У статті "Адміністративні витрати" відображаються загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства

22. У статті "Адміністративні витрати" відображаються загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.

23. У статті "Витрати на збут" відображаються витрати підприємства, пов'язані з реалізацією продукції (товарів) - витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам тощо.

24. У статті "Інші операційні витрати" відображаються собівартість реалізованих виробничих запасів; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості відповідно до пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року N 237 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1999 року за N 725/4018, втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг).

25. Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

26. У статті "Доход від участі в капіталі" відображається доход, отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі.

27. У статті "Інші фінансові доходи" показуються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

28. У статті "Інші доходи" показується доход від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; доход від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

29. У статті "Фінансові витрати" показуються витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

30. У статті "Втрати від участі в капіталі" відображається збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких провадиться методом участі в капіталі.

31. У статті "Інші витрати" відображаються собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

32. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

33. У статті "Податки на прибуток" показується сума податків на прибуток від звичайної діяльності, визначена згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток".

34. Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток.

35. У статтях "Надзвичайні доходи" і "Надзвичайні витрати" відображаються відповідно: невідшкодовані втрати від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо), включаючи затрати на запобігання виникненню втрат від стихійного лиха та техногенних аварій, які визначені за вирахуванням суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел; доходи і втрати від інших подій та операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій, наведеному у цьому Положенні (стандарті). Втрати від надзвичайних подій відображаються за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності внаслідок цих втрат. Зміст і вартісна оцінка доходів або витрат від кожної надзвичайної події слід окремо розкривати в примітках до фінансових звітів.

36. У статті "Податки з надзвичайного прибутку" відображається сума податків, що підлягає сплаті з прибутку від надзвичайних подій.

37. Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.

Елементи операційних витрат

38. У розділі II Звіту про фінансові результати наводяться відповідні елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші операційні витрати), яких зазнало підприємство в процесі своєї діяльності протягом звітного періоду, за вирахуванням внутрішнього обороту, тобто за вирахуванням тих витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг), що вироблена і спожита самим підприємством. Собівартість реалізованих товарів, запасів, іноземної валюти у цьому розділі не наводиться.

Розрахунок показників прибутковості акцій

39. Розділ III Звіту про фінансові результати заповнюють акціонерні товариства, прості акції або потенційні прості акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, включаючи товариства, які перебувають у процесі випуску таких акцій. У проміжній (квартальній) фінансовій звітності наводяться показники, передбачені пунктами 42 і 43 цього Положення (стандарту).

40. У статті "Середньорічна кількість простих акцій" наводиться середньозважена кількість простих акцій, які перебували в обігу протягом звітного періоду.

41. У статті "Скоригована середньорічна кількість простих акцій" наводиться середньорічна кількість простих акцій в обігу, скоригована на середньорічну кількість потенційних простих акцій.

42. У статті "Чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію" наводиться показник, що розраховується діленням різниці між сумою чистого прибутку (збитку) і сумою дивідендів на привілейовані акції на середньорічну кількість простих акцій в обігу.

43. У статті "Скоригований чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію" відображається показник, що розраховується діленням скоригованого чистого прибутку (збитку) на скориговану середньорічну кількість простих акцій в обігу.

44. Розрахунок середньорічної кількості акцій, чистого прибутку (збитку) на одну просту акцію та їх коригування здійснюється згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 24 "Прибуток на акцію".

45. У статті "Дивіденди на одну просту акцію" відображається показник, який розраховується шляхом ділення суми оголошених дивідендів на кількість простих акцій, за якими сплачуються дивіденди.

Відомості про чистий прибуток підприємств виробничої сфери і не тільки можна отримати із форми 2 “Звіт про фінансові результати”, а алгоритм його розрахунку наведено у П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Звіт про фінансові результати”, що є частиною річної фінансової звітності підприємства. Цей документ має такий вигляд.

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

За 20 р.

Форма №2 Код за ДКУД

 

Таблиця 1. Фінансові результати

Стаття	Код рядка	За звітний період	За попередній період
Доход (виручка) від реалізації товарів, робіт, послуг	010
Податок на додану вартість	015
Акцизний збір	020
	025
Інші вирахування з доходу	030
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	040
Валовий:
прибуток	050
збиток	055
Інші операційні доходи	060
Адміністративні витрати	070
Витрати на збут	080
Інші операційні витрати	090
Фінансові результати від операційної діяльності:
прибуток	100
збиток	105
Доход від участі в капіталі	110
Інші фінансові доходи	120
Інші доходи	130
Фінансові витрати	140
Витрати від участі у капіталі	150
Інші витрати	160
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
прибуток	170
збиток	175
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180
Фінансові результати від звичайної діяльності :
прибуток	190
збиток	195
Надзвичайні:
доходи	200
витрати	205
Податки з надзвичайного прибутку	210
Чистий:
прибуток	220
збиток	225

ІІ. Елементи операційних витрат

Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попередній період
Матеріальні витрати	230
Витрати на оплату праці	240
Відрахування на соціальні заходи	250
Амортизація	260
Інші операційні витрати	270
Разом	280

ІІІ. Розрахунок показників прибутковості акцій

Назва статті	Код рядка	За звітний період	За попередній період
Середньорічна кількість простих акцій	300
Скоригована середньорічна кількість простих акцій	310
Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	320
Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	330
Дивіденди на одну просту акцію	340

Розглянемо поетапно формування чистого прибутку.

Доход (виручка) від реалізації товарів, робіт, послуг. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: загальний доход (виручка) від реалізації товарів, робіт, послуг без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків (мита, ПДВ, акцизного збору).

Мінус

Податок на додану вартість. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: сума податку на додану вартість, що включено до складу доходу (виручки) від реалізації товарів, робіт, послуг.

Мінус

Акцизний збір. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: сума акцизного збору, що включено до складу доходу (виручки) від реалізації товарів, робіт, послуг підприємств-платників акцизного збору .

Мінус

Інші вирахування з доходу. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: інші податки і збори, надані знижки, повернені товари та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу, одержані підприємством суми доходів від інших осіб, що належать комітентам, принципалам.

Дорівнює

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Мінус

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: виробнича собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Згідно з П(С)БО № 16 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Витрати” до виробничої собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) належать: 1.          прямі матеріальні витрати 2.          прямі витрати на оплату праці 3.          інші прямі витрати 4.          змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. До повної собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) належать: 1.          прямі матеріальні витрати 2.          прямі витрати на оплату праці 3.          інші прямі витрати 4.          змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати 5.          адміністративні витрати 6.          витрати на збут

Дорівнює

Валовий: прибуток

Плюс

Інші операційні доходи. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: 1.          дохід від операційної оренди активів 2.          дохід від операційних курсових різниць 3.          дохід від первісного визнання біологічних активів 4.          дохід від первісного визнання сільгосппродукції 5.          відшкодування раніше списаних активів 6.          інші доходи.

Мінус

Адміністративні витрати (загальногосподарські витрати на обслуговування і управління персоналом). Згідно з П(С)БО № 16 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Витрати” це: 1.          загальні корпоративні витрати: організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати 2.          витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу 3.          витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона) 4.          винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна) 5.          витрати на звязок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо) 6.          витрати на врегулювання спорів у судових органах 7.          амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання 8.          податки, збори та інші обовязкові платежі, крім тих, що у складі собівартості продукції (товарів) 9.          плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків 10.         інші загальногосподарські витрати

Мінус

Витрати на збут (витрати підприємства на реалізацію продукції (товарів) – витрати на утримання підрозділу по збуту продукції (товарів), рекламу, доставку продукціїсспоживачам, ). Згідно з П(С)БО № 16 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Витрати” це: 1.          витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг) 2.          витрати на передпродажну підготовку товарів 3.          витрати не ремонт тари 4.          витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом 11.         витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, повязаних зі збутом продукції (товарів) (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона) 12.         витрати пакувальних матеріалів для затаварювання готової продукції на складах готової продукції 13.         витрати на транспортування, перевалку, страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги зі транспортування готової продукції (товарів)відповідно до умов договору (базису поставки) 14.         витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування 15.         витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складах підприємства 16.         витрати на транспортування продукції (товарів)між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства 17.         інші витрати зі збуту продукції (товарів) 18.         оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, що забезпечують збут.

Мінус

Інші операційні витрати. Згідно з П(С)БО № 16 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Витрати” це: 1.          визнані штрафи, пеня, неустойка 2.          нестачі і втрати від псування цінностей 3.          втрати від знецінення запасів 4.          відрахування до резерву сумнівних боргів 5.          безнадійна дебіторська заборгованість 6.          витрати на дослідження і розробки 7.          собівартість реалізованих виробничих запасів 8.          собівартість реалізованої іноземної валюти 9.          витрати на утримання обєктів соціально-культурного призначення 10.         інші витрати операційної діяльності.

Дорівнює

Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток

Плюс

Доход від участі в капіталі. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: доход від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі у капіталі.

Плюс

Інші фінансові доходи. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: дивіденди, відсотки, інші доходи від фінансових інвестицій крім доходів, облік яких ведеться методом участі у капіталі.

Плюс

Інші доходи. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: 1.          доход від реалізації фінансових інвестицій 2.          доход від реалізації необоротних активів і майнових комплексів 3.          доход від неопераційних курсових різниць 4.          інші доходи.

Мінус

Фінансові витрати. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: витрати на відсотки та інші витрати підприємства на запозичені кошти.

Мінус

Витрати від участі у капіталі. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: збиток, спричинений від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі у капіталі.

Мінус

Інші витрати. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: 1.          собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів 2.          втрати від неопераційних курсових різниць 3.          втрати від уцінкифінансових інвестицій і необоротних активів 4.          інші витрати.

Дорівнює

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток

Мінус

Податок на прибуток від звичайної діяльності. 25% - ставка податку на прибуток від звичайної діяльності.

Дорівнює

Фінансові результати від звичайної діяльності : прибуток

Плюс

Надзвичайні доходи. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: доходи від стихійних лих та страхові відшкодування, виплачені страховими компаніями на подолання їх наслідків.

Мінус

Надзвичайні витрати. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: 1. невідшкодовані втрати від стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо.

Мінус

Податки з надзвичайного прибутку. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: сума податку, що підлягає сплаті з прибутку від надзвичайних подій.

Дорівнює

Чистий: прибуток

Структурно- логічна схема розподілу і використання прибутку підприємства відповідно до П(С)БО в Україні

Прибуток підприємства
Податок на прибуток підприємства
Чистий прибуток
Нерозподілений прибуток
Асигнована частина	Неасигнована частина
Має цільове призначення (фінансування розвитку підприємства, проведення цільових програм тощо).	Не має цільового призначення.
Використання чистого прибутку
1.          Створення резервного капіталу. (В акціонерних підприємствах резервний капітал повинен складати не менше 25% статутного капіталу. Він створюється за рахунок щорічних відрахувань від чистого прибутку у передбачених засновницькими документами відсотках , зокрема в акціонерних товариствах не менше 5% чистого прибутку) 2.          Виплата дивідендів. (Для нарахування дивідендів за привілейованими акціями використовують нерозподілений прибуток чи резервний капітал залежно від наявності коштів, а за простими – лише нерозподілений прибуток). 3.          Поповнення статутного капіталу. 4.          Інші напрями використання (інвестиції тощо).

Джерело: Фінанси підприємств: Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін.- 4-те вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2002. – с. 100.

ЗАДАЧА

 

ВАРІАНТ № 11

№ порядковий	Показник, одиниця вимірювання	Значення
1	Тривалість операції, хв Першої Другої Третьої Четвертої	7 4 3 5
2	Кількість виробів, шт	4

1)         Послідовний рух предметів праці:

Сума (t) * n = (7+4+3+5 ) * 4 = 76 (xв) – тривалість перебування предметів праці у процесі виробництва = сума тривалостей всіх операцій * кількість виробів, що мусять пройти процес виробництва.

№ операції

ПОСЛІДОВНИЙ РУХ ПРЕДМЕТІВ ПРАЦІ

1

7 хв

7 хв

7 хв

7 хв

2

4 хв

4 хв

4 хв

4 хв

3

3 хв

3 хв

3 хв

3 хв

4

5 хв

5 хв

5 хв

5 хв

Тривалість операції, хвилин (загальна тривалість процесу виробництва при послідовному русі предметів праці – 76 хвилин)

2)         Паралельний рух предметів праці:

Сума (t) + (n – 1) * t _{головна (найдовша операція)} = (7+4+3+5) + ( 4 - 1) * 7 = 40 (хв) - тривалість перебування предметів праці у процесі виробництва = сума тривалостей всіх операцій + (Кількість виробів - 1) * Тривалість головної (найдовшої операції).

