7. Контроль та ревізія бюджетних коштів в установах

 

Відповідно до Наказу Президента України «Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи» від 27 серпня 2007 року, № 1031/2007 контрольно-ревізійна служба має забезпечити суровий контроль за використанням коштів бюджетів усіх рівнів та позабюджетних фондів, а також контроль за збереження державного і комунального майна всіма підприємствами, установами незалежно від форм власності та відомчої належності й підпорядкованості. Головне контрольно-ревізійне управління України стає центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері фінансового контролю.

Одним з основних питань контролю є визначення його сутності. Контроль (список, який ведеться у двох примірниках; тут-повторне повернення до раніше розглянутого питання, його перевірка), означає перевірку виконання тих або інші господарських рішень з метою встановлення їхньої законності та економічної діяльності.

Основна функція державної контрольно-ревізійної служби – здійснення контролю за витраченням коштів і матеріальних цінностей, їх збереження, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах, державних комітетах, бюджетних установах, а також на підприємствах, утримуваних за рахунок бюджетів усіх рівнів.

Державна контрольно-ревізійна служба має централізовану організаційну структуру. Головне контрольно-ревізійне управління України очолює заступник міністра фінансів України. Керівники регіональних контрольно-ревізійних управлінь і підрозділів призначаються вищими керівниками.

Головною функцією вищестоящих органів контрольно-ревізійної служби України є складання нормативно-правових документів з питань організації і порядок проведення контрольно-ревізійної роботи і т.д.

Ревізійний процес складається із цілої низки послідовних етапів. Кожний з етапів має свій зміст, функціональне призначення й відокремлення за часом.

Етапи у практиці і теорії контрольно-ревізійної діяльності:

-   планування ревізії;

-   підготовка до ревізії;

-   складання завдання проведення ревізії або програми ревізії;

-   документальна і фактична перевірка;

-   організація роботи на місці ревізії;

-   затвердження матеріалів ревізії;

-   узгодження і обговорення наслідків ревізії на підприємстві;

-   контроль за виконанням рішень, прийнятих за матеріалами ревізії.

Міністерства, концерни, відомства, акціонерні виробничі об’єднання, які мають у своєму складі контрольно-ревізійний апарат, складають перспективні й поточні плани проведення ревізій і тематичних перевірок у підвідомчих підприємствах і організаціях.

Перспективні плани складають на п’ять років, поточні - на наступний календарний рік. Слід враховувати, що Указом Президента України „Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи” № 1031/2007 передбачено періодичність проведення державною контрольно-ревізійною службою планових ревізій і перевірок використання коштів бюджетів і позабюджетних фондів не рідше одного разу на три роки. Кожна ревізія має охоплювати період, який починається з дня закінчення попередньої ревізії й завершується датою складання балансу, перевіркою якого закінчується запланована ревізія.

Відповідно до Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 03.10.07 № 121, ревізії та перевірки проводяться на основі піврічних планів:

- головного КРУ, затверджених колегією;

- контрольно-ревізійних відділів у районах, містах, районах у містах.

Відповідно до Положення «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.08 №515, планування контрольно-ревізійної роботи, згідно з доведеними управлінням завданнями, проводиться керівником ревізійного органу.

Плани ревізій у системі міністрів і відомств складаються контрольно-ревізійними управліннями, затверджуються керівниками вище стоячих організацій. План проведення і перевірок зберігається у керівника й не підлягає розголошенню з метою забезпечення раптової перевірки чи ревізії.

У планах вказується: на яку дату об ревізовані підприємства, види ревізії, затрати часу в днях, за який період має проводиться ревізія, час її проведення і робиться відмітка про виконання. Термін проведення ревізії визначається залежно від обсягу діяльності та особливостей підприємств, що ревізується.

За кожним ревізором закріплюються об’єкти ревізії на наступний рік з таким розрахунком, щоб не менше 2/3 робочого часу відводилось на ревізію, звіт і підготовку до наступної ревізії.

При плануванні ревізій, комплексних слід вирішити всі організаційні питання. У зв’язку з цим планування ревізій повинно глибоко вивчити підприємство, що дасть змогу правильно встановити послідовність і порядок проведення ревізій.

Після затвердження планів ревізії починається підготовка до проведення ревізії. Крім того, проведенню ревізії передує вивчення наявних в організації, яка призначила ревізію, фінансових, банківських, та інших статистичних даних, матеріалів попередньої ревізії, поточної інформації, яка характеризує господарську діяльність і фінансовий стан підприємства, що підлягає ревізії. Використовують дані аналізу за матеріалами фінансової звітності, акти попередніх ревізій.

