6 ВИРОБНИЦТВО НЕВІДКЛАДНИХ СЛІДЧИХ ДІЙ

Процесуальні дії органа дізнання, незалежно від їхньої задачі, у сукупності спрямовані на всебічне, об'єктивне, повне розслідування кримінальної справи. У юридичній літературі прийнято іменувати слідчими діями лише ті з процесуальних дій, що у відмінності від інших (винесення постанови про напрямок справи, обрання запобіжного заходу й інші) спрямовані на виявлення, перевірку і закріплення доказів.

Поняття слідчих дій можна визначити як передбачена карно-процесуальним законом і забезпечена державним примусом сукупність операцій і прийомів, що здійснюються при розслідуванні злочинів для виявлення, фіксації і перевірки фактичних даних, що мають значення доказів по кримінальній справі.

Кожне зі слідчих дій "виступає як специфічна сукупність пізнавальних прийомів виявлення і відображення доказної інформації визначеного виду".

Невідкладні слідчі дії є одночасно і первісними, тому що орган дізнання зобов'язаний виконати їхній не пізніше 10 доби з дня порушення кримінальної справи. Невідкладність слідчих дій обумовлюється необхідністю діяти по гарячих слідах, тобто в умовах, коли обличчя, що зробило злочин може чи сховатися перейти на нелегальне становище, а докази можуть бути знищені чи переховані. Виробництво дізнання працівників митниці в справі про контрабанду фактично є розкриттям злочину по гарячих слідах.

Варто підкреслити, що розкриття злочину по гарячих слідах відбувається в умовах, що утрудняють діяльність дізнавача.

У число таких умов входять :

а) раптовість настання події, по якому необхідно проводити розслідування;

б) недолік часу, що вимагається для прийняття рішень процесуального і тактичного характеру і їхньої реалізації;

в) необхідність швидкості процесу розслідування на цьому етапі, обумовлена швидкою зміною обстановки і слідчих ситуацій;

г) недостатній обсяг інформації про подію злочину й обличчя, що зробило злочин, необхідної для прийняття процесуальних і тактичних рішень у справі;

д) необхідність термінового використання всієї знову надходить інформації для рішення задач розслідування.

Зазначені обставини обов'язково необхідно враховувати, у зв'язку з чим на перше місце виступає питання організації розслідування.

Для забезпечення успіху розслідування велике значення мають загальні положення слідчої тактики, зв'язані з методикою побудови версій і науковим плануванням. Планування є організуючим початком у діяльності органів дізнання по розслідуванню злочинів. План і слідчі версії визначають напрямок розслідування, роблять його цілеспрямованим і забезпечують швидке і повне розкриття злочинів.

Ретельно проаналізувавши наявні матеріали і всю наявну інформацію, дізнавач висуває загальні і приватні слідчі версії як основу плану розслідування.

Слідча версія – "це обґрунтоване припущення щодо окремого чи факту групи фактів, що мають чи можуть мати значення для справи, що вказує на наявність і пояснююче походження цих фактів, їхній зв'язок між собою і зміст, і службовці мети встановлення об'єктивної істини".

Про висування версій необхідно строго дотримувати наступні положення: - кожна повинна узгоджуватися з усіма виявленими фактами і відповідним чином пояснювати їх;

- висунуті версії повинні охоплювати практично всі можливі, за даних обставин, пояснення досліджуваних фактів.

Якщо висунута версія є результатом глибоко продуманого і логічно правильного аналізу наявних у справі даних, то вона дає вірний напрямок розслідуванню і буде сприяти швидкому і повному розкриттю злочинів.

План розслідування по кожній конкретній справі повинний бути індивідуальним і динамічної. Якщо в процесі розслідування надходять нові зведення, орган дізнання вносить зміни в складений план розслідування, виключає версії, що непідтвердилися, і намічає нові.

Слідча версія є організуючим початком у процесі збирання, дослідження, оцінки доказів. Вона допомагає дізнавачу правильно визначати напрямок розслідування, правильно вирішити: де, як шукати доказу, на що звернути увагу при їхньому дослідженні, що найбільше істотно для встановлення істини в справі.

Версії представляють ядро процесу доведення, логічний центр планування, допомагаючи вирішити, що саме, за допомогою яких дій, у якій послідовності треба установити. План без версій перетворився б у простий перелік слідчих дій, не зв'язаних єдиною метою.

Усі дії і заходи щодо розслідування кримінальних справ про контрабанду обумовлюються специфікою цього злочину, характером і обсягом вихідних даних, що склалася вихідною слідчою ситуацією.

Слідча ситуація – сукупність умов, у яких у даний момент здійснюється розслідування - тобто та обстановка, у якій протікає процес доведення.

Саме, вихідні дані, що маються в розпорядженні дізнавача, визначають послідовність проведення невідкладних слідчих дій.

Виходячи з висунутий версій дізнавач визначає основні лінії, по яких буде вестися розслідування, тактичні задачі розслідування. Одночасно за кожною версією намічаються питання, які необхідно з'ясувати, щоб перевірити версію і, у кінцевому рахунку, підтвердити її чи спростувати.

Після визначення кола питань (обставин), підметів з'ясуванню, намічаються слідчі дії (а також оперативні заходи), що вимагається для їхнього з'ясування. При цьому необхідно обрати правильну послідовність виробництва слідчих дій, яка б забезпечувала якнайшвидше встановлення істини в справі. Це важливо не тільки в організаційному, але й у тактичному відношенні. Тільки своєчасне проведення необхідних слідчих дій і оперативних заходів дасть можливість успішно зробити розслідування. Яке з них і в якому обсязі необхідно провести визначається конкретними обставинами розслідуваної справи.

Інтереси швидкого і повного розкриття злочину зобов'язують дізнавача при плануванні розслідування правильно визначати послідовність і терміни виконання слідчих дій і оперативних заходів, щоб забезпечити рівнобіжну перевірку усіх висунутих версій і закінчення розслідування у встановлений термін.

При визначенні термінів виробництва слідчих дій і оперативних заходів варто також враховувати час необхідне для підготовки.

