4.         Квакери. Організація і діяльність

Заснування квакерської общини приписується дослідниками Джорджу Фоксу (1624-1691), синові ткача з Лестершира. Він навчався шевському ремеслу, але шкільної систематичної освіти йому отримати не вдалося. У вісімнадцять років Фокс пішов з будинку і торгував у свій час шерстю. У 1646 або 1647 р. він оголосив, що знайшов опору в «внутрішньому світлі живого Христа» і почав проповідувати вчення про «внутрішнє світло», наполягаючи на тому, що істину слід шукати перш за все не в «Священному Писанні» або «Символі віри», а в голосі божому, зверненому до душі людини. Фокс проголошував загальне священство віруючих, закликав до відмови від видимих таїнств, від платного священства і відвідин церкви.[9] У 1652-1653 рр. виникла група послідовників Фокса, що іменували себе «Друзями Істини», «Друзями Бога», «Дітьми Світла».

Перший час діяльності характеризується активною діяльністю квакерських проповідників за відсутності чіткої організаційної структури руху. Перші сподвижники Фокса, такі як Едвард Берроу, Уїльям Дьюсбері, Мері Фішер, Джеймс Нейлер, Джон і Томас Лоусоні, Френсіс Хоуджілл, Маргарет Фелл, Джон і Джордж Уайтхеді і багато інших, організували групу мандрівних проповідників і сталі відомі в квакерському середовищі як «Відважні шістдесят» або «Перші глашатаї Істини». Вони їздили з місіонерською метою по всій Британії, Ірландії, до континентальної Європи, колоній Північної Америки і Туреччини. Завдяки їх діяльності рух квакерів поширився в Ірландії, Шотландії і Уельсі. Першими місіонерами в Новому Світі були Мері Фішер і Енн Остін, які прибули до Массачусетсу в 1656 р.[10] У своїх багаточисельних памфлетах, трактатах, листах, посланнях і щоденниках, а також усних проповідях, виступах і диспутах, квакери піддавали гострій критиці засади найбільш впливових релігійних систем, що склалися на той час в Англії: католицької, англіканської і пуританської в особі пресвітеріан. За антиклерикальні погляди, відмову приносити присягу, давати клятви і платити церковну десятину вони зазнавали суворих переслідувань. Деякі з послідовників Фокса були страчені за свої переконання (у північноамериканських колоніях в 1659 р. були повішені У. Робінсон и М. Стефенсон, в 1660 - Мері Дайер). Сам Фокс сидів у в'язниці вісім разів.

В питанні про соціальному складі перших квакерів існують розбіжності серед істориків: деякі з них вважають, що ранніми послідовниками учення Фокса були в більшості представники дрібної і середньої міської і сільської буржуазії і дрібномаєтного дворянства - джентрі, інші ж, навпаки, вважають, що основу «Суспільства Друзів» складали торговці, ремісники, наймані робітники і селяни.[11]


Висновок

Сектантство 30-40-х років було живим прикладом вироблення народної ідеології революції, що відображала реальні устремління мас до суспільного перевороту, хоча і вираженої в біблейських образах і притчах. Про його розквіт в цей період свідчить сама численність сект, що «раптом» спливли на поверхню в роки революції, - баптисти, соцініанці, фамілісти, сикеры, міленарії, рантери і безліч інших. Хоча ці секти виникли на грунті протестантської Реформації, вони були ворожі раціональній теології, оскільки грунтувалися головним чином на містичних ученнях. Місце вчення кальвінізму про визначення в їх проповіді зайняло вчення про загальне «спокутування» і «виправдання». Містичне уявлення про присутність Христа в душі кожного віруючого, про універсальний «божественний елемент» в людській природі неможливо було поєднати з «засудженням» більшій частині людства. Тому в ученнях народних сект «гнів господній» поступився місцем проповіді безмежного кохання «господа до дітей своїм»; «діти гріха» стали «дітьми світла». Місце «врятованих» і «знедолених» зайняли ті, що «люблять бога» і що «ненавидять його». Більш того, в справі порятунку явна перевага віддавалася біднякові, оскільки лише його душа звернена до бога, відкрита «благодаті». Багаті люблять не бога, а своє багатство, славу і шану, вони глухі до його голосу.

