1. Чистий спред (%) = відсотки отримані / позики * 100% - відсотки сплачені / притягнуті кошти за відсотки * 100%.

Цей коефіцієнт включає тільки ті активи і пасиви, до яких застосовуються процентні ставки. Таким чином, він виключає вплив безпроцентних депозитів до запитання, капіталу і невиконаних вимог резервування на чисті отримані відсотки і, звідси, на прибуток банку. Це показник ізолює вплив процентної ставки на прибуток банку і тим самим дає більш глибоке розуміння джерела прибутку банку.

Відсотки отримані: 1195370 грн.

Відсотки сплачені: 1211650 грн.

Надані кредити: 4576500 грн.

Притягнуті кошти за відсотки: 3716110 грн.

Чистий спред = 1195370 /4576500*100-1211650/3716110*100 = 26,1-32,6=-6,5%.

Кредитна діяльність для банку є неефективний, чистий спред має негативне значення - 6,5% і свідчить про перевищення ставки сплачених відсотків по притягнутих коштах над відсотками по наданих кредитах.

2. Чистий процент маржі (%) визначає основну спроможність банку мати прибуток - його прибуток від процентної різниці як відсоток середніх загальних активів.

Чистий процент маржі = (Прибутки від відсотків - Витрати по відсотках)/Загальні активи * 100%.

Відсотки отримані 1195370 грн.

Відсотки сплачені 1211650 грн.

Загальні активи 9254960 грн.

Чистий процент маржі = (1195370 - 1211650)/9254960*100%= -0,17%.

Банк має негативний процентний марж, отже, збитки від кредитної діяльності.

3. Відношення іншого операційного прибутку до загальних активів (%) показує залежність від «нетрадиційного прибутку». Збільшення цього показника може показувати здорову диверсифікацію в платні фінансові послуги або нездорове прагнення досяг спекулятивного прибутку, щоб замаскувати недостатність основного банківського прибутку від відсотків.

Інший прибуток у відсотках до активів = Інший негативний прибуток / /Загальні активи * 100%.

Прибутки і комісія за надані послуги 370900 грн.

Сплачена комісія 17550 грн.

Загальні активи 9254960 грн.

Інший операційний прибуток у відсотках до активів = (370900 - 17550)/9254960 * 100 = 3,8%

Прибуток банку сформований за рахунок інших не кредитних операцій.

4. Визначення ефективності діяльності робітників проводиться через показник продуктивності.

Продуктивність праці - це відношення чистого прибутку до загальної чисельності робітників.

ПП = НП/Р, (2.5)

де ПП - продуктивність праці,

НП - чистий прибуток, що залишається в розпорядженні банку,

Р - загальна чисельність робітників.

Визначення оцінки фінансового положення комерційного банку.

Система рейтингу містить у собі:

1. Достатність капіталу = 2

2. Якість активів = 2

3. Якість керування (менеджменту) = 3

4. Прибутковість = 3

5. Ліквідність = 1

Рейтингова оцінка = 11/5 = 2,2

Встановлення рейтингової оцінки потребує округлення результату до цілих, тобто: 2-це означає, що банк одержує рейтинг задоволеного.

В основному фінансове положення банку є надійним. Проблеми незначного характеру, що можуть бути вирішені керівництвом банку. Фінансове положення банку є, по суті, стабільним, і, таким чином, банк у змозі пристосуватися до умов економічної кон’єктури і роботи банківського сектора.

2.2 Аналіз і оцінка якості кредитного портфеля

Аналіз структури активних операцій ділиться на якісний і кількісний. У випадку здійснення якісного аналізу визначається перелік активних операцій (напрямків використання коштів банку) на момент проведення аналізу.


Таблиця 2.10

Аналіз структури активних операцій на 01.01.06 р.

Види операцій Сума, грн. Структура, %

Каса

Кор. рахунки банків

Кор. рахунок у НБУ

Кредити видані – усього у т. ч. короткострокові

Основні кошти і

будівельні матеріали

Дебітори

Відведені кошти

Витрати

Валютна позиція

Інші активи

Усього активів

 134070

474360

2085190

4576500

3067110

169460

487870

80080

250700

896400

100330

9254960

1,4

5,1

22,5

49,4

33,1

1,8

5,3

0,9

2,7

10,0

1,0

100,0

У структурі активних операцій банку найбільша питому вагу має кредитна діяльність - 49,4%, у тому числі надання короткострокових кредитів 33,1%. Банк є платоспроможним, оскільки кошти на кореспондентському рахунку в НБУ складають 22,5%. Витрати банку мають незначну питому вагу в структурі активних операцій - 2,7%. Отже, активи банку складаються в основному з позик клієнтів. Безнадійні борги по цих позиках заподіюють банку збитки, особливо в тому випадку, якщо недостатньо забезпечені кредити.

