Проблеми підтоплення сільськогосподарських угідь та шляхи їх вирішення

Держводгосп України

Реферат на тему

 

Проблеми підтоплення сільськогосподарських угідь

та шляхи їх вирішення

 

Виконавець : _________________________

Науковий керівник ____________________

ЗМІСТ

 

Вступ

1.Проблеми підтоплення земель в Україні.

2.Характеристики підтоплених територій України.

2.1.Зона міст і селищ міського типу.

2.2. Зона ведення лісового господарства.

2.3. Стан земельних ресурсів.

2.4. Зона меліорованих земель та сільських населених пунктів.

3. Дії центральних та місцевих органів виконавчої влади.

4. Шляхи вирішення проблем підтоплення земель в Україні.

 

ВСТУП

Географічною особливістю території України є те, що вона розташована на межі різних природних зон у помірному кліматичному поясі з відчутно вираженою зміною сезонів протягом року. Однак, значна протяжність її території з півночі на південь зумовлює зональні відмінності кліматичних умов, у першу чергу, щодо температурного режиму. По мірі протяжності території держави з заходу на схід також проявляються значні зміни у кількості опадів і умов зволоження, зростають показники континентального клімату в південно-східному напрямку. Разом з цим, особливість фізико-географічного положення та вплив циркуляційних атмосферних процесів зумовлюють порівняно часту, особливо останнім часом, повторюваність небезпечних природних, насамперед, погодних явищ, зокрема посух, високих паводків та повеней, випадіння аномальної кількості опадів з нерівномірним розподілом їх по території України.

Саме водний фактор на території України є одним з факторів підвищеного ризику щодо виникнення водних стихій та проявів їх шкідливої дії, що призводять до великомасштабних затоплень і підтоплень територій, ураження інженерних інфраструктур та комунікацій, часто з катастрофічними і руйнівними наслідками.

1.Проблеми підтоплення земель в Україні

В останні десятиліття на території України загострилася проблема підтоплення земель. Останні дані спостережень свідчать про тенденцію до активізації цього негативного природно-техногенного процесу в регіональному масштабі та збільшенню підтоплених площ.

За науково-технічним визначенням під терміном „підтоплення" слід розуміти підвищення на окремих територіях рівнів підземних та ґрунтових вод і зволоження ними гірських порід та ґрунтів зони аерації, що призводить до порушення господарської та виробничої діяльності людей і умов їх проживання, зміни фізичних та фізико-хімічних властивостей підземних вод, перетворенню ґрунтів, видового складу, структури та продуктивності рослинного покриву.

Слід відмітити, що такі процеси як підтоплення, затоплення паводковими водами та інші прояви шкідливої дії води стали характерними не тільки для території України. Останніми роками різні регіони нашої планети все частіше і сильніше потерпають від стихійних природних явиш, а саме таких як зливи, повені, урагани тощо. Так, за статистичними даними світових страхових компаній, примхи природи нині завдають економічних збитків у 8-10 разів більших ніж 35-40 років тому, а розміри страхових компенсацій потерпілим за цей же період збільшились у 15 разів.

Збільшення кількості та руйнівної сили стихійних природних явищ поряд з екологічно необґрунтованою інтенсивною техногенною діяльністю людини, вчені пов'язують, насамперед, з глобальними змінами клімату, його періодичними коливаннями та наявністю природної циклічності періодів підвищеної та низької водності, інтервали яких становлять за спостереженнями вчених приблизно 11, 33 та 100 років. Зважаючи на тривалість таких періодів, яка нерідко перевищує 3-4 роки, з високою ймовірністю можна прогнозувати, що і в найближчі декілька років буде підвищуватись кількість опадів. Оскільки саме надмірна кількість опадів у певні періоди року була основною причиною підтоплення земель, існує велика ймовірність поширення цього процесу у найближчі роки. При цьому ситуація може ускладнюватись і техногенними причинами, які є чинниками підняття ґрунтових вод.

Циклічність окремих характеристик притаманна не лише для атмосферних опадів, а й для інших показників клімату та режиму природних процесів, з якими тією чи іншою мірою зв'язана можливість розвитку процесів шкідливої дії води. Зокрема, циклічний характер мають коливання річкового та підземного стоків, рівні ґрунтових вод, температура повітря тощо.

