Войти на сайт

или
Регистрация

Навигация


Оспівування кохання в лицарській літературі

35887
знаков
0
таблиц
0
изображений

План

Вступ

1)  Становлення лицарської літератури

2)  Поезія трубадурів

3)  Мінезанг

4)  Лицарський роман

Висновки

Список використаної літератури


ВСТУП

лицарський роман поезія

Середні віки як історико-культурна доба починається в надрах пізньої античності. Першими ознаками середньовічної літератури стали поява християнських євангелій (I століття), релігійних гімнів Амвросія Медіоланського (340-397), творів Августина Блаженного ("Сповідь", 400 рік; "Про град Божий", 410-428 роки), переклад Біблії латинською мовою, здійснений Єронімом (до 410 року).

Зародження й розвиток літератури Середньовіччя визначається трьома основними факторами: традиціями народної творчості, культурними впливами античного світу й християнством.

Своєї кульмінації середньовічне мистецтво досягло в XII-XIII столітті. У цей час його найвагомішими досягненнями стала готична архітектура (Собор Паризької Богоматері), лицарська література, героїчний епос. Саме в період темного середньовіччя почалось зародження ліричної поезії, прози та музики, які все частіше розповідали про прості та зрозумілі почуття: любов, викликані нею страждання, про тугу за коханою. У лицарській літературі особливе місце займала тема вірності коханій, піднесення найчистішого почуття до небес, дослідження цього факту автор і обрав за мету своєї роботи, визначивши предметом – оспівування саме тему кохання. До задач відноситься вивчення робіт авторів з теми дослідження, вивчення термінології та історії питання, добірка конкретних прикладів.

Об’єктом наукового дослідження є лицарська література, формування якої пов’язано з відкриттям індивідуальності, початком руху від типологічно-символічного нехтування окремою особистістю до спроб розкрити її внутрішній світ. Суворий воїн більш ранніх епох перетворюється на вишуканого лицаря, література про якого переключає увагу з його злитності з народом до суто індивідуальних проявів — кохання (куртуазна поезія) та особистих подвигів (лицарський роман). Паралельно з’являється й поняття індивідуального авторства. Лицарська поезія представлена лірикою трубадурів (Бернарт де Вентадорн), труверів і міннезінгерів (Вальтер фон дер Фогельвейде), а лицарський роман переважно циклом про легендарного короля Артура (Кретьєн де Труа, Вольфрам фон Ешенбах).

Тема наукового дослідження – оспівування кохання в лицарській літературі – є актуальною, тому що почуття любові, часом неподільної (як писав Арнуат де Марейль: “Я не думаю, что любовь может быть разделенной, ибо, если она будет разделена, должно быть изменено ее имя”) та жертовної зазнають люди й зараз.

Спеціалістами в галузі вивчення літератури середньовіччя Заходу Європи є Режин Перну, Дені де Ружмон, Жан Жіоно, Михайлов А.Д., Коптілов В.В.; М.Терещенко, В. Первомайським та Б. Шавурським зроблено переклади пісень українською, В.Каптілов зробив перший український віршований переклад легенди «Трістан та Ізольда».


1)  СТАНОВЛЕННЯ ЛИЦАРСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

У XI столітті процес розвитку феодального суспільства досяг такого рівня, коли актуальним стало питання про наслідування латифундій – великого земельного володіння. Було прийнято закон – майорат, за яким усі землі й майно феодала успадковував старший син. Інші мусили самостійно добувати собі засоби існування. Молодші сини обирали церковну кар’єру або йшли в військову службу й поповнювали лави рицарів. Доньки феодалів, якщо не брали шлюб, часто приймали постриг. Рицарі несли військову службу, брали участь у хрестових походах, служили при дворах королів, знатних феодалів. З часом утворився інститут рицарства.

Рицарство являло собою військово-феодальну єдність благородних воїнів, для яких обов’язковим був вироблений комплекс моральних та етичних правил. Посвячення у рицарі було важливою й урочистою подією, головним у її ритуалі була присяга дотримуватися рицарського кодексу честі. Цей кодекс вимагав бути звитяжцем, відданим своєму сюзеренові, боротися з «невірними», захищати ідеали честі, гуманності, бути оборонцем слабких і скривджених. Формувалася своєрідна рицарська культура, яка була складним і суперечливим явищем. Визначалася вона поняттями станової честі, рицарським побутом, бажаннями людей, що пишаються високим походженням і прагнуть здобути багатство. При дворах і замках заможних феодалів, де рицарі брали участь у полюванні, турнірах, спілкувалися з вишуканим товариством, в якому помітну роль відігравала жінка, складались умови, в яких ця культура набула куртуазного (від французького слова cour – «двір») забарвлення. Шляхетність, увічливість, галантність, витонченість, здатність на ніжні почуття стають головними ознаками особистості рицаря.

