитку ринкової економіки.

Фінансовий контроль можна класифікувати залежно від контролюючих суб’єктів. Деякі науковці в Україні виділяють державний, муніципальний, громадський контроль.

Існування фінансового контролю зумовлюється об'єктив­ним характером фінансів. Становлення і розвиток фінансів бу­ли одночасно становленням і розвитком фінансового контро­лю. Виходячи з функцій, що виконують фінанси, їх можна розглядати як інструмент розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту і створення на цій основі грошових до­ходів і грошових фондів. Однак грошові доходи і грошові фон­ди створюються і використовуються не автоматично, а під впливом складних економічних відносин. Цим і обумовлена об'єктивна необхідність фінансового контролю як одного з еле­ментів управління фінансами (поряд з фінансовим плануван­ням і прогнозуванням, обліком, а також фінансуванням).

Практичне здійснення фінансового контролю ґрунтується на використанні фінансів як економічної категорії, що є виражен­ням пізнання і практичного застосування закономірностей сус­пільного розвитку. Участь фінансів у всіх стадіях відтворювального циклу визначає необхідність і значення фінансового конт­ролю в процесі відтворення як важливого інструменту дотриман­ня пропорцій в економіці і досягнення її збалансованості, з урахуванням відносної самостійності руху фінансових ресурсів і ма­теріальних цінностей, що породжує між ними певні протиріччя.

Фінансовий контроль є важливим знаряддям дотримання всіх основних пропорцій у розширеному відтворенні. Будь-яке порушення в параметрах формування і використання фондів фінансових ресурсів, незалежно від ступеня порушення, впли­ває в тій чи іншій мірі на пропорції відтворення. Саме тому правомірно при визначенні суті фінансового контролю вказува­ти на пряму залежність збереження встановлених пропорцій від проведення фінансового контролю за формуванням і викорис­танням різних фондів фінансових ресурсів.

Характеризуючи фінансовий контроль як систему спостере­ження і перевірки процесів створення і використання фінансо­вих ресурсів, важливо виділити характерні риси його як системи. Системі фінансового контролю властива цілеспрямованість, яка проявляється в тому, що всі види і форми контролю слугують за­гальній меті — сприянню успішній реалізації фінансової політи­ки, ефективному використанню фінансових ресурсів.

Ефективне функціонування фінансового контролю дося­гається за умови забезпечення його необхідними фактичними даними. Подальший розвиток контролю у фінансовій сфері значною мірою пов'язаний з удосконаленням насамперед тих масивів фактичних даних, отримання яких досягається завдяки проведенню державної політики у сфері обліку і статистики.

Поліпшення інформаційного забезпечення фінансового контролю є необхідною умовою досягнення його позитивного впливу на соціально-економічний розвиток держави. Подальше вдосконалення фінансового контролю повинно йти шляхом на­дання інформації про найімовірніший стан об'єкта контролю в майбутньому.

Роль фінансового контролю в забезпеченні створення, раці­онального розподілу і перерозподілу вартості валового внутріш­нього продукту, дотриманні пропорційності розвитку економі­ки, відшуканні додаткових резервів економічного зростання, здійсненні режиму економії надзвичайно велика. Широка сфе­ра здійснення фінансового контролю дозволяє суттєво вплива­ти на весь процес розширеного відтворення, стежити за дотри­манням фінансової безпеки держави, досягненням фінансової самодостатності секторів і галузей економіки, збалансованістю державного та місцевих бюджетів, захищеністю ключових фі­нансово-економічних інтересів громадян та іншими цільовими орієнтирами і параметрами розвитку суспільства. Раціональна організація та ефективне функціонування фінансового контро­лю сприяє забезпеченню національних економічних інтересів, поліпшенню керованості фінансової сфери, розвитку ринкової економіки.

Громадський (суспільний) фінансовий контроль здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації тощо). Об'єкт контролю залежить від завдань, які перед ним стоять.