Кредитний портфель - це характеристика структури і якості виданих позичок, класифікованих по визначених критеріях. Одним із таких критеріїв, застосовуваних у практику, є ступінь кредитного ризику. За цим критерієм визначається якість кредитного портфеля. Аналіз і оцінка якості кредитного портфеля дозволяє менеджерам банку управляти його позичковими операціями.

При формуванні кредитного портфеля необхідно враховувати такі ризики:

1. Кредитний ризик - при якому позичальники можуть бути не в змозі погасити свій борг;

2. Ризик ліквідності - при якому у банку виявиться недостатньо коштів для виконання платіжних зобов'язань у встановлені терміни;

3. Процентний ризик - ризик змін процентних ставок, що негативно позначаються на прибутку банку.

Кредитний ризик повинний контролюватися для підтримки його на відповідному рівні. Цього рівня банк досягає за допомогою знедоленого керування кредитами, а також таких мір:

- кредити даються тільки тим позичальникам, кредитоспроможність яких перевірена і є задовільною;

- кредитна угода складається таким чином, щоб виключити можливість невиконання його умов;

- постійно контролювати виплати відсотків і погашення основної суми боргу; якщо платежі переходять у категорію прострочених, застосовуються відповідні міри.

Зважаючи на те, що найбільша питома вага припадає на кредитну діяльність в активних операціях банку, що є ризикованої для комерційного банку, виникає необхідність в аналізі «кредитного портфеля» банку.

Таблиця 2.11

Аналіз структури «кредитного портфеля» банку на 01.01.06 р.

Вид забезпечення

Сума,

грн.

Структура,

%

Усього виданих кредитів

у тому числі:

гарантовані іншими банками

гарантовані Урядом

України

прострочені

пролонговані

сумнівні для повернення

808290

45670

-

79220

659730

23670

 100

5,6

-

9,8

81,7

2,9

Структура «кредитного портфеля» банку може вважатися задовільною в тому випадку, якщо питома вага кредитів без забезпечення, сумнівних для повернення, прострочених і пролонгованих складає не більш 50%. У такому випадку банк проводить ризиковану кредитну політику.

Основоположним моментом в керівництві кредитним портфелем банку є вибір кредиторів, оцінки якості окремо взятої позички. На даний час приймаються два головних критерії: ступінь заможності повернення позички і фактичний стан із погашенням раніше виданих позичок. Вони відповідають утриманню першого етапу керування кредитним портфелем.

З погляду забезпечення повернення позичок НБУ пропонує виділити три групи кредитів, що різняться за ступенями ризику.

Перша група - забезпечені позички.

Друга група - недостатньо забезпечені позички.

Третя група - незабезпечені позички.

Другий критерій класифікації відбиває фактичний стан із погашенням раніше виданих позичок. У цьому зв'язку виділяють 5 груп кредитів:

1. - позички, що повертаються в термін.

2. - позичка, із прострочена заборгованість терміном до 30 днів;

3. - від 30 до 60 днів;

4. - від 60 до 180 днів;

5. - понад 180 днів.

З урахуванням зазначених критеріїв НБУ пропонує виділяти п'ять груп кредитів, що диференціюється рівнем відрахувань у резервний фонд банку, що відповідає утриманню другого етапу керівництва кредитним портфелем.

Відрахування конкретних позичок, виділених банком, значаться на балансі на квартальні дати, до відповідних груп складає утримання третього етапу керівництва кредитним портфелем.

На четвертому етапі робітники банку визначають структуру кредитного портфеля в розтині класифікованих позичок, тобто сумують усі позички однієї групи й одержують дані обсяги кожної групи, а також кредитного портфеля банку в цілому на відповідну дату.

На п'ятому етапі визначається сукупний ризик кредитного портфеля банку. Для цього сума кредитів по кожній групі примножується на відповідний відсоток ризику.

На 1.01.2006 р. структура кредитів банку виглядає таким чином (тис. грн.):

1-я гр. _ _ _ _ _ _ _ _ _ 1500,0

2-я гр._ _ _ _ _ _ _ _ _ _2300,0

3-я гр._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 800,0

4-я гр._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 700,0

5-я гр. _ _ _ _ _ _ _ _ _ 1300,0

Разом: _ _ _ _ _ _ _ _ _ 6600,0

Схема 2.1 Структура кредитів банку на 01.01.2006 р.

Використовуючи коефіцієнти ризику кожної групи позичок, одержуємо сукупний ризик кредитного портфеля банку на 1.01.06 р.:

 (1500х2%)+(2300х5%)+(800х30%)+(700х75%)+

 (1300х100%) = 2200 тис. грн.

На попередню дату (1.01.05 р.) розмір сукупного ризику був вище, і складала 4500 тис. грн. Кредитний ризик знизився за рахунок поліпшення якості кредитного портфеля.