У якості первісних невідкладних слідчих дій по розглянутій категорії справ на первісному етапі розслідування (при виробництві дізнання) можуть проводитися :

слідчий огляд;

затримка підозрюваного;

допит підозрюваного;

допит свідка;

обшук;

виїмка;

призначення експертизи;

огляд;

накладення арешту на майно підозрюваного;

накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію підозрюваного.

Карно-процесуальний закон установлює порядок поводження слідчої дії. Дізнавач, керуючись положеннями закону, намічає тактичні прийоми, що забезпечують найбільш ефективний результат слідчої дії. Тактичний прийом – це спосіб дії дізнавача, що він обирає, виходячи зі слідчої ситуації, що складається, особливостей розслідування злочину, особистості злочинця.

“Тактичний прийом – це найбільш раціональний і ефективний спосіб чи дії найбільш доцільна в даних умовах лінія поводження обличчя, що здійснює процесуальну дію”.

Застосування того чи іншого тактичного прийому припускає творчий підхід дізнавача до своєї роботи, його активність, наступальний характер його дій, що переслідують одержання правдивих показань і достовірних доказів. При цьому потрібно, звичайно, мати на увазі, що активність і наставанність нічого не мають загального з психічним насильством і примусом.

При виробництві дізнання повинне дотримуватися правило про відвід. Дізнавач не повинний брати участь у розслідуванні справи, якщо маються підстави, що свідчать про його чи пряму непрямій зацікавленості в результаті справи, а тому він зобов'язаний заявити самовідвід. Якщо відвід дізнавача заявлений іншими учасниками процесу, то про це негайно повідомляється прокурору, що розглядає і дозволяє його в плині 24 годин власне кажучи (стаття 60 КПК України)

Дізнавач виконує в справі невідкладні слідчі дії від свого імені. Процесуальні документи, протоколи повинні бути оформлені відповідно до вимог карного-процесуального законодавства.

При виконанні слідчих дій у справі, дізнавач зобов'язаний строго дотримувати вимоги КПК України: вести дізнання об'єктивне, забезпечувати права громадян, використовувати надані йому законом повноваження для розкриття злочину і викриття облич, що його зробили, виявляти злочинні зв'язки. Дізнавач несе відповідальність за обґрунтованість своїх рішень, за законність і якість слідчих дій, що він проводить (пункти 1.10, 1.13 Наказу ДМС України № 587 від 19.09.98 р.)

Якщо дізнавач неякісно проводить невідкладні слідчі дії, орган дізнання (в особі його начальника) вправі, не погодившись із прокурором, замінити його іншим чи обличчям прийняти справа до свого виробництва.

Про рішення, прийнятих дізнавачем при виробництві дізнання у випадках, зазначених у законі, а також у випадках, коли це визнається необхідним дізнавач складає мотивовану постанову (стаття 130 КПК України)

При виробництві слідчих дій під час дізнання ведуться протоколи (стаття 84 КПК України).

Протокол звичайно складається з трьох частин: вступної, описової, заключної. Зміст протоколу залежить від характеру слідчої дії і порядку його виконання.

У протоколі про кожну слідчу дію повинні бути зазначені: місце і дата його складання; посада і прізвище обличчя, що роблять дію; прізвища облич, що приймали участь у виробництві слідчої дії, їхньої адреси; роз'яснення їхніх прав і обов'язків; зміст зробленої слідчої дії; час його початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, виявлені при виконанні даної слідчої дії.

Протокол зачитується всім обличчям, що приймали участь у виробництві слідчої дії, при цьому їм роз'ясняється їхнє право робити зауваження. Вставки і виправлення повинні бути обговорені в протоколі перед підписами.

Протокол підписує обличчя, що робило слідчі дії, а також обличчя, що були присутнім чи приймали участь у виробництві цієї дії. Якщо хто-небудь з цих облич, через фізичні чи недоліки з інших причин, не може особисто підписати протокол, то для підписання протоколу запрошується стороннє обличчя. До протоколу можуть бути залучені фотознімки, матеріали звукозапису, кінозйомки, відеозапису, плани, схеми, зліпки й інші матеріали, що пояснюють його зміст. Якщо обличчя, що брало участь у проведенні слідчої дії відмовиться підписати протокол, то це відзначається в протоколі і засвідчується підписом обличчя, що проводило слідчу дію (стаття 85 КПК України).


При виробництві слідчих дій із застосуванням кінозйомки, відеозапису, звукозапису про це повідомляються всі учасники слідчої дії до початку його. Перед закінченням слідчої дії матеріали технічного документування пред'являються для ознайомлення учасникам слідчої дії. Умови, порядок і результати технічного документування відбиваються в протоколі. Висловлені ними зауваження і доповнення заносяться до протоколу (статті 85, 85 КПК України).

Приймаючи рішення про виробництво будь-якої слідчої дії, дізнавач повинний враховувати місце і час його виконання, можливе коло учасників, необхідність застосування тих чи інших технічних засобів. Слідчі дії повинні вироблятися, головним чином, у денний час, тобто з 22.00 до 6.00 за Київським часом, крім випадків, що не терпить зволікання (пункт 4.3.8. Наказу ДМС України № 587 від 19.09.98 р.) Тривалість слідчої дії карно-процесуальний закон не обмежує. Вона цілком залежить від характеру самої слідчої дії, умов, у яких воно відбувається, а також розпорядливості й організованості дізнавача.

У необхідних випадках для участі у виробництві слідчої дії може бути притягнутий фахівець. Фахівцем у карному процесі визнається будь-яке незацікавлене в результаті справи обличчя, що володіє необхідними спеціальними пізнаннями в науці, техніку, чи мистецтві ремеслі або уміннями і навичками у визначеній галузі діяльності, що залучається до участі у виробництві слідчої дії для надання сприяння (допомоги) дізнавачу у виявленні, збиранні, вилученні і попередньому дослідженню доказів.

