Прагматичні аспекти компліментарних висловлювань в сучасній англійській мові

ВСТУП

Комплімент, лінгво-специфічне і культуро-специфічне висловлювання з метою похвалити когось чи зробити комусь приємність, є досить важливим елементом у спілкуванні представників англомовної (британської та американської) культури. Адже позитивна оцінка мовця, його позитивна реакція на певний предмет чи особу, а також прагнення мовця принести задоволення адресату і тим самим виявити своє прихильне ставлення до нього є тими факторами, що впливають на стосунки між комунікантами, а, отже, впливають і на результат спілкування в цілому.

Актуальність теми визначається загальною спрямованістю лінгвістики на вивчення функціонування мови та мовлення, їх соціального характеру, комунікативної поведінки мовців.

Метою наукової роботи є дослідження компліменту як єдності іллокутивного акту, перлокутивного акту та соціальної дії.

Поставленою метою передбачено коло конкретних завдань:

-           розглянути комплімент як мовленнєву дію;

-           визначити основні комунікативно-прагматичні характеристики компліментарних висловлювань;

-           проаналізувати етнокультурні особливості вживання компліменту в британській, американській та українській культурах.

Об’єктом дослідження є компліментарні висловлювання у мовленнєвій поведінці представників англомовної культури.

Предметом аналізу є комунікативно-прагматичні та етнокультурні характеристики компліментарних висловлювань.

Матеріалом дослідження слугували фрагменти дискурсів з компліментарними висловлюваннями, відібрані методом суцільної вибірки з художніх творів англійських та американських письменників.

Методологічна основа. При вирішенні поставлених у роботі завдань було використано ряд методів сучасної лінгвістики, зокрема контекстно-ситуативний аналіз, інтенціональний аналіз, мовленнєвоактовий аналіз, а також метод анкетування.

Практичне значення наукової роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані при вивченні та подальшому дослідженні даної проблематики.

Структура наукової роботи. Наукова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, списку джерел ілюстративного матеріалу та додатка.

Особистий внесок дослідника полягає у проведенні анкетування, спрямованого на виявлення етнокультурних особливостей вживання компліментарних висловлювань.

РОЗДІЛ 1. КОМПЛІМЕНТ ЯК МОВЛЕННЄВА ДІЯ

Комплімент – важлива складова мовленнєвого спілкування носіїв англійської мови (британців і американців), яка впливає на характер міжособистісних стосунків комунікантів, ступінь їх взаєморозуміння, а, відповідно, і на успішність комунікації в цілому.

Зазвичай комплімент описується та аналізується як певна мовна форма, що містить визначений набір функцій. Проте комплімент доцільно розглядати ще й як одиницю мовленнєвої поведінки, як особливий вид мовленнєвих вчинків.

Такий підхід дає можливість розкрити характер залежності між потребами, мотивами, цілями, бажаннями, почуттями, емоціями комунікантів, з одного боку, і формою та змістом самих висловлювань, з іншого.

Мовленнєва дія є складною єдністю дій, спрямованих на якісно різні комунікативні цілі, що утворюють ієрархічну систему: іллокутивні цілі підпорядковані через перлокутивні цілі соціальним цілям.

Отже, здійснюючи мовленнєвий вчинок „комплімент”, мовець виконує три різні дії, які втілюються в одному висловлюванні.

 

1.1. Комплімент і його іллокутивна сила

За Ф.С. Бацевичем, іллокутивний акт – це втілення у висловлюванні, породжуваному в процесі мовленнєвого акту, певної комунікативної інтенції, комунікативної мети, що надає висловлюванню конкретної спрямованості [1,171]. У характеристиці компліменту як іллокутивного акту найсуттєвішими моментами є іллокутивні цілі компліменту, його місце в системі мовленнєвих актів та відмінності компліменту від подібних до нього за формою іллокутивних актів.

Кожен комплімент обов’язково повинен містити позитивну оцінку. Виходячи з цього, іллокутивною ціллю компліменту повинно бути повідомлення про те, що мовець хоче, щоб адресат взнав, що мовець думає про нього щось хороше.