Загальні для їх ужитку риси зводилися до відкидання офіційної церкви і кліриків, що наживаються за рахунок десятини, як «служителів диявола», заміні наказної служби вільною і «богонатхненною» проповіддю, з якою за бажанням міг виступити кожен з «братів» (або навіть «сестер»). Тут панувала ідея «живої Біблії», релігія «пророкування», з одного боку, неначе суто індивідуальна для кожного віруючого, але, з іншої - дивно співзвучна тому, чого дошукувалися в ній всі «брати» по секті. Вельми поширеними були в сектах мріяння про швидке пришестя рятівника - Христа і настанні «тисячолітнього царства» його правління на Землі. Вони складали основу віровчення секти так званих мілленаріїв - «людей п'ятої монархії». На цьому грунті в середині народу з'явилася безліч пророків. Найбільш радикальні секти проповідували спільність майна, наприклад фамілісти і анабаптисти, рантери. З вуст у вуста передавалися «дивні бачення» і «голоси», «знамення». По «заклику зверху» багато хто залишав свої будинки, кидав звичні заняття, вирушав в мандри. Передчуття близькості «великих подій» приймали часом в народних низах форми не лише словесних фантазій, але і екстравагантної поведінки. Вони, зрозуміло, визначалися рівнем самосвідомості цих мас. Проте за всім цим ховався їх протест проти вікової задавленої, соціальної і духовної, реакція на лицемірство і святенництво «природжених панів». В цілому пуританізм, особливо в його розпливчатих версіях, доставив соціально різнорідній опозиції абсолютизму не лише ідейну зброю, але і керівництво і форми організації як обширних прошарків крупних і середніх власників, так і народних низів, свідомість яких живилася, з одного боку, традиціями лоллардизму, а з іншої - сектантством, перенесеним до Англії перш за все з Голландії. Проповідь модифікованого на користь широких мас кальвінізму будила в цьому середовищі свідомість гідності і суспільної значущості кожної людської особи незалежно від її станового статусу, так само як і свідомість того, що існуючих станових буд позбавлені божественної санкції. Більш того, ця проповідь позбавляла ореолу святості і особу самого короля, чиє високе положення само по собі означало перед престолом господа не більше, ніж положення останнього королівського підданого. З цієї точки зору учення монархомахів XVI століття Джона Нокса і Джона Понета було лише готовою формою тієї свідомості, яка лише пробивалася в товщі народу напередодні революції.

Отже, хоча пуританізм як релігійна течія реформації виник задовго до того, як в країні склалася революційна ситуація, він в 20-30-х роках XVII століття перетворився на ідеологію широкої антиабсолютистської опозиції. Лише у зв'язку з цією ситуацією найбільш важливим наслідком цього руху з'явилося поширення в широких шарах суспільства свідомості наполегливої необхідності змін як в церкві, так і в державі.


Список використаної літератури і джерел

Джерела

1.         Библиотека Якова Кротова.// krotov.info. Джерард Уинстенли Закон свободы.// krotov.info/history/17/uinsten.html

2.         Издательство Социум. //www.sotsium.ru. Лильберн Дж. Памфлеты.// www.sotsium.ru/books/95/88/.html.

3.         Свобода библиотека Конституционного Классика.// A remonstrance of many thousand citizens …// www.constitution.org/lev/eng_lev_04.htm

Література

1.         Английская буржуазная революция XVII века / Под редакцией академика Е. А. Косминского и кандидата исторических наук Я. А. Левицкого. — М.: Издательство Академии наук СССР, 1954., Т. 1.

2.         Библиотека Центра экстремальной журналистики// http://www.library.cjes.ru/ . Прутцков Г. В. Ведение в мировую журналистику. Антология в двух томах.// www.library.cjes.ru/online/?a=con&b_id=483&c_id=5357

3.         Дуглас Дж. Фокс, Джордж // Теологический энциклопедический словарь под редакцией Уолтера Элвелла. — М.: Ассоциация «Духовное возрождение» ЕХБ, 2003.