У функції фахівця, що беруть участь у проведенні слідчих дій входить:

а) надання допомоги дізнавачу, шляхом застосування науково-технічних засобів і прийомів, навичок і спеціальних знань у виявленні, закріпленні, фіксації і вилученні слідів і інших речовинних доказів;

б) участь в оперативній оцінці слідів і інших речовинних доказів для встановлення механізму події, обличчя, що брали участь у події і можливостей подальшого дослідження виявлених об'єктів;

в) консультування дізнавача й інших учасників слідчої дії в зв'язку зі спеціальними питаннями, що виникли в ході цієї дії;

г) повідомлення дізнавачу необхідних довідкових даних;

д) надання допомоги дізнавачу в складанні протоколу слідчої дії, складанні плану місця події; місця виробництва слідчої дії та інше;

е) надання допомоги дознавателю у формулюванні питань, що можуть бути поставлені перед відповідною експертизою, і підборі матеріалів для неї.

Перед початком слідчої дії дізнавач засвідчується в особистості і компетентності фахівця, з'ясовує його відношення з підозрюваним; роз'ясняє фахівцю його права й обов'язку; попереджає про відповідальність за чи відмовлення відхилення від виконання обов'язків фахівця, про що робиться відповідна запис у протоколі слідчої дії, що засвідчується підписом фахівця (стаття 128 КПК України).

При розслідуванні справ про контрабанду фахівець може залучатися до участі в будь-якій слідчій дії, але найбільш ефективної може виявитися допомога фахівця-криміналіста при його участі в огляді документів, місця події, слідів і предметів, обшуку.

При огляді транспортних засобів може знадобитися допомога відповідного фахівця, що розбирається в пристрої таких транспортних засобів, у можливості доступу у визначені приміщення і вузли на них і т.п.

Для участі в огляді і вивченні документів по цій категорії справ, крім фахівця-криміналіста, може бути притягнутий фахівець-бухгалтер, чи фінансист економіст.

Визначену допомогу при огляді різних товарів, що служили предметом контрабанди може зробити фахівець-товарознавець.

Допомога фахівця-ювеліра може виявитися необхідної при огляді ювелірних виробів, виробів з дорогоцінних каменів, дорогоцінних металів.

У випадку контрабанди отрутних, наркотичних, психотропних, сильнодіючих речовин і засобів до участі в огляді варто залучати чи фармаколога біолога; при контрабанді вибухових речовин – фахівця-піротехніка; при контрабанді чи зброї боєприпасів – фахівця в області озброєнь; при контрабанді історичних і культурних цінностей – фахівців-мистецтвознавців. Тут зазначені фахівці, що найбільше часто можуть залучатися для участі в слідчих діях, але право дізнавача в цьому відношенні не обмежено, і за своїм розсудом він може викликати при необхідності для участі в слідчій дії фахівця будь-якого профілю.

У необхідних випадках дізнавач залучає при виробництві слідчих дій перекладача. Дізнавач роз'ясняє перекладачу його обов'язку і попереджає про кримінальну відповідальність по статті 178 КК України за свідомо неправильний переклад, про що робить відповідний запис у протоколі слідчої дії, що засвідчується підписом перекладача.

У випадках, коли в справі необхідно допитувати німого чи глухого, тоді запрошується обличчя, що розуміє їхні знаки. (стаття 128 КПК України)

Перекладач – незацікавлене в результаті справи обличчя, що володіє мовою, на якому ведеться судочинство, а також мовою, якою володіють і користаються які-небудь учасники процесу і приваблюване для участі в карному процесі для здійснення перекладів.

Відповідно до кримінально- процесуального закону при виробництві деяких слідчих дій обов'язкова присутність не менш двох понятих – незацікавлених у справі облич, яким роз'ясняються їхні права й обов'язки, передбачені статтею 127 КПК України: бути присутнім під час слідчої дії, засвідчувати своїми підписами відповідність записів у протоколі тим діям і їхнім результатам, що мали місце в процесі слідчої дії. Зауваження понятих із приводу слідчих дій дізнавача підлягають обов'язковому занесенню до протоколу.

По справах про контрабанду слідчий огляд виробляється з метою виявлення і фіксації контрабанди, різних предметів і приміщень, пристосованих для її приховання, усіляких документів, слідів і інших об'єктів, що мають значення для справи, а також для з'ясування обстановки виявлення контрабанди й обставин її здійснення.

"Під слідчим оглядом необхідно розуміти процесуальне дії дізнавача, у якому він, за участю зазначених у законі облич, виявляє, безпосередньо сприймає, досліджує, оцінює і фіксує стану, властивості й ознаки матеріальних об'єктів, зв'язаних з розслідуваною подією, з метою виявлення доказів і з'ясування обставин, що мають значення для встановлення істини в справі".

Мети, умови і порядок слідчого огляду визначені в статтях 190, 191 КПК України.

Об'єктами слідчого огляду є: місцевість, приміщення, предмети і документи. Огляду піддається місцевість, на якій був затриманий на гарячому контрабандист при перетинанні границі поза пунктом митного чи контролю де була виявлена контрабанда, вилучена в результаті митного чи огляду огляду місця події або обшуку (виїмки); контрабанда і засоби (зокрема, транспортні) для її таємного переміщення через границю; схованки, пристосовані чи виготовлені для приховання контрабанди при її чи переміщенні збереженні; документи, що свідчать про контрабандну діяльність.

У відповідності зі статтею 190 КПК України, огляд місця події (місця здійснення злочину) у випадках, що не терпить зволікання, може бути зроблений до порушення кримінальної справи. У цьому випадку при наявності відповідних основ кримінальна справа збуджується негайно після огляду місця події.

Огляд предметів і документів, вилучених під час огляду місця події, дізнавач робить на тім же чи місці по місцеві виробництва дізнання в справі. При виробництві огляду дізнавач особисто сприймає факти на місці, має можливість на основі цих фактів висувати версії про обставини події, що відбулося, розробляє план надалі дій.

Виїзд на місце події виробляється негайно. До прибуттю на місце події, дізнавач зобов'язаний забезпечити його охорону, а після прибуття - з'ясувати, які зміни відбулися на цьому місці з моменту здійснення злочину.

До участі в огляді дізнавач може залучати фахівців: підозрюваного, свідка, перекладача. При цьому необхідно присутність не менш двох понятих.

