Місце трубопровідного транспорту, його розвиток та структура на сучасному етапі

3. Місце трубопровідного транспорту, його розвиток та структура на сучасному етапі.

 

На даноиу етапі розвитку в умовах ринкової економіки нафтові і газові виробничі асоціації одержали право самостійно підписувати договори зі споживачами. Після розколу Радянського Союзу були організовані спільні виробничі підприємства за участю іноземного капіталу, що самостійно вибирають покупця. У силу цих обставин, з 1992 року оплата послуг по транспорту нафти стала встановлюватися на основі тарифів. На сучасному етапі функціонування системи нафтопроводів відбувається в принципово нових економічних і політичних умовах. У зв'язку з поділом трубопроводів по територіальній приналежності між державами - колишніми республіками СРСР у даний час тільки Росія володіє єдиною нафтопровідною системою. Магістральні нафтопроводи акціонерної компанії по транспорту нафти "Транснефть" забезпечують транспорт 99,5% нафти, що добувається в Росії. Система магістральних нафтопроводів є природною монополією і знаходиться в державній власності і цілком контролюється державою. Контроль здійснюється за допомогою встановлення тарифів на транспортні послуги, розподілом прав доступу до експортних нафтопроводів, інвестування у нафтопровідний транспорт, що також впливає на тарифи. Довжина системи магістральних нафтопроводів АК "Транснефть", що з'єднує практично всі райони видобутку нафти в Росії з центрами переробки, експортними терміналами і обслуговує нормальне функціонування нафтового ринку, складає 48500 км. Крім того, за останні сім років було введено в лад приблизно 600 км магістральних газопроводів діаметром 1220 і 1420 мм.

Зараз Росія є найбільшим експортером нафти на європейський ринок, і саме вона володіє найбільшими запасами нафти і природного газу. Саме тому практично всі великі нафтопроводи Європи сконцентровані навколо неї.

На сучасному єтапі карта трубопровідного транспорту Європи показано на Мал 1.

Джерело: Atlas – analitic.com

4. Територіальні особливості в розвитку і розміщенні трубопровідного транспорту.

ОГЛЯД РОЗВИТКУ ТРУБОПРОВІДНОГО ТРАНСПОРТУ В ОКРЕМИХ КРАЇНАХ.

  Сплучені Штати Америки.

По довжині експлуатованих і споруджуваних магістральних трубопроводів США займає перше місце в світі. Довжина трубопроводів у США на кінець 1979 р, складала 1120,64 тис. км, у тому числі нафтопроводів і продуктопроводів 710 тис. км, газопроводів 410 тис. км і вуглепроводів 640 км. За даними Національної Ради безпеки по трубопровідному транспорту в 1980 р. у США по трубопроводах довжиною 1600 тис. км транспортувався природний газ до більш ніж 48 млн. споживачів. Цю мережу газопроводів експлуатують близько 30 тис. фірм. Вона складається з 290 тис. км магістральних газопроводів, 1300 тис. км. газорозподільних коллекторів і 30 тис. км. газорбірних трубопроводів. За даними Дж. Эванса на 1982 р. у США загальна протяжність нафтопроводів складала 235 тис. км., а продуктопроводів і для перекачування зріджених нафтових газів - 103 тис. км, обсяг транспорту нафтопродуктів досяг 4,75 млн. м3/добу. Наявна різниця в цифрах по довжині, пояснюється тим, що в підведення підсумків деякими авторами включаються не тільки магістральні, але і збірні трубопроводи.

На початку 90-х років минулого сторіччя, коли була відкрита нафта в штатах Техас і Оклахома, були прокладені трубопроводи між промислами і нафтопереробними заводами, а також у порти завантаження танкерів на узбережжя Мексиканської затоки.

З переходом на будівництво магістральних трубопроводів із труб великих діаметрів обсяг і темпів прокладання їх складав вже 8-12 тис. км. на рік. Загальна довжина магістральних трубопроводів у США на 1985 р. складала 768 тис, км.

При будівництві газопроводів основним є спорудження нових магістралей з Аляски й Арктичних районів Канади і газопроводів з району Скелястих гір для транспортування газу з установок по виробництву штучного газу, а також ново відкритих родовищ. (Мал.2 і 3)

 

Рис. 2. Схеми найбільшихших магистральных нафтопроводів (7), газопроводів (2), продуктопроводів и вуглепроводів (3), тих, що будуються и наміченихх до будівництва в США і Канаді.

Источник: Еременко П.Т,, Воробьев Н.А.

“Трубопрводный транспорт мира”

Найбільш значний об'єкт будівництва - Трансаляскинський газопровід довжиною 7763 км, що забезпечить доставку спочатку канадського, а потім аляскинського газу в нижні 48 штатів США.

Газопровід складається з чотирьох основних ділянок: Аляскинського, Канадського, Східного і Західного плечей. Ці об'єднані системи розраховані на транспорт аляскинського газу в обсязі 85 млн. м3/добу.

Траса основного газопроводу починається в Прадхо-Бей (шт. Аляска) далі йде на південний схід через Юкон (пров. Британська Колумбія) а вже потім розділяється на два потоки в пров., Альберта (Канада).

Рис. 3. Трасси найбільших трубопроводів (1) і наф­топроводів [2), в тому числі чотири альтернативных трассы газопроводу "Полар гэс"

Источник: Еременко П.Т,, Воробьев Н.А.

“Трубопрводный транспорт мира”

Діаметр газопроводу коливається від 914 до 1422 мм, а робоча потужність від 8,4 до 10 Мпа. Нові нафтопроводи будуть побудовані для транспортування нафти з Арктичних районів Канади, а також для доставки продукції з установок по виробництву штучної нафти в райони Скелястих гір. Обсяг будівництва в США вуглепроводів значно розшириться, на їхню частку приходиться більше 25% всього будівництва магістральних трубопроводів, вглепроводи будуть обслуговувати як електростанції в США, так і швидко розширюючийся експортний ринок вугілля.

Подальший розвиток трубопровідного транспорту поповниться за рахунок трубопроводів для перекачування двоокису вуглецю від підземних сховищ і установок по виробництву штучного палива.

 Канада

Нафтова і газова промисловість Канади значний свій розвиток одержала після другої світової війни. До початку 1963р. видобуток газу в Канаді збільшився в 28 разів і досяг 28 млрд. м³, а нафти — у 34 рази і її видобуток складав 34 млн. т/рік. В наступні роки газова і нафтова промисловість Канади зростала в ще більших масштабах. У 1882 видобуток газу вже складав 87 млрд- м³/рік, а нафти - 79,7 млн. т/рік. У 1985 р. видобуток нафти склав 84,7 млн. т/рік. Розвідницькі роботи, проведені в післявоєнний період на початку у провінції Альберта, надалі в Арктиці, недавні великі відкриття біля о.Ньюфаундленд, де виявлена нафтова провінція, що по розмірах не поступається нафтовому родовищу в Північному морі, а також відкриття інших великих родовищ зробили Канаду однією з найбагатших на нафтою і природним газом країн Західної півкулі.

У зв'язку з розвитком видобутку нафти і природного газу в західних провінціях Канади, головним чином, у пров. Альберта, треба було створити розгалужену мережу магістральних нафтопроводів і газопроводів для транспорту нафти і газу до промислових центрів, більшість яких розташовано на сході країни, де зосереджено 70% населення. Основні споживачі знаходилися на відстані приблизно 3200 км від головних родовищ.

Побудовані в довоєнний період трубопроводи мали місцеве значення. Перший газопровід у Канаді довжиною 305 км, діаметром 404 мм був споруджений у 1912 р. Газ з м.Боу-Айленде подавався в м.Калгарі (пров. Альберта). Газопровід із промислу Кинзелла-Вікинг до м.Эдмонт (пров. Альберта) довжиною 300 км, діаметром 356 мм був споруджений у 1923 р. У 1925 р. у Канаді, у районі м.Калгарі, побудований перший зварний трубопровід довжиною близько 50 км і діаметром 101 мм. Надалі в зв'язку з прогресом в області техніки далекого транспорту газу в Канаді споруджено кілька магістральних трансконтинентальних трубопроводів. Так, у 1950 р. була введена в експлуатацію перша черга великого трансконтинентального нафтопроводу від м.Ре-дуотер до м.Сьюпиріор довжиною 2055 км, діаметрами 508, 457 і 406 мм. В наступні роки довжина цього газопроводу була збільшена до 3085 км, а з обліком другої рівнобіжної нитки загальна довжина його до кінця 1955 р. склала 4840 км, причому друга і третя частини нафтопроводу споруджувалися з труб діаметром 762, 660 і 610 мм.

