1.2 Чоловічі костюми

 

1.2.1 Одяг

Основним чоловічим натільним одягом давніх греків був хітон, що являв собою прямокутний шматок тканини, завширшки двох відстаней від ліктя до ліктя розгорнутих рук. Довжина його була різною – від повної, до ступні, у хітонах молодих франтів з багатих родин пізньокласичного періоду, особливо Афін, та в костюмах літніх городян елліністичної доби – до поколінної, що переважав усіх верствах суспільства протягом архаїчного і класичного періодів.

Перед одяганням тканину хітона перегортали по вертикальній осі навпіл і в такому вигляді охоплювали фігуру з лівого боку навколо грудей і спини на рівні пахв. Задрапірований таким чином хітон сколювали на плечах булавками чи застібками-фабулами. При цьому лівий бік фігури, на якій робили перегин тканини, закривався цим перегином, а правий, навпаки, залишався відкритим по всій довжині від плеча до ступні й прикривався лише складками одягу. Ліва рука проходила в отвір, утворений на верхньому краї перегорнутого хітона між місцем його сколювання на плечі і верхнім кутом перегину. Відповідно до цього права рука виходила з відкритого розхилу передньої і задньої піл хітона між місцем його сколювання на плечі і верхніми кутами правого краю обох піл (тобто, через верхній розріз одягу. Ця особливість – просування рук крізь верхній розріз одягу, а не крізь бічні його розрізи є характерною рисою давньогрецьких хітонів. Крім сколювання на плечах, хітон, як правило, підтримували ще й нешироким поясом, зав’язуючи його по талії з утворенням перекиду – напуска. В костюмах рабів, землеробів, ремісників, а також під час гімнастичних вправ хітон укладали тальки на лівому плечі, а праве плече й частину грудей залишали оголеними. У такому вигляді він мав назву ескомію. [ ]

Значно раніше, ніж у жіночому костюмі, серед чоловіків поширилися туніки, тобто справжній накладний одяг, зшитий або суцільний на плечах, з бічними отворами (проймами) для рук. Багато чоловіків мали безрукавий колобос – широкий, майже квадратний накладний одяг, що нагадував давньоперський кандіс, але, як правило, поколінної довжини. Чоловічі хітони і туніки, як правило, не декорували. [ ]

Простоті крою і форм давньогрецького одягу відповідала й простота його декорування. Якщо не брати до уваги використовуваних для верхнього одягу гомерівського періоду узорчатих тканин з геометричним орнаментом у вигляді квадратів, ромбів, кіл, розеток, що заповнювали все поле тканини, то в період розквіту античної культури переважаючими були, безперечно, без узорні тканини. Лише пізніше серед верхівки суспільства почали поширюватись узорчатий матеріал але вже з легким малюнком (кола, листочки, зірочки, звивисті нитки, розташовані ріденько на полі тканини). Дуже поширеною була каймова орнаментація, характерним був орнамент меандрового типу, спіралевидна «набігаюча хвиля», «язик і яйце», листок плюща і лавра, пальмета, листя та грона винограду. [ ]

Поряд з хітонами й туніками до повного чоловічого давньогрецького костюма входив плащ-гіматіон, або гіматій. Як і хітон, це був прямокутний шматок шерстяної тканини, досить цупкої і разом з тим, м’якої, придатної для утворення широких вільних складок. Ширина гіматона (1,5 – 12,7 м) перевищувала його довжину і переважно становила близько 3-х метрів. Такий вид одягу дістав назву ораторського, тому, що специфічний характер драпірування із «сповиванням» правої руки мав привчити оратора до стриманої жестикуляції. [ ]

Тільки чоловічим одягом у Стародавній Греції був короткий плащ-хламида, або хламіс, який також являв собою звичайний прямокутний шматок тканини. Перегинаючи навпіл уздовж короткої осі (як хітон), хламиду накидали на ліве плече (закриваючи його разом з лівою рукою) і, охоплюючи нею спереду і ззаду торс, сколювали фібулою на правому плечі, але не верхніми кутами, а не деякій відстані від них. Увесь правий бік залишався відкритим, його було видно в розрізі хламиди, бічні сторони якої разом з верхніми кутами вільно звисали спереду і ззаду плеча, утворюючи складки. А для того, щоб ці сторони хламиди звисали красивими складками, до нижніх її кутів прикріплювали невеликі важки, вшиті у тканину. Хламиди мали довжину до колін, носили їх переважно юнаки та воїни; їх одягали також під час подорожей як дорожній плащ. Іноді хламиди одягали просто на голе тіло, як це робили, наприклад, спартанці. Хламиди часто оздоблювали орнаментальною каймою. Серед сільського населення найбільших глухих і відсталих місцевостей Греції, особливо у пастухів, довго ще зберігався звичай носити овечі та козячі шкури, підперезані поясом. [ ]