При огляді місця виявлення контрабанди (схованок) варто звертати увагу і виявляти наявні, можливо сліди пальців рук, взуття, інструментів, транспорту а також різні предмети, що могли бути залишені обличчями, використавши схованки. Фіксація цих слідів може сприяти перевірці показань підозрюваного про обставини закладки схованки й обличчях, що приймали в цьому участь.

При огляді переміщуваних через границю контрабандних товарів безпосередньо на транспортному засобі, а потім окремо обов'язково повинні бути встановлені і зафіксовані їхнє розміщення, кількість (одиниці або вага) і родові (видові) ознаки, усі маркыровочны позначення на товарах, упакуваннях, пломби на чи контейнерах інших сховищах і їхній стан, стан сховищ і запірних пристроїв.

З необхідністю огляду і вивчення документів дізнавач зіштовхується вже з першого моменту розслідування, тому що саме документи найчастіше виступають засобом прикриття контрабандних товарів при перетинанні границі. На початку огляду і вивчення документів виробляється їх так називана формальна перевірка.

Вона представляє аналіз відповідності документів установленими формами повноти і правильності заповнення реквізитів документів, наявності в них відповідних підписів і посвідчених знаків (відбитків і печаток, штампів та інше), наявності змінених а також сумнівних реквізитів (у який маються формальні чи логічні протиріччя або у відношенні яких можна запропонувати, що вони підроблені). Підробка документів може вироблятися шляхом підчищення, дописки, зміни записів, травлення, нанесення підроблених відбитків печаток або штампів, підробки підписів і, нарешті, виготовлення бланків документів і заповнення їхнім злочинцем. Після формальної перевірки обов'язковим другим етапом є так називана нормативна перевірка, що полягає в аналізі сутності фіксуємої обліковим даним чи іншим документом господарської, фінансової, управлінської або контрольної операції в аспекті дотримання відповідних норм, чи правил інструкцій, що регулюють виконання зазначених операцій. Пі цій перевірці можуть бути виявлені, крім порушень установлених вимог, також і ознаки інтелектуальної підробки (невідповідність фактам зазначених у документі даних, а також відсутність у документах зведень, що повинні були б бути при належному їхньому оформленні).

Протокол огляду складається з дотриманням вимог статтею 85, 195 КПК України. У протоколі огляду описуються конкретні об'єкти огляду, усі дії дізнавача в тій послідовності, у якій вони здійснювалися, усі що було виявлено при огляді з указівкою точного місця розташування предметів (щодо предметів також указується, ким саме і які технічні засоби (пристосування) застосовувалися, щодо яких об'єктів і отримані результати). Наприкінці протоколу перераховані всі предмети і документи, що вилучаються, у тому числі які підлягають напрямку на експертизу. До протоколу додаються фотознімки і негативи, кіно- і відеострічки, плани, схеми, зліпки і відбитки слідів.

Огляд – слідча дія, спрямована на виявлення різних слідів на тілі чи людини встановлення його психічного стану, ознак алкогольного сп'яніння та інше.

По кримінальних справах про контрабанду огляд виробляється з метою виявлення і посвідчення наявності на тілі підозрюваного, свідка слідів цього злочину, особливих прикмет, наявність відхилень у психічному стані, якщо при цьому відсутня необхідність у судово-медичній експертизі.

Якщо обличчя, у відношенні якого винесена постанова про проведення огляду, відмовляється від участі в цій слідчій дії, огляд може бути здійснене примусово. Огляд виробляються дізнавачем у присутності понятих в ізольованому приміщенні, з дотриманням правил гігієни і санітарії. Дізнавач, зрозумілі (при необхідності перекладач) не можуть бути присутнім при огляді обличчя іншої підлоги, якщо це зв'язано з необхідністю оголення цього обличчя. У цьому випадку, за вказівкою дізнавача, огляд здійснює лікар у присутності понятих однієї підлоги з обличчям, що підлягає огляду. При необхідності використання знань не окремим галузям медицини, психології для участі в огляді залучаються відповідні фахівці. При огляді не допускається дії, що принижують достоїнство освідчуємого чи обличчя небезпечні для його здоров'я. За результатами огляду складається протокол з дотриманням вимог статей 85, 195 КПК України.

У протоколі указується всі те, що було виявлено чи встановлене під час обстеження: різні тілесні ушкодження, травми, татуювання, родимки, інші специфічні ознаки, за допомогою яких здійснюється ідентифікація обличчя; предмети контрабанди, що були виявлені на тілі освідчуємого обличчя; сліди речовин, що могли з'явитися на тілі освідчуємого обличчя в зв'язку з контрабандою отруйних сильнодіючих речовин, наркотичних засобів і т.п.; проби на алкоголь, що були узяті при використанні відповідної чи апаратури пристроїв. Частини цих речовин а також відображення проби опечатуються і зберігаються для подальшого дослідження. (стаття 193 КПК України; пункт 4.2 Наказу ДМС України № 587 від 19.09.98 р.)

Виробництво обшуку і виїмки досить детально урегульовано нормами, викладеними в статтях 177-189 КПК України, пунктах 4.3, 4.4 Наказу ДМС України № 587 від 19.09.98 р.

Обшук – слідча дія, що полягає в примушеному відшуканні у визначеному чи приміщенні місці, або в обличчя знарядь злочину, речей і цінностей, добутих злочинним шляхом, а також інших предметів і чи документів обличчя, що ховається.

Дізнавач робить обшук у тих випадках, коли має достатні дані вважати, що предмети і документи, що мають значення для справи, сховані у визначеному чи приміщенні чи місці в якого-небудь обличчя (стаття 177 КПК України).

Достатніми підставами для виробництва обшуку можуть бути показання свідка, підозрюваного про зазначені обставини.

Обшук виробляється за мотивованою постановою дізнавача, затвердженому начальником органа дізнання і санкціонованому прокурором. У випадках, що не терпить зволікання, обшук може бути зроблений без санкції прокурора, але з обов'язковим повідомленням прокурора про обшук і його результати в добовий термін.