№ операції

ПАРАЛЕЛЬНИЙ РУХ ПРЕДМЕТІВ ПРАЦІ

1

7 хв

4 хв

3 хв

5 хв

2

7 хв

4 хв

3 хв

5 хв

3

7 хв

4 хв

3 хв

5 хв

4

7 хв

4 хв

3 хв

5 хв

Тривалість операції, хвилин (загальна тривалість процесу виробництва при паралельному русі предметів праці – 40 хвилин)

3)         Послідовно – паралельний рух предметів праці:

Сума (S) = (t _{тривалість попередньоїбільш тривалої операції} – t _{тривалість наступної менш тривалої операції}) * (n – 1)

Сума (t) + (n – 1) * t _{кінцевої операції} + Сума (S) = (7+4+3+5) + (4 - 1) * 5 + (4 - 1) * (7 - 4) + (4 - 1) * (4 - 3) = 46 (хв) –

тривалість перебування предметів праці у процесі виробництва = сума тривалостей всіх операцій + (Кількість виробів - 1) * Тривалість останньої операції + Сума (Тривалість попередньої більш тривалої операції – Тривалість наступної менш тривалої операції) * (Кількість виробів - 1).

ВИСНОВКИ: так як тривалість процесу виробництва є найменшою при паралельному русі предметів праці, то його і раціонально запровадити на підприємстві.

Комплексний підхід до управління якістю продукції

 

Управління якістю продукції — це встановлення, забезпечення і дотримання необхідного рівня якості продукції при її розробці, виготовленні та експлуатації, що досягається шляхом систематичного контролю за якістю і цілеспрямованого впливу на умови й фактори, від яких вона залежить. Система управління якістю продукції має багаторівневий комплексний характер. Вона забезпечує єдність і взаємозв'язок технічного, організаційного, економічного, соціального і правового аспектів. Управління охоплює основні елементи виробництва, які впливають на якість продукції: засоби праці, предмети праці, саму працю.

Управління якістю продукції на машинобудівному підприємстві передбачає: планування і прогнозування якості; заводську атестацію продукції за категоріями якості; оцінку та аналіз якості виробів; контроль якості продукції; стимулювання; забезпечення якості засобів праці, предметів праці, інформації; підвищення кваліфікації працівників з питань якості; метрологічне і забезпечення якості.

Організація робіт у системі управління якістю визначається стандартами (ДЕСТ, ГСТ, ТУ, СТП), які регламентують технічний рівень продукції, її надійність, довговічність, економічні, естетичні, ергономічні характеристики. ТУ визначають комплекс вимог до виготовлення, контролю, упаковки, транспортування продукції.

Характерною особливістю сучасних систем управління якістю, які мають на меті задовольнити потреби ринку, є не лише ефективність з технічної й організаційної точок зору. Вони повинні легко піддаватися аналізові, бути недвозначними і зрозумілими, чітко розробленими і прийнятними для споживачів, громадськості і відповідних урядових організацій.

Таке комплексне управління якістю забезпечує конкурентноздатність виготовлювача як на національних, так і на міжнародних ринках. Крім цього, воно дає фірмі підставу для прийняття доцільних, ініціативних і наступальних рішень. Справді, багато фірм, які вперше зарекомендували себе на нових ринках, і фірми, які вже давно користуються заслуженою репутацією у сфері якості, вважають впровадження комплексного управління які по запорукою успішної реалізації, продукції та забезпечення прибутковості.

На сучасному ринку переважає попиті на продукцію найвищої якості. Як ніколи великою є конкуренція в царині моделювання, стилю та оформлення продукції. Не менш гостра конкуренції за виробництво і реалізацію продукції вищої якості. У зв'язку з цим підвищується роль методів забезпечення якості, які сприяють проведенню нової політики в галузі якості та задоволенню постійно зростаючих вимог ринку до якості продукції.

Принципи комплексного управління якістю продукції США.: можуть тлумачитися як короткий виклад методології комплексного управління якістю, в рамках якої якість продукції та якість обслуговування розглядаються як першочергові завдання підприємства, від яких вирішальним чином .залежить його процвітання і життєздатність.

Комплексне управління якістю визначається так.

