Навигация
Зона міст і селищ міського типу
36708
знаков
0
таблиц
0
изображений
2.1 Зона міст і селищ міського типу
За останні п'ятдесят років, особливо в 60 - 70 роки минулого століття, зростання промислового комплексу України сприяло росту міст і міського населення, активізувались процеси урбанізації, агломерації та укрупнення міст, виникли також нові міста та селища. Ситуація, що склалась з підтопленням селітебних територій міст і селищ у державі, є наслідком росту промислово-міських агломерацій у попередні роки і, значною мірою, викликана недоліками містобудівної діяльності на всіх етапах, починаючи з інженерно-геологічних вишукувань для будівництва та закінчуючи експлуатацією територій. Щорічні економічні збитки від підтоплення міських територій оцінюються фахівцями до 2,2 млрд. гривень.
За період 1984 - 2005 роки кількість міст та селищ із сталим проявом більше як у 2 рази, а загальна площа підтоплених земель збільшилася до 196 тис. гектарів. Значного розвитку процеси підтоплення у степовій зоні набули в містах і селищах Дніпропетровської, Донецької, Луганської, Одеської, Херсонської областей; у лісостепу - Полтавської, Харківської, Чернівецької областей, а в зоні надмірного зволоження - у містах і селищах Полісся.
Схожа картина спостерігається у м. Харкові (10 тис. га), м. Запоріжжі (9 тис. гектарів), м. Донецьку (5,2 тис. га або 30 проц. міської території), м.Макіївці (1,7 тис. га - 42 відсотки), а на території Луганської області підтоплені 47 міст та селищ міського типу.
Підтоплення завдає шкоди близько 12 тис. архітектурно-історичних пам'яткам України із загального зареєстрованого їх числа 18 тис. одиниць. Серед них: церкви Спаса-на-Берестові, Андріївська, Кирилівська в Києві, ландшафтний парк Качанівка, Лівадійський і Алупкінський палаци, будинок-музей АЛехова в Ялті, склеп Деметри в Керчі та багато інших.
На підтоплення у містах та селищах у значній мірі впливає незадовільний технічний стан споруд і мереж водопостачання та водовідведення, четверта частина яких (у вартісному виразі) відпрацювала нормативний термін амортизації, а планово-попереджувальні ремонти систем виконуються лише на 50 - 70 проц. від потрібного обсягу (у порівнянні з початком 90-х років зменшились більше як у 3 рази). Понад 37 тис. кілометрів або 30 проц. загальної кількості водопровідно-каналізаційних мереж, перебуває в аварійному стані. Кількість аварій на водопровідних мережах значно перевищує відповідний рівень у країнах Європи. Втрати питної води в зовнішніх мережах складають до 30-35 проц. від її подачі, а разом з витіком стічних вод з пошкоджених каналізаційних мереж це призводить не тільки до проявів процесів підтоплення, а й до ускладнення санітарно-епідеміологічної ситуації.
2.2 Зона ведення лісового господарства
Мінімізація та ліквідація негативних явищ гідрологічного характеру на землях лісового фонду у сучасних умовах проводиться лісівничими та лісокультурними методами (санітарні та лісовідновні рубки, лісовідновлення та лісорозведення). Але ліс є не тільки об'єктом негативного впливу підтоплення, але й вагомим фактором регулювання водного режиму. Позитивна дія лісу проявляється в здатності переводити поверхневий стік у підземний, очищати поверхневі води, уповільнювати їх швидкість, скріплювати ґрунт корінням, зменшувати процеси абразії берегів.
У лісовому фонді вздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об'єктів у встановленому порядку, згідно з діючими нормативами, виділені захисні смуги лісів і берегозахисні ділянки, де заборонені рубки головного користування та обмежена господарська діяльність. Площа лісів, що виконують водоохоронні функції, складає 392 тис. гектарів, а в цілому лісів першої групи, які мають переважно природоохоронне значення, 6022 тис. гектарів, або 56 проц. від їх загальної площі.