Ревізори ознайомлюються із Законом України з питань оподаткування, платіжної та фінансової дисципліни, заробітної плати, з нормативними актами, як виконано пропозиції за результатами попередньої ревізії.

Перед виїздом на об‘єкт керівник, від імені якого проводиться ревізія, видає ревізору розпорядження на право проведення ревізії, у якому вказується назва підприємства, що підлягає ревізії, дата початку і кінця ревізії. Розпорядження реєструється в журналу ревізії, який містить майже всі ті реквізити, що і розпорядження.

На підставі вивчення даних про минулу фінансово-господарську діяльність підприємства і з врахуванням поставлених у розпорядженні завдань, керівник ревізійної групи, ревізор складає програму ревізії. Програма включає перелік контрольних питань, що підлягають перевірці, період, за який має бути проведена ревізія, а також опис процедури її здійснення.

Програма ревізії затверджується керівником контрольно-ревізійного апарату організації, яка призначала ревізію. Один примірник вручається керівнику ревізії, а другий залишається у справах організації й служить для контролю виконання.

Керівник ревізійної бригади повинен ознайомити всіх членів бригади зі змістом програми і розподілити завдання між ними. Складають робочі плани проведення ревізії, яка затверджується керівником ревізійної групи.

Робочій план включає перелік робіт, які підлягають виконанню під час ревізії, строки їх виконання та спосіб перевірки, термін закінчення ревізії. Після закінчення організаційної роботи на підприємстві ревізор розпочинає документальну і фактичну перевірку. Протягом ревізії на окремих аркушах паперу, або в зошиті чи журналі, ревізор систематизує матеріали ревізії, реєструє факти порушень, зловживання і т.д.

Наслідки ревізії оформляють актом. Акти ревізії поділяються на основні й проміжні.

Основні акти ревізії – це документ, де фіксуються виявлені порушення й недоліки в діяльності підприємства. Підставою фактів виявлених порушень чи недоліків є відомості порушень, довідки, проміжні акти. Проміжні акти – це разові документи, які відображають результати перевірки окремих ділянок або об’єктів перевірки. За виявленими фактами порушень від посадових осіб необхідно взяти письмові пояснення.

Результати ревізії обговорюються на загальних зборах колективу підприємства, на яких приймаються відповідні рішення. Основна форма результатів ревізії – це наказ за її результатами.

Останній етап ревізії – контроль за виконанням рішень, прийнятих за матеріалами ревізії. Виконання прийнятих рішень за результатами ревізії контролюється шляхом одержання інформації від перевіреного підприємства про усунення виявлених недоліків і порушень під час проведення наступної планової ревізії.

На прикладі проведення комплексного заходу перевірки фінансово-господарської діяльності Біловодського районного центру зайнятості розглянемо методику контрольно-ревізійних робіт.

 Головною Інструкцією з контролю за збереженням у бюджетній установі матеріальних цінностей і раціональним використанням нею фінансових ресурсів є державна контрольно-ревізійна служба .

Державний фінансовий контроль за діяльністю бюджетної установи – це система заходів, які здійснюються органами державної влади і спрямовані на забезпечення законності дій посадових осіб бюджетної установи щодо використання бюджетних коштів.

Форма контролю – це сукупність прийому (методів, засобів) дослідження, які, виходячи з планової мети контролю, доцільно застосувати для вивчення фінансово-господарської діяльності конкретної установи, організації чи підприємства у даний час.

Основною формою фінансово-господарського контролю визначає ревізію, вказуючи, що це засіб контролю всієї фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації за певний проміжок часу з метою встановлення законності здійснених операцій, їхньої доцільності, правильності обліку та достовірності облікових і звітних даних.

У цьому зв’язку визначено, що ревізія – це форма контролю, що становить систему обов’язкових контрольних дій, спрямованих на документальне та фактичне обстеження здійснених підприємством, установою або організацією господарських операцій та їх наслідків, бухгалтерського обліку та фінансової звітності з метою виявлення незаконних мобілізації, розподілу та використання фінансових ресурсів, недостачі коштів і матеріальних цінностей, нецільового та неефективного їх використання, встановлення винних у порушенні законодавства посадових і матеріально відповідальних осіб і спричинених порушеннями фінансових втрат.

Оскільки таке саме за суттю визначення поняття ревізії закріплено і законодавством ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», треба усвідомити, що під час ревізії перед ревізором поставлена вимога встановити, чи дотримуються посадові особи установи норм законодавства, якщо ні – то виявити, хто, як і коли порушив конкретну фінансово-правову норму у здійснені фінансово-господарських операцій.