Шостий етап - аналізуємо чинники, що викликали погіршення якості кредитного портфеля. Такі чинники можуть бути пов'язані як із зміною фінансового стану позичальників, так і з погіршенням заможності повернення позичок при використанні заставного права, гарантій або страхування.

На сьомому етапі керівництва кредитним портфелем здійснюється формування достатніх резервних фондів.

У нашому випадку банк зобов'язаний сформувати резервний фонд у розмірі не менше 2200 тис. грн. Аудитори повинні підтвердити повноту формування зазначеного резерву.

На заключному (восьмому) етапі керівництва кредитним портфелем менеджери банку на основі розгляду сформованої структури кредитного портфеля і чинників, що викликали її зміну, намічають міри в області кредитної політики банку на перспективу. До них належать: зміни в цільовій спрямованості позичок або сфер вкладення кредитних ресурсів, одержання додаткових гарантій, посилення попереднього і наступного контролю за виконанням умов кредитного договору, поліпшення тих або інших елементів організації кредитного процесу.

Система контролю за якістю кредитного портфеля і факторами ризику

Внутрішньобанківський контроль за якістю кредитного портфеля і факторами ризику, є одним із найважливіших напрямків внутрібанківської роботи. Цю роботу необхідно розглядати не тільки з погляду економічної безпеки банку, у зв'язку з учиненням яких-небудь зловживань його службовцями або несумлінними клієнтами, але і як засіб визначення стану ліквідності банківських операцій, ступеня концентрації їхньої ризикованості, ефективності розміщення власних і притягнутих коштів. Інакше кажучи, аналітичний внутрішньобанківський контроль необхідно розглядати як систему керівництва факторами ризиків, а також як інструмент прогнозування і здійснення ефективної грошово-кредитної політики банку. Як перший, так і другий аспекти внутрібанківській системи контролю спрямовані на підтримку стабільної роботи банківського закладу. Але в силу специфіки даної роботи ми розглянемо ці питання через призму економічної безпеки банків у процесі проведення активних кредитних операцій.

Важливість даних питань полягає в тому, що в процесі активних кредитних операцій формується елемент ліквідності кредитного портфеля банків, а за правильно розміщені кредитні ресурси вони одержують відсотки, що є основним джерелом прибутку, формування якісного кредитного портфеля банку має вирішальне значення для його рентабельної роботи і надійності як партнера у фінансово-господарській діяльності. Запропонована система аналізу може бути використана як робітниками банку для розробки оптимальних систем по керівництва кредитними ризиками і на цій основі удосконалювання кредитної діяльності, так і відповідними контрольно-ревізійними службами при проведенні перевірочних заходів щодо вивчення діяльності банку.

Аналіз кредитної діяльності банку містить:

1. Оцінку ефективності банківських аналітичних систем керівництва кредитними ризиками (розробляється з урахуванням структури і видів кредитних ризиків кредитного портфеля конкретного банку).

2. Оцінку якості можливого ризику, його правильну класифікацію в плані покриття і достатності існуючих резервів для покриття фактичного і потенційного збитку.

3. Прогноз рентабельності проведених кредитних операцій і обґрунтування відповідності прибутку ступеня кредитних ризиків.

4. Визначення ступеня, особливостей і типу концентрації ризиків кредитного портфеля.

Оскільки визначені збитки, пов'язані з кредитами є неминучими, то наявність відповідної системи контролю і процедури прийняття рішень про надання кредитів дає можливість знизити ризик збитків. Прогноз припустимих ризиків кредитних операцій повинний базуватися на системі контролю і процедурі надання, покликаних захищати банківські резерви і капітал, обмежувати ризики до контрольованих рівнів. Ці системи і процедура припускають глибокий аналіз кількісних кредитних чинників, що відповідно відображають якість припустимих ризиків.

Для попередження погіршення якості кредитного портфеля в процесі концентрації тих або інших видів кредитів, у тому числі в залежності від періодичності діяльності, банк повинний оперативно визначати ріст ризиків, і відкоригувати балансову вартість кредитів шляхом створення спеціальних резервів для покриття можливого збитку.

Аналіз кредитних ризиків являє собою оцінку якісних і кількісних факторів платоспроможності окремих позичальників і їхньої сукупності. На основі цього будується прогноз перспектив і методів підтримки ліквідності операцій, що складають кредитний портфель, а при необхідності і санації кредитної діяльності банку.

Внутрішньобанківський процес керівництва кредитними ризиками має чотири основні стадії:

а) Робота банку по організації видачі кредиту. На цій стадії оцінюється, затверджується і документально відображається кредитний ризик, визначається його категорія.

