Політико-правове середовище України

3. Політико-правове середовище України

Нинішній стан України з точки зору політичного режиму - це звичайна в рамках авторитаризму плюралізація (на противагу звичному для нас монізмові) суспільного життя, яка може бути, а може й не бути початком становлення демократії. Відновлення природних плюральних засад суспільного життя за відсутності характерного для нього стану несуперництва, за запеклої, часом брутальної за своїми методами боротьби за владу або вплив на неї, що відбувається в умовах загальної соціально-економічної й політико-духовної кризи, є частиною "великого процесу модернізації" в світі. Головні завдання модернізації суспільства здатні розв'язувати політичні режими різного тилу, як авторитарні, так і демократичні. До того ж, зіткнувшись з колосальними соціальними проблемами модернізації, політичний істеблішмент завжди відчував спокусу принести в жертву демократію задля економічних реформ.

В сучасній Україні існує специфічний "змішаний" політичний режим, в якому поєднуються ознаки всіх основних "чистих" різновидів політичних режимів:

а) демократичного,

б) авторитарного,

в) автократичного,

г) тоталітарного,

д) анархічного,

е) охлократичного.

Серед ознак демократичного політичного режиму, притаманних Україні, слід відзначити:

1) виборність найважливіших органів політичної влади (як державних, так і громадських);

2) юридичну рівність громадян;

3) гарантії прав меншості та запобігання свавілля більшості.

В той же час є певні обмеження у сфері двох інших основних принципів демократичного режиму - вирішення найголовніших політичних проблем відповідно до волі більшості громадян та забезпечення широкого кола особистих, громадянських та політичних прав та свобод. Відсутнім є належний постійний контроль народу за органами політичної влади, за бюрократичним апаратом держави; суттєву роль відіграє маніпулювання інформацією. Для значної частини населення багато декларованих прав та свобод не підкріплені економічно та організаційно. Деякі з демократичних прав грубо порушуються існуючими підзаконними актами та бюрократичними процедурами (наприклад, право на вільний вибір місця проживання - антидемократичним інститутом прописки). Корупція та безвідповідальність зводять нанівець найкращі побажання законодавців та політиків.

Існуючі обмеження демократичних принципів дають підстави для висновку про наявність у сучасній Україні певних елементів авторитарного політичного режиму. До таких елементів також належать:

1) широкі законодавчі повноваження виконавчих органів держави (уряду та президента);

2) звуженість принципу гласності у діяльності органів політичної влади та реальної відповідальності їх керівників та інших представників за зміст та наслідки своєї діяльності. Зокрема схованою від громадськості є інформація про фактичні основні джерла та реальний розмір доходів вищих посадових осіб у державі.

Найважливішою ознакою автократичного політичного режиму, яка притаманна сучасній Україні, є обмеженість кола осіб, що здійснюють реальну політичну владу, та відокремленість абсолютної більшості народу від процессу її здійснення.

До числа залишків тоталітаризму слід віднести такі специфічні риси політичної свідомості значної частини адміністративних кадрів, політиків та простих громадян, як впевненість у власній непогрішимості, нетерпимість до політичного інакомислення, анти-інтелектуалізм у сфері гуманітраних знань, догматизм, примітивізація полі-гичної культури. В основі своїй знищений на центральному інституційно-нормативному рівні тоталітаризм і далі розквітає в багатьох сферах на локальному і навіть регіональному та секторному рівнях політичної системи.

Анархічний політичний режим часто буває представлений такими своїми компонентами, як:

1) відсутність системи ефективного нормативного регулювання суспільних відносин, свавілля сильнішого або більш спритного, відсутність гарантій безпеки населення та представників органів політичної влади;

2) конфронтація владних структур, відсутність ефективних форм координації їхніх дій;

3) ерозія загальної ідеї єдиної політичної системи (що виявляється в діяльності впливових сепаратистських сил та сил, що претендують на виключне право репрезентувати "справжні інтереси народу" та вимагати заборони діяльності своїх опонентів);

4) втрата (у деяких випадках) вищими органами політичної влади монополії на організоване застосування насиля.

