Ватметри низької частоти

Міністерство освіти та науки України

Вінницький національний технічний університет

Інститут автоматики, електроніки та комп’ютерних систем управління

Ватметри для радіочастотних кіл низької частоти

Виконав: студент гр. 1АМ-06

Ігнатенко В.О.

Перевірив: Марущак В.Ю.

м. Вінниця 2008

Зміст

Вступ

1 Опис використання фізичної величини

2 Класифікація приладів для вимірювання фізичної величини

3 Характеристика приладу

Висновки

Література

Вступ

Останні десятиліття обумовлені широким впровадженням у галузі народного господарства засобів мікроелектроніки й обчислювальної техніки, обмін інформацією з якими забезпечується лінійними аналоговими і цифровими пристроями.

Сучасний етап характеризується великою кількістю різноманітних пристроїв, що володіють високими експлуатаційними параметрами: швидкодією, малими похибками.

У даній роботі проведено опис таких пристроїв, а саме аналогових ватметрів Ц301, Д8002, Д5071, що призначені для вимірювання потужності у колах низької та промислової частоти.

1. Опис використання фізичної величини

ФВ - властивість явища чи тіла, яка може бути розрізнена якісно і визначена кількісно. Формалізованим відображенням якісних відмінностей вимірюваних величин є їх розмірність, а кількісною характеристикою - їхній розмір. Отримання достовірної кількісної експериментальної інформації про розмір ФВ - це основний зміст вимірювання.

Фізична величина еквівалентна добутку числового значення, тобто чистого числа, на одиницю виміру.

Значення (фізичної) величини - відображення фізичної величини у вигляді числового значення величини з позначенням її одиниці

де {A} - числове значення ФВ, тобто число, що дорівнює відношенню розміру вимірюваної величини до розміру одиниці цієї ФВ, чи кратної одиниці; [A] - позначення номеру одиниці.

Наприклад: значення електричної напруги U=220 B, значення сили електричного струму I=10 A, значення потужності P = UI Вт.

Існують системи ФВ, тобто сукупності взаємопов’язаних ФВ, в якій декілька величин приймають за незалежні, а інші визначають як залежні від них. ФВ, що входить у систему величин і прийнята за незалежну від інших величин цієї системи, є основною ФВ, а ФВ, що входить у систему величин та визначається через основні величини цієї системи, є похідною ФВ.

У країнах світу загальноприйнята Міжнародна система одиниць ФВ (Systeme Internationale d’unites, SI), яка була прийнята XI Генеральною конференцією з мір та ваги (Conference Generale des Poids et Mesures, CGPM, ГКМВ) у жовтні 1960 року і уточнювалася на XII-XX ГКМВ (Додаток Б).

Система складається з 7 основних і 2 додаткових одиниць, а також 113 похідних одиниць, в тому числі одиниць електричних і магнітних величин - 40. Основні одиниці системи SI: довжина - метр (м); маса - кілограм (кг); час - секунда (с); сила електричного струму - ампер (А); термодинамічна температура - кельвін (К); сила світла - кандела (кд); кількість речовини - моль (моль), а додаткові одиниці: плоский кут - радіан (рад); тілесний кут - стерадіан (ср).

Основна одиниця електрики і магнетизму – ампер, що дорівнює силі незмінного струму, який при проходженні по двох паралельних прямолінійних провідниках безмежної довжини і мізерно малого кругового перерізу, розташованого на відстані 1 м один від іншого у вакуумі, викликав би на кожній ділянці провідника довжиною 1 м силу взаємодії, що дорівнює

18 похідних одиниць SI ГКМВ мають спеціальні назви і 16 одиниць, які мають назви за прізвищами учених, в тому числі: ват (Вт, W), вебер (Вб, Wb), вольт (В, V), генрі (Гн, H), герц (Гц, Hz), кулон (Кл, C), ом (Ом, W), сименс (См, S), тесла (Тл, T), фарад (Ф, F) (Додаток В).

В Україні регламентується застосування одиниць величин системи SI. Міжнародні стандарти Міжнародної організації з стандартизації (ISO, МОС) ISO 31/0:1992 - ISO 31/13:1992 та ISO 1000:1992 встановлюють одиниці ФВ, які рекомендовані до застосування у країнах світу, в тому числі ISO 1000:1992 - основні одиниці SI, а ISO 31/5:1992 - похідні одиниці SI електричних та магнітних величин.

За родом величини всі фізичні величини поділяють на електричні, неелектричні, магнітні.

Ват (Вт, W) — (рос. ватт, англ. watt, нім. Watt) одиниця вимірювання потужності в системі СІ.

Один ват дорівнює потужності, при якій робота один джоуль здійснюється за одну секунду:

1 Вт = 1 Дж/с = 1 Н·м/с.

Ват використовується також для вимірювання активної електричної потужності та потужності теплового потоку або потоку випромінювання, що еквівалентні механічній потужності.

1 ват потужності теплового потоку відповідає механічній потужності в 1 ват. 1 ват активної електричної потужності також відповідає механічній потужності в 1 ват і визначається як потужність постійного електричного струму в 1 ампер при напрузі в 1 вольт.

Одиниця названа на честь англійського винахідника Джеймса Ватта за його вклад в створення парового двигуна та була прийнята 11-ю Генеральною конференцією з мір та ваг в 1960 році.

З іншими одиницями СІ ват пов’язаний наступними співвідношеннями: Вт = Дж / с = кг·м²/с³.

Перехід в деякі інші одиниці вимірювання потужності: