Проблема громадянського суспільства в історії соціально-політичної думки

1.1      Проблема громадянського суспільства в історії соціально-політичної думки

Саме поняття "громадянське суспільство" з'явилося в XVII в., зокрема в працях Г. Гроция, Т. Гоббса, Дж. Локка, а потім одержало свій розвиток у XVIII в. у роботах Ж.Ж. Руссо, Ш.Л. Монтеск'є, В. Гумбольта й ін. Вони вже не ототожнювали громадянське суспільство з існуючим чи державою реальними формами державного правління. При цьому вони виходили з теорії договірного походження держави, в основі якої лежала ідея суспільного договору. Відповідно до цієї теорії, законно той уряд, заснувати яке і коритися якому всі громадяни погодилися по своїй волі.

Прихильники теорії договірного походження держави ототожнювали громадянське суспільство і держава, якщо останнє, засноване на суспільному договорі, виражає інтереси громадян. Але вони розуміли, що в дійсності держава, як правило, придушує громадянське суспільство, що, зокрема, "абсолютна монархія, що деякі вважають єдиною формою правління у світі, насправді несумісна з цивільним суспільством і, отже, не може бути формою громадянського правління".

Значить поняття "громадянське суспільство", що з'явилося в XVII в., уже тоді містило в собі такі важливі елементи, як договір, облік і реалізацію інтересів громадян.

Більш чітко провів розходження між державою і громадянським суспільством представник німецької освіти XVIII в. В. фон Гумбольт. Він прийшов до думки про те, що сама державна діяльність повинна бути підлегла задоволенню інтересів і потреби людини. Незважаючи на те, що ця думка не одержала в нього розгорнутого обґрунтування, сам факт постановки подібної проблеми є надзвичайно важливим в історії вивчення громадянського суспільства.

Гегель почав спробу філософського осмислення розходження між громадянським суспільством і державою. Область дії держави, по Гегелю, — загальні інтереси, а цивільного суспільства — сфера приватних інтересів.

Проблема співвідношення громадянського суспільства і держави досить широко розглядалася К. Марксом у роботах, що відносяться до 40-м і більш пізніх років XIX в. Маркс прийшов до чіткого усвідомлення того, що в дослідженні держави необхідно спиратися на аналіз громадянського суспільства. Не держава породжує суспільство, а навпаки, "у дійсності родина і громадянське суспільство складають передумови держави, саме вони є справді діяльними" .

На думку Маркса, громадянське суспільство, у якому приватної власності належить вирішальна роль, породжує державу, що є результатом історичного розвитку родини і цивільного суспільства, продуктом, їхнього функціонування. Держава являє собою політичне встановлення, форму, що організує громадянське суспільство, суспільство приватних матеріальних інтересів, форму, що зовні обіймаючи його цілком, насправді служить інтересам власників, панівних класів. Держава взагалі не може існувати без таких передумов, як родина і громадянське суспільство. Сфера діяльності громадянського суспільства, по Марксові, — не тільки економіка, але і культура, ідеологія і породжені ними суспільні рухи.

Дослідженню надбудовних явищ громадянського суспільства приділяв велику увагу А. Грамши. Аналізуючи механізм панування буржуазії в першій половині XX в., він виділив три його складові частини, три "суспільства", випливаючи його термінології: економічне (економічна основа панування буржуазії — її володіння засобами виробництва і розподіли), політичне і цивільне.

Сукупність тих частин надбудови, що здійснюють функцію примуса і прямого панування (військового, поліцейського, правового), складає "політичне суспільство". Однак у чистому виді, думав Грамши, таке суспільство, що відповідає системі "охорони суспільного порядку і дотримання законів", не існує. Воно переплітається з тією частиною надбудови, що у нього виступає під поняттям "громадянське суспільство". Це сукупність усіх тих важелів і органів у державі, що дозволяє буржуазії здійснювати ідейне і моральне керівництво підлеглими класами, тобто ідеологічна надбудова суспільства.

З приведених вище поглядів на громадянське суспільство можна виділити ряд його основних характерних рис. По-перше, розвиток громадянського суспільства зв'язувалося з подоланням твердих рамок станово-феодального ладу, з появою капіталістичних виробничих відносин: По-друге, громадянське суспільство виникає у визначений період суспільного розвитку і зв'язано з історично минущими формами держави, є силою, що постійно знаходиться з державою в суперечливій, діалектичній єдності. По-третє, у рамках громадянського суспільства неминуче зростає значення особистості людини, що перетворюється з підданого в громадянина. По-четверте, більш складної і близький нам за часом є грамшианське трактування громадянського суспільства. Правлячий буржуазний клас, на його думку, здійснює свою гегемонію не тільки через механізми влади (політичної й економічний), але і через структури суспільної свідомості, що дозволяють уключити громадянське суспільство як додатковий важіль тиску на індивіда. Буржуазні цінності, по Грамши, просочують не тільки інститути влади, але і виробництво, культуру, побут — усі "пори" громадянського суспільства. Перед нами більш складний варіант класичної схеми співвідношення громадянського суспільства і держави, зв'язана зі зміною реальних границь між ними в першій половині XX в.

