Навигация
Життєвий цикл віртуальних підприємств
27183
знака
0
таблиц
1
изображение
5. Життєвий цикл віртуальних підприємств
Віртуальні підприємства є однією з нових організаційних форм підприємств. На розвиток нових форм організації та управління підприємством в більшій мірі вплинули такі тенденції розвитку сучасних ринків, як глобалізація ринків, зростаюче значення якості товару, його ціни і ступеня задоволення споживачів, підвищення важливості стійких відносин зі споживачами (індивідуальними замовниками), а також зростаюче значення ступеня застосування нових інформаційних та комунікаційних технологій.
Для того, щоб краще зрозуміти й обґрунтувати вимоги й життєвий цикл систем віртуальної організації, спершу розглянемо приклад. Припустимо, є велика компанія (наприклад, проектант), яка наважилась оголосити пропозиції щодо побудови деякого об’єкту. Після цього, виходячи зі складності реалізації проекту, вона вирішила залучити деякі інші великі і малі підприємства та провести відповідний тендер. А саме: якщо можливо, проектант хотів би зробити віртуальне підприємство (ВП), залишаючись координатором (головним підрядчиком) для роботи загалом щодо її виконання за допомогою ВП. У результаті необхідними стають наступні кроки:
1. Проектант контактує з деякими великими компаніями, які, своєю чергою, можуть контактувати з іншими меншими компаніями;
2. Опис посадових обов’язків у майбутньому передається від проектанта до інших зацікавлених компаній;
3. Після попередніх домовленостей усі компанії ведуть переговори щодо створення ВП;
4. Одна із компаній ідентифікується як координатор для документування тендеру, і ця ж або інша компанія є координатором ВП для контролю за процесом роботи;
5. Як тільки тендер проведено, у випадку, якщо пропозицію не прийнято, ВП розчиняється; з іншого боку, якщо пропозиція прийнята, ВП починає діяти;
6. ВП діятиме належним чином тоді, коли підприємства – члени співробітничають один з одним і підтримують координацію ВП;
7. Співробітництво між членами ВП передбачає переважно обмін інформацією (наприклад, розподіл моделей продукції) і своєчасний зворотний зв’язок одного з одним (наприклад, запит статусу замовлення);
8. Кожне підприємство повинно також співпрацювати з координатором ВП щодо контролю статусу робіт та інших завдань співробітництва;
9. У випадку, якщо є проблема з однією з компаній, або невчасно виконані роботи, або є інформація про майбутню проблему, або навіть якщо конкретне підприємство наважується залишити ВП координатор ВП шукатиме іншу компанію для заміни;
10. Як тільки всі роботи закінчені, ВП припиняє своє існування.
Наведений приклад ілюструє випадок ВП з одинарним бізнесом.
Для довгострокового альянсу необхідно внести деякі корективи до наведеного вище порядку кроків. Але в обох випадках можна виділити такі головні фази ВП: утворення, співпрацю, модифікацію, розчинення (припинення діяльності).
Рис. 5.1. «Життєвий цикл» віртуального підприємства
Функціональні можливості, необхідні для кожного підприємства у ВП, залежать від ролі, яку підприємство відіграє. Деякі з цих ролей можуть бути ідентифіковані у термінах:
- координації: координатор ВП, член ВП;
- продукції/послуг: клієнт, постачальник;
- підтримки послуг: провайдер послуг мережного каталогу, провайдер послуг електронної комерції, провайдер послуг технічного консультування.
6. Критерії рейтингової оцінки платіжних систем
Частка Інтернет-платежів постійно збільшується. Це обумовлено безсумнівними зручностями on-line оплати для користувача. Серед найбільш значимих якісних критеріїв оплати товарів і послуг через Інтернет можна назвати:
• економію часу – оплата відбувається в режимі on-line, покупцю не потрібно відвідувати банк, стояти в черзі, заповнювати квитанцію, чекати перерахування грошей, особливо в тому випадку, якщо послуга може бути доставлена миттєво або сума, яку необхідно заплатити, невелика;
• економія грошей, що особливо актуально для регіонів, тому що
переказ грошей поштою збільшує витрати покупця на 20–30%.
• якість платіжної системи.
• якість веб-ресурсу платіжної системи.
• ліквідність платіжної системи.
