1.2 Олексій Михайлович (Найтихіший)

(19.03.1629 - 30.01.1676)

13 липня 1645 року російським царем став старший син Михайла Федоровича царевич Олексій. Олексій Михайлович був одним з найдосвідчинійших людей свого часу. Він самий писав і редагував багато указів і першим із російських царів став власноручно їх підписувати. Олексій Михайлович склав "Уложение сокольничья пути", пробував писати свої спогади про польську війну. Лагідний і релігійний, він був надзвичайно любимий народом, що дав йому прізвисько Найтихішого. У перші роки свого царювання Олексій Михайлович мало брав участь у державних справах. Державою управляли вихователь царя боярин Б.І.Морозов і тест царя І.Д.Милославський. Політика уряду Морозова, спрямована на посилення фінансового гніту, беззаконня і зловживання Милославського викликали народне обурення. Слідом за Московським повстанням (червень 1648 року), результатом якого стало відсторонення глави уряду Б.І.Морозова від державних справ і заслання його в Кирило-Белозерський монастир, спалахнули повстання в південноросійських містах і в Сибіру; а в 1650 році відбулися хвилювання в Новгороді і Пскові. У 1649 році Олексій Михайлович самий прийнявся за справи правління. По його особистій указівці був складений звід законів - Соборне Укладення (1649 р.), що задовольнило основні вимоги верхівки посаду і дворян. Маючи нужду у надійному раднику, цар наблизив до себе патріарха Никона. Він надавав Никонові довіру і доручав керування державою на час своєї відсутності в столиці. Церковні реформи, проведені Никоном, постали причиною виникнення в країні різноманітних релігійних течій, послідовники яких не визнавали офіційну церкву. Згодом їх стали називати розкольниками. Втручання, що зростає, Никона у внутрішню і зовнішню політику держави під тезою "священство вище царства" викликало розрив патріарха з царем. Прямуючи улагодити систему наказів і обмежити вплив боярської аристократії на державні справи, цар створив спеціальний наказ "великого государя таємних справ". За словами сучасника, "улаштований той наказ при теперішньому царі для того, щоб його царська думка і справи здійснювалися по його бажанню, а бояре і думні люді ні про що не відали". Уряд Олексія Михайловича заохочував промислову діяльність, підтримував вітчизняне купецтво, захищаючи його від конкуренції іноземних торговців. Були прийняті Митний і Новоторговий статути, що сприяли розвитку внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Самим значним досягненням зовнішньої політики того часу постало возз'єднання України з Росією, проголошене 8 січня 1654 року гетьманом України Богданом Хмельницьким на Переяславської Раді. Проте ця подія стала причиною ще однієї російсько-польської війни, що продовжувалася 13 років - до 1667 року і скінчившоюся Андрусовським перемиррям. У царювання Олексія Михайловича Московська держава розширила свої межі не тільки на південний захід (отримавши лівобережну Україну і Білоруські землі), але і далеко на схід і на південь. Царі Кахетії і Имеретії, пригнічені турками і персами, просили про московське підданство. У західної Сибір козаки перемогли нащадків хана Кучума. Російськими землепрохідцями була відкрита східна Сибір. В роки правління Олексія Михайловича в Росії починалися спроби створення перших військових кораблів і почалося формування постійної армії "нового ладу" із добровольців, що заклала основу майбутньої системи рекрутських наборів. У цей час були жорстоко придушені народні повстання в Москві - Соляной бунт (1648 р.) і Мідний бунт (1662 р.) і селянська війна 1670-1671 р.під предводительством С.Т.Разіна. Олексій Михайлович помер 30 січня 1676 року у віці 47 років. Він похований в Архангельськом соборі Кремля.

1.3 Федір Олексійович

(30.05.1661 - 27.04.1682

У 1675 році Олексій Михайлович оголосив свого сина Федора спадкоємцем престолу. Рік через, 30 січня 1676 року Федір Олексійович став государем всієї Русі. 18 червня 1676 року він був коронований в Успенському соборі Московського Кремля. Федір Олексійович був вихованцем знаменитого богослова, вченого і поета Сімеона Полоцького. Він добре знав латинський, вільно говорив і читав польською мовою. Федір захоплювався віршуванням і під керівництвом Сімеона Полоцького переклав на вірші Псалми 132-й і 145-й. Федір Олексійович за шість років свого царювання не зміг проявити належної самостійності. Влада при ньому була зосереджена в руках його родичів по матері бояр Милославських. У 1680 році цар Федір наблизив до себе постельнічьйого Б.М.Язикова і стольника А.Т.Лихачова, що стали його радниками в державних справах. У 1682 році на церковному соборі були засновані нові єпархії і прийняті міри для боротьби з розколом. Найважливішою подією царювання Федора Олексійовича стало знищення в 1682 році місництва, що давало можливість просування по службі не дуже знатним, але освіченим і заповзятливим людям. У цей час були створені комісії з виробітку нової системи податей і "ратної справи". Федір Олексійович видав указ проти розкоші, у якому для кожного стану встановлювався не тільки одяг, але і число коней для виїзду. У останні дні правління Федором Олексійовичем був складений проект про заснування в Москві Слов'яно-греко-латинської академії і духовного училища на 30 чоловік. В роки правління Федора Олексійовича продовжувалася війна з Туреччиною і Кримським ханством за Правобережну Україну. Гетьман Правобережної України Д.Дорошенко, що боровся на стороні турок, намагався опанувати Лівобережну Україну, але в 1676 році під тиском російсько-української армії він капітулював і присягнув на вірність Росії. У 1681 році війна з Туреччиною закінчилася перемир'ям, укладеним у Бахчисараї. Федір Олексійович помер 27 квітня 1682 року у віці 22 років, не зробивши розпорядження щодо престолонаслідства. Він похований в Архангельськом соборі Московського Кремля.

