Стан земельних ресурсів

2.3 Стан земельних ресурсів

За даними Державного комітету по земельних ресурсах надмірне розширення у попередні десятиріччя площі ріллі, у тому числі на схилових землях, призвело до порушення екологічно збалансованого співвідношення сільськогосподарських угідь, лісів та водойм, що негативно позначилося на стійкості агроландшафтів і зумовило значне техногенне навантаження на екосферу.

Найбільш істотним фактором зниження продуктивності земельних ресурсів і зростання деградації агроландшафтів є водна ерозія ґрунтів. Щороку від ерозії втрачається 460 млн. тонн грунту. Середньорічні втрати гумусу при цьому становлять 14 млн. тонн, рухомого фосфору і обмінного калію - по 0,05 млн. тонн. Втрати продукції землеробства від ерозії перевищують 9-12 млн. тонн зернових одиниць щороку.

Загальна площа сільськогосподарських угідь, які зазнали згубного впливу водної ерозії, становить 13,3 млн. га (32 проц.), у тому числі 10,6 млн. га орних земель. У складі еродованих земель налічується 4,5 млн. га із середньо - та сильнозмитими грунтами, у тому числі 68 тис. га повністю втратили гумусовий шар.

Досить інтенсивно розвиваються процеси лінійного розмиву та яроутворення. Площа ярів становить понад 140 тис. га, а їх кількість перевищує 500 тисяч. Окремі яружно-балкові системи мають інтенсивність ерозії, що перевищує середні показники у 10-20 разів.

 

2.4 Зона меліорованих земель та сільських населених пунктів

Для боротьби з підтопленням на території України у попередні роки створено потужний і достатньо ефективний захисний комплекс гідротехнічних споруд і дренажних систем.

У зоні надмірного природного зволоження у гумідній зоні України, насамперед на Поліссі, з метою ліквідації підтоплення земель ґрунтовими водами створено меліоративно-осушувальну мережу з суцільним відкритим чи закритим дренажем, відрегульовано русла малих річок і взято під контроль основні масиви і осередки розвитку підтоплення на площі 3,3 млн. гектарів.

У зоні впливу каскаду дніпровських водосховищ захищено від підтоплення і затоплення 24 масиви, які охоплюють 190 тис. гектарів земель, 150 населених пунктів та 700 промислових підприємств, на яких влаштовані захисні дамби, осушувальна мережа і перекачувальні насосні станції.

Н а зрошуваних масивах, загальна площа яких складає 2,19 млн.гектарів, влаштовано інженерний дренаж сільськогосподарських угідь на площі понад 600 тис.га (25 проц. від всіх зрошуваних земель) та у 550 населених пунктах, який обслуговується 1223 насосними станціями. Побудовано ефективні протифільтраційні облицювання на великих головних магістральних і розподільчих каналах, але через нестачу достатніх коштів ще не на всій їх протяжності.

Що стосується конкретного впливу гідромеліоративних технологій на екологічну ситуацію на зрошуваних землях, то при належній експлуатації вони суттєво не впливають на їх меліоративний стан. Разом з тим, мають місце окремі локальні випадки, викликані високим рівнем ґрунтових вод та технічним станом меліоративних систем, які потребують негайного втручання для попередження та ліквідації негативних наслідків підтоплення. За даними обстежень, які виконані у 2005 році гідрогеолого-меліоративною службою Держводгоспу, у зоні зрошуваного землеробства в умовах значного зменшення поливів сільськогосподарських угідь (з наявних 2,19 млн. га зрошуваних земель щорічно поливається останнім часом не більше 0,7 млн.га) у підтопленому стані (з рівнями менше 1,5 метра) знаходяться близько 10 тис. га сільгоспугідь, або 0,25 відсотка від загальної площі зрошуваних земель.