Ефективна система інтеграції заходів з розробки, підтримання і поліпшення якості, які. здійснюють різні групи тієї чи іншої організації, дає змогу вести конструювання, виготовлення та обслуговування на найбільших економічних рівнях, котрі забезпечують повне задоволення потреб споживача.

Комплексна система управління якістю продукції — це узгоджена робоча структура, яка діє в фірмі і містить ефективні технічні й управлінські методи, котрі забезпечують найкращім найбільш практичні способи взаємодії людей, машин, а також інформації з метою задоволення вимог споживача, що ставляться до якості продукції, а також економії витрат на якість.

Якість мусить бути запроектована і закладена у виробі. Без дотримання цієї основної вимоги всі заклики до забезпечення якості і проведення найретельніших перевірок будуть безглузді й безрезультатні.

У вислові «управління якістю» слову «якість» не слід приписувати значення «найкраще» у якомусь абсолютному сенсі У цьому контексті воно означає «найкраще за певних вимог «споживача», які стосуються експлуатації, ціни продукції.

У фразі «управління якістю» слово «управління» розуміється як адміністративна діяльність, заходи якої поділяються на чотири етапи: встановлення стандартів якості; оцінка відповідності продукції цим стандартам; прийняття заходів при виході за межі стандартів; забезпечення поліпшення стандартів.

Як головна стратегічна сфера сучасної ділової активності підвищена якість потребує координації заходів. У цьому випадку досягаються економічна вигода і приплив грошових коштів. Висока економічна ефективність систем комплексного управління якістю пояснюється підвищенням внаслідок їх застосування рівня задоволеності споживача» зменшенням експлуатаційних збитків, збільшенням ступеня використання наявних ресурсів.

Фактори, які впливають на якість продукції, поділяються на дві основні групи: технічні фактори, тобто машини, матеріали, процеси; людські фактори, тобто оператори, майстри та інший персонал фірми, важливість яких дедалі зростає.

Контроль якості відіграє визначальну роль у будь-якому виробничому процесі. У випадку масового виробництва заходи зі контролю якості концентруються навколо продукції, а при випуску дрібносерійної продукції — навколо управління процесом її виготовлення.

Контроль якості зачіпає всі стадії процесу виробництва промислової продукції. Він розпочинається зі з'ясування технічних вимог споживача і погодження з ним технічного завдання і завершується доставкою продукції, її установкою й експлуатаційним обслуговуванням. При цьому споживач повинен увесь час бути задоволеним.

Всебічний контроль факторів, які впливають на якість, потребує наявності важелів контролю на усіх важливих стадіях процесу виготовлення й обслуговування продукції. Ці важелі можуть бути названі операціями з контролю якості. Природно виділити чотири стадії: контроль за розробкою нової конструкції; вхідний контроль матеріалів; контроль виготовленої продукції; аналіз спеціальних процесів.

Затрати на забезпечення якості продукції є засобом виміру й оптимізації заходів з контролю якості. Вони можуть бути віднесені до чотирьох груп: попереджувальні затрати; затрати на оцінку якості; затрати через внутрішні відмови; затрати через зовнішні відмови.

При організації контролю якості важливо врахувати два основні міркування. Перше: контроль якості — справа кожного; кожний підрозділ фірми має обов'язки щодо якості продукції. Друге: оскільки контроль якості — справа кожного, то це може стати нічиєю справою. Керівництво фірми мусить усвідомити, що чимало окремих обов'язків з контролю якості будуть виконуватися ефективно тільки тоді, коли вони опиратимуться на ретельно організовану, справді сучасну службу, яка займається лише контролем якості.

Служба контролю якості має двояке призначення: забезпеч; вати гарантію якості продукції підприємства; допомагати добитися оптимальності затрат на забезпечення якості цієї продукції.

Контроль якості охоплює три сфери: якість продукції, виробничі процеси, обладнання для одержання та обробки інформації про якість.

Служба контролю, якості є одночасно каналом зворотного зв'язку, за допомогою якого поширюється інформація про якість продукції серед усіх пов'язаних з нею (якістю) служб та груп, а також засобом їх участі у забезпеченні заданої якості.

Важливий напрям контролю якості — забезпечення його безпосередньо на місцях.

Всебічний контроль якості — це та сфера, що містить у собі методологію та технічні методи, які дають змогу узгоджено забезпечити високу якість продукції. Він координує роботу людей і машин, а також інформацію, і має на меті забезпечити високий ступінь задоволеності споживача якістю продукції та підвищити цим самим конкурентноздатність фірми.