Для того щоб викласти в акті ревізії тільки ті фінансово-господарські операції, що проведені з порушеннями чинного законодавства, ревізори змушені звірити на відповідальність законодавству всі управлінські рішення та дії посадових осіб і встановити величину заподіяних збитків чи шкод.

Акт комплексного контрольного заходу.

Аналогічно перевірка – це форма контролю, яка становить систему обов’язкових контрольних дій, пов’язаних з проведенням документального обстеження окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи або організації, з метою виявлення незаконних мобілізації, розподілу або використання фінансових ресурсів.

Як бачимо, основною відмінною рисою ревізії від перевірки є не обсяг питань та операцій, що підлягають контролю, а наявність прийомів зіставлення даних документального і фактичного контролю, тобто поєднання результатів перевірок документів за формальними ознаками, зустрічної перевірки достовірності документів, нормативної перевірки, техніко-економічного розрахунку та економічної оцінки господарських операцій, результатами проведеного обстеження, інвентаризації, перевірки дотримання трудової дисципліни та інше.

Так, під час ревізії, застосовують різноманітні прийоми (методи) документального і фактичного контролю.

Зокрема в частині документального контролю контролери будь-якого органу державного фінансового контролю обов’язково мають володіти такими методами:

- перевірка документів за формальними ознаками;

- перевірка документів за змістом;

- нормативна перевірка документів;

- зустрічна перевірка документів.

 Перевірка документів за формальними ознаками є першим ступенем документального контролю. В процесі його з’ясовують:

- точність заповнення бланка, на якому оформлено конкретний документ;

- наявність усіх необхідних реквізитів;

- своєчасність складання документа;

- відповідність підписів осіб, які склали документ.

Цей метод застосовують під час перевірки всіх документів з метою виявлення фактів підробки та дописувань у них, виправлення цифрових даних і зміни реквізитів. За результатами такої перевірки роблять висновок про визнання достовірності документа. Наприклад, бухгалтерії підприємств, установ та організацій не повинні приймати до виконання і відпускати товарно-матеріальні цінності за ксерокопіями платіжних доручень і довіреностей.

Перевірка документів за змістом є другим ступенем документального контролю. Її здійснюють шляхом зіставлення даних операцій, зазначених у документі, з аналогічними або взаємопов’язаними даними з метою встановлення законності, достовірності.

Арифметичні перевірки документів здійснюється шляхом перерахунку результатів таксування, загальних підсумків, узгодження нарахувань та утримань з метою визначення правильності підрахувань і виявлення крадіжок, прихованих за неправильними арифметичними діями.

Нормативна перевірка документів проводиться шляхом зіставлення фактичних втрат, роботи чи послуг з нормативними або плановими (визначеними законами, постановами, кошторисами, лімітами) з метою встановлення обґрунтованості списання на виробництво чи утримання установи матеріалів, палива, використання фонду оплати праці.

Зустрічна перевірка документів проходить шляхом звірки (зіставлення) даних, відображених у документі, що перевіряється, з даними другого примірника цього самого документа чи із записами інших взаємопов’язаних документах, які зберігаються на підконтрольному об’єкті або в інших підприємствах, установах чи організаціях.

Проведення зустрічної перевірки дає змогу виявити такі зловживання, за яких достовірні операції по-різному відображено у кожної із залучених до неї сторін.

Висновок: результатом проведеної ревізії чи перевірки є висновки щодо розмірів допущених фінансових порушень, встановлення винних осіб і, як наслідок, їх покарання та відшкодування завданих державі збитків. Тобто мета ревізії – регулярно виявляти відхилення від встановлених норм і правил, визначити рівень фінансових втрат, забезпечувати їх повернення та засвідчити громадськості про невідворотність покарання за такі порушення.

Завданням аудиту ефективності є оцінка рівня віддачі від вкладених бюджетних коштів (державних ресурсів) та аналіз причин недосягнення окреслених завдань. Бюджетні кошти в цьому випадку виступають як інструмент досягнення певних благ для суспільства. Результатом проведеного дослідження буде висновок: чи доцільно продовжувати вкладення бюджетних коштів у неефективну програму або які зміни необхідно внести для поліпшення управління з її реалізації.

Результати ревізії та перевірки оформляють двостороннім документом (актом або довідкою). Де фіксують тільки документально підтверджені факти, а їх об’єктивність підтверджується підписом ревізора та керівника перевіреного об’єкта. Не допускається внесення до акта чи довідки висновків, пропозицій, а також не підтверджених документами даних про фінансово-господарську діяльність об’єкта, що ревізується.