Хоча позитивно оцінне судження, як правило, входить в структуру іллокутивного акту компліменту і складає його пропозиційний зміст, саме по собі воно ще не вказує на іллокутивну ціль. Висловлювання, в пропозиційний зміст яких входить позитивна оцінка, можуть бути спрямовані на різноманітні іллокутивні цілі і, відповідно, реалізовувати різні іллокутивні акти, наприклад, оцінки як такої, поздоровлення, вдячності, поради, згоди тощо. При цьому необхідно визнати, що на відміну від усіх перерахованих іллокутивних актів для компліменту позитивна оцінка (експліцитна чи імпліцитна) є обов’язковим елементом пропозиційного змісту.

Основною іллокутивною ціллю компліменту є повідомлення не про те, як мовець оцінює адресата, а про те, які почуття та емоції він відчуває у зв’язку з позитивною оцінкою, тобто ця ціль полягає у вираженні позитивного психологічного, чи так званого інтенційного (за Дж. Серлем [18]) стану мовця, репрезентативний зміст якого складає позитивна оцінка. Так, вимовляючи висловлювання “Ви гарно виглядаєте” з іллокутивною силою компліменту мовець має на увазі приблизно наступне: Я радий / мені приємно / я відчуваю задоволення від того, що ви гарно виглядаєте.

Варто відмітити, що в іллокутивному акті компліменту для адресата становить цінність і приносить йому задоволення не тільки і не стільки сама позитивна оцінка, як той факт, що мовець захотів повідомити про неї адресату з власної ініціативи. Так, наприклад, побачивши на співробітниці нове плаття і визнавши про себе, що воно гарне і добре на ній сидить, ми можемо сказати їй про це, але можемо і змовчати.

Як правило, ми прагнемо зробити словами приємність співрозмовникові лише в тому випадку, коли ми до нього гарно ставимося, тобто відчуваємо до нього симпатію, любов, повагу та інші позитивні почуття, або хочемо, щоб у нього склалося враження, ніби ми до нього гарно ставимося.

Таким чином, коли мовець здійснює іллокутивний акт компліменту, його цілі є відкритими для розпізнання адресатом і вони зводяться до наступного:

1)         виразити позитивний інтенційний стан, репрезентативний зміст якого становить позитивне оцінне судження;

2)         виразити намір / прагнення / бажання принести задоволення адресату;

3)         виразити позитивне ставлення до адресата.

Для вираження позитивного інтенційного стану мовець може використовувати цілий набір конвенційних засобів. Головним формальним індикатором іллокуції компліменту, як вже зазначалось, є позитивне оцінне судження. Воно може виражатися за допомогою як лексичних, так і синтаксичних засобів.

Типовими лексичними засобами вираження позитивної оцінки є лексичні одиниці, в семантичну структуру яких входить значення позитивності. Такі одиниці належать до різних частин мови: іменників (angel, beauty, genious), прикметників (good, nice, wonderful, lovely), дієслів (to like, to love, to admire), прислівників (well, nicely, wondеrfully).

Згідно з результатами дослідження, проведеного Л.О.Кокойло [9], стереотипними синтаксичними моделями, за якими будуються оцінні висловлювання, що прямо виражають іллокутивну силу компліменту, є наступні:

(1)        You + V be/look + Adj complimentary;

“You are lovely” (Updike).

(2)        You + V be + Adj complimentary + N;

“You are a capable man, McCan” (Pinter).

(3)        You + V be + N complimentary;

“You’re a wonder” (Updike).

(4)       NP + V be + Adj complimentary;

“Your Italian’s pretty good” (Pinter).

(5)       PRO demonstrative + V be + Adj complimentary + N;

“This is a very beautiful house” (Dunne).

(6)       You + V have + NP complimentary;

“You have a beautiful natural swing” (Updike).

(7)       You + V + Adv complimentary;

“You know, you really play extraordinarily well, Miss Cutts” (Pinter).

(8)       I + V complimentary + NP;

“I like the stuff you’ve been doing on India” (J. Cooper).

(9)       Окличні речення з підсилювальними інтродукторами what i how;

“What a lovely apron!” (Pinter).

“How marvellous everything looks!” (Shannon).

(10)     Неповні речення, що виникають при редукції підмета і дієслова-зв’язки:

Adj complimentary: “Very cozy” (Krantz);

Adj complimentary + N: “Bright boy” (Hemingway).

