Синкретичні другорядні члени речення з об’єктно-просторовим значенням шляху руху

5. Синкретичні другорядні члени речення з об’єктно-просторовим значенням шляху руху

Спеціальними засобами вираження шляху виступають в українській мові конструкції “через + знах.в.”, “крізь + знах.в.”, “мимо + род.в.”, “повз + знах.в.” та орудний відмінок без прийменника. Інші конструкції – це засоби вираження категорії місця. Значення шляху вони набувають при дієсловах цілеспрямованого руху. Семантика таких сполучень своєрідна: вони позначають місце, що виступає орієнтиром при переміщенні. Прийменниково-відмінкові конструкції “через + знах.в.” та “крізь + знах.в.” передають значення руху через обмежений простір. Наприклад: Тільки Гриня взявся за компот, як до зали прослизнула через кухню Тамара – зоотехнічка. Крізь вікно почало пробиватися сонце (П.З.)

Синкретизм таких ДЧР зумовлюється категоріальним значенням самого структурного компонента: додатковий об’єктний відтінок наявний у випадку його вираження іменником з конкретною семантикою.

Рух, підчас якого один предмет минає інший, виражається в українській мові конструкціями з прийменником мимо, що генетично пов’язаний з тією самою основою, що й дієслово минати (Жимлій, 1974, 130). Опорним компонентом таких конструкцій виступають дієслова цілеспрямованого руху з префіксами про-, по-, а залежним компонентом виступають найчастіше іменники: назви істот, предметів. Наприклад: Він опиняється біля клубу, проходить мимо будиночка, де Клава саме свариться з своїм шофером (О.Г.) Мимо нього з гуркотом проскакав вершник, піднявши стовпом пилюку (П.З.)

Таке лексичне наповнення має конструкція “повз + знах.в.” та “проз + знах.в.”, але передає рух на ближчій відстані від об’єкта. Прийменник проз виступає стилістичним синонімом повз. Наприклад: “Повз мене навіть муха не пролетить,” – сказав командир.

Прийменниково-відмінкова конструкція “уздовж + род.в.” вказує на рух предмета паралельно довжині об’єкта-орієтнира. Коло опорних слів у таких конструкціях досить широке. Ними виступають дієслова цілеспрямованого руху та дії, наприклад: Уздовж стіни тягнувся глибокий рів і не було ніякої можливості до неї підійти. Вздовж берега тягнулася велика чорна смуга (О.Г.)

Значення руху між кількома однорідними предметами знаходить свій вияв у конструкціях “між (поміж) + оруд.в.”. А залежним членом у таких зворотах виступають іменники у формі множини: Поміж деревами блукала чиясь постать, і ніхто не міг здогадатися хто то був (П.З.) А в ночі снилося мені, що ходила я поміж вербами над водою і щось тихенько собі наспівувала. Сашко розмашисто скакав між ними на своїх милицях (О.Г.) У якихось роздряпинах руки так і шурхають між стеблами та суцвіттями (О.Г.)

Синкретичні другорядні члени речення із частковим значенням шляху переміщення у літературі зустрічаються значно рідше. Засобами вираження шляху переміщення виступають прийменниково-відмінкові конструкції типу “край + род.в.”, “кругом + род.в.”, наприклад: Ми сіли край дороги, щоб відпочити. Він звернув увагу на дерево, що росло край дороги. … Стирчать край дороги величезні таблиці, всіяні цифрами (О.Г.) Вони декілька раз обійшли кругом хатинки і нічого підозрілого не помітили (О.Г.) Біліє, цвіте коралова гілка край стажерки, на своєму місці.

Дуже цікавими є конструкції на вираження синкретичних другорядних членів речення із частковим значенням шляху переміщення типу “по + місц.в.” та “оруд.в. без прийменника”.

Сполучення “по + місц.в.” вказує на рух по поверхні предмета або в межах якогось простору. Названі вище конструкції мають майже однакове лексичне наповнення. До них належать дієслова цілеспрямованого руху та дії (але без префікса на означення перетину) та назви одно-, дво-, три- вимірних об’єктів. Проте активність цих конструкцій не з усіма лексичними групами залежних слів однакова. Зібраний лексичний матеріал доводить, що у творах українських письменників переважають прийменниково-відмінкові звороти, хоча деякі дослідники (Кишенько, 1963,62; Наумович, 1966, 87) вказують на те, що в українській мові переважає орудний шляху при дієсловах цілеспрямованого руху та дії.