б) Розгляд кредитного ризику. Дана стадія передбачає розробку прогнозу з урахуванням ступеня ризику від моменту видачі кредиту до його повного повернення.

в) Нагляд за боржниками в розтині конкретних угод, ризикованими кредитами і рівнем їхньої концентрації в розтині категорій ризиків.

г) Контроль за процесом погашення заборгованості.

Керівництво кредитними ризиками включає банківські підходи і засоби контролю за кредитною діяльністю і складається з:

1. Кредитної стратегії, що включає кредитну політику і процедуру надання кредитів.

2. Організації роботи персоналу по виконанню кредитних функцій.

3. Внутрішньобанківського контрольного супроводу за наданими кредитами.

4. Урахування кредитів і управлінських систем звітності.

Внутрішньобанківські методи зниження кредитних ризиків

Існує багато різноманітних ризиків, так чи інакше пов'язаних із кредитними ризиками. У банківській практиці їх нараховують понад п'ятдесяти видів, починаючи з ризику простого шахрайства, лжебанкрутства, банкрутства позичальника; відмови його партнерів від платежів за отримані товари, від придбаних або зроблених позичальником товарів; рівня переконцентрації ризиків у зв'язку з наданням коштів одному позичальнику, розміщення їх в одному секторі економіки; пільгового кредитування родинних дочірніх підприємств; заможності банків і підприємств-позичальників кваліфікованими кадрами й інших чинників, що впливають на ступінь ризику, аж до ряду політичних чинників, таких як військові конфлікти, революції, націоналізація, зміна законодавчої політики тощо.

Слід зазначити, що при правильній організації роботи і взаємодії відповідних служб банку ризики можна зводити до мінімуму, але жоден із ризиків не може бути усунутий цілком. Водночас, надмірна обережність може позбавити банк прибуткових можливостей, що, як уже відзначалося, є основним джерелом його прибутку. З іншої сторони надмірна, непродумана ризикованість створює для банку погрозу загубити не тільки прибуток у виді відсотків за надані кредити, але і кредитні кошти. Для більш повного їхнього урахування в процесі застосування вичленуємо найбільш важливі, внутрішньобанківські методи зниження кредитних ризиків.

Перший метод зниження кредитних ризиків: вибір менш небезпечних видів і режиму проведення активних кредитних операцій у залежності від рівня надійності позичальника і ряду інших чинників.

Другим методом зниження кредитних ризиків є лимитування витрати позичальником кредитних коштів.

Третім методом зниження кредитних ризиків є диверсифікація позичок.

Кредитний портфель банку служить головним джерелом його доходів і одночасно — головним джерелом ризику при розміщенні активів. Від структури і якості кредитного портфеля в значній мірі залежить стійкість банку, його репутація, фінансові результати. Кредитні працівники і вищі службовці уважно аналізують склад портфеля з метою виявлення надмірної концентрації кредитів в певних галузях або у окремих позичальників, а також проблемних позик, що вимагають втручання з боку банку.

Метою кредитного моніторингу є контроль за якістю кредитного портфеля, проведення незалежної експертизи, своєчасне виявлення відхилень від прийнятих стандартів і цілей кредитної політики банку.

Контроль за ходом погашення позики і виплатою відсотків по ній служить важливим етапом всього процесу кредитування. Він полягає в періодичному аналізі кредитного досьє позичальника, перегляді кредитного портфеля банку, оцінці стану позик і проведенні аудиторських перевірок.

Для цієї мети в „ПриватБанку” ведеться кредитний архів, який є базою кредитного моніторингу. Там зосереджена вся необхідна документація — фінансові звіти, листування, аналітичні огляди кредитоспроможності, заставні документи і т.д.

„ПриватБанк” має свою систему ведення кредитного досьє. У ньому документи згруповані в наступні розділи:

–  документи по позиці (копії кредитної угоди, боргових зобов'язань, гарантійних листів, свідоцтво на право підпису документів);

–  фінансова і економічна інформація (баланси, звіти про прибутки і збитки, аналітичні таблиці, звіти про грошові надходження, бізнес-плани, податкові декларації);

–  запити і звіти про кредитоспроможність (довідки кредитних агентств, телефонні запити, листування);

–  матеріали по забезпеченню позики (документи про право вступу до володіння, фінансові свідоцтва про заставу, документи про передачу прав по внесках і цінних паперах, застави і т.п.);

–  листування і пам'ятні записки (листування з клієнтом з питань кредиту, запису телефонних розмов, довідки про стан поточного рахунку клієнта).

Через специфіку положення державного банку, а також історичних передумов, програма контролю над кредитним портфелем залежить від його спеціалізації і прийнятих методів оцінки кредитоспроможності позичальника. Видаючи багато позик підприємствам в галузях, що переживають спад виробництва, банк проводить систематичну перевірку справ своїх позичальників 2—3 кожного місяця.