У попередні роки підприємствами Держлісгоспу в Україні створено більше 100 тис. га захисних насаджень вздовж берегів малих річок. Практично завершена ця робота на землях державних лісогосподарських підприємств. Уздовж берегів водосховищ створено більше 90 тис. га захисних насаджень.
Для упорядкування структури природних угідь, підтримання водорегулюючих функцій ландшафтів та подолання ерозії річкових долин здійснюються заходи, спрямовані на ліквідацію підтоплення територій населених пунктів України, які передбачені "Першочерговими заходами щодо створення захисних лісових насаджень на неугіддях та в басейнах річок", що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.01 № 189. Зокрема, це створення полезахисних та водорегулюючих лісових смуг на водозборах та захисних лісових насаджень на неугіддях, залісення прибережних смуг річок.
Разом з цим, відмічається, що питання охорони і регулювання водності рік з використанням лісових меліорацій до кінця не вирішені. Значний обсяг робіт необхідно виконати із залісення берегів річок на сільськогосподарських землях, але темпи цих робіт зменшуються. Це пов'язано як із значним скороченням обсягів фінансування робіт, так і з фактичним припиненням передачі земель для залісення. Сучасні щорічні обсяги створення захисних лісових смуг вздовж берегів річок складають лише 1,6 тис. гектарів на рік, при загальній потребі щодо їх створення в обсязі 250 тис.гектарів.
Змив родючого шару грунту під впливом поверхневих і особливо зливових потоків води поширені практично по всій території України, вони ведуть до виснаження і стрімкого зниження родючості грунтів, втрати ними самовідновлюваної здатності.
Крім цього, у Державній програмі "Ліси України на 2002-2015 роки", зазначено, що фактична лісистість території країни є недостатньою. Для досягнення оптимальних її показників (у межах 19-20 проц.) слід збільшити площу лісів щонайменше на 2-2,5 млн. гектарів. Це сприятиме підтриманню екологічної рівноваги практично на всій території країни, збільшенню ресурсного потенціалу лісів.
Разом з цим, недостатнє бюджетне фінансування захисного лісорозведення, відсутність капіталовкладень призвели до різкого зменшення обсягів лісомеліоративних заходів на землях сільгосптоваровиробників та припинення робіт з створення та утримання протиерозійних насаджень. Якщо в 1950 році протиерозійні насадження та лісосмуги закладали на площі відповідно 60 та 51 тис. га, то в 2005 році такі роботи було здійснено в значно менших, обсягах - 10,6 і 0,2 тис. га., ще створило несприятливу екологічну обстановку, особливо в районах з активними процесами водної ерозії, де багаторічна праця лісівників може бути втрачена.
Похожие работы
... скидається більший об’єм води, що призводить к сильним колиханням солоності в прибережній зоні Сивашу та негативно впливає на різноманітність гідробіонтів [6,44]. Розділ 3. Моніторинг за екологічним станом озера Сиваш Моніторинг вод здійснюється за параметрами кількості та якості вод з метою забезпечення збирання, обробляння, збереження та аналізу інформації про стан вод, прогнозування його ...
... й поливної води. Інгулець фактично перетворився на скидну канаву для залізорудних підприємств Кривбасу. Одним з найскладніших етапів раціональної технології прийняття рішень є пошук альтернативних варіантів. В управлінській практиці використовуються різноманітні методи творчого пошуку альтернативних варіантів, які умовно поділяють на три групи: методи індивідуального творчого пошуку (аналогії, ...
... екоконтролінгу повинен стати екологічний аудит, як ефективний засіб регулювання відносин виробництва з навколишнім природним середовищем. РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА СТАНУ ЕКОЛОГІЧНОГО ОБЛІКУ ТА ЕКОКОНТРОЛІНГУ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ МЕЛІТОПОЛЬСЬКОГО РАЙОНУ 2.1 Вплив рівня забруднення навколишнього середовища регіону на сільськогосподарське виробництво Навколишнє середовище є необхі ...
... ії, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей. На території Фастівського району до земель сільськогосподарського призначення віднесено 61279 га, які включають 58854 га сільськогосподарських угідь (51219 га ріллі, 2476 га перелогів, 882 га багаторічних насаджень, 2259 га сіножатей та ...
0 комментариев