Спостереження за режимом рівнів ґрунтових вод на території України показують наявність періодів з максимальним їх підняттям у 1920-1924, 1940-1943, 1960-1964, 1978-1982 та 1984-1992 роках, які продовжувались від 5 до 10 років. Черговий період багаторічного зростання рівнів ґрунтових вод на території України вже має місце, як свідчать дані геологічних режимних спостережень. За прогнозом, розробленим українським вченим Є.Яковлєвим ще у 1982 році, з середини 90-х років розпочався тривалий період підвищення рівня ґрунтових вод у рамках столітнього циклу, який вочевидь триватиме до 2010 року.

Наведені вище приклади щодо небезпечних гідрометеорологічних явищ і даних спостережень, зумовлені глобальними змінами клімату та його циклічністю, впливом їх на водність річок і рівень ґрунтових вод, свідчать, що саме чинники природного походження останнім часом були однією з головних причин виникнення та прояву стихійних явищ і процесів, пов'язаних зі шкідливою дією вод.

Однак, наведене ніякою мірою не зменшує суттєвої присутності впливу на формування процесів підтоплення земель техногенних чинників, а саме:

- замулення русел річок внаслідок розорювання прибережних смуг і крутосхилів, відсутність у населених пунктах постійно діючої зливо-скидної мережі для відводу зливових та талих вод, а також відсутність належного вертикального планування забудованих територій;

- будівництво у другій половині XX сторіччя великої кількості водоймищ та ставків на річках України (більше 1 тис. водосховищ та 28 тис. ставків);

- витік води з водопровідно-каналізаційної мережі, відсутність водовідвідної мережі при наявності централізованого водопостачання у містах, селищах та сільських населених пунктах;

- пошкодження та засмічення дренажних систем, які побудовані з метою попередження процесів підтоплення населених пунктів і сільськогосподарських угідь, пограбування дренажних насосних станцій, ліній електропередач до них, самовільне перекриття перемичками дренажних колекторів;

- перекриття природного стоку поверхневих і ґрунтових вод різноманітними інженерними комунікаціями (залізниця, автодороги, газо- та нафтопроводи, фундаменти будівель тощо) без належних водопропускних споруд, а також замулення та засмічення існуючих;

- надмірна вирубка лісонасаджень у водоохоронних зонах, недосконале утримання протиерозійних споруд і замулення водопропускних та водовідвідних мереж на них;

- недостатнє будівництво на зрошуваних масивах дренажних систем та несвоєчасне проведення робіт з їх реконструкції та відновлення;

- неконтрольований та надмірний полив присадибних ділянок та ділянок малого зрошення;

- несанкціоноване будівництво об'єктів різного призначення у зонах впливу водних об'єктів (річок, водосховищ, каналів) тощо.

За даними фахівців Державної геологічної служби Мінприроди, Українського Державного геологорозвідувального інституту та Державного науково-виробничого підприємства "Геоінформ України" процес підтоплення набув регіонального характеру у Миколаївській, Одеській, Полтавській, Харківській, Херсонській, Дніпропетровській, Запорізькій, де зосереджено 87% всіх підтоплених розорюваних земель. Для цих територій підтоплення стало частиною загального процесу зміни стану геологічного середовища, пов'язаного з інтенсивним освоєнням земель (забудова, зрошення, гідротехнічне будівництво). Середній приріст підтоплення в цих областях сягає від 150 до 500 кв. кілометрів на рік, в той час як в Поліссі (Житомирська. Волинська, Рівненська та північна частина Київської областей) приріст нульовий або мінусовий

Довідково:

У зоні Українського Полісся та Прикарпаття до підтоплених належать згідно з науково обґрунтованими нормативами орні землі з глибиною залягання прісних ґрунтових вод до 1 метра, при якій підтримується оптимальна вологість кореневмісного шару.

У лісостеповій зоні України на орних зрошуваних і богарних землях, у вегетаційний період при глибині ґрунтових вод 1,5 м і бічьше не відбувається засолення ґрунтів активного шару і не спостерігається зниження врожайності сільгоспкультур (вимокання, в 'янення рослин та інше). Тому, для умов лісостепової зони підтопленими вважаються, за рекомендаціями вчених землі з рівнями ґрунтових вод у літній період менше 1,5 м від поверхні землі, тому що в цьому випадку вже вимагаються першочергові заходи щодо захисту орних земель від засолення, осолонцювання та заболочування.

