1. Проблема

Сучасний стан справ у сфері обліку ПЕР та води, істотно гальмує розвиток ринкових відносин в економіці України, сприяє розкраданню і безгосподарному використанню ПЕР та води, перешкоджає ефективному проведенню енергозберігаючих заходів. Сформовані ще в період планової економіки організаційні принципи та інфраструктура сфери обліку ПЕР на сьогоднішній день залишилися практично без змін. В умовах, що існують, значна частина ПЕР витрачається безконтрольно і даремно. Економіка обліку ПЕР, що існує, практично визначається сформованим станом, коли величезні неконтрольовані втрати ПЕР та води, основну частину яких складають втрати від розкрадання, безгосподарності, неефективного використання енергетичного устаткування, в повному обсязі сплачуються споживачами енергетичних ресурсів та через систему тарифів, субсидій чи дотацій фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

На сучасному етапі фактично склалися умови, коли у підприємств, що займаються виробництвом, передачею і розподілом ПЕР та води, відсутня зацікавленість у підвищенні якості обліку, у виявленні і зниженні неконтрольованих втрат ПЕР та води.

Для забезпечення належного контролю за використанням ПЕР та води в Україні, у першу чергу, необхідна цілісна система правових і нормативних документів, що визначали б правову, економічну і технічну політику держави в сфері такого обліку.

Основною метою зазначених документів повинно бути:

а) створення умов для побудови ефективної системи обліку ПЕР з застосування сучасних засобів обліку, що підтримувала б роботу ринкової економіки на належному рівні надійності і цілісності та мала б механізми розвитку і вдосконалення;

б) створення інформаційного забезпечення для:

- побудови системи розрахунків за використання: електричної енергії, теплової енергії, газу, нафти і води;

- підвищення ефективності функціонування енергетичних ринків України;

- мінімізації втрат у відповідних мережах постачання ПЕР та води;

- управління режимами енергопостачання та енерговикористання;

в) забезпечення економічного стимулювання сфери обліку ПЕР та води як у плані створення технічних засобів, так і в плані організації обліку та його систематизації.

Стан обліку енергетичних ресурсів в Західній Європі та країнах СНД. Аналіз стану обліку ПЕР та води в країнах Західної Європи, зокрема в Франції, Данії та Німеччині свідчить про наступне:

1. У промислове розвинених країнах з ринковою економікою ПЕР та вода розглядаються як будь-який інший товар - об'єкт купівлі - продажу, на який розповсюджуються всі чинні правила комерційного обліку щодо їх кількості та якості. Тому наявність всебічного комерційного обліку ПЕР та води розглядається як невід'ємний елемент, притаманний ринковим принципам побудови цивілізованих ринкових економічних відносин, що зумовлює і всебічне технічне забезпечення такого обліку.

2. Облік охоплює всі ланки виробництва та споживання ПЕР та води, однак стосується виключно сфери купівлі - продажу, тобто регулює взаємовідносини між продавцями та покупцями (як суб'єктами господарювання так і фізичними особами). Внутрішній (технічний, технологічний) облік ПЕР та води, який охоплює власне технологічні процеси підприємств - суб'єктів ринків ПЕР та води, залишається прерогативою підприємств.

3. Форми та технічні засоби здійснення обліку ПЕР в країнах Західної Європи відрізняються різноманітністю і тісно пов'язані з прийнятими місцевими особливостями тарифікації та оплати споживаних ПЕР та води і організації енергетичних ринків.

Що стосується країн Східної Європи з перехідною економікою та країн Балтії, то тут впроваджуються найсучасніші автоматизовані системи та засоби комерційного обліку, і цей процес активно стимулюється державами. Технологічно їх системи та засоби обліку поступово наближаються до тих, які діють у країнах Західної Європи.