Найбільший трансканадський газопровід Альберта — Монреаль був побудований за три роки (1956-1958 р.). Загальна довжина газопроводу з відводами - 3740 км, діаметр 864, 762, 610, 510 і 305 мм.

Ці дві найважливіші трубопровідні магістралі перетинають майже всю територію Канади від пров. Альберта до найважливіших центрів країни - міст Монреаль, Торонто й Оттави на сході.

Для забезпечення канадською нафтою і газом споживачів промислових центрів тихоокеанських штатів США були споруджені три найбільших трубопроводи Канади - нафтопровід фірми "Трансмаунтін пайплайн компані", газопровід фірми "Весткоус трансмішн компані" і газопровід з Канадської пров. Альберта в м.Сан-Франциско. У 1965 р. загальна довжина діючих магістралей досягла 60 тис. км. Довжина магістральних трубопроводів у Канаді в даний час по оцінним даним складає 96 тис. км.

Передбачено будівництво Арктичного газопроводу в Канаді для транспорту природного газу, відкритого в арктичних границях, у південні райони споживання. Крім того, передбачається побудувати два відводи в безпосередній близькості від великого Ведмежого озера: діаметром 762 мм від дельти р.Маккензі і діаметром 914 мм від арктичних островів. У районі великого Ведмежого озера обидва відводи з'єднаються в один газопровід діаметром 1067 мм, по якому природний газ буде подаватися в південні райони Канади. Загальна довжина Арктичного газопроводу з урахуванням кінцевої траси складе 4800 км до місця його з'єднання з діючою системою "Транс-Кэнэда пайплайн" у південній частині Канади.

Мексика

 

По видобутку нафти Мексика стоїть на другому місці серед країн Західної півкулі. У 1982 р. у країні було видобуто 159,6 млн. т. нафти, а газу 47 млрд. м3. У 1985 р. видобуток нафти склав 150,5 млн. т.

Загальна довжина мережі магістральних трубопроводів у Мексиці, на початок 1964 р. складала 10,5 тис. км, з них 3,2 тис. км. нафтепроводів, 3,7 тис. км. продуктопроводів і 3,6 тис. км. газопроводів. У Мексиці на стадії будівництва і планування на 1981-1990 р. спорудження 6,9 тис. км. трубопроводів. Найбільшими зі споруджених є : магістраальный газопровід між Коацокоалькосом і Санта-Аной, протяжністю 615 км; газопровід від Саламанки до Гвадалахарі, довжиною 237 км, діаметром 917 мм; газопровід від Саламанки до Лас-Трухасу, протяжністю 349 км, діаметром 610 мм; газопровід між Торреоном і Дуранго, довжиною 360 км, діаметром 406 км. та ін.

Укладено контракти на будівництво продуктопроводів загальною довжиною 993 км.

 

Венесуела

По видобутку нафти Венесуела займає третє місце серед країн Західної півкулі. У 1982 р. у країні було добуто 107,3 млн. т. нафти, а видобуток газу досяг 14 млрд. м3. У 1985 р. видобуток нафти знизився до 88,5 млн. т.

У 1962 р. загальна довжина трубопровідної мережі Венесуели складала 8,9 тис. км, у тому числі 6,0 тис. км. нафтопроводів і 2,9 тис. км. газопроводів.

У наступний період магістральні трубопроводи в середньому будувались в обсязі 200-300 км у рік.

Аргентина

Загальна довжина мережі магістральних трубопроводів на 1963р. становила більше 10 тис. км. Внаслідок віддаленості родовищ нафти і природного газу від найбільших населених пунктів і промислових центрів країни треба було побудувати магістральні трубопроводи великої довжини.