І, нарешті, суттєві елементи охлократичного політичного режиму характеризують політичне життя України тою мірою, якою її владним структурам притаманні:

1) некомпетентність, презирливе ставлення до знань, до досвіду світової цивілізації, зокрема постійні намагання неадекватними реальній ситуації простими засобами і дуже швидко розв'язувати складні проблеми суспільного життя, що потребують для свого вирішення довгої копіткої праці;

2) відсутність у представників органів політичної влади реального почуття громадянської відповідальності перед народом своєї країни та світом;

3) рекрутування певної частини правлячої політичної еліти з середовища "соціальних низів" та "маргінальних верств" суспільства, представники яких жадають швидкого підвищення свого індивідуального та групового соціального статусу та покращення матеріального рівня життя.

Передбачити напрямки подальшої еволюції політичного режиму сучасної України досить складно, тому що характер цієї еволюції залежатиме від дуже великої кількості факторів (у тому числі випадкових), і не лише внутрішніх, тобто таких, що мають відношення до процесів всередині України, але й зовнішніх - тих, що стосуються процесів у інших країнах та у світовому співтоваристві в цілому. Однак з достатньо високим ступенем вірогідності можна припустити, що збережеться тенденція до посилення того чи іншого роду реформаційного авторитаризму.

Як і було за Радянського Союзу до волі народу не прислухаються і зараз. І, взагалі, старі норми і ідеали ще надто глибоко сидять в мозку нашого народу. Розглянемо сучасне становище нашої країни, спираючись на чинники, які впливають на демократичний розвиток України.

По-перше, громадяни України, особливо старше покоління, живуть як мінімум за половиною старих, комуністичних, принципів. Старі догми і правила поведінки керують їхними вчинками, а люди, спираючись на них, і не відчувають їхнього впливу на свої думки та дії. Але існує також і інша група населення, яка свідомо керується недемократичними правилами. І це не тільки "комуністи старої закалки", або нові комуністи; окрім них існує ще багато людей зі своїми нормами і ідеалами, які заважають сприймати демократію в тому розумінні, яке закладене в визначення цього поняття. Це перший чинник, який впливає на розвиток демократії в нашій країні.

Другий чинник - різноманітність партій і організацій, які задля самозабезпечення і власного розвитку на суспільних сходах проповідують принципи недемократичного суспільства.

Третій фактор - це правління держави, і, взагалі, урядовці. Народні обранці - депутати - збагачують кишені, а не працюють на користь їх обиравших - народа. Та навіть ті, хто не намагаються "нагріти руки у багаття влади", хоча їх не так вже і багато, не можуть протидіяти такій масі інших своїх колег. Деякі з них і не намагаються - стоячи з боку, а деякі просто так довго жили за іншими принципами, що їм просто не хочеться з ними розставатися.

Четвертий фактор - розвинутість нашого суспільства в політичному відношенні. Починаючи від простого середньорозвиненого громадянина і закінчуючи людьми, які стоять в правлінні, - більшість не має належної політичної освіти. І це звичайно сказується на рішеннях які приймає держава. Ці рішення не мають належного підгрунтя, тобто вони не можуть бути правильними, якщо їх приймають неосвічені люди. Цей чинник можна вважати основним серед тих, які впливають на розвиток демократичної держави, оскільки постає питання: звідки візьметься демократія в нашому суспільстві, якщо люди не можуть навіть зрозуміти, що це слово означає, не говорячи вже про те, щоб визначити це поняття.

Існує ще велика кількість факторів, які можуть вплинути і впливають на розвиток демократії, але все ж таки переліченні чинники - основні в нашій державі і найбільше впливають на розвиток суспільства взагалі.