Серед основних суб’єктів громадянського контролю, які повинні представляти інтереси суспільства, можна назвати:

1. Парламентські структури;

2. Політичні партії та громадські об’єднання;

3. Засоби масової інформації;

4. Судові інстанції різноманітного рівня;

5. Незалежні аналітичні центри й установи та інші неурядові інституції.

Суспільство має активно залучатися до здійснення громадянського контролю.

 Громадянський фінансовий контроль необхідний для реалізації громадянами України своїх конституційних прав і свобод у здійсненні громадського контролю за діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, їх посадових осіб, суб'єктів господарювання незалежно від організаційно-правових форм та форм власності.

Громадський контроль - це організаційно оформлена діяльність громадян України з контролю за відповідністю діяльності об'єктів громадського контролю нормам Конституції України, законів України, інших актів законодавства та за дотриманням ними державної дисципліни.

Об'єктами громадського контролю є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, їх посадові особи, суб'єкти господарювання незалежно від організаційно-правових форм та форм власності.

Під державною дисципліною в цьому законі розуміється точне і неухильне дотримання об'єктами громадського контролю посадових обов'язків, встановлених законодавством правил поведінки, діяльності, стосунків, а також своєчасне і у повному обсязі виконання ними державних завдань і зобов'язань.

Суб'єкти громадського контролю - всеукраїнські громадські об'єднання, їх структурні підрозділи, метою діяльності яких є організація громадського контролю.

Правовою базою діяльності громадського контролю є Конституція України та інші акти законодавства, прийняті відповідно до нього.

Основними принципами громадського контролю є:

1) визнання пріоритету прав і свобод  людини та громадянина;

2) соціальна справедливість і гуманізм;

3) законність;

4) гласність діяльності громадського контролю;

5) взаємна відповідальність держави, її органів і громадянина.

Основними  завданнями  громадського контролю є:

1) організація розгляду заяв, звернень, пропозицій громадян,

зацікавлених в наданні їм допомоги органами громадського контролю;

2) сприяння недопущенню або усуненню раніше допущених порушень Конституції України, законів України, інших актів законодавства, державної дисципліни об'єктами громадського контролю;

3) визначення суспільної оцінки порушень або безпеки, обумовлених

здійснюваною чи запланованою діяльністю об'єктів громадського

контролю;

4) активна участь у підвищенні правової освіти населення;

5) розвиток у громадян почуття відповідальності за стан всього

суспільства.

Суб'єкти громадського контролю беруть участь у визначенні основних критеріїв життєвого рівня, прожиткового мінімуму, а також мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, соціальних виплат, політики ціноутворення, розробці соціальних програм, спрямованих на створення умов, які забезпечують гідне життя та вільний розвиток людини, її соціальний захист.

Суб'єкти громадського контролю набувають право власності на кошти та інше майно, передане їм засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвувань та на інших підставах, не заборонених законами України.

Суб'єкти громадського контролю у встановленому законодавством порядку ведуть оперативний та бухгалтерський облік, подають звітність до податкових органів.

Позбавлення суб'єктів громадського контролю права власності, а також права користування переданим їм майном можливе лише за рішенням суду.

Фінансування витрат на проведення поточного контролю здійснюється за рахунок коштів суб'єкта громадського контролю.

 Ефективнiсть громадського фінансового контролю залежить вiд правильної його органiзацiй та розподілу ролей, компетенції суб’єктів фінансового права. Він є логічним продовженням i завершенням державного управлiння фінансами.

Громадський фінансовий контроль здійснюється уповноваженими на те органами. Органами фінансового контролю є органи, що спеціально створюються для здійснення контрольних функцій.

Органи громадського фінансового контролю здійснюють контроль за виконанням державних завдань, контроль за економічним використанням матеріальних і фінансових ресурсів, контроль за зберіганням державної власності та веде боротьбу з безгосподарністю, марнотратством і надмірностями.