4.         Издательство Социум. //www.sotsium.ru. Холореншоу Г. Левеллеры и английская революция / Пер. с англ. – М.: Изд-во ин. лит., 1947.// www.sotsium.ru/books/94/85/.html

5.         Левин Г. Р. К вопросу о развитии политических и социальных идей левеллеров // Учёные записки (Ленинградский пед. институт им. А. Н. Герцена). — Л.: ЛГПИ, 1958. — Т. 165.

6.         Павлова Т. А. Джон Беллерс и английская социально-экономическая мысль второй половины XVII в. — М., 1979.

7.         Павлова Т. А. Квакерское движение в Англии (вторая половина XVII — начало XVIII в. // Религии мира. История и современность. — М.: Наука, 1982.

8.         Т. А. Павлова. Дух Просвещения и ранние квакеры. Человек XVII столетия. Часть 1. - М., ИВИ РАН, 2005

9.         Франсуа Гиао. История английской революции.Том 1. Ростов-на-Дону. Издательство «Феникс», 1996.


[1] Английская буржуазная революция XVII века. С. 196.

[2] Франсуа Гиао. История английской революции.Том 1. С. 95.

[3] Английская буржуазная революция XVII века. Т. I. С. 204

[4] Лильберн Дж. Памфлеты. С. 34.

[5] Левин Г. Р. К вопросу о развитии политических и социальных идей левеллеров // Учёные записки (Ленинградский пед. институт им. А. Н. Герцена). — Л.: ЛГПИ, 1958. — Т. 165. — С. 351—401.

[6] A remonstrance of many thousand citizens …// www.constitution.org/lev/eng_lev_04.htm

[7] Джерард Уинстенли Закон свободы.// krotov.info/history/17/uinsten.html

[8] Павлова Т. А. Джон Беллерс и английская социально-экономическая мысль второй половины XVII в. С. 123-124.

[9] Дуглас Дж. Фокс, Джордж // Теологический энциклопедический словарь под редакцией Уолтера Элвелла. — М.: Ассоциация «Духовное возрождение» ЕХБ, 2003. — С. 1295.

[10] Павлова Т. А. Джон Беллерс и английская социально-экономическая мысль второй половины XVII в. — М., 1979. С. 98-99

[11] Павлова Т. А. Квакерское движение в Англии (вторая половина XVII — начало XVIII в. // Религии мира. История и современность. — М.: Наука, 1982. — С. 186—190.


Информация о работе «Релігійно-ідеологічний фактор в підготовці англійської революції»
Раздел: История
Количество знаков с пробелами: 33670
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
371609
2
34

... зовнішніми обставинами своєрідної соціальної капсулізації. Висновки Розв`язуючи поставлені в дипломній роботі завдання щодо з’ясування питання про особливості пристосування протестантських громад до українських умов в період незалежності України були зроблені такі висновки, які виносяться на захист: Радикальні політичні зміни в колишньому СРСР, утворення нової держави України дали змогу ...

Скачать
513900
3
0

... до "внутрішнього життя", що розкривається як "здатність до товариськості, психологічного розуміння чужого душевного життя... здатність до інтроспекції і споглядальної настроєності" (Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. Мюнхен, Львів, 1995, С. 155). Антеїзм, екзистенційність та кордоцентризм - характерні риси, якими визначається специфічність, унікальність української світоглядно-фі ...

Скачать
424186
2
0

... . – 158 с. 331. Эрн В.Ф. Г.С.Сковорода: Жизнь и ученье. – М.: «Товаричество тип. Мамонтова», 1913. – 242 с. 332. Эрн В.Ф. Сочинения. – М.: Правда, 1991. – 576 с. 333. Юркевич П. Философские произведения. – М.: Правда, 1990. – 670 с. 334. Ярема Я. Українська духовність в її історично – культурних виявах. – Львів, 1937. 335. Ярмусь С. Духовність ...

Скачать
54058
0
0

... підтримку під час мирних переговорів з Портою (Чорногорія ще знаходилися з нею в стані війни) в обмін на відмову Черногорії від допомоги повстанцям.[47]   3.3 Особливості відношення Німеччини, Англії та Франції до визвольного руху в Боснії та Герцеговині Позиція Німеччини у Східній кризі була досить складною. З одного боку, канцлер Німеччини Бісмарк підштовхував Росію до війни з Туреччиною в ...

0 комментариев


Наверх