2.2 Морально-етична концепція персонажів
Політична активність улюблених героїв Белля в романі виражається в їхній непримиренності, у несприйнятті їхньої свідомості жодного із численних варіантів ідеологічного обману. Вони відкидають і матеріальні дарунки пов'язані із причетністю до неприйнятої для них політичної системи й духовні дарунки:
«Даров не принимай!»[6, 18].
Характер протагоніста можна визначити, як флегматичний, наполегливий, чіткий, невимушений:
«Старик побагровел; подскочив к макету аббатства, он поднял кулаки, как барабанщик, который собирается с силами, чтобы в гневе ударить по барабану; секунду казалось, что он сокрушит замысловатое сооружение из сладкого теста, но потом он снова опустил кулаки, руки старого Фемеля бессильно повисли вдоль туловища; он тихо засмеялся и отвесил поклон сперва девушкам, а потом кельнерам; затем он снова выпрямился, вынул из пиджака бумажник и протянул каждому из слуг бумажку на чай» [6, 286].
А також можна відзначити, що наш герой є людиною з великою та відкритою душею, яку було легко помітити, в цей переломний для нього день, коли він вирішив зруйнувати про себе легенду. Такими ж якостями володів і його син Роберт, але він був більш суворіший:
«Я всегда рад видеть мать, отца, дочь, сына и господина Шрэллу, но больше я никого не принимаю» [6, 5].
Це ми можемо зрозуміти, читаючи твір з самого початку, але автор дає змогу зрозуміти, що він був не завжди таким:
«В то утро он впервые был с ней не вежлив, можно сказать, груб. Он позвонил ей около половины двенадцатого, и уже самый голос его не предвещал ничего хорошего; к таким интонациям она не привыкла, и именно потому, что слова были как всегда корректны, ее испугал тон: вся вежливость Фемеля свелась к голой формуле, словно он предлагал ей Н2О вместо воды» [6, 5].
Його дружина була відправлена до божевільні, через те, що на той час краще було бути визнаною божевільною, аніж людиною певних ідей. Але через смерть своїх дітей вона справді збожеволіла. Вона хотіла помсти, за допомогою якої жінка вважала, що зможе врятувати свого сина Отто, який прийняв «причастие буйвола»[6, 133]. Вона вважала:
«И всё же не надо терять надежды; подойди ближе, тихо-тихо. Я должна тебе кое-что сказать: мне кажется, что его прокляли, заколдовали, если это выражение тебе больше по вкусу. Есть только одна возможность освободить его: «хочу ружье, хочу ружье»; господь сказал: «мне отмщение и аз воздам». Но разве я могу стать орудием господа?
Мать подошла к окну, достала из-за портьеры трость своего брата, умершего сорок три года назад, вскинула её, словно ружье и прицелилась» [6, 138-139].
Але помститися їй вдалося тільки під кінець твору, коли ще вся сім’я не була разом.
Протягом усього роману відбувається умовне поняття: «причастие буйвола» [6, 53]. Серед персонажів, які займають у творі вагоме місце, лише деякі пов'язані із цим поняттям. Наприклад, Неттлінгер:
«Он был высокого роста, седой, с чуть красноватым лицом; от него пахло дорогими ресторанными яствами, на нем был костюм, от которого прямо-таки несло добротностью; сознание власти, чувство собственного достоинства и барственное обаяние делали этого человека неотразимым»[6, 12].
Безліч людей, які прийняли «причастие буйвола» [6, 7] не улюблені, як письменником, так і героями роману. Такі люди без честі, без совісті, нахабні, властолюбні, корисливі, жорстокі...
Другу групу персонажів утворюють ті, що приймають «причастие агнца» [6, 9]. Цим героям роману належать симпатії автора, і в них з особливою наочністю розкриваються протиріччя й обмеженість його христиансько-гуманістичного світогляду.
«Агнці» - жертви «буйволів», жертви фашистського терору й суспільного насильства. Моральний ідеал Белль знаходить у них у соціальному змісті цілком певне втілення - трудівники, люди плебейського походження, наприклад, Ферді Потругальске, сім'я кельнера Шрелла - батько, син і дочка Едіт, службовці готелю «Принц Генріх» Іохен і Гуго.
Але також існує і третя група людей, які не належать ні тим, ні іншим. Такими є сім`я Фемелей, яка завжди боролася, хоча і всередині своїх душ, проти тої несправедливості, жорстокості та неповаги.
