2.6 Особливості Реформації в Швейцарії

Ситуація, аналогічна германській, склалась і в Швейцарії де авторитет католицької церкви упав через зловживання, розбещення и неосвіченість клерків. Монопольне положення церкви в області ідеології тут також було підірвано успіхами світської освіти і гуманізму. Однак тут, в Швейцарії, до ідеологічних передумов додались суто політичні: місцеве бюргерство намагалось перетворити конфедерацію незалежних один від одного кантонів в федерацію, секуляризувати церковні землі, заборонити військове наймицтво, котре відволікало робочі руки від виробництва.

Однак подібні настрої переважали лише в так званих місцевих кантонах країни, де вже зародились капіталістичні відношення. В більш консервативних лісних кантонах зберігались дружні відношення з католицькими монархіями Європи, армії котрих вони и забезпечували найманцями.

Тісний зв'язок політичного і ідеологічного протесту і породив Реформації в Швейцарії, найбільш яскравими представниками якого виступили Ульріх Цвінглі и Жан Кальвін.

Доктрина Цвінглі мала риси схожості з лютеранством, але і не мало відмін від нього. Як і Лютер, Цвінглі опиралася на Священне Письмо і відвертав «Священне сказання», різко критикував схоластичне богослов’я, відстоював принципи «виправдання вірою» і «загального священства». Ідеалом для нього була ранньохристиянська церква. Він не визнавав того, що не можна було, на його погляд, обґрунтувати свідотством Священного Письма, і тому не визнавав церковну ієрархію, монашество, поклоніння святим, безшлюбність духовенства. В критиці обрядів католицької церкви він шов далі Лютера. Головне богослівська відміна між ними полягало в різному викладі причастя, носивший у Цвінглі більш раціоналістичніший характер. Він бачив в євхаристії не таїнство, а символ, обряд, виконуваний в згадці про спокутуючу жертву Христа. В той час, як Лютер шов на союз з князями, Цвінглі був прихильником республіканізму, викривачем тиранії монархів і князів.

Ідеї Цвінглі набули широкого поширення в Швейцарії при його житті, але після загибелі реформатора поступово були витиснені кальвінізмом і іншим перебігом протестантизму. Стрижньовим положенням учення Жана Кальвіна було вчення про «загальне визначення», згідно з яким Бог визначив кожній людині його долю: одним — вічний проклін і скорбота, іншим вибраним, — вічний порятунок і блаженство. Людині не дано змінити свою долю, він здатний лише вірувати в своє ізбраннічество, прикладаючи всю свою працьовитість і енергію, щоб досягти успіху в мирському житті. Кальвін затверджував духовний характер дієприкметника, вважав, що Божу благодать при його звершенні отримують лише вибрані. Ідеї Кальвіна отримали широке поширенні і в Швейцарії і за її межами, послуживши основою для Реформації в Англії і Нідерландській революції.

2.7 Контрреформація

 

Реформація викликала у відповідь реакційну політику з боку Католицької Церкви, яка отримало назву Контрреформації. У результаті католицькими залишилися Італія, Іспанія, південь Німеччини, частина кантон Швейцарії, Ірландія. В кінці XVI століття католицизм переміг на півдні Нідерландів (сучасній Бельгії) і в Мові Посполитої. Франція виявилася державою, де державною релігією був католицизм, проте протестанти довгий час користувалися правом вільного віросповідання. Необхідно відмітити, що контрреформація мала як зовнішню, так і внутрішню сторони. Якщо зовні це виявлялося в насильницькому придушенні реформаторського руху шляхом переслідування протестантів, поширення інквізиції і створення Індексу заборонених книг, то внутрішньо це були процеси, які можна назвати реформацією в самій католицькій Церкві. У 1536 році папа Павло III створив спеціальну комісію, до складу якої запросив членів суспільства «Каплиця Божественної любові», які склали звіт, що в багатьох зловживаннях в Католицькій Церкві були винні папи і кардинали, що ставили меркантильні інтереси вище духовних. У 1545 році за ініціативою Павла III був скликаний Трідентський собор, який повинен був дати відповідь багато важливих духовних питань сучасності. На соборі, який продовжувався в перебігу понтіфіката декількох пап, були прийняті не лише рішення по догматичних питаннях, але і сформульовані декрети у зв'язку з церковним зловживаннями.

Перед смертю Павло III покаявся в непотізме. Подальші папи, хоча і не проявляючи послідовності, але так само боролися з цим явищем. Окрім цього папи вели боротьбу за відновлення морального обличчя кліра католицької церкви. Так, Павло IV (учасник комісії Павла III) вигнав з Риму 113 єпископи, що незаконно залишили свої єпархії, при нім сотні ченців були відправлені знову до своїх монастирів. Переслідуванню піддавалися навіть кардинали, запідозрені в аморальності. Окрім цього, були засновані чернечі ордени нового типа — театінци, капуцини, урсулінки і єзуїти. Останні зайнялися активною пропагандою католицизму як в протестантських країнах, так і на територіях, де до цього взагалі не було християнських місіонерів. При вступі до ордена єзуїт давав присягу не лише генералові, але і самому папі. Багато в чому завдяки діяльності єзуїтів удалося повернути до складу Католицької Церкви Мову Посполіту.


Информация о работе «Реформація в Європі і її подальший вплив на розвиток європейської історії»
Раздел: История
Количество знаков с пробелами: 40350
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
79149
0
0

... ітру пастельних кольорів. На хвилі суспільного піднесення та формування нації у Франції XVII ст. виник новий художній стиль - класицизм (від лат. classicus - зразковий). Класицизм - це художній стиль та естетичний напрям у європейській літературі та мистецтві XVII - XVIII ст., однією з рис якого було звернення до образів і форм античного мистецтва і літератури як ідеального художньо-естетичного ...

Скачать
195443
0
0

... українського народу. Україна на шляху суверенного розвитку: суспільно-політичні трансформації. Формування політичних партій. “Партія влади” та опозиція, їх вплив на громадсько-політичне життя в Україні. Соціальна політика в контексті нових реалій. Культура, освіта та наука в умовах функціонування суверенної держави. Українська церква та проблеми духовного відродження нації. Партійне життя. ...

Скачать
41517
0
0

... бла в чеських копальнях. Сумнівався щодо правильності поглядів Ф. Палацького про масове переселення німців до Чехії в ХШ ст. Довів ненауковий характер тверджень німецької історіографії про проживання німців на території Чехії до приходу на неї слов'ян, про кількісну перевагу німецького населення над чеським в ХШ ст. В двотомнику "Книги з чеськеської історії" та чотиритомнику "Чеська історія" всеб ...

Скачать
55989
0
0

... , доволі спірний феномен у сучасній історіографії, що став першим кроком до глибинного Відродження. 2. Характерні риси відродження 2.1 Феномен культурного підйому Каролінзьке відродження як процес культурного підйому охопило захід Середньовічної Європи. Його початок був тісно пов'язаний із завойовницькою політикою Карла Великого. Фактично воно розпочалось після коронації цього монарха. ...

0 комментариев


Наверх