До не терплять зволікання відносяться випадки :

а) необхідність виявлення і затримки розшукуваного злочинця, коли зволікання з обшуком може дозволити розшукуваному сховатися;

б) зволікання з обшуком може спричинити знищення важливих доказів у справі чи приховання майна, нажитого злочинним шляхом;

в) підстави для проведення обшуку встановлені в ході виробництва невідкладної слідчої дії, а для одержання санкції прокурора буде потрібно багато часу.

По справах про контрабанду проводяться особисті обшуки затриманих, обшуки за місцем їх проживання і роботи.

Предметом обшуку можуть бути самі предмети контрабанди; документи, що свідчать про чи підготовку здійсненні контрабанди; засобу для їхнього виготовлення; документи, що можуть мати відношення до чи підготовки здійсненню контрабанди (записні книжки, аркуші з записами адрес і телефонів, аркуші з записами розрахунків, візитні картки та інше); гроші і цінності, що нажиті злочинним шляхом.

Письмове повідомлення про зроблений обшук без санкції прокурора пересилається в Державну митну службу негайно після закінчення цієї слідчої дії.

Обшук виробляється в присутності двох понятих і обличчя, що займає дане чи приміщення повнолітнього члена його родини, а при його відсутності – посадової особи житлово-експлуатаційного чи установи представника місцевої державної адміністрації. Обшук у службовому приміщенні, де знаходиться обличчя, щодо якого винесене постанова, здійснюється в його чи присутності представників адміністрації підприємства, установи, організації. Для участі у виробництві обшуку можуть залучатися відповідні фахівці, перекладач, а в необхідних випадках дізнавач також має право залучати до обшуку працівників міліції (стаття 183 КПК України). У відповідності зі статтею 182 КПК України в приміщеннях дипломатичних представництв і в приміщеннях родин дипломатів, що користаються правом дипломатичної недоторканності, обшук виробляється тільки по згоді дипломатичного представника і тільки в присутності прокурора і представника Міністерства закордонних справ України.

Коли в приміщенні, що підлягає обшуку, знаходяться інші громадяни, дізнавач перед обшуком повинний установити їхню особистість і забезпечити контроль за їх поводженням під час виробництва цієї слідчої чи дії усунути їх з місця обшуку. Такі міри здійснюються і щодо громадян, що ввійшли в приміщення під час обшуку. Дізнавач вправі заборонити всім обличчям, щодо яких він прийняв рішення про їхнє перебування в приміщенні на місці обшуку, спілкуватися між собою, користатися телефоном до закінчення обшуку.

Посадові особи і громадяни зобов'язані чи пред'являти видавати чи документи предмети, необхідні дізнавачем (стаття 179 КПК України). Перед початком обшуку дізнавач пропонує обличчю, що займає приміщення, що підлягає чи обшуку представнику підприємства, установи, організації, де буде вироблятися обшук, добровільно здати указані в постанові предмети і чи документи вказати місцезнаходження підозрюваного, котрий ховається від розслідування. У випадку відмовлення виконати його вимога, дізнавач приступає до виробництва обшуку в примусовому порядку.

При виробництві обшуку, дізнавачем вправі відкривати закриті приміщення і сховища, якщо власник відмовляється їх відкрити. При цьому варто уникати не викликаних необхідністю ушкоджень дверей, замків і інших предметів. Після закінчення обшуку обстановка, предмети і речі повинні бути приведені, по можливості, у попередній вид (стаття 183 КПК України).

При виявленні під час обшуку предметів і документів необхідно забезпечити їхня цілісність і недоторканність поверхні в тих місцях, де можуть бути сліди пальців рук підозрюваного й іншого облич. Якщо в процесі обшуку були виявлені схованки, то кожний з них, як і їхній вміст і місцезнаходження повинні бути сфотографовані й оглянуті з дотриманням статей 190, 191 КПК України.

Предмети і документи, що були в схованці, а також, по можливості, саму схованку підлягають вилученню. Результати огляду заносяться до протоколу обшуку приміщення, а виявлені предмети і документи приєднуються до цього протоколу (стаття 186 КПК України).

При наявності даних, що обличчя, у якого виробляється чи обшук хто-небудь із громадян, що знаходилися з ним в одному приміщенні ховають при собі документи і предмети, що мають значення для справи, вони підлягають особистому обшуку (стаття 184 КПК України).

На проведення особистого обшуку санкції прокурора і відповідного постанови не потрібно.

Дізнавач повинний ужити заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при обшуку обставини особистого життя що обшукується й інших облич, що проживають чи тимчасово знаходяться в цьому приміщенні (стаття 185 КПК України).

Особистий обшук може вироблятися тільки обличчям тієї ж підлоги, що й обличчя, що обшукується, і в присутності понятих.

Предмети і документи, вилучені законом зі звертання, при їхньому виявленні під час обшуку, підлягають обов'язковому вилученню незалежно від їхнього відношення до справи (стаття 186 КПК України).

У відповідності зі статтями 85, 188 КПК України дізнавач складає протокол. У чи протоколі в прикладеній до нього опису приводиться список вилучених предметів і документів із указівкою їхнього найменування (кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені) тобто характерних для нього ознак; а також місця, де вони знаходилися на момент їхнього виявлення. Крім того, у протоколі повинне бути зазначено, чи був предмет (документ) виданий обшуково чи особисто вилучений примусово.

При наявності в протоколі зауважень на неправильні дії, допущені під час обшуку, дізнавач не пізніше двох днів сповіщає про це прокурору (стаття 189 КПК України).

По кримінальній справі про контрабанду одночасно з проведенням обшуку дізнавач з метою забезпечення можливості цивільного позову і можливої конфіскації майна по цій справі зобов'язаний накласти арешт на майно (внески, цінності й інше майно) підозрюваного, де б це майно не знаходилося. Не підлягають арешту й опису предмети першої необхідності, що використовуються цими обличчями і членами їхніх родин. Перелік цих предметів визначений у додатку до кримінального кодексу.

Про накладення арешту на майно дізнавачем виносяться мотивована постанова. Накладення арешту на майно здійснюється шляхом його вилучення дізнавачем чи передачі визначеному обличчю на збереження по розсуду дізнавача.

Цими обличчями можуть бути власник чи майна повнолітні члени його родини, представник житлово-експлуатаційної чи установи місцевої державної адміністрації, інші громадяни.