Застосовується також диференційований підхід: найнадійніші кредити піддаються перевірці один раз в рік, тоді як проблемні позики вимагають постійного аналізу і контролю. Проводиться постійний контроль за крупними позиками і періодичний — по позиках нижче певної величини.

Перевірка позики полягає в повторному аналізі фінансових звітів, відвідини підприємства позичальника, перевірка документації, забезпечення і т.д. При контрольній перевірці знов розглядається питання про відповідність даної позики цілям і установкам кредитної політики банку, аналізується кредитоспроможність і фінансовий стан клієнта, рентабельність операції і т.д.

В ході чергової контрольної перевірки „ПриватБанк” привласнює позикам рейтинг, що представляє підсумкову оцінку кредиту по ряду параметрів. При цьому позикам привласнюється номер (1, 2, 3, 4, 5), який відповідає одній з категорій:

- “Щонайвища якість”,

- “Задовільно”,

- “Маржінальная позика”,

- “Критична позика”,

- “Збиткова позика, що підлягає списанню”.

Класифікація позик по рейтингу дозволяє банку контролювати склад кредитного портфеля. У разі зростання “Критичних позик”, з'ясовуються причини погіршення портфеля і вживаються заходи до виправлення положення. Якщо зростання критичних позик пов'язане з позичальниками в певній галузі господарства або з певним видом кредиту, видача цих позик скорочується. На основі перевірки дається оцінка роботи окремих кредитних інспекторів і підрозділів банку.

Аудиторська перевірка позик виробляється управлінням внутрішнього аудиту, підвідомчим Правлінню банку. Ця перевірка аналогічна контролю кредитного портфеля, але вона, як правило, здійснюється негласно працівниками незалежного управління, не пов'язаного з управлінням кредитних операцій.

Аудиторський контроль має на меті відповісти на наступні питання:

–  який стан кредитних архівів банку, чи проводиться їх оновлення;

–  чи здійснює керівництво і рядові співробітники управління кредитних операцій регулярне обстеження портфеля позик;

–  чи правильно визначений рейтинг;

–  чи відповідає робота управління кредитних операцій письмовому меморандуму про кредитну політику;

–  яка загальна якість банківського портфеля;

–  чи достатні резервні фонди банку для покриття збитків по безнадійних позиках.

Результати аудиторської перевірки відображаються в спеціальному звіті, який представляється Правлінню банку, кредитному комітету банку, керівникам структурних підрозділів банку і старшим кредитним інспекторам. У звіті дається оцінка якості всього кредитного портфеля на момент перевірки і характеристика ефективності роботи управління кредитних операцій і кредитних відділів структурних підрозділів банку. Крім того, аудитори дають свої рекомендації по поліпшенню роботи і зміні методів, що склалися, і форм кредитування в банку.

Таким чином, здійснюваний в „ПриватБанку” кредитний моніторинг є могутнім інструментом реалізації кредитної політики банку.

Розглянувши методи реалізації кредитної політики Укрексімбанку, слід зазначити, що не дивлячись на те, що в банку чітко організована і відладжена робота по управлінню кредитними ризиками, існують шляхи її вдосконалення.


2.3 Процес надання кредиту

Порядок розгляду і ухвалення рішення про видачу кредитів, контролю за виконанням умов кредитного договору і договорів на забезпечення, зміна первинних умов і порядок погашення кредиту в КБ „ПриватБанк” є процесом, що складається з наступних етапів:

1 Етап: Інтерв'ю з потенційним позичальником;

2 Етап: Комплексна оцінка заявки на кредит, визначення платні за користування кредитом;

3 Етап: Ухвалення рішення про видачу кредиту;

4 Етап: Підготовка і укладення кредитного договору;

5 Етап: Процес видачі кредиту;

6 Етап: Контроль за виконанням умов кредитного договору і договору на забезпечення.

7 Етап: Процедура погашення кредиту.

При першому поводженні позичальника з клопотанням про надання кредиту, інтерв'ю з позичальником з метою визначення можливості надання кредиту проводить начальник Кредитного управління або співробітник відділу управління ризиковими операціями. В ході інтерв'ю одержується інформація про організацію, про кредитну операцію. Зокрема:

а) інформація про організацію: дата реєстрації; форма власності; склад засновників; розмір оголошеного і сплаченого статутного капіталу; фінансовий стан і наявність майна; у якому (-іх) банку (-ах) відкриті рахунки у організації; чи є в обороті організації кредити інших банків; залежність від державних субсидій; наявність суперечок, що розглянутих або розглядаються в суді; асортимент продукції, що випускається; забезпечення продукції збутом і географія поставок; форма розрахунків, передбачена договорами з контрагентами;

б) інформація про кредитну операцію: мета і сума кредиту; термін кредиту; джерело погашення кредиту і відсотків; вигляд, вартість пропонованого забезпечення, умови зберігання і місце знаходження; частка власних засобів в заході, що кредитується.