У степовій зоні віднесення орних земель до підтоплених за рахунок ґрунтових вод залежить від конкретних природно-господарських умов окремих ділянок і визначається гранично-допустимою або «критичною» глибиною, при якій не відбувається засолення ґрунтів верхнього метрового шару. В усіх випадках мінімальне положення рівнів ґрунтових вод на орних землях півдня України повинно бути не менше 1 м для піщаних і супіщаних грунтів і не менше 1,5 м - для суглинистих.

До складу підтоплених не належать території, відведені під заповідники і землі спецпризначення, а також: землі, що заросли чагарниками в недоторканому вигляді для захисту ґрунтів від ерозії, ділянки, відведені під затоплення що намічаються водоймищами і ставками, заліснені території, ділянки заплав рік у зоні лісостепу і степу, що зайняті луками, сіножатями і пасовищами, тобто природно підтоплені зі сталим балансом ґрунтових вод, що не залежать або мало залежать від господарської діяльності людини.

Всі природно заболочені і перезволожені землі з постійно високим рівнем ґрунтових вод до категорії підтоплених також: не належать. Лише блюдцеподібні зниження та поди, у межах яких час від часу спостерігається різкий підйом рівнів ґрунтових вод, виділяються в окрему категорію природно підтоплених (тимчасово або постійно) орних, земель.

На забудованих територіях у містах, селищах міського типу, сільських населених пунктах критичною глибиною ґрунтових вод, яка може стати причиною їх підтоплення, встановлена за нормами інженерного захисту величина 2 метри від поверхні землі, а на територіях промислових зон, комплексів, окремих промислових і комунальних підприємств такою величиною є глибина від 5 до 15 метрів.

 

2.Характеристики підтоплених територій України

Процеси підтоплення як природного, так і техногенного походження розвинені на майже всій території держави. Зони розвитку підтоплення розташовуються суцільними масивами або локальними осередками на природно перезволожених і заболочених землях, днищах балок, замкнутих зниженнях типу подів і блюдець, узбережжях природних і штучних водойм, у зонах розвантаження потоку ґрунтових вод у підніжжях схилів тощо.

На території України площі природного та техногенного підтоплення за оцінками вчених та відповідних інженерних служб сягають 70 тис, кв. кілометрів (11,4 проц. загальної площі території), налічується більше 540 міст і селищ із сталими проявами процесів підтоплення, у 97 населених пунктах площа підтоплення перевищила 50 проц. їх території. У підтопленому стані знаходяться 454 сільські населені пункти, з них 123-у зоні зрошуваного землеробства та великих водосховищ.

На території України нараховуються близько 930 тис. гектарів відкритих боліт, природно перезволожених земель - 470 тис. гектарів. Площа підтоплених сільськогосподарських угідь становить близько 320 тис. гектарів, що становить 0,8 відсотків від загальної їх площі, з них підтоплено у зоні зрошення не більше 16 тис. гектарів, або 0,7 відсотків від всієї площі зрошуваних земель та 0,04 відсотків від загальної площі сільгоспугідь.

Надмірна зарегульованість річкового стоку і недостатня кількість дренажних споруд призводять у багатьох випадках до регіонального (техногенного) підвищення їх рівнів до критичних глибин (1,5-3 метри), розвитку заболочування, перезволоження м'яких ґрунтів на значних площах, підтоплення і затоплення значних площ у межах промислово-міських агломерацій і, як наслідок, збільшення вилучених із сівозміни сільськогосподарських угідь.

Підтоплення небезпечне ще і тому, що площі лесових порід на території досягають 250 тис. кв. кілометрів, що становить понад 40 відсотків всієї території України. В умовах дестабілізації геологічного середовища, зокрема підтоплення, лесові грунти здатні до переходу в текучий стан із повною втратою несучої здатності.

Для більш детального висвітлення вищезазначеної проблеми, що розглядаються, наводяться аналітичні матеріали з огляду зон впливу процесів підтоплення на території України.