Станом на кінець 2005 року в сільській місцевості 9 областей південної та південно-східної частини України у підтопленому стані знаходиться 454 сільські населені пункти, у тому числі 123 села у зоні зрошуваного землеробства. З них найбільше в Автономній Республіці Крим відповідно 166 та 47 сіл, Херсонській - 70 та 12, Донецькій - 53 та 14, Одеській області -42 та 4 села тощо.

У цілому по Україні на заходи з утримання та поточного ремонту існуючих державних дренажних систем і споруд, які знаходяться на балансі бюджетних водогосподарських організацій і забезпечують захист сільських територій від підтоплення, щорічно згідно з нормативними розрахунками потрібно близько 45-50 млн.грн., але внаслідок обмеження фінансового забезпечення на ці цілі щорічно виділялось у лімітах бюджетних асигнувань не більше З - 3,5 млн. грн., що становить тільки 6-7 проц. від потреби, Така ситуація з фінансуванням поточних витрат на заходи з утримання систем і споруд з захисту територій від підтоплення ґрунтовими водами не може забезпечити їх надійне функціонування.

 

3. Дії центральних та місцевих органів виконавчої влади

Проблема підтоплення територій вийшла за межі її вирішення на місцевому та регіональному рівнях. Нею охоплено значні площі території України і тому вирішення цього дуже нагального питання потребує насамперед державного рівня, шляхом розробки нових і реалізації вже прийнятих державних, регіональних, міжрегіональних і міжнародних цільових програм та удосконалення законодавчої і нормативно-правової бази, адаптуючи до умов України міжнародний та світовий досвід щодо вирішення цього питання.

Враховуючи напружену екологічну небезпечну обстановку, яка склалась у нашій країні впродовж останніх років і нагальну необхідність її покращення, державними і місцевими органами виконавчої влади в Україні вживаються відповідні заходи з подолання проявів шкідливої дії вод, у тому числі з боротьби та попередження явища підтоплення земель. Дієвість цих заходів можна оцінити з огляду щодо виконання цілого ряду відповідних державних, цільових, комплексних та галузевих природоохоронних програм, прийнятих Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України, а також регіональних програм, затверджених місцевими органами виконавчої влади.

Зокрема, на сьогодні згідно з цією Верховною Радою України постановою прийнятий Закон України "Про Загальнодержавну програму "Питна вода України на 2006-2020 роки" від 03.03.05 № 2455-ІУ, розроблена Державна програма запобігання і боротьби з підтопленням земель, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.04 № 545.

За даними Міністерства охорони навколишнього природного середовища розпочато фінансування науково-технічного супроводження Державної програми запобігання і боротьби з підтопленням земель за рахунок коштів Державного фонду охорони навколишнього природного середовища. Так, Мінприроди замовлено розробку таких науково-методичних розробок як:

- методика з оцінки ризику та збитків при підтопленні територій промислових регіонів України;

- розробка найбільш ефективних та малозатратних за еколого-економічними критеріями заходів з попередження та ліквідації підтоплення земель;

- генеральна схема боротьби з підтопленням басейну нижнього Дніпра.

За даними Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства на сьогодні діє Комплексна програма ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах України затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.02. № 160 (далі Програма), термін виконання якої - 2003-2010 роки і прогноз до 2030 року.

Метою програми є визначення стратегії і тактики розв'язання проблеми ліквідації наслідків підтоплення територій у містах і селищах, впровадження комплексу узгоджених і взаємопов'язаних природоохоронних, правових, економічних, організаційно-технічних та інших заходів.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15.02.02 № 160 на сьогодні розроблені та затверджені регіональні програми ліквідації наслідків підтоплення територій міст і селищ у 19 областях.

Виходячи з вищеприведеного доцільно порушити питання щодо збільшення фінансування за рахунок Державного бюджету першочергових заходів з реалізації Комплексної програми ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах України у наступних роках та її коригування відповідно до сучасних соціально-економічних умов.