Найбільшими побудованими на той період трубопровідними магістралями Аргентини були: газопровід Комодоро - Ривадавія - Буенос-Айрес, довжиною 2000 км, діаметром 273-254 мм; газопровід Кампо - Дуран - Буенос-Айрес, довжиною 1760 км, діаметром 610-559 мм; газопровід Каньядон - Секо - Буенос-Айрес, протяжністю 1609 км, діаметром 762 мм; продуктопровід Кампо - Дуран -Сан-Лоренсо, довжиною 1480 км, діаметром 305 мм; нафтопровід Сальяко - Байя-Бланка, довжиною 630 км, діаметром 356 мм і ін.

У перспективному плані довжина спруджуємих, проектованих і планованих магістральних трубопроводів в Аргентині передбачена в кількості 6622 км, у тому числі 5837 км. газопроводів, 563 км. нафтопроводів, 80 км. продуктопроводів і 142 км. інших трубопроводів. Ведуться переговори про будівництво газопроводу довжиною 3100 км, що зв'яже аргентинські родовища газу з районами його споживання в Бразилії.

 

Ірак

Найбагатші нафтові родовища Іраку розташовані в північній частині країни (в Кіркуке), находяться приблизно в 800 км. від узбережжя Середземного моря. Для транспорту нафти до узбережжя Середземного моря були побудовані (у 1934-1948 р.) великі паралельно йдучі нафтопроводи, котрі разом склали єдину систему під назвою Трансіракський нафтопровід - Кіркук - Середземне море, тобто Кіркук - Тріполі - перша і друга нитки, Кіркук - Бініс (Сірія), Кіркук - Хайфа (Израїль) - перша і друга нитки. Загальна довжина системи Трансіракського нафтопроводу разом з лупингами і колекторами складає 5,5 тис. км, пропускна здатність 33 млн. т/рік.

Друга система нафтопроводів Румейла - Фас, призначена для транспортування нафти, що добувається на південних промислах Іраку, веде до порту Фао на березі Перської затоки. До 1960 р. було побудовано три нитки нафтопроводу довжиною по 150 км, діаметрами 610, 406 і 324 мм і загальної пропускною здатністю 21 млн. т/рік.

У 1963 р. в Іраку побудовано і введено в експлуатацію 280 км. магістрального нафтопроводу діаметром 762 мм. На початку 70-х років при сприянні СРСР було побудовано ще дві нитки нафтопроводів на трассі Румейло - Фао з комплексом всіх інженерних споруджень, пропускна здатність яких склала 18-21 млн. т/рік. У цей же період був побудований продуктопровід Басра - Багдад.

В даний час Ірак пропонує Саудівській Аравії для експорту своєї нафти побудувати нафтопровід довжиною 1,4 тис. км. від південних родовищ (Басри) до нового газового терміналу. Цей нафтопровід повинен бути побудований Саудівською Аравією поблизу промислового комплексу в Ямбо. Пропускна здатність нафтопроводу приблизно 131 тис. м3/добу.

Ірак планує збільшити на 60 % (35-50 млн. т/рік) потужність існуючого нафтопроводу довжиною 980 км між Ботсом і Дортіолом на узбережжя Туреччини за рахунок будівництва додаткових чотирьох насосных станцій і шляхом використання хімікатів, що поліпшують плинність нафти.

Саудівська Аравія

Велика частина запасів і видобутку нафти Близького Сходу зосереджена в Саудівській Аравії. Нафта, що добувається в районах Аравії, транспортується по Трансаравійскому нафтопроводу й узбережжю Середземного моря до порту Сідон (Лівія), звідки вона доставляється танкерами в країни Західної Європи.

Довжина Трансаравийского нафтопроводу - 1,2 тис. км, диаметр 762 і 787 мм, пропускна здатність 23 млн. т/рік. У першій половині 60-х років прокладена ще одна нитка нафтопроводу по цій трасі. Для подачі нафти в Трансаравійский нафтопровід, на нафтопереробні заводи та у порти Бахраія і Рас-Танура побудована східноаравійська система нафтопроводів, що називається Східно - аравійским нафтопроводом. Загальна довжина мережі нафтопроводів цієї системи складає 1,62 тис. км., діаметр 254-914 мм, пропускна здатність системи - 68 млн. т/рік.

