Р. Державний переворот в Україні – Утворення Гетьманської Держави. Створено уряд очолений Ф.Лизогубом

29.04.1918 р. Державний переворот в Україні – Утворення Гетьманської Держави. Створено уряд очолений Ф.Лизогубом.

на думку Д. Дорошенка, “Труднощі гетьманського режиму походили від свідомих українців, що всі без винятку вважали себе модними соціалістами, а хто таким не був, того вважали не українцями. Їх осередки, що жили собі спокійно під боком гетьмана в Києві, посилали своїм однодумцям всі директиви і заяви на провінцію, критикуючи гетьманські порядки. Значних успіхів гетьманський уряд добився на терені освіти, науки і культури”.

Всі заходи які проводив новий уряд знайшли правове втілення в слідуючи законах: грамота гетьмана П. Скоропадського, “До всього українського народу”, “Закон про тимчасовий державний устрій”, “Тимчасовий закон про заходи боротьби з розрухою сільського господарства”.

Але в заяві Скоропадського в грудні 1918 р. читаємо слідуюче: “Я – гетьман усієї України на протязі семи з половиною місяців прикладав усіх моїх сил, щоб вивести край з такого важкого становища, в якому він перебуває. Бог не дав мені сил справитися з цим завданням і нині з огляду на умови які тепер склалися, керуючись добром України, відмовляюсь від влади”.

Це означало ліквідацію гетьманату. Перехід влади до Директорії УНР. 14.ХІІ.1918р. склад В. Винниченко (голова), С. Петинора, П. Андріївський, А. Макаренко, Ф. Швець. Призначення ради міністрів.

Програмний документ Демократії “Деклорація”. Закон “Про скасування приватної власності на землю”. Заяви про те, що влада повинна належити лише працюючим класам: робітництву і селянству. Закон, що призначив вперше зібрання Трудового конгресу. Вся влада залишилася в руках Директорії, але були створені різні комісії: оборони, бюджету, культурно-освітня, Директорія отримала право приймати закон, але вони мали бути затверджені або відкинуті наступною сесією Конгресу, Директорія призначала і знімала з посад членів кабінету. Конгрес відкинув ідею диктатури пролетаріату і висловився за демократичний устрій на Україні. Орієнтація на власні сили у боротьбі з більшовиками. Проголошення самостійної, незалежної УНР, ще в січні 1918 р. і потім відновлення Директорією УНР у грудні 1918 р. знайшло гучний відгук та підтримку в Західній Україні. Тому, незважаючи на Росію складну політичну ситуацію а обох Українах (Західна та Наддніпрянська) було оголошено акт злуки УНР та ЗУНР 2201 1919 р.

Проте в ситуації, коли обидва уряди були змушені боротися за власне існування, іхні перспективи здавалися безрадісними. До того ж ці уряди зберігали свій окремий адміністративний апарат, військову політику. Тому це була злука лише за назвою.

Кінець січня – лютий 1919 р. була оголошена Українсько – Соціалістична радянська республіка (УСРР). Розпорошені та дезорганізовані більшовики України майже цілій рік готувалися до повернення після того, як німці вигнали їх на початку 1918 р. але повернення відбулося в січні 1919 р. Після проголошення УСРР було створено уряд УССРР. На чолі Х. Чаковським.

Головне завдання полягає в тому, щоб довести соціалістичну революцію до кінця. В соціально-економічні сфері більшовики вважали за необхідне визволити трудящих із-під гніту експлуатації шляхом націоналізації промисловості, вироблення всеохоплюючого законодавства з охорони праці страхування і пенсійного забезпечення робітникам.

Проголошувалась ліквідація поміщицького, куркульського і монастирського землеволодіння.

Документами цього періоду є декрет тимчасового робітничо-селянського уряду від України. Декларація від 25.01.1919 р. “Про земельну політику”, “Про ставлення до дрібно-буржуазних партій”, Маніфест “До робітників і селян України”, “про радянську владу на Україі”. Закон робітничо-селянського уряду “Про землю”.

На першому плані стояло формування Української Червоної Армії.

В основі політики уряду буяли воєнно-комуністичні методи: прискорені темпи націоналізації промисловості згортання товарно-грошових відносин, заміна товарного ринку, як універсального регулятора економіки усякими розкладками, насамперед, продовольчою, а в сільському господарстві перейти від одноосібного до усуспільненого виробництва через радгоспи, комуни, артілі. В політичній сфері – за провадження диктатури пролетаріату. 16-18 ХІ. 1920 р. була взята резиденція Директорії в Кам’янець – Подільському. Втративши прикордонний Волочиськ і покинувши гармати, бронепоїзди, військові ешелони, уряд Директорії та рештки її війська погодилися на інтернування, до Польщі. Так закінчилась війна за незалежність України, так завершився та її території період революційних змагань за державність.