Значення громадського фінансового контролю полягає в тому , що при його здійсненні перевіряється дотримання встановленого правопорядку в процесі фінансової діяльності органами державної влади та місцевого самоврядування.

Громадський фінансовий контроль слугує важливим способом забезпечення законності та доцільності здійснюваної фінансової діяльності.

Отже, громадський фінансовий контроль – це діяльність громадських органів, яка полягає у перевірці обґрунтованості процесів формування і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою збереження планових пропорцій у розширеному соціалістичному виробництві.

Вище зазначений контроль здійснює стеження за функціонуванням будь-якого об’єкта управління в частині утворення, розподілу та використання ним фінансових ресурсів з метою оцінки економічної ефективності господарської діяльності , виявлення і блокування в ній відхилень, що перешкоджають законному і ефективному використання майна та коштів, розширеному відтворенні виробництва, задоволенню державних, колективних та приватних інтересів і потреб, та удосконалення управління економікою.

Громадський контроль в загальному плані здійснює перевірку фінансової діяльності чинному фінансовому законодавству . Він здійснюється з боку суспільства, яке об’єднується в різноманітні громадські організації, оскільки створення і використання фондів коштів , які є фінансовими ресурсами, здійснюється під впливом різних , як об’єктивних так і суб’єктивних факторів.

Громадський фінансовий контроль виконують групи, окремі особи на основі добровільності і безоплатності.

Парламентський фінансовий контроль має здійснюватися за трьома основними напрямками – вдосконалення законодавства про фінансовий контроль, створення організаційних умов функціонування органу парламентського фінансового контролю, запровадження сукупності дій і засобів кадрової роботи, яка б підвищувала якісний рівень роботи.

Об'єднання громадян — це добровільне громадське форму­вання людей, створене на основі спільності інтересів для реалі­зації своїх прав і свобод.

До громадських об'єднань можна віднести політичні партії, соціально-економічні і соціально-культурні об'єднання, масові громадянські рухи, асоціації, релігійні організації тощо. Основ­ними з них є політична партія і громадська організація.

Політична партія — добровільне об'єднання людей, що вира­жають волю певних соціальних груп, які прагнуть домогтися або утримати державну владу, впливають на політику держави від­повідно до програми і статуту своєї діяльності.

Громадська організація — добровільне об'єднання людей, ство­рене ними для досягнення особистих і громадянських цілей, що діє на засадах самоорганізації, самоврядування, самооплати (спіл­ки, товариства, групи, об'єднання, не засновані урядом або між­державною угодою). Наприклад, профспілки — громадські організації, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Профспілки створюються без безпосереднього дозволу на засадах вільного вибору їх членів.

Професійна спілка (профспілка) - це добровільна громадська організація, що поєднує працівників, зв'язаних загальними інтересами по виду своєї діяльності, як у виробничій, так і в невиробничій сферах, для захисту трудових і соціально-економічних прав і інтересів своїх членів.

Статтею 244 Кзпп України профспілкам надано право брати участь у рішенні питань розподілу і використання матеріальних і фінансових ресурсів. Профспілка затверджує кошторис витрат фондів підприємства після їхнього обговорення і схвалення трудовими колективами і визначає розміри премій і інших видів заохочення, матеріальної допомоги і винагороди за підсумками роботи. залучати працівників до керування підприємствами, установами й організаціями.

Громадські організації, такі як партії, рухи, профспілкові організації тощо, можуть здійснювати фінансовий контроль за ефективним і правильним розподілом і використанням фондів грошових коштів, за діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування, перевірці законності їх фінансової діяльності.

Отже з вище сказаного можна зробити висновок, що громадський фінансовий контроль - це контроль громадян за фінансовою діяльністю держави. Кожний громадянин повинен мати право на ознайомлення , наприклад з процесом складання і виконання бюджету, який формується переважно за рахунок доходів юридичних і фізичних осіб. Контрольні функції громадян реалізуються також через виборчу систему – обираючи певні партії чи окремих депутатів , виборці обирають чи відкидають і певну фінансову політику.