Отже, роздумуючи над характером розв’язки у Белля, можна поміркувати, що письменник кидає кожен раз своїх героїв на призволяще. Але в дійсності це не так. Роман закінчується тим, як Фемель-старший зрізає верхівку абатства, яка зроблена на честь його дня народження із тіста:
«– А теперь приступим, дети, дайте мне большой нож и тарелку» [6, 286].
«Он начал с того, что отрезал церковный купол и положил его на тарелку, а тарелку передал Роберту» [6, 286].
2.3 Аморальність війни
Так як ми вже знайомі із творчістю Генріха Белля, то є цілком зрозуміло, що роман «Більярд о пів на десяту» пронизаний післявоєнною темою, а саме: відбудовою країни, соціальним становищем, стражданнями та переживаннями тих, хто пройшов через цей жах. Під час війни не цінувалось ані людське життя, тому що кожен повинен був померти за свою країну, ані культурно-історичні цінності:
««Сектор обстрела! Обеспечьте мне сектор обстрела для третей армии!» – и сразу же кто-нибудь отзовется: «Слушаюсь, господин генерал»» [6, 241-242].
Генріх Белль засуджує у романі війну за те, що вона так невірно визначила долю людей, які пережили дві світові війни, що промайнули у періоді із 1907 до 1958 років згаданих різними персонажами твору.
Час від часу люди не могли навіть повірити в те, що війна і справді закінчилась:
« Ты сидел у отца на руках, и отец говорил:
– Война кончилась.
– Мне все еще не верится!» [6, 140].
«Плитка шоколада стоила триллион, потом конфета стоила два триллиона, пушка стоила столько же, сколько яблоко, цены все росли, а потом у людей не осталось ни гроша, чтобы купить самый дешевый кусок мыла» [6, 140].
Цією цитатою можна визначити також і те, у якому скрутному становищі були на той час люди і як тяжко було терпіти післявоєнну добу.
Отже, можна зробити висновок, що засудження тогочасного режиму, вираження різноманітних проблем і є основою роману. Але головне, що засуджує письменник-гуманіст, – це злочинність, аморальність, антилюдяність воєн.
Висновки
Видатний письменник своєї доби, талановитий митець в галузі воєнної прози Генріх Белль займає значне місце у німецькій літературі. Автор прекрасних розповідей та романів, написаних з великою душею та повагою до інших поколінь, прагнув справедливості і поваги. Лауреат Нобелівської премії (1972 р.) зазнав популярності за свого життя, видав кілька десятків повістей та романів на післявоєнну тему. Написавши свої твори, Белль зробив чималий внесок у німецьку літературу.
В результаті проведеного дослідження морально-естетичної проблематики роману Генріха Белля «Більярд о пів на десяту» ми дійшли таких висновків.
Протягом свого творчого шляху письменник намагався донести до нас почуття, переживання та співчуття, виражені у його повістях та романах, у яких ми можемо добре прослідкувати низку явищ, що він переніс через своє свідоме життя. Таким чином можна визначити, що герої його творів говорять його власними, а не вигаданими, думками.
Роман «Більярд о пів на десяту» відіграє важливу роль у творчості письменника. Проблематика твору становить собою низку морально-етичних, соціальних, а також і релігійних питань, які дають змогу почерпнути досвід минулих поколінь. У романі показані ті демократичні настрої письменника, які він намагався донести до наших поколінь.
Роман Белля «Більярд о пів на десяту» є морально-етичний і тому письменник використовував при написанні твору засоби розкриття морально-етичної поведінки персонажів: різноманітні психологічні характеристики, внутрішні роздуми та монологи, які зображувалися для розкриття внутрішнього стану та переживання того чи іншого героя.
Манера написання твору – це внутрішні монологи героїв, які перетинаються із діалогами. Завдяки майстерному вираженню описаного, читач може чудово зрозуміти, а також уявити собі душевний стан кожного із членів сімї Фемель і стану навколишнього середовища країни.
Роман Генріха Белля «Більярд о пів на десяту» відіграє важливу роль у німецькій літературі ХХ століття. Його світову значимість зазначали різні літературознавці та критики світової літератури.
Отже, загалом творчість письменника – це засторога сучасникам, попередження, що живуть вони якось не так, а як – цього письменник-гуманіст не говорить, бо суспільство само повинно вибирати свій шлях.