Звісно таке становище в Україні не можна назвати політичною стабільністю. В Україні існують умови частої зміни політичних режимів, не прогнозованості дій владних структур і правової бази, а отже зростає рівень політичної нестабільності і політичного ризику. Суб’єкти міжнародних економічних відносин неохоче роблять інвестування в Україну, боячись конфіскації – вилучення їх майна за рішенням правових органів, націоналізації – вилучення приватної власності на засоби виробництва і її перетворення у державну, експропріації – примусового без компенсаційного позбавлення власності.

В Україні, на жаль, досі відсутня своя система оцінки інвестиційного клімату країни і її окремих регіонів. Іноземні інвестори орієнтуються на оцінки численних консалтингових фірм, що регулярно відстежують інвестиційний клімат в багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні. Однак оцінки інвестиційного клімату, що даються зарубіжними експертами на їх регулярних засіданнях, що проводяться поза Україною і без участі українських експертів, представляються мало достовірними, а можливо, і упередженими. За даними “Централ юроніен економік ревю” Україна знаходиться на 15-му місці (з 25) серед країн з перехідною економікою за ступінню привабливості. Хоча зараз можна казати про поліпшення ситуації внаслідок недавнього обвалу української економіки і, як результат, повернення уваги іноземних інвесторів до сусідньої, більш стабільної України. Важко визначити в таких дослідженнях долю похибки, тим більше, що деякі наші власні дослідники, аналізуючи стан української економіки приходять до невтішних висновків:

Результати аналізу і прогнозу середовища факторів України за 5-бальною шкалою

Групи факторів	Поточний стан	Прогноз	Прогноз на 10 років
1. Політико-правове середовище	2. 20	2. 30	3. 40
2. Економічне середовище	1. 90	1. 80	3. 30
3. Соціально-культурне середовище	2. 20	2. 10	3. 20
4. Ресурси та інфраструктури	2. 30	2. 00	3. 30
Середня оцінка	2. 15	2. 05	3. 30

Як видно з таблиці політико-правове середовище МЕВ України знаходиться в неналежному стані. За 5-бальною шкалою лише 2.20, що звичайно не є привабливим для іноземних інвесторів, які при таких умовах мають великий ризик втрати своїх коштів. Україна має гарні регіональні і галузеві пріоритети іноземного інвестування в економіку України. Для кожного регіону нашої країни є свої певні галузеві пріоритети, які важливо враховувати при інвестуванні. Ці галузеві пріоритет розглянути в наступній таблиці, де чітко видно якому регіону і галузі притаманні свої пріоритети.

Окремі регіони і галузі	Галузеві пріоритети
Захід України  (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська)	Створення виробництв із використанням місцевих ресурсів: сірки, повареної солі, вугілля, нафти і газу. Розвиток оздоровчих курортно-туристичних комплексів
Донецко-Приднепровский регіон (Донецька, Луганська, Запорізька, Дніпропетровська)	Реконструкція і технічне переоснащення металургійних, хімічних виробництв на базі безвідхідних, малоотходных і екологічно чистих технологій.  Розвиток малоэнергоемких виробництв середнього і точного машинобудування.  Розвиток автомобиле- і літакобудування.
Південь України (Одеська, Миколаївська, Херсонська)	Реконструкція і технічне переоснащення портового господарства.  Розвиток виробництва оснащення для харчової і консервної промисловості.  Розширення мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів

Саме тому в Україні потрібно формувати політичну стабільність і знижувати рівень політичного ризику. Також потрібно встановити стабільний політико-правовий режим, досягнувши демократії.

Загалом для формування сприятливого політико - правового середовища в Україні необхідно:

1. Перебороти відірваність від міжнародних економічних структур. Перші кроки зроблені - Україна - член МВФ, МБРР, міжнародних фінансових корпорацій. Міжнародних асоціацій розвитку, а також - член СНД, ЧЕС (чорноморське економічне співробітництво).

