Навигация
Диггери – найпоміркованіша течія. Розвиток і причини їхнього краху
33670
знаков
0
таблиц
0
изображений
3. Диггери – найпоміркованіша течія. Розвиток і причини їхнього краху
Диггери, самоназва - «істинні левеллери» - рух, що виник в 1649 році. Основними учасниками була сільська біднота в роки Англійської революції. Виступали проти приватної власності, в першу чергу, проти приватної власності на землю. Диггери діяли мирною дорогою: вони стали скопувати громадські землі, орудуючи лопатами (звідки і з'явилася назва «диггери» - «копачі»), і закликати інших бідняків наслідувати їх прикладу. Вони розраховували залучити до руху тисячі людей і перейти до нового суспільного устрою, в якому не було б приватної власності. Керівниками диггерів були Джерард Уїнстенлі і Уїльям Еверард.
Першим памфлетом, безпосередньо виражаючим ідеї диггерів був «Новий закон справедливості»[7], написаний ідеологом і керівником диггерів Джерардом Уїнстенлі. У «Новому законі справедливості», опублікованому в дні суду над Карлом I, розвивалися ідеї попередніх трактатів Уїнстенлі і інших памфлетів, у тому числі видань сільських левеллерів «Світло, що засяяло в Бекінгемширі» і «Ще більшому світло, що засяяло в Бекінгемширі». У своєму новому памфлеті Уїнстенлі говорив про те, що не повинно існувати приватній власності, земля має бути загальною. Обгрунтовувавши таку позицію, Уїнстенлі посилався на деяке божественне знамення - почуті ним слова: «Разом працюйте і разом їжте свій хліб, повідай це всім!» Він вважав, що після усунення монархії і влади лордів повинно наступити знищення несправедливості розподілу земель, але оскільки цього не було зроблено, треба починати працювати разом на порожніх земельних ділянках, яких в Англії величезна кількість. Але віднімати землі і власність силоміць не можна, вважає Уїнстенлі. Він пише, що руйнування старого світу (адже він вважав, що коли всі люди стануть працювати разом, це буде абсолютно інший світ, в якому не буде місця гордості і злості, «ніхто і не побажає мати більше, ніж інші, або бути паном над іншими, або вимагати чого-небудь собі особисто») не повинне здійснюватися «шляхом воєн, указів або руками людей», але «Господь один буде цілителем, і відновником, і подавцем Нового закону справедливості». Уїнстенлі пропонує жити кожній людині за власним розумінням, а не слідувати чиїм-небудь вказівкам (у тому числі церкви); повністю відмовитися від приватної власності; відмовитися від панування одних над іншими, знищити в'язниці, припинити побиття і страти.
8 квітня 1649 року на пустирі біля підніжжя горба св. Георгія недалеко від містечка Кобхем, в графстві Суррей оселилася перша група диггерів, що почала відкривати і розкопувати нечіпані землі. Їх дії викликали такий переполох серед місцевих джентльменів і крупних фрігольдерів, що деякий Генрі Сандерс визнав потрібним 16 квітня донести про те, що сталося безпосередньо Державній раді. «Зборище людей на чолі з відставним солдатом Еверардом, - доносив Сандерс, - прийшли на горб св. Георгія і почали копати землю, засіваючи її пастернаком, морквою і бобами. В п'ятницю їх було від 20 до 30 чоловік. Проводячи весь день в роботі, вони запрошують всіх прийти до них на допомогу, обіцяючи їжу, пиття і одяг. Вони говорять, що опісля десять днів їх буде 4-5 тисяч»[8].
Цей мирний виступ викликав страх у місцевих лендлордів і фрігольдерів, які звернулися із скаргою в уряд. Тоді перелякана Державна рада віддала розпорядження генералові Ферфаксу розігнати «незаконне зборище» «безладних і бунтівних людей», дії яких можуть «порушити мир і спокій республіки». Коли ж до пагорба св. Георгія підійшли два кавалерійські ескадрони, диггери спокійно пішли на вимогу офіцера, який повідомив Ферфаксу про мирні наміри диггерів. Наступного дня Еверард і Уїнстенлі зустрілися з Ферфаксом (і шокували його вже тим, що не зняли капелюха) і оголосили йому основні принципи руху.
Незабаром був опублікований маніфест диггерів «Прапор, піднятий дійсними левеллерами.». У нім ми зустрічаємо ті ж ідеї, що і в інших памфлетах диггерів: думка про землю як «загальну скарбницю», критика приватної власності, викриття лендлордів. Крім того, в памфлеті викладається критика порядків, що існують в країні, критика влади, що розчарувала населення. Як і в інших документах диггеров, в маніфесті постійно зустрічаються послання на релігійні тексти.