На підставі інформації, одержаної в ході інтерв'ю, є можливість скласти думку про керівника підприємства по наступних критеріях: репутація керівника, його взаємовідношення з банками, досвід роботи; компетентність керівника у області фінансового стану організації і її місця на ринку послуг; майновий і сімейний стан; чи досить переконливий керівник при викладі планів і проектів співпраці з банком.

У випадку, якщо умови прошеного кредиту не суперечать кредитній політиці банку, позичальник указує реальні джерела погашення кредиту і наявність забезпечення. Кредитний інспектор передає клієнту перелік документів, що надаються для отримання кредиту, консультує і перевіряє правильність заповнення документів.

Якщо в ході інтерв'ю не одержані задовільні відповіді на ключові питання, пов'язані з видачею кредиту, або пропозиція клієнта розходиться з принципами і установками політики, яку проводить банк у області кредитних операцій, то прохання про видачу кредиту слід відхилювати з аргументованим поясненням причин, по яких кредит не може бути наданий. Дана відмова здійснюється в усній формі начальником кредитного управління.

На другому етапі, в роботі над комплектом представлених позичальником документів у обов'язковому порядку беруть участь (в межах своєї компетенціі): кредитний інспектор; юрисконсульт; співробітник відділу управління ризиками.

Тільки за наявності повного пакету документів, необхідного для розгляду питання про надання кредиту, фахівці банку готують висновок. У разі ненадання яких-небудь документів, клієнту видається додатковий перелік документів, які повинні бути представлени в банк.

При обігу клієнта в банк з кредитною заявкою, в обов'язковому порядку співробітники банку виробляють попередню перевірку позичальника з виїздом на місце, про що складається акт перевірки.

Він підписується уполномоченнимі особами з боку позичальника і особами, що здійснюють перевірку з боку банку. В ході перевірки позичальника необхідно:

- скласти уявлення про склад і стан майна організації (будівель; споруд; устаткування; тмц), зокрема про наявність, склад, збереження і умови зберігання передаваного в заставу майна;

- вивчити стан і організацію бухгалтерського і складського обліку;

- провести перевірку даних, наданих позичальником в бізнес-плані;

- перевірити книгу застави, яка повинна містити дані про умови застави майна і про всі операції, що ваблять зміну складу або натуральної форми закладеного майна, включаючи їх переробку.

На цьому етапі кредитний інспектор:

а) одержує повний пакет документів відповідно до затвердженого перечнем безпосередньо від представника організації-позичальника, засвідчуючи особу керівника і головного бухгалтера за паспортними даними і по статутним документам;

б) направляє:

- заявку у відділ управління ризиковими операціями для складання висновка про благонадійність клієнта;

- передає засновницькі документи клієнта, документи по кредитній операції, забезпеченню і т.п. юрисконсульту для складання висновку;

в) проводить економічний аналіз, користуючись наявною інформацією, а саме:

- матеріалами, одержаними безпосередньо від клієнта;

- матеріалами, що є в архіві банку і в базах даних;

- інформацією, одержаною з інших джерел.

Чинники, які можуть бути використані при оцінці фінансового положення, розділяються на дві основні категорії і представлені в таблиці:

Таблиця 2.9

Чинники, використовувані при оцінці фінансового положення позичальника

об'єктивні чинники суб'єктивні чинники

У їх основі – фінансова звітність позичальника, що відображає стан балансових показників і кредитоспроможності позичальника:

(a)   коефіцієнт швидкої ліквідності;

коефіцієнт покриття;

У їх основі – знання банком організації-позичальника, її діяльності:

(a)   кредитна історія клієнта;

(b)   стан бухгалтерського обліку;

(c)   бюджет клієнта, розрахований за останні три місяці;

поточні і довгострокові плани і перспективи позичальника;

(b)   коефіцієнт оборотності оборотних активів;

(c)   коефіцієнт фінансової незалежності;

(d)   коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами;

(f) коефіцієнт рентабельності реалізованої продукції.

(d)   технічне оснащення і його стан (ступінь амортизації основного устаткування);

(e)   наявність права власності або оренди складських приміщень;

(f)    наявність кваліфікованого персоналу, кваліфікація керівництва;

(h) відносини з іншими банками, фіскальними органами.

Розрахунок вищеназваних фінансових показників і аналіз кредитоспроможності клієнта виробляється на основі внутрішньобанківських методичних рекомендаций по порядку визначення кредитоспроможності позичальників. На підставі виробленого аналізу робиться висновок про реальне фінансове положення позичальника з погляду його здатності повернути кредит в плановані терміни.