 1.4 Іоанн V Олексійович

(27.08.1666 - 29.01.1696)

 Цар Федір Олексійович не лишив заповіту про передачу престолу. Дітей у Федора Олексійовича не було, і на престол претендували два брати - Іоанн і Петро Олексийовичи. Іоанн Олексійович був п'ятим сином Олексія Михайловича і його першої дружини Марії Іллівни Милославської. Царевичу Іоанну виповнилося до цього часу 16 років, а царевичу Петрові - 10, і по старшинству престол повинний був би перейти до Іоанна, проте бояре побоювалися, що слабке здоров'я Іоанна не дозволить йому управляти країною. Тому царем був проголошений Петро. Прихильники царевича Іоанн - царівна Софія і родичі першої дружини Олексія Михайловича Милославські протестували проти такого рішення. Щоб обурити спокій народу, вони заявили, що Іоанн зрадницьки задушений прихильниками Наришкіних - родичів другої дружини Олексія Михайловича. Спалахнуло стрілецьке повстання, у результаті якого партія Наришкіних була розгромлена і царем був проголошений Іоанн Олексійович, а царівна Софія - правителькою держави при неповнолітньому Іоаннові. Боярська дума визнала це обрання з тим, щоб з Іоанном Олексійовичем соцарював його брат Петро Олексійович. 25 червня 1682 року відбулося вінчання на царство царів Іоанн V і Петра I Олексійович. Для проведення обряду вінчання була виготовлена друга шапка Мономаха і подвійний трон. Наришкіни були відсторонені Софією від державних справ і цариця Наталя Кирилівна із сином Петром усамітнилася в коханим підмосковному селі царя Олексія - Преображенському. Іоанн V у справах управління державою не брав участь і перебував "у безперестанній молитві і твердому пості". Так настало правління царівни Софії Олексіївни (1682-1689 р.). Цар Іоанн Олексійович був тяжко хворий і помер 29 січня 1696 року. Він похований в Архангельськом соборі Московського Кремля.


Информация о работе «Доля династії Романових»
Раздел: Исторические личности
Количество знаков с пробелами: 103971
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
37668
0
0

... истории и наложившие свою личную печать и на это величие, и на эти провалы, в конце концов, закончившиеся сто лет назад безвозвратным крахом одной из самых значительных династий в мировой истории. Царствующая династия Романовых прекратила свое существование в доме Ипатьева в Екатеринбурге, начавшись в Ипатьевском монастыре Костромы. Некоторые ученые доказывают, что владелец «дома особого ...

Скачать
42775
1
0

... Романовых. Все эти вопросы, которые являются важными проблемами отечественной истории, еще ждут своего разрешения. Целью данной работы является попытка определить, в чем же состояла трагедия последних представителей династии Романовых. Для достижения этой цели мне представляется необходимым осветить следующие вопросы: итоги царствования Николая II и влияние на них личных качеств последнего ...

Скачать
44814
0
0

... Николаю II, что миссия генерала Иванова не удалась. Председатель ГосДумы М.В.Родзянко через генерала Рузского заявил по телеграфу, что сохранение династии Романовых возможно при условии передачи трона наследнику Алексею при регенстве младшего брата Николая II - Михаила. Государь поручил генералу Рузскому запросить по телеграфу мнение командующих фронтами. На вопрос о желательности отречения ...

Скачать
21797
0
0

... за усю історію середньовічної Росії [Ш.М. Мунчаев, В.М. Устинов «История России» ст..85].В результаті царем було обрано 16-тирічного Михайла Романова, родича першої жінки Івана Грозного. Ця обставина як би створювала видимість продовження попередньої династії російських князів, так як привита Іваном Грозним народу віра в «доброго законного царя» глибоко і надовго в’їлась в масову народну психіку. ...

0 комментариев


Наверх