На протязі десятиріч Україна входила як республіка до складу СРСР. Формально була республіка з вищими законодавчими з розпорядними органами влади. В той час не було своєї економічної системи, грошово

 Одиниці, політична структура була підпорядкована центру і т.д. Тому, доказ конституції УРСР 1919 р., 1925 р. 1937 р., 1978 р.

Новий етап творення державності України розпочинається в кінці 80-х на початку 90 років ХХ століття.

Першим кордоном до самостійної української держави було прийняття Верховною Радою РУРСР 16.07.90 р. декларації про державний суверенітет України, в якій було проголошено невід’ємне право української нації на самовизначення, верховенства, та самостійність, повноту і неподільність влади в межах її території.

Другий реальний крок до самостійної Української держави це проголошення акту незалежності України 24.08.91. акт незалежності України був затверджен на Всеукраїнському референту умі, який відбувався 1 грудня 1991 року, в той же день сталися президентські вибори. Першим Президентом став Л.М. Кравчук.

Наслідуючи виборах 94 року президентом став Л.Д. кучма.

 Утворення незалежної української держави почалось в дуже складних умовах: необхідно було здійснити перехід від статусу Союзної Республіки з обмеженим суверенітетом до статусу самостійної держави. Україна вибрала мирний еволюційний шлях утвердження своєї державності. Він передбачав реформування існуючих органів влади і утворення нових, які відповідали б потребам незалежної держави.

За короткий період існування незалежної України, було прийнято, значну кількість найважливіших законодавчих актів, т.я.: “Декларація прав національностей України”, Закон “Про Громадянство України”, Закон “Про свободу совісті та релігійних організацій”, Закон “Про вибори народних депутатів України” т. Інші.

Важливим підсумком законодавчої діяльності стало прийняття 28 червня на V сесії Верховної Ради Основного Закону Української держави – Конституції.

Прийняття Конституції не тільки завершило стадію невизначеності в побудові нашої держави, але і заклало основи для її становлення як демократичної правової держави. Однак процеси державного будівництва в Україні ще не закінчені т.я. у всіх без винятку країнах вони займали досить довгий відрізок часу, залишається невирішеним цілий ряд економічно-політичних і соціальних проблем які не мають свого практичного і законодавчого вирішення.

Свою роботу мені хотілось би завершити словами М. Грушевського, які сказані на початку століття, але є і актуальними і в наш час: “Пройде цей надзвичайно гострий і тяжкий момент, Україна перейде через усі потрясінні, її економічне й соціальне життя увійде в свої береги, здобутки революції будуть закріплені, інтереси традиційних українських верств, будуть забезпечені культурні й національні умови українського життя утверджені, національні інтереси інших національностей України також”.

ЛІТЕРАТУРА

1. “Конституція України” К. 1996.

2. “Українська січові стрільці 1914-1920рр.” Львів – 1991.

3. Апанович О. “про українських козаків”. Запоріжжя 1992

4. Брайчевський М.Ю. “конспект історії України”, “Старожитності” 1991 №11,12.

5. Винниченко В.’’Відрродження нациї ’’K. 1992.

6. Грушевський .М. “про українську мову” К., 1992.

7. Грушевський М.С. “Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця ХІV сторіччя” – К., 1991.

8. Дорошенко Д. “Історія України”. К., 1992 т. І-ІІ

9. Колосовька та інші Н.Д. “Державотворення України” М. 1996.

10. Копейчиков В.В. “Правознавство” К. 2000.

11. Кравчук Л. “Є така держава Україна” К. 1991.

12. Крип’якевич І. “Історія України” К. 1993.

13. Усенко И.Б. “Основы правоведения” К. 1997.

14. М. Полонська-Василенко “Історія України” К., 1995.

15. Мазепа І. “Українці в огні і бурі” 1917 – 1921 рр. Л.

16. Рибаков “Киевськая Русь й Русские княжества” – М., 1983.

17. Смолій В.А., Гудзій О.І. “Як і коли почала формувалися українська нація?” К. 1991.

18. Субтельний О. “Історія України” К., 1991.

19. Турченко Ф.Г. “Новітня історія України 1917-1945” К. 2000 “Новітня історія України 1945-1994” К. 2000.

20. Шилов. Ю. ”Орійська доба України//.Український світ”1994.-№3-4

22. Яворницький Д.І. “Історія запорозьких козаків”, т. ІІІ-ІІ К., 1990