У компліментарних висловлюваннях широко використовуються інтенсифікатори – слова для підсилення змісту (quite, such, very, so, really, awfully, terribly).

Дані лексико-синтаксичні моделі характерні для прямих іллокутивних актів компліменту. До них відносяться ті іллокутивні акти компліменту, в яких оцінне судження виражене експліцитно за допомогою вищезазначених лексико-синтаксичних моделей, тобто компліменти-формули. Для прямих іллокутивних актів компліменту характерні такі ознаки:

а) об’єкт позитивної оцінки та оцінний предикат виражені експліцитно і утворюють оцінне судження, що має форму двоскладного стверджувального (чи окличного) речення;

б) автором оцінного судження є мовець, а об’єкт позитивної оцінки має безпосереднє відношення до адресата.

Слід також розглянути непрямі та імпліцитні іллокутивні акти компліменту. До непрямих відносяться іллокутивні акти компліменту, реалізовані за допомогою висловлювань, в яких і об’єкт позитивної оцінки, і оцінний предикат виражені експліцитно, але при цьому:

а) висловлювання має форму питального речення:

Your fiancé, hasn’t he got a lovely smile? (J. Cooper);

б) оцінне судження не вичерпує пропозиційного змісту висловлювання:

“Would you think”, I said, “it’s just another example of male chauvinism if I tell you you look very youthful?” (W. Cooper).

До імпліцитних іллокутивних актів компліменту відносяться:

а) іллокутивні акти, пропозиційний зміст яких імпліцитно виражає хоча б одну із складових позитивного оцінного судження (об’єкт позитивної оцінки (1) чи оцінний предикат (2) чи оцінне судження як таке (3)):

(1) Observe him carefully. There, there, I must not alarm you. Writing, thinking, yes, action, no. Let him take his time. I’m glad he has such a good friend (Murdoch). /Дане висловлювання імплікує, що об’єктом, до якого відноситься оцінний предикат a good friend, є адресат/.

(2)“Do I look like a grandmother?” she repeated.

“You can never look like a grandmother,” Darcy replied (Krantz). /У даному висловлюванні позитивно-оцінний предикат імплікується за допомогою заперечення негативної ознаки, вираженої за допомогою порівняння/.

(3)“Where the hell’s your husband?”

“He got held up at the office. We had a row about my coming alone.” Instantly she felt disloyal.

“He’s quite right. If I were married to you, I’d keep you locked up” (J. Cooper). /Дане висловлювання імплікує таке оцінне судження: You are very pretty/.

б) висловлювання, в яких зв’язок між об’єктом позитивної оцінки і оцінним предикатом не є предикативним:

“I couldn’t possibly marry a glamour puss like you, I’d find you far too distracting. I’d never get to work in the morning” (J. Cooper).

в) висловлювання, в яких об’єкт позитивної оцінки відноситься не (чи не лише) до „безпосереднього”, а й до „побічного” адресата:

He put his arms round both of them: “Sneaking out on me, huh? With the prettiest girl in the room?”

“We’re just off to dine,” said Richard (J. Cooper).

г) висловлювання, в яких мовець не є автором позитивно-оцінного судження, що становить пропозиційний зміст:

“I don’t think you lot need me all that much,” said Jenkin in a tentative tone. “I’ve always felt like the odd man out.” <…>

“What perfect nonsense!” said Gerard, regaining a little confidence. “You’re central, you’re essential, even Crimond saw this. He said you were the best” (Murdoch).

Можливі випадки, коли в одному іллокутивному акті компліменту поєднуються більше, ніж одна ознака імпліцитності:

A.J. looked slightly embarrassed. He glanced at Jessica, then back at Lila. “<…> I’m A.J. Morgan,” he said.

Aaron grinned. “See, I told you, A.J. No shortage of gorgeous girls.”

Lila tossed back her hair. She obviously took Aaron’s comment as if it were directed especially at her (Pascal). /У даному висловлюванні об’єктом позитивної оцінки є побічний адресат і, крім цього, оцінне судження виражене імпліцитно/.

Окрему категорію становлять іллокутивні акти компліменту, в яких позитивно-оцінне судження виражене за допомогою метафори.

Oliver whistled. “Jessica!” he said incredulously. “Little Jessica Eliot. My God!” He turned her round, “You have come out of the chrysalis. You’ll need a body guard” (J. Cooper).