 Серед країн СНД високим технічним рівнем забезпечення обліку ПЕР та води виділяється Білорусь (електричної енергії - 100%, газу — 100%, води - 100%, теплової енергії - 70%). Добре налагоджений комерційний облік в окремих містах Росії, але це стосується лише електричної енергії. Найвищий рівень обліку електричної енергії досягнутий у системах Мосенерго, де всі споживачі охоплені дистанційним зонним обліком електричної енергії, Івановенерго та ін.

Стан обліку ПЕР та води в Україні характеризується низькими показниками. Про це свідчать існуючі на сьогодні в Україні рівні неконтрольованих енергетичних втрат, які є неприпустимо високими, а для таких енергетичних ресурсів кінцевого вжитку, як електрична і теплова енергія, природний та скраплений газ, питна вода рівень неконтрольованих втрат можна охарактеризувати як катастрофічний.

За інформацією Мінпаливенерго України щодо неконтрольованих втрат ПЕР за 2002 р., відсоток втрат електричної енергії в електричних мережах, який в період до 1990 року не перевищував в Україні середньоєвропейського рівня 8% від споживання-нетто, наразі збільшився майже втричі при тому, що абсолютний рівень споживання електричної енергії зменшився за цей період вдвічі.

Сьогодні на технологічні потреби об'єктів Об’єднаної енергетичної системи України списується більше 40 млрд. кВт*г на рік, або близько 30% електричної енергії, що споживається всіма секторами економіки України. При цьому втрати електричної енергії на генеруючих станціях (стадія - виробництво) стабілізовані і знаходяться в межах 2-3 % від загального виробітку. Стабілізовані втрати і в основній мережі галузі (ВЛ 220 кВ і вище) (стадія - передача) і становить в середньому 3 %. Основні втрати електричної енергії припадають на стадію розподілу, тобто на розподільні мережі з напругою 10-110 кВ. Значна частка цих витрат є неконтрольованою, тобто такою, що споживається безоплатно.

За звітами Держспоживстандарту щодо обстежень стану обліку споживання паливно-енергетичних ресурсів на об'єктах енергетики та промисловості, перевірками державних органів метрологічного контролю встановлені факти порушень метрологічних вимог та правил обліку електричної енергії на більшості перевірених промислових підприємств, причому кількість таких порушень зростає з часом (додаток 1).

Майже на всіх котельнях житлово-комунального господарства належні засоби обліку відпущеної теплової енергії або відсутні, або не відповідають метрологічним вимогам і чинним правилам обліку теплової енергії. Нерідко дані статистичної звітності про фактичні обсяги відпущеної теплової енергії та її втрати у мережах підміняються відповідними нормативними розрахунковими показниками.

При здійсненні Держспоживстандартом державного метрологічного нагляду були зафіксовані порушення у сфері комерційного обліку природного та скрапленого газу, особливо на стадії роздрібної торгівлі зазначеними енергоносіями (додаток 2).

Слід зазначити, що основним чинником, що обумовлює незадовільний стан справ у сфері обліку ПЕР та води є економічна незацікавленість певної категорії постачальників. До цієї категорії відносяться, у першу чергу, теплопостачальні, водопостачальні підприємства та компанії державної, а також комунальної форм власності, які обслуговують житлово-комунальний сектор економіки за збитковими тарифами з відповідним відшкодуванням збитків місцевими бюджетами.

Оскільки такі підприємства не одержують відчутного прибутку від підвищення ефективності своєї роботи внаслідок налагодження всебічного обліку, вони не зацікавлені у зниженні втрат палива, електроенергії, теплової енергії та води. Навпаки, встановлення лічильників споживачами призводить до зменшення надходжень коштів до постачальників ресурсів, що загострює і так складне їх фінансове становище. Тому місцеві комунальні теплопостачальні та водопостачальні підприємства не зацікавлені у встановленні засобів обліку ПЕР та води.