Список використаної літератури
1. Бёлль Г. Каждый день умирает частица свободы: Пер. с нем. / Сост. Е. А. Кацева; Предисл. Т. Л. Мотылевой; Коммент. А. А. Гунина и А. В. Карельского. – М.: Прогресс, 1989. – 368 с., 1 л. ил. – (Зарубеж. худож. Публицистика и докум. проза).
2. Белль Г. Дом без хозяина. Пер. с нем. С. Фридлянда, Н. Португаловой; Предисл. Т. Мотылевой. – М.: Гос. издат. худ. литературы, 1960. – 303 с.
3. Белль Г. Групповой портрет с дамой: Книга 2. / Пер. с нем. Л. Б. Черной; Худож. А.А. Колыбняк. – Кишинев: Лумина, 1987. – 448 с.
4. Белль Г. Где ты был Адам? / Пер. с нем. М. Гимпелевич, Н. Португалова; Предисл. Л.Б. Черной. – М.: Гос. издат. худож. литературы, 1963. – 247 с.
5. Бёлль Г. Глазами клоуна. Пер. с нем. Л. Черной; Предисл. М. Бажана. – М.: Прогресс, 1965. – 247 с.
6. Бёлль Г. Бильярд в половине десятого / Пер. с нем. Л. Черной; Л. Черной; Послесл. И. Фрадкина. – М.: Мир, 1965. – 301 с.
7. Белль Г. Город привычных лиц. Пер. с нем. Л. Лунгиной. Предисл. Л. Гинзбурга. – М.: Молодая гвардия, 1964. – 256 с.
8. Бёлль Г. Ирландский дневник; Бильярд в половине десятого: Роман; Глазами клоуна: Роман; Потерянная честь Катарины Блум: Повесть; Рассказы: Пер. с нем. / Генрих Бёлль; [Сост. и предисл., с. 5 – 32, П. Поппера; Худож. А.В. Сопожников]. – М.: Радуга, 1988. – 650 с.
9. Белль Г. Біла ворона, та інші новели. Переклала з нім. [і авт. вступ. слова «Очима гуманіста»] Євгенія Горева. – К.: Дніпро, 1969. – 301 с.
10. Бьолль Г. Пригода: Оповідання / Генріх Бьолль; Пер. з нім. А. Рибін; Мал. Г. Філатова та Р. Безпятова // Людина і світ. – 1988. – №8. – С. 41 – 45.
11. Белль Г. Под конвоем заботы: Роман / Генрих Белль; Вступ. и пер. с нем. М. Рудницкого // Иностр. лит. – 1988. – №11. – С. 3 – 7.
12. Белль Г. Я не коммунист: Рассказ / Генрих Белль; Предисл. И. Цыбульского // Диалог. – 1990. – №16. – С. 109 – 112.
13. Бёлль Г. Женщины у берега Рейна: Роман в диалогах и монологах. / Генрих Белль; [Перевод с нем. Н. Бунина, Е. Григорьева; Предисл. Т. Мотылевой]. – М.: Междунар. отношения, 1989. – С. 3 – 18.
14. Затонський Д. Історія німецької літератури: Замість вступу // Вікно в світ. – 1999. – №1. – С. 3 – 7.
15. История зарубежной литературы ХХ века, 1917 – 1945: [Учебник для филол. спец. ун –тов / [Л.Г. Андреев, С.В. Рожновский, А.А. Федоров и др.]]; Под. ред. Л. Г. Андреева. – 2-е изд. испр. – М.: Высш. Школа, 1980. – 392 с.
16. Копелев Л. О Генрихе Белле: [Творч. портр. Западногерм. писателя] // Иностр. лит. – 1988. – №12. – С. 218 – 225.
17. Курс лекций по по истории зарубежной литературы ХХ века. Под. ред. М. Е. Елизаровой и Н.П. Михальской. Учебник для студ. гуманитарных ф-тов пединститутов. – М.: Высш. школа, 1965. – 804 с.
18. Мотылёва Т. Беспощадная память: Заметки о романах Г. Белля // Знамя. – 1987. – Кн. 6. – С. 221 – 225.
19. Рожновский С.В. Генрих Бёлль. – М.: Высш. школа, 1965. – 103 с.
0 комментариев