У протоколі опису майна вказується точний список речей, цінностей, інших предметів, на які накладений арешт, їхнє найменування й інші зовнішні особливості, приналежність до власності конкретних громадян. Обличчя, яким передане майно, попереджуються під розписку про кримінальну відповідальність по частині 182 КК України за розтрату майна, підверненого арешту.

Виїмка – слідча дія, що виробляється в той же цілях, що й обшук, але у відмінності від обшуку вона виробляється тоді, коли дізнавач має у своєму розпорядженні точні дані, що предмети і документи маючі значення для справи, знаходяться у визначеного чи обличчя у визначеному місці.

Як правило, виїмка виробляється без санкції прокурора. Санкціонується прокурором тільки виїмка документів, що складають державну таємницю і виїмка в поштово-телеграфних установах кореспонденції, на яку накладений арешт. Виїмка виробляється по постанові дізнавача (стаття 178 КПК України).

Вимоги карно-процесуального закону щодо порядку виробництва виїмки, умов виробництва виїмки в приміщенні дипломатичних представництв; обличчя, у присутності яких виробляється виїмка, особистого обшуку обличчя, нерозголошення обставин особистого життя що обшукуються, вилучення предметів і документів, складання протоколу виїмки подібні з вимогами, пропонованими до виробництва обшуку.

Накладення арешту на кореспонденцію і її виїмку виробляються згідно статті 187 КПК України і санкціонується прокурором при винесенні мотивованої постанови. У кримінальній справі про контрабанду накладення арешту на кореспонденцію, її огляд і виїмка здійснюється з метою розширити можливості органа дізнання по виявленню спільників злочину і їхніх намірів, місць перебування предметів контрабанди, а також речей і цінностей, нажитих злочинним шляхом, адрес облич, що ховаються від розслідування і т.п.

Арешт може бути накладений як на вхідну кореспонденцію на адресу підозрюваного, так і на кореспонденцію, що їм відправляється (маються на увазі листа, телеграми, поштово-телеграфні переклади, бандеролі і т.п.)

У постанові вказуються: підстави для арешту визначеної кореспонденції визначеного обличчя, його адреса (місце чи проживання місце роботи), назва установи зв'язку, на яке покладається обов'язок затримувати кореспонденцію, що їм відправляється.

Огляд і виїмка поштово-телеграфної кореспонденції виробляється в присутності двох представників поштово-телеграфної установи.

Про результати огляду і виїмки кореспонденції складається протокол. У протоколі варто вказати, яка саме кореспонденція була оглянута і вилучена для приєднання до справи.

Дізнавач вправі не вилучати кореспонденцію, а відбити в протоколі її зміст ( чицілком частково) чи зняти з її копію. Якщо кореспонденція ніякого відношення до кримінальної справи не має, вона посилається адресату, про що вказується в протоколі (пункт 4.4 Наказу ДМС України № 587 ДМС від 19.09.98 р.)

Підозрюваним згідно статті 43 КПК України, визнається обличчя, затримане по підозрі в здійсненні чи злочину обличчя, до якого застосована запобіжний захід до винесення постанови про залучення в якості обвинувачуваного.

Затримка, як примусовий захід і як слідча дія виробляється дізнавачем тільки по збудженій кримінальній справі. Затримане обличчя, що підозрюється в здійсненні злочину, позбавляється на короткий термін волі і міститься в спеціальне приміщення - ізолятор тимчасового змісту. Рішення дізнавача про затримку підлягає обов'язковому твердженню начальником органа дізнання.

Органи дізнання по справах про контрабанду мають право затримати обличчя, що підозрюється в здійсненні злочину при наявності одного з наступних основ:

коли це обличчя захоплене при здійсненні чи злочину безпосередньо після його здійснення;

коли очевидці прямо вкажуть на дане обличчя, як на злочин, що зробив;

коли на підозрюваному чи на його одязі, при ньому чи в його житло будуть виявлені явні сліди злочину.

При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати обличчя в здійсненні цього злочину, воно може бути затримано тільки в тому випадку, коли намагалося сховатися, не має постійного місця чи проживання не встановлена його особистість (стаття 106 КПК України).

Про кожен випадок затримки обличчя, підозрюваного в здійсненні контрабанди, дізнавач зобов'язаний скласти протокол із вказівкою основ і мотивів затримки й у плині 24 годин повідомити прокурору. У плині 48 годин з моменту одержання повідомлення про затримку прокурор зобов'язаний дати санкцію на висновок під чи варту звільнити затриманого. Обличчя, затримані по підозрі в здійсненні контрабанди підлягають особистому обшуку. Дані про особистий обшук і його результати вказуються в протоколі затримки. Термін затримки обличчя, підозрюваного в справі про контрабанду відраховується з моменту доставки цього обличчя в органи дізнання для складання протоколу. Якщо затримка і протоколювання затримки здійснювалися на місці здійснення обличчям чи злочину в іншім місці його перебування (у приміщенні, за місцем роботи і т.п.), то термін затримки відраховується з моменту фактичної затримки.

Затримка в карно-процесуальному порядку, для загального терміну якого відведено 72 години (стаття 106 КПК України ), варто відрізняти від адміністративної затримки з його терміном – 3 години (стаття 125 МК України), що застосовується до облич, що зробили порушення митних правил.

Про виробництво затримки дізнавачем, орган дізнання повідомляє його родину, якщо відомо її місце проживання.

Дізнавач роз'ясняє затриманому його права (статті 21, 43 КПК України), про що вказується в протоколі. Обличчя, затримані по підозрі в здійсненні контрабанди, звільняються з місць тимчасового висновку, якщо: не підтвердилася підозра в здійсненні злочину; відсутня необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді висновку під стражів; закінчився встановлений законом термін затримки.

Звільнення виробляється по постанові органа дізнання, прокурора.

Якщо щодо цього обличчя, підозра в здійсненні контрабанди не відпало, то застосовується такий запобіжний захід як підписка про невиїзд, про що виноситься окрема постанова.