За своєю суттю контроль якості — це спосіб адміністративного управління. І вплив, який .чинить контроль якості на всю організаційну структуру фірми, полягає у впровадженні як в організаційну, так і в технічну структуру підприємства заходів, спрямованих на забезпечення якості, що орієнтується на споживач .

В основі сьогоденної практики управління якістю у промисловості Японії лежить розширена й ускладнена концепція комплексного управління якістю. Японці знайшли шляхи практично втілення ідеї контролю якості на робочому місці. Робиться наголос на попередженні браку так, щоб відпала потреба у проведенні частих поточних перевірок. Відповідальність за якість покладається, не на контролерів, а на самих виготовлювачів виробів: верстатника, бригадира, складальника — залежно від ситуації – у цьому полягає базовий принцип японського підходу до управління якістю.

Ідеї, розроблені у США, про які йшлося вище, одержали значно краще втілення в Японії завдяки специфіці японських умов. Це схильність японців до збереження рідкісних ресурсів, у даному випадку до економії за рахунок ліквідації втрат, викликаних виробництвом неякісної продукції; це загальнокультурні умови, які і перешкоджають розвитку тенденції до спеціалізації, що й зумовило закріплення відповідальності за забезпечення якості за безпосередніми її виконавцями — виробничими підрозділами.

Відповідальність виробничих підрозділів — найважливіша концепція. Вона визначає покладання основної відповідальності за якість продукції на виробничий персонал, а не на відділ контролю якості. Таким має бути перший крок керівництва компанії, якщо воно серйозно ставиться до проблем якості. А вже потім можна прискорювати темп удосконалення якості.

Метою боротьби за якість у Японії є подолання рівня випуску браку, який склався, і прагнення до повної відповідності продукції технічній документації, в той час, коли у промисловості західних, країн короткотривала цільова установка стосовно якості випливає з припущення деякого проценту бракованих виробів.

Японські підприємці дотримуються стратегії, яка, не ігноруючи затрат на підвищення якості, ґрунтується на тій передумові, що постійне поліпшення якості зумовлює неухильне розширення частки ринку і прагнення завоювати врешті-решт увесь ринок.

В японській практиці комплексного управління якістю йдеться передусім про загальний контроль виробничого процесу. Інакше кажучи, перевірка якості здійснюється на всіх етапах виробничого процесу. Певна річ, загальний контроль процесу не могла б собі .дозволити жодна компанія, оскільки їй просто не вистачило б контролерів.

Єдиним способом такого повсюдного контролю є контроль з боку самих робітників. У цьому випадку кожне робоче .місце може стати пунктом перевірки якості.

На японських заводах наочні стенди вимірювання показників якості є усюди. Вони пояснюють робітникам, адміністрації, замовникам продукції і стороннім відвідувачам, які показники, якості перевіряються, які поточні результати перевірки, які програми підвищення якості перебувають у процесі реалізацій, хто одержав премію за якість тощо.

Керівництво підприємства повідомляє виробничі, підрозділ, що на першому місці стоїть завдання забезпечити якість, а обсяг виробництва - тільки на другому, і наполягає на цьому принципі.

Кожний робітник може зупинити виробничу лінію для виправлення помічених ним дефектів. При відповідній автоматизації виробничого процесу зупинка лінії здійснюється автоматично, за допомогою вмонтованих приладів контролю якості.

Принцип самостійного виправлення помилок стосується переробки: робітник або бригада, які допустили брак, самі переробляють браковані вироби.

Принцип суспільної перевірки означає, що контролю підлягає кожен виріб, а не вибірка з партії. Цей принцип застосовується при контролю готової продукції і там, де це можливо, комплектуючих вузлів та деталей. Якщо перевіряти кожен комплектуючий виріб недоцільно, тобто занадто дорого це робити вручну, тоді покладаються на принцип «N=2», тобто перевіряють два вироби: перший і останній. Для японців така вибірка вважається репрезентативною. За їх логікою, при стабільному процесі за замірами параметру першого і останнього виробів можна судити про якість усієї партії, в той час коли за замірами виробів з випадкової вибірки, наприклад, п’яти виробів – не можна.

Використана література

1. Плоткін Я.Д. Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві. Видавництво «Світ» Львів - 1996