2. Розвивати внутрішні ринкові структури й інститути для забезпечення ефективності міжнародної діяльності. Для цього сформовані і діють інститути, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність: міністерства, банки, Державний митний комітет, антимонопольний комітет, міжвідомча комісія з зовнішньої торгівлі, НДІ міжнародного профілю й ін. організації.

3. Удосконалювати законодавчо-правову базу здійснення міжнародної діяльності.

Отже при вмілому формуванні політико-правового середовища в Україні, наша країні може легко відігравати важливу роль у міжнародних економічних відносинах.

Висновки

Існування, функціонування і розвиток будь-якого явища залежить як від внутрішньої будови, внутрішніх рушійних сил, так і від умов, які впливають на це явище ззовні. Так міжнародні економічні відносини виникають, функціонують та розвиваються на базі певного середовища.

Середовище міжнародної економіки може бути визначене як система умов і факторів існування міжнародних економічних зв’язків. Таке середовище можна поділити на внутрішнє та зовнішнє.

За сферами впливу зовнішнє середовище міжнародної економіки поділяється на:

– природно-географічне;

– політико-правове;

– економічне;

– соціально-культурне.

Політико-правове середовище відіграє одну з найголовніших ролей серед усіх середовищ. Політико-правове середовище впливає на міжнародні економічні відносини не стільки у плані умов і факторів їхнього існування, скільки у плані їхнього розвитку. Особливо слід зауважити діалектичний зв'язок міжнародної політики та світової економіки, оскільки міжнародна політика є своєрідним механізмом задоволення або узгодження інтересів суб'єктів міжнародних відносин.

Політико-правове середовище формується державою як головним суб’єктом міжнародних економічних відносин і включає в себе: політико-правовий режим в країні, модель управління економікою, рівень політичної стабільності та політичного ризику, адміністративні методи регулювання міжнародних економічних відносин.

Щодо України, сьогодні існує специфічний "змішаний" політичний режим, в якому поєднуються ознаки всіх основних "чистих" різновидів політичних режимів: демократичного, авторитарного, автократичного, тоталітарного, анархічного, охлократичного.

В Україні існують умови частої зміни політичних режимів, не прогнозованості дій владних структур і правової бази, а отже зростає рівень політичної нестабільності і політичного ризику. Суб’єкти міжнародних економічних відносин неохоче роблять інвестування в Україну, боячись конфіскації – вилучення їх майна за рішенням правових органів, націоналізації – вилучення приватної власності на засоби виробництва і її перетворення у державну, експропріації – примусового без компенсаційного позбавлення власності.

Саме тому в Україні потрібно формувати політичну стабільність і знижувати рівень політичного ризику. Також потрібно встановити стабільний політико-правовий режим, досягнувши демократії.

Загалом для формування сприятливого політико - правового середовища в Україні необхідно: розвивати внутрішні ринкові структури й інститути для забезпечення ефективності міжнародної діяльності, перебороти відірваність від міжнародних економічних структур, удосконалювати законодавчо-правову базу здійснення міжнародної діяльності.

Лише створивши тверде політико-правове середовище, поряд з економічним, соціально-культурним і природно-географічним Україні досягне значних успіхів в міжнародних економічних відносинах.

Список використаної літератури:

 

1.         І.М.Школа, В.М.Козменко: “Міжнародні економічні відносини” Чернівці- “Рута” 1996 ст.187-195.

2.         В.В.Козик, Л.А.Панкова “Світове господарство та міжнародні економічні відносини” - ст. 63-73.

3.         О.В. Гаврилюк, А.П. Румянцев. “Економічна інтеграція в сучасному світі” –Київ.- 1995.

4.         Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 384 с.

5.         Попов С.Г. Внешнеэкономическая деятельность фирмы. Особенности менеджмента и маркетинга. Учебное пособие - Изд. 2-е, доп. - М.: Издательство "Ось - 89", 1999. - С. - 40.