1.2 Фактори, що визначають рівень гнучкості
Під гнучкістю розуміються морфофункциональні властивості апарата руху й опори, що визначають амплітуду рухів дитини. Термін " гнучкість " більше прийнятна для оцінки сумарної рухливості в суглобах усього тіла. Коли мова йде про окремі суглоби, вірніше говорити про їхню рухливість (рухливість у гомілковостопних суглобах, рухливість у плечових суглобах і т.і.).
При недостатній гнучкості ускладнюється й сповільнюється процес засвоєння рухових навичок, обмежується рівень прояву сили, швидкісних і координаційних здібностей, погіршується внутрім'язова й межм'язова координація, знижується економічність роботи, зростає ймовірність ушкодження м'язів, сухожиль і суглобів.
Недостатній рівень розвитку гнучкості є також причиною зниження результативності роботи, спрямованої на розвиток інших рухових якостей. Відомо, що недостатня рухливість у суглобах не дозволяє належною мірою використати еластичні властивості попередньо розтягнутих м'язів для підвищення ефективності силової підготовки, обмежує можливості методів навчального процесу, спрямованих на вдосконалювання економічностіроботи,підвищенняпотужності робочихрухів,поліпшення координаційних здібностей.
Розрізняють активну йпасивну гнучкість. Активна гнучкість - це здатність виконувати рух з великою амплітудоюза рахунок активності груп м'язів, що оточують відповідний суглоб. Пасивна гнучкість - здатність додосягнення найвищої рухливості в суглобах у результаті дії зовнішніх сил. Показники пасивної гнучкості завжди вище показників гнучкості активної.
Необхідно враховувати, що зв'язок міжактивноюй пасивною гнучкістю незначний . Часто є діти, що маютьвисокийрівень пасивної гнучкості при слабкорозвитій активній і навпаки. Рівень пасивної гнучкостіє основою дляпідвищення активної, однак підвищенняостанньої вимагає спеціальної цілеспрямованої роботи, часто зв'язаної не тільки з удосконалюванням здібностей, що безпосередньо визначають рівень гнучкості, але й з підвищенням силових здібностей дітей.
Зокрема, таке положення спостерігається привеликій різниціміжактивною йпасивноюгнучкістю. Чимвище ця різниця, тим у більшій мірі збільшення сили приводить до збільшення, рухливості у суглобах.
Гнучкість обох видів досить специфічна для кожного суглоба. Це означає, що високий рівень рухливості в тазостегнових або гомілковостопних суглобах. Таким чином, виникає необхідність різнобічного розвитку гнучкості в процесі загальної підготовки й спрямоване підвищення рухливості в суглобах.
Гнучкість обумовлюється эластичними властивостями м'язів, шкіри, підшкірної основи й сполучної тканини, ефективної нервової регуляції м'язової напруги, обсягом м'язів, а такожструктурою суглобів. Активнагнучкістьвизначається також рівнемрозвитку сили й удосконалюванням координації.
Будова деякихсуглобів визначає досить обмежені межі діапазону рухів. Це , наприклад, ставиться до розгинання руки в ліктьовому суглобі й ноги - у колінному суглобі. Однак для більшості рухів обмеження їхньої амплітуди обумовлено м'якими тканинами й нервово-м'язовою регуляцією, тобто властивостями, що піддаються зміні під впливом навчального процесу.
Многосуставні м'язи можуть гальмувати деякі рухи в суглобах, біля яких вони проходять, у більшій мірі, ніж односуглобні. Наприклад, амплітуда руху втазостегновому суглобі при підніманні стегна вперед (його згинанні ) іназад (його розгинанні) залежить від положеннягомілки стосовностегна.
Із всіх факторів, що обмежують рухливість суглобах, м'язова тканина найбільш піддана впливам. При примусовому розтяганні тільки значнозбільшується довжина м'яза в порівнянні з довжиною в спокої , але й підвпливом тренування істотно зростає здатність до розтягання м'язів. Однак надлишковий обсяг м'язової маси, особливо якщо він сформований переважно за рахунок тренувальногозаняття в ексцентричномуй ізометричному режимах, здатний значнообмежувати розтяжність м'язової тканини й стати фактором, щообмежуєрухливість усуглобах.
Більш гостро коштує питання відносно еластичностій розтяжності сполучної тканини - зв'язувань, фасций , апоневрозів, капсул суглобів. Найменшою розтяжністю відрізняються апоневрози йфасцийм'язів - волокниста сполучна тканина, що складається ізщільних нерозтяжних мембран різної товщини, у яких пучки коллагеновых волоконілежачіміжними фібробласти розташовуються в певному порядку,декількома шарами. У кожному окремому шарі хвилеподібні пучки коллагено выхволоконідуть в одному напрямку паралельно один одному. У різних шарах напрям окволоконрізне, окрем і пучкиволокон переходять із одного шару в інший, зв'язуючих між собою. Еластична мережа невелика. Така структура забезпечує малу розтяжність тканини й більшу міцність на розрив. Під впливом інтенсивних навантажень еластичність апоневрозів і фасцийістотно зростає, вони стають значно прочніше. Що стосується розтяжності, то великого ефекту тут домогтися нев дається. Рівень гнучкості залежить від підлоги школяра й віку, особливостей зовнішнього середовища, усякого родудодаткових факторів. У дівчинок рівень гнучкості вище,ніжу хлопчиків. Гнучкість істотно змінюється з віком: починаючи з раннього дитячого віку як активна, так і пасивна гнучкість постійно зменшуються.
0 комментариев