Контроль розвитку сили в сучасних умовах

2.2 Контроль розвитку сили в сучасних умовах

Сьогодні, коли смертність серед дітей різко зросла постало питання про перебудову системи медико-педагогічного контролю. За останні 2 роки на уроках фізичної культури померло 8 дітей. Рівень розвитку фізичних якостей не відповідає вимогам сьогодення, тільки 30% дітей можуть здавати нормативи з фізичної культури.

Тому 20 липня 2009 року було прийнято наказ Міністерством охорони здоров’я України «Про медико-педагогічний контроль за фізичним вихованням учнів у загальноосвітніх навчальних закладах.»

Метою якого є, визначення стану здоров’я, фізичного розвитку і функціонального стану організму учнів, які займаються фізичною культурою. Також сприяти оптимізації рухової активності учнів і вирішення питань про відповідність фізичних навантажень стану здоров’я та функціональним можливостям учнів.

Медико-педагогічний контроль вирішує багато завдань які сприяють кращому фізичному розвитку школярів. Визначення рівня фізичного розвитку, стану здоров’я, функціональних можливостей організму та рівня розвитку рухових навичок учня з метою диференціації засобів і форм фізичного виховання та дозування фізичного навантаження. Систематичне спостереження за динамікою показників фізичного розвитку, стану здоров’я та розвитку локомоторної функції організму учня під впливом фізичних вправ, загартування та інших засобів біокорекції для оцінки їх оздоровчого ефекту. Виявлення функціональних відхилень і ранніх симптомів хвороб, що виникають під час занять фізичною культурою. Профілактика шкільного, в тому числі спортивного травматизму. Проведення санітарно-просвітницької роботи та гігієнічного виховання учнів. Функціональних проб з дозованим фізичним навантаженням.

2.3 Тестування силових здібностей школярів

У школярів здійснюється контроль за рівнем розвитку максимальної сили різних груп м’язів, швидкісної сили, силової витривалості і комплексне визначення силових здібностей.[11]

Э такі способи тестування максимальної сили школярів:

1.         Піднімання штанги максимальної ваги. Тест для юнаків старшого шкільного віку. Використовується для визначення максимальної сили м’язів рук, плечового пояса, ніг.

2.         Піднімання штанги вагою 50-90% максимальної. Для юнаків старшого шкільного віку.

3.         Піднімання гирі. В тесті визначається м’язова сила плечового пояса і рук. Рекомендується використовувати при тестуванні школярів віком 15-17 років.

4.         Підйом переворотом. Тест для визначення м’язової сили рук, плечового пояса, тулуба.

5.         Лазіння по канату. Тест для дітей 6-10 років. Визначається максимальна динамічна сила м’язів рук, і плечового пояса.

6.         Згинання і розгинання рук в упорі на лавку та на підлозі з зігнутими колінами. Ці тести рекомендовано для учнів з низьким рівнем фізичної підготовки.[14]

Розвиток швидкісної сили людини визначається за показниками стрибкових і метальних тестів, а також за результатами виконання силової роботи в обмежений час. Деякі тести, що використовуються для контролю швидкісної сили, наведені раніше (наприклад, стрибки у довжину і угору з місця, штовхання набивного м’яча, метання гранати, підняття тулуба із положення лежачи за 30 або 60 сек. та інші)[8]

Контроль швидкісної сили:

1.         Стрибок у гору з місця без маху рук.

2.         Вистрибування після стрибка у глибину.

3.         Потрійний стрибок на правій і лівій нозі.

4.         Вистрибування угору прогнувшись із глибокого сіду.

5.         Кидок набивного м’яча

6.         Кидок ядра

7.         Присідання за 20 секунд

8.         Піднімання ніг у перед у висі протягом 10сек.

9.         Підняття тулуба із положення лежачи обличчям униз протягом 10 сек.

10.      Лазіння по канату на швидкість

11.      Удар м’яча на дальність

Контроль силової витривалості. Для контролю силової витривалості школярів використовують такі тести:

1.         Статична силова витривалість.

А) Тестування силової витривалості м’язів плечового пояса. Учень стоїть прямо, руки витягнуті в боки у кожній руці вага по 1 кг.

Б) тестування силової витривалості м’язів живота. Виконання кута на гімнастичній стінці. В тих випадках, коли учень не в змозі втримати кут на гімнастичній стінці, пропонується інша вправа – кут в упорі сидячи на гімнастичній лаві.

В) тестування силової витривалості стегна і гомілки. Учень стоїть на носках у положенні напівприсіду, тулуб тримає вертикально. Кут між стегном і гомілкою становить 90.

Г) тестування силової витривалості м’язів спини. Учень грудьми лягає на стіл так, щоб край столу був нарівні пояса. Ноги витягнуті паралельно підлозі. Учасника тестування утримують за плечі.