Наприкінці 70-х років закінчене будівництво ще однієї нитки Трансаравійського нафтопроводу довжиною 1,21 тис. км, діаметром 1200 мм і подовження конденсатопровода довжиною 1,15тис.км,діаметром 650 і 700мм. Обидва трубопроводи покладені на одній трасі. У 80-х роках передбачено побудувати понад 6 тис. км. магистральних трубопроводів, у тому числі 1,18 тис. км. газопроводів, 1,57 тис. км. нафтопроводів, 1,61 тис. км. продуктопроводів і 1,66 тис. км. інших трубопроводів.

В даний час у Саудівській Аравії продовжується будівництво головної газової системи і мережі водопостачання. Головна газова система (ГГС) - одна з основ промислового розвитку Саудівської Аравії, що дає можливість не тільки найбільш повно використовувати наявні ресурси, але й забезпечувати дешевим паливом і сировинним газом великі промислові підприємства, що будуються чи заплановані в західних і східних районах країни. На початок 1983 р. будівництво першої черги ГГС, розпочате ще в 1975 р., майже довершено і її пропускна здатність складе: 56,6 млн. м3/добу сухого безсірнистого газу; 10,6 млрд. м3/добу етану; 48 тис. м3/добу зріджені природні гази (СПГ); 3700 т/добу сірки. Усе це одержать з нафтового побіжного газу. У будівництві головної газової системи Саудівської Аравії принймають участь компанії різних країн. Для' будівництва системи треба було більш ніж 2400 км. труб діаметром 1220 мм. Довершено роботи з техніко-економічного налагодження великої системи продуктопроводів у Саудівській Аравії, що зв'язує кілька міст країни. Національне агентство по розподілу води в Саудівській Аравії уклало в 1982 р. контракт на будівництво водопровідної системи загальною довжиною 343 км. із труб діаметром 1220 і 510 мм. Заключені контракти і будуються ще трохи водоводів у країні.

Алжир

Починаючи з 1956 р. у Сахарі був відкритий ряд багатих родовищ нафти

і газу. Перший нафтопровід у Сахарі від родовища Хасси-Мессауд до Туггурта довжиною 200 км, діаметром 152 мм був побудований у 1958 р. для доставки нафти з промислів у Туггурт, звідки вона транспортувалась по залізниці до узбережжя Середземного моря. Пропускна здатність нафтопроводу 550 тис. т/рік. Другий нафтопровід Хасси-Массауд - Бужі довжиною 600 км, діаметром 610 і 560 мм, пропускною здатністю 14 млн. т/рік відкритий з жовтня 1959 р. Наприкінці 1960 р. був побудований третій нафтопровід від родовища Эджеле до порту Ла Скирра довжиною 790 км, діаметром 610 мм і пропускною здатністю 19 тис. т/добу. У червні 1961 р. введений в експлуатацію газопровід Хасси - Рімель - Арзев, що транспортує газ відкритого в 1956 р. найбільшого родовища Хасси - Рімель у місто Арзев на узбережжі Середземного моря з відводами до міст Оран і Алжир. Загальна довжина газопроводу 850 км, діаметр 610, 406 і 305 мм, пропускна здатність 1,6 млрд. м3/рік (надалі доведений до 4,3 млрд. м3/рік). По трубопроводу Хасси - Рімель - Хасси-Мессауд діаметром 203 мм транспортується газовий конденсат з газобензинового заводу в Хасси - Мессауд і далі разом з нафтою по трубопроводу Хасси-Мессауд - Бужі.