З.І. Іваненко у своїй праці вказує на більшу життєздатність все ж таки прийменникової конструкції, ніж безприйменникової (Іваненко, 1981, 81), що утворюється від широкого кола залежних слів, тоді як орудний відмінок шляху не завжди можна утворити від слів-термінів та займенників, що замінюють назви просторових понять.

Конструкція “по + місц.в.” та “оруд.в. без прийменника” виступають у ролі стильових контекстуальних синонімів, це підтверджується можливістю трансформаційних перетворень: пройшовся подвір'ям, пройшовся по подвір’ю, хоча з мовленнєвої точки зору більш нормативним є безприйменниковий зворот. Синтаксично залежними компонентами вищезгаданих зворотів виступають іменники типу шлях, дорога, стежка, соша, алея та інші, наприклад: Вони мовчки йшли по дорозі. Випадкові зображення промайнуть по екрану, невідомо звідки і взявшись. То технік по штучному осіменінню прогуркотів стільцем по підлозі, ледве не впав… (О.Г.)

З дібраного матеріалу можна зробити висновок про те, що синкретичні другорядні члени з частковим значенням шляху переміщення представлені прийменниковими конструкціями “через + знах.в.” , “крізь + знах.в.”, “мимо+ род.в.”, “повз + знах.в.”, “по + місц.в.”, рідше вживаються прийменникові конструкції “край + род.в.”, “кругом + род.в.” при відповідному лексичному наповненні підпорядковуючого компонента - дієсловах цілеспрямованого руху – та вираженні самого ДЧР іменником з конкретним значенням або просторовою семантикою, якщо береться конкретна ділянка.

Висновки

На основі проведеного дослідження можна зробити такі теоретичні і практичні висновки:

Традиційне вчення має свої недоліки:

нездатність у межах існуючої системи членів речення охопити і класифікувати всі мовленнєві елементи речення;

відсутність однозначних критеріїв розмежування членів речення і неможливість, виходячи з існуючих критеріїв, розрізняти члени речення в конкретних висловлюваннях;

відсутність опису суті означальних, об’єктних обставинних відношень, покладених в основу ДЧР.

Тому, на нашу думку, у шкільний та вузівський курс з сучасної української літературної мови потрібно ввести поняття про синкретичні ДЧР. Знання про такі структурні компоненти речення доповнюють і уточнюють окремі поняття, конкретизують їх, допомагають орієнтуватися у складних випадках аналізу речення, дають змогу правильно визначити члени речення.

2. Синкретизм у системі членів речення – це синтез в одному членові речення диференційних ознак різних членів речення, різних їх функцій. Цей синтез може бути як у плану змісту, так і в плані вираження, а також у плані змісту і в плані вираження одночасно. Потреба у вираженні особливих відтінків думки – головна умова існування синкретичних другорядних членів речення.

3. Причинами виникнення синкретичних другорядних членів речення з об’єктно-обставинним значенням є такі фактори:

лексико-граматичні особливості головного і залежного компонентів синкретичного поєднання;

синкретизм прийменника .

Функціонування другорядних членів речення мотивується комунікативно-семантичною доцільністю, потребою висловити відповідний обсяг інформації за рахунок економії мовних засобів.

Синкретичні другорядні члени речення з об’єктно-просторовим значенням мають місце у тих випадках, коли підпорядкований компонент синкретичної конструкції вказує одночасно і на предметність, і на обставинну характеристику. За цих умов лексичне значення іменників витісняється функціональним значенням – обставинним.

Засобами вираження синкретичних ДЧР з об’єктно-просторовим значенням є безприйменникові та прийменниково-відмінкові словоформи.

Синкретичні ДЧР з об’єктно-просторовим значенням місця дії, репрезентуючи широку семантику, виражаються прийменниково-відмінковими конструкціями: “в + місц.в.”, “між + оруд.в.”, “серед, посеред + род.в.”, “біля + род.в.”, “круг, навколо + род.в.”, “перед + оруд.в.”, “за + оруд.в.”, “мимо + род.в.” та інші.

Синкретичні ДЧР з об’єктно-просторовим значенням вихідного пункту представлені в українській мові зворотами: “з + род.в.”, “від + род.в.”, “по + місц.в.”, “з-під, з-за + род.в.”