Запобіжного заходу – це примусового заходу, що обмежують волю переміщення підозрюваного, застосовувані з метою припинити можливість сховатися від розслідування, перешкодити встановленню об'єктивної істини, а також продовжити злочинну діяльність (стаття 148 КПК України).

При обранні запобіжного заходу враховується крім обставин, зазначених у статті 148 КПК України особистість обвинувачуваного, вік, стан здоров'я, родиний стан (стаття 150 КПК України).

Види, зміст і порядок застосування запобіжних заходів визначаються статтями 149-163 КПК України. Підписка про невиїзд складається у відібранні в підозрюваного письмового зобов'язання не відлучатися без дозволу дізнавача з місця постійного чи проживання з місця тимчасового перебування (стаття 151 КПК України).

Якщо підозрюваний порушує дану їм підписку про невиїзд, вона може бути замінена більш строгим запобіжним заходом. Про цьому підозрюваному з'являється при відібранні в нього підписки про невиїзд.

У випадку злісного відхилення підозрюваного від явки на виклик, дізнавач у відповідності зі статтями 135, 136 КПК України, здійснює щодо цього обличчя привід, що здійснюється органом внутрішніх справ за мотивованою постановою дізнавача чи застосовує із санкції прокурора такий запобіжний захід як висновок під варту (стаття 155 УПК України).

Мірами перетинання є : підписка про невиїзд, особисте поручительство, поручительство громадської чи організації трудового колективу, застава, висновок під варту, спостереження командування військової частини (стаття 150 КПК України).

Висновок під варту є найбільш строгим запобіжним заходом і обирається звичайно тоді, коли ніякий інший запобіжний захід не може забезпечити рішення задач карного процесу.

Виклик і допит підозрюваного в здійсненні злочину виробляється з дотриманням правил, установлених ст. ст. 134-136, 145, 146 КПК України.

Якщо підозрюваний був затриманий чи до нього був застосований запобіжний захід у виді висновку під варту, допит виробляється негайно, а при неможливості негайного допиту, не пізніше 24 годин після затримки. Підозрюваний допитується в місці виробництва чи дізнання в місці його перебування. Допит – слідча дія, у процесі якого дізнавач одержує від допитуваного словесну інформацію про обставини події злочину й інших фактів, що мають значення для справи.

Підготовка до допиту складається з наступних елементів:

а) вивчення вихідних даних, що маються в справі;

б) одержання зведень по спеціальних питаннях, зв'язаним із предметом допиту;

в) вивчення особистості допитуваного;

г) підготовка і визначення часу допиту, а також його технічне забезпечення;

д) складання плану допиту.

Підозрюваний викликається на допит телефоном, чи телефонограмою повісткою з дотриманням правил, установлених статтею 134 КПК України.

Підозрюваний зобов'язаний з'явитися за викликом слідчого в призначений термін. У випадку неявки без поважної причини, підозрюваний підлягає приводу.

Давати показання – право підозрюваного, а не його обов'язок, він не несе кримінальну відповідальність за відмовлення від дачі показань і за дачу свідомо помилкових показань.

Про кожен допит підозрюваного складається протокол, з дотриманням вимогою статті 85 КПК України.

До участі в допиті підозрюваного можуть залучатися фахівець, перекладач і інші обличчя.

Показання підозрюваного і відповіді на поставлені йому питання викладаються від першого обличчя і по можливості дослівно. Якщо викликаний на допит підозрюваний обмежується тільки заявою, про те, що показання він буде давати в присутності захисника, у протоколі вказується суть заяви і її мотивація. Показання підозрюваного підлягають перевірці, у тому числі шляхом зіставленням їхній з іншими доказами в справі. (п 4.8. наказу ДМС України № 587 від 19.09.98 р.)

У протоколі допиту відносно даних підозрюваного вказується: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, громадянство, утворення, родиний стан, місце чи роботи посада, місце проживання, судимість і інші необхідні по обставинах справи зведення про нього.

Свідок – незацікавлене в результаті справи обличчя, якій відомі зведення, про обставини, що підлягають установленню по кримінальній справі.

Не можуть бути допитані як свідка :

захисник підозрюваного про обставини, що стали йому відомі в зв'язку з виконанням обов'язків захисника;

обличчя, що у силу своїх фізичних чи психічних недоліків нездатні правильно сприймати обставини, що мають значення для справи і давати про їх показання. (стаття 69 КПК України)

Виклик і допит свідка виробляється з дотриманням правил, установлених статтями 166-170 КПК України.

Свідок викликається на допит телефоном, чи телефонограмою повісткою з дотриманням правил статті 166 КПК України.

Обличчя, викликане як свідок органом дізнання, зобов'язано з'явитися в призначений час і дати правдиві показання про відомих йому обставинах справи, відповісти на поставлені питання. Якщо свідок не з'явиться без поважних причин, орган дізнання вправі застосувати до нього примусовий привід через органи внутрішніх справ у порядку, передбаченому статтями 135, 136 КПК України.

Допит свідка здійснюється в місці виробництва дізнання, а в разі потреби – у місці перебування свідка. Свідок допитується окремо у відсутності інших свідків. При цьому дізнавач уживає заходів, щоб свідки, викликані по одній справі, не могли спілкуватися між собою до закінчення допиту, а по можливості і після нього. Предметом показань свідка є фактичні обставини, що вони сприймали безпосередньо – бачили, чули і т.п., а також фактичні обставини, що вони сприймали з інших джерел – зі слів іншого чи обличчя з якого-небудь документа. Ці обличчя повинні також бути допитані в процесі розслідування. Зміст документа, на який посилається свідок, підлягає детальній перевірці. Не можуть бути доказами повідомлені свідком дані, джерело яких невідомий (стаття 68 КПК України).

 Перед допитом дізнавач встановлює особистість свідка, повідомляє йому по якій справі він викликаний і попереджає про обов'язок давати показання по цій справі, і також про кримінальну відповідальність за відмовлення від дачі показань (стаття 179 КК України) і за дачу свідомо помилкових показань (стаття 178 КК України), про що робиться відповідна запис у протоколі.

На початку допиту дізнавач з'ясовує характер відносин між свідком і обличчям, щодо якого він повинний дати показання і пропонує свідку розповісти усе, що йому відомо в справі. Після розповіді свідок відповідає на питання дізнавача (стаття 167 КПК України).