У 80-і роки з'явилося нове трактування поняття "громадянське суспільство", зв'язане з іменами таких європейських політичних мислителів, як В. Гавел, Дж. Кин і ін. Ці автори ввели поняття "соціалістичне громадянське суспільство". Наприклад, англійський політолог Дж. Кин пропонує більш широке представлення про цивільне суспільство, що не зводиться тільки до проблеми взаємини між ведучими класами в рамках однієї формації. Він виходить на ще більш загальні, загальцивілізаційні проблеми. У їхньому числі проблема демократизації суспільства, співвідношення волі і підпорядкування індивіда суспільству, становлення нового типу волі — контрольованої й упорядкований на основі політичного розуму. А. Арато, А. Уэйр і їхні однодумці сьогодні виходять з того, що громадянське суспільство — структура надзвичайно складна, фундамент демократичної громадської організації.

В літературі можна зустріти кілька підходів до визначення громадянського суспільства. У науковій літературі є думка, відповідно до якого чи прямо побічно громадянське суспільство ототожнюється з правовою державою. Прихильники такого підходу думають, що правова держава виходить з громадянського суспільства.

Ближче підходять до розкриттю поняття "громадянське суспільство" ті дослідники, що включають у його зміст усю сукупність суспільних відносин поза рамками держави.

Чим порозумівається той факт, що поняття громадянського суспільства в наші дні повертається на сторінки досить широкої печатки? Французький політолог Доминик Кола пише, що, починаючи з 70-х рр. нашого сторіччя, жоден термін не користався більшою популярністю, чим «громадянське суспільство»: перекочовуючи з наукових публікацій до газетних сторінок, він і тепер залишається предметом нескінченних дискусій». І автор, судячи з російської преси, безумовно, прав.

На відміну від марксистських текстів, у даний час дана проблема розглядається в контексті забезпечення подальшого розвитку активності індивідів у суспільстві, можливостей розширення і поглиблення його демократизації і разом з тим обмеження функцій держави і посилення контролю за його діяльністю з боку суспільства.

У сучасній літературі поняття «громадянське суспільство» трактується неоднозначно. І все-таки найчастіше його зміст включає всю сукупність неполітичних відносин у суспільстві, тобто економічних, соціальних, у тому числі національних, духовно-моральних, релігійних і т.д., що складають життєву основу політичної системи, держави.

У дуже звуженому обсязі визначає розглянуте поняття А. Мигранян: «громадянське суспільство — це сфера спонтанного самопрояву вільних індивідів і добровільно сформувалися асоціацій і організацій громадян, що обгороджена необхідними законами від прямого втручання і довільної регламентації діяльності цих громадян з боку органів державної влади» .

Незважаючи на очевидне значення відзначеного аспекту, визначення громадянського суспільства не можна зводити тільки до нього. А таке має місце в публіцистичних виступах, коли затверджується, що ніби-то в СРСР не було громадянськогосуспільства, а існувала тільки тоталітарна держава. громадянське суспільство — об'єктивна реальність. «Це сукупність «природних форм суспільної життєдіяльності індивідів — покликаних забезпечувати задоволення їхніх потреб і інтересів». Його не може ні поглинути, ні ліквідувати який-небудь політичний режим. Інше питання, який рівень розвитку даного громадянського суспільства, які суспільні зв'язки і відносини на тім чи іншому етапі складають його зміст, наскільки реалізований чи не реалізована здатність членів суспільства до творчої праці, самоврядуванню, яке відношення між публічною владою й індивідуальною волею і т.д. Державна влада може деформувати цивільне суспільство, скувати процес функціонування його елементів, звести до мінімуму автономію і самостійність індивідів і соціальних груп. Але не в її силах ліквідувати матеріальне і духовне життя людей, насильно скасувати соціальні групи, основні форми організації людського життя, духовної культури, нарешті, властивим соціальним об'єктам активність. Затверджувати протилежне — значить погоджуватися з ідеалістичною догмою про всесилля політики, держави.