Значення кінцевого пункту передають конструкції: “до + род.в.”, “у + знах.в.”, “на + знах.в.”, “назустріч + дав.в.”, “за + оруд.в.”, “за + знах.в.” та інші.

Синкретичні ДЧР з об’єктно-просторовим значенням шляху переміщення виражаються сполученнями: “через + знах.в.”, “крізь + знах.в.”, “мимо + род.в.”, “повз + знах.в.”, “по + місц.в.”, “орудний відмінок без прийменника”.

У мові творів П. Загребельного та О. Гончара широко використовуються синкретичні другорядні члени речення . Це є проявом тенденції до мовленнєвої економії, тобто бажанням висловити один і той же зміст меншою кількістю виражальних засобів.

Найбільшою продуктивністю відзначаються конструкції з частковим значенням місця дії (“в + місц.в.”, “на + місц.в.”, “по + місц.в.”) та частковим значенням кінцевого пункту (“до + род.в.”, “в (у) + знах.в.”). Рідше трапляються синкретичні другорядні члени речення із значенням вихідного пункту та шляху.

Таким чином, синкретичні ДЧР, широко вживані в мові творів П. Загребельного та О. Гончара, збагачують виражальні можливості сучасної української літературної мови, дозволяють стисло, емоційно висловлювати думку.

Література:

Андерш Й.Ф. Семантична характеристика давального відмінка в сучасній українській мові // Укр. мова і літ. в школі. –1974.-№ 10-с.34-40.

Аношкина Т.Е. О синкретизме членов предложения со значением принадлежности // Русский язык и лит. в школе.–1981.-№ 2.

Бабайцева. Система членов предложения в современном русском 0языке.-М.: Просвещение, 1988.

Бабайцева В.В. Изучение членов предложения в школе.-М.,1975.

Бабайцева В.В. Явления переходности в грамматическом строе русского языка // В сб. : Явления переходности в грамматическом строе современного русского языка.-М.,1988.-с.3-13.

Бабайцева В.В. Зоны синкретизма в системе членов предложения современного русского языка // Филологические науки.-1983.-№ 5-с.35-42.

Бабайцева В.В. Переходные конструкции в синтаксисе. -Воронеж, 1967.-с.391.

Белошапкова В.А. Современный русский язык: Ситаксис.-М.:Высшая школа, 1977.-248с.

Ващук В.О., Моренець В.В. Неузгоджені означення, виражені іменниками у непрямих відмінках // УМЛШ.-1965.-№ 1-с.18-24.

Вихованець І.Р. Система відмінків української мови. - К.: Наукова думка, 1987.-с.231.

Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. - К.: Либідь, 1993.

Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови. -К.: Наукова думка, 1980.

Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. -К.: Наукова думка, 1988.

Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. - К.: Наукова думка, 1983.

Дубова О.А. Другорядні члени речення з синкретичними означально-обставинними ознаками // Мовознавство.-1989.-№6.

Жигилій Н.В. Дієслівно-іменні словосполучення на вираження просторових відношень.: Дис. канд. філолог. наук. - К., 1974.-220с.

Жовтобрюх М.А. Синтаксичні конструкції з прийменником по // Укр. мова та література в школі.-1986.-№ 8-с.51-55.

Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского языка (Монография).-М.: Наука, 1982.

Іваненко З.І. Система прийменникових конструкцій адвербіального значення. - Київ - Одеса: Вища школа, 1981.-142с.

Іваницька Н.Л. Двоскладне речення в українській мові.-К.: Вища школа, 1986.

Іваницька Н.Л. Зумовленість синтаксичної структури двоскладного речення валентністю дієслова-присудка // Мовознавство.-1985.-№ 1-с.39-49.

Йова А.І. Прийменникові конструкції в СУЛМ: Дис. канд. філолог. наук.-Сімферополь, 1963.-316с.

Коваленко Р.О. Синоніміка прийменниково-відмінкових конструкцій об'єктного значення // Граматичні аспекти укр. мови. -К.: КДПІ, 1985.-с.88-94.

Кодухов В.И. Общее языкознание. -М., 1974.

Колесников О.А. Про поняттєві сфери термінів "синкретизм" та "омонімія" // Мовознавство. -1990.-№ 2-с.27-31.