Крім військових і васальних інтересів та обов’язків, виникають і естетичні потреби – прагнення культивувати красу, насолоджуватися мистецтвом, музикою, поезією. Виникають пишні двори, де прийняті гарні манери, красиві вбрання, заняття музикою і поезією. Поряд з любов'ю до розкоші і прагненням всіляко прикрасити життя культивується щедрість, яка віднині вважається обов'язковою ознакою рицарської "шляхетності" й виливається нерідко у форми нестримного марнотратства. Якщо раніше щедрість була чимось додатковим до рицарської доблесті, то тепер вона стає первинною доброчесністю. Лицар повинен бути не тільки сміливим, відданим і щедрим, - він має також бути чемним, витонченим, привабливим у суспільстві, уміти тонко і ніжно відчувати. У програму виховання молодого лицаря входить вчення не лише військовій справі і полюванню, але і різним світським іграм, мистецтву грати на музичних інструментах, танцювати, співати, писати вірші, залицятися до дам. Вперше виникає щось подібне «салонной культуре»[7, 97]. Виникає культ «прекрасної дами», який стає обов’язковим у придворному ритуалі. ЇЇ врода, вишуканість, люб’язність оспівується у віршах, на її честь влаштовуються турніри й здобуваються перемоги. Вироблюється так звана метафізика кохання, виникає ідеалізація піднесеного почуття любові.

З'являється тип мандрівного рицаря, який, шукаючи подвигів і слави в ім'я своєї дами, блукає по країнах Європи та Сходу, ризикуючи життям, і вмирає з її ім'ям на устах. Так, австрійський рицар Ульріх фон Ліхтенштейн (XIII ст.) похвалявся, що об'їздив частину Європи, викликаючи всіх зустрічних рицарів на бій на честь своєї дами. Свої подвиги він описав у поемі з декларативною назвою - «Служіння Дамі».

Часто таким мандруючим рицарем був неімущий рицар-однощитник, особливо схильний до всякого роду авантюр у надії знайти багатство та становище в суспільстві. Саме в цьому оточенні йшло вербування хрестоносців - «спасителів гробу господнього», «рицарів» розбою та пограбування мусульманських країн.

Важливою складовою рицарської культури була куртуазна література — роман і лірика. «Рыцарский роман! Удивительный парадокс: в годы войн, разбоев, грубости нравов в странах Западной Европы расцвел нежный цветок изысканной куртуазной и пленительной своей душевной чистотой рыцарской литературы: лирическая поэзия трубадуров Прованса и романы труверов и миннезингеров» [8,150]. Виголошений кодекс честі, визначив характер рицарської літератури. Васальна залежність, служіння сеньйору, притаманні середньовічній літературі, поєднується в ній із бажанням власної слави й служінням прекрасній дамі. Ідеї захисту й поширення християнської релігії, боротьби проти «невірних» не виключали уславлення радощів життя. Оспівувалася самоцінність почуттів, бажань, прагнень. Поет заглиблювався у внутрішній світ особистості. Провідною у творах куртуазних поетів була тема кохання, але вони приділяли увагу і темам сатиричної, політичної, дидактичної спрямованості.

Заповіді куртуазії були засадами станової етики, однак далеко не всі рицарі пройнялися такою мораллю. Війни та наскоки, як і колись, були стихією рицарства. У повсякденні зберігалися домостроївські звичаї, жорстоке ставлення до селян і міського люду, загарбницькі тенденції. Проте поява нових морально-естетичних ідеалів у середовищі рицарства сприяла пом'якшенню звичаїв і розвитку нового світського світосприйняття, яке за своїм характером відрізнялося від моралі попереднього середньовічного стану, пройнятого релігійним аскетизмом та законами війни і розбою.


Информация о работе «Оспівування кохання в лицарській літературі»
Раздел: Зарубежная литература
Количество знаков с пробелами: 35887
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
157819
0
0

... поставив біологічні потреби людини над соціальними. У Росії фрейдизм не мав популярності і став предметом різкої критики та полеміки. На відміну від західних філософів російські мислителі початку: 19 століття розвивали гуманістичну традицію в розумінні природи кохання і, звертаючись до потаємних питань статі, пов’язували сексуальну енергію людини не тільки з продовженням роду, але і з розумінням ...

Скачать
154432
0
5

... de Don Alfonso el Sabio", яка містить більше чотирьох сотень пісенних зразків галісійським діалектом. Іспанські кантиги постають у ряд музично-поетичних творів свого часу, подаючи тип мистецтва, споріднений з новими формами, що розвивалися у різних країнах Західної Європи ХІІ – ХІІІ століть. Тексти цих пісень часто поетично образні, поєднують звеличення почуттів у хвалі Діві Марії – та простоту ...

Скачать
139701
2
0

... української народної музики.   2.2 Хід експерименту. Експериментальна робота проводилася в три етапи (консультуючий, формуючий, заключний експеримент). На основі теоретичного аналізу виявили можливості на уроках музики формуванню ціннісних орієнтацій молодших школярів. Експериментальна робота проводилась протягом 2007-2208 навчального року на базі ЗОШ № 6 у паралелях четвертих класів 4-А ( ...

Скачать
149620
0
0

... і Електри, на думку автора, надмірна. Фінал трагічний – вороги захоплюють місто, гинуть невинні, руйнується життя Електри та Ореста. Висновки Здійснивши дослідження теми дипломної роботи ”Діалог з античністю в драматургії Жана Жироду“, ретельно розглянувши твори давньогрецьких і римських драматургів, ораторів і істориків (Гомер, Есхіл, Софокл, Єврипід, Арістофан, Плавт, Овідій, Геродот, Горг ...

0 комментариев


Наверх