1.11 Петро III Федорович

(10.02.1728 - 6.07.1762)

Після смерті імператриці Єлизавети Петрівни на російський престол зійшов Петро III. Він був онуком Петра I і онуком сестри Карла XII. До приїзду в Росію Карла-Петра-Ульріха Голштейн-Готторпського готували до шведського престолу і змушували учити лютеранський катехізис, шведський мову і латинську граматику. Ставши спадкоємцем російського престолу і великого князя Петром Федоровичем, він, за наказом імператриці Єлизавети, початків вивчати російську мову і православний катехізис. Петро Федорович майже не одержав освіти. Пригничуваний в усім він засвоїв дурні навички, став дратівливий і впертий, набув схильності брехати, а в Росії привчився ще і пити. Майже щодня він улаштовував гулянки в товаристві заїжджих співачок і акторок. У 14 років Петро був круглим неуком, і навіть Єлизавету Петрівну уразив своїм неуцтвом. Правда, у майбутнього імператора було захоплення - військова слава Фрідріха II. Проте це призвело Петра тільки до забавного пародіювання пруського героя і до простої гри в солдатики. 18 лютого 1762 року Петро III випустив Маніфест про надання "усьому російському шляхетному дворянству вільності і свободи", що скасовувала обов'язкову службу дворян, уведену Петром I. Під час семимісячного царювання Петра III було видано декілька важливих указів: про скасування Таємницею канцелярії, про дозвіл розкольникам, що бігли з Росії, повернутися на батьківщину. Ці укази проводилися наближеними Петра з розрахунку створити популярність імператору, що було необхідно, тому що самий Петро, немов навмисно, намагався озброїти проти себе всі класи й особливо духівництво. Петро III велів лишити в церквах тільки ікони Божої Матері і Рятівника, а священикам оббрити бороди і вдягатися подібно лютеранським пасторам. Правда, виконання цього наказу було затримано. Крім того, імператор став переробляти на пруський лад російську армію. Самий Петро говорив своїй дружині, що "негожий росіянам і росіяни негожі йому"1, і був переконаний, що загине в Росії. Петро III відмовився від участі Росії в Семирічній війні і від усіх російських завоювань у Пруссії. Цим він спас армію Фрідріха II від капітуляції. За свідченням сучасників, ремство був на Петра "усенародним". Невдоволення, що росте, у товаристві вилилося в новий заговір, що дозріла в гвардійському середовищі. Душею заговору була дружина Петра III імператриця Єкатерина Олексіївна. У числі змовників були брати Орлови, Олексій і Кирило Разумовські, графиня Єкатерина Дашкова. У червні 1762 року на вірність імператриці присягнули Ізмайловський і Семеновський полки. Єкатерина в супроводі гвардійців прибула в Казанський собор на Невськом, де і була проголошена самодержавною імператрицею. У цей же день у Зимовому палаці Єкатерини присягнули Сенат і Синод. Петро підписав своє зречення і був засланий у Ропшу, де утримувався під арештом. Там і відбувся "нещасливий випадок", що закінчився смертю Петра III. Так пояснив у своєму листі до Єкатерини смерть колишнього імператора граф Олексій Орлів. Пізніше з'ясувалося, що Петро III був убитий змовниками при мовчазній згоді своєї чоловіки. Трапилося це 6 липня 1762 року. Петро III був похований у Благовещенської церкви Олександро-Невської лаври. У 1796 році останки несчасного імператора були переховані в Петропавловськом соборі разом із труною Єкатерини II.

1.12 Єкатерина II Олексіївна

(21.04 1729 - 6.11.1796)