Пряму зацікавленість у встановленні засобів обліку ПЕР та води мають споживачі. Як свідчить досвід, встановлення лічильників гарячої води населенням призводить до зниження плати за відповідну послугу майже вдвічі. При цьому термін окупності витрат на встановлення таких лічильників становить рік і менше. Завдяки цьому, лічильники гарячої води користуються попитом у споживачів і темпи їх впровадження стримуються тільки низькою купівельною спроможністю населення. Аналогічні приклади можна привести і відносно холодної води, облік споживання якої теж призводить до різкого зниження платежів, оскільки реально води, як правило, споживається менше, ніж це передбачено існуючими нормами. Те ж саме спостерігається і відносно споживання газу.

Стан обліку ПЕР та води в Україні характеризується такими показниками (додаток 3):

- лічильників газу встановлено у населення 34 % від необхідного. Інші категорії споживачів формально повністю оснащені приладами обліку споживання, але якість цього обліку є незадовільною. Необхідною є заміна або до оснащення значних обсягів лічильників на промислових підприємствах, особливо на підприємствах комунальної теплоенергетики. Крім того у населення встановлено значну кількість ротаційних лічильників застарілих конструкцій, які теж потребують заміни;

- лічильників холодної води - 66,2 %;

- лічильників гарячої води - 49,4 %;

- лічильників теплової енергії - 46,5 %;

- регуляторів температури - 2,8 %.

Акціонерні та приватні підприємства, які здійснюють постачання ПЕР та води і зорієнтовані на одержання прибутку від своєї діяльності, виявляють значно більшу зацікавленість у налагодженні автоматизованого обліку проданих ресурсів. В умовах стримування роздрібних тарифів на енергоносії кінцевого вжитку єдиним джерелом одержання прибутку такими підприємствами є зниження власних внутрішніх витрат та втрат.

Але, на жаль, більшість виробників і постачальників ПЕР та води в Україні ще не мають ніяких економічних стимулів до налагодження об'єктивного контролю споживання ресурсів, а також не зацікавлені у зниженні внутрішніх потреб у таких ресурсах та втрат на шляху до споживачів.

Такий стан справ істотно гальмує розвиток ринкових відносин, у першу чергу в енергетичних галузях, сприяє розкраданню та марнотратному використанню ПЕР та води на етапах видобування та подачі до споживачів, перешкоджає ефективному проведенню енергозберігаючих заходів.

Що стосується можливостей впровадження ефективних засобів обліку відпуску та споживання, то існуюча сьогодні на ринку України номенклатура засобів всіх видів споживання ПЕР задовольняє будь-які сучасні вимоги (додаток 4).

Аналіз чинного законодавства у сфері обліку ПЕР та води в країнах Західної Європи, СНД та в Україні.

В результаті аналізу законодавства Європейських країн у сфері обліку ПЕР та води встановлено наступне:

1. В країнах з розвиненою ринковою економікою відсутні закони, що регламентують загальні принципи обліку ПЕР та води. Питання нормативно-законодавчого забезпечення обліку в цих країнах знаходять необхідне відображення в законах, які стосуються того чи іншого енергоносія або енергоресурсу.

2. В країнах східної частини Європи (в останні роки) назрілі питання нормативно-правового врегулювання сфери обліку споживання енергоносіїв вирішуються двома шляхами. При прийнятті нових законів у сфері енергетики питання обліку знаходять відображення у вигляді спеціальних розділів таких законів. Іншим шляхом є внесення змін і доповнень до чинних нормативно-законодавчих актів, які регулюють відносини на ринках енергоносіїв.

3. В Україні регламентація обліку енергоресурсів та води не знайшла належного законодавчого оформлення. Окремі питання організації обліку розглянуті у таких документах як: “Правила користування електричною енергією” для промислових споживачів і населення, “Правила користування тепловою енергією”, “Правила подачі та використання природного газу в народному господарстві України”, “Правила надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення”.

Питання, що розглядаються у зазначених документах, присвячені, головним чином, технічним та технологічним аспектам обліку і не відображають головних аспектів обліку, а саме комерційну його складову.