Виробляється оцінка проекту, що кредитується:

1)         мета кредиту (підтвердження прошеного кредиту відповідними документами (контракти, договори поставки, і т.п.);

2)         сума кредиту (обґрунтованість наданої кредитної заявки відносно суми прошеного кредиту, оцінка ступеня участі власних засобів клієнта у фінансуванні даної операції, зіставлення сум-ми кредиту з оборотами по рахівницях потенційного позичальника);

3)         визначення реального джерела погашення кредиту (наявність договорів на реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг), що випускається, на весь період кредитування, інших надходжень засобів на рахунки позичальника в період кредитування);

4)         аналіз наданого позичальником бізнес-плану (відповідність термінів погашення кредиту і відсотків по ньому, запропонованих клієнтом, його реальним можливостям, достовірність вказаних даних, їх зіставлення з даними за попередні періоди);

5)         оцінка пропонованого забезпечення.

При проведенні економічного аналізу позичальника слід враховувати стан галузі, до якої відноситься позичальник. Джерелами інформації для експрес-оцінки стану галузі є статистичні матеріали, публіковані в періодичних виданнях.

Кредитний інспектор:

1) проводить комплексну оцінку кредитного ризику по даному кредиту і за наслідками аналізу складає висновок про доцільність кредитування пропонованого заходу. Цей висновок перевіряє і підписує начальник Кредитного відділу і погоджує його з начальником Кредитного управління. У разі незгоди з висновком кредитного інспектора начальник відділу або начальник управління складають окремий висновок, який прикладається до висновку кредитного інспектора;

2) формує листи узгодження членів Кредитного Комітету банку для включення питання про надання кредиту до порядку денного засідання комітету;

3) формує кредитне досьє позичальника. Воно зберігається в кредитному відділі протягом терміну дії кредиту, потім передається в архів банку для зберігання в установленому порядку.

Паралельно з кредитним відділом, працюють в юридичному відділі і у відділі управління ризиками.

Юрисконсульт після отримання від кредитного відділу оригіналів представлених позичальником документів:

а) проводить правову експертизу кредитного проекту і аналіз на відповідність вимогам закону наступних документів: засновницьких (юридична справа); підтверджуючих повноваження посадовців організації-позичальника в частині підписання договорів і розпорядження майном підприємства; договорів, пов'язаних з проектом, що кредитується; у разі потреби - документів, що характеризують фінансово-економічне положення позичальника, наявність у нього власного майна, складських, виробничих і офісних приміщень, договорів оренди приміщень; інших, з урахуванням конкретного позичальника і кредитного проекту; проектів кредитних договорів і договорів на забезпечення;

б) за наслідками аналізу складає відповідний висновок;

в) у разі потреби, дає усні консультації кредитному інспектору і бере участь в ділових зустрічах з позичальником.

Співробітники відділу управління ризиками:

а) перевіряють благонадійність потенційного позичальника;

б) складають свій висновок про доцільність надання кредиту або ставлять візу на висновку кредитного інспектора. Віза на висновку означає відсутність заперечень по кредитуванню даного клієнта;

в) на підставі проведених перевірок і проведеного аналізу, сумісно з кредитним відділом, визначають величину процентної ставки за кредитом.

В окремих випадках позичальник сплачує банку комісійне винагороду за послуги з кредитування, розмір і порядок сплати якого визначається тарифами комісійної винагороди, діючими в банку. При цьому договір на обслуговування позикового рахунку між банком і позичальником полягає у обов'язковому порядку одночасно з укладенням кредитного договору.

Етап ухвалення рішення про видачу кредиту починається з виявлення вільних кредитних ресурсів.

Далі, на підставі висновків фахівців (кредитного інспектора, юрисконсульта) і віз або висновків співробітників відділу управління ризиками, готується повістка для засідання Кредитного комітету банку.

Підставою для надання кредиту є позитивне рішення Кредитного комітету банку.

У разі ухвалення негативного рішення про видачу кредиту начальник Кредитного управління повідомляє (як правило, в усній формі) про це клієнта з обґрунтуванням причин відмови. Передача клієнту висновків специалістів банку, що беруть участь в розгляді кредитної заявки, заборонено.

Документи, представлені клієнтом для розгляду кредитної заявки, можуть бути повернені по його проханню. Документи, створені в процесі розгляду питання про видачу кредиту і копії документів, представлених позичальником зберігаються в кредитному досьє в кредитному відділі або в архіві банку.

З моменту ухвалення позитивного рішення Кредитного комітету банку про надання кредиту починається четвертий етап – етап підготовки і висновку кредитного і всіх пов'язаних з ним договорів.

Кредитний договір повинен містити основні умови видачі кредиту: мету, терміни, розмір, процентну ставку, порядок погашення кредиту і відсотків по ньому, види забезпечення, об'єм інформації, що надається позичальником в ході виконання кредитного договору, права, обов'язки і відповідальність сторін.

