Практика міжнародного регулювання торговельних відносин

89. Практика міжнародного регулювання торговельних відносин.

Всі держави в світі різноманітними засобами регулюють свою зовнішньоекономічну діяльність. Основними рисами державного регулювання зовнішньої торг-лі на сьогоднішній день є застосування у взаємодії двох різних типів зовн.-торговельної політики – протекціонізму і лібералізації.

Дилема обрання тієї або іншої зовнішньоекономічної стратегії, яка б спиралась на принцип свободи торг-лі або протекціонізм чи на певний симбіоз цих принципів свого часу поставала практично перед кожною Д. І вирішували цю дилему насамперед на основі стратег. інтересів нац. ек-ки, чіткого уявлення про стан внутр-го і зовн-го середовища країни, призначення конкурент. переваг на світ. ринках товарів, послуг, капіталів, роб. сили тощо. При цьому якщо на словах перевага останніми десятиріччями віддалась і віддається ідеалам вільної торг-лі, то на практиці часто переважав протекц-м. Причому в міру зменшення рівня митно-тарифного протекц-му, характерного для повоєнної світ. ек-ки, розширювався арсенал інших, нетарифних заходів впливу Д., спрямованих на підтримку конкурентоспром-ті вітчиз. товаровиробників. Це призвело до певної модифікації самого поняття “протекц-м”, необхідн-ті розглядати його в широк. контексті – як політику, що базується на шир. арсеналі засобів підтримки міжнар. конкурентоспром-ті в цілому. Зокрема, захист нац. виробників від імпорту найтіснішим чином пов’язано з держ. підтримкою експорт. діяльності в країні. Чим більшим є рівень міжнар. конкурентоспром-ті фірм даної країни, що реалізується в її експорті, тим, за інших рівних умов, меншою виявляється потреба в спец. заходах щодо обмеж-ня імп-ту фірмами цієї країни. Навпаки, істотні обмеження імп-ту можуть мати наслідком (ефект Лернера) скорочення експ. можл-тей, що віддзеркалює падіння міжнар. конкурентоспром-ті в цілому.

Також важливо враховувати, що хар-р рег-ня ЗЕД в окремих країнах, його стратег. цілі, рамки, конкретні інстр-ти та механізми постійно змінюються залежно від рівня розв-ку нац. ек-ки, пріоритетів її внутр. та зовн. пол-ки, умов МТ, участі країни в МО та інтеграційних угрупованнях.

Нац.-державні сис-ми рег-ня ЗЕД вирішують двоєдинне завдання – стимулювання або підтримка розв-ку експ-ту та рег-ня імп-ту для захисту нац. товаровиробників та споживачів.

90. Система ГАТТ/СОТ – основні етапи формування та принципові завдання доцільності.

В 1920р. в Брюсселі під егідою Ліги Націй відбулась фін. конфер-ція предст-ків 30 країн. Прийняті цією конференцією резолюції стосуються передовсім фін. проблем. Відносно МТ висловлено побажання, щоб кожна країна поступово переходила до принципів вільної торг-лі.

Друга міжнар. конфер-ція з ек. питань проходила в Генуї в 1922р. – прийнято резолюцій щодо розв-ку МТ і її охорони.

В 1927р. в Женеві – третя велика ек. конф-ція. Наслідки – підписання через кілька місяців на дипломат. конф-ції спец. конвенції, згідно з якою країни брали на себе зобов’язання в 6-місячний термін зняти всі заборони і обмеження на імпорт та експорт і не замін-ти їх жодними подібними заходами. Але ця конвенція не була ратифікована більшістю країн.

(+) результати цих міжнар. конф-цій – незначні, але саме в цей період було закладено основу сучасного правового підґрунтя МТ прийняттям конвенцій про спрощення митних формальностей (1923), міжнар. торг. арбітраж (1924), охорону промисл. власності (1925), продукцію промисловості вторинної переробки металів (1929). Остання перед війною конф-ція – в 1933р. в Лондоні. Здійснювані між двома світ. війнами спроби лібер-ції торг-лі не мали вел. знач-ня.