Основна частина експорту Алжиру - це нафта і газ (більш 90%). За планом використання енергоресурсів країни передбачено передати в зовнішнє споживання частину ресурсів газу, спорудивши газопровід через Середземне море в Італію. В другій половині 1977р. між Італією й Алжиром було заключено угоду про умови постачання природного газу. Газопровід Алжир - Туніс - Італія з'єднає родовище Хасси - Рімель з містом Мінербіо (північна Італія). Загальна протяжність магістралі 2,49 тис. км. На трасі побудовані 12 компресорних станцій. Ця велика споруда перетинає Сахару, територію Тунісу, Туніський пролив і проходить по території Італії. Будівництво почалося в 1979 р. і довершене до кінця 1984р. Ділянка, що проходить по території Алжиру, має довжину 550 км, по території Тунісу - 370 км. з п'ятьма компресорними станціями різної потужності. Далі газопровід занурюється в Середземне море і пролягає на відстані 160 км. у напрямку до острова Сицилія. На підвідній ділянці покладені три нитки трубопроводу діаметром 508 мм, причому дві з них спрямовані по південному маршруту, а третя - по північному. Усі три нитки укладали на максимальну углибину до 625 м. Далі газопровід проходить по території острова Сицилія (на відстані 325 км.) і перетинає Мессинський залив довжиною 15 км. на глибині до 360 м. Загальна довжина газопроводу, що проходить по континентальній частині Італії, складає 1051 км.

На найбільш складній ділянці Туніської протоки треба було застосовувати новітню техніку і технології будівництва. Дослідження протоки і його донної частини проводили за допомогою сучасної радіолокаційної апаратури (ехолотів, гідролокаторів) і методами сейсморозвідки. Застосовані були також підвідні човни і допоміжні кораблі. Для прокладки підвідних секцій використовувався напівзанурений самохідний трубоукладач «Кастро VІ». Контрольні системи трубоукладача, що стежать, дозволяють «Кастро VІ» укладати трубопровід на дно в коридорі шириною 30 м. з відхиленням не більш 3 м. На борту «Кастро VІ» виконувалося зварювання труб довжиною 12 м. у двадцятичотирьохметрові секції, що потім за допомогою крана переносилися на головну зварювальну лінію, де секції зварювали в одну нитку. Трубоукладач обладнаний вісьма зварювальними станціями з комбінованим дуговим і напівавтоматичним зварюванням.

Трубопроводи підвідної частини підтримуються спеціальними опорами, розташованими одна від іншої на відстані 120-480 м. (у залежності від глибини), що дозволяють рівномірно розподіляти навантаження й обмежувати можливі зсуви труб.

В одинадцятьох африканських країнах планується побудувати 14,57 тис. км. магістральних трубопроводів, з яких 5,12 тис. км. уже будуються. Значна частина трубопроводів буде побудована в Алжирі на базі газового родовища Хасси - Рімель. У Єгипті, Лівії і Тунісі вже планують побудувати великі трубопроводи, а в Нігерії - систему збору газу для вироблення СПГ .

Проект будівництва газопроводу "Сегамо" з Алжиру через Середземне море в Іспанію і Францію передбачає укласти через західну частину Середземного моря, де глибина до 2000 м, більше 1600 км труб.

Нігерія

Компанія "Бетхел" провела розрахунки, що підтверджують можливість будівництва газотранспортної системи довжиною близько 4 тис. км. через пустелю Сахару і Середземне море і далі в Європу (Іспанію,Францію). Однак уряд Нігерії вважає, що для транспортування нігерійського газу в Європу цілком достатньо приєднатися до існуючого вже газопроводу Алжир-Італія.

 

Західна частина Тихого океану

У країнах західної частини Тихого океану споруджується, та проектується 9112 км трубопроводів, з яких уже будуються 3157 км трубопроводів. Більшість з них буде побудоване в Австралії та Індонезії.

Австралія

Ведуться роботи з будівництва магістрального газопроводу з родовищ Північно-Західного шельфу Австралії загальною довжиною 1617 км. На підвідній ділянці довжиною 134 км. укладають труби діаметром 1016 мм. Ведеться будівництво трубопровода довжиною 657 км, діаметром 356 мм для транспортування рідких вуглеводнів, а також будуються нафтопровід довжиною 88 км, діаметром 152 і 208 мм і двухниточный газопровід такої ж довжини.