Договір по забезпеченню кредиту повинен містити вказівку на форму і вид забезпечення, його склад, вартість, місце знаходження, обов'язки і відповідальність сторін, а також умови, визнані істотними відповідно до чинного законодавства (розглянуті в другому розділі даної роботи).

Після закінчення оформлення кредитного і всіх пов'язаних з ним договорів, кредитний інспектор запрошує в банк осіб, уповноважених підписати ці документи з боку позичальника. Після підписання позичальником, кредитний договір і всі, пов'язані з ним договори, підписуються від імені банку.

Після виконання позичальником зобов'язань за кредитними договорами і закінчення терміну зберігання документів в кредитному відділі, оригінали документів залучаються до кредитного досьє і передаються в архів банку.

Видача кредиту здійснюється на підставі розпорядження кредитного відділу одноразово або траншами (кредитна лінія) з віддзеркаленням заборгованості на окремому позиковому рахунку.

Кредитний інспектор готує і передає в обліково-операційний відділ:

1)         розпорядження на відкриття балансових (позикового рахунку, рахунку резерву) і позабалансових (прийняте забезпечення) рахунків;

2)         розпорядження про постановку на облік забезпечення, прийнятого в заставу;

3)         розпорядження про постановку на облік ліміту кредитної лінії у разі надання позичальнику кредиту у вигляді кредитної лінії.

Підставою для списання з позабалансових рахунків вказаних договорів є розпорядження кредитного відділу. Списання з позабалансових рахунків одержаного забезпечення по виданих кредитах договорів по забезпеченню виробляється у випадках, передбачених чинним законодавством.

Списання з рахунків виробляється після погашення кредиту і закриття кредитного договору, а також у разі утворення проблемної заборгованості за кредитним договором.

З моменту видачі кредиту починається етап контролю або моніторингу.

Поняття кредитного моніторингу включає систему спостереження за погашенням кредитів, розробку і вживання заходів, що забезпечують рішення цієї задачі.

Кредитний моніторинг заснований на декількох головних принципах.

1. Необхідність періодичної перевірки (30, 60 або 90 щодня) всіх видів кредитів.

2. Ретельна розробка етапів кредитного контролю з тим, щоб забезпечити перевірку всіх найважливіших умов по кожному кредиту, зокрема:

- відповідність фактичних платежів по кредиту розрахунковим;

- якість і стан забезпечення по кредиту;

- повноту відповідної документації, можливість одержати в своє розпорядження забезпечення і юридичне право робити при необхідності судові дії відносно позичальника;

- оцінку змін фінансового положення і прогнози щодо збільшення або скорочення потреб позичальника в сумі кредиту;

- оцінку відповідності виданого кредиту кредитній політиці банку і стандартам, розробленим контролерами з боку регулюючих органів відносно кредитного портфеля банку.


Информация о работе «Організація та планування кредитування»
Раздел: Банковское дело
Количество знаков с пробелами: 209529
Количество таблиц: 21
Количество изображений: 2

Похожие работы

Скачать
149049
4
0

... строки зберігання документів. У ньому відмічено, які документи постійно зберігаються, які від 1-го року , до 3-х, 5-ти, 10-ти, 75-ти років. 2.4 Перспективи вдосконалення організації роботи та документного забезпечення Корецької міської ради Для поліпшення організації і прискореного опрацювання документів застосовують уніфіковані системи управлінської документації, які розрізняються за функці ...

Скачать
233661
21
51

... банківському ринку намагається досягнути банк, а також з загальним рівнем характеристик усередненого банку банківської системи України; В якості банка - лідера для зовнішньоекономічної орієнтації діяльності ВАТ “Міжнародний комерційний банк” виберемо ВАТ “Державний акціонерний експортно-імпортний банк України" (810 рейтингове місце в банківській системі України - дивись Додаток А [98]), в якості ...

Скачать
70042
11
3

... поставленим завданням. Без організації належного контролю за виконанням планів їх складання перетворюються на рутинну й непотрібну роботу. Розділ 2. Організація механізму планування банківської діяльності Фінансове планування спрямовується на перетворення стратегічних цілей та завдань банку в конкретні значення результативних фінансових показників діяльності банківської установи через реал ...

Скачать
154620
13
2

... для функціонування і успішної діяльності банків України та підвищення їх рейтингу. Висновок У процесі розробки теми дипломної роботи нами було вивчено питання планування доходів і витрат комерційного банку, внесено пропозиції по впровадженню заходів із підвищення рейтингу банківських установ і проаналізовано фінансовий стан і ефективність діяльності комерційного банку АКБ «Укрсоцбанк» за пер ...

0 комментариев


Наверх