1.2.2 Взуття

Основна маса чоловіків у Стародавній Греції, принаймні до елліністичного періоду, ходила босоніж. Для рабів це було загальноприйнятим. Найпоширенішими були прості сандалі, що складалися з підошви і прикріплених до неї ремінців, котрими по-різному охоплювали ступню й підв’язували біля кісточок. [ ] Складнішими і наряднішими були крепіди. В одних навколо всього краю підошви, окрім носка, був невисокий шкіряний борт, що переходив у піднятий задник (у борту були отвори, в які просувались ремінці). В інших замість бортів з отворами крепіду оточувала ажурна сітка, сплетена з ремінців з вушками. Крізь отвори в бортах або крізь вушка сітки просували два ремінці й шнурували знизу догори до кісточок, де їх зав’язували навколо ніг. Крім простих сандалів і крепід, власне чоловічим взуттям були ще ендроміди та котурни. Ендроміди являли собою невисокі, до литок, чоботи з відкритими пальцями, розрізом попереду, зашнурованим ремінцями, і зі звисаючими вгорі невеликими закотами. Котурни – це також зашнуровані спереду чоботи, але закриті на пальцях. Ендроміди і котурни були популярними переважно в дорожньому та мисливському костюмах багатих верств населення. Серед простого люду поширені були ще своєрідні постоли. Це взуття виготовлялося з суцільного шматка сириці, який загинали навколо ступні, утворюючи невеликі борти. Крізь отвори в бортах або крізь пришиті до них вушка просували ремінці, які зав’язували навколо ніг вище кісточок. В найбільш глухих сільських місцевостях Греції землероби та пастухи нерідко носили обмотаний навколо гомілки шматок цупкої тканини або шкури, перев’язаної ремінцем чи шнурком. [ ]


Информация о работе «Антична Греція: побут, звичаї, одяг»
Раздел: Культура и искусство
Количество знаков с пробелами: 44465
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 5

Похожие работы

Скачать
123367
0
0

... іс (і таким чином його встановлення в галузі культу, соціальної практики – політії взагалі, системи виховання - тобто його культурну модель) і затверджували його перевагу. У Олімпійському змаганні знімалася значна частина агресії, рівень якої був доволі високий в античних полісах. От чому Олімпійські ігри були так високо шановані і навіть в період воєн (і греко-персидської, зокрема) не зупинялися. ...

Скачать
837850
0
0

... 15. Білецька В. Українські сорочки, їх типи, еволюція і орнаментація//Матеріали доетнографії та антропології. 1929. Т. 21—22. Ч. 1. С. 81. 16. Кравчук Л. Т. Вишивка // Нариси історії українського декоративно-прикладного мистецтва. Львів, 1969. С. 62. 17. Добрянська І. О„ Симоненко І. Ф, Типи та колорит західноукраїнської вишивки//Народна творчість та етнографія. 1959. № 2. С. 80. 18. ...

Скачать
482216
0
0

... Философия культуры. – М.: NOTA BENE, 2001. – 349 с. 5.  Додельцев Р.Ф. Концепция культуры З. Фрейда. – М.: Знание, 1989. – 60 с. 6.  Киссель М.А. Джамбаттиста Вико. – М.: Мысль, 1980. – 197 с. 7.  Культурологія. Українська та зарубіжна культура: Навч. посібник (М.М.Закович, І.А.Зязюн, О.М.Семашко та ін.). – з вид. – К.: Знання, 2007. – 567 с. 8.  Фрейд Зігмунд. Вступ до психоаналізу: Лекції ...

Скачать
93629
1
2

... і прикраси (стрічки, бісер, квіти) 1.3. Розробка моделі зачіски (стрижки) відповідно до історичної епохи, сучасного напрямку моди і типу обличчя.   В розробці даної моделі зачіски посприяла історична епоха стародавнього Риму та напрям сучасної моди. За основу цієї фантазійної зачіски був взятий модний силует ідеалу епохи Римської Імперії, що й послужив еталоном зразка. Вивчивши досконало цю ...

0 комментариев


Наверх