Аналіз стану обліку ПЕР та води в країні свідчить, що його незадовільний стан обумовлений не стільки недосконалою організацією власне обліку тих чи інших енергоносіїв, скільки відсутністю комплексного підходу до обліку будь-яких ресурсів, як одного з головних інструментів організації ефективної роботи з одного боку енергопостачальних та водопостачальних підприємств (які мали б налагодити ефективне управління скороченням втрат ресурсів в усіх ланках виробництва, транспортування та подачі енергоносіїв та води до споживача, що підвищить ефективність роботи всього паливно-енергетичного комплексу держави), а з другого стимулювання раціонального використання енергоресурсів та води споживачами.

В даний час в Україні відсутня цілісна система законодавчих і нормативних документів, що визначала б правову, економічну і технічну політику держави в сфері обліку ПЕР та води. Впроваджувані час від часу, заходи щодо підвищення якості окремих засобів обліку не мають системного характеру і дієвих економічних механізмів їх впровадження, носять лише косметичний характер не зачіпаючи проблеми саме комерційного обліку енергоносіїв та води в процесі їх руху між суб'єктами господарювання та надходженням до споживачів.

В цілому чинне законодавство не в повній мірі врегульовує наступні правові норми:

- про обов'язковість наявності засобів обліку ПЕР при подачі їх до споживачів;

- щодо віднесення вартості витрат на придбання, встановлення, експлуатацію та метрологічне забезпечення засобів обліку;

- щодо врегулювання майнових взаємовідносин стосовно власності на засоби обліку ПЕР та води між споживачами (покупцями) та постачальниками (продавцями);

- щодо взаємостосунків між споживачами та постачальниками ПЕР та води, пов'язаних з експлуатацією, відповідальністю за зберігання, технічним обслуговуванням, заміною, модернізацією засобів обліку ПЕР та води, доступом до них для зняття показів тощо;

- щодо врегулювання проблем розрахунків за спожиті ПЕР та воду між постачальником та споживачем;

- щодо якості паливно-енергетичних ресурсів та поданої води до споживачів.

Існуюча в даний час в Україні система обліку ПЕР та води не дозволяє:

- здійснювати на необхідному рівні оперативний контроль і облік фактичних обсягів, як відпущених, так і корисно спожитих ПЕР та води;

- визначати і контролювати баланси вироблення і споживання ПЕР та води, як в Україні в цілому, так і окремими суб'єктами господарювання зокрема;

- сформувати єдиний інформаційний простір відносно руху ПЕР на різних етапах технологічного циклу видобутку, імпортування, зберігання у сховищах, транспортування до споживачів, пост * за кордон тощо, що є необхідним для ефективного управління матеріальними ресурсами та інформаційними даними;

- контролювати якість спожитих ПЕР на різних проміжних етапах їх руху до споживача, контролювати якість водопостачання.

Основні положення державної політики в сфері обліку ПЕР та води доцільно визначити в спеціальному Законі України “Про облік паливно-енергетичних ресурсів та води”, положення якого повинні стати загальною основою створення системи нормативних і методичних документів, що регламентують комерційний облік основних видів ПЕР та поданої споживачам води.

Питання що стосуються специфіки обліку різних видів ПЕР та води з огляду на досвід європейських країн, доцільно відобразити шляхом внесення змін і доповнень у тексти чинних законів в сфері енергетики та енергозбереження. Як такі, можуть розглядатися Закони України “Про електроенергетику”, “Про енергозбереження”, “Про нафту і газ” “Про питну воду” та інші.



Информация о работе «Загальна характеристика комунального підприємства Сумської обласної ради "Підприємство виробничо-технологічної комплектації"»
Раздел: Экономика
Количество знаков с пробелами: 64727
Количество таблиц: 5
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
152581
11
12

... івельною системою, Ваше підприємство зможе отримати всі позитивні результати, які дані рішення можуть принести. ВИСНОВКИ В дипломній роботі проведено аналіз стану електронної торгівлі в агропромисловому комплексі України і встановлено наступне: 1. Електронна торгівля – оптова, роздрібна торгівля, що характеризується замовленням, покупкою, продажем товарів з використанням інформаційних ...

0 комментариев


Наверх