Д) тестування силової витривалості м’язів тазового пояса. Учень стоїть прямо. Випрямлена нога піднята вперед.

2.         Динамічна силова витривалість. Піднімання прямих ніг із положення лежачи. Піднімання ніг у висі.

Отже, засобами розвитку силових якостей є: вправи з вагою зовнішніх предметів, вправи з обтяженням власного тіла, з використанням тренажерів і статичні вправи в ізометричному режимі. Також є допоміжні засоби розвитку силових якостей: з використанням зовнішнього середовища і використання опору рухомих предметів. Крім засобів розвивають силу за допомогою різноманітних методів: ігровий, максимальних зусиль, субмаксимальних зусиль, коловий метод, динамічних зусиль, ударний метод, статичних або ізометричних зусиль, які дозволяють розвивати як спеціальну так і загальну силу.

1.         При розвитку сили використовують фізичні вправи виконання яких вимагає від учнів більшої величини зусиль, ніж у звичайних умовах. Ці вправи називають силовими.

2.         Контроль розвитку силових якостей дозволяє встановити можливості школярів під час заняття з фізичної культури. І запобігти нещасним випадкам серед дітей.

3.         З допомогою тестування силових якостей школярів можна встановити рівень розвитку вибухової, абсолютної, швидкісної, відносної чи силової витривалості у різні сенситивні періоди.

ВИСНОВКИ

 

1.         Розвиток силових якостей школярів відбувається в сенситивні періоди.

2.         В поняття силових якостей школярів входить: вибухова сила, відносна сила, абсолютна сила, відносна сила, швидкісна сила і силова витривалість.

3.         В різні періоди розвитку дитини необхідно розвивати ті види силових якостей школярів, яків відповідають найбільшому їх розвитку.

4.         Для розвитку силових якостей школярів використовують різноманітні засоби і методи за допомогою яких відбувається розвиток сили. За дотримування правильно підібраного режиму виконання вправ а також вправ з обтяженнями чи опорами, стимулюють рівень напруженості м’язів більший ніж за звичайних умов.

5.         В тренувальному та навчальному процесі потрібно контролювати при необхідності, корегувати досягнутий рівень силових якостей школярів. Для цього використовують різноманітні вправи – тести, які дозволить оцінити ефективність тренувальної чи навчальної програми.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.      Аверин В.А. Психология детей и подростков: Монография. - Санкт-Петербург: Мир знаний, 1994. –– 250 с.

2.      Апанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека. – СПб.: Петрополис, 1992. – 89 с.

3.      Барков В.А. Влияние физических упражнений на школьников 12-13 лет в условиях радиоактивного загрязнения среды: Теория и социальная практика. – Санкт - Петербург: Мир знаний, 1994. –– 235 с.

4.      Борисенко А. Ф. Педагогічний контроль за фізичним вихованням школярів №2: фізичне виховання в школі. - Київ: «Просвіта», 1996. - 37 с.

5.      Бриль М.С. Отбор в спортивных играх: Физкультура и спорт. – Київ: Дивосвіт, 1980.– 127 с.

6.      Вільчковський Е. С. Науковометодичні вимоги до складання програм з фізичної культури: Фізичне виховання в школі. - Київ: Просвіта, 1997. – 289 с.

7.      М’ясоїд П.А. Загальна психологія: навчальний посібник. – Київ: «Дивосвіт», 2001. – 487 с.

8.      Наказ МОЗ України, МОН України № 518/674 від 20.07.09 р. Про забезпечення медико-педагогічного контролю за фізичним вихованням учнів у загальноосвітніх навчальних закладах

9.      Присяжнюк С.І. Фізичне виховання: навчальний посібник. – Київ: «Просвіта», 2008. – 501 с.

10.    Сергієнко Л.П. Тестування рухових здібностей школярів: навчальний посібник. – Київ: «Олімпійська література», 2001. – 428 с.

11.    Фізіологія спорту і м’язової діяльності: курс лекцій для студентів факультету фізичного виховання і спорту / Укладачі: Мицкан Б.М., Султанова І.Д., Лісовський Б.П. – Івано-Франківськ: Кушнір Г.М., 2010. –– 264 с.

12.    Ціж Л.М. Динаміка показників амплітуди рухів шиї та плеча у пацієнтів з шийною дископатією: спортивний вісник. – Київ: Дивосвіт, 2006. – 298 с.

13.    Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів Частина1. Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2008. – 272 с.

14.    Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів Частина2. Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. – 286 с.

15.    Щуліпенко І.М. Загальний і спеціальний медичний догляд за хворими з осоновами валеології: навчальний посібник. – Київ, 1989, – 297 с.