Права та обов’язки громадян у сфері фінансових відносин

 

Фінансові відносини - це відносини, що виникають у процесі мобілізації, розподілу, перерозподілу й витрачання централізованих і децентралізованих фондів коштів державою та її органами.

Правами юридичних осіб у фінансових відносинах наділені:

·  держава в цілому;

·  державні органи, що діють як окремі утворення в межах встановленої компетенції;

·  органи місцевого самоврядування; підприємства, установи (у тому числі бюджетні),

·  об'єднання тощо.

Види фінансових відносин :

1.Між державою і юридичними особами: держава через податки й платежі, відрахування вилучає частину ВВП до державного бюджету та спеціальних фондів. Зворотний напрямок: держава виділяє з бюджету бюджетні асигнування, субсидії субвенції, дотації, бюджетне кредитування, основна частина виділяється бюджетним установам.

2.Держава і фізичні особи: населення сплачує податки встановлені законодавством, здійснює відрахування в спеціальні фонди, а також купує державні цінні папери. Держава надає фінансову допомогу малозабезпеченим громадянам та окремим категоріям населення.

3.Фінансові відносини між суб’єктами господарювання державної та недержавної форми власності: коли фінансуються витрати за рахунок об’єднання коштів декількох суб’єктів господарювання, при сплаті штрафних санкцій, при орендних відносинах, при лізинг операціях , коли підприємство є власником цінних паперів, процеси реалізацій продукції, і ін.

4.Фінансові відносини між суб’єктами господарювання та їх працівниками, коли формується фонд з/п, виплачуються виплати. Заходи, купівля цінних паперів.

5.Фінансові відносини між підприємством і акціонерними товариствами з приводу купівлі-продажу цінних паперів. Фінансові відносини між підприємством та вищестоящими органами (міністерства, відомства) з приводу формування та використання централізованих фондів: резервний фонд інвестування ,фонд заохочення тощо. Фінансові відносини між суб’єктами господарювання та комерційними  банками. При отриманні й поверненні кредитних ресурсів і сплати процентів на них.

6.Фінансові відносини виникають також між суб`єктами господарювання та страховими компаніями.

7.Також виникають відносини між державними суб’єктами господарювання та іноземними суб’єктами господарювання з приводу реалізації продукції, робіт, послуг.

8.Фінансові відносини між суб’єктами господарювання та населенням, інвестиційними фондами, компаніями.

У своїх взаємовідносинах та у відносинах з громадянами юридичні особи виступають як єдиний суб'єкт, внутрішня структура якого не має значення для осіб, що вступають з ним у відносини.
Учасники правовідносин мають бути наділені такою спеціальною юридичною властивістю, як правосуб'єктність, тобто спроможністю бути носієм прав та обов'язків, здійснювати їх та відповідати за їх реалізацію, що суперечить встановленим правовим нормам. Правосуб'єктність включає правоздатність та дієздатність. Отже, суб'єктами фінансового права виступають фізичні або юридичні особи, поведінка яких регулюється нормами фінансового права за наявності у них ознак правоздатності і дієздатності.

Суб'єктивне право існує в конкретних правовідносинах, в які вступає правосуб'єктна особа. Це конкретна форма, в якій визначаються права та обов'язки, що виникли внаслідок вступу правосуб'єктної особи у правовідносини.

Суб’єктами фінансових відносин є юридичні особи і громадяни, які на підставі правових норм можуть бути потенціальними, реальними учасниками фінансових правовідносин.

Фінансові правовідносини виникають лише у сфері фінансової діяльності держави і пов’язані з мобілізацією, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів коштів, тобто вони завжди мають грошовий характер.

Кожен із учасників фінансових відносин наділений певними правами і певними покладеними на них обов’язками, що дозволяє забезпечувати планомірне утворення і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів держави та органів місцевого самоврядування відповідно до покладеним на них завдань у певний проміжок часу, виходячи із політики соціально-економічному розвитку держави.