За даними Державної податкової адміністрації відповідно до статті 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 14 Закону України „Про систему оподаткування" встановлені загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), зокрема, збір за спеціальне використання природних ресурсів (до складу якого входить: збір за спеціальне водокористування, платежі за користування надрами, збір за спеціальне використання лісових ресурсів та інші), збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон № 1264-ХІІ) завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідація негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

З метою проведення ефективної і цілеспрямованої діяльності України по організації і координації заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання і відтворення природних ресурсів на перспективу розробляються і приймаються державні республіканські, міждержавні, регіональні, місцеві та інші територіальні програми. Порядок розробки державних екологічних програм визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 6 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища").

Статтею 42 Закону України № 1264-ХІІ встановлено, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

За даними Міністерства внутрішніх справ при виникненні надзвичайних ситуацій значних збитків зазнає населення, різко загострюється оперативна обстановка в окремому населеному пункті, районі або регіоні. Так, під час повеней 1998 та 2001 років у Закарпатській області злочинці, з використанням плавзасобів, скоювали крадіжки майна, що залишилося в зоні затоплення та в пунктах розміщення евакуйованого населення. Мали місце факти розкрадання гуманітарної допомоги потерпілим, спекуляції продовольчими і промисловими товарами, інші правопорушення. Багато громадян втратили свої паспорти та інші документи, що посвідчують їхню особу, а також службові документи. В таких умовах ускладнюється робота правоохоронних органів з охорони громадського порядку та безпеки громадян. Відповідно до Закону України "Про міліцію" з метою запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру на органи внутрішніх справ покладеш такі завдання:

забезпечення охорони громадського порядку, боротьба зі злочинністю, безпека дорожнього руху, охорона матеріальних і культурних цінностей у зоні виникнення надзвичайних ситуацій;

- організація дорожнього руху з метою забезпечення безперебійного в'їзду (виїзду) до зони надзвичайної ситуації транспорту, що задіяний у рятувальних та інших невідкладних роботах;

- надання допомоги органам місцевої влади, посадовим особам у проведенні евакуації та відселенім людей з небезпечних для проживання місць, забезпечення охорони громадського порядку і безпеки дорожнього руху під час проведення цих заходів;

- участь сил і засобів у проведенні аварійно -, пошуково-рятувальних робіт у районах виникнення надзвичайних ситуацій;

- забезпечення охорони режимних і карантинних зон під час їх ліквідації, обмеження допуску населення до небезпечних зон.

Крім того, керівництво органів внутрішніх справ:

у взаємодії з підрозділами з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення бере участь у розробці, у межах компетенції, документів з питань запобігання надзвичайним ситуаціям;

розробляє відомчі нормативні документи з питань запобігання надзвичайним ситуаціям та забезпечення захисту населення;

забезпечує постійну готовність органів управління, сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання та реагування на надзвичайні ситуації;

бере участь у комісійних обстеженнях стану охорони техногенно-небезпечних об'єктів, що охороняються підрозділами органів внутрішніх справ, розробляє плани охорони та оборони таких об'єктів;

організовує рятувальні та інші невідкладні роботи на об'єктах органів внутрішніх справ, що зазнали впливу негативних наслідків надзвичайних ситуацій, та вживає заходів з відновлення їх діяльності;

здійснює заходи щодо соціального захисту працівників органів внутрішніх справ, які постраждали від надзвичайних ситуацій.

Таким чином, на органи внутрішніх справ покладаються завдання із забезпечення правопорядку та безпеки громадян у разі виникнення надзвичайних ситуацій природного характеру, участь у проведенні рятувальних робіт, недопущення паніки, злочинів та інших правопорушень у зоні стихійного лиха. Успішне виконання цих завдань можливе лише за умови об'єктивного прогнозування ситуації, що може скластися, взаємодії з місцевими органами влади та взаємного оперативного інформування. У зв'язку з цим необхідно забезпечити готовність цих органів до охорони громадського порядку та попередження правопорушень під час виникнення у регіонах держави можливих надзвичайних ситуацій, пов'язаних з повенями, та відповідно до компетенції, участь у ліквідації їх наслідків.

