4. Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства

Ліквідність підприємства – це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань. Іншими словами, ліквідність характеризується здатністю підприємства швидко погасити свої фінансові зобов’язання. Ліквідність визначається співвідношенням величини ліквідних засобів, які можуть бути використані для погашення боргів, і величини зобов’язань. За своїм змістом ліквідність підприємства означає ліквідність його балансу.

За ознакою рівня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти, оборотні активи (платіжні засоби) поділяються на 4 групи.

1. Найліквідніші активи. До них відносяться всі статті грошових коштів підприємства і поточні фінансові інвестиції.

2. Швидкореалізовувані активи. До цієї групи активів відносяться активи, для переводу яких в грошову форму потрібен більш тривалий час: готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, векселі були отримані. Ліквідність цих активів залежить від ряду суб’єктивних і об’єктивних чинників: своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості документообігу в банках, від попиту на продукцію і її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форм розрахунків.

3. Повільно реалізовувані активи. Набагато більший термін знадобиться для перетворення виробничих запасів і витрат в незавершеному виробництві в готову продукцію, а потім в грошові кошти. Крім того, до цієї групи активів відносяться витрати майбутніх періодів, а також оборотні активи, що не увійшли до перших двох груп.

4. Важкореалізовувані активи. До цієї групи відносяться необоротні активи підприємства, вартість яких була відображена в першому розділі активу балансу.

За даними балансу зобов’язання підприємства групуються відповідно до передбачуваних термінів погашення. Угрупування проводиться відповідно до загальновизнаних уявлень про терміновість погашення того або іншого виду зобов’язання.

Використовуючи цей критерій, зобов’язання підприємства можна згрупувати таким чином:

1. Найтерміновіші зобов’язання. До них прийнято відносити кредиторську заборгованість по придбаних товарах, роботах, послугах.

2. Короткострокові пасиви. До цієї групи відносяться короткострокові позикові кошти, поточні зобов’язання по розрахунках і інші поточні зобов’язання. Крім того, сюди слід віднести також частину пасивів, наведених в розділі другому пасиву балансу "Забезпечення майбутніх витрат і платежів", в частині сум, які плануються до виплати протягом 12 місяців, починаючи з дати складання балансу, або протягом одного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців. Таке ж обмеження відноситься і до розділу п’ятого пасиву балансу "Доходи майбутніх періодів".

3. Довгострокові пасиви. Ця група пасивів була представлена довгостроковими зобов’язаннями підприємства, відображеними в третьому розділі пасиву балансу, а також статтями другого і п’ятого розділів пасиву балансу, не віднесеними до другої групи.

Для визначення ліквідності балансу необхідно зіставити підсумки приведених груп по активу і пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо дотримується наступна рівність:


(1)

Якщо виконуються перші три нерівності в цій системі, то це вабить і виконання четвертої нерівності. Тому важливо зіставити підсумки перших трьох груп по активу і пасиву. Іншими словами, при розрахунку оцінки ліквідності балансу враховуються оборотні активи підприємства і привернуті джерела фінансування.

У випадку якщо одне або декілька нерівностей системи мають протилежний знак від зафіксованого в оптимальному варіанті, ліквідність балансу в більшому або меншому ступені відрізняється від абсолютної. При цьому теоретично недолік засобів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі у вартісній оцінці, в реальній же ситуації менш ліквідні активи не можуть замістити в повному ступені більш ліквідні.

Зіставлення підсумків першої групи по активу і пасиву, тобто Л1 і П1, відображає співвідношення поточних платежів і надходжень. Порівняння другої групи по активу і пасиву (Л2 і П2) показує тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Зіставлення підсумків по активу і пасиву для третьої і четвертої груп відображає співвідношення платежів і надходженні у відносно віддаленому майбутньому.

Аналіз ліквідності підприємства показав, що воно в 2007–2009 роках не має достатньої кількості надходжень (Л1) для погашення поточних платежів (П1). А в 2008 році баланс підприємства стає відносно ліквідним. Це свідчить про те, що підприємство не може розрахуватися в поточний період часу. Проте, за рахунок реалізації дебіторської заборгованості можливе погашення короткострокових зобов’язань. Порівняння другої групи по активу і пасиву (Л2 і П2) показує тенденцію збільшення поточної тенденції в недалекому майбутньому. Зіставлення третьої групи по активу і пасиву показує, що Л3>П3, тобто заборгованість по довгостроковим пасивам погаситься за рахунок повільно реалізовуваних активів. Зіставлення підсумків по активу і пасиву для четвертої групи (Л4 та П4) відображає недостатню кількість надходжень для погашення платежів у відносно віддаленому майбутньому.

Отже, з категорією ліквідності тісно пов’язане поняття платоспроможності, яке характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов’язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати. Платоспроможність означає наявність у підприємства фінансових можливостей для регулярного і своєчасного погашення своїх боргових зобов’язань. Аналіз платоспроможності доцільно здійснювати у широкому і вузькому плані.

Для оцінки платоспроможності підприємства у широкому розумінні використовується система показників, які мають назву коефіцієнтів ліквідності (платоспроможності).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство має можливість негайно погасити високоліквідними оборотними активами (грошовими коштами і поточними фінансовими інвестиціями). Цей показник є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства.

Проміжний коефіцієнт покриття (інша назва: уточнений коефіцієнт ліквідності) показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство може погасити, використавши поряд з високоліквідними активами дебіторську заборгованість. Цей показник характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, що дорівнює середній тривалості одного обороту дебіторської заборгованості за умови своєчасного її погашення.