Допит неповнолітнього свідка у віці до 14 років, а по розсуду дізнавачу до 16 років, виробляється відповідно до статті 168 КПК України. Свідки, що не досягли 16 років про відповідальність за відмовлення, чи відхилення дачу свідомо помилкових показань не попереджуються. На допит обов'язково запрошується педагог, а при необхідності лікар, батьки й інші законні представники неповнолітніх.

Про допит свідка складається протокол з дотриманням правил статей 85, 170 КПК України. В анкетній частині протоколу вказуються: прізвище, ім'я, по батькові свідка, вік, громадянство, місце проживання, утворення, місце роботи, рід чи занять посада, а також зведення про його відносини з підозрюваним. Показання свідка і відповіді на поставлені питання викладаються в першому обличчі і, по можливості, – дослівно.

 Однієї з форм використання спеціальних знань у судочинстві є судова експертиза. "Судова експертиза – дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, що знаходяться у виробництві дізнання" (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу" від 25.02.94 р.)

Питання, зв'язані з виробництвом експертизи, у карному судочинстві регулюються статтями 75-77, 196-203 КПК України.

Судові експертизи, являє собою слідча дія, спрямована на установлення фактів, що мають значення для справи з використанням спеціальних пізнань, застосовуваних з метою доведення, проведеного у встановленому законом порядку.

Експерт – незацікавлене в результаті справи обличчя, що володіє необхідними спеціальними знаннями й уміннями у визначеній галузі науки і техніки, чи мистецтва ремесла.

Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Висновок експертом – самостійне джерело доказів.

Судова експертиза може бути призначена тільки по збудженій кримінальній справі. Виробництво судових експертиз у порядку проведення яких-небудь перевірок не допускається.

Обличчя, призначене експертом, зобов'язано з'явитися за викликом і дати правильний висновок на ухвалені питання. Питання, що ставляться експерту і його висновку по них, не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта (стаття 75 КПК України).

Експертиза призначається мотивованою постановою дізнавача (стаття 196 КПК України).

Крім даних, передбачених статтею 130 КПК України, дізнавач у постанові вказує підстави для виробництва експертизи, прізвище чи експерта найменування державного спеціалізованої установи, експертом якого доручається виробництво експертизи; питання, що ставляться перед експертом; перелік об'єктів, порівняльних і інших матеріалів, пропонованих експерту.

Якщо експертиза виробляється не в експертній установі, експерту роз'ясняються його права й обов'язки (стаття 77 КПК України), кримінальна відповідальність за відмовлення від виконання покладених на нього обов'язків (стаття 179 КК України), за дачу свідомо помилкового висновку (стаття 178 КК України), указуються також зведення про особистість експерта, його компетентності у визначеній галузі знань.

Про виконання цих дій складається протокол. У разі потреби дізнавач вправі винести постанову про чи вилучення відібранні зразків почерку й інших зразків. Зразки зберігаються за правилами збереження речовинних доказів (статті 79-81 КПК України).

Після виробництва необхідних досліджень експерт складає висновок. Результат експертизи і якість висновку експерта визначаються насамперед якісною підготовкою об'єктів дослідження й інших матеріалів справи, що представляються експерту. "Дізнавач повинний: проаналізувати обставини, що викликають необхідність призначення експертизи; визначити предмет експертизи (область знань і загальну задачу); правильно і чітко сформулювати питання, що ставляться перед експертом; визначити і підготувати об'єкти, що направляються на експертне дослідження; зібрати зразки й інші порівняльні матеріали, необхідні для дачі експертного висновку; скласти постанова про призначення експертизи".

Результати виробництва експертизи оформляються висновком експерта (стаття 200 КПК України)

Ознайомивши з висновком експерта дізнавач вправі допитати експерта з метою одержання чи роз'яснення доповнення до висновку (стаття 201 КПК України).

На первісному етапі розслідування контрабанди звичайно призначається досить обмежене коло експертиз, у число яких можуть входити товарознавча експертиза, техніко-криміналістична експертиза документів, криміналістична експертиза листа, трасологічная експертиза. Також може бути призначена відповідна експертиза про визначення виду засобів і речовин, предметів, що відносяться до предметів контрабанди. Результати всіх розглянутих експертиз використовуються дізнавачем у тактичних цілях, що особливо важливо на первісному етапі розслідування і служать доказами в справі.


Информация о работе «Боротьба з контрабандою»
Раздел: Таможенная система
Количество знаков с пробелами: 138952
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
190435
1
0

... р. - першому році державної незалежності України. Статистика кримінальних правопорушень, що реєструється Державною службою боротьби з економічною злочинністю (ДСБЕЗ) зростала і в 2000 р. (+2,7 %)[47]. Розділ 2.Загальні засади боротьби із злочинністю. 2.1. Забезпечення прав людини як засада формування політики в галузі боротьби із злочинністю   Основою державної боротьби із злочинністю є ...

Скачать
74928
0
0

... мети та механізму взаємодії державних та недержавних органів. Саме виконання зазначених заходів дасть змогу посилити ефективність взаємодії між органами Державної митної служби України та іншими державними органами, підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами. Використана література 1.  Конституція України від 26 червня 1996 року 2.  Конституція Автономної Республіки ...

Скачать
242448
6
24

... ів і зборів. Розділ 3. Напрямки підвищення рівня організаційної та правової регламентації діяльності Київської обласної митниці 3.1 Напрями вдосконалення організаційної та правової регламентації діяльності Київської обласної митниці Основні напрями розвитку Державної митної служби України координу-ються «Концепцією створення багатофункціональної комплексної системи "Електронна митниця" в ...

Скачать
68463
0
0

... модернізації митної служби є надання митним органам права проводити досудове слідство в повному обсязі у справах про злочини, передбачені ч.1 ст. 201 та ч.1. ст. 305 КК України.[27] Розділ III. Правова база забезпечення здійснення повноважень митними органами Питання, пов’язані з правовим забезпеченням діяльної митних органів становлять неабиякий науково-практичний інтерес і потребують ...

0 комментариев


Наверх