З метою створення дієвої системи заходів, що забезпечуватимуть зменшення гідроекологічного навантаження на землі і максимальне відновлення природного режиму водних об'єктів, вважати за необхідне рекомендувати центральним та місцевим органам виконавчої влади забезпечити виконання Державної програми запобігання і боротьби з підтопленням земель, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.04 № 545, у повному обсязі.

4. Шляхи вирішення проблем підтоплення земель в Україні

Основними завданнями з реалізації заходів у зазначеному напрямку повинні бути:

- запобігання підтопленню та ліквідація його наслідків, поліпшення еколого-гідрогеологічних параметрів водокористування;

- відтворення природних ландшафтних умов формування водного стоку, режиму і розподілу водних ресурсів;

- створення автоматизованої системи проведення моніторингу ресурсного та екологічного стану водних об'єктів, технічного стану гідроспоруд та інших об'єктів на державному, регіональному, місцевому та об'єктовому рівнях;

- розроблення державних стандартів з визначення стійкості водних об'єктів та гідроспоруд до техногенних навантажень та усунення недоліків у містобудівній діяльності (від інженерно-геологічних вишукувань до експлуатації забудованих територій);

- забезпечення ефективного використання потенціалу гідромеліоративного комплексу, реконструкції його систем і об'єктів, оновлення основних меліоративних фондів, удосконалення технічного стану зрошувальної та осушувальної систем;

- відновлення природної дренажної спроможності територій та недопущення замулення, забудови, засмічення і руйнування дренажних систем;

- розроблення і впровадження методів дистанційного зондування землі для проведення оцінки екологічного стану поверхневих водних об'єктів та водозбірних територій, а також комп'ютерних технологій водорозподілу, управління водокористуванням і охороною вод;

- удосконалення управління водними ресурсами і використання водних об'єктів шляхом оптимізації структури та визначення пріоритетів водокористування;

- удосконалення системи гідрометеорологічних та гідрогеологічних спостережень і попередження про загрозу (створення автоматизованих інформаційно-прогнозових центрів, а також служби протипаводкового захисту).

При цьому обов'язково повинні бути враховані:

- пріоритетність здійснення першочергових заходів для мінімізації негативного впливу проявів підтоплення на життєдіяльність населення;

- еколого-економічна регламентація водокористування з наданням безумовного пріоритету збереженню водних ресурсів, підтримана

сприятливих умов функціонування водозбірних територій екологічного стану водних об'єктів;

- комплексний підхід до розв'язання проблеми (поєднання соціалних та економічних важелів регулювання водних відносин з організаційно- правовими);

- басейновий принцип здійснення заходів щодо розв'язання проблем захисту територій населених пунктів, сільськогосподарських угідь та підтоплення;

- екологічно збалансований розвиток інфраструктури населених пунктів тощо.

ЛІТЕРАТУРА

 

1.       Медвєдєв О.Ю. Підтоплення населених пунктів Одещини : дійсність і перспективи // Водне господарство України, 2006.-№3. – с. 35-39.

2.       Медвєдєв О.Ю. Фактори і джерела підтоплення населених пунктів // Водне господарство України, 2001. - №3-4. – с.39-41.

3.       Проведення моніторингу по виявленню підтоплення і потенційно-підтоплених територій в межах сільських населених пунктів Тарутинського району і визначення якості ґрунтових вод / під ред. Медвєдєва О.Ю. – Звіт. – Одеса, 2006.-210 с.

4.       Организация работ по обследованию и оценке подтопления сельскохозяйственных угодий и сельских населенных пунктов. ВНД 33-5.5-07-99, 1999.-11с.

5.       Ромащенко М.І., Савчук Д.П. Підтоплення півдня України: причини та запобіжні заходи// Водне господарство України, 1998. - № 5-6 – с.6-12.

6.       „Актуальні проблеми зрошення, підтоплення та повеней в Україні”. Інформаційно-аналітичні матеріали до парламентських слухань 15.02.2006р.