Єкатерина II вступила на престол у результаті двірського перевороту, скинув свого чоловіка імператора Петра III Федоровича Єкатерина від природи була обдарована великим розумом і сильним характером. Приїхавши в Росію, вона постаралася вивчити російську мову і звичаї країни, у якому їй стояло провести все життя. Єкатерина вивчила множину історичних і філософських праць і по праву вважалася однієї з найдосвідченіших жінок свого часу. Імператриця вела листування з Вольтером і французькими енциклопедистами, лишила "Записки", у яких розповіла про своє життя і діяльність. Єкатерина II ринулася усталити самодержавство, усунувши при цьому вплив вищої аристократії і гвардії. Так, наприклад, реформа Сенату, проведена в 1763 році, перетворила його з законодавчого в судово-надглядний орган. У 1768 році був створений Рад, що став згодом вищим консультативним і розпорядницьким органом при імператриці. У 1764 році була створена Комісія з упорядкування нового Укладення, у роботі якої брали участь дворяни, городяни, козацтво і державні селяни. Комісія у своїй діяльності повинна була керуватися "Наказом" імператриця, перейнятим духом французької просвітньої філософії XVIII сторіччя. "Наказ" був настільки ліберальний по своєму змісту, що навіть у Франції був прилічений до числа заборонених книг. Матеріали роботи Комісії в значній мірі визначили внутрішню політику правління Єкатерини II. У 1775 році Єкатерина видала "Установи для управління губерній", де головними принципами були зміцнення державного апарата на місцях і підвищення ролі місцевого дворянства. У 1785 році була видана "Жалувана грамота дворянству"1, де закріплювалися старі права і розширювалися привілеї дворянства. Посилення кріпосницького гніту призвело до того, що селянський рух, що наростав, перерос в селянську війну (1773-1775 р.) під предводительством Е.И.Пугачова, що завершився поразкою повстанців. В роки правління Єкатерини II починалися заходи, спрямовані на поліпшення медичної помочі. Кожне місто було зобов'язане мати лікарів для повітів, улаштовувати госпіталі і лікарні, заводити притулки для невигойно хворих і психічно хворих. У Москві (1763 р.) і Петербурзі (1767 р.) були відкриті Виховні будинки, у яких одержували освіти діти-підкидьки. Імператриця заклала основи жіночого освіти: у Петербурзі були засновані закриті інститути для дівиць-дворянок і для дівиць-городянок (1764 р.). У країні відчинилося декілька нових кадетських корпусів. У 1783 році була заснована Російська академія для вивчення рідної мови, президентом якого стала княгиня Є.Р.Дашкова. В зовнішній політика Єкатерина успадкувала дві головні проблеми - турецьку і польську. Перша зводилася до забезпечення виходу Росії до Чорного моря. У 1772-1774 р., у ході першої російсько-турецької війни російська армія одержала перемоги при Ларге і Кагуле і виграла Морський бій у Чесменській бухті. По мирному договорі з Туреччиною до Росії відійшли береги Чорного й Азовського морів і Туреччина визнала незалежність Криму, що остаточно приєднався до Росії в 1783 році. Російський торговий флот одержав право вільного проходу через Босфор і Дарданели, що мало величезне значення для торгівлі Росії. Друга російсько-турецька війна (1787-1791 р.) затвердила за Росією володіння Новоросією, Кримом і фортецею Очаковом. У цей час польська погроза для Росії вже перестала існувати, але залишався невирішеним давню територіальну суперечку через Білорусії і Правобережної України. У 1769 році, після смерті польського короля Росія зуміла домогтися обрання на престол колишнього фаворита Єкатерини II Станіслава Понятовського, що відповідало російським політичним інтересам. Проте цьому заперечила Австрія, і тоді для примирення протилежних інтересів була висунута ідея про поділ Польщі. По першому поділі Польщі (1773 р.) Росія одержала Білорусію, по другому поділі (1793 р.) - Волинську, Подільську і Мінську губернії. Розпачлива спроба поляків відстояти свою політичну незалежність спричинила за собою в 1795 році третій і останній поділ Польщі. Росія одержала при цьому Литву і Курляндію. У 1788-1790 р. Росія вела війну зі Швецією, викликану приєднанням Криму й зкінчившуюся безрезультатно. Єкатерина II продовжила зовнішню політику Петра Великого і зуміла учинити те, до чого сторіччями прагнули московські государі. Смерть застала її в той час, коли росіяни війська почали свій похід у Персію. Після правління Єкатерини II російській дипломатії прийшлося ставити собі нові задачі, тому що старі були вичерпані. Єкатерина II раптово померла 6 листопада 1796 року. Вона похована в Петропавловськом соборі в Санкт-Петербурзі.


Информация о работе «Доля династії Романових»
Раздел: Исторические личности
Количество знаков с пробелами: 103971
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
37668
0
0

... истории и наложившие свою личную печать и на это величие, и на эти провалы, в конце концов, закончившиеся сто лет назад безвозвратным крахом одной из самых значительных династий в мировой истории. Царствующая династия Романовых прекратила свое существование в доме Ипатьева в Екатеринбурге, начавшись в Ипатьевском монастыре Костромы. Некоторые ученые доказывают, что владелец «дома особого ...

Скачать
42775
1
0

... Романовых. Все эти вопросы, которые являются важными проблемами отечественной истории, еще ждут своего разрешения. Целью данной работы является попытка определить, в чем же состояла трагедия последних представителей династии Романовых. Для достижения этой цели мне представляется необходимым осветить следующие вопросы: итоги царствования Николая II и влияние на них личных качеств последнего ...

Скачать
44814
0
0

... Николаю II, что миссия генерала Иванова не удалась. Председатель ГосДумы М.В.Родзянко через генерала Рузского заявил по телеграфу, что сохранение династии Романовых возможно при условии передачи трона наследнику Алексею при регенстве младшего брата Николая II - Михаила. Государь поручил генералу Рузскому запросить по телеграфу мнение командующих фронтами. На вопрос о желательности отречения ...

Скачать
21797
0
0

... за усю історію середньовічної Росії [Ш.М. Мунчаев, В.М. Устинов «История России» ст..85].В результаті царем було обрано 16-тирічного Михайла Романова, родича першої жінки Івана Грозного. Ця обставина як би створювала видимість продовження попередньої династії російських князів, так як привита Іваном Грозним народу віра в «доброго законного царя» глибоко і надовго в’їлась в масову народну психіку. ...

0 комментариев


Наверх