Кротевич Є.В. О связях слов. -Львов: Изд-во Львов. ун-та. -1959.-с.4.

Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови: Синтаксис. -К.: Радянська школа, 1965.

Кучеренко І.К. Лексичне значення прийменника // Мовознавство. -1973.-№ 3-с.12-23.

Лингвистический энциклопедический словарь. -М.: Сов. энциклопедия, 1990.-685с.

Мельничук О.С. Історичний розвиток функцій і складу прийменників в українській мові // Слов'янське мовознавство. -К., 1961.-Вип.3-с.124-194.

Овсяников-Куликовский Д.Н. Синтаксис русского языка. -2-е изд.-СПб., 1912.

Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении. -М., 1914.

Плющ М.Я. Відмінок у семантико-синтаксичній структурі речення. -К.: КДПІ, 1978.-107с.

Слинько І.І. Другорядні чи поширюючі члени речення.// Мовознавство. -1990.-№ 2-с.3-7.

Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська М.Я. Синтаксис СУМ. -К.: Вища школа, 1994.

Сучасна українська літературна мова: Синтаксис /за ред. І.К.Білодіда. -К.: Наукова думка, 1972.-515с.

Фурашов В.И. О второстепенных членах предложения // Русский язык в школе. -1977.-№ 4-с.94-96.

Чеснокова Л.Д. Семантические типы членов предложения с двойными отношениями. -Ростов-на-Дону, 1973.-104с.

Чеснокова Л.Д. Синкретизм в сфере членов предложения // Филологические науки. -1988.-№ 4-с.41-47.

Чоник Я.М. Зони атрибутивності у сфері простого речення: семантика і засоби вираження: Дис. канд. філолог. наук. -К.: 1991.-195с.

Шахматов А.А. Синтаксис русского языка. -Л.: Учпедиз., 1941.-с.19.

Список умовних скорочень:

О.Г. - Олесь Гончар

П.З. - Павло Загребельний

ДЧР - другорядні члени речення

Додаток

У дипломній роботі зібрано і проаналізовано синкретичні ДЧР з об'єктно-просторовим значенням. Оскільки в межах просторового значення виділяються певні різновиди (місця, шляху, вихідного та кінцевого пунктів переміщення), то одержані дані схематично мають такий вигляд:

Похожие работы

Категорія другорядного члена речення

Скачать

39865

0

0

... валентності, що характеризує не лише дієслівні предикати, тому перехідність, гадаємо, не виявляється у морфологічній структурі дієслова, а поглинається іншою категорією з синтаксичною домінантою — валентністю. Категорія другорядного члена речення своїми формально-граматичними ознаками виявляється як неоднорядна величина. Врахування і виділення характеру синтаксичного зв’язку другорядних членів на ...

Програма діагностики пізнавальних психічних процесів дітей молодшого шкільного віку

Скачать

114795

1

2

... , що саме це характерно для кращих радянських людей, тому, «що колиб батько Володі дізнався, чому Володя його не зустрів, він на нього не образився б, а навпаки, мабуть, навіть похвалив». Для дітей молодшого шкільного віку дуже характерні різні оцінки своїх вчинків і вчинків інших людей, а також судження про них. Ця суперечність властива самому життю, самим фактам людських відносин, в які включає ...

Функціонально-структурні особливості синтаксичних одиниць у мові української преси

Скачать

156391

0

0

... , не має строгого функціонального прикріплення їх до певних мовленнєвих сфер отже, загальномовним засобом, пов’язаним з усіма функціональними стилями. Зміни і тенденції, які спостерігаємо в мові української преси початку XXI ст., оновлюють структуру та семантику синтаксичних одиниць, стилістично маркують їх, даючи змогу констатувати функціонально-стилістичну самобутність синтаксичної організації ...

Модернізм в українській культурі кінця ХІХ-початку ХХ століття

Скачать

210692

0

0

... ією. Все це сповнене силою емоцій художника — темпераментного, динамічного, із почуттям краси світу в душі. Прагнення віднайти нову формулу мистецтва, яка б відповідала характеру часу, стало рисою початку ХХ століття. В Україні митець Мурашко став першим, хто пішов шляхом пошуків та експериментів. Від імпресіоністів йде його ескізність, нова манера писати широким пензлем, а реалізм оберігав від ...