При розмежуванні прямих і непрямих іллокутивних актів компліменту виникають проблемні випадки, коли висловлювання-формули з іллокутивною силою компліменту мають пропозиційний зміст, що не відповідає повідомленню мовця, а саме: об’єкт позитивної оцінки, що становить буквальне, власне семантичне значення висловлювання, не відповідає тому конкретному об’єкту, що був в дійсності позитивно оцінений мовцем та викликав у нього позитивний емоційний стан:

Trish came in carrying the soufflé and we all exclaimed.

“Trish, you’re marvellous,” said Mollie, watching her serve it out (J. Cooper). /Гостя виражає своє захоплення частуванням за допомогою компліментарного висловлювання, в якому оцінний предикат відноситься не до частування, а до хазяйки, що його приготувала/.

Для того, щоб адекватно описати подібні іллокутивні акти компліменту, доцільно розмежовувати поняття „об’єкт вираженого інтенційного стану” і „об’єкт позитивної оцінки”, маючи на увазі під першим об’єкт, що є безпосередньою причиною виникнення вираженого інтенційного стану мовця, а під другим – об’єкт, до якого відноситься позитивна оцінка, що становить власне семантичний зміст компліментарного висловлювання. Хоча дані іллокутивні акти компліменту мають властивість, характерну для непрямих іллокутивних актів компліменту (імпліцитно виражене значення), доцільніше відносити їх до прямих, оскільки вони за всіма параметрами відповідають прямим іллокутивним актам компліменту. Відповідно до цього розрізняють прямі іллокутивні акти компліменту, в яких об’єкт позитивної оцінки збігається з об’єктом вираженого інтенційного стану, і ті, в яких дані об’єкти не збігаються.

Характеристика компліменту як іллокутивного акту була б неповною без вказівки на місце, яке він займає в системі іллокутивних актів. Однією з найбільш популярних класифікацій мовленнєвих актів є класифікація Дж. Серля. Релевантність даної класифікації для нашої роботи обумовлена тим, що головною класифікаційною ознакою в ній виступає іллокутивна ціль. Аналіз компліменту з точки зору цих ознак дозволяє зробити висновок про те, що іллокутивний акт компліменту слід віднести до класу експресивів. Іллокутивна ціль класу експресивів полягає в тому, щоб виразити психологічний стан, що задається умовою щирості відносно положення речей, визначеного в рамках пропозиційного змісту. Основну іллокутивну ціль компліменту можна сформулювати як вираження позитивного психологічного стану мовця, викликаного позитивною оцінкою, що становить пропозиційний зміст. За Дж. Серлем, важливою ознакою експресивів є те, що їхній пропозиційний зміст приписує певну властивість мовцю або слухачу. Комплімент, як уже зазначалося, характеризується тим, що в його пропозиційний зміст повинна входити позитивна оцінка (експліцитна чи імпліцитна) адресата або предметів чи осіб, що мають до нього безпосереднє відношення.

Та обставина, що пропозиційний зміст компліменту, як правило, являє собою оцінне судження, робить даний іллокутивний акт подібний за формою до іллокутивних актів похвали, схвалення, захоплення. Однак компоненти, з яких складаються ці різновиди іллокутивних сил, неоднакові. Принципова відмінність іллокутивної сили компліменту полягає в тому, що її обов’язковими компонентами є додаткові іллокутивні цілі:

а) виразити намір /бажання/ прагнення принести задоволення адресату;

б) виразити позитивне ставлення до адресата.

Наявність цих іллокутивних цілей обумовлює ще одну обов’язкову ознаку іллокутивної сили компліменту, а саме безпосередній зв’язок об’єкта позитивної оцінки з адресатом. Це означає, що можна хвалити когось / щось, схвалювати щось, захоплюватись кимось / чимось, що не має ніякого відношення до адресата, але не можна сказати комплімент людині, яка не присутня при розмові.

Слід підкреслити, що індикатором додаткових іллокутивних цілей компліменту є не стільки формально-семантичні особливості висловлювання, скільки його контекст (хто говорить, кому, за яких обставин, в яких умовах спілкування), а також інтонація мовця, його міміка (особливо посмішка), жести.