Таблиця 7 – Аналіз ліквідності ТОВ "Трансмаш", тис. грн

Актив 2007 р 2008 р 2009 р Пасив 2007 р 2008 р 2009 р

Платіжний надлишок (+) або

нестача (–)

1.Найліквідніші активи (Л1) 8,3 5,5 93,2 1.Найтерміновіші зобов’язання (П1) 388,6 441,6 1001,2 –380,3 –436,1 –908
Швидко–реалізовувані активи (Л2) 1125,6 1030,7 1946,3 Короткострокові пасиви (П2) 1307,7 1004,6 321,4 –182,1 26,1 1624,9
3. Повольно реалізовувані активи (ЛЗ) 26,4 54 44,1 3. Довгострокові пасиви (ПЗ) 0 23 4,1 26,4 31 40
4. Важко–реалізовувані активи(Л4) 357 452,6 446,4 4. Постійні (стійкі) пасиви (П4) 179 458,6 1203,3 178 –6 –756,9
БАЛАНС 1517,3 1542,8 2530 БАЛАНС 1875,3 1927,8 2530 - - -

Загальний коефіцієнт покриття (інша назва: загальний коефіцієнт ліквідності) – це найбільш узагальнюючий показник платоспроможності, який визначається відношенням усіх оборотних активів підприємства до суми поточних зобов’язань. Характеризує платіжні можливості підприємства на період, що дорівнює середній тривалості одного обороту всіх оборотних коштів, за умови своєчасних розрахунків з дебіторами, реалізації готової продукції та, в разі потреби, оборотних виробничих фондів. Загальний коефіцієнт покриття показує, скільки одиниць оборотних активів припадає на кожну одиницю поточних зобов’язань. Коли він стає меншим за 1,0, структура балансу вважається незадовільною, а підприємство – неплатоспроможним.

Наведені показники ліквідності дають відповідну характеристику рівня платоспроможності підприємства при послідовному включенні в розрахунки різних груп платіжних засобів. Крім того, кожний показник задовольняє інтереси певних користувачів аналітичної інформації. Так, для постачальників товарно-матеріальних цінностей найбільший інтерес має коефіцієнт абсолютної ліквідності. Банки особливу увагу приділяють проміжному коефіцієнту покриття. Акціонери підприємства оцінюють його фінансовий стан переважно за допомогою загального коефіцієнта покриття.

Коефіцієнт загальної платоспроможності показує кратність перевищення вартості майна над сумою довгострокових і поточних зобов’язань. Розрахунок цього показника проводиться в умовах значного погіршення фінансового стану підприємства, аж до його банкрутства.

Аналіз показників оцінки платоспроможності підприємств проводиться за даними таблиці 8.

Таблиця 8 – Аналіз платоспроможності підприємства

Показники Роки Відхилення (+, –) 2009 від
2007 2008 2009 2007 2008
Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,005 0,004 0,070 –0,001 0,067
Проміжний коефіцієнт покриття 0,610 0,716 1,247 0,106 0,530
Загальний коефіцієнт покриття 0,683 0,825 1,573 0,142 0,748
Коефіцієнт загальної платоспроможності 0,894 1,122 1,907 0,227 0,785

Коефіцієнт абсолютної ліквідності. Аналіз показав, що протягом 2007–2009 років він не відповідає нормативному значенню, тобто підприємство не має можливості негайно погасити частину поточних зобов’язань високоліквідними оборотними активами. І лише в 2008 році він став більшим за нормативне значення, це трапилося за рахунок збільшення грошових коштів. Проміжний коефіцієнт покриття поступово зростає, і вже в 2008 році він стає більшим за норму. Це свідчить про те, що починаючи з цього року підприємство може погасити поточні зобов’язання, використавши поряд з високоліквідними активами дебіторську заборгованість за умов своєчасного її погашення.

Загальний коефіцієнт покриття більше 1, тобто структура балансу вважається задовільною.

Коефіцієнт загальної платоспроможності. Аналіз показав, що протягом даного періоду він має позитивну тенденцію, це свідчить про те, що фінансовий стан може покращитись.

У вузькому розумінні платоспроможність означає здатність підприємства розрахуватися з кредиторами негайно, в день настання строку платежів, тобто йдеться про постійну наявність у нього в необхідних розмірах платіжних засобів, або активів, які можуть бути негайно перетворені у платіжні засоби. Вважається, що у підприємства на рахунках повинен бути залишок грошових коштів, який дорівнює різниці між кредиторською заборгованістю усіх видів, строки сплати якої настають протягом певного найближчого періоду (наприклад, тижня або декади), і поточною дебіторською заборгованістю на користь підприємства, платежі за якою очікуються у цей же період. Відношення суми грошових коштів до різниці між кредиторською і дебіторською заборгованістю, виражене у відсотках, називається ступенем поточної платіжної готовності.



Информация о работе «Аналіз фінансово-економічної діяльності ТОВ "Трансмаш"»
Раздел: Экономика
Количество знаков с пробелами: 42095
Количество таблиц: 9
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
459297
0
0

... в другие граны. ИММИГРАЦИЯ - это обратный процесс, то есть выезд иностранных рабочих на работу в данную страну. Базовой формой организации внешней трудовой миграции, принятой в международной практике, являются двухсторонние соглашения между заинтересованными государствами, где, в частности, оговариваются социальное и трудовое равноправие между иммигрантами и гражданами страны пребывания. Важное ...

Скачать
46659
1
0

... . осіб, що на 19,0% більше 2004 року, підвищено кваліфікацію 12,6 тис. осіб (на 8,9% більше).   РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ МІСЦЯ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ В ГОСПОДАРСЬКОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ   3.1. Характеристика основних напрямків розвитку промисловості в області Область має потужний промисловий потенціал. Він характеризується високим рівнем розвитку важкої індустрії. В регіоні діє більше 700 ...

0 комментариев


Наверх