Кожен громадян має право на ознайомлення з процесом складання і виконання бюджету, який формується переважно за рахунок його платежів та зборів до бюджету і державних цільових фондів. Кожен громадян має право на пенсії, допомоги, стипендії, виплати з суспільних фондів споживання.

Суб'єкт господарювання має справжню фінансову незалежність, тобто право самостійно вирішувати, що і як виробити, кому реалізувати продукцію, як розподілити виручку від реалізації продукції, як розпорядитися прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати.

Повна самостійність суб’єктів господарювання не означає, однак, відсутності будь-яких правил їхньої поведінки. Ці правила розроблено та законодавче закріплено у відповідних нормативних актах. Ясна річ, що підприємства можуть приймати рішення самостійно тільки в рамках чинних законів, а держава може лише регулювати їх діяльність.

Отже, основними правами громадян у сфері фінансових відносин є право на ознайомлення з процесом складання і формування бюджету, кожен громадянин має право на кредитну підтримку та право на державне страхування. При тому, кожен суб’єкт господарювання зобов’язаний сплачувати податки та збори до бюджету та державних цільових фондів, а також дотримуватися норм фінансового законодавства.


Список використаної літератури:

 

1.  Опарін В. М., Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2002. — 240 с.

2.  Теорія фінансів – Василик

3.  В.П. Нагребельний - Фінансове право України

4.  Білик М.Д. Управління фінансами.

5.  Басанцов І. В. Стандартизація фінансового контролю як один із початкових етапів реформування контрольної системи України // Вісник Української академії банківської справи. - 2003.- № 1.- C.33-39

6.  Стефаник І. Б. Фінансово-господарський контроль в системі управління фінансами // Економіка. Фінанси. Право (укр.).- 2005.- № 3.- C.16-19

7.  І. М. Іванова Проблеми створення та розвитку муніципального фінансового контролю в Україні.

8.  Корупцію здолає громадський контроль // Вісник центру №59, 27 березня .- 2000


Информация о работе «Громадянський фінансовий контроль та його значення»
Раздел: Финансовые науки
Количество знаков с пробелами: 20660
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
50859
1
1

... ірковому контролі перевіря­ються або всі документи певних періодів протягом року, або частина документів, але за весь звітний період. Залежно від джерел інформації й методики виконання контрольних дій фінансовий контроль можна розподілити на документальний і фактичний. Слід зазначити, що такий по­діл є деякою мірою умовним, тому що в основі його розме­жування покладено лише різні джерела даних, ...

Скачать
128700
0
0

... Крим, областях, містах Києві і Севастополі, типове положення про контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) в районах, містах, районах у містах затверджує голова ГоловКРУ України. 3. Методи вдосконалення державного фінансового контролю 3.1. Методи вдосконалення проведення ревізії та перевірок органами, що здійснюють державний фінансовий контроль За змістом ревізії поділяються на фактичні ...

Скачать
96187
3
1

... депутатів здійснюють фінансовий контроль спеціальним ревізійним апаратом. Внутрішньогосподарчий фінансовий контроль здійснюється структурними підрозділами підприємств, організацій. Як правило, на підприємствах, організаціях фінансовий контроль виконується головними (старшими) бухгалтерами, працівниками фінансових відділів. Податкові інспекції — це органи оперативного фінансового контролю. Очолює ...

Скачать
191131
0
0

... та не допускати зловживань з її боку, або що такі процеси в Україні наростають (опитування проводилось в середині 2008 р.). 2.3 Євроінтеграція України, як один зі шляхів формування громадянського суспільства в Україні Розвиток громадянської самоорганізації в Україні має давні корені. Перші прояви слід шукати в ХІХ ст.: суспільно-культурні «общества грамотності» і «тверезості» на Східних і ...

0 комментариев


Наверх