Вивчається можливість будівництва газопроводу довжиною 1239 км. від морських родовищ Петрел і Терн у затоці Бонапарт у берегів Австралії і Північної території.

Індонезія

Державна нафтова компанія країни планує ввести в дію нові нафтові і газові родовища. У зв'язку з цим намічено будівництво ряду магістральних нафтопроводів і газопроводів. У 1982 р. введений в експлуатацію газопровід довжиною 161 км. Ведеться будівництво ще декількох газопроводів невеликої довжини.

Завершений у центральній частині Індонезії нафтепровід довжиною 32 км, діаметром 610 мм і ведеться будівництво в Яванському морі нафтопроводу довжиною 37 км, діаметром 305 і 406 мм.

Індія

У зв'язку з розробкою морських родовищ в Аравійському морі, розміщених приблизно в 160 км від Бомбея, в Індії намічено побудувати ряд трубопроводів. Проектується магістральний газопровід від родовища Саут-Бассейн довжиною 254 км і намічається побудувати трубопровід від родовища Норт-Бассейн і Саут-Бассейн протяжністю 305 км. Крім того, планується спорудити пульпопровід довжиною 177 км для транспортування залізної руди до порту Магалур і інші об'єкти.

Таіланд

Планується інтенсивний розвиток газотранспортних систем для розробки відкритих морських родовищ. Передбачається також будівництво нафтопереробного заводу і продуктопроводу від заводу до споживачів.

Нафтове керування Таіланду розглядає можливість будівництва ще двох нафтопереробних заводів і прокладку до них нафтопроводу довжиною 138 км для транспорту нафти до цих заводів. Намічене також укладання 914 мм нафтопроводу довжиною 219 км. через Кра-Істмус до перевалочної нафтобази для наступного транспорту нафти в Японію.

Бангладеш

У Бангладеші відкриті родовища газу, запаси яких складають 280 млрд. м3. На початку 80-х років у Бангладеші почали будівництво магістрального газопроводу довжиною 177 км, діаметром 610 мм і відводів від нього довжиною 80 км, а також намічено побудувати ще 1931 км газовых магістралей і відводів. Компанія "Титас" у даний час розподіляє близько 5,6 млн. м3/добу газу по існуючій системі газопроводів протяжністю більш 1900 км. (в основному в Дакке).

Уряди Бангладеш і Індії вивчають можливість будівництва магістрального газопроводу довжиною 211 км. від родовища Бахрабад до Калькутти.

Росія.

 

Саме у Росії не тільки найбільші у світі запаси природного газу, але і найкращі умови для його транспортування в Західну Європу і на Далекий Схід. Крім того, саме через територію Р.Ф., через уже побудовані газопроводи зручніше за все переправляти свій газ другій після Росії газовій державі - Ірану. Через російські трубопроводи і зараз перекачують газ на експорт Туркменія і Казахстан.

Велику частину трубопроводів Росії складають самі могутні у світі газопроводи діаметром 1420 мм, здатні витримати тиск до 25 атм. Подібних газопроводів більше немає ніде. Діаметр труби в 1420 мм із товщиною стінок до 40 мм так і називається .

Довжина магістральних трубопроводів Росії, тис. Км

	1985	1990	1995	1998	2001
Природний газ	-	144	148	152	152
Нафта и нафтопрод.	65	76	62	62	61

5. Перспективи розвитку і проблеми трубопровідного траеспорту.

 

Проблеми трубопровідного транспорту нафтопродуктів: старіння устаткування і старіння власне труб, сумнівні перспективи і невизначена стратегія розвитку, зокрема в СНД. Наприклад, у

В даний час 35% трубопроводів експлуатується більш 20 років, що вимагає підвищеної уваги до їх експлуатаційної надійності і технічної безпеки.

На магістральних нафтопроводах ці проблеми стоять особливо гостро. Сьогодні, незважаючи на зниження завантаження нафтопроводів більш ніж у півтора рази в порівнянні з максимально можливою, небезпека аварійних ситуацій не знижується, що веде до збільшення обсягу робіт з ремонту, реконструкції і технічного переоснащення. В даний час віковий склад магістральних нафтопроводів наступний (у %):

менше 10 років - 7;