Сукупний рейтинг платіжної системи визначається так:
– за кожним із зазначених вище пунктів нараховуються бали від 1 (сильний) – до 5 (незадовільний);
– бали підсумовуються і діляться на п'ять для визначення сукупної рейтингової оцінки;
– сукупний рейтинг характеризує загальний якісний стан платіжної системи: сильний, задовільний, посередній, граничний чи незадовільний.
Приклад (дані умовні):
якість капіталу економія часу = 2 бали,
якість активів економія грошей = 2 бали,
якість управління якість платіжної системи = 3 бали,
дохідність якість веб-ресурсу платіжної системи = 3 бали,
ліквідність платіжної системи = 1 бал.
Разом =11.
Рейтингова оцінка = – = 2,2.
Визначення рейтингової оцінки потребує округлення результату до цілих, тобто:
1 – 1,4 до 1. Рейтингова оцінка сильної платіжної системи. 1,5 – 2,4 до 2. Рейтингова оцінка задовільної платіжної системи. 2,5 – 3,4 до 3. Рейтингова оцінка посередньої платіжної системи. 3,5 – 4,4 до 4. Рейтингова оцінка граничної платіжної системи. 4,5 – 5,0 до 5. Рейтингова оцінка незадовільної платіжної системи.
Платіжні системи, які за сукупним рейтингом визначені як «сильні» (1), мають такі характеристики:
– фінансовий стан їх є надійним за всіма аспектами;
– виявлені проблеми незначні і можуть бути розв'язані у повсякденній діяльності;
– фінансовий стан стійкий до змін, що відбуваються в економіці і в саме платіжної системі;
– фінансовий стан не викликає сумнівів у органів нагляду.
Список використаної літератури
1. Береза А.М. Електронна комерція. – К., 2002.
2. Дунаев С. Технологии Интернет-программирования. – СПб.: БХВ-Петербург, 2001. – 480 с.
3. Браун С. «Мозаика» и «Всемирная паутина» для доступа к Internet: Пер. c англ. – М.: Мир: Малип: СК Пресс, 1996. – 167c.
4. Игер Б. Работа в Internet / Под ред. А. Тихонова; Пер. c англ. – М.: БИНОМ, 1996. – 313 c.
5. Кент П. Internet / Пер. c англ. В.Л. Григорьева. – М.: Компьютер, ЮНИТИ, 1996. – 267 c.
6. Крол Эд. Все об Internet: Руководство и каталог / Пер. c англ. С.М. Тимачева. – Киев: BNV, 1995. 591 c.
7. Крупник А. Бизнес в Интернет. – М.: Микроарт, 2002.
8. Холмогоров В. Интернет – маркетинг. – СПб.: Питер, 2001.
Похожие работы
... нить сам характер діяльності державного апарату, а й підвищить ефективність його функціонування. Умовно вся сукупність відносин державного апарату ділиться на три основні групи: міжвідомчі відносини, відносини з бізнесом, відносини з громадянами. За аналогією з електронною комерцією поширилася така класифікація: G2G — «уряд — уряд»; G2B — «уряд — бізнес»; G2C — «уряд громадяни». При цьому під ...
... керування і створення ієрархічного комплексу порталів у світі також широко використовується й Documentum 4і - технологією користується 1300 клієнтів з державного сектору (серед них: ЦРУ, Збройні Сили та уряд США, Патентна служба Великобританії, Поштова служба Кореї та ін.). 4. Електронна комерція в державному управлінні України З ініціативи Всесвітнього банку і державних структур України, ...
... об перспективи зростання обороту систем класу B2B і збільшення відносної частки електронних торгових майданчиків в цьому обороті (рис. 3.5). Рис. 3.5. Динаміка річного обороту B2B електронної комерції і електронних торгових майданчиків (джерело: Forrester Research). 5. Класифікація віртуальних підприємств Віртуальне підприємство (ВП) – це співтовариство територіально роз’єднаних фірм чи ...
... івельною системою, Ваше підприємство зможе отримати всі позитивні результати, які дані рішення можуть принести. ВИСНОВКИ В дипломній роботі проведено аналіз стану електронної торгівлі в агропромисловому комплексі України і встановлено наступне: 1. Електронна торгівля – оптова, роздрібна торгівля, що характеризується замовленням, покупкою, продажем товарів з використанням інформаційних ...
0 комментариев