На конф-ції в Бреттон-Вудсі (липень 1944) створені дві орг-ції – МВФ і МБРР, а заключний акт форуму містив рекомендації державам щодо ств-ня Міжнар. торг. орг-ції з метою рег-ня між нар. торг.-ек. відносин. Дві спроби ств-ня такої орг-ції: розробка Гаванського статуту (конференція в Гавані) і ств-ня ГАТТ (конф-ції в Лондоні і Женеві). Перша спроба – невдала.

В Женеві 20 жовтня 1947р. предст-ки 23 держав розробили Ген. угоду з тарифів і торг-лі. Досягн-ня угоди пояснюється такими причинами: простота і лаконічність тексту ГАТТ, який містив 35 статей; викор-ня механізму двостор. переговорів; відсут-ть нововведень організац. хар-ру.

Ген. угода 1947р. мала три частини: 1 – дві статті – заг. положення; 2 – 21 стаття – правила торг. пол-ки; 3 – 13 статей – мала процедурний хар-р. З 1966р. ГАТТ офіційно має IV частину – “Торг-ля і розвиток” – питання торг-лі з країнами, що розв-ся.

ГАТТ виконує функції: *впливає на державну зовнішньоекономічну політику шляхом розробки правил міжнародної торгівлі, *є форумом для переговорів, які сприяють лібералізації і передбачуваності торговельних відносин, *організує врегулювання спорів.

Основна мета - забезпечення стабільного зростання і ¯ризику міжнародних торговельних відносин через: *ліквідацію митних та інших торгівельних обмежень, * усунення всіх форм дискримінації в міжнародній торгівлі з метою підвищення рівня життя, забезпечення повної зайнятості населення; *підвищення реальних доходів і попиту, поліпшення використання сировини, зростання виробництва і торговельного обміну.

Принципи ГАТТ:

* принцип найбільшого сприяння,

*захист за допомогою мита (система захисту національного виробництва має будуватися тільки на митних тарифах, а не на будь-яких інших комерційних чи адміністративних заходах.);

* забезпечення стабільної основи торгівлі (“заморожування” рівня митних ставок, які для кожної країни визначені в тарифних таблицях) *Заохочення справедливої конкуренції (однакові фіскальні правила та інші регламентації для товарів національного виробництва та імпортованих товарів; заборона демпінгу і дозвіл застосування анти­демпінгових заходів; можливість нейтралізації експортних премій або суб­сидій за допомогою компенсаційних зборів; гармонізація методів розра­хунку митної вартості товарів; недискримінація постачальників залежно від країни походження при здійсненні державних закупок)

*Усунення кількісних обмежень (контингентування імпорту)

*Проведення консультацій, примирення та врегулювання спорів

* Визнання регіональних торговельних угод — існування регіональних торговельних угруповань (зона вільної торгівлі, митний союз) допускається як виняток за умови дотримання певних вимог, оскільки регіональна інтеграція.

ГАТТ планувалась як частина Міжнародної торговельної організації, але угода з МТО не була ра­тифікована, а ГАТТ всі роки діяла як тимчасовий орган. З метою підвищення статусу міжнародних торг. правил і забезпечення відкритості торг. системи Уругвайський раунд прийняв рішення, що ГАТТ стає постійним органом, який займається заг. процедурою міжнародної торг-лі товарами і послугами та правилами інтелектуальної власності. СОТ втілюватиме в життя конкретні до­мовленості останнього раунду переговорів. ВТО (1995р.) — це нова міжнародна організаційна структура, яка заснована на ГАТТ, результатах попередніх погоджень, а також домовленостях, до­сягнутих під час Уругвайського раунду.

Принципи ВТО:

-торг-ля без дискримінації (принцип найбільшого сприяння);

-доступ до ринків, що прогнозується і поширюється;

-сприяння справедливої конкуренції;

-захист за допомогою митних податей;

-заохочення розв-ку і ек. реформи.