Основи визначення “громадянське суспільство”

1.2      Основи визначення “громадянське суспільство”

Громадянське суспільство — це система позадержавних суспільних відносин і інститутів, що дає можливість людині реалізувати його громадянські права і виражає різноманітні потреби, інтереси і цінності членів суспільства.

Громадянське суспільство не являє собою деяке ізольоване від держави соціальний простір, що протистоїть йому в будь-яких формах. Навпаки, громадянське суспільство і держава з'єднані один з одним цілим поруч структурних зв'язків, оскільки держава, здійснюючи управлінсько-опосередковані функції в суспільному житті, не може не стикатися з громадянськими цінностями й інститутами, тому що останні через систему горизонтальних зв'язків як би охоплюють усі суспільні відносини. Крім того, ряд суспільних елементів і інститутів займає маргінальне положення, частково переплітається з державними структурами, а частково — з громадянським суспільством. Прикладом тут може служити, скажемо, що править у даний момент політична партія, що вийшла з надр громадянського суспільства, але в той же час тісно зв'язана у своїй діяльності з державним апаратом. Разом держава і громадянське суспільство як би занурені в обволікаюче їх "глобальне людське суспільство" у самому широкому змісті цього слова.

1.3      Громадянські правовідносини

Найчастіше громадянські правовідносини визначають як засноване на нормах громадянського закону правовідносини, що складається з приводу матеріальних і нематеріальних благ, учасники якого, володіючи правовою автономією і майновою відособленістю, виступають як юридично рівних носіїв прав і обов'язків.

Будь-яке цивільне правовідношення являє собою складне правове явище, що складається з 3-х необхідних елементів: суб'єктів правовідносини; об'єкта правовідносини; змісту цивільного правовідносини.

У процесі громадянсько-правового регулювання суспільних відносин їхні учасники наділяються суб'єктивними правами й обов'язками, що надалі і визначають поводження учасників у рамках існуючих між ними правовідносин. Як і будь-які суспільні відносини, громадянське правовідношення встановлюється в результаті взаємодії між людьми. У правовідношені взаємодія його учасників здійснюється відповідно до приналежного їм суб'єктивними правами і покладеними на них обов'язками. Так, у правовідношені купівлі-продажу продавець передасть продану річ покупцю у власність на умовах і в терміни, обумовлені договором між ними, а покупець сплачує продавцю гроші в розмірі й у терміни, установлені цим же договором.

Вхідні в предмет громадянського права суспільні відносини в результаті їхнього правового регулювання не зникають, а лише здобувають правову форму, за допомогою якої упорядковується їхній зміст. Тому зміст громадянських правовідносин утворить взаємодія їхніх учасників, здійснювана відповідно до їхніх суб'єктивних прав і обов'язків.

Форма громадянських правовідносин. Суб'єктивні права й обов'язки, що належать учасникам громадянських правовідносин, утворять його правову форму. Під суб'єктивним правом розуміється юридично забезпечена міра можливого поводження уповноваженого обличчя, а під суб'єктивним обов'язком юридично обумовлена міра необхідного поводження зобов'язаного обличчя в громадянському правовідношені. Особливістю суб'єктивних цивільних прав і обов'язків є те, що вони носять або майновий, або особистий немайновий характер. Так, право власності - це майнове право, що надає його власнику юридично забезпечену можливість за своїм розсудом володіти, користатися і розпоряджатися приналежними йому речами. Право на захист честі, достоїнства і ділової репутації -особисте немайнове право, що надає уповноваженому обличчю юридично забезпечену можливість вимагати спростування зазіхання його честь, достоїнство і ділову репутацію зведень.

Громадянське майнове правовідношення не можна віднести цілком ні до економічного базису, ні до правової надбудови. Воно являє собою діалектичну єдність економічного змісту і правової форми. Форма громадянського майнового правовідношення (суб'єктивні права й обов'язки) знаходиться в області правової надбудови, а його зміст (взаємодія учасників) -у сфері економічного базису. На відміну від майнового як форма, так і зміст особистого немайнового правовідносини знаходяться поза економічним базисом. Тому особисте немайнове правовідношення цілком відноситься до надбудовних явищ.

В літературі широко поширена думка про те, що зміст громадянські правовідносини утворять суб'єктивні права й обов'язки його учасників. Ця позиція цілком припустима для тих авторів, що розглядають цивільне правовідносини як особливе ідеологічне відношення, що існує поряд з регульованими суспільними відносинами. Змістом такого правовідносини нічого, крім суб'єктивних прав і обов'язків, не може і бути. Однак автори, що розглядають громадянські правовідносини як самі суспільні відносини, урегульовані нормою громадянського права, впадають у протиріччя, затверджуючи, що зміст такого правовідносини складають громадянські права й обов'язки. Суб'єктивні права й обов'язки з'являються лише в результаті правового регулювання. Тому виходить, що суспільні відносини до його правового регулювання не мали свого змісту, або воно зникало у процесі правового регулювання. Разом з тим цілком припустимо говорити про суб'єктивні права й обов'язки як про юридичний зміст громадянських правовідносин, оскільки в них закладена можливість тієї взаємодії учасників правовідносини, що утворить його зміст. Тому надалі в дійсному підручнику під юридичним змістом громадянських правовідносин будуть розумітися суб'єктивні права й обов'язки, що належать учасникам правовідносин.