Згідно розглянутого акту перевірки бюджетної установи за ревізуємий період порушень щодо ведення фінансово-господарської діяльності не виявлено.


СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.09 р. № 996-XIV // Відомості Верховної Ради (ВВР). — 1999.— № 40, ст.365.

2. Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 17.02.2000 // ВВР. —2007. —№ 14-16. . Закон України ”Про зайнятість населення” № 665/97 – ВР від 21 лтстопада 1997 року.

3. Закон України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.2005 року, № 996 – XIY.

4. Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 2003р. № 2939-XII.

5. Закон України ”Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 11 січня 2001 року № 2213-ІІІ.

6. Інструкція з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затверджена Наказом Державного казначейства України (ДКУ) від 26.12.08 № 242.

7. Інструкція Національного банку України "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті", затверджена постановою правління НБУ від 18.12.08 р. № 527.

8. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 12.11.03 № 49.

9. ”Інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання” від 27.07.2005 р. № 68.

10. ”Інструкція з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ” від 17.07.2005 р. № 64.

11. ”Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок державно контрольно-ревізійною службою в Україні, затверджено наказом Головного контрольно-ревізійного управління в Україні від 03.10.07 р. 3 121.

12. Кодекс законів про працю України (зі зміною і доповненням) // Довідник працівника державної контрольно-ревізійної служби. Київ, 2001 р.

13. Методичні рекомендації з питань підготовки аналітичних довідок за результатами ревізій і перевірок, проведених органами державної контрольно-ревізійної служби. Затв. Наказом ГоловКРУ України від 28.04.1999 року № 39 /Київ, 2001 р.

14. Наказ Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 31 березня 2007 р. № 11а.

15. Наказ Головного управління Державного казначейства України від 30.10.1998 р. за № 90, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.11.98 року за № 728/3168 "Про затвердження Типової інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу".

16. Наказ Державного казначейства України від 10.12.99 р. № 114, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.12.99 р. за № 890/4183, "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ".

17. Наказ Державного казначейства України ”Про затвердження Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ” від 26.12.03 р. № 242.

18. Наказ президента України ”Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи” від 27 серпня 2000 р. № 1031/2000.

19. Положення про Головне контрольно-ревізійне Управління України: Указ Президенти України від 28.11.2000 № 1265/2000 / Офіційний вісник України, 2007. - № 29.

20. Постанова про внесення змін і доповнення до деяких законодавчих актів у зв’язку з прийняттям Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу Україні”: Закон України від 17.06.03 № 3292-ХII.


Информация о работе «Організація обліку та контролю в Біловодському районному центрі зайнятості»
Раздел: Бухгалтерский учет и аудит
Количество знаков с пробелами: 106609
Количество таблиц: 6
Количество изображений: 2

Похожие работы

Скачать
25381
0
0

... ів страхування на випадок безробіття; - обов’язковості фінансування Фондом загальнообов’язкового держав-ного соціального страхування України на випадок безробіття витрат. Теоретичні аспекти обліку і контролю в бюджетних установах. Бюджетні організації відносяться до організацій некомерційного характеру, для яких отримання прибутку не є основною діяльністю. Основним фінансовим документом для ...

Скачать
33100
0
0

... охорони природи і природокористування з метою формування умов для концентрації фінансових ресурсів і їх цільового використання на фінансування невідкладних екологічних заходів загальнодержавного і регіонального значення. 2. Характеристика трудового потенціалу Луганського регіону   2.1 Загальна характеристика складу населення Луганської області Луганська область належить до густозаселенних ...

Скачать
81481
24
3

... за рахунок собівартості реалізованої продукції (358,6 тис. грн.) та структури (51,9 тис. грн.).   3. Шляхи підвищення фінансових результатів роботи ВАТ "Племінний завод "Біловодський""   3.1 Методика розрахунку резервів підвищення суми прибутку та рентабельності На підставі проведених досліджень ми зробили висновки про необхідність покращення фінансових результатів роботи підприємства. У ...

Скачать
99112
2
1

... під деревами білуваті), зібрані в просту або розгалужену китицю. Розмножується насінням і кореневими бульбами. Цвіте у червні-липні. Плодоносить у серпні. Ксеромезофіт. Отруйний. Заходи охорони. Охороняється у Луганському природному заповіднику (відділ Провальський степ) і на території пам’ятки природи Півонія тонколиста Paeonia tenuifolia L. (P. lithophila Kotov? P. biebersteiniaca Rupr.) ...

0 комментариев


Наверх