Варто додати, що від диггерів стали рішуче відмовлятись левеллери: відміна приватної власності перечила їх ідеям, вона відштовхнула б більшість прибічників левеллерів серед дрібних власників. Такі дрібні власники дуже активно заважали диггерам в будівництві общини - споруди їх були декілька разів зруйновані, а вже в травні стався розрив з Еверардом, і Уїнстенлі залишився майже єдиним ідейним натхненником руху.
У червні з'явилася диггерська «Декларація бідного пригноблюваного народу Англії», підписана 45 особами, у тому числі і Уїнстенлі, який, видно, і був автором цього памфлета. «Декларація» була покликана роз'яснити наміри диггерів. У ній знову говориться про незаконність існування приватної власності і оголошується про те, що люди знайшли сміливість опиратися нащадкам людей, що захопили їх землю. При цьому диггери все ж не йшли далі ніж обробіток громадських земель, вважаючи, що не можна діяти зброєю, сподіваючись перемогти коханням і «християнським духом». Але частина колонії була спалена солдатами, а потім руйнувати її прийшли місцеві фрігольдери. Уїнстенлі пише Ферфаксу, що зовсім недавно обіцяв не чіпати диггерів і забезпечити їм деяку свободу, намагається ще раз розповісти про суть колонії, збудити совість в серцях офіцерів. Видається декларація про дії фрігольдерів. Але диггери залишилися непочутими. Більш того, фрігольдерами був поданий позов до місцевого суду. Суд йшов з неймовірною кількістю порушень: обвинуваченим навіть жодного разу не дали слова. Диггерів засудили до сплати штрафів, які стягнули коровами, а Біккерстафа ув'язнили. Уїнстенлі подав скаргу в палату общин, але члени палати були зайняті «важливішими справами». Восени Уїнстенлі знову засуджують до сплати штрафу.
У 1650-1651 роках продовжуються виступи диггерів, хоча їм активно протистоять лендлорди, заможні селяни, чиновники, що простежується в памфлеті «Новорічний дарунок парламенту і армії». Все ж рух диггерів зростає і поширюється, щонайменше, в 8 графствах (окрім Суррея). Проте виступи диггерів дратували лендлордів і із-за їх активного опору до кінця 1651 року рух «дійсних левеллерів» був повністю подавлений. У 1652 році Уїнстенлі публікує свою найбільш значну працю, «Закон свободи», в якому найбільш розгорнуто викладаються його ідеї і намальована картина устрою світу, яка згідно Уїнстенлі має бути втілена в життя. Тут зустрічаються останні згадки про диггерів як про діючий селянський рух.
Похожие работы
... зовнішніми обставинами своєрідної соціальної капсулізації. Висновки Розв`язуючи поставлені в дипломній роботі завдання щодо з’ясування питання про особливості пристосування протестантських громад до українських умов в період незалежності України були зроблені такі висновки, які виносяться на захист: Радикальні політичні зміни в колишньому СРСР, утворення нової держави України дали змогу ...
... до "внутрішнього життя", що розкривається як "здатність до товариськості, психологічного розуміння чужого душевного життя... здатність до інтроспекції і споглядальної настроєності" (Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. Мюнхен, Львів, 1995, С. 155). Антеїзм, екзистенційність та кордоцентризм - характерні риси, якими визначається специфічність, унікальність української світоглядно-фі ...
... . – 158 с. 331. Эрн В.Ф. Г.С.Сковорода: Жизнь и ученье. – М.: «Товаричество тип. Мамонтова», 1913. – 242 с. 332. Эрн В.Ф. Сочинения. – М.: Правда, 1991. – 576 с. 333. Юркевич П. Философские произведения. – М.: Правда, 1990. – 670 с. 334. Ярема Я. Українська духовність в її історично – культурних виявах. – Львів, 1937. 335. Ярмусь С. Духовність ...
... підтримку під час мирних переговорів з Портою (Чорногорія ще знаходилися з нею в стані війни) в обмін на відмову Черногорії від допомоги повстанцям.[47] 3.3 Особливості відношення Німеччини, Англії та Франції до визвольного руху в Боснії та Герцеговині Позиція Німеччини у Східній кризі була досить складною. З одного боку, канцлер Німеччини Бісмарк підштовхував Росію до війни з Туреччиною в ...
0 комментариев